Перший місяць 2019 року став “найтихішим” за весь час війни на Сході. 202 порушення “режиму тиші” за січень – в середньому 6,5 за добу. Троє загиблих унаслідок бойових дій, 28 поранених. (Досі найменша кількість втрат була в місяцях 2018 року із сімома загиблими.)
Одразу 18 діб січня обійшлися без будь-яких втрат – бойових “двохсотих” і “трьохсотих”.
При цьому двоє чи троє військових потрапили в полон до бойовиків.
Дається взнаки “новорічно-різдвяне” перемир’я, оголошене 29 грудня. Крім того, зменшення обстрілів у холодну пору року – вже давно помічена тенденція цієї “окопної” війни.
Тим гострішим є біль матерів і батьків, дружин і дітей тих трьох солдатів, які повернулися з Донбасу мертвими, ставши жертвами ворожих обстрілів.
Микола Голубєв із 10-ї бригади та Віталій Губенко з 54 омбр на Луганщині, Микола Семенюк із 72 омбр на півночі Донецької області – вони загинули за нас. Пом’янімо їх у царстві небеснім.
Миколі Голубєву, який став першою бойовою втратою 2019 року, було лише 20. Хлопець народився 17 грудня 1998 року у Волочиську Хмельницької області.
2017 року закінчив Волочиський промислово-аграрний ліцей (зварювальник і муляр). Після цього, в червні 2017-го, підписав контракт зі Збройними силами.
Старший солдат, військовослужбовець 108 огшб 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади ЗСУ.
На військову службу за контрактом Микола Олегович вступив у червні 2017 року.
Загинув 1 січня близько 13:15 поблизу смт Новотошківське на Луганщині, в районі Бахмутської траси, внаслідок обстрілу з озброєння ворожого БМП-1 (вогонь вівся з боку окупованого смт Донецький).
Поховали Миколу з військовими почестями у селі Вочківці Волочиського району. Провести героя в останню путь прийшли сотні людей. “Сліз не стримував ніхто. Особливо було важко дивитися на матір Героя”, – розповіла присутня на похороні координатор Центру допомоги учасникам АТО в Хмельницькій області Наталія Дзекар.
Залишились батьки і молодший брат.
14 січня внаслідок ворожого обстрілу з великокаліберного кулемета поблизу с-ща Гладосове (східний фланг Світлодарської дуги) загинув воїн 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних запорожців ЗСУ Микола Семенюк, позивний “Саїд”. Ворог вів вогонь з боку окупованої частини смт Зайцеве.
Молодшому сержанту Семенюку було 45 років. Народився 28 листопада 1973 року в селі Леляки Жмеринського району Вінницької області.
Столяр за фахом. Мешкав у смт Браїлів, до війни працював там на цегельному заводі.
На війні — з 2014 року. У березні 2016-го підписав контракт із ЗСУ. Пройшов бої біля Волновахи, Старогнатівки, промзону Авдіївки (у 2017 році брав безпосередню участь у встановленні контролю над опорником “Алмаз-2” (“Орел”)).
Заступник командира бойової машини – навідник-оператор 7-ї “шаленої” механізованої роти 3-го механізованого батальйону 72 омбр.
Побратими розповідають, що “Саїд” був душею компанії, завжди міг знайти потрібні слова для підняття настрою, добре знав та вміло виконував свої службові обов’язки.
Залишились батьки, брат, дружина та двоє синів, 2004 і 2006 р.н.
Читайте також:
Герой Авдіївки Василь Тарасюк “Тайфун”: Моя “Золота Зірка” належить всьому підрозділу
Уранці 25 січня в селі Катеринівка, що на Луганському напрямку (Попаснянський район), російсько-окупаційні війська підступно обстріляли з ПТРК автомобіль 54-ї механізованої бригади ЗСУ, внаслідок чого один військовослужбовець загинув і четверо дістали поранення.
За даними ТСН, ракета влучила у вантажівку під час руху просто на вулиці селища, яке українська армія взяла під контроль торік.
Загинув 53-річний прапорщик Віталій Губенко – стрілець 25-го окремого мотопіхотного батальйону ЗСУ “Київська Русь” 54 омбр.
Свого часу він закінчив духовну семінарію, богословські курси в Києві, за що на фронті отримав позивний “Батюшка”.
У своєму підрозділі, де Віталій Анатолійович служив за контрактом, він виконував обов’язки капелана, хоча офіційно таку посаду не обіймав.
“Для бійців він робив усе, що повинен капелан, що повинен справжній священик. Дуже смiлива, чесна і справедлива людина. Також вiн допомагав усім знедоленим, купував їм продукти, давав гроші… Дуже гірка втрата”, – розповіли про Батюшку в підрозділі.
“Мені особисто він запам’ятається, як чоловік, який жив правильної життям, любив і турбувався за свого ближнього. Очі з глибоким поглядом, непідробною усмішкою і щирим серцем, у якому було місце кожному з нас”, – згадує капелан Анатолій Кушнірук.
Віталій Губенко народився 16 лютого 1965 року. Мешкав у селі Софіївська Борщагівка під Києвом. Там і похований.
Як інформувала “Новинарня“, у 2018 році біля Катеринівки від такого ж обстрілу загинула медик 10-ї бригади Сабіна Галицька.
Читайте також:
Помста за Батюшку: ОСи знищили російського снайпера і БМП
Звіт підготував: Дмитро Лиховій
Фото на заставці – загиблий Віталій Губенко
Читайте також про кожного загиблого в попередні місяці
(історії й портрети):
грудень 2018
листопад 2018
жовтень 2018
вересень 2018
серпень 2018
липень 2018
червень 2018
травень 2018
квітень 2018
березень 2018
лютий 2018
січень 2018
грудень 2017
листопад 2017
жовтень 2017
вересень 2017
серпень 2017
липень 2017
червень 2017
травень 2017
квітень 2017
березень 2017
лютий 2017
січень 2017
грудень 2016
листопад 2016
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!