Без контрабанди, на межі двох світів. Як живе селище Зайцеве, розділене лінією фронту

 

автор: Людмила Кліщук
з Донеччини
фото автора

Зайцеве – особливий населений пункт на українській карті із 2014 року: “контактна лінія” між ЗСУ й бойовиками тут проходить через селище, по-живому.

Це смт на Донеччині, поруч із Горлівкою, і надалі залишається своєрідною “метафорою розділеної країни”, в якій є підконтрольна владі – більша й успішніша – частина – на противагу окупованій. 

У Зайцевому незаконні збройні формування обжилися в покинутих житлових будинках та гатять звідти вночі по українських позиціях. Тож чи не кожного тижня тут отримують поранення або гинуть наші військові.

Тут немає “сірої зони”, і українські армійці стоять face-to-face до бойовиків – межа між Україною та ОРДО тут вимірюється подекуди десятками метрів, сусідніми вулицями.

Як живе розділене селище на п’ятому році війни, дізнавалася “Новинарня“. Нашим гідом виступив голова військово-цивільної адміністрації Зайцевого Володимир Весьолкін, який, до речі, саме сьогодні відзначає 40-й день народження.

Розділені без стіни

Селищна рада Зайцевого квартирує у бувалому в бувальцях двоповерховому приміщенні дитячого садка. Синьо-жовта мапа України на посірілій цеглі сусідить із відверто невдалим портретом Крокодила Гени та голубим вертольотом.

Дитячий садок постраждав під час обстрілів

Восени 2016-го будівля потрапила під прицільний обстріл з боку бойовиків і залишилася без вікон. Згодом відремонтували частину споруди. Чимало шибок і досі розбиті. Кілька кімнат, у яких сидять працівники ВЦА – тісні, але теплі й затишні, з українською символікою.

Головний вхід до ВЦА в дитсадку

Часті згадки в ЗМІ про “поділене навпіл” Зайцеве не зовсім відповідають дійсності. Майже три чверті території селища є підконтрольною Україні. Тут живе майже тисяча людей, тоді як “на тій стороні” – близько 150 цивільних осіб.

Відсоткове ж співвідношення територій, за словами очільника ВЦА Володимира Весьолкіна, виглядає так: під українською владою – 75 відсотків. Це, в основному, землі сільськогосподарського призначення, хоча в таких умовах обробляти ріллю та збирати врожай складно. А 25 відсотків смт контролюється окупантами. Утім, то центральна частина Зайцевого.

Окупована частина Зайцевого на комп’ютері голови селищної ВЦА

Під “ДНР” залишилися приміщення селищної ради, школа, ще один дитсадок, бібліотека, лікарська амбулаторія тощо. Все, що забезпечує повноцінне життя населеного пункту – все в тимчасовій окупації.

У розбитій школі та лікарні зараз порядкують бойовики, тож за призначенням ці установи не працюють.

Обидва кладовища під окупацією

Під окупацією – навіть мертві: обидва цвинтарі селища залишилися на тимчасово непідконтрольній території.

Цікаво, що кладовища умовно називають “Російське” та “Українське”. Голова ВЦА робить екскурс в історію та пояснює: “Жованка – це перше поселення козаків в регіоні. Коли хтось помирав – ховали на першому, українському кладовищі. А в період індустріалізації на ті землі приїхало чимало росіян – і померлих ховали окремо, назвали той цвинтар “російським”.

“Так, раніше різні нації ховали своїх людей на різних цвинтарях. Свого часу між похоронними службами Горлівки за право поховання на котромусь із цих цвинтарів була велика конкуренція”, – розповідає Весьолкін.

Зараз обабіч одного з цвинтарів – позиції бойовиків.

Мешканці української частини Зайцевого ховають своїх померлих на кладовищах Бахмутки чи Майорська (Бахмутка, Жованка, Майорськ – крайні частини Зайцевого).

А щоб потрапити у провідну неділю на старий цвинтар в окупованій зоні, мають їхати через КПВВ “Майорськ”. Просто пройти вулицею селища до кладовища не можна, хоча вулиці – сусідні. Одна – українська, інша – в окупації. Це вулиці-привиди, тут немає живої душі, а будинки зруйновані війною. Саме ці вулиці є “вододілом” між державою Україна та самопроголошеною “республікою”.

Читайте також:
“За що нас палять?” Репортаж із Південного під Горлівкою,
звідки люди тікають родинами

Без “сірої зони”, з українською бабусею і внуком-бойовиком

Буферної, “сірої” зони із будинками й жителями у Зайцевому немає.

“У нас “сіра зона” – хіба що городи чи поля, – розповідає Володимир Весьолкін. – Коли АТО змінили на ООС, командувач [Сергій] Наєв сказав, що “сірі зони” мають бути ліквідовані, оскільки це місце, куди вільно заїжджають бойовики, відстрілюються із гранатометів та їдуть назад. А відсіч дати – немає кому”.

Позиції бойовиків у непідконтрольній частині Зайцевого. Аерофотозйомка:

Зайцеве - позиції бойовиків 2018 _1 DCIM100MEDIADJI_0095.JPG Зайцеве - позиції бойовиків 2018 _4 Зайцеве - позиції бойовиків 2018 _3 Зайцеве - позиції бойовиків 2018 _6 Зайцеве - позиції бойовиків 2018 _2
<
>

“Тому зараз це (буферна зона – “Н”) – або поле, або пряма видимість ворога: лице до лиця. Якщо помітний будь-який рух на сусідніх вулицях через тепловізори – відкривається вогонь”, – пояснює голова ВЦА.

Читайте також:
“Страшно, коли не стріляють”.
Як живе село Шуми під Горлівкою, взяте під контроль ЗСУ

У таких умовах місцеві мешканці йдуть на контакт із пресою неохоче. Мало що, мовляв, “ДНРівці” ось зовсім поруч.

“У нас є одна проукраїнська бабуся. Але її онук воює за «ДНР» з перших днів – в нього вже руки немає, втратив у ході бойових дій. І ця бабуся якось у розмові сказала, що Путін – гірший, ніж Гітлер. Бабуся – наша, бо вона бачить турботу України, і аналізує, хто винен у тому, що відбувається”, – життєрадісно розповідає Володимир Весьолкін.

Бабусі Зайцевого уникають немісцевих

Як каже голова ВЦА, 99 відсотків жителів підконтрольної Україні території Зайцевого вже не їздять у сусідню Горлівку.

“З однієї тисячі мешканців лише дві людини їздять у Горлівку. Хоча роботи у Зайцевому як такої немає. Але десять людей у нас працюють у Червоному Хресті, там досить непогана зарплата. Ще двоє – у благодійній організації. Чоловік зо п’ять – далекобійники, то хлопці із Жованки молодого віку. Хтось таксує від Майорська до Бахмута. Люди якось знаходять роботу та забезпечують сім’ї”, – пояснює Весьолкін.

Більшість же, як і в інших селищах Донбасу поруч із лінією фронту, живуть передусім за рахунок допомоги від гуманітарних організацій, пенсій, інших соціальних виплат.

Станом на осінь 2016-го багато школярів із Майорська і Зайцевого мусили ходити на навчання в сусідню Микитівку, окуповану “ДНР”. Тепер ситуацію виправили. Українських дітей возить автобус до школи в Опитне, де на навчальному закладі майорить синьо-жовтий прапор.

Перерізана пуповина Горлівки та ветеран Весьолкін

Раніше селище міського типу Зайцеве перебувало в адміністративному підпорядкуванні міста Горлівка. Казначейство, пенсійний фонд, соцзабез – усі державні органи працювали із прив’язкою до Горлівки. Однак у 2014 році місто взяли опинилося на боці російських окупантів і місцевих бойовиків “ДНР”. Тоді як у Зайцевому люди жили хоч і на звільненій території, але не могли отримувати соціальні виплати.

“Ми були наче на своїй землі, але частина соціального життя паралізована. Ми провели виїзну сесію селищної ради, зібрали десять депутатів (то був кворум) у Бахмуті, ініціювали зміну адміністративного устрою. І так приєднали селище Зайцеве до Бахмутського району”, – розповідає Весьолкін про передумови прийняття постанови Верховної Ради 8 вересня 2016 року про зміни в адміністративно-територіальному устрої Донеччини.

Ворота домоволодінь у Зайцевому майже всі посічені кулями

Так пуповина з окупованою Горлівкою була перерізана. До Бахмутського району перейшли чотири вулиці Зайцевого: Сонячна, Кільцева, Заливна та Станція Майорська.

У селищі почали створювати військово-цивільну адміністрацію.

Володимир Весьолкін уперше був обраний селищним головою Зайцевого ще 2013 року (подумати тільки, на Донбасі в епоху суцільних януковичів переміг висуванець Об’єднаної опозиції – “Батьківщини”). Перебував на цій посаді до травня 2014 року. Прийшла війна – пішов воювати у батальйон “Артемівськ”. Улітку його підрозділ заходив у Горлівку з розвідкою.

Весьолкін народився в Горлівці, потім жив у Полтавській області, в молодості їздив на заробітки в Росію. Повернувшись на Донбас, працював на шахті, був вантажником, а згодом відкрив власний бізнес: пекарня, коптильня, м’ясні напівфабрикати. Тож місцеві знають Володимира не лише як бійця добровольчого батальйону МВС України, а і як роботящого підприємця, керівника.

Архівний сюжет з добровольцем Весьолкіним

Він повернувся в Зайцеве у жовтні 2016-го. На посаду очільника військово-цивільної адміністрації, утвореної указом президента в листопаді, призначений 28 грудня 2016 року.

Того ж дня Володимира привітав з призначенням голова Донецької ОДА/ВЦА Павло Жебрівський, який спеціально для цього приїхав у Зайцеве. Обласний керівник казав про Весьолкіна: “Прийде дієва людина, і справи підуть швидше. Він буде вирішувати усі насущні проблеми людей”.

Однак уже за рік-півтора Жебрівський і Весьолкін стали ворогами. Зайцівський голова взявся викривати корупційні схеми керівника області, а той – намагався усунути Весьолкіна з посади. Щоправда, безуспішно. Весьолкін поновився на посту, а Жебрівський подав у відставку й повернувся до Києва.

Читайте також:
Куць скасував рішення Жебрівського про звільнення АТОвця Весьолкіна
з голови ВЦА Зайцевого

“Шайба” у ворота Жебрівського

“Холодна війна” між Весьолкіним і Жебрівським спалахнула через існування на Донеччині (і зокрема в районі Зайцевого) так званих гуманітарно-логістичних центрів. Історія така.

Логістичні центри на КПВВ почали працювати наприкінці 2016 року.

“В ідеалі це мало би відбуватися так: міжнародні організації, які не мають можливості працювати на окупованій території, мали би десь на підконтрольній українській владі території, але поблизу лінії зіткнення, вести прийом, роздавати допомогу тощо. Місцеві підприємці там же могли б продавати продукти, товари, могла б розміститися аптека, банк тощо”, – розповідає про задум обласної влади Володимир Весьолкін.

Але, каже він, усе звелося до того, що і перший, і другий гуманітарно-логістичні центри стали “закритим клубом за інтересами” та сприяли контрабандному перевезенню товарів на тимчасово окуповану територію.

“Чимало прихильників України є в тимчасово окупованій Горлівці, моїх друзів – у тому числі, які готові співпрацювати та допомагати.

І ми почали фіксувати на відео весь шлях фури з товарами: як виїжджала із гуманітарно-логістичного центру із Зайцевого, заїжджала в сіру зону та на “митницю” в Горлівці, а потім їхала в супермаркет у Донецьку”, – веде далі голова селищної ВЦА.

“Одну фуру ми зняли на відео – весь її шлях, з ранку і до вечора. Це було наприкінці 2017 року. Ще тоді шальки терезів почали схилятися не на користь Павла Івановича та його протеже-центрів”, – пояснює Весьолкін.

Читайте також:
Верхівка ДонВЦА реалізує схему контрабанди в ОРДО
через логістичний центр, – волонтер Шовкошитний

Очікування щодо появи нових робочих місць для місцевих мешканців на логістичних центрах не справдилися.

Та й допуск до торгівлі там був своєрідний. Весьолкін розказує, що просив Жебрівського про місця в логістиних центрах для місцевих товаровиробників – бабусь, які могли б торгувати, скажімо, яйцями, молоком, овочами чи фруктами та мати який не який дохід.

“Він (Жебрівський) ніби погодився та сказав, що до мене приїде чоловік узгоджувати це питання. Приїхав чоловік. Із поганялом, ніби із кримінального світу – “Шайба”. Каже: “Де там твої бабушки? Ми будемо в них все скуповувати і реалізовувати далі”. Їм (оточенню Жебрівського) було невигідно, я так розумію, аби хтось “не їхній” заходив на територію логістичного центру”, – каже Весьолкін.

“Шайба запропонував підписати документи якісь. Простягає, а там фірмовий бланк Зайцівської ВЦА і текст про те, що “я підтверджую як керівник ВЦА”, що будівлі логістичного центру належать приватній фірмі. Але ті споруди нікому не належать, є самобудами! Їх потрібно довго переводити на баланс, оформляти папери. Я відмовився підписувати документи. Мені натякнули, що “ще накажуть зверху підписувати”. Але я відмовився і сказав “до побачення”, – заявляє Весьолкін.

Гуманітарно-логістичний центр “Зайцеве”, листопад 2018

“Приватна фірма просто хотіла присвоїти собі ті споруди моїми руками та моїм підписом. Це був перший скандал”, – пояснює він.

Логістичний центр “Зайцеве” в цей час стояв порожній, просто використовувався як ворота для перевалки продуктів з України до “ДНР” за “сірою” схемою в промислових масштабах. Мабуть, із вигодою для тих, хто придумав цю схему і заплющував на неї очі.

Потім були нові спроби через держреєстратора “залагодити” питання та організувати приватизацію. Але, каже Весьолкін, також не склалося.

“9 травня 2018 року приїхав до гуманітарно-логістичних центрів заступник командувача операції Об’єднаних сил, походив, подивився, висловив думку про те, що функціонують не так, як мали би. Тоді й вирішили їх прикрити. Зараз вони не діють”, – тішиться голова ВЦА Зайцевого.

Читайте також:
100 днів господарника-СБУшника:
новий голова ДонОДА Куць прибрав “розсадники контрабанди”

“Не лише мені, а й іншим людям, із команди президента – в тому числі, довелося добряче повоювати за ліквідацію цих логістичних центрів. Хоча Павло Іванович переконував всіх, що все робить “для людей”, – говорить Володимир Юрійович.

6 червня Жебрівський видав указ про звільнення Весьолкіна з посади, але на підтримку очільника селища вийшли місцеві мешканці. Протестували просто на контрольному пункті в’їзду-виїзду.

А вже наприкінці червня Донецька ОДА/ВЦА отримала нового очільника – голову обласного СБУ Олександра Куця, який пообіцяв побороти “розсадники контрабанди”.

Зараз на місці логістичних центрів – склад будівельних матеріалів від міжнародних організацій. Паралельно розробляють документацію, аби взяти на баланс споруди.

Реагуючи на незручні запитання про контрабанду зараз, Весьолкін каже, що проблеми, які існували кілька років тому, вже вичерпані.

“Є прописані правила, і за ними варто грати. Межі дозволеного для провозу через КПВВ зазначені на папері – люди цього дотримуються”, – відповідає Володимир.

КПВВ «Майорське», до слова, кажуть, найбільш дисциплінований серед всіх інших пунктів пропуску”, – додає він.

Працювати на межі українського світу

Порівнюючи стиль керування Жебрівського та Куця, Володимир Весьолкін каже: з новим головою працювати простіше, він дієвий керівник.

“Кожна наша розмова – предметна. За дві години, поки я доїжджаю з Краматорська (де розташована ДонОДА) до Майорська, вже отримую дзвінки щодо результатів моєї поїздки та вирішення поставлених питань”, – пояснює зайцівський голова.

Будинки в Зайцевому – ілюстрації до інтенсивності бойових дій

Відновлення житла в Зайцевому після обстрілів уже стало явищем циклічним та поставленим “на конвеєр”.

При цьому Весьолкін зазначає: “Ми намагаємося пояснювати людям, що

це не я такий хороший, бо даю вказівки на відновлення інфраструктури, а це державна машина працює”.

“На Майорську ми вже відремонтували 60 дахів, 20 – у Бахмутці, процеси тривають, бо все побите кулями та осколками. Ми людям пояснюємо: навіть якщо вони не люблять Україну, то наш, представників української влади, обов’язок працювати на їхнє благо. Нам за це гроші платять”, – каже Володимир Весьолкін.

Авжеж, це одне з найбільш проблемних селищ на всій лінії розмежування з ОРДЛО.

Але при цьому розділене незримим “берлінським муром” Зайцеве – один із тих населених пунктів, мешканці якого можуть найчіткіше відчувати грань України та зони окупації, вільного світу та “русского мира”. Порівнювати два світи та робити висновки, формувати власні світоглядні цінності.

“Ці люди бачать і результати безвізу, і намагання президента розірвати зв’язок із російською церквою – більшість із наших мешканців це цінує. У нас уже автобус на Варшаву із Бахмута йде: просто сів із паспортом і поїхав у Польщу. Люди це бачать, цінують та усвідомлюють, що це – правильний шлях”, – переконаний Весьолкін.

“Вони можуть порівняти нашу територію із тотальним безробіттям у Горлівці, коли жити доводиться в умовах безправ’я, коли вимираючі міста перетворюються на “зону”. Люди це бачать, і, звісно ж, будуть цінувати чинну владу та, відповідно, Україну”, – резюмує очільник ВЦА Зайцевого.

* * *

…Зайцівська церква також залишилася під окупантами. А вона особлива – бо камінь, із якого будували храм, точений із місцевої гіпсової шахти.

Хоча є надія на краще і тут.

“Нещодавно говорив з одним народним депутатом – з приводу відкриття у Жованці каплиці української церкви. Є рух у цій справі”, – інтригуюче переконує Весьолкін.

“А якщо буде звільнена окупована частина Зайцевого – що ви далі робитимете?” – запитую.

“Як що? Звільнятимемо Горлівку!”

Читайте також:
Під Зайцевим загинув воїн 72 омбр Ігор Гончаренко з Житомирщини

Якщо ви знайшли помилку чи одрук, будь ласка, виділіть фрагмент тексту й натисніть Ctrl+Enter.

 

〉〉 Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні".

〉〉 Кожен прихильник "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції. Become a Patron!

Ми виправдовуємо довіру!

 

〉〉  Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter.

 

- реклама -

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з вартими уваги статтями "Новинарні".

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: