Володимир Ар’єв: Нам дуже важко тримати баланс, щоб не відкрити внутрішній фронт

 

автор: Дмитро Лиховій
головне фото/відео: “Новинарня

Міжнародна підтримка України під час війни, “консерви” та “західний інформаційний фронт”, який відкрила Росія в Європі. Співіснування влади й опозиції в умовах воєнного стану. Цензура, “єдині новини” та контроль над владою, яка не хотіла б жодного контролю. На ці на інші теми ми говоримо у великому інтерв’ю з Володимиром Ар’євим – народним депутатом від фракції “Європейська солідарність”.

Журналіст-телевізійник за освітою, колишній кореспондент та ведучий каналів УТ-1, “Інтер”, “1+1”, “5-го каналу”, Ар’єв був уперше обраний до Верховної Ради 2007 року і відтоді постійно працює в парламенті. Спеціалізується на міжнародці: очолював українську делегацію в Парламентській асамблеї Ради Європи, обіймав посаду віцепрезидента ПАРЄ (із 2015-го та 2018 років), був головою Комітету ПАРЄ з питань культури, освіти, науки і медіа.

У 2019 році Ар’єв демонстративно пішов з Асамблеї – після того, як у ПАРЄ повернули делегацію Росії. Наступні події показали, що Володимир мав рацію. Після повномасштабного вторгнення росіян знову вигнали з ПАРЄ, в Ар’єв отримав статус почесного члена Асамблеї. І побачив, як круто змінили позицію колишні “путінферштеєри”.

Із цього ми й почали розмову, яку ви можете прослухати й подивитися також на відео.

Відео:

“Команда Зеленського зараз мала б використовувати в Європі ту технологію, на якій прийшла до влади 2019 року”

– Активність російської дипломатії в ЄС зараз називають “західним фронтом”. Росія чинить вплив на наших союзників, намагаючись обмежити чи зупинити постачання зброї Україні, послабити санкції. Твоя оцінка – хто бере гору на “західному фронті”?

– Перше. Я такої підтримки України в Європі, як зараз, не бачив ніколи. Це навіть не на рівні політики.

Наприклад, на ринку у Франції, куди я вийшов купити фруктів, мене спитали, звідки – і зеленщик, який стояв поруч, почув, взяв свій дерев’яний ящик і каже: “Я б того Путіна ось сюди засунув би, і всі проблеми вирішилися б!” Намагалися пригостити полуницями.

На меріях французьких міст висять українські прапори. У Чехії теж. Дуже відчувається співучасть саме простих людей. А, як відомо, на все, що робиться в європейських урядах, дуже сильно впливають народні настрої, тобто тиск іде знизу.

У ПАРЄ я спілкувався з політиками, які раніше казали про повернення РФ, що потрібен діалог із росіянами, що не можна тримати таку велику країну поза межами Ради Європи. (Хоча це все зводилося до елементарного фінансування, бо Росія тоді відмовилася платити свої внески в РЄ). Зараз мені цікаво було дивитися на тих людей. Вони відводили очі, а свою позицію вони розвернули на 180 градусів. Тепер вони абсолютно до Росії протилежні, і вони чітко визнали, що раніше не мали рації.

Володимиру Ар’єву присвоїли статус почесного члена Парламентської Асамблеї Ради Європи. 20 червня він приїхав на церемонію до ПАРЄ, хоча вже три роки не є членом Асамблеї, і привіз частинку “Мрії”, розбитої російською зброєю

– Вони свої помилки визнали публічно?

– Визнали і публічно, і голосуванням, і своїми діями. Вони дуже багато зараз роблять дійсно в інтересах України.

Чи це остаточно? Ні. Зараз Росія мобілізує свої останні резерви “консерв” по всій Європі. Вони пішли ва-банк повністю – відкривають все абсолютно, всі свої ресурси кидають. Чому – тому що це вже пішла війна за розширення Російської імперії.

Поки Росія розширюється, за Дугіним, вона існує. І ця ідеологія вже перетворилася з маргінальної на державну в цій країні.

Тому на все, що йде з РФ, у Європі вже дивляться вкрай серйозно і розуміють, що жарти закінчились. Більше не можна жодним чином давати поблажку Росії.

Це з одного боку. А з іншого боку, росіяни виходять із технологічними месиджами, із такими маніпуляціями: “А отут Україна, можливо, винна”, “А отут Україна не дає вивезти зерно, буде голод в Африці, і крім українців, буде вам ще купа африканських біженців”. Тобто йде війна також у гібридному вимірі – інформаційна, економічна. Зокрема на Україну намагаються перекласти відповідальність за те, що в Європі зараз бензин підскочив до 2-2.20 євро за літр, і це потягнуло ріст цін в усьому.

Але я бачу все-таки, що головні мейнстрімові політичні сили підтримують Україну. Навіть ті, що були проти, здавалися проросійськими, вони зараз змінили свою риторику.

Є деякі, що відсиджуються. Але є й деякі фігури, які вискакують зі шкідливими меседжами. Тому зараз потрібно працювати в медіапросторі і дипломатам, і парламентаріям, і громадянському суспільству України, використовуючи інтерес світових медіа до України, щоб відбивати ці ворожі атаки через “консерви”. На наш вік боротьби ще вистачить.

Прапор України на міській раді у Франції. Фото з ФБ Ар’єва

Звісно, тут треба виходить за межі мейнстрімових медіа. Бо чим менше людина освічена, тим легше вона ковтає російську пропаганду, це помічено не раз. Тому нам потрібно виходити в тому числі і на масові ЗМІ, зовсім жовті видання, які працюють саме з цією аудиторією.

У нас є унікальні реальні історії, які могли б зацікавити. Це має бути питання державної інформаційної політики за кордоном.

Але наша державна інформаційна політика зводиться до російськомовного телеканалу “FreeДОМ”, який має майже нульову ефективність на російськомовних територіях, особливо на тих, де ми хочемо змінити думку. Я вважаю, що зараз держава повністю пропускає момент якісного контент-аналізу ситуації в європейському медіапросторі, який Росія завжди використовувала для того, щоб діяти проти України.

– Ти сказав про “консерви”, які розкриваються. А я згадаю про протилежний приклад: італійський міністр закордонний справ Луїджі Ді Майо розвернувся і вийшов із популістської партії “5 зірок”, бо вона недостатньо підтримує Україну. Наскільки людина перетворилася під впливом російського повномасштабного вторгнення.

– Я з італійськими колегами говорив з приводу цього. І вони цей крок оцінюють високо, тим більше, що раніше Ді Майо був симпатиком Путіна.

З Італією доведеться працювати дуже багато. Тому що там сильні наративи лівацьких партій або крайньо правих партій, які так чи інакше були дружні до Росії. В Італії зараз ніхто Росію напряму не підтримує, це вважається моветоном. Але вони просто принишкли на цю тему – так само, як у Франції Марін Лепен і її партія.

Ті посадовці, які відповідають за італійську політику а рамках ЄС, вони дійсно, як Ді Майо, мають рвати. І він – не єдиний випадок кардинальної зміни поглядів, зміни ставлення до Росії.

Нам просто треба працювати з громадською думкою. Тому що саме громадська думка буде підштовхувати уряди європейських країн до певних дій. А відомо ж, що Кремль із 2014 року витрачав мільярди на те, щоб працювати через відповідні медіа, достукатися до громадян західних країн, зокрема й тих, які не дуже цікавляться політикою, сформувати відповідну точку зору.

Тим не менше, у нас зараз велика перевага в тому, що ці громадяни не люблять агресії. Вони бояться цієї агресії. А тут Росія є агресором, і вони це розуміють.

Інша справа, що вони ще не зовсім готові одразу визнати, як певні політичні фігури: “Ок, я помилявся”. Людей менш освічених важко розвернути в інший бік. Вони займаються виправдовуванням своєї позиції за будь-яких обставин. Тому працювати тут треба.

І мені дуже шкода, що зараз влада, витрачаючи величезні кошти на неефективний канал, залишає без належної уваги фінансування програм, які могли допомогти б формувати краще ставлення до України в деяких країнах.

– Можна пригадати кейс із впливом Росії на американські вибори 2016 року, коли таргетували ботоферми на сотні нішових середовищ у соцмережах, і до кожного знаходили якийсь підхід, щоб донести відповідну позицію.

– Так воно було і в нас на виборах 2019 року.

Були задіяні технології роботи через групи в соціальних мережах і створення відповідного контенту, таким чином перемогла нинішня влада, і в 2019 році Зеленський став президентом, партія “Слуга народу” прийшла. Вони (команда Зеленського – “Н”) знають цю технологію. От, могли б використовувати.

– Тобто виходить, що середовищу “95-го кварталу” треба цю технологію перенести на Європу?

– Це не технологія “95-го кварталу”.

– Я утрирую.

– Але, в тому числі, так. Це як атомна енергія. З неї можна зробити ядерну бомбу, а можна зробити атомний реактор, який даватиме електроенергію. У нас є всі можливості використати це на благо.

Читайте також:
“Уявіть повністю спалену Геную”: Зеленський звернувся до парламенту Італії

Зеленський справився. Але з зауваженнями

– Усі визнають, що зараз підтримка України в Європі найвища за увесь час. Яка заслуга нашої влади в цьому? Чи можеш ти поставити високу оцінку нашому МЗС, міністру Кулебі, офісу президента і його зовнішньополітичному напрямку за роботу на цьому напрямку?

– Я можу сказати, що вони зробили дуже важливі речі, торкаючись саме емоційної складової. Саме ця емоційна складова, яку використовував Зеленський як актор у своїх промовах, спрацювала. Не зіпсували, все робили правильно, майже все. Молодці!

Єдине, що мене дуже непокоїть, – це закиди в бік НАТО. Я вважаю їх безвідповідальними.

Адже Північноатлантичний альянс – це фактично єдина з можливих безпекових парасольок. Вона спрацює не зараз, а на майбутнє. Зараз вона вже не може спрацювати, бо ми не є членами НАТО, і НАТО нам нічим не зобов’язане. Але ми маємо працювати для того, щоб увійти в Північноатлантичний альянс і стати під спільну парасольку так само, як зараз стають Швеція і Фінляндія.

У нас є такий самий шанс. Але коли, наприклад, якийсь п’ятий чиновник в офісі президента, типу Жовкви, починає говорити про те, що питання виконання умов для вступу до НАТО не на порядку денному. Альо! У мене питання: покажіть хтось цьому Жовкві Конституцію. І взагалі, це відповідальність президента, міністра закордонних справ, але ніяк не офісу президента. Це не конституційний орган.

Забезпечують президента гарними промовами – супер. Але якщо починають робити заяви такі, то це гальмує і викликає недовіру з боку наших партнерів в НАТО.

Внесення прапора ЄС для постійного розміщення в сесійній залі Верховної Ради, 1 липня 2022. Фото: ФБ Володимир Ар’єв

Оцей момент дуже негативний. Все решта – я можу сказати, що українська влада діяла професійно і правильно в цих умовах.

– Тобто Зеленський справився на тому етапі?

– На тому етапі Зеленський впорався. Єдине, коли в інтерв’ю голландському телеканалу він заявив, що “ми про все це знали ще рік тому, але не робили нічого, щоб не налякати людей і не зруйнувати економіку”. От коли він говорить сам від себе, все, це катастрофа.

– Без спічрайтерів.

– Так. На превеликий жаль.

Читайте також:
Зеленський завчасно мав попередження США про війну з РФ. Однак людей не вивозив, щоб не руйнувати економіку

– Тут, я думаю, можна ще говорити про такі речі, як інституційна стійкість та реакція на громадську думку. Що навколо Зеленського є державна інституція. І коли були закинуті пропозиції відмовитись від курсу на НАТО та прийняти “мирну угоду” з Росією, вони побачили, що цього не сприймає ні суспільство, ні армія. І був очевидний вплив наших західних партнерів теж.

– Я думаю, що за будь-яких обставин будуть спроби, так чи інакше, піти не туди. Вони час від часу робляться, ці спроби, закидуються в інформпростір всякими радниками.

У нас всі речі коментують радники офісу президента, які хочуть перетворити Україну на “країну рад”. Країна рад уже один раз була і погано закінчила.

Я вважаю, що треба не радникам довіряти всі ці речі, а просто відповідально й чітко тримати потрібний курс та безкомпромісно йти за поставленими завданнями. Якщо будуть спроби відхилятися, ні суспільство, ні армія не дадуть окремим особам просувати інший порядок денний.

Саме такий настрій суспільства зараз в Україні є передумовою нашого європейського майбутнього. Якщо суспільство не втратить цей заряд і бажання контролювати владу, тоді в нас усе вийде. А потім будуть тривалі інституційні реформи в усіх сферах, і відповідати копенгагенським критеріям буде легше.

“Єдиний варіант для України – продовжувати війну на виснаження РФ”

– Як на твою думку, чи закінчилася вже історія з просуванням мирного договору з Росією? Бо вже проходили етап, коли президент казав в інтерв’ю, що перемогою України буде зупинитися на рубежах 24 лютого і т.п. Потім цей підхід скоригували, і зараз у нас уже немає потягу до миру будь-якою ціною. Але чи ще можливе повернення до мирних переговорів та політичного роз’язання конфлікту?

– Тоді це буде не мирна угода, а відкладена війна.

Я розумію, що буде така “гойдалка” то в один, то в інший бік – намагатися схилити Україну то до мирних переговорів, то навпаки, до битви і звільнення Криму.

Чи дадуть результат мирні переговори з РФ? Ніколи.

Коли Росія буде достатньо виснажена цією війною, вона може потребувати паузи та певних угод, як ми в 2014-2015 роках. А для чого вона бере ці паузи? Не для того, щоб встановити мир. А для того, щоб поновити свій військовий потенціал і за п’ять-шість років знову піти на Україну війною. Але вже враховуючи всі помилки, які вона зробила тут, готуючись до цього вторгнення.

Вони сволочі, але сволочі обучаємі.

Цього разу Росія абсолютно не чекала такого опору, вона вважала, що тут у неї багато прихильників. І наступного разу росіяни будуть робити відповідні коригування своєї політики і військової стратегії. Вони уже втратили тут дуже багато, і вони розуміють, що треба змінювати свої збройні сили. Адже зараз там в армію йдуть найнижчі, найбідніші верстви населення. Вони зрозуміли, що проти вмотивованих українців їм воювати важко. Тож їм потрібна буде пауза. Це може бути через кілька місяців, восени чи вже взимку. Вони вже просто не зможуть далі нічого робити.

Читайте також:
Україна виграла другий етап війни “за очками”. Наступний “двіж” буде до середини осені, – Дикий

І отут важливий момент – не піддатися на спокусу зупинитися. Тому що єдиний варіант для України, і я бачу, що його підтримують наші західні союзники, – це продовження виснаження Росії.

Виснаження Росії фактично для нас є питанням нашої безпеки. Росія має бути виснажена настільки, щоб повернутися ще в гіршу ситуацію, ніж на початку 90-х. Слід не дати їй можливості відновлювати сучасний військових потенціал. Хоча Китай, я думаю, допомагатиме їй, щоб російськими руками намагатися боротися з Заходом. І послаблення Заходу таким чином через цю війну, де Захід витрачає багато коштів і ресурсів на підтримку України й боротьбу з Росією, достатньо вигідно Пекіну.

Тому нам треба сідати і разом із нашими західними партнерами вираховувати ту “золоту середину”, де нам найбільш буде вигідно для України, та наполягати на цьому.

Володимир Ар’єв під час інтерв’ю

Просто мирна угода і можливість відновлення РФ – це категорично не в інтересах України. Якщо мирна угода з ізоляцією Росії – можна говорити. Наприклад, про повну блокаду товарів і послуг з РФ наразі говорити неможливо, а про 30-відсоткове мито, яке уряди могли б запровадити для російських імпортерів, – це вже питання серйозне.

– Як це зробити реальним?

– Для цього треба працювати, переконувати.

Ми розуміємо, що [в гарячій фазі] вся ця ситуація роками тривати не може – ні Україна, ні Захід, ні Росія цього не витримають. Рівень війни буде все одно вщухати і перейде на тліючу стадію, як це сталося з 2016 року.

Чи вдасться нам звільнити окуповані території? Це все залежить від того, наскільки багато нам зброї дадуть. Якщо в нас не буде достатньої кількості зброї і боєкомплекту, ну, тоді питання звільнення територій треба буде відкладати на інший час. А якщо в нас будуть для цього сили… Тому все це важка робота.

Робота на фронті найважча, але також важка й важлива дипломатична, переговорна робота, яка має відбуватися на всіх щаблях. І професійні дипломати, і парламентська дипломатія, і народна дипломатія, й інформаційна складова мають значення, щоб формувати громадську думку в країнах-партнерах.

– Зараз є такий російський наратив, який трохи дається взнаки і в нашій громадській думці, про те, що Захід нібито свідомо притримує поставки потужної летальної зброї, щоб довше виснажувати Росію нашими руками. Водночас реалії справді такі, що ця війна є війною на виснаження. Чи достатньо нас у ній підтримують союзники?

– Зараз ми повністю залежні від наших західних партнерів у питаннях надання нам зброї. Радянську зброю ми вже використали. У світі вже довигрібають для нас усе, що залишилося з боєкомплекту від радянської військової системи. Тепер ми вже переходимо на натівські стандарти. У нас уже 155-мм артилерія тощо.

Захід дуже боїться спровокувати Росію на використання зброї масового знищення. Це факт. Бо треба враховувати, що Росія не така сильна, як про неї думали, але в неї є ядерна кнопка.

Я цілком свідомий того, що якщо вони спробують використати ядерну зброю, вони половину Росії знищать при цьому, самі себе. Але вони й іншої біди завдадуть, і проблем стільки. Все-таки ядерна зброя – це ядерна зброя. Планету можуть знищити ці ідіоти. Тому в даному разі Захід намагається тримати так, щоб не довести кипіння ненависті в Кремлі до того моменту, щоб вони сказали: “Та *** воно все конем” – кнопка, і понеслось.

Раніше Захід не вірив у те, що вони в Москві вирішать іти на Україну. Зараз Захід вірить у те, що Росія може використати ядерну зброю. Тобто хитнуло маятник зовсім у протилежний бік.

Тому Захід дійсно обрав стратегію на виснаження. Виснаження і обмеження. Чи це єдина можлива і ефективна наразі стратегія? Те, що я бачу – єдина можлива й ефективна для того, щоб це не призвело до значно більших проблем.

Чи Росія може піти на ескалацію? Звісно, може і без цього. Але тоді, все-таки, буде можливість швидкого постачання в Україну необхідної кількості значно сильніших озброєнь для отримання балансу сил.

Тобто фактично нашу військову потужність в плані озброєння регулює не Банкова, а регулюють ззовні. Просто тому, що час для власної підготовки та переозброєння ми змарнували.

Якщо чесно, занадто мало часу минуло для того, щоб перевести за вісім років армію зі стану “нуль” у стан “максимум”.

– Але є ще такий аспект, як навчання на натівських зразках зброї. Бо одна справа навчитися з гармати М777 стріляти, а інша справа – на літаку F-16 літати.

– Я не можу сказати, що ця проблема легко вирішується. Я знаю, як вона буде вирішена, просто я не хочу говорити про це. Але я абсолютно впевнений, що з умінням користуватися новими видами озброєння зараз проблеми не буде.

– У нас є непогана канадсько-американська діаспора, в тому числі в їхніх арміях?

– Так.

“Зараз той, хто думає про вибори – просто ідіот”

– “Європейська солідарність” зараз залишається опозицією до діючої влади?

– Так. Але ми не можемо залишатися опозицією до України. Тому що знаємо, що сталося сто років тому, коли відбувалося взаємопоборювання під час національно-визвольних змагань. Країна була просто фрагментована – спершу політична складова, і потім вже і загалом вся Україна. Тому ці помилки повторювати просто злочинно.

Ми могли б… У нас є достатньо фактів, якими ми могли б не просто атакувати, а нищівно атакувати і президента, і його політичну силу, і наших опонентів у владі. Та ми не будемо цього робити. Тому що ми цим нашкодимо передусім Україні.

На всі незручні питання, на всі теми, які поставлені зараз на паузу, відповідь буде надана потім, коли настане час. Коли відіб’ємося разом.

Зараз завдання – відбитися. Зараз не час для політичних ігор. І тому коли я чи мої колеги критикуємо владу, то це не для того, щоб набрати політичних балів. Зараз той, хто думає, про майбутні вибори, – той просто ідіот.

– А є люди, які про них думають зараз?

– Судячи з деяких дій у “Єдиному телемарафоні”, думаю, так.

– А в “ЄС” точно не думають про наступні вибори?

– А де ці вибори будуть відбуватися, якщо ми зараз почнемо політичну боротьбу? Де?

– В умовах воєнного стану вони взагалі не можуть відбуватися.

– Ну, так. Але якщо ми зараз будемо внутрішній політичний фронт відкривати, то де в нас будуть вибори? В екзилі? Зрозуміло, що ми не можемо такого допустити.

Ми можемо говорити владі, наприклад, що якщо ми йдемо в Європу, то не можна зривати конкурс САП, не можна переслідувати опозиційних лідерів безпідставно, не можна вимикати без жодного пояснення телеканали, які не працюють в одному пулі під Міністерством інформаційної політики. Так у Європі не робиться.

Але ми всі за кордоном говоримо однією мовою – мовою на підтримку України. І зараз в Україні у внутрішній політиці така ситуація. Тому, якщо ми почнемо внутрішню війну, нас не стане.

Та це не означає, що ми маємо перетворитися на Північну Корею або Іран, де уряд – це священна, недоторканна інстанція, за кожне слово проти якої треба кидати в тюрму.

– Власне, війна ведеться за те, щоб ми в цьому сенсі не перетворитися на Росію.

– Так. І тому, коли є спокійна, обґрунтована критика… Коли, наприклад, є обурення тим, що радником начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони призначили Олександра Гогіашвілі – того самого [чоловіка помічниці президента Зеленського, донедавна громадянина РФ], якого за хамство викинули з МВС

– Серйозно? Він став радником Буданова?

– Так. Мало того, що вони живуть в одному будинку, так ще й статус радника дали. От за це треба критикувати.

Олександр Гогілашвілі і начальник ГУР Кирило Буданов. Фото з інстаграму Гогілашвілі

Читайте також:
Буданов прокоментував своє проживання з Гогілашвілі

Але якщо питання стосується того, що може деморалізувати наших військових або може бути використано нашими ворогами для інформаційних операцій, – ці питання взагалі виносити не можна.

Нам дуже важко зараз тримати баланс між тим, щоб не скотитися до Росії, і тим, щоб не відкрити внутрішній фронт. Але ми всі повинні це зробити.

Україна – це демократична держава. Українці не можуть існувати з закритим ротом. Просто це, знову ж таки, почуття міри, попри те, що цю міру іноді тримати вкрай тяжко.

– Власне, про те саме приблизно говорить і президент Зеленський. Він постійно наголошує, що нам потрібна єдність і всі повинні об’єднатися навколо перемоги. Але в діях офісу простежується інтерес конкретної політичної сили.

– Нічого погано в тих словах немає. Якби ще те робили так само.

– Кадрова політика влади. Після російського вторгнення ми побачили, що подекуди головами військово-цивільних адміністрацій стали колишні “регіонали”, Вілкул тощо. Була така ознака політичного єднання. А чи залучали представників вашої партії на підсилення влади в якихось регіонах чи структурах?

– Ні.

– Це принципова позиція Зеленського?

– І мені це не подобається. Тому що у Зеленського, на превеликий жаль, “об’єднання” означає те, що “ми робимо все, а ви стоїте збоку і взагалі не відсвічуєте, а ми потім заберемо собі все, а ви навіть і не претендуйте”.

Чесно кажучи, доводилося боротися навіть за своє право просто як парламентарія займатися зовнішньополітичною діяльністю. І пояснювати: “Вибачте, те, що ми говоримо одним голосом – це, навпаки, добре”.

Ну, якщо ви не випускаєте Порошенка за кордон, який слова кривого з 24 лютого проти Зеленського не сказав, – це щоби що? Щоб він на Парламентській асамблеї НАТО не підтримав Україну, як всі інші?

Емпатія на Заході до України виникла саме через те, що всі об’єдналися. Це питання дорослості підходу. І тут, на превеликий жаль, я вимушений сказати, що влада виявилася недостатньо “дорослою” для того, щоб зрозуміти пріоритети і не робити речей, які можуть нашкодити.

Читайте також:
Для формування Оборонної коаліції: Зеленський зустрівся з Порошенком та іншими партійними лідерами

– Чи може все-таки бути створений уряд національної єдності під час цієї війни?

– Я не бачу, на жаль, бажання влади так зробити. А бачу нетерпимість щодо певних політичних сил. Одна опозиція для них “не своя”, інша опозиція вже “своя”. Для них уже навіть колишні “регіонали” і “ОПЗЖисти” стали своїми – представники монобільшості вже сміються з Нестором Шуфричем, розмовляють…

Володимир Ар’єв під час виступу у Верховній Раді. Фото з ФБ

І та сама ситуація, подивіться, на телемарафоні – ведучі тих каналів, які були проросійськими, “медведчуківськими”, “мураєвськими”, зараз озвучують “єдині новини”. А ти, хто проводив патріотичну політику – їхні канали вимкнули з ефіру. Це хороший сигнал? Ні. Чи свідчить це про готовність влади переступити через свої особисті дрібні образи й об’єднати не на словах, а реально в уряд національної єдності патріотичні політичні сили? Маю великий сумнів, на жаль.

Я мушу сказати, що

відбувається дуже багато провокацій, які підштовхують “Європейську солідарність” до дуже різких кроків. Але ми не будемо робити цих кроків.

Повернемося до того, що це відповідальність за існування країни. Але є люди в оточенні Зеленського, які це провокують. І вони таким чином вони роблять погано не “ЄС” – вони роблять погано і Зеленському, і Україні. Тому що в даному разі Зеленський – президент України. Він її представляє. А такі дії влади б’ють, в першу чергу, рикошетом через нього по іміджу України.

Оскільки я часто спілкуюся з іноземною пресою, мені доводиться пом’якшувати ці речі, щоб не складалося враження, що тут уже починається звичайна політична боротьба.

Хоча загалом політична боротьба – це нормальна річ у демократичних суспільствах. Без політичної боротьби відбувається регрес. Тим більше, в українському суспільстві, яке ніколи тоталітарним не було, воно більше до махновщини схильне. У нас є змагальність влади і опозиції, коли одне одного підштовхують, коли опозиція контролює владу, змушує діяти більш ефективно. Якщо ж опозиція заткнеться, влада робитиме, що хоче, і від цього будуть насамперед люди страждати. Це європейський принцип.

Але в наших особливих умовах нам треба дійсно знайти “золоту середину”,

де ми не будемо давати владі перейти до свавілля, але й при цьому не відкриємо другий внутрішній політичний фронт, який знищить українські перспективи.

– Два роки тому ти був одним із перших, хто почав процес, який потім назвали “вагнергейт”. Ця тема, що стосується “кротів” у владі, виявила дуже багато негативних процесів, президент і офіс президента довго не хотіли її взагалі визнавати. А тепер, під час повномасштабної війни, щось змінилося в ставленні до цієї теми? Наприклад, роль Демченка в ОП залишилася такою самою?

– Нічого не змінилося. Демченко продовжує виконувати ті самі функції, що й раніше (розмова відбувалася до появи указу президента про звільнення Руслана Демченка з посади заступника секретаря РНБО 25 липня – “Н”).

Читайте також:
Єрмак проти “проєкту Авеню”: Bellingcat опублікував розслідування щодо “Вагнергейту”

І не тільки Демченко. Татаров на своїй позиції. А Татаров – це людина, яка співпрацювала з Портновим. Портнов утік. Це явно російський агент. І те, що він робив, було спрямовано зокрема на підрив досягнень ЗСУ, зокрема справи ініційовані ним проти генерала Марченка і інші. А людина Портнова надалі займає посаду заступника голови ОП. І що з тим робити?

А якщо ми говоримо про інших людей? Міністр енергетики – Герман Галущенко. Він протеже Андрія Деркача, людини, яка фактично офіційно визнана тим, хто працював на російську розвідку. А це міністр енергетики.

І мені дивно, що Зеленський продовжує цих людей тримати на посадах. Я вважаю, що після всього, що сталося, навіть якщо він не готовий ініціювати розслідування, то принаймні варто було б прибрати цих людей із посад. Бо вони хіба що з парашутом і російським прапором не ходять.

Співпраця з владою: “крок вперед і два назад”

– Для справедливості. Саме під час воєнного стану Рада почала нарешті ухвалювати законопроєкти, які подає в тому числі “Європейська солідарність”.

– Так, і мій законопроєкт пройшов. Принаймні вже хоча б починають якось дослуховуватися.

Але чи нас допускають до якогось спільного прийняття рішень? Ні ще. Але принаймні вже хоча б щось…

– Рух в тому напрямку?

– Я б так назвав, крок вперед і два назад. На превеликий жаль, воно йде важко.

Раніше як робили? Подає “ЄС” законопроект. Якщо він дійсно хороший і подобається монобільшості, вони роблять копіпаст тексту законопроєкту і реєструють від свого імені, міняючи дві-три коми і пару прийменників, проводять його через комітет. До смішного доходило. Добре, що зараз уже принаймні не витрачають час на такі глупства.

Мій законопроєкт був про скасування військового збору з військовослужбовців і з інших правоохоронних і силових структур, які безпосередньо займаються протидією російській агресії. Там люди, вибачте, кобуру собі купують власним коштом…

– Так, зарплата для військових зросла, але половина її може йти на самозабезпечення.

– Абсолютно, тому я й подав законопроєкт, і він пройшов. Верховна Рада його одноголосно підтримала. Позитивний момент, хороші зміни. Так, є ці зсуви.

Але в деяких моментах є “крок назад”. Це коли роблять все можливе, щоб опозиція не їздила у відрядження. Останнім часом відчуваємо і такі зміни. Просто не хотіли відпускати у відрядження, причому за свій рахунок, не за рахунок ВР.

Володимир Ар’єв у ПАРЄ в Страсбурзі, 20 липня 2022

– Це ти про поїздку у Францію в ПАРЄ?

– Ну, в мене була жорстка розмова з головою Верховної Ради для цього. Казали – беріть відпустку, щоб ще й зарплату з нас зняти і взагалі відбити бажання. Ніби ми прохолоджуватися туди їдемо, а не працювати для України.

Ну, бажання не відіб’ють, але отака дріб’язковість – це те, що я називаю “крок вперед і два назад”.

Але зараз і з цим покращення намітилося. Дуже сподіваюся, що отакими маленькими кроками якось до цивілізованої співпраці все-таки доповземо.

“Єдиний телемарафон триматимуть до кінця воєнного стану. Бо їм вигідно”

– Тоді останнє питання тобі як колишньому телевізійнику. Чи є якісь сигнали, що єдиний національний телемарафон може десь у ближчому майбутньому підійти до завершення. Чи ця історія ще надовго?

– Всім вигідно (знизує плечима).

– Як всім? Не всім.

– Ну, каналам теж… Власники каналів отримують гроші з державного бюджету.

– А чим це передбачено? Вони скаржилися, що у них немає надходжень від реклами.

– Від реклами немає надходжень, тому запускати в ефір канали по окремості – це буде занадто дорого. А на марафон перерозподіл відбувся, виділяються кошти.

– Тобто комерційні канали, які беруть участь в телемарафоні, теж фінансуються з державного бюджету?

– Я не знаю точну схему фінансування, але зарплати, наприклад, тим, хто задіяний безпосередньо – це економія. Особливо коли рекламний ринок лежить.

Мало того, для олігархічних каналів Ахметова, Коломойського, Пінчука і Фірташа, які беруть участь у цьому марафоні, це ж питання того, що “от, бачите, ми свої можливості вам віддали” – для торгів із владою, коли настане час на ці розмови.

Єдиний мінус, який я бачу, – це для каналів розмиваються їхні бренди. Але загалом олігархічні зацікавлені.

Ну, і влада дуже зацікавлена повністю контролювати весь контент на більшості телеканалів – просто мрія для будь-кого, хто при владі і мислить себе ще в совковій парадигмі. Це ж просто “вау”, клас – те, що ми скажемо, все буде проконтрольовано.

Ніяке опозиційне падло не пролізе на той марафон. Ніякої дискусії, нічого немає. Все ідеально – влада просто найкраща у світі. Просто програма “Врємя”.

І те, що це влаштовує всіх, свідчить, що нинішню владу безпідставно називають прогресивною. Прогресивна влада залишала б можливість для дискусії, яка є основою європейського світогляду, бо він виріс із давньогрецької традиції.

Але є варіант, якщо наші європейські партнери скажуть: “вибачте, ситуація зі свободою слова не альо” – ну, може тоді цей марафон буде припинений.

Та я думаю, що поки буде триматися воєнний стан – а тримати вони його будуть максимально довго, тому що теж дуже зручно керувати країною в таких умовах, – доти цей марафон існуватиме.

Європейські депутати в Ірпені, 10 червня 2022. Фото: ФБ Володимир Ар’єв

– Тебе ні разу не запрошували?

– На марафон? Про що ти кажеш!

– Але там є слот каналу “Рада”, який нібито передбачає якесь пропорційне представництво фракцій.

– Нічого він не передбачає. Із наших там хіба Іванну Климпуш-Цинцадзе іноді включають, тому що вона голова парламентського комітету. А так – ні, звісно.

Один раз записали зі мною інтерв’ю, коли їздив із європейськими депутатами й показував їм Бучу, Ірпінь, Бородянку. От тоді “Рада” щось у мене спитала. І то не знаю, чи дали вони це в сюжет, чи ні.

Владу показують і вилизують повністю. Все, що хороше робиться, то робиться владою. Опозиції ж або нема, або – як був цілий день наїзду зі свідченнями Медведчука, який читав те, що йому сказали прочитати про Порошенка.

Раніше хоча б давали можливість відповісти. Тепер же цілий день транслювали “мочилово”, і навіть ніхто не звернувся до “Європейської солідарності” з цього єдиного марафону по коментар, щоб подати нашу позицію. Ні, була просто радянська програма “Врємя”.

Читайте також:
Павло Розенко: Мені прямо сказали, що я у стоп-листі телемарафону, бо колись критикував владу


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест із вартими уваги статтями "Новинарні".