Павло Розенко: Мені прямо сказали, що я у стоп-листі телемарафону, бо колись критикував владу

 

автор: Дмитро Лиховій
головне фото/відео: “Новинарня

Павло Розенко в політиці ще з 1990 року, коли він брав участь у студентській Революції на граніті. Відтоді був членом Народного руху, партії “УДАР”, народним депутатом двох скликань, працював на різних посадах, пов’язаних із соціальною політикою, у часи президентів Ющенка та Порошенка. У 2014-2019 роках був міністром соцполітики та віцепрем’єром.

Зараз Розенко каже, що його політична діяльність “стоїть на паузі”, адже він є віцепрезидентом Товариства Червоного Хреста України та основні зусилля спрямовує саме на цей, гуманітарний напрямок відбиття російської агресії. Що, втім, не заважає Павлові мати власну політичну позицію та озвучувати її.

Розенко загалом підтримує соціальну політику уряду Зеленського, хоча з певними нюансами, а критикує – кадрову й інформаційну. І тому, як він каже, потрапив у “стоп-лист” національного телемарафону.

Про все це “Новинарня” говорить із Павлом Розенком в інтерв’ю. До вашої уваги – друга частина, текст і відео. (Перша частина інтерв’ю – про діяльність Українського Червоного Хреста – тут).

“Дехто в уряді не розуміє, що ситуація вже не така, як до 24 лютого, і хоче знову насамперед будувати дороги”

– Павле, питання до вас як до колишнього міністра соціальної політики і віцепрем’єра. Зараз, у реаліях економіки воєнного часу, український бюджет щомісяця має потребу в закритті дефіциту 5 млрд доларів. Як довго Україна може протягнути більш-менш притомно, без великих кризових ознак у такому стані?

– Я думаю, що тут дуже сильно залежить від менеджменту, від управління фінансовим сектором нашої держави.

Відео:

Так, є величезні проблеми, з якими ми сьогодні стикаємося через зупинку економіки. Частина економіки просто розгромлена інфраструктурно. Але з іншого боку, в нас сьогодні є можливості більш ефективно та інтенсивно працювати з нашими закордонними партнерами і говорити про широкий спектр питань – починаючи від надання нам грантової допомоги, що не передбачає повернення цих коштів, і до кредитної допомоги.\

Але я б у тому числі не забував і про такий шанс, який ми свого часу використали в 2015 році, як реструктуризація боргів. Багато хто критикував той крок – мовляв, не на таких умовах, як треба. Але, тим не менше, реструктуризація боргів нам дала можливість передиху щодо відшкодування кредитів, які брали до нас попередні влади.

Плюс, слід використовувати можливості міжнародних організацій і міжнародних донорів щодо підключення їх до конкретних, зокрема соціальних проектів.

Так, ми [в Товаристві Червоного Хреста України] домовилися з урядом, що ми відкриваємо механізм фінансової підтримки вимушених переселенців. Оце наша допомога державному бюджету України, з якого ми зняли частину навантаження, надаючи за рахунок міжнародних організацій допомогу вимушеним переселенцям. І ми ще думаємо, яким чином допомогти уряду в інших соціальних проєктах. Зокрема, на відшкодування орендодавцям – тим, які здають своє житло для вимушених переселенців.

Я переконаний, що при нормальній комунікації роботи урядових структур сьогодні можна знайти кошти, щоб у цей непростий час підтримати людей, вчасно виплачувати зарплати, пенсії, соціальні допомоги тощо. Сконцентруватися на програмах відновлення житла українців.

І я хочу, щоб уряд та влада в цілому зрозуміли, що ситуація в країні змінилася. Тому має змінюватися і сама влада, в тому числі й напрямки видатків.

Тут у мене є певні сумніви в тому. Бо дехто в уряді не розуміє, що ситуація вже не така, як була до 24 лютого.

Я знову чую заяви про те, що “та ні, давайте з відшкодуванням житла почекаємо – нам головне дороги зробити”…

– А що, знову говорять про “Велике будівництво”?

– Я просто нещодавно включив національний телемарафон, і там якраз виступав один з ідеологів “Великого будівництва”. Куратор, який працює. Не з офісу президента, а інша людина, не буду називати прізвище. Його прямо запитують: “Зруйновано багато житлових будинків, шкіл, людям потрібна допомога. Як ви вважаєте, які пріоритети влади в цьому напрямку?” І він говорить: “Я вважаю, що нам головне сьогодні – будувати дороги. Саме для того, щоб забезпечити логістику. А по-друге, ви ж знаєте, що Європа і весь світ напередодні глобальної продуктової кризи, і нам треба допомагати світу, вивозити наше зерно…” За 10 хвилин свого спічу ця людина так і не сказала жодного слова про те, що треба допомагати людям із відновленням житла.

І я сиджу й думаю… Я не хочу критикувати владу, не хочу розводити срач. Але ж влада повинна зрозуміти, що сьогодні мають бути інші акценти. Так, зараз літо, люди можуть готувати їжу на вулиці, навіть жити під відкритим небом. Але пройде три-чотири місяці – і що, людям зиму зустрічати в розвалених хатах? Ну, подумайте ж про людей! І це мене непокоїть – дай Боже, щоб думка цього чиновника не була основною в процесі прийняття державних рішень.

Але я розумію, що у владі є група людей, яка й далі хоче говорити про те, що нам потрібні “дороги-дороги-дороги”. Як перед війною – “давайте дороги, а з армією потім, якось почекаємо”.

“Велике будівництво” доріг на Луганщині. Червень 2021. Фото: Луганська ОДА

– Якщо припустити, що західні партнери скоротять грантову чи кредитну підтримку, якщо настане реальна, а не уявна, “втома від України” – чи можливі тривалі заборгованості з виплат бюджетникам, як це було, наприклад, у 90-х роках?

– Сьогоднішній стан державних фінансів, на мій погляд, дозволяє залишати на належному рівні і зарплати бюджетникам, і пенсійне забезпечення, і соціальний захист у цілому. Це те, що сьогодні влада 100% може гарантувати вчасно і в повному обсязі. Якщо не додумаються забрати кошти із соціального захисту на якусь “геніальну” програму.

Та я тут казав би про питання не “втоми від України”. А про те, що

зараз все більше лунає питань щодо прозорості використання коштів західної допомоги, яка надається Україні.

Тому тут влада має сама ініціювати процес, щоб не було ні в кого сумнівів, чи зовнішня допомога осідає десь у кишенях наших чиновників, чи витрачається справді ефективно.  Покажіть свою відкритість, відкрийте це.

Але, вибачте, коли рік гальмують призначення керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, коли невідомо, як буде обраний голова НАБУ –  яка до нас має бути довіра?

Тому я хотів би, щоб із 24 лютого настало прозріння не лише для українців, а щоб це зрозуміла і українська влада. Щоб вона зробила висновки і внесла певні зміни до своєї діяльності.

Та мені здається, що влада й далі заганяє себе в “бульбашку”, де є тільки своя група осіб, не допускаючи нікого ні до прийняття державних рішень, ні до контролю за прийняттям цих рішень.

Така капсулізація – це неправильно. Має бути максимальна відкритість, прозорість, можливість для дискусії в країні, для залучення нових сил для влади. І головне – встановлення таких механізмів контролю, яким будуть довіряти.

“Мені не зрозуміло, чому за 4 місяці персональний склад влади не змінився”

– За останні чотири місяці Україна отримує міжнародної допомоги в рази більше, ніж отримала за багато разом узятих попередніх років. В цей час наші погляди звернуті на поле бою, на біженців, на руйнування. Тоді як влада фактично закрилася, публічні закупівлі аж до кінця червня здійснювалися без Prozorro. З’явилося значно більше можливостей для розкрадання цих коштів.

– У мене немає конкретних прикладів, що от там десь. Але ризики, безумовно, є. Ці ризики пов’язані насамперед із тим, що українська влада не хоче визнавати помилок своєї попередньої діяльності. Вона не хоче самоочиститись від тих людей, які проводили, на мій погляд, недалекоглядну політику і наробили серйозних помилок.

І мені не зрозуміло, чому конструкція влади і персональний склад влади за ці чотири місяці практично не змінився.

– Ну, одну-дві особи в уряді змінили, зокрема міністра АПК.

– Це не ключові зміни. А розмови про те, що “давайте це перенесемо на після війни” – на мій погляд, це не правильно.

Ще раз кажу: я проти політичних розборок, проти політичного срачу. Але я хотів би, щоб люди, які сьогодні є найвищою владою, на секунду зупинилися і проаналізували, що відбувається. Бо якщо ми сьогодні не робимо висновок зі своїх помилок, це означає, що ці помилки можуть продовжуватись далі.

Читайте також:
Херсонщина: чому все пішло не так. Прем’єра YouTube “Новинарні”

Я наведу окремий приклад. Херсонщина. Мені ця історія дуже болить особисто. Я не хочу влазити у всі ці закиди про “розмінування Чонгару”, це хай спеціалісти роблять. Але коли я чую від представника офісу президента [Арестовича] пояснення: “Про…фукали“… Коли я відкриваю інтерв’ю голови Херсонської обласної адміністрації Лагути: “Для нас це була несподіванка”… Це говорить чиновник, який призначений президентом України. Та відкрий ти закон про національний спротив, який був прийнятий в липні 2021 року! Там чітко виписані повноваження, в тому числі глав обласних адміністрацій, що саме голова ОДА очолює зону територіальної оборони області, що саме голова ОДА фактично є керівником штабу і постійно скликає штаб територіальної оборони, штаб оборони області. Так, у військових там своя функція. Але на тобі як керівникові територіальної оборони області лежить відповідальність. І ця людина продовжує й далі очолювати обласну адміністрацію.

Тому варто робити висновки зараз. Досить владі ділити країну на “своїх”, яким можна все, і на “чужих”, які її десь, можливо, підкритиковують.

Візьміть кращих управлінців! Не важливо, чи буде він тобі співати панегірики на кожному каналі, чи ні. Важливіше, щоб ця людина була більш ефективна, ніж ті управлінці, які сьогодні очолюють.

“Історія з національним телемарафоном – це жорстка цензура”

– У вас не складається таке враження – із телемарафону, із вступів політиків, державних керівників, що влада фактично під час війни почала виборчу кампанію?

– У мене є таке враження. Я просто бачу логіку певних процесів. Логіку того ж національного телемарафону, що дехто або біля влади, або у владних коридорах більше думає про політичні баталії і свої політичні перспективи, ніж про те, як перемогти у війні.

З екранів телевізорів ми дуже часто чуємо про те, як треба єднати всіх українців. Але на рівні реальних рішень ми продовжуємо жити в історії до 24 лютого.

Історія з національним телемарафоном на сьогоднішній день – це жорстка цензура, це “стоп-листи” політиків, експертів, військових, волонтерів, яких просто заборонено показувати в ефірі нацтелемарафону.

Нещодавно вийшла стаття в “Українській правді” про те, як працює національний телемарафон. І в мене розгорілася дискусія під цієї статею з авторами. Написав правду: “Друзі, не можна говорити про те, що це питання виключно самоцензури, що офіс президента не причетний до цензури!” Це ж не питання того, що я хочу засвітитися на екрані телевізора. Але коли ми з Червоним Хрестом України хочемо потрапити на національний телемарафон, а мені кажуть: “Так, ви в стоп-листі. Вибачте, ми вас не пустимо в нацтелемарафон, тому що ви колись критикували владу”.

Віцепрезидент ТЧХУ Паво Розенко у штабі Червоного Хреста України. Березень 2022. Фото з ФБ

Вибачте, я ж не про політику хочу говорити. Я хочу говорити про те, як людям отримати гуманітарну допомогу від Червоного Хреста. Як працюють гуманітарні коридори, з яких міст евакуйовуватися, як отримати допомогу переселенцям, як працює Товариство Червоного Хреста України. А мені відповідають: “Ні, ви в стоп-листі”. А потім деякі журналісти заперечують: “Та, ні, немає ніяких стоп-листів…”

– Вам безпосередньо таке казали на телеканалах марафону “Єдині новини”?

– Безумовно. Я разів десять за ці місяці почув від них. Мені безпосередньо таке говорили, причому, напевно, з кожного каналу, а їх там чотири чи п’ять. І ще під цією статтею “УП” кілька людей визнали, що їм говорили те саме.

Я вже не кажу, що в національному телемарафоні присутні представники лише двох фракцій – “Слуга народу” і “За майбутнє”. Це, на мій погляд, ненормально.

– Тимошенко там теж з’являється.

– Особисто вона, можливо, в слоті одного каналу. А загалом – хтось боїться, що будуть розхитувати політичну ситуацію. Та, ні, більшість абсолютно нормальних і політиків, і експертів, і військовослужбовців чудово розуміють, що сьогодні питання в єдності, питання в розумінні цього.

Президент Володимир Зеленський спілкується з редакторами і журналістами, які створюють телемарафон “Єдині новини”. 28 березня 2022. Фото: пресслужба президента

Але коли я бачу на екрані національного телемарафону експертів, журналістів, які були і пулі Медведчука, і в пулі “ОПЗЖ”, і розказували, як треба дружити з Путіним, і сьогодні вони в національному телемарафоні присутні… А в цей час там немає людей із проєвропейською, проукраїнською позицією, яку вони відстоювали 20-30 років… Вибачте, для мене ця ситуація незрозуміла.

Для мене це означає, що

є велика небезпека того, щоб ми, не дай Бог, після перемоги над Росією будемо будувати тут міні-Росію в себе.

Я не хочу цього. Тут мова не про персоналії, не про те,яку політичну силу ти підтримуєш – мова про те, якою буде держава.

Читайте також:
Віцепрезидент ТЧХУ Павло Розенко: Осередки Червоного Хреста України залишаються дієвими і під окупацією


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест із вартими уваги статтями "Новинарні".