Юрій Бутусов
журналіст, редактор сайту “Цензор.НЕТ”
П’ять версій вбивства Євгена Жиліна (FB)
Іноді смерть повністю відповідає образу життя. Відомий кримінальний “авторитет” Євген Жилін був розстріляний найманим вбивцею в Москві, столиці “русского мира”, що його Жилін так сильно хотів облаштувати в Україні.
Євген Жилін був широко відомий в Україні, в кримінальних, правоохоронних, фінансових колах.
Співробітник міліції Жилін створив організоване злочинне угруповання “спортивний клуб “Оплот”, куди вербувалися спортсмени і співробітники правоохоронних органів, які потім ставали бойовиками Жиліна.
Йому потрібен був “дах”, оскільки Жилін став одним із найбільших гравців на ринку тіньової конвертації та “обналу” не тільки в Харкові, а й у інших регіонах. Його послугами користувалися не тільки в самій Україні, а й у Росії, він міняв і валюту по тіньовому курсу. Ці операції ще до війни зробили Жиліна агентом російських спецслужб.
Жилін не зупинявся перед будь-якими злочинами – його навіть затримували і він сидів у СІЗО за замах на Кернеса, скоєний у ході бандитських воєн в Харкові.
Бійці “Оплота” ще в 2013-му взялися до антиукраїнських провокацій. А з початком Майдану харківський “Оплот” перейшов до бандитських нападів на прихильників Євромайдану. Саме “оплотівці” палили машини активістів у Києві.
18 лютого основну роль у трагічному побоїщі в Маріїнському парку в Києві відіграли бандити, завезені з Харкова.
Жилін взяв найактивнішу участь у проведенні проросійських акцій відразу після революції в Харкові, усіма силами сприяв “ХНР” (так званій “Харківській народній республіці”).
“Оплот” на той момент був найбільш організованою ОЗГ, яка виступила проти України.
Наприклад, у Луганську не було нічого схожого на таку структуру, а харківський “Оплот” був більш діяльний, ніж навіть “Оплот” Донецька. Наприклад, разом із російськими бойовиками “Мотороли” “Оплот” взяв участь у нападі на офіс “Патріота України” 14 березня на вулиці Римарській у Харкові.
Тільки рішучі дії правоохоронних органів і городян допомогли врятувати Харків для України в квітні-травні 2014-го. Але Жилін на той час уже благополучно проживав у Москві.
Незважаючи на грізну риторику, Жилін не став вождем “Новоросії”. Він виявився все-таки не бійцем, а перш за все баригою, для якого проросійська риторика стала ще одним зручним способом нажитися в смутні часи. Його тіньової фінансовий бізнес продовжувався в Україні й Росії, щоправда, вже в менших масштабах.
Сам Жилін, який колись вимагав, щоб українські націоналісти з’ясували з ним стосунки в ринзі, влаштувався на віллі на престижній “Рубльовці” під Москвою.
Жилін, втім, зіграв важливу роль у перші місяці 2014-го як координатор і фінансист бойовиків [на Донбачі]. Він активно підтримував злочинне угруповання Олександра Захарченка, якого потім російські куратори вирішили зробити “прем’єр-міністром “ДНР”.
Жилін кілька разів виїжджав у зону бойових дій. Ні, він жодного дня не воював. Але він робив фото з автоматом у камуфляжі.
Після боїв в Шахтарську 27-31 липня 2014 року Жилін приїхав туди, щоб засвідчити підтримку бойовикам, які напали на українських десантників 25-ї бригади.
На основі структур “Оплоту” російські спецслужби організували цілу низку диверсійних груп у Харкові і спробували влаштувати в нашому тилу терористичну війну. Однак російські диверсійні мережі – так звані “Харківські партизани” – були ліквідовані здебільшого навесні 2015-го року. Останній раз СБУ заявляла про диверсійну діяльність “Оплоту” в серпні 2015-го – тоді був затриманий терорист, найнятий через структури Жиліна.
Жилін через підставних осіб продовжував контролювати “конверти” в Харкові, але масштаб його діяльності був у багато разів менший. Його злочинне угруповання за відсутності ватажка продовжувало свою діяльність. Але спробувало переорієнтуватися на російський ринок.
Вбивство Жиліна було професійним. Вбивці вирахували його маршрут руху і з’явилися в ресторані раніше за самого Жиліна.
Сам ресторан – у зоні обмеженого доступу – на території закритого елітного котеджного селища “Горки-2”. Тобто стеження і контроль здійснювалися ймовірно з використанням радіоелектронних засобів перехоплення телефонних розмов.
Діяли напевно. Кілер утік швидко і неодноразово змінював транспорт. Охорона селища і системи спостереження не встигли зреагувати, вбивці втекли безперешкодно, швидкий пошук ні до чого не привів.
Ліквідація Жиліна може бути пов’язана насамперед з такими версіями:
1. Удар по кримінальних і фінансових зв’язках ватажка ОЗУ “ДНР” Олександра Захарченка.
Через Жиліна Захарченко керував і переводив у готівку в РФ фінансові потоки донецького “Оплоту”.
Жиліна в “ДНР” пов’язували багато кримінальних ланцюжків. Як відомо, російські спецслужби проводили активні ліквідації самостійних польових командирів бойовиків – Дрьомов, Мозговий, Бєднов і т.д. Менш відомо, що також жорстко зачищають і тіньових ділків на окупованих територіях. Боротьба за кримінальні схеми – “обнал”, “чорна торгівля вугіллям”, здача підприємств на металобрухт, вивіз награбованого – у цих сферах серед російських ОЗУ жорстка конкуренція. Жилін безпосередньо впливав на ці процеси.
2. Також існує конкуренція на тіньовому фінансовому ринку Росії й України.
У РФ всі ці операції контролюють путінські спецслужби. Жилін намагався зайти на російський “обнал”, але там усе вже давно переділене і чужинці нікому не потрібні. Тому українські бандити, які перебралися в РФ, зустрічають опір.
22 грудня 2015 року в окупованому кримському Джанкої був убитий відомий бандит “Мішаня Косий” – Михайло Ляшко, права рука Ріната Ахметова. За однією з версій, він хотів налагодити контрабандні схеми виробництва і збуту підакцизних товарів в Криму та на Донбасі, але конкуренція виявилася занадто сильною.
3. Цілком імовірна також конкуренція злочинних угруповань Харкова.
26 лютого 2016- го на кладовищі в Харкові був розстріляний один з кримінальних “авторитетів”, права рука мера Кернеса Юрій Димент. Версія, що вбивство скоїли бойовики Жиліна, також розглядалася як одна з робочих. Але підтвердження поки не отримала.
Нагадаємо, Жилін уже затримувався у справі про замах на Геннадія Кернеса, і цілком ймовірно, що Кернес міг нарешті помститися. У будь-якому випадку вбивство Димента стало показником, що переділ сфер впливу між бандами в Харкові триває і хтось в боротьбі за вплив готовий вдатися до найрішучіших, крайніх заходів.
4. Порушення фінансових зобов’язань перед кимось зі своїх “клієнтів”.
Не виключено, що Жилін міг зіпсувати відносини з якимсь кримінальним угрупованням, яке користувалася послугами його “конвертів” та “обналу”. Інші “охоронні” фірми в РФ вирішили усунути бандита, що не виконав зобов’язання.
5. Жилін проходить по багатьох злочинах в Україні.
Однак значення Жиліна як поплічника російських спецслужб в Україні порівняно з 2014-м роком значно скоротилося. Розгромлені “Харківські партизани”, ніхто не сміє розмахувати російськими прапорами та агітувати за РФ в Харкові. Тому версію дій українських спецслужб ми не виключаємо, проте розцінюємо як менш ймовірну.
У будь-якому випадку, Жилін боровся за “русскій мір”, він був фінансистом та організатором Антипайдану. Він побудував свій власний чудовий куточок “русского міра” на Рубльовці, і “русскій мір” діяв за своїми суворими бандитськими поняттями.
Знищений небезпечний терорист. І його показова ліквідація – це наочний приклад ганебної долі зрадників своєї Батьківщини і свого народу.
Читайте також:
“Теракт” проти Плотницького – імітація, яка не влаштовує ФСБ, – аналіз
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!