автор: Дмитро Лиховій
фото/відео “Новинарні” та з ФБ ТЧХУ
Для багатьох стало несподіваним, що Павло Розенко під час великої війни виринув на посаді віцепрезидента Товариства Червоного Хреста України. Ще однією несподіванкою виявилася досить ефективна робота самої ТЧХУ в умовах повномасштабної війни – на противагу явним провалам цієї організації в минулі роки.
Як так вийшло? чим і за які кошти займається Український Червоний Хрест (якому, до речі, прсвячено окремий Закон України)? як він провадить діяльність на окупованих територіях? як долучається до евакуації? чому ТЧХУ дискутує з Міжнародним Червоним Хрестом і водночас виправдовує позицію МКЧХ щодо України? – про все це в нашому великому інтерв’ю з Розенком, у текстовому й відеоформаті.
51-річний екснардеп від “УДАРу” і Блоку Порошенка, міністр соціальної політики і віцепрем’єр-міністр у 2014-2019 роках, Павло Розенко каже, що зараз “трошки поставив свою політичну діяльність на паузу”. Що, звісно, не завадило нам обговорити й поточну соціально-політичну ситуацію.
Відео:
– Я став віцепрезидентом Червоного Хреста України трохи менш як рік тому і був сконцентрований на проведенні реформ у “червонохресному” русі. Я це не дуже афішував, щоб не пов’язували це з моєю політичною діяльністю.
Але 24 лютого змінилася країна, змінилося все наше життя. І я тут із 24 лютого займаюся не лише питаннями реформування Червоного Хреста України, а й поточною діяльністю. Для мене це органічно, тому що я був міністром соціальної політики, віцепрем’єром з гуманітарних питань. Я знаю, як працює вся соціальна сфера. У мене є контакти, зв’язки і розуміння, як це робити. І за рахунок цього я якраз і допомагаю Червоному Хресту правильно вибудувати свою роботу в цей непростий час.
Павло Розенко під час інтерв’ю “Новинарні“
– Поки не було повномасштабного вторгнення РФ, відгуки про Товариство ЧХ України були не найкращі. У мене особисто було таке враження, що це інертна організація, заточена на забезпечення самої себе. Які саме реформи в ТЧХУ відбулися і чи були вони підлаштовані під те, що трапилося з 24 лютого?
– Напевне, отаке сприйняття Товариства Червоного Хреста України якраз і спонукало його керівництво задуматися над тим, як змінити свою діяльність. Тому що у світі імідж цього руху є досить високим. Це рух із понад 160-річною історією.
В Україні “червонохресний” рух, якщо не брати до уваги часи Російської імперії, започаткований у квітні 1918 року, коли відбулися установчі збори Товариства ЧХ України.
Напевно, найбільше Червоний Хрест України проявив себе в час Чорнобильської катастрофи. На Червоний Хрест була покладена дуже серйозна місія щодо діагностики, профілактики, допомоги в лікуванні, зокрема, за кордоном українських дітей внаслідок вибуху на ЧАЕС.
Але справді, надалі стався той злам, коли Червоний Хрест, попри досить серйозну структуру по всій Україні, не зміг пристосуватися до нових реалій життя. Це особливо було відчутно у 2014-2015 роках. Попри те, що в Україні виникла нова хвиля волонтерського руху, Червоний Хрест перебував у затінку цього процесу. Його практично було не видно, не чутно. Хоча ЧХ мав структури, досить серйозне представництво на рівні областей. І на той момент ЧХ України отримував державне фінансування – понад 50 мільйонів гривень щороку.
І якразв оцей момент, у 2016-2017 роках, держава теж звернула увагу на недостатню ефективність ТЧХУ. І тоді було прийнято рішення: в непростий для держави час припинити державне фінансування Червоного Хреста.
– І відтоді його немає досі?
– Так. Спершу для Червоного Хреста України це було шоком – як це так?! Але з іншого боку, напевно, той момент став поштовхом, щоб переосмислити свою діяльність і почати реформувати структуру – виходячи з того, що держава не така багата, що, можливо, слід більше прислухатися до запитів суспільства, які інакші напрямки діяльності треба визначити і довести свою потрібність. Так і почався процес реформування.
Сьогодні ми не отримуємо ні копійки державних фінансів. Ми зорієнтовані на те, щоб отримувати відповідні ресурси і допомогу від партнерів, із недержавного сектору. З іншого боку, за останні два роки ми провели цілу низку реформ самого ТЧХУ. Прийшла нова молода команда, ми відкрили свою фінансову звітність, стали більш публічними в комунікуванні з суспільством. І це дало нам можливість досить непогано сьогодні показувати свою діяльність, допомагати людям в цей непростий час в умовах війни.
– Який у цьому році бюджет ТЧХУ?
– Цього року буде найбільший бюджет за новітню історію ЧХ України. Адже лише за останні місяці нам вдалося залучити понад 2 млрд грн недержавних коштів. Це і допомога, яку нам надають міжнародні структури Червоного Хреста. Це й кошти від національних товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця з різних країн. Це й допомога від українського бізнесу, іноземного бізнесу, це й добровільні пожертви.
Якщо говорити про ефективність використання цих коштів, то ми сьогодні є найбільшою недержавною волонтерською організацією, яка надає допомогу цивільному населенню.
Тобто наша діяльність пов’язана лише з допомогою цивільному населенню. І ми сьогодні – найбільша українська недержавна волонтерська організація, яка цим займається і надає таку допомогу.
– Скільки штатних працівників і скільки волонтерів зараз у Червоному Хресті України?
– Волонтерів у мирний час у нас було десь у районі 3-3,5 тисяч. Сьогодні це число зросло до 8 тисяч.
Волонтери Червоного Хреста України за роботою. Літо 2022
Штатних працівників у цілому по Україні на рівні 500, і це в основному наші регіональні представники. Адже ми маємо сьогодні понад 300 місцевих осередків. Це наші структурні підрозділи, які охоплюють діяльність в усіх куточках України. В тому числі ми продовжуємо сьогодні діяльність і на окупованій території нашої держави.
В центральному апараті у нас невелика кількість людей, приблизно сотня. Зараз ми трошки розширилися до 150 осіб, які переважно діють на конкретних програмах, які ми реалізуємо з національними товариствами по лінії “червонохресного” руху.
– Я правильно зрозумів твої слова, що залишаються дієвими осередки ТЧХУ в Херсонській, Запорізькій, Харківській, Донецькій, Луганській областях?
– Так, у міру своїх можливостей.
– За рахунок чого? Як саме відбувається ця логістика?
– Ми дуже серйозно поставилися до попереджень наших західних партнерів і розвідок світу, і для нас 24 лютого не впало як сніг на голову.
Ми почали свою підготовку до активних бойових дій за 2,5-3 місяці. Тому ми сформували відповідний запас гуманітарної допомоги.
Ми орендували склади не лише в обласних центрах, а й у певних райцентрах і вузлових точках. Завезли туди необхідний запас медикаментів, гуманітарної допомоги, товарів першої необхідності – все, чого потребуватиме та чи інша територія в період активних бойових дій.
Волонтери Херсонської обласної організації Червоного Хреста України доставляють гуманітарну допомогу до віддалених населених пунктів Херсонщини
Нами була закуплена і техніка для загонів швидкого реагування, адже ми займаємося не лише гуманітарною допомогою.
Фактично, наші бригади швидкого реагування прибувають серед перших на місця вибухів. Це можна побачити в багатьох відеосюжетах.
Ми надаємо і першу невідкладну медичну допомогу, і психологічну допомогу. Це ще одна сфера нашої діяльності.
Саме завдяки тому, що ми заздалегідь планували такий розвиток подій в Україні, у нас лишилися можливості допомагати людям на окупованих територіях – із тих запасів, що ми сформували. Плюс робота з місцевими структурами, з місцевим бізнесом. Там, де є можливість нам допомагати.
Не можу сказати, що це прямо відкрита, широка й масштабна допомога. Але, тим не менше, принаймні вразливим верствам населення, лежачим, людям з інвалідністю, багатодітним родинам, малозабезпеченим родинам ми все-таки намагаємося допомагати.
Загін швидкого реагування ТЧХУ
Причому ми свідомо намагаємося не контактувати з представниками окупаційної влади. І максимально дистанціюємося від них.
– А підвезення продуктів, ліків із вільної України на окуповану територію зараз для вас закрите?
– В залежності від регіону. Десь ми намагаємося невеличкими партіями, невеличкими вилазками, за попередніми домовленостями, на рівні особистих контактів, в тому числі і волонтерських груп, щось завозити. Але для системного завезення гуманітарної допомоги, медикаментів, товарів першої необхідності Червоним Хрестом України на окуповані території можливості немає.
Повністю на сьогодні заблокований в’їзд будь-яких гуманітарних місій на територію Херсонської області. Те саме Маріуполь. Він повністю закритий російськими військами для надання гуманітарної допомоги з боку всіх міжнародних організацій, громадських і волонтерських рухів.
Волонтерка Червоного Хреста України. Літо 2022
– Я бачу, що на сайті ТЧХУ є розділ “Стати волонтером”, тут є анкета. Чи для тих, хто хоче стати волонтером Червоного Хреста України, є якісь фахові вимоги, чи це може бути будь-хто?
– Насамперед із кожним з потенційних волонтерів ми проводимо співбесіду, визначаємо спроможність людини допомагати нам у тій чи іншій сфері. Бо це може бути як водій, так і парамедик, медик, чия робота потребує певних спеціальних знань. Можемо взяти людину і “з нуля”, але обов’язково проводимо навчання. Також обов’язково страхуємо життя наших волонтерів. За стандартами світових підходів до волонтерства.
– Якщо конкретно, які ви можете виділити найбільші справи, операції ТЧХУ після 24 лютого?
– Кожен регіон України має свою специфіку. Ми працюємо не лише в зоні бойових дій чи на окупованих територіях.
Якщо брати початок, то перше, де перебували наші волонтери, загони швидкого реагування, – це зони вибухів. Друге – це ми розмістили свої намети і волонтерські пункти в зонах перетину кордону, з Польщею, Румунією, Молдовою, іншими державами-сусідами. На кордонах наші працівники почали надавати невідкладну допомогу – в тому числі психологічну, соціальну – людям, які стояли в багатокілометрових чергах. Далі – робота в бомбосховищах. Наші волонтери забезпечували гарячою їжею, психологічною допомогою. В Києві охопили фактично всі станції метрополітену – там працювали наші стаціонарні пункти тощо.
Інший напрямок – евакуація населення. Це одна з основних наших місій. Із 24 лютого ми евакуювали з зони бойових дій понад 220 тисяч українців.
Авто Червоного Хреста України в зоні бойових дій
Київська область – Буча, Ірпінь, Іванківський район, Полісся тощо, Сумська, Чернігівська область і так далі, до Донбасу й півдня. Зокрема і ТЧХ України, і Міжнародний комітет Червоного Хреста займалися евакуацією з Маріуполя, в міру можливостей. Сьогодні процес евакуації населення продовжується.
На сьогоднішній день близько 20 тисяч тонн гуманітарної допомоги ми привезли і розповсюдили серед громадян. В тому числі продуктові набори – понад 1 млн українців отримали їх за допомогою наших мереж.
Плюс ми взяли на себе функцію – допомагаємо владі, допомагаємо державному бюджету. Українське Товариство Червоного Хреста виплачує певну допомогу вимушеним переселенцям – 2500 грн. Це програма, яка фінансується спільними зусиллями: від Міжнародного комітету ЧХ – 1,5 млрд грн, від ТЧХ України – близько 0,5 млрд грн.
Крім того, ми активно включилися в процеси відновлення України. Допомагаємо людям відновлювати зруйноване житло. Будівельні матеріали, шифер, плівка, цегла – таке ми теж частково починаємо фінансувати.
Звіт ТКЧХ за підсумком перших ста днів великої війни:
– Ці ваші слова почують чи прочитають люди. Людина може жити в розбомбленому будинку, або це переселенець, який потребує допомоги. Чи люди можуть звертатися до вас, подавати обґрунтування, і тоді ви надасте їм допомогу, чи це відбувається в інший спосіб?
– Є різні шляхи надання допомоги. Основний спосіб – ми працюємо безпосередньо з органами місцевої влади. Із керівниками обласних і районних держадміністрацій, ОТГ, сільськими, селищними головами.
Це відбувається наступним чином: нам місцевий керівник робить заявку на отримання певної гуманітарної допомоги, продуктів харчування, медикаментів тощо, ми здійснюємо централізовану закупівлю й поставку цієї гуманітарної допомоги в місто/село/селище. І вже безпосередньо представник місцевого самоврядування займається розподілом цієї гуманітарної допомоги. Ми так робимо, бо цих посадовців обрали люди, і вони краще розуміють, що потрібно в тому чи іншому населеному пункті.
Волонтер Червоного Хреста України під час евакуації
Але ми й безпосередньо заїжджаємо в села. Маю на увазі насамперед села в глибинці, куди інші волонтерські організації не доїжджають. У нас є певні типи допомоги – продуктові набори, стандартні медикаменти. Ми роздаємо їх людям.
Тобто можна звертатися до місцевих представництв Червоного Хреста, щоб отримати допомогу через такі мобільні групи. Всі контакти є на сайті, ми відкриті.
– Щодо евакуації населення. Виходить так, що ТЧХУ може займатися евакуацією, коли ця територія ще підконтрольна Україні. А в таких випадках, як Маріуполь чи інші окуповані регіони, це неможливо, і вже треба залучати більш нейтральні структури?
– Справді, нам легше займатися евакуацією з місць, які підконтрольні українській владі, тому що є прямий контакт з місцевими органами влади. А коли територія окупована, тоді включаються інші механізми.
На рівні деяких міст і селищ, наприклад, Київської області, достатньо було нашого представництва. А коли йшлося про інші регіони й великі міста, зокрема Маріуполь, там уже нашого мандату було мало. Там включався мандат ООН, Міжнародного комітету Червоного Хреста – саме вони є нейтральними посередниками, які делегуються згідно до відповідних Конвенцій ООН на такі роботи в цих гуманітарних коридорах.
Волонтери Червоного Хреста України під час прийому евакуйованих. Тернопіль, весна 2022
Маю наголосити що ТЧХУ не є ані представництвом, ані структурою Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні. Ми дві незалежні структури.
Ми – українська структура зі своїм статутом, засновниками, діяльністю. Міжнародний комітет – це окрема світова організація, яка має власне керівництво й координацію. Ми не впливаємо на них. Вони не впливають на нас.
– І вони вас трохи можуть підфінансовувати?
– Так, безумовно.
Ми входимо в єдину сім’ю “червонохресного” руху, але МКЧХ тримається на дистанції, тому що в них у статуті, в документах ООН – це нейтральна від політиків і від усіх держав інституція. У них є своє окреме представництво Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні. Вони здійснюють свою діяльність незалежно від нас, від урядів будь-яких країн. У них своя логіка, своя структура, вертикаль.
Ми контактуємо, ведемо дискусії. Іноді ці дискусії між нами і Міжнародним комітетом ЧХ є досить гострими. Утім, ми можемо пропонувати якісь свої варіанти, але точно не впливати на МКЧХ.
– Тут ми підійшли до питання про оцінку діяльності Міжнародного комітету Червоного Хреста з початку повномасштабного російського вторгнення. Зрозуміло, що це нейтральна організація. Але в цій війні є сторони добра і зла. Українці різко критикують позицію МКЧХ, який не засуджує зло та йде на співпрацю з ним. Поки в нас відбувалися Буча, Маріуполь, президент МКЧХ Петер Маурер їздив у Москву ручкатися до Лаврова, домовлявся про відкриття представництва МКЧХ в Ростові, що наклалося на масову депортацію мешканців Донецької та Луганської областей через Ростовську область у Росію.
Ви говорите про те, що у вас є дискусії з МКЧХ. В чому полягають ці дискусії? Чи критикуєте ви їх за таку співпрацю з Кремлем? І як ви взагалі оцінюєте масштаб та достатність роботи МКЧХ в Україні після 24 лютого?
– Дискусії непрості. Адже всі ми хотіли б, щоб робота будь-яких міжнародних місій, і це стосується не тільки МКЧХ, була більш ефективною.
А позиція МКЧХ є абсолютно простою: “ми мусимо координуватися і комунікувати з будь-якими сторонами війни, щоб допомагати людям”. Тобто ми це називаємо війною, а в документах МКЧХ це “конфлікт”.
Для того, щоб відкрити коридор із Маріуполя, МКЧХ має поїхати до Лаврова, і в тому числі обговорити це питання.
Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров та очільник Міжнародного комітету Червоного Хреста Петер Маурер, Москва, 24 березня 2022 року. Фото: Kirill KUDRYAVTSEV / POOL / AFP
Ми не дискутуємо на тему самого факту зустрічі з кимось – нам потрібно зрозуміти, як логіка роботи представництва МКЧХ може допомагати українцям в евакуації, у наданні гуманітарної допомоги, підтримці переселенців і т.д. Як нам використати авторитет цієї організації на свою користь.
Коли ми говоримо про історію з представництвом в Ростові-на-Дону, що ми можемо зафіксувати на сьогоднішній день?
По-перше, представництво МКЧХ в Ростові досі не відкрите.
По-друге, МКЧХ завдяки тим дискусіям, які проводилися і на нашому рівні, і на рівні уряду (тому що головний переговорник з МКЧХ – це все-таки уряд України), не брав жодної участі в евакуації чи депортації українців на територію Росії.
Щодо відкриття представництва в Ростові. Я думаю, що недарма Росія досі не дозволяє відкривати там представництво МКЧХ. Бо так, ми прагнемо не допустити депортації українців до РФ. Але якщо взяти до уваги, що Україна хоче знати, скільки реально Росія вже депортувала українців на територію РФ, щоб ми мали доступ до цих людей, або хоча б мали їх списки, – можливо, представництво МКЧХ у Ростові було б більш ефективне для такого захисту інтересів українців, ніж місія в Запоріжжі чи Дніпрі.
Депортовані маріупольці у Владивостоці, Далекий Схід РФ. Квітень 2022
Читайте також:
“Допомога українцям із Ростова”:
чому обурюють домовленості глави Червоного Хреста з Лавровим та що МКЧХ робить в Україні
Також сьогодні є наші військовополонені, в тому числі декілька тисяч, які перебувають у російських в’язницях, у “ЛНР/ДНР”. Доступ до цих військовополонених, очевидно, логістично простіше забезпечувати з території Росії, ніж їхати через лінію фронту.
– Тобто маємо висновок, що краще таки представництво МКЧХ було б у Ростові, і краще б депортовані мали хоч якусь допомогу умовно нейтральної сторони, ніж ніякої. Інакше людей вивозять із Донбасу аж на Сахалін, і ми не знаємо нічого про їхню долю.
– Так, у тому й справа. І головне, що це була б точка, куди наші співгромадяни українці могли б звертатися, знаючи авторитет МКЧХ. У тому числі ставити питання про своє повернення на територію, яка підконтрольна українській владі.
І Росія це чудово розуміє. І саме тому вона блокує діяльність Міжнародного комітету Червоного Хреста на своїй території, не даючи представникам МКЧХ доступу до військовополонених, до наших співгромадян.
– А завдяки МКЧХ ми змогли дістатися реальну цифру полонених з “Азовсталі”?
– Так.
Читайте також:
У полоні перебувають понад 2,5 тисячі бійців з “Азовсталі”, – Зеленський
Щоб ми це чітко розуміли. Питання переміщення людей з “Азовсталі” – це була історія домовленостей російської сторони і української сторін, тобто влади. Саме ця домовленість визначала роль і місце міжнародних організацій ООН та МКЧХ в цьому процесі.
На відміну від інших евакуацій, де МКЧХ чи ТЧХУ супроводжували колони мирних громадян, які евакуювалися з того ж Маріуполя, у переміщенні військових з “Азовсталі” МКЧХ був присутній лише в тому місці, куди “азовців” привозили. Представники МКЧХ здійснювали лише облік. І далі був забезпечений доступ представників МКЧХ до точок їхнього утримання.
Поранені бійці із заводу “Азовсталь” під час переміщення з Маріуполя в Безіменне
Далі всіх нас хвилює процес, щоб якомога швидше ці хлопці й дівчата, наші герої опинилися на території, яка підконтрольна Україні.
Але знову-таки, кажу, це питання домовленостей російської і української сторін. МКЧХ, ООН чи інші міжнародні організації, згідно до Женевських конвенцій, можуть лише допомогти реалізувати ті домовленості, яких досягнуть українська і російська сторони.
Тому коли ми вимагаємо від будь-якої міжнародної організації, що “ви там забезпечте щось для наших військовополонених”, нам треба все-таки правильно розставляти акценти. Є сторона домовленостей, що зобов’язана дотримуватися всіх прописаних вимог щодо розміщення полонених, поводження, недопущення насильства, нормального харчування, доступу адвокатів тощо. Цього всього ми мусимо всі домагатися від Росії.
– Це в ідеалі. Але вже багато років на адресу МКЧХ лунають претензії, що домовленості про відвідування українських полонених у тюрмах ОРДЛО були, а самих цих відвідувань не було. Може, Червоний Хрест не настільки наполягав, щоб ці відвідування відбулися?
– Проблема полягає в дотриманні рамкових документів, які зафіксовані ООН.
Я думаю, настав час, коли весь світ повинен більш жорстко переглянути ці основоположні конвенції. І провайдером цих змін має бути саме Україна.
Саме українська влада, українська сторона, українська зовнішня політика. Адже ми бачимо, як ці документи не працюють. Зокрема що стосується доступу МКЧХ до військовополонених. І за невиконання цих норм ніякого покарання фактично немає. Такого немає в міжнародних угодах.
Звичайні домовленості Росії просто по барабану. Далі це питання перш за все Женевських конвенцій. Україна має стежити за виконанням РФ Женевських конвенцій.
От, родини “азовців” кажуть: “У нас є факти, які свідчать про те, що до “азовців” в РФ застосовують тортури”, і це є порушенням конвенції”. Якщо Росія ці конкретні факти порушення Женевської конвенції не усуває, тоді це дає право не міжнародним організаціям, а саме українській владі звертатися до нейтральних міжнародних структур із вимогою розглянути цей спір. І тоді за рішенням відповідних нейтральних посередників, нейтральних структур, Росія буде вимушена усунути порушення.
– Чи МКЧХ на території України має доступ до російських полонених?
– Я думаю, що це так само частина переговорного процесу між українською владою і Росією. Напевно, йдеться про паритетні засади: якщо РФ дає доступ до військовополонених українців, тоді Україна надає доступ відповідно.
Це перша частина інтерв’ю з Павлом Розенком.
Друга частина – політична – буде оприлюднена в “Новинарні” найближчими днями.
Читайте також:
Колишня росіянка Анастасія Леонова, доброволець-парамедик ЗСУ: Світ став іншим після того, що ми пережили
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
