Валерія Бурлакова
солдат, військовослужбовець 46-го окремого батальйону спеціального призначення “Донбас-Україна”, колишня журналістка
(FB)
Сьогодні тут, у секторі М, перший прохолодний день…
Знаєте, зовсім не страшно у спеку жити без кондиціонерів і полуничного мохіто. Точно вам кажу. Не страшно ходити у броніку й касці. І у берцях, бо змії. Не страшно економити з усіх сил технічну воду. Дрібниці.
Страшно – це поглинаючий усе вогонь. Суха трава, яка миттю спалахує від одного-єдиного трасера з того боку. Зеленка, яка ще мить тому була укриттям, перетворюється на пекло. Чорні обгорілі дерева падають на землю. І тліють. Тліють ще кілька діб.
І добре, якщо це трасер… А не 122 мм, “Гвоздика”, з якої обстріляли нашу першу роту. Першу роту, бійці якої з вогню рятували зброю і БК. Чи треба казати, що врятували, вистояли, не залишили позиції?..
В когось опіки, в когось отруєння угарним газом. Але, як завжди, головне – що живі. І скоро повернуться. Сподіваюсь, що погода буде така ж, як зараз. Майже осіння.
Тож, будь ласка, якщо ви сумуєте, що закінчується літо – порадійте хоча б за нас. Ну його.
…Так теж буває: дивишся на чорні поля, на випалену землю навколо – і розумієш, що це чудовий краєвид. Бо хоч там вже немає чому горіти…
Читайте також:
В “ЛДНР” застосовують тактику випаленої землі
й звинувачують у ній українську сторону, – СЦКК
Група “повстанців” із 54-ї бригади стала до лав батальйону “Донбас”
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!