У 2017 році внаслідок бойових дій у зоні АТО загинули 228 українських силовиків, серед яких військові ЗСУ і Нацгвардії, бійці нелегалізованих добровольчих підрозділів, прикордонники, співробітники ДСНС.
Таку статистику вивела “Новинарня” зі своїх щомісячних звітів про бойові втрати сил АТО на Сході.
Відповідно до звітів штабу АТО й речників Міноборони, поранень і бойових травм зазнали 1139 українських військових.
2017 рік був співмірний за втратами із 2016-м. За офіційними даними МОУ, у 2016 році загинули 211 військовослужбовців ЗСУ (без добровольців та інших силових структур).
Найважчим видався місяць березень – 34 загиблих, 196 поранених.
У червні і грудні було по 26 загиблих та померлих від ран, у лютому – 25, у липні – 24, в січні – 18, у квітні – 17, у листопаді – 14, у травні, серпні й жовтні – по 13.
Порівняно меншими були втрати вересня – 5 загиблих, 31 поранений.
Цим матеріалом “Новинарня” підсумовує воєнну історію АТО-2017. Події, імена. Згадаймо, пом’янімо.
…Торік якраз у ці дні пекло прийшло в Авдіївку і її промзону.
У січні загинули 18 військових ЗСУ, ще 118 зазнали поранень та інших ушкоджень. Без санітарних втрат обійшлися лише чотири дні (2, 17, 19 і 21 січня)
Втрати січня були б значно менші, якби не 29-те число – День пам’яті героїв Крут – з жорсткою ескалацією в районі Авдіївської промзони, що тривала ще тиждень.
Рік почався із так званого “новорічного перемир’я” – в середньому за дві перші доби було більше 30 обстрілів українських позицій, п’ятеро військових зазнали поранень.
До Різдва включно було поранено 16 армійців, але обходилося без офіційних безповоротних втрат. (Один військовий, який зазнав мінно-вибухових поранень і 3 січня помер у шпиталі в Дніпрі, залишився невідомим для ЗМІ; медики розшукували його родичів.)
За один день 2 січня, після новорічних святкувань з алкоголем, у двох місцях на Донбасу внаслідок внутрішніх конфліктів із застосуванням вогнепальної зброї загинули троє армійців: один – із 21-го окремого мотопіхотного батальйону “Сармат” 56 омпбр, двоє – з 92 омбр. Небойові втрати.
8 січня на Маріупольському напрямку троє морпіхів із 36-ї окремої бригади морської піхоти після виконання завдання на передовій не повернулися до місця розташування підрозділу. Зв’язок з ними обірвався. Речник Міноборони з питань АТО Олександр Мотузяник до 11 січня включно заявляв, що даних про місце їх перебування немає.
Тіла трьох загиблих залишилися на території противника. Як з’ясувалося, вони загинули внаслідок підриву на міні за 3 км від окупованого села Верхньошироківське (колишнє Октябр).
Лише через п’ять днів бойовики віддали загиблих українській стороні: 23-річний Сергій Сонько, 30-річний Сергій Трубін та 54-річний Микола Охріменко.
За деякими даними, у своєму останньому бою вони знищили п’ять бойовиків.
…29 січня 2017 року командуванню 1-го мехбату 72 омбр було поставлено бойове завдання: розгорнути два спостережні пости перед передовими позиціями противника в Авідіївській промзоні.
О 4-й годині ранку штурмова група, яку очолював 23-річний капітан Андрій Кизило “Орел”, в кількості 19 бійців висунулася на позиції для зайняття спостережних постів і вступила у вогневе зіткнення з противником.
Капітаном Кизилом було прийнято рішення зайняти взводний опорний пункт противника “Алмаз-2”.
Андрій Кизило
На ВОПі терористів відбувся бій штурмової групи з переважаючими силами бойовиків. “Сепари” відступили, залишивши близько 20 своїх людей убитими, одного бойовика “ДНР” було взято в полон.
У цей час з боку ворога тривав важкий артилерійській обстріл.
Після боєзіткнення молодий командир організував оборону опорника до підходу основних сил 1-го мехбату. У цей час було відбито атаку ворога. Однак обстріл тривав.
“…Приблизно о 9 годині 40 хвилин 29 січня 2017 року в результаті прямого потрапляння артилерійської міни в окоп капітан Андрій Кизило та ще двоє військовослужбовців зі складу його штурмової групи (молодший сержант Володимир Бальченко і солдат Дмитро Оверченко загинули – “Н”) загинули”, – буде сказано в представленні Андрія Кизила на нагородження.
Опорник “Алмаз” став українським і таким залишається надалі. На честь полеглого командира ВОП перейменували на “Орел”.
Загалом, ті бої за промзону Авдіїівки на межі січня-лютого стали одними з найтрагічніших для України з літа 2016 року.
29 січня п’ятеро українських військових загинули, дев’ятеро були поранені, ще чотири травмовані. Осколками внаслідок обстрілів поранено двоє цивільних громадян.
30 січня в Авдіївці загинуло ще двоє наших військових. Ще 20 бійців отримали там поранення й ушкодження (контузії).
Обстріл із Донецька “Градом” по Авдіївці, 31.01.2017. Фото з ФБ
У ніч на 31 січня бойовики з території міста Донецьк обстріляли житлові райони Авдіївки. Випустили понад 80 ракет з РСЗВ БМ-21 “Град” та 30 артилерійських снарядів калібру 152 міліметри. Через це почалася пожеж. Знову були поранені серед місцевого населення.
Знеструмленому місту загрожувала гуманітарна катастрофа.
До весни не дожили 25 захисників України (до їх числа “Новинарня” зарахувала також співробітників ДСНС, які потрапили під обстріл в Авдіївці, добровольця “батальйону ОУН”, десантника-“кіборга” Миколу Гуцаленка, померлого від ран у шпиталі, а також прикордонника, що підірвався на фугасі). Поранених у лютому було 137.
Без загиблих тривав період 4-14 лютого.
Загиблий юний капітан Андрій Кизило і його дружина. Фото: Новинарня
1 лютого, попри сильний мороз, тисячі киян, військові, ветерани АТО та родичі прощалися на Майдані Незалежності з сімома бійцями 72-ї механізованої бригади, які загинули внаслідок боїв в Авдіївській промзоні. Це був найбільший похорон на Майдані з часів Революції Гідності.
Люди, зустрічаючи на площі домовини й проводжаючи їх до машин із написами “Вантаж 200”, ставали на коліна й крізь сльози повторювали: “Герої не вмирають!”
На Майдані були відспівані:
Труни з тілами полеглих героїв обсипали тисячами гвоздик, троянд, хризантем і тюльпанів.
1 лютого Андрієві Кизилу присвоїли звання Героя України. Зірку Героя тепер носить його маленький син.
Увечері 2 лютого в Авдіївці бойовики обстріляли з реактивної системи залпового вогню “Град” житлові квартали і шкільний стадіон, де знаходився пункт гуманітарної допомоги населенню відключеного від електроенергії, тепло- й водопостачання міста.
Внаслідок обстрілу загинули двоє людей, зокрема водій-рятувальник Сергій Горбань та цивільна жінка. Важко поранений у живіт місцевий підполковник ДСНС Дмитро Тритейкін помре від отриманих ран в Дніпрі 21 лютого.
Також був поранений в обличчя і, здавалося, втратив око британський фоторепортер Кріфстофер Нанн. Він зберіг зір завдяки допомозі українських лікарів.
Посол України в ООН Володимир Єльченко демонструє портрет загиблого Андрія Кизила
У Раді Безпеки ООН, де почала головувати Україна, відбувалося емоційне засідання, присвячене загостренню безпекової ситуації в Авдіївці.
Протягом п’яти днів, з 31 січня до 4 лютого, бойовики 13 разів штурмували Авдіївку, цінну своїм величезним коксохімічним заводом. За цей час по місту з важкого озброєння було випущено понад 7500 боєприпасів (дані української сторони СЦКК).
За добу 3 лютого штаб АТО зафіксував 115 обстрілів.
На четвертий боїв речник президента РФ Дмитро Пєсков цинічно висловив сподівання, що проросійським бойовикам “вистачить боєприпасів для того, щоб відповідати на агресивні дії Збройних сил України”.
Пункт гуманітарної допомоги ДСНС в Авдіївці на стадіоні “Хімік” 2 лютого2017. Фото: ДСНС
Авдіївку, позбавлену через обстріли світла, тепла й води, рятували всією країною.
З міста евакуювали більше 260 людей. Десятки тисяч місцевих жителів були обігріті ДСНС та міжнародними гуманітарними організаціями в мобільних пунктах обігріву, отримали тисячі продуктових та промислових наборів, тонни продуктів харчування.
Авдіївцям допомагали військові, волонтери. Гуманітарну допомогу слали з усіх областей та з-за кордону.
Уряд і суспільство з честю відповіли на цей кризовий виклик.
Читайте також:
Україна повністю переграла Росію щодо кризи в Авдіївці
8 лютого в окупованому Донецьку у власному кабінету був ліквідований відомий бойовик “ДНР” Гіві (громадянин України Михайло Толстих). Командира батальйону “Сомалі” вбили пострілом із реактивного піхотного вогнемета “Шмель”.
На похорон терориста традиційно зігнали бюджетників ОРДО, але до масовості похорону “Мотороли” не дотягнули.
Читайте також:
РосЗМІ: “Гіві замовили двоє – Зорян і Шкіряк”
Hello Moto! Cоцмережі з натхненням зустріли звістку про ліквідацію Гіві
27 лютого бойовики “ДНР” танковим снарядом зруйнували конструкцію шахти “Бутівка” на околиці Донецька, щоб не бачити на її верхівці український прапор, який позначає стійку позицію ЗСУ.
Наші військові з 72-ї бригади відшукали знамено серед металевих уламків і повісили ще більший стяг на залишки вентиляційного стволу.
34 українських військових загинули в березні-2017, зокрема і двоє бійців ДУК “Правий сектор”. Це була найбільша кількість втрат за місяць, починаючи з липня 2016 року. Поранених – 196.
До небойових втрат зараховано п’ятьох офіцерів, загиблих внаслідок катастрофи гелікоптера ЗСУ Мі-2 під Краматорськом 26 березня.
Падіння повітряного судна сталося внаслідок зіткнення з лінією електропередач.
Загинули полковники Валерій Мельник і Віктор Калитич, підполковник Євген Волошин, капітан Дмитро Мовчан і старший лейтенант Дмитро Кондул.
2 березня біля смт Сартана під Маріуполем 25-річний Олександр Вознюк, евакуювавши з-під обстрілів товаришів, підірвався на фугасі. Троє його побратимів отримали поранення.
Син священика (батько – о. Георгій Лобачевський – настоятель храму всім Святих УПЦ КП у Лубнах на Полтавщині), Сашко Вознюк був контрактником, до війни служив у Криму. Коли російські військові окупували півострів, вийшов зі своєю бригадою на велику Україну, із 2014 року виконував бойові завдання на Сході.
Вознюк був нагороджений медаллю УПЦ Київського патріархату “За жертовність і любов до України”, яку не встиг отримати.
Грав на гітарі, керував гуртком художньої самодіяльності у своєму підрозділі, писав вірші.
У жовтні 2014 року Олександр втратив в АТО товариша Юрія Загребельного і присвятив йому пронизливий вірш “Что за слово такое – война?”
Цю поезію в художньому прочитанні, у вигляді відеоролику, було опублікувано на сайті Міністерства оборони:
Что за слово такое – “война”?
Что представляет собою она?Наверное, там, где гибли люди.
Наверное, там, где ломаются судьбы.Там, где разруха и множество боли.
Там, где сражались за право на волю.Там всюду руины и множество боли.
Там множество тел неизвестных на поле.Там всюду стрельба, разрывы, огонь.
Там всюду лишь страх, там всюду лишь боль.Там крепко сжимают в руках автомат.
Там слышен свист пуль, разрывы гранат,И везде горит земля.
Плачет Родина моя.Здесь я родился, здесь я живу,
Если придется, то здесь и умру.Но буду стоять, но буду сражаться.
Пусть лучше умру, чем попросту сдаться.Цена всему этому – слезы и боль.
Прольются те слезы из неба рекойИз маминых глаз и отцовской души.
Они нас ведь ждут, а мы здесь, на войне.Но все мы вернемся когда-то домой.
Там встретит нас мама словами: “Живой…”И всех тех ребят, что с нами там были,
Мы помним о вас, мы вас не забыли.Мы жизни свои не напрасно отдали –
За чистое небо мы все там сражались.За правду и веру, за наших детей,
За пролитые слезы отцов, матерей.За вами мы плачем, за вами скорбим,
И больше войне здесь мы быть не дадим!
Мистецьке об’єднання “Бий падлюку” випустило четвертий тираж “колоди смерті” – гральні карти із зображеннями бойовиків, ватажків “ДНР/ЛНР” та їх поплічників.
Особливість цього набору полягає в тому, що зображені на картах сепаратисти мають властивість гинути чи помирати дивною смертю.
6 березня в районі проведення АТО бойовики відкривали вогонь 122 рази – це найбільша добова кількість обстрілів за весь 2017 рік.
11 березня стало відомо, що росіяни створюють на Донбасі “координаційний центр” для взаємодії так званих армій “ДНР” і “ЛНР” – 1-го та 2-го армійських корпусів, керованих російськими військовими. Його планували розгорнути в районі міста Хрустальний (колишній Красний Луч) на окупованій території Луганської області. До складу “центру” входять виключно кадрові військовослужбовці збройних сил Росії.
Також у березні ЗМІ повідомили, що Росія створила нову – 8-му армію на кордоні з українським Донбасом, зі штабу якої керують 1 і 2 АК бойовиків, та нарощує сили 20-ї армії на кордоні з Харківщиною.
20 березня – ескалація в районі Маріуполя: ворог накрив Водяне важкою артилерією.
У штабі АТО розповіли, що о 9:30 у районі населеного пункту Водяне відбулося бойове зіткнення з диверсійно-розвідувальною групою бойовиків, згодом російські окупанти застосували важке озброєння – РСЗВ БМ-21 “Град”, артилерію калібру 152 та 122 мм. По укріпленнях неподалік також била артилерія 122-го калібру.
Військове телебачення оприлюднило відео обстрілу села Водяне, на якому видно, що артилерія противника б’є по самому населеному пункту:
За даними волонтерів, вдень ворог переніс вогонь на вже колишні власні (втрачені) позиції, захоплені українськими морпіхами, в районі села Пікузи (перейменоване Комінтернове).
Українські морпіхи в тумані наблизились до ворожого опорника і, за звітом штабу, та знищили 7 чи 8 бойовиків, 16 – поранили.
Почався бій за опорний пункт. Танк бойовиків за 200 метрів від української позиції почав прицільно її розстрілювати. У нашого танка в цей момент закінчився боєкомплект, а з наявної зброї бійці не могли протистояти важчому озброєнню противника.
Воїни ВМС ЗСУ були змушені покинути захоплені позиції, винісши лише поранених. Тіла двох загиблих морпіхів тривалий час лишалися у ворога, їх вдалося забрати тільки згодом.
З боку ЗСУ за добу повідомлялося про трьох загиблих і вісьмох поранених, з них двоє загинули під Водяним.
До Дніпропетровської обласної лікарні ім. Мечникова було госпіталізовано п’ятьох бійців, двоє – у вкрай важкому стані.
В’ячеслав Чернецький
Дмитро Польовий
Загиблі в районі Водяне-Пікузи – бійці 36-ї бригади морської піхоти Дмитро Польовий та В’ячеслав Чернецький.
У ніч на 23 березня 2017 року на 65-му ракетно-артилерійському арсеналі в Балаклії (Харківська область) сталася пожежа, яка охопила кілька майданчиків зберігання танкових та артилерійських снарядів калібру 125 і 152 мм. Снаряди й ракети почали масово детонувати.
Міністерство оборони назвало катастрофу результатом диверсії.
Пожежа на арсеналі в Балаклії. Фото: ФБ ГШ ЗСУ
Навколо зони пожежі було організовано 7-кілометровий кордон, було евакуйовано людей із прилеглих до військових складів населених пунктів, зокрема із самої Балаклії було евакуйовано понад 16 тисяч осіб.
Унаслідок вибухів одна людина загинула, ще четверо отримали поранення.
За словами міністра оборони Степана Полторака, пожежа в Балаклії знищила 70% наявних там боєприпасів, але ця втрата для ЗСУ некритична.
За даними Харківської ОДА, в Балаклії та прилеглих селах був пошкоджений 231 житловий будинок, з них 117 – багатоквартирних; пошкоджень зазнали 22 об’єкти інфраструктури та промисловості, 12 об’єктів соціальної сфери.
Кабінет Міністрів виділив для розмінування Балаклії 100 мільйонів гривень.
Читайте також:
Працівник ДСНС у Балаклії розпилював нерозірвані снаряди
і продавав як порох та брухт. Йому відірвало ногу
24 березня агентство Reuters показало відео, як десятки сучасних російських танків прибувають під кордон з Україною – на залізничну станцію в Покровському (село в Неклинівському районі на півдні Ростовської області РФ).
26 березня бойовики з мінометів обстріляли український опорний пункт біля Авдіївки. Загинули троє військових 72-ї окремої механізованої “чорної” бригади. Це солдати Сергій Мосійчук (19 років) та Олексій Тимченко (22 роки), а також старший сержант Петро Козарук (39 років).
Бойові безповоротні втрати сил АТО у квітні становили 17 осіб (зокрема один юнак, якого поранили під Авдіївкою місяцем раніше, помер у шпиталі). Із них більшість – дев’ять – із 72-ї “чорної” бригади, яка тримала оборону під Авдіївкою.
Згідно зі звітами штабу АТО, поранених за місяць було 105.
…Коли на сході України почалися бойові дії, Ігор Шапошник був іще школярем – навчався в 10-му класі. Круглий сирота, він зростав у дитячому будинку смт Золочів на Харківщині. Потім мешкав у Харкові, закінчив профтехучилище.
А в грудні 2016 року пішов на військову службу з контрактом. Сам написав рапорт про те, що хоче служити в зоні АТО.
Сашко загинув близько 5-ї години ранку 28 квітня внаслідок обстрілу позицій 92-ї бригади неподалік міста Красногорівка (Мар’їнський район Донецької області). Поховали 18-річного бійця на Алеї слави Харківського кладовища №18.
1 квітня почалося “великоднє” перемир’я. Проте обстріли продовжувалися на всіх напрямках фронту. Українська сторона повідомляла, що вогонь у відповідь не відкривала.
Вже 3 квітня двоє бійців сил АТО загинули, ще п’ятеро були поранені. ЗСУ почали почали відповідати на обстріли.
Утім, наступний боєць Збройних сил України загинув 12 квітня. І до 20-го числа бойові втрати ЗСУ склали лише три особи.
23 квітня на окупованій території Луганщини підірвалося на міні авто СММ ОБСЄ. Автомобіль спостерігачів наїхав на фугас бойовиків біля села Пришиб.
Один із членів патруля – фельдшер, громадянин Великої Британії Джозеф Стоун загинув, двоє членів Спеціальної спостережної місії дістали поранення.
Через цей інцидент СММ ОБСЄ припиняла роботу на Донбасі до 25 квітня.
Читайте також:
Спецслужби РФ планували підірвати авто ОБСЄ не з американцем,
а з росіянами, – Тимчук
У травні повідомлялося про 13 загиблих і померлих від ран унаслідок бойових дій. Поранень зазнали 133 військові.
1 травня група українських військових потрапила під потужний ворожий обстріл на крайньому спостережному посту в селищі Луганське. Три військовослужбовці ЗСУ героїчно загинули, рятуючи пораненого побратима. Один із них, будучи пораненим, аби не потрапити в полон намагався застосувати ручну гранату, але не встиг – від поранень він помер на місці.
Їх не вдалося відразу евакуювати через сильний обстріл. Бойовики “ЛНР” лише на п’ятий день повернули тіла загиблих. Усі вони – бійці 43-го окремого мотопіхотного батальйону “Патріот”, колишній батальйон територіальної оборони Дніпропетровської області (зараз – у складі 53 омбр): Сергій Смирнов, Анатолій Біжко, Юрій Мальков.
7 травня поховали 25-річного Валентина Ковальського, який був тяжко поранений ще у липні 2014 року в бою неподалік від Савур-Могили і боровся за життя понад 33 місяці.
Валентина вісім разів оперували в Харкові, Києві, Львові, Ізраїлі. Він втратив 40 кілограмів ваги, але вже йшов на поправку.
Помер боєць у Житомирі помер 5 травня.
Увечері 13 травня бойовики обстріляли приватний сектор старої Авдіївки. Снаряд прилетів на подвір’я житлового будинку. У цей момент на вулиці були власники житла та їхні гості. Родина приїхала з Києва на Донбас лише на вихідні, щоб глянути, як там дім. Четверо людей загинули на місці від осколкових поранень., ще один важко поранений – Артем Чураков – був госпіталізований (він помре 25 серпня).
Двоє дітей – 6- і 7-річні дівчатка Женя й Саша – дивом вціліли, але лишились сиротами.
Одну з них забрала тітка, іншу – бабуся.
У Києві за декілька годин після цього почався фінал “Євробачення-2017” (через трагедію в Авдіївці на концерт не пішов президент Петро Порошенко).
Давид Сіхарулідзе
11 травня під час мінометного обстрілу позицій ЗСУ поблизу села Новолуганське (Бахмутський район Донецької області) на Світлодарській дузі загинув 44-річний інструктор, командир підрозділу 1-ї штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону “Айдар” 53 омбр Давид Сіхарулідзе.
Він захищав територіальну цілісність Грузії під час війни в Абхазії у 1992-1993 роках та вторгнення російських військ 2008 року. Закінчив військову академію Грузії та військове училище Бундесверу в Німеччині. У лютому 2015 року Давид звільнився в запас із ЗС Грузії, приїхав в Україну і пішов у батальйон “Айдар” – воювати проти російських окупантів.
14 травня з воїном попрощались у Києві, в українсько-грузинській церкві на Поштовій площі. А наступного дня в Тбілісі офіцерові віддали шану міністр оборони Грузії Леван Ізорія та посол України в Грузії Ігор Долгов.
15 травня стало відомо, що бойовики “ДНР” отримали інструкції не дозволяти спостерігачам місії ОБСЄ спонтанний проїзд.
Бойовикам наказали зупиняти патрулі СММ і не дозволяти спостерігачам проїзд, якщо вони пересуваються по “незапланованих маршрутах”, а також не вступати у дискусії з членами патруля.
У ніч на 17 травня в районі Авдіївки ворожі диверсанти намагалися прорватись до позицій ЗСУ. Військові успішно відбили напад та знищили опорний пункт бойовиків “Туман”.
Внаслідок боїв бойовики зазнали серйозних втрат. Щоб витягнути поранених, бойовики застосували танк і димові снаряди.
22 травня стало відомо, що на Світлодарській дузі в Донецькій області українська армія просунулася вперед, зайнявши нові позиції. Про це повідомив волонтер Юрій Мисягін.
“З огляду на безперервні провокації й обстріли з боку противника, деякий час тому піхота 53-ї бригади була змушена добре пройти вперед. І не тільки пройти, а й закріпитися на нових передових позиціях”, – розповів волонтер, додавши, що Дебальцеве стало ближчим на 1 км.
У штабі АТО підтвердили цю інформацію.
28 травня бойовики з “градів” обстріляли Красногорівку, що на Донеччині. В результаті – розбита школа та лікарня, кілька снарядів впали у житловому секторі і пошкодили будинки. На місці події виявили рештки більше десятка реактивних снарядів. Вісім місцевих мешканців отримали поранення та травми. Через пошкодження водоводу більша частина міста залишилась без води.
У червні загинули 26 захисників України, ще 125 поранено. Двоє загиблих – бійці Української добровольчої армії Яроша.
Карта місцевості з приблизним розташуванням сил і лінією розмежування. Джерело: Military Maps
2 червня стало відомо, що на Луганському напрямку підрозділи 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ просунулися вперед на 1,5 км у так звану “сіру зону” ближче до Бахмутської траси.
7 червня з’явилося повідомлення, що військові 93 омбр просунулися в напрямку утримуваного бойовиками села Жолобок, зайнявши околиці двох висот (150.3 і 195.3) та 31-й блокпост. Таким чином українські воїни взяли під вогневий контроль частину “Бахмутки” та забезпечили кращі умови для оборони.
Противник підтягнув артилерію почав обстріл ЗСУ. Українські позиції обстрілювали з гранатометів, протитанкових керованих ракетних комплексів та великокаліберних кулеметів.
Речник АТО заявляв, що інтенсивність боїв під Жолобком 7 січня перевищила січневі показники. Проте спроби наступу були відбиті.
Внаслідок боїв загинув один український військовий, восьмеро захисників України було поранено. У бойовиків, за офіційними даними – 11 вбитих і 14 поранених.
Інтенсивність боїв 7-го червня перевищила січневі показники Авдіївки.
13 червня секретар Ради нацбезпеки і оборони Олександр Турчинов заявив, що потрібно змінити формат АТО, оскільки військові дії тривають на сході вже три роки і переросли формат АТО як за тривалістю, так і за масштабами.
За словами Турчинова, необхідно не просто визнати окремі райони Луганської та Донецької областей окупованими Росією, а й чітко на законодавчому рівні визначити основи державної політики щодо їхнього звільнення.
Із того часу почалася робота над законом про деокупацію Донбасу, ухваленого вже в січні 2018 року.
15 червня в шпиталі від важких поранень помер капітан Євген Сарнавський “Юджин” – шанований командир саперної роти 72-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Тижнем раніше він отримав тяжкі вибухові поранення під час розмінування поблизу села Новоселівка, був у комі.
Лишилися старенька мати й вагітна дружина.
Юджин 14 років займався розмінуванням, врятував тисячі життів, допомагав цивільним поблизу Волновахи, у Гранітному, в Авдіївці і довколишніх прифронтових селах, мав новаторські розробки в саперній справі.
Син героя народився в Білій Церкві 14 січня 2018 року.
21 червня ТКГ в Мінську домовилася про “хлібне перемир’я” на Донбасі – встановлення режиму повного припинення вогню вздовж лінії зіткнення на період збору врожаю, з 24 червня по 31 серпня.
Утім перемир’я не було дотримано навіть приблизно – обстріли із важких озброєнь тривали, гинули і зазнавали поранень військові.
Віктор Агєєв. Фото з соцмереж
24 червня ДРГ 93-ї бригади ЗСУ вдало сходила до опорника “ЛНР” під селом Жолобок: двоє вбитих і четверо полонених бойовиків.
За офіційною українською версією, диверсанти були з боку ОРЛО, бій був лише стрілецький. Однак поширені згодом фото “двохсотих” засвідчили, що має під собою підстави твердження про те, що наші їх не лише постріляли, а й зарізали.
Убиті – громадянин РФ, капітан Щерба Олександр Олександрович (“Алекс”), 1978 р.н. та Супонін Олександр Андрійович, 1999 р.н.
У полон потрапив російський громадянин, єфрейтор-розвідник Віктор Агєєв, за визнанням матері – контрактник збройних сил Росії.
(Спершу він і сам визнавав, що служить в російській армії в Новочеркеську, в Ростовській області. Згодом свідчення були приведені у відповідність до позиції Кремля: уродженець Алтаю Агєєв нібито служив у ЗС РФ лише “строчку” до травня 2016 року, а до “ЛНР” приїхав як найманець без офіційного оформлення в російській армії.)
Інші троє полонених – уродженці Сєвєродонецька Луганської області Данило Гладков та Андрій Стоянов , а також уродженець Луганська Богдан Венгер.
Ці троє згодом визнають вину і підуть на угоду слідством, а Агєєва показуватимуть іноземним ЗМІ як живий доказ російської агресії на Донбасі.
У січні 2018-го суд Новоайдарського району дав йому за тероризм 10 років ув’язнення.
Мати, Світлана Агєєва, приїздила в Україну, зверталася до президента Петра Порошенка з проханням помилувати її сина і припинити війну, а також просила Віктора Медведчука включити Віктора до списку на обмін.
Читайте також:
“Думала, їх там нема”. Мати полоненого єфрейтора Агєєва підтвердила,
що він був на контракті із ЗС РФ, і просить Путіна про обмін
Росія не хоче міняти Агєєва, засудженого в Україні
Олександр Бойко
20 червня Національна гвардія повідомила, що полковник НГУ Олександр Бойко зник безвісти (можливо, потрапив у полон) під час виконання бойового завдання біля міста Золоте на Луганщині.
Як з’ясувалося, інцидент стався ще 3 червня. Полковник спецпідрозділу Нацгвардії Бойко очолював розвідувальну групу, яка здійснювала вихід ближче до ворожих позицій і потрапила під обстріл.
Група спецназівців НГУ покинула командира, невдало надавши Бойкові допомогу (він був поранений у ноги) та вважаючи його загиблим.
За даними журналіста Юрій Бутусова, який мав доступ до матеріалів справи, Бойко знімав операцію на відеокамеру, закріпивши її на собі. Камеру забрали нацгвардійці при відступі, тож слідство мало змогу переглянути запис пересування групи через густий листяний ліс, обстріл, поранення, важкий стан командира (він не говорив і не стогнав, “його руку підняли — вона впала”), накладення турнікетів на ноги та спробу евакуації.
Члени розвідгрупи Бойка переконували, що підполковник помер, а тіло залишили, щоб при відступі не загинули всі.
Дружина офіцера вимагала належного розслідування події.
Відтоді понад місяць тривали пошуки Олександра та спроби отримати від бойовиків “ЛНР” його тіло.
27 червня в селі Іллінівка Костянтинівського району на Донеччині на міні підірвався автомобіль із чотирма українськими розвідниками. Один із них загинув, троє були поранені.
Загиблий – полковник контррозвідки СБУ Юрій Возний з Житомира. Він фактично очолював контррозвідку СБУ в зоні проведення АТО.
Раніше цього ж дня в Києві на перехресті вулиць Соломʼянська та Механізаторів підірвали автомобіль полковника Максима Шаповала – командира підрозділу спецпризначення Головного управління розвідки Міноборони.
Максим Шаповал
Того дня офіцер ГУР їхав на службовому авто сам. За даними поліції, вибухівка була закладена під сидіння машини у тротиловому еквіваленті 500-1000 грамів.
Головна версія – російський слід. Колеги розвідника вказували, що це могла бути помста за ліквідацію бойовика Мотороли. Також бойовий офіцер накопичував доказову базу щодо російської агресії проти України, був командиром першої групи спецназу, яка звільняла Донецький аеропорт в 2014 році.
Читайте також:
Порошенко присвоїв звання Героя України посмертно розвіднику Шаповалу,
якого підірвали в авто
У липні війна забрала 24 українських героїв, ще 74 військових були поранені. Двом наймолодшим із загиблих було по 19 років.
Восьмеро воїнів загинуло внаслідок підривів на мінах і “розтяжках”.
Найкривавішими були дні 19 липня (4 загиблих, 3 поранених) і 20 липня (5 загиблих, 8 поранених).
Зокрема, ввечері 18 липня на позиції поблизу смт Зайцеве під Горлівкою загинув етнічний угорець Золтан Балаж із 128 огшбр.
30 червня – 1 липня бойовики намагались зайняти позиції в “сірій зоні” біля Кам’янки у Донецькій області. Вони застосували танки, міномети 120-мм калібру та САУ. За декілька годин терористи випустили більше сотні мін.
Але у “сепарів” нічого не вийшло – зазнавши чималих людських втрат та техніці, вони відійшли на свої вихідні позиції. Опісля в цій місцевості знайшли боєприпаси, сухі пайки та військове спорядження з Росії.
7 липня у центрі окупованого Луганська прогриміли два вибухи. Внаслідок цього загинула жінка-бойовик (офіцер-медик із 2-го армійського корпусу окупаційних військ), ще шістьох людей було поранено.
Українська сторона СЦКК ще 25 червня попереджала, що бойовики можуть вдатися до серйозних провокацій і навіть терористичних актів в населених пунктах, спрямованих проти місцевого населення, щоб звинуватити в цьому ЗСУ, зірвати перемир’я та привернути увагу на саміті G-20.
Олександр Сень
Бій біля Красногорівки вранці 20 липня: троє українських військових загинули, ще сімох було поранено, один — потрапив у полон.
Загиблі – воїни 1-го мехбату 92-ї окремої механізованої бригади: Віктор Чорнобай, Олександр Сень, Олег Гавря.
За словами командира, 40-річний старший солдат Сень, колишній депутат Верхньодніпровської районної ради від ВО “Батьківщина”, забрав на той світ трьох окупантів – їхні трупи знайшли поруч із ним.
Ворожа диверсійно-розвідувальна група проникла на позиції ЗСУ під прикриттям артобстрілу і завдала удару по позиціях 92 омбр. Бойовики відкрили потужний вогонь з мінометів, артилерії калібром 122 міліметри, танків та установок “Град-П”. Не менше чотирьох танків вели вогонь з різних позицій. Бойовики “ДНР” застосували новий вид зброї – мобільні чотириствольні реактивні системи залпового вогню власного виробництва.
Ворожій ДРГ вдалося зайти в наші окопи. Зав’язався близький бій, котрий тривав приблизно годину.
Щоб зберегти життя воїнів, командир прийняв рішення відійти на проміжну позицію. Згодом до українських воїнів підійшло підкріплення, яке закріпилося на позиціях.
Відступаючи, бойовики вкотре залишили докази російської присутності на Донбасі – автомати, шеврони “Купол” (“Никто кроме нас”), а також обгортки медичних засобів російського виробництва. Повідомлялося про чотирьох загиблих окупантів.
26 липня стало відомо, що російські інструктори формують в “ДНР” окрему танкову бригаду. Для цього в ОРДО прибула група інструкторів із Казанського вищого танкового командного училища.
Віталій Руденко
30 липня СБУ заявила про звільнення з полону бойовиків “ЛНР” українського судді Віталія Руденка.
Про його долю понад дев’ять місяців фактично нічого не було відомо. Руденка захопили бойовики так званої “ЛНР”, коли він їздив на похорон батька, і тримали у підвалі.
Суддя розповів, як його катували “Алісою”. А також про те, що у в’язниці “МГБ ЛНР” сидить громадянин Росії, який приїхав на Донбас воювати за “ЛНР”, розчарувався, перейшов на бік України, після інструктажу створив диверсійну групу, діяв у тилу бойовиків, однак потрапив до них у полон і тепер обвинувачений у “державній зраді”.
Станом на липень 2017 року в окупованих районах Донецької й Луганської областей перебували 3900 кадрових російських військовослужбовців і 36300 інших найманців – бойовиків. Про це поінформувала віце-прем’єр-міністр з питань євроінтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе, розмістивши діаграму УКМЦ зі статистикою військової присутності РФ на Донбасі.
В інфографіці вказано, що станом на липень 2017-го постійно (з бойовою технікою, на ротаційній основі) в ОРДЛО перебувають російські військові таких підрозділів: 331-й парашутно-десантний полк (Кострома), 20-та окрема мотострілецька бригада (Волгоград), 7-ма десантно-штурмова дивізія (Новоросійськ).
Зазначається, що станом на серпень 2016 року в подібній інфографіці ішлося про присутність на Донбасі 6000 кадрових військових РФ і десятьох підрозділів регулярної російської армії.
Виходить, за рік в ОРДЛО “кадрових” росіян поменшало на 2100 осіб (за даними української розвідки).
Коментуючи ці зміни для “Новинарні”, радник віце-прем’єра Любов Цибульська пояснила: “Росія не відводить свої підрозділи, а створює нові – безпосередньо на території Донбасу. І набирає в них людей з числа російських та інших найманців і місцевих жителів. Частково саме з цією метою були змінені умови контрактної служби в ЗС РФ. Тепер до них можуть вступати іноземці, а це потенційні рекрути з усього колишнього СРСР. Також з’явилася можливість підписати контракт лише на одну місію, яка фактично може тривати кілька днів або тижнів. Що дуже зручно у випадку української та сирійської кампаній”.
Бойові втрати серпня – 13 загиблих (із них один солдат УДА) і 75 поранених.
Володимир Зейлик
Вибух 8 серпня на позиціях ЗСУ поблизу Мар’їнки під час перестрілки з ворогом, внаслідок чого двоє військовослужбовців 46-го батальйону спецпризначення “Донбас-Україна” загинули і п’ятеро отримали ушкодження, стався внаслідок хибного заряджання 120-мм міномета “Сани” двома боєприпасами. Про це заявили в Генпрокуратурі.
Імена полеглих – Олександр Роговий та Володимир Зейлик “Зевс”.
Камера відеоспостереження СММ ОБСЄ на Донецькій фільтрувальній станції у “сірій зоні” пропрацювала лише один день, її знищили вогнем зі стрілецької зброї.
Як було сказано в повідомленні Спостережної моніторингової місії ОБСЄ 9 серпня, що камеру обстріляли з півдня та південного заходу.
Тіло полковника Нацгвардії Олександра Бойка, загиблого 3 червня в районі Попасна-Золоте на Луганщині, знайшли і доставили до Сєвєродонецька. Про це 12 серпня повідомив речник МВС Артем Шевченко.
Керівник групи з обміну полоненими “Патріот” Олег Котенко зазначив, що це не була передача тіла з боку бойовиків.
Тіло командира, покинутого спецназівцями НГУ під час невдалого розвідвиходу, знайшли члени пошукової групи в “зеленці” ймовірно, там, де він загинув”.
Читайте також:
Дружина полковника Нацгвардії Бойка вважає, що його кинули на полі бою
З початку року – з 1 січня до 17 серпня – вбиті 187, поранені 289 бойовиків “ДНР”, повідомив сайт “ДНР онлайн”.
На тлі тривалої спеки справжнім стихійним лихом для українських військових у зоні АТО на Донеччині стали пожежі: горіли поля, будинки та позиції ЗС України в Пісках, Опитному, Водяному, Новоолександрівці тощо.
“Вогонь миттєво перекидається по сухій траві і йде далі”, – повідомляли з фронту.
У штабі АТО заявляли, що бойовики використовують “тактику спаленої землі”, використовучи запалювальні боєприпаси.
Читайте також:
У штабі АТО розповіли, як гасили степову пожежу на лінії розмежування,
попри обстріли “ЛНР”
За три роки агресії Росія більш ніж у 10 разів збільшила кількість озброєння, яке поставила на тимчасово окупований Донбас.
Відповідні дані у вигляді інфографіки представив 23 серпня Український кризовий медіа-центр.
Кадр відео: за секунду до влучного пострілу
У ніч на День Незалежності України, 24 серпня, снайперка Української добровольчої армії Олена Білозерська знищила двох бойовиків ОРДЛО та поранила ще одного.
Про це у “Фейсбуці” написав провідник УДА Дмитро Ярош, а також підтвердила сама Білозерська, розмістивши відео на своєму сайті.
Російський письменник Захар Прилєпін, який воював проти України на боці “ДНР” та з початку лютого обіймав посаду заступника командира батальйону “спецназу” по роботі з особовим складом, залишив окупований Донбас і повернувся до РФ.
Про це повідомив поплічник бойовиків ОРДО Олександр Жучковський.
25 серпня почалося затверджене Тристоронньою контактною групою так зване “шкільне перемир’я”, приурочене до початку нового навчального року.
У зв’язку з цим помітно скоротилася кількість обстрілів, особливо з важких озброєнь.
Загальні бойові втрати сил АТО у вересні – 5 загиблих (серед них один боєць УДА), 31 поранений і травмований. Крім того, двоє прикордонників загинули, підірвавшись на міні.
Це місяць найменших втрат українських військових 2017 року і взагалі з початку АТО.
Спрацювало “шкільне перемир’я” – одинадцять днів із тридцяти для ЗСУ обійшлися як без загиблих, так і без поранених унаслідок бойових дій.
Протягом семи діб поспіль (із 26 серпня по 2 вересня) у ЗСУ не було офіційних бойових втрат. 3 вересня штаб повідомив про одного пораненого, надалі – знову кілька днів без офіційних загиблих і поранених.
Сергій Альмужний
14 січня під Авдіївкою загинув Сергій Альмужний, позивний “Матрос”, військовослужбовець 72-ї окремої механізованої бригади ЗСУ, колишній боєць батальйону “Донбасу”, який взимку разом із військовослужбовцями 16-го батальйону приїздив під час відпустки підтримати громадську блокаду ОРДЛО в районі Бахмута.
У штабі АТО спростували чутки у військах, нібито за порушення “режиму тиші” і відкриття вогню по “сепарах” українських військових будуть штрафувати на 35 тис. грн.
Спільне стратегічне навчання “Захід-2017” збройних сил Росії і Білорусі проходило з 14 по 20 вересня на полігонах РБ, а також у Калінінградській, Ленінградській і Псковській областях РФ.
Задумом навчань було передбачено, що на територію Республіки Білорусь і Калінінградської області Російської Федерації проникли екстремістські групи, які ставлять собі за мету проведення терористичних актів і дестабілізацію обстановки в Союзній державі. Екстремісти “республіки Вейшнорія” нібито мали зовнішню підтримку, отримуючи матеріально-технічну допомогу, озброєння і військову техніку з повітря і моря. Учасники навчань протидіяли “бандформуванням” з метою їх ізоляції та ліквідації.
На навчаннях “Захід-2017” в Ленінградській області російський вертоліт випустив ракету по глядачах.
У Міноборони та Генштабі ЗС України, а також у штаб-квартирі НАТО висловлювали занепокоєння масштабом навчань “Захід-2017”, відзначаючи їх як потенційну загрозу безпеці не лише України, а й країн Євросоюзу та НАТО.
Голова Військового комітету НАТО Петр Павел зазначав, що ці маневри схожі на підготовку до великої війни.
Начальник Генерального штабу ЗСУ Віктор Муженко заявив, що Україна готова до різних сценаріїв розвитку ситуації, пов’язаної з навчаннями “Захід-2017”.
Висловлювалися припущення, що російські війська можуть після навчань залишитися в Білорусі за “кримським” сценарієм. Проте 21 вересня Росія почала виводити війська і техніку.
Напередодні початку в Білорусі маневрів “Запад-2017” в Україні провели навчання “Непохитна стійкість” та були приведені в бойову готовність Повітряні сили ЗСУ.
Артилерію вперше з початку “шкільного перемир’я” противник застосував на Луганському напрямку 17 вересня: ввечері бойовики “ЛНР” відкривали вогонь зі 122-міліметрових артустановок на підступах до Новотошківського.
19 вересня в місті Авдіївка на Донеччині, поблизу промзони, військові 72-ї окремої механізованої бригади ЗС України відкрили самодіяльний меморіал на честь загиблих тут побратимів.
Меморіал складається з остовів підбитої техніки, символічного хреста та плити з іменами інших полеглих під Авдіївкою бійців і назвами їхніх підрозділів – 81 оамбр, 58 омпбр, 10 огшб, 13 омпб, 12 опоз, ДУК “Правий сектор”, 55 оабр, 72 омбр, 184 і 199 навчальних центрів тощо.
22 вересня спалахнула трава на полі біля села Новоянисоль, де стояв базовий табір однієї з військових частин ЗСУ в Нікольському районі Донецької області. Пожежа перекинулася на склад зі снарядами, які вибухали впродовж кількох годин. Обійшлося без постраждалих немає.
25 вересня ДСНС відзвітувала про те, що розмінування 42 прилеглої території завершено, вилучено 1 954 вибухонебезпечних предметів.
Військовий прокурор АТО Олег Цицак заявив, що як основна версія пожежі розглядається підпал сухої трави на полі поруч із військовими артскладами. Він також назвав очевидним факт недбалості з боку військовослужбовців, які зберігали велику кількість боєприпасів в неналежних умовах.
Один із найбільших вибухів на 48-му арсеналі 27 вересня 2017
Увечері 26 вересня в Калинівському районі Вінницької області, біля села Сальник, почалася масштабна пожежа на складах із боєприпасами 48-го арсеналу ЗСУ. Це призвело до масової детонації й розлітання снарядів.
Із Калинівки та навколишніх сіл було евакуйовано майже 30 тис. людей. Дві жінки отримали поранення й травми. Різні пошкодження отримали близько 2 тисяч будинків, але лише 12 з них виявилися зруйнованими повністю.
Внаслідок пожежі протягом більш як п’яти днів вибухнуло 32-40 тис. тонн снарядів, в основному — танкові 125-мм снаряди, 122-мм реактивні снаряди РСЗВ БМ-21 “Град”, 122-мм гаубичні снаряди, а також і так “дефіцитні” в ЗСУ- 82 і 120-мм міни для мінометів.
Наслідки вибухів на арсеналі в Калинівці. Фото: Reuters
За фактами вибухів у Калинівці порушено кримінальне провадження з кваліфікацією “диверсія”.
Політики й урядовці з “Народного фронту” вимагали відставки начальника Генштабу ЗСУ Віктора Муженка – через невжиття заходів безпеки на артскладах, однак президент не дослухався до таких закликів.
22 листопада прес-служба Військової прокуратури повідомила про причину вибухів. Відповідно до цієї заяви, 26 вересня майор Б., начальник режимної служби Вінницького зонального відділу ВСП, неналежно виконував службові обов’язки з контролю пропускного режиму, через що працівники приватного підприємства із забороненими легкозаймистими речовинами потрапили на територію, де зберігалися боєприпаси до танкових гармат.
Щодо майора Б. складено адміністративний протокол за ч. 2 ст. 172-15 (недбале ставлення до військової служби). Калинівський райсуд Вінницької області наклав на майора штраф у 2465 грн.
Читайте також:
Найогидніше та найприємніше в ситуації з Калинівкою:
“вовки” і самоорганізація людей
У жовтні внаслідок бойових дій загинули 13 українських воїнів, 47 було поранено і травмовано (серед останніх – один прикордонник).
Наймолодшому – Іллі Стецуну з Хмельниччини – лише 19 років.
4 жовтня в парламенті було зареєстровано президентський законопроект про деокупацію Донбасу (особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях, №7163).
Слідчі Служби безпеки України виписали повідомлення про підозру керівникові російської приватної військової компанії “Вагнера” Дмитру Уткіну.
СБУ зібрала величезну доказову базу участі ПВК “Вагнера” в бойових діях проти сил АТО на Донбасі. Як розповів голова Служби Василь Грицак, ключові з цих злочинів – збиття військового літака ЗСУ Іл-76 у Луганську 14 червня 2014 року, до якого був причетний сам Вагнер, штурм аеропорту “Луганськ”, участь у штурмах Дебальцевого та інших українських населених пунктів.
Службою безпеки встановлено 1570 імен та установчих даних бойовиків ПВК “Вагнера”, в тому числі тих, хто загинув на території України.
“Ми вважаємо членів ПВК “Вагнера” військовослужбовцями збройних сил Російської Федерації”, – заявив Грицак 7 жовтня.
У Ростові-на-Дону (РФ) 16 жовтня – в річницю ліквідації бойовика “Мотороли” – відкрили пам’ятник російським окупантам, які воювали проти України на Донбасі.
Стелу відкрили помічник президента Росії Владислав Сурков, ватажок “ДНР” Олександр Захарченко, мер міста Віталій Кушнарьов, а також перший керівник окупаційної адміністрації, нині глава так званого “Союз добровольців Донбасу” Олександр Бородай.
Також у Ростові пройшов 3-й з’їзд “Союзу добровольців Донбасу”.
23 жовтня в Донецьку бойовики “ДНР” обстріляли зі стрілецької зброї безпілотний літальний апарат СММ ОБСЄ. Спостерігачі змогли його приземлити.
За кілька днів до цього безпілотники ОБСЄ виявили в ОРДЛО багато невідведеної важкої зброї.
Зустріч військовослужбовців 72 омбр. Біла Церква, 27.10.2017
У 20-х числах жовтня в зоні АТО відбулася масова ротація: у пункти постійної дислокації з фронту вийшли підрозділи одразу чотирьох окремих механізованих бригад ЗСУ – 72-ї (Біла Церква), 14-ї (Володимир-Волинський), 92-ї (Башкирівка Харківської області) та 53-ї (Сєвєродонецьк, Лисичанськ).
Їх урочисто зустріли в ППД.
Підрозділи 25-ї повітряно-десантної бригади ВДВ, які заступили на оборону Авдіївки після виходу 72-ї бригади, почали активно відповідати на обстріли з боку бойовиків “ДНР”.
“Найбільша кількість обстрілів за минулу добу (29 жовтня) була здійснена з боку Авдіївки, куди по ротації прибули підрозділи зі складу 25 опдбр. Це свідчить про те, що «прапор геноциду» наших громадян, піднятий 72 омбр, продовжує підтримуватися і десантниками України“, – заявив заступник начальника так званого “управління народної міліції ДНР” Едуард Басурін.
У районі села Піски під Донецьком перед початком чергового обстрілу бойовики “ДНР” здійснили провокацію, накривши свої передові позиції вогнем запалювальними набоями із БМП.
Відеодоказ зазначеної події 29 жовтня був розміщений на сайті Міністерства оборони України.
14 українських військових загинули внаслідок бойових у листопаді 2017-го.
Із них 12 – військовослужбовці Збройних сил, двоє – Національної гвардії.
Ще 44 військові протягом місяця зазнали бойових поранень.
генерал-лейтенант Михайло Забродський
“Новинарня” перша з українських ЗМІ повідомила про призначення генерал-лейтенанта Михайла Забродського керівником сил антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Досі командувачем сил АТО на Донбасі був перший заступник командувача Сухопутних військ ЗСУ генерал-лейтенант Олександр Локота.
Забродський – бойовий генерал, Герой України, на початку війни – командир 95-ї окремої аеромобільної бригади ВДВ, з березня 2015 року – командувач Високомобільних десантних військ України.
Із його призначенням на АТО пов’язують ширше застосування на фронті десантних бригад та певну активізацію наступальних дій ЗСУ.
Також “Новинарня” перша сповістила про переформатування секторів АТО: замість трьох напрямків – Луганського, Донецького та Маріупольського (він же Приморський) – стало два: Луганський і Донецький.
15 листопада учасник гуманітарної підгрупи ТКГ Віктор Медведчук на зустрічі з Володимиром Путіним повідомив, що Україна готова звільнити 306 осіб у рамках обміну полоненими в Донбасі, у свою чергу Київ чекає від бойовиків звільнення 74 громадян України.
Зустріч відбулася за присутності патріарха Московського і всієї Русі (РПЦ) Кирила у Воскресенському Ново-Єрусалимському монастирі в Істрі Московської області.
Путін підтримав ідею такого обміну, зазначивши, що обміни полоненими не відбувалися з вересня 2016 року. Того ж дня він повідомив про це по телефону ватажкам “ДНР/ЛНР” Олександру Захарченку та Ігорю Плотницькому.
Представники сепаратистських угруповань також погодилися і віддали розпорядження готувати обмін “306 на 74”.
СБ України привітала дії Путіна щодо звільнення українських полонених.
21 листопада підрозділи 54-ї окремої механізованої бригади та батальйону “Айдар” без бойових дій зайняли села Гладосове і Травневе на підступах до окупованої Горлівки (Донецька область).
Доти села належали до “сірої зони”, фактично контролювалися бойовиками “ДНР” та використовувалися як плацдарм для ведення вогню по українських позиціях.
Мешканці Гладосового і Травневого не підтвердили заяв “ДНР” про “тортури”, яким їх нібито піддали “українські карателі”. Натомість селяни отримали від українських військових медичну допомогу та продуктові пайки, українська влада відновила в селах електропостачання.
21 листопада – в день святого архістратига Михаїла – в Україні вперше відзначили День Десантно-штурмових військ.
ВДВ перейменували на ДШВ, змістили їхнє свято та змінили символіку, зокрема прапор і колір беретів, щоб не дублювати атрибути десантників Росії.
На Михайлівській площі в Києві за присутності президента Петра Порошенка зведений підрозділ ДШВ урочисто прийняв присягу українського десантника. Також воїни та командувач ДШВ й АТО Михайло Забродський отримали берети кольору марун з новою емблемою.
Переворот в “ЛНР”: так званий “міністр внутрішніх справ” Ігор Корнет не погодився з рішенням ватажка “ЛНР” Ігоря Плотницького про його звільнення з “посади” “міністра внутрішніх справ” і 21 листопада почав путч.
Під час цих подій в Луганськ увійшли бойовики “ДНР” та додаткові російські підрозділи. Озброєні люди взяли під контроль адміністративні споруди й телеканал, затримавши найближче оточення Плотницького. Сам ватажок був заблокований у своїй адміністрації.
Російська військова техніка входить у Луганськ. 21 листопада 2017. Фото: ОБСЄ
Бунт Корнета закінчився втечею Плотницького до Москви та його відставкою.
“Республіку” очолив глава т. зв. “МДБ ЛНР” Леонід Пасічник. Його називають ставлеником ФСБ Росії, тоді як Плотницький спирався на адміністрацію президента РФ.
У ході “контрдиверсійної операції” Корнет заявляв, що “отримані докази причетності осіб, які займали в республіці високі пости, до діяльності українських спецслужб”, а також до інсценування в вересні 2016 року спроби “державного перевороту в ЛНР”.
Прибічниками українських диверсантів в “ЛНР” були названі “керівник адміністрації глави ЛНР” Ірина Тейцман, “начальник служби урядової безпеки МВС ЛНР” Євген Селіверстов і “голова ДТРК ЛНР” Анастасія Шуркаєва – люди Плотницького, які були керівниками фінансового, безпекового та інформаційного напрямків в “ЛНР”.
Читайте також:
Нова влада: на будівлях в “ЛНР” з’явилися російські прапори. ФОТО
Марина Корнет – дочка бойовика “ЛНР”, який влаштував переворот
– вчиться на бюджеті в Харкові. ФОТО
Володимир Тимченко
22 листопада на Луганському напрямку, під Катеринівкою, противник підбив машину ЗСУ – “чи то СПГ, чи то ПТУР”. Двоє армійців із 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10 огшбр були поранені, один з них – важко.
Володимир Тимченко помер від ран 11 грудня в лікарні імені Мечникова в Дніпрі. Його поховали в рідному селі Мокра Рокитна Нововодолазького району Харківської області.
У кривавому бою 23 листопада в районі села Кримське (Новоайдарський район Луганської області) загинули чотири бійці ЗСУ із 16-го мотопіхотного батальйону, що входить до складу 58 омбр. Один поранений армієць потрапив у полон, троє зазнали поранень. Ще двоє, яких спершу вважали також загиблими, зранку зуміли повернутися до своїх позицій.
Як заявили згодом у підрозділі, ДРГ противника атакувала позиції 16 омпб, зав’язався бій. Українські військові почали переслідувати бойовиків “ЛНР” і зайшли вглиб ворожої території – за Бахмутську трасу, що є своєрідною лінією розмежування, в напрямку до непідконтрольного смт Сентянівка (колишня назва – Фрунзе). Там наша група потрапила в засідку.
Загиблі – з 3-ї роти “Донбас” – старший лейтенант Олександр Тюменцев, сержант Олександр Сухінін, молодший сержант Денис Кривенко, солдат Сергій Шевченко.
Роман Фурсов, якого вважали загиблим, потрапив у полон під Сентянівкою
Поранений у тому бою Роман Фурсов зміг вижити після ночі, проведеної в окопі на морозі поруч із позицією бойовиків. Вороги знайшли його зранку, коли проводили евакуацію “двохсотих” із 58-ї бригади. Фурсов потрапив у полон.
Командування визнало помилкою “рейд” відчайдухів із роти “Донбас” за Бахмутку. Однак міністр вручив відзнаку та премію в розмірі 20 тис. грн. одному з бійців, який застосував військову хитрість та вийшов живим із ворожої території.
Крім того, Полторак нагородив іменною зброєю також командира 58-ї бригади Михайла Драпатого.
В районі відведення одного з підрозділів ЗСУ в Добропільському районі Донецької області невідомі обстріляли з автомата чатового складу ракетно-артилерійського озброєння. Військовий отримав поранення.
Про це повідомив на брифінгу 27 листопада речник Міноборони Андрій Лисенко.
За його словами, на пост швидко прибула резервна група, яка допомогла відбити напад диверсантів.
Підрозділи 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України взяли під контроль східні околиці селища Верхньоторецьке Ясинуватського району на Донеччині.
Незвичайного поранення зазнав військовослужбовець ЗСУ на першій лінії оборони біля смт Новотроїцьке (Волноваський район Донеччини). Куля прошила йому щоку, коли чоловік позіхав, і вилетіла, не пошкодивши інших тканин чи органів.
Протягом грудня, як підрахувала “Новинарня”, бойові втрати сил АТО склали 26 осіб – загиблими та померлими від ран, разом із трьома бійцями добровольчих підрозділів.
Ще 54 військові зазнали поранень.
Серпень – полоненому росіянину: “Ну і с х*ра ти сюда приперся, Пьотр Іванич?!”
7 грудня в широкий прокат вийшов художній фільм Ахтема Сеїтаблаєва “Кіборги“ за сценарієм Наталії Ворожбит про героїчну оборону Донецького аеропорту у 2014 році. Стрічка з кошторисом 48 млн. грн. стала визначною подією для суспільства, культурного простору й соцмереж.
У рамках ініціативи фонду “Повернись живим” 5 гривень із кожного квитка, придбаного на “Кіборгів”, підуть на допомогу сім’ям загиблих у боях за ДАП.
Цікавий факт: виконавець ролі добровольця Серпня В’ячеслав Довженко та один із прототипів цього персонажа, екс-боєць ДУК Андрій “Богема” Шараскін – близькі друзі, товаришують ще зі студентських років.
Читайте також:
Російський журналіст Лойко спробував вибачитися за скандал
з приводу “плагіату” “Кіборгів”. Невдало
17 грудня сталася трагедія в бліндажі 128-ї бригади ЗСУ під Зайцевим: двоє бійців із Закарпаття загинули; третій, який спершу теж вважався загиблим – невдовзі знайшовся вдома в Чернігові.
“Новинарня” розслідувала цю справу, встановивши болючі деталі.
Наслідки обстрілу смт Новолуганське: зруйнований дитячий садок. Фото: Анастасія Федченко, Новинарня
18 грудня бойовики обстріляли з РСЗВ “Град” смт Новолуганське на Світлодарській дузі. Вогонь артилерії вівся з району окупованого міста Горлівка.
Поранення отримали вісім цивільних осіб. Були пошкоджені 37 одноповерхових і двоповерхових будинків та 10 п’ятиповерхівок. Руйнувань зазнав зокрема дитсадок – дітей врятувало те, що вони в цей час були на святі Миколая у клубі.
Читайте також:
“Богу молимося за всіх, а вони по нас стріляють”.
Репортаж із Новолуганського після “Граду”
Росіяни з СЦКК у Соледарі на Донеччині. Фото: Олександр Клименко, “Голос України”
19 грудня російські представники в СЦКК покинули Україну, а українські – відповідно, територію ОРДЛО.
МЗС Росії видало заяву, в якій сказано, що російські офіцери зі Спільного центру з контролю і координації режиму припинення вогню залишають Україну через “напружену морально-психологічну обстановку” та “перешкоди”, які нібито чинила Україна для виконання ними своїх службових обов’язків.
Головною причиною такого кроку Москви називають намір Кремля спонукати Київ до прямих переговорів із сепаратистами ОРДЛО.
Читайте також:
Україна витратила на фінансування російської сторони СЦКК 4 млн. грн. ФОТО
Опівночі 23 грудня почалося так зване “різдвяне” перемир’я. Число порушень “режиму тиші” скоротилося – за тиждень “перемир’я” в українському штабі нарахували 39 обстрілів з боку ОРДЛО, внаслідок цих обстрілів загинуло троє українських військових.
Зустріч звільнених з полону в аеропорту “Бориспіль” 27 грудня 2017
27 грудня на КПВВ “Майорськ” біля Горлівки відбувся обмін полоненими й утримуваними особами між Україною та ОРДЛО – найбільший від початку війни та перший із вересня 2016-го.
З полону бойовиків було звільнено 74 особи (зокрема 32 військовослужбовці), які перебували в полоні на непідконтрольних територіях Донбасу. Із них в Україну прибули 73 людини. Їх урочисто зустріли в аеропорту Харкова, а потім у “Борисполі”.
У свою чергу Україна передала на Донбас 233 особи – замість 306, що планувалися початково.
Багато громадян після “юридичної чистки” відмовилися їхати в ОРДЛО. Україна відмовилася передавати бойовикам громадян Росії та деяких інших іноземців.
В СБУ заявили, що мають інформацію ще про 103 заручників, яких незаконно утримують бойовики.
Читайте також:
“Не всі герої”. На 14 звільнених з полону ОРДЛО військових
є справи за дезертирство
28 грудня в зоні АТО поблизу Торецька українські військові збили безпілотник російського виробництва типу “Орлан-10”, заборонений до використання Мінськими угодами.
Читайте також:
“Кусатимемось до останнього за кожен міліметр”.
Як захищають свою землю українські військові з Донбасу
підготували: Дмитро Лиховій, Ольга Гордійчук
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
