доповнюється
Росія та ОРДЛО не оприлюднюють імена 123 осіб, звільнених Україною в рамках обміну 29 грудня. Однак частину цих людей – за підрахунками “Новинарні“, вже понад 60 – можна встановити за повідомленнями зі ЗМІ, адвокатів, користувачів соцмереж.
Як заявив проросійський юрист, адвокат Валентин Рибін, який захищає в Україні сепаратистів, терористів та російських найманців, “політзеків в Україні більше не лишилося”.
Часткові списки осіб, переданих за обміном бойовикам “ДНР/ЛНР”, оприлюднили сайт “Миротворець“, журналісти Юрій Бутусов, канал “24” та інші.
“За списком тих, кого вимагала РФ, стає абсолютно ясно, хто стоїть за всіма цими страшними терактами і злочинами. Ось за що взяла на себе відповідальність Росія”, – написав він у фейсбуці 30 грудня.
Їх судили за підготовку терористичного акту в Маріуполі: Аббасов Рустам Нурідін Огли і Петриков Сергій Андрійович. Окрім підготовки теракту, їх обвинувачували також у виготовленні зброї чи вибухівки і незаконному заволодінні майном.
Слухання справи беркутівців у Святошинському суді. Фото: Громадське.ua
Бійці київського підрозділу міліції особливого призначення полку “Беркут”. Їх обвинувачують у розстрілі 48 героїв Небесної сотні на вулиці Інститутській 20 лютого 2014 року.
Дії цієї “чорної роти” зафіксовані на відео; докази причетності “беркутів” до смертей майданівців задокументовані. Зокрема, встановлено, що автомат, з якого була випущена куля, що вбила майданівця Максима Шимка, належав Сергію Зінченку.
Янішевський — заступник командира полку “Беркут”, обвинувачується у тому, що дав наказ командиру штурмової роти на застосування зброї на Майдані вранці 20 лютого.
Один зі свідків у справі 20 лютого, яку розглядав Святошинський райсуд Києва, впізнав Янішевського серед “беркутівців”, що вели вогонь по майданівцях.
Янішевський та Маринченко – учасники АТО, мають статус учасників бойових дій.
На відеоконференецію для останнього судового засідання, де “беркутам” змінювали запобіжний захід, Аброськін прийшов із російським прапором на плечі.
Решта “беркутівців”, обвинувачних у розстрілі Майдану, втекли до Росії чи на окуповані території.
“Зал скандує: вбивці”. Апеляційний суд відпустив “беркутів” на обмін
Троє харків’ян з “Антимайдану”, яких суд визнав винними у теракті — підриві учасників української демонстрації 22 лютого 2015 го в Харкові біля Палацу спорту. Унаслідок теракту загинули четверо людей: 15-річний Данило Дідік, 18-річний Микола Мельничук, Ігор Толмачов та Вадим Рибальченко.
Тетюцький, Башликов, Дворніков брали участь у зіткненнях 18 лютого 2014 року в Києві в районі Маріїнського парку, де відбувалося побиття “мирної ходи” майданівців.
Вони познайомилися в лікарні у Харкові, сконтактували з російськими спецслужбами. Підірвали осколкову міну МОН-100.
Унікальний випадок: Фрунзенський райсуд Харкова засудив терористів Дворнікова, Тетюцького та Башликова до довічного ув’язнення за ст. 263 ч.1 (незаконне поводження зі зброєю) та ст. 258 ч.3 (теракт) ККУ, але… з огляду на запланований керівництвом держави обмін тут же змінив їм запобіжні заходи з тримання під вартою на особисті зобов’язання.
Вирок харківським убивцям: довічне ув’язнення, але… звільнення під особисті зобов’язання
В’ячеслав Бірюков (“Сява”), Євген Дружинін (“Лис”), Олександр Стельникович (“Грек”) та Віктор Скрипник (“Тарком”) – так звана “група Мангуста”. Обвинувачувані в теракті – причетності до захоплення будівлі управління МВС у Маріуполі 9 травня 2014 року, зумисному вбивстві та зберіганні зброї.
У результаті теракту загинуло шість українських міліціонерів, добровольців, нацгвардійців, троє цивільних та чотири терористи.
Захоплені під час звільнення Маріуполя у червні 2014-го.
Місцеве видання 0629 пише, що упродовж 2017-го та половини 2018-го років судові засідання в їхній справі майже не відбувалися. А коли і відбувалися, то обвинувачувані поводилися нахабно, надягали георгіївській стрічки.
Подільники Юлі Просолової у вбивстві полковника Служби безпеки України, контррозвідника Олександра Хараберюша. Його підірвали в авто у Маріуполі 31 березня 2017 року.
Безпосередньо вибухівку закладала Просолова. Її передали на обмін “ДНР” 7 вересня.
Вирок Бондаренку й Пастухову виніс Іллічівський райсуд Маріуполя Донецької області 26 грудня.
Пенсіонер Едуард Бондаренко в грудні 2016-го, перебуваючи в окупованому Донецьку, зустрівся з бойовиками “МГБ ДНР” і попросив допомоги для вирішення побутових проблем його доньки, яка навчалася в одному з вищих навчальних закладів Донецька, а навзаєм погодився передавати інформацію щодо кількості, різновидів і місць дислокації військової техніки та особового складу Збройних сил України.
Сергій Пастухов – має неповну загальну середню освіту, не працює, проживав разом із цивільною дружиною та її сином, раніше вже тричі судимий (востаннє у 2016 році за крадіжку, отримав 3 роки умовно).
Приблизно у березні 2017 року з корисливих мотивів Пастухов погодився на пропозицію бойовиків “ДНР” щодо сприяння і співучасті в терористичних актах шляхом зберігання та перевезення вибухівки.
Пастухов погодився перевезти до Маріуполя в пакеті з продуктами елементи вибухового пристрою, який потім заклали в машину Хараберюша. Раніше пакет у себе в хаті зберігала жителька Мар’їнки, яка підтвердила, що його дали представники “ДНР”, і впізнала у Пастухову чоловіка, який забрав пакет.
Пастухов доставив пакет до гаражів, що поруч з кафе “Чебуречна” між житловими будинками №№ 98-91 по проспекту Металургів у Маріуполі. Там до нього підійшла раніше незнайома Юлія Просолова і сказала кодову фразу: “Я за посилкою від тітки. Ви повинні мені передати поїсти”.
Провлова забрала пакет, і саме вона потім заклала вибухівку в автомобіль. Але спочатку вона залишила “передачу” між гаражами, де її близько 18-ї години відшукав Бондаренко і зібрав вибуховий пристрій докупи. Того ж вечора Просолова забрала пакет і вночі о 3 год. 41 хв. прикріпила вибухівку до днища автомобіля Хараберюша.
О 8:30 ранку полковник сів у машину і рушив з місця. Просолова стояла неподалік та активувала вибухівку дзвінком на прикріплений до вибухового пристрою мобільний телефон. Від вибухових травм полковник Хараберюш помер на місці.
За свою роботу Просолова отримала 15 тисяч. доларів. Пастухову, який перевіз вибухівку, заплатили 800 грн і дали 1000 грн на таксі. Бондаренко за те, що зібрав вибуховий пристрій, отримав винагороду у невстановленому слідством розмірі.
Пастухова і Бондаренка затримали через рік після загибелі Хараберюша. Їм інкримінували сприяння діяльності терористичної організації, вчинення терористичного акту, незаконне поводження з вибуховими речовинами. В суді чоловіки свою вину визнали і нічого не оспорювали, пише “Судовий репортер”.
25 вересня 2018 року Юлію Прасолову засудили до 12 років в’язниці. Ця жінка впізнала Пастухова як людину, що передала їх пакет із вибухівкою.
Стали відомі замовники й організатори вбивства контррозвідника СБУ Хараберюша. ВІДЕО
Громадянин Роії, 16.09.1984 р.н. Із села Солобоєв, Ісетський район Тюменської області.
Бусигін убив людину в Маріуполі та отримав вирок у 2018 році. Інформацію про його передачу в ОРДЛО підтвердила правозахисниця Віра Ястребова.
Фермер із Донеччини, колишній депутат Шахтарської райради від Партії регіонів, керівник агрогосподарства ТОВ “Імені Челюскінців”. Причтений до розстрілу десятьох українських спецпризначенців. У червні 2016-го заарештований під час поїздки за пенсією на підконтрольну територію.
Відповідно до даних обвинувачення, 29 липня 2014 року 19 бійців 3-го полку спецпризначення з Кіровограда розшукували в районі села Латишеве Шахтарського району (біля Сніжного) пілота українського літака Су-25, який був збитий проросійськими силами 23 липня. Підприємець із села Дмитрівка Бутрименко приязно зустрів військових та запропонував їм переночувати в ангарі його ферми, а сам повідомив про це бойовикам “ДНР”.
Бойовики прибули на місце на БТРах і БМП на чолі з майбутнім “мером” Горлівки Станіславом Кімом та розстріляли ангар з кулеметів. Частина українських бійців загинула на місці, п’ять – потрапили в полон, кільком вдалося врятуватись.
Згідно зі свідченнями, Бутрименко знущався над полоненими, зокрема, за деякими даними, бив їх палицею.
Прокуратура Донецької області кваліфікувала цю подію як теракт, розслідувала справу й передала до суду (два окремих провадження – щодо Бутрименка і бойовиків).
У цьому кримінальному провадженні потерпілими були визнані 23 особи, з яких 9 осіб – військовослужбовці, які залишилися живими, решта – це матері, батьки, дружини і близькі родичі загиблих 10 військовослужбовців.
16 травня 2019 року Куйбишевський районний суд Запорізької області визнав Бутрименка винним у фінансуванні тероризму та призначив вирок — позбавлення волі строком на 8 років з позбавленням права обіймати керівні посади з організаційно-розпорядчими функціями, здійснювати фінансово-господарську діяльність на строк два роки та з конфіскацією майна.
Відповідно до “закону Савченко”, Миколі Бутрименку зарахували термін перебування в СІЗО у строк відбування покарання.
Обвинуваченого у вбивстві 10 спецпризначенців ЗСУ Бутрименка внесли у список на обмін, – адвокатка
Засуджений Жовтневим райсудом Харкова до 11 років позбавлення волі. Один із трьох фігурантів справи про серію терактів, вчинених з вересня 2014-го по березень 2015 року: обстріл Орджонікідзевського та Фрунзенського районних військових комісаріатів у Харкові, теракти на залізничних станціях “Залютине”, “Шебелинка”, “Новожанове”, обстріл офісу юридичної фірми Олега Головкова, яка допомагала українським військовим, об’єкту “Харківрегіонгаз”. Слідство назвало Веселова організатором злочинів.
Його особу на обміні ідентифікувало “Суспільне: Харків“. Чи брали участь в обміні інші двоє засуджених за цією справою, встановити не вдалось.
Руслан Джупалович Гаджиєв – громадянин РФ, уродженець села Левокумське Ставропольського краю РФ, народився 10 лютого 1973 року. Танкіст, механік-водій.
Приїхав на Донбас 23 грудня 2014 року, вступив до лав батальйону “Август”, що входив до складу незаконних збройних формувань т. зв. “Луганської народної республіки”.
За даними матеріалів справи, обвинувачений потрапив на непідконтрольну територію України після того, як 10 грудня 2014 року був затриманий поліцією у російському Ростові-на-Дону за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння. Після відбуття адміністративного арешту (15 діб) Руслан Гаджиєв отримав пропозицію від поліції: щоб уникнути кримінальної відповідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом, він повинен допомогти в обслуговуванні військової техніки, яку відправлено з російського Донецька до міста Красний Луч Луганської області (Україна).
Учасник бою 25 січня 2015 року на висоті 307,5 під Санжарівкою на Донеччині. Це був бій за опорний пункт “Валера”, в якому загинули вісім і стали інвалідами двоє українських воїнів. У тому бою Гаджиєва взяли в полон воїни 128-ї гірсько-піхотної бригади ЗСУ.
Тоді, під час Дебальцевської операції, опорник “Валера” був атакований ударною групою танкового батальйону “Август” 2-го армійського корпусу ЗС РФ (т.зв. “армія ЛНР”). Чотири екіпажі найманців увірвалися на висоту 307,5. У ближньому бою українські піхотинці змогли відбити атаку – було знищено три танки противника, один пошкоджений. З екіпажів знищених танків вижив лише Гаджиєв.
Слідством доведено і судом визнано, що громадянин Росії Гаджиєв служив в НЗФ механіком-водієм танка Т-64-Б, атакував позиції підрозділів ЗСУ поблизу населеного пункту Санжарівка Донецької області та, разом з іншими екіпажами “Августа”, заподіяв загибель восьми українських воїнів, каліцтва й поранення ще дванадцяти.
У суді Гаджиєв повністю визнав свою вину. Двічі був засуджений до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Обидва вироки, з перервою на апеляцію, визнавиши Гаджиєва винним за ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 Кримінального кодексу України: виносив Артемівський міжрайонний суд Донецької області – 11 грудня 2017 року, а також 22 серпня 2019 року.
Ще після затримання найманця пресцентр Служби безпеки України публікував відео, на якому Руслан Гаджиєв розповідав про участь у незаконних збройних формуваннях на території України та матеріально-технічну допомогу з Росії, яка надається бойовикам.
Клієнт проросійського адвоката Валентина Рибіна.
Україна не віддавала Гаджиєва та інших громадян РФ в рамках попередніх “великих обмінів”. Кейс Гаджиєва входив до “гаазького пакету” України як один із доказів ведення Росією агресивної війни.
Російські найманці написали листи Путіну з українських в’язниць.
Що пише танкіст Гаджиєв
Російський полковник, керівник “Союзу десантників Донбасу”. Раніше очолював “Союз десантників Придністровської молдавської республіки” (ПМР). Власник паспорта громадянина України на ім’я “Валерій Войтенко”.
Був затриманий контррозвідкою СБУ на кордоні з Молдовою (“ПМР”) улітку 2017 року.
Був інструктором бойовиків “ДНР”. Жив під легендою пенсіонера, скромного ветерана праці. Колишній начальник особистої охорони президента невизнаної “ПМР” Ігоря Смирнова.
Із 2014 року перебував на Донбасі, їздив туди з Москви і Придністров’я.
“Він був одним із тих, кого прислали сюди розпалювати цю війну. Спочатку коктейлями Молотова. Потім щось важче і потужніше. Влітку 2015-го Гратова знімали на блокпосту, перед яким був встановлений плакат: “Укропи, ласкаво просимо до пекла!” – розповідав журналіст Анжрій Цаплієнко.
Віжомо, що Гратов перебував під Іловайськом під час прямого російського вторгнення на територію України.
“У його портфоліо маса фотографій зі знаменитими донбаськими м’ясниками. Живими і мертвими. Гратов з “Моторолою”. Гратов з “Гіві”. Гратов з Мозговим… З Безлером… Захарченком… У галереї “Санича” є і дивакуватий Басурін, і хитруватий Пургін”, – ішлося в повідомленні журналіста.
Інформацію про звільнення Гратова на обмін підтвердила Віра Ястребова, директор “Східної правозахисної групи”.
27 грудня за клопотанням прокурора йому змінили запобіжний захід з утримання під вартою на особисте зобов’язання.
Лікар-хірірг Одеської міської клінічної лікарні №11.
Обвинувачуваний в організації терористичного угрупування та підриву будівлі СБУ в Одесі у вересні 2015 року.
Під час затримання 19 жовтня 2015 намагався перекусити артерію працівнику Служби безпеки.
На його секретній квартирі знайшлисаморобний вибуховий пристрій, начинений вражаючими елементами у вигляді кульок від підшипника і гайок.
У листопаді 2019 року Грубника засудили до 8 років позбавлення волі.
Підривник одеського Управління СБУ отримав вирок та вже вийшов із СІЗО
1 червня 2017 року в Києві на Подолі іноземець, який назвався французьким журналістом Алексом Вернером, вчинив замах на українських чеченських активістів, учасників АТО Адама Осмаєва й Аміну Окуєву. Нападник вистрілив із “глока” Осмаєву в груди. Окуєва зі свого нагородного пістолета Макарова зробила кілька пострілів у кілера. Обох чоловіків доправили до лікарні з пораненнями. Окуєва не постраждала.
Нападником був громадянин РФ, відомий пітерський бандит, чеченець Артур Денісултанов-Курмакаєв на прізвисько “Динго”, який раніше вбив Умара Ісраїлова – екс-охоронця президента Чечні Рамзана Кадирова (за те, що той виявився “відступником”).
При собі нападник мав закордонний паспорт громадянина України на ім’я Олександр Дакар, виданий в Одесі.
Український адвокат Олексій Дрюк називав свого підзахисного Артур Карінарі – це прізвище Денисултанов нібито носив на момент приїзду в Україну в 2015 році.
Аміна Окуєва, яка стріляла в Денісултанова, загинула 30 жовтня 2017 року в Київській області внаслідок обстрілу невідомими машини, якою керував її чоловік Адам Осмаєв. У цьому замаху Осмаєв залишився живим.
Надалі влада України відмовлялися виставляти його на обмін, оскільки Денісултанов багато знає про російський тероризм, у тому числі в Європі.
Джадан Ігор Іванович, 1964 р.н. – один із лідерів проросійського руху в Харкові, лікар-терапевт Харківської міської лікарні №28. Як політолог відомий “розробкою розчленування державної території України з нанесенням ядерного удару…”
Був заарештований 8 квітня 2014 року за захоплення ХОДА та організацію масових заворушень. Випущений під заставу в розмірі понад 1000 тисяч гривень, але не припиняв сепаратистської діяльності.
Обвинувачуваний у низці терактів в Харкові та в зберіганні зброї.
Росіянин, із Північної Осетії. 11.01.1966 р.н.
За даними “Медійної ініціативи за права людини”, був затриманий через так звану справу “осетинських терористів”. Їх звинувачували в підготовці теракту під час акцій протесту під Верховною Радою восени 2017 року: “нібито обвинувачені на замовлення російських спецслужб повинні були принести в наметове містечко активістів 10 пляшок з отруєною горілкою”.
Обвинувачені в диверсії на залізниці (ст. 113 ККУ) – підриві поїзда під Одесою в квітні 2015 року – та/або терористичній діяльності (ст. 258 ККУ).
Діяли у складі “Одеського підпілля”.
Руслан Долгошея, 1973 р.н., працював у слідчому відділі МВС. З 2009 року – начальник штабу т.зв. “Війська вірних козаків Чорноморських імені Богдана Хмельницького”, активний учасник”Антимайдану” та антиукраїнського табору на Куликовому полі.
Затриманий 5 липня 2015 року за обвинуваченням у створенні групи “Одеського підпілля” та вчиненні терактів. 12 жовтня 2019 року Київський райсуд Одеси випустив його під домашній арешт.
Владислав Долгошея, 1996 р.н., син Руслана Долгошеї.
Прізвисько “Капітан Какао”. Активіст “Антимайдану”. Один із керівників одеських сепаратистських формувань “куликовців” (т. зв. “Одеська дружина”), організатор сутичок в Одесі 2- травня 2014 року, що призвели до численних смертей.
У 2009-2012 роках – оперуповноважений міського управління міліції Одеси, син генерала МВС Олександра Долженкова, колишнього ректора Інституту внутрішніх справ.
З міліції звільнився після скандалу — в службовому кабінеті в робочий час Долженкова виявили під час інтимного зв’язку з неповнолітньою.
У 2017 році суд Чорноморська виправдав Долженкова і Євгена Мефьодова по “справі 2 травня”, але СБУ оголосила їм підозру в іншому провадженні — про події 28 березня 2014 року в Миколаєві. Тоді організація “Одеська дружина” приїхала в місто і провела акцію, під час якої вони демонстрували прапори РФ, Російської імперії, ВМС РФ, георгіївські стрічки та вигукували проросійські гасла.
У серпні 2019 року Сергій Долженков і Євген Мефьодов вийшли з СІЗО під заставу в 153 тисячі гривень кожен, яку зібрали в партії “Опозиційна платформа — За життя” за участі нардепа Миколи Скорика.
Долженкова, на відміну від росіянина Мефьодова, не був переданий на обмін 7 вересня 2019.
Громадянин Росії, із Нижньовартовська. Розвідник 1-го козачого полку 2-го корпусу Південного військового округу ЗС РФ (“ЛНР”).
Був судимий за кримінальний злочин у Росії. Намагався вступити на службу в ЗС РФ, але співробітники Ханти-Мансійського військкомату пояснили, що з судимістю укладають контракт тільки після служби в окупаційних військах на Донбасі.
3 липня 2015 року взятий в полон бійцями 54-ї механізованої бригади під Попасною. Засуджений до 12,5 років ув’язнення за тероризм, а також за статтею “планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни”.
Уже 22 росіянина просять обміняти їх в РФ на українських політв’язнів (серпень 2018)
Мешканець м. Сєверодонецьк на Луганщині, 28.03.1964 р.н. Бойовик “ЛНР”, позивний “Ірокез”.
Брав участь бандформуванні “Лєшого”, був командиром підрозділу “Акваріум”. 2014 року брав участь у захопленні військового комісаріату Сєвєродонецька, будівлі СБУ й прикордонного загону в Луганську, військової частини № 3035. При штурмі прикордонного загону отримав вогнепальне поранення в ногу.
До початку бойових дій виступав на проросійських мітингах у Сєвєродонецьку, писав лист Путіну про надання військової допомоги “народу Донбасу”
Восени 2014 року виїхав до РФ, працював на півночі, отримав громадянство РФ. Влітку 2018 року повернувся в Сєвєродонецьк, де був затриманий співробітниками української поліції, перебував у СІЗО.
Мешканець Одеси, 03.08.1966 р.н. Колишній підполковник МВС України. Російський шпигун.
Завербований ФСБ в окупованому Криму. Мав завдання проникнути в середовище вищих офіцерів СБУ, поліції, ЗСУ. Передавав до РФ секретну інформацію.
Затриманий СБУ 27 травня 2018 року, проходив по ст.111 ККУ.
Мешканець Маріуполя, 24.08.1975 р.н. Найманець ФСБ РФ, співучасник бойовиків “ДНР”. Позивний “Гаішник”. Колишній співробітник МВС України.
Кірсанов передавав бойовикам інформацію про місця дислокації бійців української армії, яку бандформування використовували для артилерійських обстрілів.
24 січня 2015 року Кірсанов коригував “Гради” окупантів при обстрілі Маріуполя. Тоді ракети влучили в житлові будинки та інші будівлі в мікрорайоні “Східний” – загинула 31 людина, 117 були поранені.
Згідно з вироком, під час обшуку за місцем проживання обвинуваченого було виявлено та вилучено вогнепальну зброю, боєприпаси та вибухові речовини.
У суді Кірсанов заявляв, що не визнає свою провину за висунутим йому обвинуваченням, а також заперечував доведеність прокурором факту приналежності “ДНР” до терористичних організацій та приналежність своїх контактів до будь-яких незаконних формувань.
Вироком Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 червня 2019 року Кірсанова визнано винним у коригуванні обстрілу мікрорайону “Східний” та засуджено до дев’яти років позбавлення волі.
Він відбув половину терміну і 15 серпня 2019 року був відпущений на волю за “законом Савченко”.
Маріупольці на виході облили його зеленкою та принесли труну під паркан.
Едуард Коваленко на мітингу псевдо-УНА 2004 (?) року
Проросійський політичний найманець, житель Генічеська на Херсонщині (17.10.1965 р.н.). На початку займався дрібним бізнесом, замовленими провокаціями, закінчив – за ґратами, засуджений за перешкоджання мобілізації.
На початку 2000-х років Едуард Коваленко нібито брав участь в акції “Україна без Кучми”, а в 2002 році – за сприяння групи симпатиків – очолив розкол в націоналістичній організації УНА-УНСО. Тоді Коваленко очолив партію УНА (Українська національна асамблея), яка змінила символіку з хреста на трипелюстковий “пропелер”, стала на показово профашистські позиції і брала активну участь у замовлених провокаціях.
Зокрема, найняті Коваленком “нацисти” проводили мітинги “на підтримку” кандидата в президенти Віктора Ющенка у 2003-2004 роках (насправді – для того, щоб у проросійських сил були приводи обвинувачувати оточення Ющенка в нацизмі).
Молодики в білих сорочках і чорних штанях під проводом блондина Коваленка марширували вулицями Києва, “зігуючи” “за Ющенка”, під символікою, стилізованою під нацистську.
В експертів не було сумніву в тому, що діяльність Коваленка підтримувала тодішня адміністрація президента Кучми на чолі з Віктором Медведчуком, який діяв в інтересах Кремля.
Згодом Коваленко створив і очолив “прослов’янську” партію “СПАС”, зареєстровану Мін’юстом 14 лютого 2005 року, і проголосив себе “нащадком Рюриковичів”, покликаним “відродити велич єдиної Русі”.
У 2010 році він невдало балотувався по “мажоритарці” у Верховну Раду, а 2014 року не реалізував оголошений намір балотуватися в президенти.
У березні 2013 року Коваленко був єдиним представником України на з’їзді ЛДПР у Москві.
4 листопада 2014 року – в День російської єдності (державне свято РФ) він був серед організаторів невдалого “Руського маршу” в Києві.
Учасником такого ж заходу він був у 2008 році в Севастополі.
У січні 2015 року, вже під час війни України з Росією, Коваленко виступав перед військкоматом у Генічеську проти мобілізації, зібравши мітинг, на якому звучали заклики до припинення АТО. У жовтні 2016 року там же, в Генічеську, російський найманець зібрав мітинг “на підтримку замерзаючих городян”, та виступив із закликом до Путіна закачувати газ із тимчасово окупованого Криму.
У травні 2017 року Генічеський районний суд виніс рішення у справі Едуарда Коваленка, якого обвинувачували в протидії мобілізації (ст. 114-1 КК України “Перешкоджання законній діяльності Збройних сил України та інших військових формувань”): 5 років позбавлення волі.
Марина Ковтун на суді. Фото: UA: Харків
3 червня 1967 р.н. Засуджена судом першої інстанції до 11 років позбавлення волі за співучасть у теракті в пабі “Стіна” в Харкові у листопаді 2014 року та незаконне поводження зі зброєю. Справа на стадії апеляції.
Вибух в рокпабі “Стіна” на вулиці Римарській у Харкові стався 9 листопада 2014 року близько 22:00. Зловмисники підірвали біля барної стійки пластикову бомбу магнітної дії. Тоді поранення отримали 13 людей.
У пабі якраз проходив збір допомоги для добровольчого батальйону “Азов”.
17 листопада 2014 року СБУ заявила про розкриття справи і затримання 12 осіб з диверсійно-розвідувальної групи, що діє в Харкові та області, які причетні до вибуху в пабі “Стіна”. Тоді була затримана й Ковтун.
У них вилучили автомати Калашникова, патрони, гранати, детонатори, набори для установки розтяжки, сім протипіхотних мін з маркуванням російських виробників.
У 2015 році більшість підозрюваних у причетності до вибуху взяли участь в обміні з ОРДЛО й були звільнені. Ковтун, на вимогу СБУ та прокуратури області, залишили в СІЗО.
Обвинувальний акт стосовно неї був направлений у суд 12 червня 2015 року. У липні 2018-го у зв’язку зі звільненням з посади головуючої судді колегія суддів у новому складі почала новий розгляд справи.
Коли справу передавали до суду, тодішній прокурор області Юрій Данильченко описував версію слідства так: “Громадянка Ковтун є уродженкою Росії. Слідством встановлено, що навесні 2014 року вона брала активну участь у проросійських мітингах на території міста Харкова, у подальшому в серпні вона пройшла спочатку агітаційну підготовку, восени – спеціальну підготовку по мінно-вибуховій дії, тактичним діям, медичну спецпідготовку на території РФ, і стала членом терористичної організації під назвою “Харківські партизани”… Очолювала один з підрозділів. Слідством достовірно встановлено, що саме вона привезла до пабу “Стіна” міну, активувала її і передала безпосередньо виконавцю, який заніс цю міну у приміщення пабу”.
Обвинувачена провини не визнала і вимагала повного виправдання.
Колегія суддів під головуванням Віктора Попраса оголошувала вирок більш як чотири години. Суд визнав Марину Ковтун винною за ч. 1 ст. 263 (Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами) та ч. 5 ст. 27 ст. 258 (Співучасть у теракті) ККУ, відтак призначив обвинуваченій покарання у вигляді 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Також суд задовольнив цивільні позови потерпілих на суму понад пів мільйона гривень.
При цьому за частиною інкримінованих статей суд виправдав обвинувачену – це ст. 110 (Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України), 258-3 (Створення терористичної групи чи терористичної організації), 113 (Диверсія) ККУ.
Окрім вибуху у пабі “Стіна”, Марині Ковтун інкримінували інші епізоди з вибухами – в колекторі заводу ім. Малишева та поблизу ресторану “Британія”. За цими епізодами суд визнав провину Ковтун недоведеною.
У справі “Стіни” Ковтун подала апеляцію.
Підірвана “Стіна”: харківська терористка Ковтун отримала 11 років тюрми
Російський найманець, із Якутська, 29.03.1976 р.н.
Бойовик НЗФ “Тайфун” (“ДНР”).
11 серпня 2017 року Новомосковським судом Дніпропетровської області засуджений до 8 років позбавлення волі за ст. 258 (тероризм).
Найстарший зі звільнених проросійських агентів і бойовиків – 85 років (21.05.1934 р.н.). Абхаз за національністю, виховувався в родині росіянина. Має вчений ступінь кандидата технічних наук.
Був затриманий СБУ в Харкові 17 серпня 2017 року, обвинувачений за ст. 111 (державна зрада) КК України та засуджений до 12 років позбавлення волі.
Прокуратура в суді довела, що Логунов збирав секретну інформацію в наукових установах, пов’язаних із Міністерством оборони України, щоб передавати її в Росію. Створив агентурну мережу, до складу якої входили 18 осіб та яка мала на меті реванш за невдачу “Харківської народної республіки” (ХНР).
“У поле зору Служби безпеки України зловмисник потрапив у серпні 2017 року. Діючи на шкоду обороноздатності та державній безпеці України він збирав відомості щодо державного оборонного замовлення, яке виконується одним із наукових центрів міста на підставі угод з Міністерством оборони України”, – зазначали у відомстві.
У вересні 2017 року сайт ТСН нагадував публічну заяву Логунова: “Якби я був би молодшим – пішов би до Стрєлкова”.
Прибічник ідей сталінізму, нацизму та російського євразійства, Рафаель Маркус Лусваргхі (так у документах прокуратури й суду) був затриманий СБУ по прибуттю літаком в аеропорт “Бориспіль” 6 жовтня 2016 року. Лусваргі обдурили, запропонувавши через інтернет роботу моряком в Одесі. Він приїхав з усіма документами, в тому числі – що свідчать про його участь у бойових діях на боці “ДНР/ЛНР”.
“Новинарня” вирахувала його перша, провівши ОСІНТ-розслідування: Бразилець Рафаел Лусваргі: воював за “ДНР” і Росію від Дубліна до Сіетла, затриманий у “Борисполі”.
Житель Сан-Паулу. Вдруге одружений, має двох дітей.
У юності Лусваргі був найманцем у французькому Іноземному легіоні, служив у бразильській військовій поліції, сам був затриманий на батьківщині за хулігантство на акціях проетсту. навчався на медика в Росії, у Курському університеті.
Рафаель Лусваргі прибув на окуповану територію України через Росію у вересні 2014 року й перебував там до жовтня 2015-го. В Алчевську він спершу приєднався до 14-го батальйону територіальної оборони “ЛНР” (“Призрак”) Олексія Мозгового. Надалі воював у складі таких формувань: 1-й козачий полк ім. Платова Всевеликого війська Донського (“ЛНР”); 1-й Семенівський мотострілецький батальйон “Вікінг” 1-ї окремої мотострілецької бригади “ДНР”; уклав контракт на службу в “регулярній армії ДНР”.
25 січня 2017 року Лусваргі був засуджений до 13 років ув’язнення з конфіскацією за обвинуваченням у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3 та ч. 2 ст. 260 КК України – “участь у терористичній групі чи терористичній організації” та “участь у діяльності не передбачених законом збройних формувань”. Суд врахував наявність відео, на яких Бразилець сам розповідає про участь у терористичних організаціях “ДНР/ЛНР” та скоєні злочини, а також документи про приналежність до цих структур, поранення (під час боїв за ДАП), нагороди за участь у бойових діях проти української влади на Донбасі.
Лусваргі тоді визнав свою вину. Бразильське посольство усунулося від допомоги йому.
17 серпня 2017 року Апеляційний суд міста Києва скасував рішення суду першої інстанції щодо Лусваргі та відправив справу Бразильця на повторний розгляд через порушення правила підсудності (його мали б судити в Павлоградському міськрайонному суді на Дніпропетровщині – за відомим місцем одного зі злочинів, Донецький аеропорт). Перегляд справи відбувся завдяки долученню до захисту Лусваргі адвоката Валентина Рибіна (замість державних адвокатів).
18 грудня 2017 року джерело “Новинарні” повідомило, що Лусваргі включений до списків на обмін з ОРДЛО. Проте тоді його бойовикам так і не віддали.
На початку 2018 року через юридичну казуїстику Лусваргі опинився на волі без запобіжного заходу у вигляді арешту. Йому не повернули документи, вилучені під час призначення попередніх запобіжних заходів.
Відтак Рафаел Лусваргі не міг виїхати ні в ОРДЛО, ні за кордон України.
Навесні він вільно пересувався по Києву і працював у монастирі МП Голосіївська пустинь.
Там його “келію” 4 травня виявили праві активісти, після чого затримали його на вулиці в центрі Києва і доставили до СБУ.
7 травня 2018 року Павлоградський міськрайонний суд вирішив арештувати Лусваргі на 60 діб без можливості внесення застави. Після того арешт продовжували.
У листопаді бразильський бойовик відмовився від послуг адвоката Рибіна та попросив призначити йому державного захисника. Таке рішення Лусваргі прийняв через постійні неявки Рибіна в Павлоградський міськрайонний суд, аби затягнути справу.
2 травня 2019 року у Павлоградському міськрайоному суді Дніпропетровської області Рафаел Лусваргі отримав повторний вирок – 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Стільки ж йому відміряли за підсумками першого судового розгляду, в Печерському райсуді Києва в січні 2017 року. У липні 2019-го вирок набув законної сили.
Рідний брат Рафаеля, Фернанду Лусваргі, розшукується федеральною поліцією Бразилії за фінансові шахрайства.
Читайте також:
Суд Лусваргі: війна, вина, каяття і каторга
Смерть, яка переслідує бразильського терориста Рафаела Лусваргі
12 найманців з-за океану.
Портрети бразильських терористів на Донбасі
Жителям Дніпропетровщини Дар’ї Мастикашевій (1987 р.н.) та Олександру Каратаєву (1984 р.н.) СБУ інкримінувала дії, спрямовані “на шкоду суверенітету та інформаційній безпеці України”.
За даними слідства, у 2017 році вони організували виїзд в Росію колишніх українських військових, учасників бойових дій на Донбасі, під приводом роботи на будівельних об’єктах. У Росії колишні бійці повинні були використовуватися в диверсіях, зрежисованих російськими спецслужбами.
Підопічні адвоката Рибіна.
Обвинувачується у вбивстві бізнесмена Ярослава Бисаги в серпні 2013 року, вбивстві підприємця Євгена Слоневського та його знайомого Олега Литвинова в березні 2014 року, підготовці замаху на тодішнього депутата Харківської обласної ради, надалі – нардепа Ігоря Котвіцького в червні того ж року. Крім того, Мисяку інкримінували зберігання вогнепальної зброї та вибухових пристроїв.
“Причини — вимагання і рекет бандитського угруповання Євгена Жиліна (вбитий у Підмосков’ї у вересні 2016 року лідер організації “Оплот” – “Н”), ніяких політичних мотивів не було. Дуже красномовно, що Росія вимагає видачі звичайного кілера. Напевно це пролобіювала в Москві російська мафія”, — пише Юрій Бутусов.
“Сепаратист, ватажок тітушок Жилін працював в МВС. Справді, навіщо нам реформа поліції?”
Російський найманець “ДНР”, снайпер. 20.05.1965 р.н. Із Казані.
Брав участь у штурмах Дебальцевого в лютому 2015-го.
Громадянин Білорусі, 05.05.1988 р.н., із міста Вітебськ. У Білорусі вже мав судимість.
Найманець НЗФ “ДНР”. Був командиром танка танкового батальйону “Сомалі”. Брав безпосередню участь у штурмі Донецького аеропорту в 2015 році.
Був затриманий 10 серпня 2018 року. Уродженця Вітебська обвинувачували в участі в терористичній групі (ст. 258-3 КК України), веденні агресивної війни (ст. 437), скоєнні злочину в складі організованої групи (ст. 28) та порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України (ст. 332-1).
Бойовик “ЛНР” із батальйону “Лєший”. Обвинувачений у сприянні діяльності терористичної організації (ч. 1 ст. 258-3 КК України). Свою вину обвинувачений визнав повністю. Вироком суду Петрову призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна.
Російський найманець, позивний “Фаза”. 11.04.1973 р.н. Із Челябінська. Капітан МВС РФ у відставці. Брав участь у чеченській війні.
На території України воював в складі ДШГ “ЛНР”. Військовий пенсіонер. Брав участь в боях за Савур-Могилу у червні 2014-го.
Три роки тому його затримали співробітники Служби безпеки України.
Одеські терористи, члены Комуністичної партії, які влаштували серію вибухів у волонтерських центрах допомозі армії та офісі місцевого “Правого сектора”.
В Одесі знову стався вибух у дворі волонтерського центру
Микола Покусаєв
Російський найманець “ДНР”, 02.06.1970 р.н., із села Банкіно, Вейдельовський район Бєлгородської області РФ.
Затриманий військовослужбовцями 57-ї мотопіхотної бригади ЗСУ 2 березня 2018 року, коли він незбагненним чином перейшов лінію розмежування і блукав у районі Пісок.
У 2018 році за рішенням суду отримав чотири роки ув’язнення.
Російського бойовика “ДНР” Покусаєва, який блукав у тилу ЗСУ, посадили на 4 роки
Житель Севастополя, 29.03.1984 р.н.
У складі т.зв. “Самооборони Криму” брав активну участь в російській окупації АРК. Нагороджений грамотою “за активну участь у виконанні бойових завдань”.
Затриманий на адмінмежі з АР Крим у червні 2019 року. Резуніку була оголошено підозра за ст. 260 ч.2 КК України. У жовтні Херсонським судом випущений під заставу 240 тис. грн.
У Херсоні з СІЗО випустили підозрюваного у сприянні окупації Криму Росією
Пенсіонер з Луганщини, 1951 р.н., засуджений до 15 років позбавлення волі за “медовий” теракт на блокпосту ЗСУ. Відбував покарання на “зоні” в Рівненській області.
…Удень 17 січня 2015 року на блокпост сил АТО у Станиці Луганській прийшов літній чоловік, який назвався місцевим жителем, залишив біля військових 3-літрову банку меду, подякував їм за службу і пішов. Коли солдати спробували відкрити мед, банка вибухнула – всередині було закладено вибуховий пристрій, з якого дід попередньо висмикнув чеку.
Двоє військових отримали важкі поранення, третій – боєць 17-ї танкової бригади Олександр Суслопаров – помер дорогою до лікарні. Вдома на нього чекали четверо дітей і вагітна дружина.
“Діда” затримали 10 лютого 2015 року, коли він, маючи при собі тротилову шашку, яка була замаскована у пластиковому відерці з медом, та запал від ручної гранати УЗРГМ-2, намагався перетнути блокпост ЗС України у Станиці Луганській.
Миколу Рубана опізнали і на суді в Сватовому 30 березня 2016 року визнали винним у злочинах, передбачених ч. 3 ст. 258 (“вчинення терористичного акту, що призвів до загибелі людини”) та ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 258 (“незакінчений замах на повторне вчинення терористичного акту”) Кримінального кодексу України. Терориста було засуджено до 15 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного майна.
Суд встановив, що пакет із вибухівкою був переданий йому не встановленою у ході судового слідства особою.
Бойовики неодноразово вносили Миколу Рубана до списків на обмін. Однак досі Україна не віддавала ОРДЛО злочинців, які вчинили особливо важкі злочини.
“Цей чоловік не кається і заявляє, що готовий і далі вбивати українців”, – повідомляла свого часу Ірина Геращенко, уповноважена президента Порошенка з питань мирного врегулювання конфлікту на Донбасі.
Російський найманець, 03.12.1973 р.н.
Був заарештований 3 вересня 2015 року в Києві, у справі так званих “оболонських терористів”, обвинувачений за статтями 258 ч. 2, 263 ч.1 ККУ.
За версією правоохоронців, він готував теракт у Києві. Сливка схопили разом із трьома спільниками, серед яких був ще один громадянин РФ. Під час затримання вони підірвали гранату.
Одесит 1963 р.н, “антимайданівець”, колишній військовий. Один з учасників подій в Одесі 2 травня 2014 року, що спровокували сутички і загибель 48 осіб.
10.02.1994 р.н. Уродженка села Одноробівка Золочівського району Харківської області, надалі жила в Донецьку. Бойовик “ДНР”, снайпер.
Її аруштували 1 червня 2017 році в Маріуполі. Вироком 27 грудня 2019 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області визнав Чернікову винною в причетності до терористичної організації (ч. 1 ст. 258-3 КК України) і призначив їй 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
У суді доведено, що в липні 2014 року Чернікова вступила до лав незаконного збройного формування “Козачий союз “Область війська Донського” терористичної організації “ДНР”. Спочатку її поставили працювати кухаркою з окладом 8-10 тис. російських рублів. При цьому забезпечили військовою камуфльованою формою одягу російського зразка типу “горка”.
На початку вересня 2014 року обвинувачена перейшла на посаду снайпера. Їй видали автомат Калашникова, снайперську гвинтівку системи Драгунова (СВД), пістолет Макарова з боєприпасами. Заробітна плата Галини Чернікової на цій посаді становила $1 тис. на місяць, також вона отримувала винагороди в розмірі від 200 до 700 доларів, інші матеріальні блага.
Згідно з вироком суду, Чернікова особисто брала участь у мародерстві та пограбуваннях житлових приміщень, вбивствах цивільних осіб та українських військовослужбовців, які незаконно утримувалися представниками “ДНР”, а також у вбивствах осіб з числа представників інших НЗФ “ДНР”.
Під час допитів сама Чернікова розповіла, як убивала людей.
За словами бандитки, у 2014 році її завербував бойовик “ДНР” із позивним “Тигр” та пообіцяв оплату — тисяча доларів на місяць. Спочатку їй потрібно було пройти перевірку на здатність убивати.
Першою Чернікова вбила дівчину, яку їй представили як снайперку української армії. Зі слів Чернікової, жертва була побита, у крові. Бойовик Тигр сказав їй: “Хочеш жити — біжи”. Чернікова вистрілила жертві в спину. Тіло вбитої потім відвезли на очисні споруди в Донецьку.
Ще одну людину Чернікова вбила, коли бойовики грабували будинок. “Я стояла на позиції. Сторонній намагався пройти на територію, де відбувалася крадіжка. Я в нього вистрілила, у голову. Мені дали наказ: якщо заходить хтось сторонній, стріляти на ураження”, — розповіла Чернікова. За її словами, це був мирний житель.
Крім того, Чернікова розповіла, як пострілом у лоб із пістолета Макарова вбила охоронця дачі, яку захопили бойовики.
У судовому засіданні обвинувачена свою вину визнала повністю.
Читайте також:
Снайперка “ДНР” Чернікова, передана на обмін, розповіла, як убивала людей. ВІДЕО
Позивний “Тереза”. Уродженка Красноярська (РФ). Жила в Харкові. Поплічниця бойовиків “ДНР”, у червні 2017-го засуджена до 11 років ув’язнення.
Чубарова була активною учасницею харківського Антимайдану. Згодом обіймала посаду самопроголошеного “коменданта” кількох містечок у Донецькій області під “ДНР” та працювала під керівництвом терориста Ігоря Безлера “Бєса”. Шукала інформацію щодо чисельності й переміщення особистого складу та військової техніки ЗСУ. Також Чубарова займалася формуванням груп задля спротиву українським військовим.
Затримана 07.04.2015 року.
У суді були наведені докази безпосередньої участі Терези в допитах, катуваннях та розстрілах українських військових – учасників АТО.
У сюжеті Андрія Цаплієнка затримані терористи заявили, що терористичні групи формувала саме Тереза, як представниця ФСБ Росії. Ці групи вчинили кілька терактів з жертвами та мали на меті більш масштабні теракти.
Свідок у суді розповідав про її жорстке поводження з полоненими. Тоді Тереза приїхала до двох полонених, хлопців 20 років, з тату з українською символікою.
“Я ее запомнил по такому выражению лица, как мама, как психолог. Говорит: «Вытрите кровь, ну что вы». Я думал – спасать пришла, может, за права какие-то. Одного она забрала. К вечеру его принесли, притянули“.
Але наступного разу Тереза особисто розстріляла двох полонених після тортур: “Она его пихает его ногой и говорит [охоронцю], чтобы он выстрелил ему в ногу. Охранник говорит: «Нет. Начальство не дало разрешения». Она сказала, что «я старшая» и достала пистолет, и выстрелила пленному в бедро. Он упал и пошел второй выстрел, думаю, что в шею. Он больше не двигался. Потом второму парню из Нацгвардии или “Правого сектора” дала по уху рукояткой и выстрелила два раза в живот, в область паха. Потом подняла и в область головы или шеи. Они больше не двигались”.
Громадянин Булорусі (початково) та України, 27.03.1980 р.н.
Кримінальний злочинець, який став учасником масових заворушень 2 травня 2014 року в Одесі з боку “Антимайдану”.
У Білорусі був судимий за крадіжку, грабіж, згвалтування і розбій. Звільнившись, перебрався до Одеси.
За даними СБУ , Шабалін, прізвисько “Бульбаш”, був “активістом радикальної проросійської структури”. Під час допиту він зізнався в участі в масових заворушеннях в Одесі 2 травня та що мав намір за фінансову винагороду, отриману від лідерів проросійських сил, створити групу найманців для провокацій у Луганській області.
Перебуваючи в розшуку, Шабалін одружився з українкою, взяв її прізвище (Ткачук) і в липні 2015 року одержав громадянство України.
У лютому 2018 року був засуджений до 5 років позбавлення волі з випробувальним терміном 3 роки. Підсудний визнав свою вину і розкаявся.
Однак уже 2 вересня 2019 року поліцейські затримали чоловіка, який підозрювався в тому, що на початку серпня обстріляв Mitsubishi Pajero на Київській трасі, а через кілька годин скоїв розбійний напад на “Нову пошту” в Нерубайському . За інформацією “Думській”, ішлося саме про шабаліна (Ткачука).
Російський найманець “ДНР”. 11.07.1988 р.н., із міста Курганінськ Краснодарського краю РФ.
Служив у центрі бойового управління на пункті управління розвідки в м. Донецк.
Був затриманий поблизу Маріуполя українськими силовиками в січні 2017 року.
З його слів, у 2013 році переїхав у Донецьк, працював вантажником. До бойовиків “ДНР”, за його словами, приєднався у листопаді 2015 році, коли “катастрофічно бракувало грошей”.
“Постійно перебував у розташуванні розвідроти, харчування надавалося не дуже добре, від якого багатьох військових проносило, боліли шлунки, одноманітне годування. В основному, перловка, вівсянка, ячка. Багато хто був незадоволений, харчувалися за свій рахунок. Процвітає пияцтво, наркоманія, куріння “трави” в полку – це 40-50% від загальної чисельності”, – розповів росіянин.
Шаталов також казав, що бойовики, військовослужбовці на добровільній основі – не кадрові, тоді як в управлінні полку – всі кадрові офіцери РФ.
Шаталов нібито самовільно покинув службу в “ДНР”. За його словами, з 20 грудня 2016-го по 3 січня 2017 року дезертирували ще шість чоловік зі штату його роти в 52 особи – тому що “умови проходження служби стали нестерпними”.
Він звернувся на камеру до росіян: “Сидіть вдома, працюйте, Росія все одно цю війну програє: на неї тиснуть і економічно, тисне Європа, тисне й Америка. Не треба лізти в чужу країну… Тримайтеся за свою країну”.
Затриманий під Маріуполем російський найманець “ДНР” Шаталов: “РФ програє цю війну”
Житель Харківщини, 05.08.1976 р.н. Прізвисько “Мордвин”. Бойовик/диверсант “ЛНР”.
Служба безпеки України затримала Шаткова 17 липня 2017 року в Харкові та оголосила йому підозру в участі в терористичній організації. Слідство стверджувало, що під час обшуку в гаражі Мордвина оперативники виявили пістолет і патрони до нього, п’ять саморобних вибухових пристроїв і вибухонебезпечну речовину – гексоген.
23 грудня 2019 року Сватівський районний суд на Луганщині засудив Шаткова до 9 років ув’язнення за підготовку терористичних актів та замахів на українських державних і громадських діячів.
Ватажка розвідгрупи “ЛНР” “Мордвіна” ув’язнили на 9 років
Житель Арциза на Одищині, 28.03.1986 р.н.
“Антимайданівець”, активний учасник сепаратистських мітингів на Куликовому полі в Одесі 2014 року, заворушень 2 травня.
У квітні 2016 року Приморський районний суд Одеси виніс вирок Шатунову: він був визнаний винним в організації замовного вбивства проукраїнського активіста, за що отримав десять років тюрми.
Харків’янин, 18.01.1987 р.н. Прибічник Антимайдану, брав участь у захопленні ХОДА навесні 2014-го, також брав участь в бойових діях проти України на боці терористичної організації “ЛНР” (батальйон “Зоря”).
За інформацією СБУ, був затриманий в жовтні 2019 року при спробі перетину КПВВ в бік ОРДЛО.
У грудні був звільнений з-під арешту.
Читайте також про контингент, переданий Росії 7 вересня 2019 року:
“Подвійний фонд”. Росіяни, шпигуни й сепари, яких Україна віддала на обмін: ФОТО, ІСТОРІЇ
Крім обміну, “ДНР” вимагає від Києва документів про повну амністію звільнених осіб
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
Підсанкційний Портнов переписав на дітей маєток у Козині на Київщині, – ЗМІ
Керівник “десантно-спортивного центру”, який зґвалтував свого курсанта, отримав довічне
У Польщі запакували агента, який пропонував спецслужбам РФ замах на Зеленського
Голову так званої “російської громади Полтавщини” засуджено до 15 років в’язниці
У Києві поліцейські можуть затримати понад 5 тисяч людей через неявку до ТЦК
Для бізнесу та промисловості введуть обмеження через дефіцит в енергосистемі
