СПЕЦТЕМА:
COVID-19 covid-19
Діагностовані випадки:
330396 +7517
Летальні випадки:
6164 +121
Одужали:
137578 +2680
Дані МОЗ України. Проведено ПЛР-тестів: 2950463 (+36457). Оновлено: 08:55 23.10.2020

Воєнна історія 2019: згадати все

 

Це – вже традиційній “літописний” текст “Новинарні“, що акумулює події, які стосуються нашої війни. Підсумовуємо 2019 рік. Обсяг великий. Подаємо цю “страву” холодною вже після періоду олів’є і ялинок, коли є змога озирнутися і ясніше поглянути назад, розібратися й підсумувати.

Минулий рік на фронті виявився складним: були і втрати, і здобутки. На тлі певного зниження інтенсивності бойових дій маємо визнати: вистачало і важких обстрілів, і смертоносних новинок з боку ворога, були й замасковані малолітніми дітьми снайперські позиції, начинена пластиком вибухівка, зайняті ОСами шматки “сірої зони” і розведення військ на трьох ділянках.

ЗСУ і СБУ брали в полон найманців, проводили вдалі спецоперації (деякі – з гірким присмаком, згадати хоча б вивезення з ОРДО Цемаха та загибель внаслідок цього розвідника Колодяжного).

Протягом 2019 року ОСи отримали нове командування (двічі), змінилися й міністр оборони, і начальник Генерального штабу, і верховний головнокомандувач. Який таки домігся свого і нарешті “подивився в очі Путіну”, взявши курс на “мирне врегулювання конфлікту”.

Втім, конфлікт продовжувався, а особливо листопад та грудень 2019-го були дещо сюрреалістичними місяцями: новини про відведення військ та мирні ініціативи президента перепліталися з цинічними обстрілами наших позицій, загибеллю комбрига Коростельова та альфівців СБУ Каплунова та Волочаєва, смертю десятків інших військових. Два обміни утримуваними особами й заручниками теж були. Більш як сто українців повернулися з полону.

Новинарня” підсумовує ще один рік російсько-української війни, який вже став воєнною історією незалежної України. Сподіваємося, небайдужі оцінять наші старання.

Січень

Внаслідок бойових дій у січні загинули 3 військових, 28 – отримали поранення.

Перший місяць 2019 року став “найтихішим” за весь час війни на Сході. Із 29 грудня 2018-го було оголошене та частково діяло традиційне на той час різдвяно-новорічне перемир’я. 202 порушення “режиму тиші” – в середньому 6,5 за добу.

20-річний солдат Микола Голубєв із міста Волочиськ Хмельницької області став першою бойовою втратою 2019 року. Він загинув 1 січня внаслідок мінометного обстрілу біля селища Новотошківське Попаснянського району на Луганщині. Служив у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді ЗСУ.

 

Щедрий вечір 2019 року на фронті: 13 січня на Луганщині ОСи завдали удару по противнику, який намагався скоїти вилазки до передових позицій українських військ. Знищили броньовик окупантів.
Згодом, за підсумками 13 січня, пресцентр ООС інформував, що чотири окупанти загинули та троє отримали поранення.

 

16 січня – віроломне порушення “святкового перемир’я”. На Луганщині, неподалік від села Троїцьке Попаснянського району, бойовики обстріляли вантажівку з військовими 72 омбр ЗСУ, десятеро бійців отримали поранення й бойові травмування.

Разом з тим, середина та друга половина січня були для Об’єднаних сил плідними: знищено або захоплено чимало техніки, ліквідовано багато особового складу противника. Як-то:

  • 16 січня біля села Жабуньки ОСи знищили вантажівку бойовиків “ДНР” із боєприпасами, внаслідок чого противник зазнав значних втрат: п’ятеро загинули та троє отримали важкі поранення.
  • 19 січня військові 93-ї механізованої бригади ЗС України “Холодний Яр” у районі Авдіївки збили безпілотник противника. Російські найманці оснастили звичайний китайський дрон фірми DJI моделі “Фантом-4” осколковою вибухівкою.
  • 23 січня українські військові заволоділи ворожим дроном “Гранат-2”, який вів аеророзвідку на півдні Донецької області. Він виробляється підприємствами військово-промислового комплексу Російської Федерації.
  • 25 січня, за офіційними даними, знищено чотирьох російських окупантів, ще п’ятеро отримали поранення. ОСи знищили російського снайпера і БМП.
  • 29 січня українські бійці виявили ворожу засідку на Докучаєвському напрямку та захопили озброєння бойовиків. Трофеями українських розвідників став один протитанковий ракетний комплекс “Фагот”, один РПГ-18 та один великокаліберний кулемет НСВ-12,7 “Утьос”.

 

Також стало відомо про ураження артвогнем ЗСУ командного пункту бойовиків “ЛНР” у районі міста Золоте Луганської області. Операцію провели воїни 54-ї бригади.

Перед цим, 25 січня, окупанти ПТУРом (протитанкова керована ракета) підірвали вантажівку “Урал” 25-го окремого мотопіхотного батальйону “Київська Русь” 54 омбр. Тоді в Катеринівці загинув Віталій Губенко “Батюшка”, ще чотири особи були поранені. Відтак “п’ятдесят четвірка” приготувала відплату.

 

31 січня в селі Широка Дача Широківського району Дніпропетровської області урочисто  перепоховали сержанта 17-ї окремої танкової бригади Олега Алексанича. Він загинув ще 29 серпня 2014 року під час виходу із т. зв. “Іловайського котла”. Відбувалася повторна ДНК-експертиза його останків.

 

У січні 2019-го, після свят, окупантами були захоплені в полон Андрій Качинський зі 128 омбр, Станіслав Панченко з 58 омбр та Микола Гриненко з 79-ї десантно-штурмової бригади ЗСУ.

Лютий

У лютому 2019 року підтверджені бойові втрати українських військ на східному фронті склали 8 осіб (усі – жертви обстрілів), поранених – 35.

У проміжку 20-25 лютого полягли чотири воїни. При цьому під кінець місяця значно зросла і кількість обстрілів, повернулося застосування великого калібру та ствольної артилерії.

Військовослужбовці полку спеціального призначення Нацгвардії “Азов” уперше після тривалої перерви зайшли на повноцінну ротацію в району Світлодарської дуги (наш репортаж).

У лютому ОСи лютували:

 

Артудар “Азова” на Світлодарці 8 лютого 2019

Штаб ОС нагородив бійців “Азова” за знищення ворожої бронетехніки. Відомчу заохочувальну відзнаку – нагрудний знак “За доблесну службу” – отримали Шторм та Пентагон. Подяками та грамотами відзначили Дубка, Вела, Вайчіка, Леміша, Кота, Хімаря, Альберта.

Нагородження “азовців”

 

19 лютого штаб АТО звітував: зареєстровано найбільше застосування противником засобів вогневого ураження по всій лінії фронту. Ворог випустив 307 снарядів та мін калібрів 122, 120 та 82 мм. За добу нарахували 15 обстрілів із забороненого “Мінськом” озброєння.

 

17 лютого бойовики “ДНР” під Горлівкою обстріляли з СПГ авто української сторони Спільного центру контролю і координації. Без втрат.

 

У лютому в полон “ДНР” потрапив військовий 128-ї закарпатської бригади Ігор Мирончук.

 

Протягом лютого 2019 року ЗСУ ліквідували щонайменше 84 бойовиків.

Березень

У березні 2019-го 8 воїнів загинули внаслідок бойових дій. Усі – військовослужбовці Збройних сил України. Ще 32 бійці отримали поранення.

 

Із 8 березня на ТКГ в Мінську було оголошено весняне “перемир’я”.
На перших порах зменшилася кількість обстрілів (доба 10 березня – без обстрілів). За перші 5 днів місяця в ОС була тільки одна бойова втрата.

 

21 березня президент Порошенко присвоїв звання Герой України із врученням ордена “Золота Зірка” старшому сержантові Андрію Конопльову (посмертно, зе героїзм січня 2015 року) та підполковнику Івану Вінніку (командир механізованого батальйону 30 омбр).

 

31 березня відбувалися вибори президента України. Армійці, які виконували завдання в зоні ООС, також реалізували своє конституційне право проголосувати в першому турі. Для цього створили 79 “військових” спецдільниць: 65 – у Донецькій і 14 – у Луганській області.

Голосування військових Об’єднаних сил

Перед виборами в інтерв’ю іноземним ЗМІ кандидат Володимир Зеленський заявив, що для закінчення війни перш за все “треба припинити стріляти”.

 

Квітень

У квітні внаслідок бойових дій загинули 15 силовиків зі складу Об’єднаних сил. 12 полеглих – військовослужбовці Збройних сил України. Крім того, штаб ОС та ДСНС повідомляли про 39 поранених.

Один “двохсотий” – 20-річний доброволець-парамедик, перший загиблий з-поміж “Госпітальєрів” за всю війну Микола Волков із позивним “Смурфік”. Маріуполець, із 16 років – учасник патріотичного руху на півдні Донеччини. Належав до ультрас ФК “Маріуполь”. Із літа 2018 року – в батальйоні парамедиків “Госпітальєри” Української добровольчої армії.
10 квітня ввечері дістав важке снайперське поранення в голову поблизу села Водяне на Маріупольському напрямку. Помер у шпиталі 15 квітня.

Микола Волков

 

Ще один загиблий – сапер ДСНС, піротехнік із Донеччини Олег Бойцов. Загинув 9 квітня в результаті вибуху під час проведення робіт з обстеження та очищення території від вибухонебезпечних предметів біля насосної станції каналу Сіверський Донець—Донбас у “сірій зоні” в районі смт Зайцеве. Ще двоє рятувальників дістали тяжкі поранення. Прокуратура відкрила кримінальне провадження за ч. 3 ст. 258 ККУ (терористичний акт).

 

2 квітня внаслідок обстрілу ВОПу поблизу села Новозванівка на Луганщині від обстрілу з міномета 120-го калібру в бліндажі загинули жінка-військовослужбовець Яна Червона, позивний “Відьма”, та Олександр Мілютін із 46-го окремого батальйону спеціального призначення “Донбас-Україна” ЗСУ.

Яна Червона

 

5 квітня окупанти нахабно обстріляли контрольний пункт в’їзду-виїзду “Мар’їнка” в Донецькій області, було поранено українського прикордонника. Працював ворожий снайпер посеред білого дня, о 14:00.

 

93-тя окрема механізована бригада ЗСУ “Холодний Яр” знищила укріплений пункт противника під Донецьком ракетним ударом. Такою була відплата за смерть 57-річного сержанта 93 омбр Миколи Неживого на псевдо “Механ”, який поліг 8 квітня від обстрілу з ПТРК під Опитним.
“Помсти смерть великих лицарів” – назва відео з музичним супроводом  “Марш нової армії”, яке опубліковане на ФБ-сторінці “холодноярців”.

Читайте також:
Біля ДАПу загинув найстарший боєць 93 омбр Микола Неживий з Хмельниччини

 

5 квітня на Донбасі було застосовано зразки новітнього озброєння російського виробництва. Йдеться про 152-мм артилерійські боєприпаси типу “Краснополь”.

 

У ніч на 5 квітня українські військові взяли в полон Юрія С., рядового 100-ї окремої мотострілецької бригади “ДНР”.
Наступної доби взяли в полон бойовика “ДНР”, який мав вчинити диверсіюв районі міста Курахове.

 

23 квітня Україна подала позов проти Росії щодо порушення нею Конвенції ООН з морського права та ініціювала процедуру, здатну звільнити полонених українських моряків.

 

21 квітня армія разом із рештою України голосувала в другому турі президентських виборів.

У соцмережі потрапили фото, які засвідчують, що бійці “Азову” на Світлодарські дузі повправлялися в дотепності й добряче попсували бюлетені, висловившись проти обох кандидатів. На бюлетені було нанесено нецензурні написи й малюнки, написи з голосування “за Катера” (розвідник з “Азову” – “Н”), “за Білецького”, “за Ескобара” тощо.

Після підрахунку голосів стало відомо, що на дільницях в ООС президент Петро Порошенко з невеликим відривом переміг Володимира Зеленського. За чинного гаранта віддали 17379 голосів, або 48,7%, тоді як Зеленський у першому турі набрав 16489, або 46,2% “за”.

 

Перед другим туром виборів у Міноборони заявили, що шоумен Зеленський із 2014 року чотири рази ухилявся від мобілізації до ЗСУ, не з’являвся за викликом до військкомата.
Коли представник “Кварталу 95” став президентом, цю інформацію в МОУ вже заперечили.

 

Травень

У травні внаслідок бойових дій на Сході загинули 9 українських бійців. З них троє – вже після зміни влади. Речники ООС і Міноборони повідомляли також про 39 поранених.

Втрати окупантів у травні: близько 54 осіб убитими і 82 – пораненими.

 

6 травня верховний головнокомандувач Петро Порошенко на зібранні в Авдіївці Донецької області представив нового командувача Об’єднаних сил. Замість Сергія Наєва, який командував ООС із 16 березня 2019 року, штаб на Донбасі очолив генерал-лейтенант Олександр Сирський. Раніше він уже очолював сили АТО.

Олександр Сирський (у центрі)

 

Початок місяця став “чорним” для 137-го батальйону 35-ї бригади морської піхоти ВМС ЗСУ.

1 травня сталося зіткнення морпіхів з окупантами під час бойового виходу поблизу села Миколаївка на Донеччині, в районі окупованого Докучаєвська. Старший матрос Денис Козьма з позивним “Дєд” загинув. Лише через тиждень, 8 травня, бойовики “ДНР” передали його тіло українській стороні.
Командир взводу розвідки старший сержант Іван Сакаль був евакуйований із “свірої зони”, однак помер 6 травня в реанімаційному відділенні лікарні ім. Мечникова в Дніпрі – після п’яти діб перебування в комі та кількох операцій.

Плакат на честь героя ООС Івана Сакаля у Львові, 8 травня 2019

 

2 травня батальйон “Донбас-Україна” звітував, що покращив свої позиції, зайнявши близько 1 км території в Попаснянському районі Луганської області.

 

3 травня місто Мар’їнка опинилася під масованим вогнем противника: через обстріли було пошкоджено 12 житлових будинків. У дев’яти із них мешкали люди.

 

Цього ж місяця

 

Міністр оборони України Степан Полторак підписав наказ про збільшення з 1 травня 2019 року розмірів винагород за участь в Операції об’єднаних сил на Донбасі на 5 тисяч гривень військовослужбовцям, які перебувають на лінії бойового зіткнення, і на 1 тисячу гривень – в інших районах проведення ООС.
Таким чином, після цього мінімальне грошове забезпечення військовослужбовця-контрактника, який залучений до участі в Операції об’єднаних сил, становить на першій лінії – 27,3 тис. грн., в інших районах проведення операції – 16,8 тис. грн., командира взводу – на першій лінії від 31,1 тис. грн., в інших районах від 20,6 тис. грн., командира батальйону – від 35,5 тис. грн. на першій лінії та від 25 тис. грн. в інших районах.
Командир бригади, який виконує завдання на лінії бойового зіткнення, відтак отримує мінімальне грошове забезпечення в сумі 42 тис. грн., а в інших районах проведення операції Об’єднаних сил – 31,5 тис. грн.
Розпорядження про нове підвищення доплат для військових ООС віддав президент Петро Порошенко 6 травня під час робочої поїздки в Авдіївку.
Радник новообраного президента Володимира Зеленського Іван Апаршин підтримав рішення Порошенка щодо більших доплат за першу лінію ООС.

 

20 травня – зміна верховного головнокомандувача Збройних сил. Володимир Зеленський склав присягу як шостий президент України.

Фото: прес-служба президента

Під час представлення силовиків новому президенту не віддали військове вітання командувач ССО Ігор Луньов та голова СБУ Василь Грицак.

Командувач ССО Луньов пояснив, чому не віддав військове вітання Зеленському на інавгурації

 

В інавгураційній промові президент Зеленський зокрема сказав:

“…Наше найперше завдання – припинення вогню на Донбасі.
Мене часто питали: а на що ви готові заради припинення вогню? Дивне запитання. А на що готові ви заради життя близьких вам людей? Можу запевнити – задля того, щоб наші герої більше не гинули, я готовий на все. І я точно не боюсь ухвалювати складні рішення, я готовий втрачати свою популярність, свої рейтинги, і якщо буде потрібно – я без вагань готовий втратити свою посаду, щоб тільки настав мир. Не втрачаючи наших територій.
Історія – несправедлива річ. Не ми почали цю війну. Але нам цю війну закінчувати. І ми готові до діалогу.
И я уверен, что прекрасным первым шагом для начала этого диалога, станет возвращение всех украинских пленных.
Наш наступний виклик – це повернення втрачених територій. Чесно кажучи, мені здається, що це формулювання не зовсім коректне. Бо неможливо втратити те, що й так наше. І Крим, і Донбас – це наша українська земля. Де ми втратили найголовніше. Це – люди.
И сегодня мы должны возвращать их сознание. Вот что мы потеряли.
За эти годы власть не сделала ничего, чтобы они чувствовали себя украинцами. Знали – они не чужие, они наши, они украинцы…” 

Першим своїм указом, уже 20 травня, новий президент прийняв на себе повноваження Верховного Головнокомандувача ЗСУ.

Другим і третім указами, 21 травня, звільнив генерала армії Віктора Муженка з посади начальника Генерального штабу – головнокомандувача ЗСУ (той командував із 3 липня 2014 року) та призначив на його місце Руслана Хомчака.

Генерал-лейтенант Хомчак на початку війни на сході командував сектором “Б” АТО, виходив з оточення під Іловайськом, надалі був начальником штабу сухопутних військ ЗСУ, із серпня по жовтень 2016-го – командувачем сил АТО на Донбасі, а з лютого 2017 року обіймав посаду головного інспектора Міністерства оборони.

Читайте також велике інтерв’ю “Новинарні“:
Начальник Генштабу Руслан Хомчак: Будемо планувати нові проходи ВМСУ на Азов

 

Фото: пресслужба президента

27 травня президент Володимир Зеленський здійснив першу робочу поїздку в зону ООС – у Луганську область, де оглянув позиції військових у Станиці Луганській та Щасті.
Глава держави поспілкувався з бійцями про побутові умови, якість харчування, забезпечення технікою, житлом, соціальним пакетом і укомплектування підрозділів. Під Станицею президент побував на передовій, зокрема на пості спостереження і в бліндажах. У пресслужбі Банкової зауважили: до найближчої позиції противника – 400 метрів.

 

Ілюстративне фото: 53 омбр

22 травня автомобіль із вісьмома бійцями 53 омбр ЗС України за дивних обставин заїхав на окуповану “ДНР” територію через КПВВ “Новотроїцьке”, повз українські блокпости. Вантажівка прямувала за маршрутом Мангуш-Костянтинівка, перевозила документацію бригади, вояки були без зброї. У бригаді спростовують заяви, нібито прикордонники стріляли, щоб зупинити авто.
У полоні опинилися водій Максим Горяїнов, Олександр Геймур, Кім Дуванов, Борис Пундор, Роман Беспалий та ще троє військових.
Новому президентові Зеленському доповіли, що інцидент не пов’язаний зі зрадою.
До кінця року четверо полонених були звільнені й повернулися додому в Україну, старший сержант Беспалий – загинув. Ще троє бійців 53 омбр лишаються в полоні “ДНР”.

Читайте також:
“Без зброї та тверезі”. У 53 омбр розповіли деталі полону своїх військових

 

Українська команда на чолі з Ланою Зеркаль (заступниця міністра закордонних справ, у центрі) після перемоги в Міжнародному трибуналі ООН з морського права. Фото: прес-служба МЗС

25 травня Міжнародний трибунал з морського права в Гамбурзі виніс рішення щодо справи 24 українських моряків і трьох кораблів, захоплених РФ: однозначно на користь України.
Президент Трибуналу, суддя Пак Чжин Хьон зачитав ухвалу: “Морський трибунал постановив (…) вжити наступних заходів: Російська Федерація має невідкладно звільнити українські військові судна “Бердянськ”, “Нікополь” і “Яни Капу” та повернути їх під юрисдикцію України… Невідкладно звільнити 24 військових і спецслужбівців та дозволити їм повернутися в Україну”.
Суд заявив, що не знайшов підтверджень російської версії про провокаційну військову операцію України в Керченській протоці.
Цього дня виповнилося рівно півроку від захоплення росіянами конвою ВМС ЗС України, який ішов з Одеси в Маріуполь.

Читайте також:
Рішення Міжнародного трибуналу на користь українських моряків: що за ним і після нього

 

Червень

У червні кількість загиблих внаслідок бойових дій, підтверджена штабом Об’єднаних сил, склала 8 осіб, поранених – 87.

4 червня окупанти в районі села Новоселівка Друга на Донеччині (Ясинуватський район) підбили протитанковою керованою ракетою автомобіль ГАЗ-66, який перевозив продукти, 17-ї окремої танкової Криворізької бригади ЗСУ. Загинули двоє бійців – Едуард Лазарєв та Олександр Лин, ще один військовий дічтав поранення.

7 червня внаслідок прицільного артилерійського обстрілу з боку окупантів поблизу селища Новолуганське на Світлодарській дузі загинули двоє бійців полку НГУ “Азов” — Дмитро Пругло (“Круглий”) і Максим Олексюк (“Максон”).

Відео – церемонія прощання “Азову” із полеглими:

 

14 червня Росія вкотре віроломно порушила правила ведення війни: гатила по цивільній інфраструктурі. Близько 5-ї ранку з напрямку населеного пункту Олександрівка окупанти обстріляли місто Марʼїнка, застосувавши ствольну артилерію калібру 122 мм, зокрема два осколково-фугасних снаряди.
Постраждала вся родина, яка мешкала в будинку, серед поранених – 8-річна дівчинка Варя. Будинок відновленню не підлягав.

Поранена Варя

 

Разом з тим, ОСи і в червні йшли вперед.

На початку червня російські військові та їхні найманці покинули позиції поблизу села Водяне на Приазов’ї. Бійці Збройних сил України зайняли ці опорники.
Як з’ясувалося, йдеться про позицію “Дєрзкая” під Пікузами. Вона була на найвищій точці та фактично контролювала все Водяне.
Особливий внесок у звільнення позиції зробив 503-й окремий батальйон морської піхоти 36-ї бригади ВМС ЗСУ.

12 червня 24-та окрема механізована бригади імені Короля Данила підійшла ближче до Донецька та закріпилися на нових позиціях у Мар’їнці. Відстань до тимчасово окупованих Олександрівки та Донецька складала від 100 до 250 метрів.

 

26 червня опівдні у Станиці Луганській стартувало розведення військ: ЗС України відійшли з позиції, яка знаходилася перед КПВВ.
Цьому передували домовленості в Тристоронній контактній групі в Мінську. Представник України Леонід Кучма на початку червня повідомив, що в Мінську на засіданні ТКГ було досягнуто домовленості про режим тиші в Станиці Луганській з 10 червня.
9 червня штаб Об’єднаних сил заявив про чергове відтермінування розведення військ на ділянці біля Станиці Луганської, з огляду на обстріл з боку бойовиків напередодні зі стрілецької зброї.
У пресцентрі штабу ООС зазначили: українською стороною вжито усіх необхідних заходів, аби процес розведення сил і засобів на ділянці №1 “Станиця Луганська” не створював небезпеки для життя та здоров’я мирного населення по обидва боки лінії розмежування. Процес розведення сил і засобів також не послаблює оборонні можливості наших підрозділів на визначеній ділянці. Бойовики також відвели свої війська, що засвідчила місія ОБСЄ.
28 червня Кучма перевірив виконання домовленостей з розведення сил в районі Станиці Луганської.
Якщо раніше ЗСУ і російських окупантів розділяли 380 метрів, то надалі ця відстань зросла до понад двох кілометрів. Серед вигод – ремонт мостового переходу на КПВВ. Також після розведення в Станиці більше не фіксувалися обстріли.

 

Серед вдалих бойових операцій ОСів у червні 2019-го відзначимо наступні:

  • у районі Світлодарської дуги бійці полку Нацгвардії “Азов” зафіксували та підбили російську радіолокаційну станцію артилерійської розвідки та цілевказання 1Л259 “Зоопарк-1”;
  • “Азов” знищив кілька польових фортифікаційних споруд бойовиків на Світлодарській дузі. Керовані ракети влучили прямо в ДЗОТ окупантів;
  • на Докучаєвському напрямку ОСи знищили три ворожі вогневі точки противника влучними пострілами з ПТРК.

 

Володимир Цемах в СБУ в Києві

27-28 червня українські спецслужби “викрали” з ОРДО і перевезли до Києва колишнього командира протиповітряної оборони Слов’янської бригади “ДНР” Володимира Цемаха. Відставника витягнули з окупованої території (із міста Сніжне) через лінію розмежування в результаті спецоперації, у непритомному стані – його нібито оглушили ударом по голові, накачали психотропними речовинами і доставили через межу за підробленими документами під виглядом паралізованого пенсіонера. Офіційно Цемах був затриманий СБУ вже на підконтрольній Україні території.
У Києві Цемах був арештований, але вже 7 вересня – обміняний на вимогу Росії.
Він був важливим свідком у справі збиття малайзійського “Боїнга” рейсу MH17 та міг бути обвинуваченим у воєнних злочинах, вбивствах українських військових 2014 року.
При забезпеченні доставки бойовика Цемаха до Києва загинув один український розвідник, Олександр Колодяжний. Інший – Дмитро Гержан – втратив ногу.

Читайте також:
Справа Цемаха: як українські спецслужби привезли через лінію фронту важливого бойовика “ДНР” і що він знає

 

Президент Володимир Зеленський 27 червня вперше за своєї каденції присвоїв звання “Герой України” з удостоєнням ордена “Золота Зірка”. Найвище звання отримав військовий ЗСУ із Волині старший солдат Андрій Волос (посмертно).
22-річний Андрій загинув рік тому – вранці 28 червня 2018 року, коли українські Збройні сили втратили загиблими відразу чотирьох бійців.
Повідомлялося, що Волоса, тяжко пораненого, намагався витягти з поля бою командир взводу Валерій Шишак, і також отримав смертельне поранення від ворожого снайпера. Андрію Волосу снайперська куля влучила в серце, пройшовши між пластинами бронежилета.

 

28 червня в Мінську сепаратисти ОРДЛО передали політику Віктору Медведчуку чотирьох українських полонених. Домовленість про звільнення утримуваних в ОРДЛО громадян України була досягнута напередодні в Мінську під час прямих переговорів Медведчука з ватажками “ДНР/ЛНР” Денисом Пушиліним і Леонідом Пасічником.
Заручники прибули до Білорусі літаком, транзитом із Ростова-на-Дону, і разом із лідером “Опозиційної платформи – За життя” приватним літаком відправилися у Київ.
В Україну повернулися:
Дезертир із лав ЗСУ Дмитро Великий, 1988 р.н. Після переходу на бік “ЛНР” поїхав на заробітки в Росію. Значиться в базі “Миротворця”. Сепаратисти його затримали 2017 року й засудили до 15 років позбавлення волі нібито за тероризм.
Військовослужбовець Яків Веремейчик, 1986 р.н., із 14 омбр ЗСУ. Його бойовики взяли в полон у секреті 25 травня 2018 року разом із Юрієм Євтушком, зробили знаряддям пропаганди, безпідставно порушили кілька карних справ (за “геноцид” та “застосування заборонених засобів ведення війни”).
Військовослужбовець Максим Горяїнов, старшина з 53 омбр ЗСУ. Один із восьми бійців, яких 22 травня бойовики взяли в полон у районі Новотроїцького, коли військові 53-ї бригади на вантажівці помилково відхилилися від визначеного маршруту та потрапили на тимчасово окуповану територію. Бойовики вже встигли провести “суд”, який призначив водію Горяїнову за “тероризм” 15 років позбавлення волі.
Цивільний Едуард Міхєєв. Його затримали в ОРЛО 16 жовтня 2017 року в Луганську, засудили нібито за “держзраду ЛНР” – роботу на користь СБУ – та посадили на 12 років.

 

Липень

У липні 2019 року 14 воїнів загинули внаслідок бойових дій. Усі – військовослужбовці ЗСУ. Ще 64 військові зазнали поранень.

Втрати могли бути ще більшими, якби не “всеохопне хлібне перемир’я”, що почалося з 21 липня. В останні десять днів липня внаслідок бойових дій у ЗСУ було тільки троє поранених (ще двоє загиблих і два “трьохсотих” – від підриву на мінах вранці 21-го числа).

Втрати окупантів, за прикидками, склали 30 осіб, ще 59 отримали поранення.

1 липня внаслідок ранкового обстрілу бойовиками санітарного автомобіля “Хаммер” з протитанкової керованої ракети загинули медик сержант Ірина Шевченко та старший матрос Сергій Майборода із 36-ї окремої бригади морської піхоти ЗСУ.

Ірина Шевченко

 

11 липня у київському шпиталі помер визначний розвідник 74 орб Олександр Колодяжний. Він брав участь у спецоперації СБУ з виведення Цемаха з окупованої території Донеччини та зазнав важкого поранення – підірвався на міні.
Позивний “Кол” воював із вересня 2014-го, був серед оборонців Донецького аеропорту, піднімав український прапор над старим терміналом ДАПу.
Разом зі своїм 74-м розвідувальним батальйоном Колодяжний побував майже у всіх гарячих точках – Мар’їнка, Широкине, Піски, Авдіївська промзона. За час служби заслужив реноме одного з найкращих розвідників, був удостоєний ордена “За мужність” ІІІ ступеня та звання “Народного героя України”.
Після кульового поранення в ногу лікувався півроку, але так поривався назад на війну, що ще з милицею приїхав до свого підрозділу в Маріуполь. Четверте поранення стало для Кола останнім.
А бойовик Цемах – живий і здоровий удома…

Олександр Колодяжний

 

28-річний снайпер 8-го полку спецоперацій Богдан Бігус, позивний “Баррет”, 18 липня він підірвався на розтяжці, виконуючи бойове завдання.

Богдан Бігус

 

7 липня президент України Володимир Зеленський та голова Європейської ради Дональд Туск відвідали Станицю Луганську та більш як на півкілометра пройшли далі нульової позиції ЗСУ вглиб зони розведення.

Фото: пресслужба президента

 

На початку липня окупанти застосували проти українських захисників установку розмінування УР-83П, так званий “Змій Горинич”. Схоже озброєння Росія використовувала у Чечні. Ефект від підриву заряду УР-83П аналогічний застосуванню авіабомби потужністю близько 1 тонни.

 

10 липня колона, у складі якої був автомобіль нового голови Донецької облдержадміністрації Павла Кириленка, потрапила під обстріл біля Гранітного. За деякими даними, поїздка Кириленка не була санкціонована командуванням ОС.
У підбитому з ПТРК військовому КрАЗі супроводу – один поранений, один убитий (Антон Фака з 406 оабр). “Керівництво ООС про це дізналось по факту трупа”, – написала у фейсбуці журналістка Тетяна Ніколаєнко.

 

Президент Володимир Зеленський призначив прокурора Павла Кириленка новим головою ДонОДА/ВЦА 5 липня. Він не надав ваги тому факту, що брат Кириленка Євген – бойовик “МГБ ДНР”.

“Ми всі розуміємо, що там (на непідконтрольній Києву території – “Н”) живуть такі ж українці як і ми. Ми повинні це пам’ятати. Звичайно, що у Павла там сім’я, там батьки його і там брат… Батьки там живуть, це їх земля, вони вважають себе українцями, вони нікуди не хочуть переїжджати. Я розумію, Павло пропонував… зрозуміло, це їхній вибір” – сказав Зеленський.

 

Серед липневих успіхів ОС:

  • 53 омбр з повітря знищила позицію бойовиків на Донеччині, яка дислокувалася в передмісті тимчасово окупованої Горлівки.
  • ЗСУ під Водяним знищили ворожу “Гвоздику”. Саме неподалік Водяного 1 липня внаслідок влучання ворожої протитанкової ракети загинули старший матрос Сергій Майборода та сержант Ірина Шевченко.
  • Морпіхи під Докучаєвськом знищили командира розвідки 5-ї мотострілецької бригади 1-го армійського корпусу окупаційних військ (“армії ДНР”) Євгена Новікова, позивний “Скіф”.
  • 54 омбр на Луганщині знищила позицію бойовиків. Одного сепара ліквідовано, решта – втекла.

 

Серпень

Протягом серпня 2019 року 8 воїнів загинули внаслідок бойових дій. Семеро – військовослужбовці Збройних сил України, один – Нацгвардія (полк “Азов”). Ще 20 військових зазнали поранень.

Протягом одного дня, 6 серпня, попри “всеохопне перемир’я”, на фронті полягли чотири морські піхотинці.
Окупанти відкрили вогонь під Павлополем з ручних гранатометів. Від одного прильоту смертельні поранення отримали старший матрос Олександр Шарко, матрос Владислав Рак, солдат Сергій Шандра, матрос Василь Курдов із 36-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗСУ, які проводили інженерне обладнання позиції. До гранатометного пострілу була прикручена міна від 82-міліметрового міномета. Раку й Курдову було лише по 20 років…

Молоді морпіхи Шарко, Рак, Шандра і Курдов, які полягли 6 серпня

 

Після обстрілів українських позицій під Павлополем президент Володимир Зеленський 7 серпня скликав термінову нараду з силовиками та зателефонував президенту РФ Путіну, що, фактично, стало початком домовленостей про обмін полоненими, який відбувся за місяць, та підготовку зустрічі лідерів у нормандському форматі.
У телефонній розмові Зеленський попросив Путіна вплинути на бойовиків.
Володимир Зеленський повторив тезу про те, що лідери нормандської четвірки мають зустрітися та “подивитися один одному в очі, припинити війну”.
“Я сьогодні вранці розмовляв з Путіним. Я попросив вплинути на ту сторону, щоб вони припинили вбивати наших людей. Це не наближає нас до миру”, – заявив президент України.
“У нас була довга розмова. Я кажу йому (Путіну – “Н”), що наших людей вбивають, а мені у відповідь кажуть, що є випадки, де наші люди стріляють по цивільних людях”, – додав Зеленський.
Є наміри поговорити і з Меркель та домовитися про термінову зустріч у “нормандському форматі”. Президент наголосив, що терміново повернеться в Україну у разі повторного загострення ситуації.

Серед вдалих бойових операцій серпня, про які писали відкриті джерела:

 

Тим часом у Станиці Луганській після розведення реалізовували наступний комплекс заходів – розмінування, дефортифікацію тощо.
22 серпня спецпредставник ОБСЄ в Тристоронній контактній групі Мартін Сайдік заявив, що українська сторона закінчила розмінування та оголосила про готовність почати ремонтні роботи, включаючи усунення фортифікаційних споруд.
24 серпня Державна служба з надзвичайних ситуацій України в Станиці почала роботи з обстеження фортифікаційної споруди опорного пункту на наявність вибухонебезпечних предметів з правого боку від дороги в напрямку незаконних збройних формувань.

 

12 серпня вдруге протягом року змінилося командування ООС. Операцію очолив генерал-лейтенант Володимир Кравченко, який із 2017-го був командувачем військ оперативного командування “Північ” СВ ЗСУ. На Донеччині його представив НГШ Руслан Хомчак.

 

Зліва праворуч: новий міністр оборони Андрій Загороднюк, новий командувач ОС Володимир Кравченко, начальник ГШ ЗСУ Руслан Хомчак. Фото: пресцентр штабу ООС

29 серпня почала працювати новообрана Верховна Рада з монобільшістю, було призначено новий уряд, і новим міністром оборони України став колишній волонтер Андрій Загороднюк. За нього проголосували 314 нардепів.
Він оголосив курс на реформи в Збройних силах, заявивши, що “маленька Червона армія ніколи не переможе велику Червону армію”, відзначив, що ЗСУ вже пройшли великий шлях змін та реформ, а також наголосив на потребі припинити крадіжки пального в армії, що давно стало системним явищем.
На посаді глави МОУ Андрій Загороднюк змінив Степана Полторака, який очолював оборонне відомство з жовтня 2014 року і подав у відставку ще напередодні інавгурації нового президента (але залишався на посаді, бо ВР не проголосувала за його звільнення).
Загороднюк працював керівником проєктного офісу реформ Міноборони, коли відомство очолював Полторак, а в липні був призначений позаштатним радником президента Зеленського.

 

Дейнего і Кобцева (у центрі й ліворуч) дискутують із представником української влади на Луганщині

6 серпня представники бойовиків  “ЛНР” – так званий “глава МЗС” Владислав Дейнего і “омбудсмен” Ольга Копцева – зі скандалом перетнули лінію розмежування у Станиці Луганській, вийшли на український бік і заявили, що їхня “влада” повинна поширюватися ще й на територію міста Щастя, підконтрольного Україні.
Наступного дня СБУ пояснила, що не затримала “ЛНРівців”, які влаштували провокацію, бо це “стало би приводом для окупантів заявити про зрив Україною Мінських домовленостей і нібито порушення перемир’я”.

 

23 серпня, у День Державного Прапора, президент Володимир Зеленський присвоїв почесні найменування низці підрозділів Збройних сил України, Нацгвардії та Державної прикордонної служби.

  • 28-й окремій механізованій бригаді ЗСУ присвоєно почесне найменування імені Лицарів Зимового Походу (похід Армії Української Народної Республіки тилами Червоної та Добровольчої армій під проводом генерала Михайла Омеляновича-Павленка 6 грудня 1919 — 6 травня 1920 рр.);
  • 92-й окремій механізованій бригаді ЗСУ – почесне найменування імені Кошового отамана Івана Сірка (Іван Сірко; 1605-1680, український полководець, козацький ватажок, полковник, кошовий отаман Запорозької Січі й усього Війська Запорозького Низового);
  • 17-й окремій танковій Криворізькій бригаді ЗСУ – почесне найменування імені Костянтина Пестушка (Костянтин Пестушко, він же Кость Степовий-Блакитний, 1898-1921, український військовий діяч, отаман Степової дивізії, Головний отаман Холодного Яру);
  • 456-й бригаді транспортної авіації ПС ЗСУ – почесне найменування імені Дмитра Майбороди (Дмитро Майборода, 1980-2014, командир екіпажу літака Ан-26 456-ї бригади, який загинув 14 липня 2014-го, відвівши підбитий російською ракетою транспортний літак від населених пунктів на Луганщині; Герой України);
  • Південному територіальному управлінню Національної гвардії України присвоєно почесне найменування Одеське; 
  • 15-му полку Національної гвардії – почесне найменування Слов’янський;
  • 105-му прикордонному загону ДПСУ – почесне найменування імені князя Володимира Великого;
  • 17-му прикордонному загону ДПСУ – почесне найменування імені полковника Олександра Жуковського (Олександр Жуковський, 1884-?, український громадсько-політичний та військовий діяч, полковник Армії УНР, Військовий міністр УНР).

 

Президент Володимир Зеленський відмовився від проведення військового параду на Хрещатику (вперше з 2014 року), заявивши, що зекономлені гроші будуть додатково виплачені українським армійцям. Однак офіс президента все одно провів 24 серпня на Майдані недешеву демонстрацію “Хода Гідності” з артистами, масовкою, машируванням військових і виступом Володимира Зеленського. Шоу режисував Алан Бадоєв.

Ветерани АТО натомість організували свій Марш захисників України, який на День Незалежності пройшов від парку імені Шевченка до Майдану і зібрав щонайменше 50 тисяч учасників (разом із цивільними та глядачами масовість заходу сягала 200 тисяч людей). Учасників Маршу було так багато, що коли голова колони сягнула Майдану та почала шикування, більшість все ще перебувала біля парку Шевченка.
У Марші брали участь військові з 22 областей. Були присутні члени практично всіх бойових підрозділів, учасники добровольчих батальйонів, капелани, волонтери та медики.

Офіційне відео:

Люди по обидва боки дороги скандували “Дякуємо!” і “Герої”. Із колон кричали: “Дякуємо навзаєм”. Жодних інцидентів та провокацій на Марші не було. Уся подія проходила в атмосфері урочистості, радості та вдячності, відзначили організатори, які вклалися в бюджет 120 тис. грн.

 

Вересень

У вересні 2019 року 13 воїнів загинули внаслідок бойових дій. Зросла також кількість поранених – до 41.

 

Звільнений Олег Сенцов на церемонії зустрічі в аеропорту “Бориспіль”

7 вересня відбувся обмін полоненими та утримуваними особами між Україною і РФ у форматі “35 на 35”.
Попередній масштабний обмін між Україною й ОРДЛО пройшов 27 грудня 2017 року, тож Росія погодилася на нове звільнення заручників через більш як півтора року.

У вересневому переліку звільнених Україна отримала з Москви 24 військовополонених моряків ВМСУ, незаконно захоплених російськими силовиками в районі Керченської протоки 25 листопада 2018 року – їх влада РФ мала безумовно звільнити й віддати Україні за рішенням Міжнародного морського трибуналу в Гамбурзі.

На Батьківщину повернулися також політв’язні Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Володимир Балух, Микола Карпюк, Станіслав Клих, Роман Сущенко, Павло Гриб, Едем Бекіров та деякі інші.

Звільнених українців привезли літаком із Москви, у зворотному напрямку відбув російський літак із сепарами, бойовиками і зрадниками.

У Борисполі відбулася урочиста зустріч колишніх бранців із промовою президента Володимира Зеленського.

Список українців, звільнених 7 вересня 2019:

  1. Олег Сенцов
  2. Олександр Кольченко
  3. Роман Сущенко
  4. Євген Панов
  5. Микола Карпюк
  6. Станіслав Клих
  7. Павло Гриб
  8. Олексій Сизонович
  9. Володимир Балух
  10. Артур Панов
  11. Едем Бекіров
  12. Роман Мокряк – командир МБАК “Бердянськ”, лейтенант, 1986 р.н. Кіровоградська область
  13. Юрій Без’язичний, старший матрос, 1990 р.н., Одеська область
  14. Андрій Артеменко, старший матрос, 1994 р.н., Кіровоградська область
  15. Андрій Ейдер, матрос, 1999 р.н., Одеса
  16. Богдан Головаш, лейтенант, 1996 р.н., Полтавська область
  17. Денис Гриценко, капітан 2 рангу, 1984 р.н., Миколаїв
  18. Богдан Небилиця – командир МБАК “Нікополь”, старший лейтенант, 1994 р.н., Сумська область
  19. В’ячеслав Зінченко, старший матрос, 1998 р.н., Кишинів
  20. Сергій Цибізов, матрос, 1997 р.н., Хмельницька область
  21. Сергій Попов, капітан лейтенант, 1991 р.н., Донецька область
  22. Владислав Костишин, 1994 р.н., Черкаська область
  23. Андрій Оприско, старший матрос, 1971 р.н., Львівська область
  24. Андрій Драч, СБУ
  25. Олег Мельничук – командир буксира “Яни Капу”, старшина, 1995 р.н., Черкаська область
  26. Михайло Власюк, старший матрос, 1984 р.н. Київ
  27. Безпальченко Віктор, старший матрос, 1987 р.н. Херсонська область
  28. Терещенко Володимир, старший матрос, 1994 р.н. Дніпро
  29. Семидоцькийй Євген, матрос, 1998 р.н. Луганська область
  30. Володимир Лісовий, капітан 3-го рангу, Севастополь
  31. Андрій Шевченко, мічман
  32. Володимир Варимез, старший матрос, 1992 р.н., Одеська область
  33. Сергій Чуліба, старшина, 1992 р.н., Херсонська область
  34. Юрій Будзило, мічман, 1972 р.н., м. Одеса
  35. Василь Сорока, СБУ

Серед тих, кого передала в Москву українська влада, було кілька громадян України, учасників війни на Донбасі з боку “ДНР/ЛНР”, засуджених за тероризм, шпигуни, вбивця полковника СБУ Хараберюша Юлія Просолова, затриманий на Луганщині контрактник ЗСУ РФ Віктор Агєєв, роспропагандист Кирило Вишинський тощо.

“Подвійний фонд”. Росіяни, шпигуни й сепари, яких Україна віддала на обмін: ФОТО, ІСТОРІЇ

Найбільше дискусій викликало звільнення бойовика “ДНР” Володимира Цемаха, який був цінним свідком у справі збитого малайзійського “Боїнга” рейсу MH17. Проти його обміну висловлювалися Нідерланди. Однак звільнення Цемаха було вимогою Кремля щодо обміну, а голова СБУ Івана Баканов заявив, що “головна цінність – люди”, і в Цемаха взяли необхідні свідчення.

Читайте також:
“Пропонували хатку в Нідерландах”: Цемах дав інтерв’ю Вишинському

 

У вересні тривали процеси розведення військ. Так, 3 вересня українська сторона завершила повний демонтаж фортифікаційних споруд поблизу зруйнованого моста через Сіверський Донець у Станиці Луганській.

Фото: УС СЦКК

2 вересня президент Зеленський оголосив про початок відновлення зруйнованого мосту в Станиці. Цей процес транслювався онлайн через вебкамеру.

 

18 вересня командувач операції Об’єднаних сил генерал-лейтенант Володимир Кравченко у Краматорську на зустрічі з постійним представником Програми розвитку ООН в Україні Оснат Лубрані заявив: уздовж всієї лінії розмежування в Донецькій і Луганській областях проводяться підготовчі заходи з відведення військ.

 

А ОСи тим часом продовжували “роботу” на фронті: 11 вересня ліквідували командира роти розвідки 11-ї окремої мотострілецької бригади “Восток” так званої “ДНР”Олексія Троцая з позивним “Лев”.

 

Жовтень

9 українських воїнів загинули внаслідок бойових дій у жовтні. Поранених нарахували 27.

Втрати незаконних збройних формувань на Донбасі у цьому місяці склали майже 100 осіб, з них 33 – безповоротні.

 

1 жовтня Тристороння контактна група в Мінську узгодила документ, що розвиває так звану “формулу Штайнмаєра” (за ім’ям колишнього глави МЗС ФРН, який запропонував цей механізм розв’язання конфлікту на Донбасі ще 2016 року). Він передбачає запровадження закону про особливий статус окупованої частини Донбасу одразу після проведення там місцевих виборів та підтвердження вільного і демократичного проведення спостерігачами від ОБСЄ, фактично ще до виведення окупаційних військ.

Одразу після цього в Києві та в регіонах незгодні вийшли на майдани, виник протестний “Рух опору капітуляції”.
Спершу 6 жовтня, а далі – на Покрову в столиці відбулися віча “Ні капітуляції!”, марші спротиву капітуляції, до яких долучилося багато ветеранів АТО. Державники протестували як проти втілення “формули Штайнмаєра”, так і проти розведення військ, мирних ініціатив презилента Зеленського та реалізації інших суперечливих ініціатив нової влади в безпековій та гуманітарній галузях.
Була спроба зробити “фішкою” “антикапітулянтів” пов’язки із жовтого скотчу – як у бійців АТО 2014 року, але ця мода не набула масового поширення.

Місцеві ради в різних областях почали ухвалювати заяви як проти, так і за “формулу Штаймаєра”.

В офісі президента та фракції “Слуга народу” приписали організацію протестних акцій Петрові Порошенку (хоча чи не найбільшою частиною мітингарів став антипорошенківський “Нацкорпус”).

Читайте також:
“Справа 5%”: Арахамія вибачився перед учасниками акцій “Ні капітуляції!”

 

Головною подією місяця на фронті та в прифронтовій зоні стало розведення військ на ділянці №2 – в районі міста Золоте на Луганщині, про що почали домовлятися на ТКГ в липні.
Саме розведення почалося 29 жовтня. Зокрема, українські війська відійшли з позицій біля Золотого-4 та біля села Катеринівка. Відтак Катеринівку – колишню “сіру зону”, взяту під контроль у лютому 2018 року – залишили під захистом лише поліції і Нацгвардії.

Підготовка до розведення на ділянці №2 супроводжувалося протистояннням безпосередньо в Золотому та на підходах. 9 жовтня відбулися сутички поліції з ветеранами, які прямували в цей район, щоб влаштувати блокпости проти відведення військ.
Представники партії “Національний корпус” на чолі з Андрієм Білецьким, ветерани полку “Азов”, інші активісти та учасники бойових дій таки організували “останній блокпост”, щоб не допустити відведення військ у Золотому. Для цього винайняли приватний будинок у містечку, привезли особисту зареєстровану зброю та почали чергування вахтовим методом.

26 жовтня президент Володимир Зеленський на “блокпосту” у Золотому-4 зустрівся  з ветеранами, які протистояли відведенню українських військ, та поговорив із ними на камери.
Активісти назвали поведінку Зеленського “хамською”. Він закликав хлопців скласти зброю, заявив, що “йому 42-й рік і він не лох”, та схиляв учасників блокування іти до війська – при тому, що з ним спілкувалися ветерани реальних бойових дій.

Президент Володимир Зеленський на “блокпосту” ветеранів у Золотому 26 жовтня 2019

Читайте також:
“Я ж не лох якийсь”: Зеленський нахамив ветеранам, які протистоять розведенню військ. ВІДЕО

Після цього штаб ОС заявив, що “надає належну правову оцінку” ветеранам у Золотому, які говорили із Зеленським зі зброєю. Для нейтралізації протестувальників у селищі на кілька днів було оголошено безпековий спецрежим “жовтий”.

Візит Зеленського в Золоте був широко висвітлений у пропагандистському фільмі на користь розведення, підготовленому офісом президента. 27 жовтня його показали на багатьох провідних телеканалах.
Основна ідея – відведення військ і засобів буде основою встановлення миру, українські солдати не гинутимуть, обстріли припиняться, місцеве населення (коментарі додаються) це підтримує. Водночас у групі “місцевих мешканок” були помічені жительки з боку ОРЛО.
Також розведення в Золотому й Петрівському було умовою Росії щодо проведення зустрічі у “нормандському форматі”.

28 жовтня ветеранів на “блокпосту” обстріляли. Того ж дня в поліції заявили, що учасники акції “Ні капітуляції” в супроводі правоохоронців вивезли із Золотого-4 свою зброю.

Читайте також:
Ветеран АТО, якому нахамив Зеленський, підтримував його на виборах. Тепер чекає розгону

Ще один скандал спричинило фото, на якому було зафіксовано, як учасники Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ переписують номери стрілецької зброї українських військових.
Невдовзі з’ясувалося, що так само переписали номери автоматів і бойовиків “ЛНР”, які теж війдійшли на обумовлену відстань.

Уже після початку відведення Українська сторона Спільного центру контролю та координації заявила, що перед початком розведення сил і засобів підтримувані Росією бойовики не дотримали умови про відсутність обстрілів поблизу Золотого в Луганській області упродовж семи днів. Адже обстріли з боку “ЛНР” у районі Золотого-4 зокрема було зафіксовано навіть ввечері 28 жовтня, кулями пошкоджено кілька будинків.

Схема розведення сил і засобів у районі Золотого й Катеринівки. Фото: Тиждень

Однак у штабі ОС постфактум уточнили: обстріли відбулися поруч, але нібито не в самому квадраті відведення військ.

 

15 жовтня по ОСах працював ворожий снайпер: загинула Ярослава Никоненко із Миргорода, солдат 101-ї бригади охорони Генштабу ЗСУ, прикомандирована до 28 омбр. Вона також була снайперка, виконувала завдання під Мар’їнкою. Дочка героя АТО, воїна батальйону “Айдар” Сергія Никоненка, який загинув на Донбасі 18 січня 2015 року.

Ярослава Никоненко

 

23 жовтня до військового причалу Практичної гавані в Одесі пришвартувались нові патрульні катери Військово-Морських сил Збройних сил України Р190 “Слов’янськ” та Р191 “Старобільськ” типу Island, передані зі США.
21 жовтня прибули в Чорне море на борту вантажного корабля Ocean Freedom з міста Балтимор (штат Меріленд) вже з навченими у Сполучених Штатах українськими екіпажами.
Передбачено, що у перспективі в складі національного військового флоту буде створено дивізіон багатоцільових патрульних катерів.

Два катери типу Island були передані Україні 27 вересня 2018 року в Балтиморі в рамках візиту до США на той час президента України Петра Порошенка.
Відомо про домовленості про передачу США Україні ще трьох таких суден.
Згідно з домовленостями, американські патрульні катери передані ВМС ЗСУ на безоплатній основі. При цьому українська сторона забезпечує 100-відсоткову передоплату загальної вартості супутніх послуг із дооснащення в розмірі 10,1 млн. доларів на термін до 18 місяців.

 

17 жовтня Верховна Рада ухвалила Закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання військового обов’язку та проходження військової служби”, який запроваджує сержантські звання в ЗСУ за стандартами НАТО, ліквідує звання прапорщиків і мічманів у ЗСУ та підвищує роль сержантів.

Читайте також:
“Не зміна погонів, а новий зміст”: міністр Загороднюк пояснив сержантську реформу

Листопад

У листопаді внаслідок бойових дій на східному фронті загинули 6 українських воїнів. Поранено і травмовано – 40.

Бойовики втратили вбитими понад 40 осіб.

 

7 листопада в районі Авдіївки зведене інженерне відділення обладнувало позиції. “ДНРівці” зробити два прицільні постріли з ПТРК. Так загинули два воїни 92-ї механізованої бригади ЗСУ імені кошового отамана Івана Сірка – солдат Геннадій Моторін та старший солдат Герман Бродніков.

8 листопада під Новоласпою був ліквідований офіцер російсько-терористичних військ Сергій Кохоленко з позивним “Звєрь”. Він прибув на Донбас із Росії.

 

9 листопада на ділянці розведення №3 в районі сіл Богданівка і Петрівське Донецької області (за 40 км на південь від Донецька) почалося розведення військ з обох сторін. На відміну від Золотого, тут населений пункт (село Петрівське) залишали поза контролем бойовики. Українські військові, 128-ма бригада, відходили з поля на іншу позицію в полі.

Читайте також:
“ДНР” показала демонтаж власних окопів у Петрівському. ФОТО

11 листопада ОСи звітували про завершення розведення особового складу, озброєння та військової техніки.

12 листопада під Новотроїцьким дістали мінно-вибухові травми офіцери 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади ЗСУ, серед них – новий комбриг 128-ї гірсько-штурмової бригади ЗСУ Євген Коростельов. Лише двома днями раніше він демонстрував ОБСЄ та фотокорам результати відведення на ділянці №2.

Євген Коростельов. Фото Олександра Клименка

Втім, у штабі ОС наголосили, що і цей інцидент стався поза межами квадрату розведення. Військові виконували  завдання в глибині ротних та опорних пунктів і підірвалися на невідомому вибуховому пристрої, перевіряючи позиції.
Полковник Коростельов отримав множинні вогнепальні осколкові поранення кінцівок.
Станом на 13 листопада стан Коростельова був важким. Але медики в харківському шпиталі заявляли , що врятували обидві його кінцівки.
Від отриманих ран офіцер помер 19 листопада.
20 листопада 2019 року Коростельова указом президента було нагороджено посмертно орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня.

 

18 листопада: окупанти за допомогою БПЛА атакували позиції 46-ї десантно-штурмової бригади під Сизим (Луганська область, неподалік від кордону з РФ). Один український воїн зазнав важкого поранення. Імовірно, безпілотник було задіяно з території Росії.
Росіяни скинули на позиції ЗСУ гранату, застосувавши снаряди з уражальними елементами різної структури. Армієць 46 одшбр зазнав близько 50 осколкових уражень по всьому тілу. Частина з осколків була, ймовірно, пластиком, бо не намагнічувалася.

 

В середині листопада нацгвардійці звітували, що поблизу Горлівки просунулися вперед, захопили важливу висоту та відбили у противника частину місцевого кладовища, де сепари влаштували позиції.
На той час групу полку “Азов” у районі Світлодарської дуги замінили бійці бригали швидкого реагування НГУ. Це їхня перша повноцінна ротація на передовій.

Читайте також:
“Психологи з кулеметами”. Як воюють та чого очікують від “Нормандії” гвардійці з “бригади майбутнього”

 

20 листопада в Станиці Луганській у зоні розведення військ урочисто, за присутності президента Зеленського, відкрили відремонтований пішохідний міст через річку Сіверський Донець, підірваний ще 2014 року. Українська сторона зробила опори і перекриття, сепаратисти – покриття мосту й огородження.

“Ми відкрили обіцяний міст у Станиці Луганській. На кілька днів раніше від запланованої дати, адже він уже сьогодні повністю готовий. Навіщо чекати? Перемовини про це тривали так довго, що в якусь мить домовленість здавалася дивом. Нам вдалося це зробити. Щоразу, як приїжджав, мосту люди просили найбільше”, – написав у ФБ Володимир Зеленськтий.
“Одразу випереджаю маніпуляції: танк проїхати не зможе – міст надто вузький для цього. Зате по ньому може легко проїхати швидка, можна перевезти продукти, не треба надважких зусиль, щоб просто перейти з одного боку на інший”, – додав він.

Читайте також:
“Ето всьо ваш Парашенка”: як виглядає контакт України й “ЛНР” на мосту Станиці після розведення військ

 

Унаслідок обстрілу позицій бригади швидкого реагування з АГС 20 листопада отримали поранення шість військових НГУ, з них четверо – важкі.

22 листопада бойовики атакували з протитанкового керованого ракетного комплексу “Фагот” вантажівку ЗСУ, троє військових отримали контузію.

25 листопада окупанти зі стрілецької зброї били по житлових кварталах Мар’їнки: кульове поранення отримала мирна мешканка.

Читайте також:
Поранені бійці Бригади швидкого реагування НГУ передали вітання зі шпиталів. ФОТО

 

Катери “Слов’янськ” і “Старобільськ” типу Island включили до складу ВМС ЗСУ. 13 листопада над “айлендами” урочисто підняли українські прапори.

 

18 листопада, після 358 днів з часу незаконного захоплення і затримання Росією трьох українських військових кораблів в акваторії Чорного моря біля Керчі, МБАКи “Бердянськ” і “Нікополь” та буксир “Яни Капу” росіяни передали Україні у нейтральних водах відповідно до рішення Міжнародного трибуналу з морського права. 20 листопада вони прибули на базу ВМСУ в Одесу.
Захоплені ворогом судна прийшли не своїм ходом, а на буксирі, адже “їх знищили росіяни”, розповів командувач ВМСУ Ігор Воронченко. За словами адмірала, росіяни познімали із захоплених українських кораблів плафони, розетки і навіть унітази.

 

Грудень

У грудні 2019 року на фронті загинули 9 захисників. Ще як мінімум 21 поранений.

Місяць почався з поганих новин. 1 грудня під час бойового виходу в “сіру зону” в районі села Староласпа на Донеччині загинули двоє офіцерів Центру спеціальних операцій “А” Служби безпеки України – 38-річний Дмитро Каплунов та 37-річний Денис Волочаєв. На фронті вони від початку війни виконували завдання із контрдиверсійної та контрснайперської боротьби.
Пресцентр штабу ОС повідомив про двох військових, які, начебто відбиваючи диверсійно-розвідувальну групу противника, підірвалися на невідомому вибуховому пристрої.

Фото: пресцентр СБУ

Пораненого Волочаєва евакуювали побратими (група, ймовірно, діяла у складі чотирьох чоловік), однак у процесі евакуації він помер. Забрали також частину озброєння й важливі речі. Велелюдне прощання з Денисом відбулося в Києві 3 грудня.
Каплунов загинув на місці. Його мусили лишити на боці “сепарів”, як і частину зброї й амуніції. Невдовзі ці кадри потрапили в сепарЗМІ.
Бойовики довго не віддавали тіло Дениса. Поховали його в Києві після урочистого прощання в СБУ аж 9 грудня.
3 грудня у центрі культури та мистецтв Служби безпеки України попрощалися з полковником “Альфи” Денисом Волочаєвим.
За час, що минув від їхньої загибелі, Каплунову й Волочаєву було присвоєно звання полковників та Героїв України із “Золотими Зірками”. Ми можемо лише уявляти рівень задач та кількість ворожих “скальпів” в активі цих молодих іще чоловіків.

Читайте також:
“Неназвані Кріси Кайли цієї війни”: волонтер порівняв загиблих офіцерів “Альфи” з найрезультативнішим снайпером в історії США

10 грудня – потрійна втрата. У районі Золотого на Луганщині загинули військовослужбовці 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого ЗСУ – молодший сержант Андрій Войтович, молодший сержант Віктор Пруський та старший солдат Сергій Сирота. За даними ЗМІ, смерть настала після детонації протитанкового мінного шлагбаума.

Фото: пресслужба 14 омбр ЗСУ

Унаслідок ворожого обстрілу 17 грудня загинув боєць 28 омбр Василь Лісіцин.
Речники підрозділу вважають, що ця втрата стала наслідком того, що проросійські бойовики “маскують” власні снайперські позиції дітьми.

Фото: пресслужба 28 омбр імені Лицарів Зимового Походу

18 грудня на одній із крайніх вулиць Мар’їнки, де більшість будинків зруйновані ущент, під час ворожого обстрілу зазнав поранень та помер 57-річний цивільний чоловік.
За даними штабу, на цю ділянку фронту заїхали випускники снайперської школи з РФ, де відпрацьовували свої стрілецькі навички.

20 грудня російські найманці на Донбасі застосували проти Об’єднаних сил лазерну зброю: військовослужбовець ЗСУ під час спостереження в оптичний пристрій отримав ураження сітківки ока.

 

З нагоди Дня Збройних сил України президент України, перебуваючи на Донбасі, присвоїв почесні найменування бойовим підрозділам:

  • 46-му окремому штурмовому батальйону 54 омбр – почесне найменування Донбас“; 
  • 19-й окремій ракетній бригаді – почесне найменування “Свята Варвара”;
  • 201-й зенітно-ракетній бригаді – почесне найменування імені гетьмана Пилипа Орлика; 
  • 73-му морському центру спеціальних операцій ВМС ЗСУ  – почесне найменування імені кошового отамана Антіна Головатого;
  • 13-му окремому десантно-штурмовому батальйону 95 одшб – почесне найменування імені Героя України полковника Тараса Сенюка.

 

9 грудня в Парижі відбулася зустріч лідерів держав “нормандського формату” (Україна, Німеччина, Франція, Росія) – перша за останні майже три роки. Головною подією саміту стали прямі двосторонні переговори Володимира Зеленського й Володимира Путіна, до яких президент України прагнув від часу свого обрання.
За підсумками саміту було підписано спільне комюніке (воно було підготовлене попередньо, але додатково узгоджувалося під час переговорів у Парижі) та оголошено про низку домовленостей. Частина з цих рішень делегована для затвердження на рівні ТКГ в Мінську.
Перемовини Зеленського й Путіна віч-на-віч тривали менш як пів години. Як розповів журналістам Зеленський, через долучення “газових” переговорників з обох боків було по сім людей.

Ключові пункти домовленостей Н4:

  • продовження реалізації Мінських угод
  • всеохопне припинення вогню, яке має бути встановлене до кінця 2019 року
  • звільнення та обмін утримуваних осіб за принципом “всіх на всіх”, починаючи з “усіх встановлених”, до кінця 2019 року
  • рішення ТКГ визначити нові пункти пропуску (КПВВ) протягом 30 днів
  • ще три ділянки розведення військ – реалізувати до кінця березня 2020 року
  • впровадити “формулу Штайнмайєра” (щодо місцевих виборів в ОРДЛО) до українського законодавства
  • провести ще одну зустріч лідерів у нормандському форматі через чотири місяці (зокрема для підготовки місцевих виборів в ОРДЛО), а до того – співпрацювати на рівні глав МЗС і політичних радників

 

29 грудня відбувся обмін утримуваними особами між Україною та ОРДЛО (за участі Росії) – результат домовленостей “нормандської четвірки”. Обмін уперше проходив не в “сірій зоні”, а на українській частині КПВВ “Майорське”.
Україна отримала 76 осіб (серед них – 12 військових, 64 цивільних, серед них – журналіст Станіслав Асєєв). Сепаратистам віддали 123 людини, серед них – і громадяни РФ, і іноземці, і засуджені за важкі злочини, терористи, і “беркути”, які не мають відношення до конфлікту на Донбасі.
При цьому, за різними даними, від 14 до 19 звільнених Україною осіб відмовилися їхати на окуповані території.
Увечері військово-транспортний літак із бранцями урочисто зустріли в аеропорту “Бориспіль”. Зеленський помилково назвав цей обмін “найбільшим в історії України”.

Читайте також:
“Сепарам – воля”: кого Україна віддала ОРДЛО на великому обміні-2019. СПИСОК

Фото: пресслужба президента

Звільнені військові:

Володимир Воскобойник – військовослужбовець 30-ї окремої механізованої бригади ЗСУ із Новограда-Волинського. Перебував у полоні “ДНР”.

Олександр Геймур, Кім Дуванов, Борис Пундор – “заблукалі” військовослужбовці 43-го мотопіхотного батальйону 53-ї механізованої бригади Збройних сил України. У травні 2019 року автомобіль із вісьмома бійцями 53 омбр заїхав на окуповану територію через КПВВ “Новотроїцьке” повз українські блокпости. Вантажівка прямувала за маршрутом Мангуш-Костянтинівка, перевозила документацію бригади, вояки були без зброї.

(Водій Максим Горяїнов у червні 2019 року був звільнений “ДНРівцями”, його привіз до Києва політик Віктор Медведчук. Ще один – старший сержант Роман Беспалий – за версією бойовиків, нібито повісився в камері. Терористи передали на підконтрольну територію його випатране тіло. Те, що це Беспалий, довела лише ДНК-експериза. Ще троє бійців 53 омбр, відповідно, лишаються в полоні “ДНР”.)

Сергій Глондарь, Олександр Коріньков – спецпризначенці 3-го полку спецпризначення ССО ЗСУ із Кропивницького. Опинилися в полоні у лютому 2015-го, в останні дні операції під Дебальцевим. Бійці супроводжували колону з пораненими і вбитими бійцями ЗСУ через “коридор”, але потрапили в засідку.

Іван Дєєв, Сергій Іванчук – військовослужбовці 8-го полку спеціального призначення Сил спецоперацій ЗСУ. Зникли (були затримані бойовиками через витік інформації) в лютому 2017 року в Луганській області. Виконували завдання як на території ОРЛО, так в окупованих районах Донеччини.

Юрій Євтушок  – один із двох військових 14-ї механізованої бригади ЗСУ, разом із Яковом Веремейчиком, які опинилися в полоні бойовиків “ЛНР” у травні 2018 року.

Василь Жемелинський – військовий 57-ї окремої мотопіхотної бригади ЗСУ. Потрапив у полон “ДНР” після бою в районі села Піски під Донецьком 17 лютого 2017 року.

Богдан Пантюшенко – танкіст 1-ї окремої танкової бригади ЗСУ, командир танка. Позивний “Броня” воював біля Донецького аеропорту, потрапив у полон 18 січня 2015 року в бою неподалік від селища “Спартак”.

Роман Фурсов – героїчний боєць 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58 омбр ЗСУ, який потрапив у полон у листопаді 2017 року під час бою в районі Кримського і Сентянівки.

 

12 грудня слідчі поліції повідомили, що підозрюють у підриві авто з Павлом Шереметом п’ятьох людей: дитячу лікарку й волонтерку Юлію Кузьменко, музиканта з гурту “Ріффмастер”, сержанта ССО, автора неофіційного гімну Сил спецоперацій “Тихо прийшов…” Андрія Антоненка та медсестру 25 опдбр Яну Дугарь. Також у справі фігурують добровольці Владислав Грищенко “Буча” (раніше судимого) та його дружина Інна Грищенко “Пума”. Ці оголошення керівники МВС і Нацполіції зробили на брифінгу за участі президента Зеленського.
За версією правоохоронців, 20 липня 2016 року закладала вибухівку під авто Шеремета Кузьменко, допомагав їй Антоненко, а Дугарь здійснювала розвідку. Грищенко ж нібито виготовляв вибухівку.
Заступник голови Національної поліції, начальник кримінальної поліції Євген Коваль заявив, що основним мотивом вбивства Шеремета була спроба “дестабілізувати соціально-політичну ситуацію в країні”. У підозрах прописано також мотив: ““Культивуючи величність арійської раси…”
13 грудня суддя Печерського районного суду міста Києва Сергій Вовк відправив Яну Дугарь під цілодобовий домашній арешт, а Юлію Кузьменко та Андрія Антоненка – у СІЗО без права застави на два місяці.
Підозрювані заявили про порушення керівниками МВС і Нацполіції презумпції невинуватості, а також про необґрунтованість доказів.
На захист військових і волонтерів піднявся масовий громадський рух. На судах відбвалися сутички силовиків із прибічниками арештованих.

Читайте також:
“Білими нитками”: на Майдані проходить марафон на підтримку підозрюваних у “справі Шеремета”. ФОТО

 

Втрати за рік. Порівняймо:
За даними військової розвідки, у 2019 році на Донбасі було ліквідовано 619 бойовиків, понад 900 – отримали поранення.
За висновком журналіста Юрія Бутусова, цифри щодо втрат окупантів завищені, насправді вбито близько 300 осіб із лав “ДНР/ЛНР”.

Бойові втрати Об’єднаних сил протягом 2019 року, за підрахунками “Новинарні“, склали 110 осіб. 

 

підготували: Людмила Кліщук, Дмитро Лиховій

Читайте також:
Воєнна історія 2017: згадати найважливіше

Воєнна історія 2018: згадати все

Якщо ви знайшли помилку чи одрук, будь ласка, виділіть фрагмент тексту й натисніть Ctrl+Enter.

109
 

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні".

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції. Become a Patron!

Ми виправдовуємо довіру!

  ...

...  

〉〉  Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter.

 

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з вартими уваги статтями "Новинарні".

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: