“Новинарня” відзначає перший рік свого існування.
…Один із військових психологів, у яких ми брали коментарі до своїх матеріалів минулого року, констатував: суспільство поділилося на дві частини. Тих, у чиєму життя війна триває – і тих, хто її не помічає, уникає.
Для нас війна – головна тема. Ще з часу мобілізації головного редактора 🙂
Зрештою, без перемог у цій війні не буде нашої країни.
Армія і війна міняють людей назавжди, дають величезний імпульс для змін, на краще або навпаки. Ми скористалися цим імпульсом – і рівно рік тому створили “Новинарню“.
Хтось уже читає цю назву – novynarnia.com – як “Нова армія”. Хтось – як “НовиНарнія”.
Власне, і ті, й ті частково мають рацію. Адже наше видання зараз переважно навколовоєнної спрямованості і при цьому (ми свідомі того) – трохи нестандартне, за рамками “правильної” схеми сучасного ЗМІ.
Але – наше, українське.
“Новинарня” – як майстерня – український ньюз-рум часів війни за незалежність.
Не хотілося б збиватися на пафос, але все-таки процитуємо – хай як епіграф:
Ми випрягли волів, перевернули плуга,
Сідлаємо коней та гостримо списи.
Відкинули жалі, згадали всі наруги,
Прости нас, Господи, помилуй і спаси.
На скресі двох світів стаємо до двобою,
На скресі двох епох гряде шляхетний світ.
Віч-на-віч Нація з безликою юрбою.
Навколо ворогів – суцільний живопліт.
Волога цвіль Європ лоскоче наші ніздрі,
Спекотних Азій тлін судомить рамена.
Чекає бій. Все інше буде… після.
Життя триває. Точиться війна.
Покійний Анатолій Лупиніс, царство йому небесне, написав цього вірша 1990 року. Вірш “вистрелив” майже через чверть століття.
“Новинарня“, з об’єктивних причин, ще не вистрелила так, як хотілося б. Але вона – без сторонньої підтримки і грошовитих покровителів – стала на ноги, зареєструвалася, отримала певну відомість, еволюціонує, потроху розвивається і вдосконалюється. Воює.
Поки що – спираючись переважно на ентузіазм своїх засновників і пожертви читачів та прихильників.
Друзі, дякуємо вам ще раз! Без усе це не відсвятилося б і давно вже загнулося б 🙂 А так – стоїмо! Навіть ідемо вперед.
Дмитро Лиховій і Леся Шовкун, Богдана Лиховій, Дмитро Яцюк, Олена Рибаченко, Тетяна Трофименко, Олександр Приходько, Богдан Гдаль, Олександр Щербина, Олена Нагорна та всі, хто протягом року працював і працюватиме, допомагав, писав і ще писатиме для “Новинарні“.
У день своєї першої річниці, звісно, знову просимо про підтримку гривнею, доларом, євро.
Якраз і засівати ж час 😉
А як ще можна сподіватися на “свої”, незалежні, об’єктивні медіа, якщо не підтримуючи їх на власний розсуд, за власними симпатіями?..
Плани в нас чималі. Віримо в нові здобутки, нові вдалі тексти.
Адже якісний, запитаний матеріал – це найбільше задоволення і для журналіста, і для читача.
А таких текстів протягом першого року існування “Новинарні” було багато.
Ми відібрали лінки на деяких з них – як з міркувань клікабельності, поширеності в соцмережах, так і важливості, вагомості.
Крім того, це ще й певне дзеркало багатьох подій і тенденцій минулих 366 днів. Починаючи з самого дня народження сайту.
Власне, перші свої …дцять тисяч заходів “Новинарня” отримала завдяки тексту
Вхід у Центр рекрутингу Національної поліції МВС України. Фото: FB Павло Кащук
Один зі співробітників “старої” міліції, який проходив переатестацію в поліцію, з’їв свій атестаційний лист, коли побачив у ньому негативний результат.
Про це у “Фейсбуці” повідомила журналістка Ольга Худецька, яка входить до однієї з комісій, що займаються атестацією міліції Києва й області.
“Це повноцінний листок А4 офісного паперу, щоб ви розуміли. Зжувати його миттю було непросто, тож жував він хвилин 5, кажуть. Вперто на бігу (його переслідували) дожовував і відбивався”, – повідомила Худецька.
Представники громадськості в атестаційних комісіях регулярно викладають у соцмережах цікаві діалоги з працівниками МВС, які хочуть після реформування залишитися на посадах у новій поліції.
“Новинарня” відібрала найцікавіші діалоги з тими, хто переатестовується, з “фейсбуків” Ольги Худецької, Романа Сініцина, Павла Кашчука і Дмитра Потєхіна.
Перше велике інтерв’ю “Новинарні” – з головою партії “Демократичний альянс” Василем Гацьком.
Тоді, в січні 2016-го, так само точилося багато розмов про боротьбу з корупцією, а ще – про активізацію голови Одеської ОДА Михаїла Саакашвілі як головного кандидата в прем’єр-міністри замість Арсенія Яценюка, переформатування Кабміну та створення нової партії на базі руху Саакашвілі “За очищення”.
У цьому процесі планував брати участь і “Демальянс”…
Перший репортаж “Новинарні”.
Внести зміни до наказу міністра оборони №337 від 27.05.2014, який не дозволяє жінкам служити в армії на “чоловічих” посадах – з такою вимогою прийшов під КПП оборонного відомства на Повітрофлотському проспекті пікет із кількох десятків дівчат та жінок.
По дорозі від вокзалу грали козацьких маршів і скандували “Слава українським жінкам!”
Папа Франциск і патріарх Кирил після підписання спільної декларації в Гавані. Фото Reuters
…Досі каменем спотикання на шляху до порозуміння та зустрічі глав Католицької та Російської православної церков вважалося існування в Україні “уніатської” церкви. Після 12 лютого 2016, коли в Гавані відбулася історична зустріч Папи Римського Франциска і патріарха Московського Кирила, це питання можна вважати знятим із порядку денного. У спільній декларації ієрархів Московський патріархат визнав греко-католиків в Україні, натомість у заяві зафіксовано низку інших важливих позицій, що стосуються “протистояння в Україні” (the hostility in Ukraine)…
Різні експерти коментували “українську” проблематику декларації з різним ступенем жорсткості. Серед інших, “Новинарня” окремо опублікувала чи не найжорсткіший відгук.
Цей допис охопив десятки, десятки тисяч читачів у соцмережах, засвідчивши, що й церковна тематика може бути супермасовою темою – якщо йдеться про опір Кремлю.
Автор: Ростислав Мартинюк
“Революційні праві сили” – група людей, які взяли на озброєння цю назву й почали 20 лютого власну акцію на Майдані, – з’явилися не зовсім нізвідки…
З революцією у хлопців ультраправої спрямованості, які захопили готель “Козацький” і до яких примкнув екс-нардеп Кармазін, не склалося.
Але склалося резонансне розслідування.
Вадим Дубовський в кабіні свого “Вольво” записує чергове відео
Якби існувала номінація “відкриття року в діаспорі”, то після російської агресії цей приз однозначно здобув би Вадим Дубовський – “співаючий далекобійник” зі США.
Інтерв’ю “Новинарні” під звуки хітів українського патріота з американською пропискою.
…Вадим розповідає, що записує ці пісні насамперед для російської “вати” аби якось змінити свідомість адептів Путіна, а всі зароблені таким чином гроші перераховує на потреби Збройних сил України.
…Цей текст – про сухі цифри, але за кожною з них стоять людські болі, жалі, сльози, розпач родин. Ці трагедії не виміряти арифметичними значеннями. Та все ж потрібно знати загальну кількість втрат захисників України у війні, що триває.
Великий дослідницький матеріал на основі численних запитів, надісланих у різні силові структури.
1 березня дехто (навіть українська Вікіпедія) помилково святкує Міжнародний день котів. Насправді у перший день весни котів окремим святом вшановують переважно в Росії. В інших країнах День кота припадає на інші дати: в Європі, зокрема в Польщі – 17 лютого, в Японії – 22 лютого, у США – 29 жовтня; фонд Animal Welfare закликає відзначати Міжнародний день котів 8 серпня.
А в Збройних силах України що не день, то День котів. Свої коти й собаки є “на довольствії” майже в кожній батальйонній тактичній групі в АТО, в кожній роті, у бліндажах і на блокпостах при польових кухнях.
“Як не можу жінку погладить, то хоча б кицьку поглажу”, – жартома кажуть деякі бійці на передовій…
Суперрейтингова підбірка фото 🙂 >>>
Інтерв’ю “Новинарні” з головою УІНП на вирішальному етапі декомунізації, коли здавалося, що для резонансних перейменувань у парламенті забракне голосів…
2016-й став роком нового прориву для Збройних сил України – замість жебрацьких зарплат солдати й офіцери почали отримувати гроші, помітно вищі за середній рівень заробітків по країні. З огляду на це до лав ЗСУ на контракт потягнулися чоловіки, які не проти поєднати захист України з хорошим приробітком…
Фото: “Новинарня“
Матеріал “Новинарні” про те, скільки почали платити в армії у 2016 році, залишається актуальним і зараз, бо зарплати в ЗСУ фактично не зросли.
На цю статтю за пошуковими словами “зарплата ЗСУ” досі заходять тисячі військових і членів їх сімей, коли цю саму зарплату затримують, а також ті, кого цікавить розмір платні у війську взагалі.
Михайло Голубович з Ігорем Плотницьким
“Все не так однозначно”. Михайло Голубович, зірка культового українського фільму “Пропала грамота”, після російської окупації Донбасу залишився в Луганську й надалі очолює Луганський академічний український музично-драматичний театр.
У цьому театрі проходять офіційні заходи терористів “ЛНР”, сам 72-річний Голубович отримав звання “народного артиста ЛНР” і в часи президента Януковича підтримував Партію регіонів. Водночас його театр і в ОРЛО продовжує ставити вистави українською мовою, а сам актор – народний артист України з 1977 року – знімається в ролях козаків і гетьманів в українських і російських серіалах.
У ніч з 11-го на 12 червня на шахті “Бутівка” під Донецьком загинули четверо українських бійців – унаслідок артобстрілу калібром 152 мм в укріпленні обвалилась покрівля. Але ні на брифінгу в неділю, ні наступного дня речники адміністрації президента з питань АТО не повідомили про ці смерті. Адже загиблі Гуцул, Легат, Ярик, парамедик Док належали до Добровольчого українського корпусу “Правий сектор”.
Ця трагедія актуалізувала тему легалізації добровольчих формувань в українському війську, “заморожену” з літа 2015 року.
Після тривалого глухого кута процес дещо зрушив із місця, ведуться певні політичні торги. Як стало відомо “Новинарні“, недарма ж депутат Дмитро Ярош уперше за рік приходив до Верховної Ради в день голосування за реформу правосуддя…
У темі розбирався Андрій Пасічник >>>
На грецькому острові Крит 20 червня відкрилася сесія Великого і Святого собору православних церков. Це, без перебільшення, епохальна подія, адже відбувається вона вперше за більш ніж 1200 років.
“Новинарня” спробувала простими словами розповісти, як велика мета обернулася пшиком, хто за цим стоїть і чому не варто сподіватися на те, що Великий собор ухвалить рішення про визнання автокефалії Української православної церкви.
Інтерв’ю “Новинарні” до другої річниці звільнення першого міста, захопленого на Донбасі проросійськими бойовиками.
Чому Гіркін обрав тоді саме Слов’янськ, які настрої панують тут зараз та яке майбутнє окупованих територій взагалі – розповів глава міста в 2014-2015 роках Олег Зонтов, який програв вибори “Опоблоку” та повернувся до громадської роботи.
Автор: Іван Гайванович
Один із найзапитаніших в інтернеті матеріалів “Новинарні“. Ну справді-бо, по-перше, це красиво…
Антиукраїнські гасла в Польщі
А це була перша юридична претензія і погроза судом, отримана “Новинарнею“…
“…Прагнучи ще вище піднятися кар’єрною драбиною, екс-заступник начальника Департаменту спецрозслідувань ГПУ Ігор Цюприк сам же привернув увагу до своєї ймовірної причетності до скоєння злочину.
Ігореві Володимировичу не пощастило навіть більше – завдяки наполегливому бажанню «самому себе висікти» його ім’я вже фактично стало інтернет-«мемом», загальною назвою.
Як «тітушками» свого часу почали називати найманих для заворушень на політичних акціях гопників, а слово «йовбак» стало синонімом до «тупуватий», так «цюприк» має всі шанси перетворитися на загальну назву для тих представників системи, які намагаються втриматися в ній усіма можливими шляхами”, – писали ми в серпні.
Вгадали – “цюприкіада” стала мемом.
Стратегічне бачення України, зміни в українському суспільстві – про це “Новинарня” говорила з Євгеном Глібовицьким напередодні 25-річчя Незалежності.
Інтерв’ю з одним з експертів Несторівської групи вийшло великим, глибоким, запитаним.
Шлях якої з країн світу зараз повторює Україна? Скільки часу в ідеалі займатимуть реформи й зміни суспільства? Чому українці по дефолту не довіряють владі, а корупція для них є природним явищем? Чи не надто ми захопилися волонтерським трендом? Чи є передумови для “третього Майдану”? Усе це актуально й зараз.
Служба безпеки України 6 жовтня затримала в аеропорту “Бориспіль” найманця з Південної Америки, який воював проти України на боці терористичної організації “ДНР”.
Як з’ясувала “Новинарня“, ім’я арештованого терориста – Рафаел Маркес Лусваргі (Rafael Marques Lusvarghi)
Він – сталініст із Бразилії, колишній найманець Французького іноземного легіону. На Донбасі Лусваргі був поранений під ДАПом у його боротьбі “за єдину Росію від Дубліна до Сіетла”. Хвалився, що вбив принаймні чотирьох українців.
Ми його “вирахували”, і ми єдині зі ЗМІ “ведемо” його через прокуратуру до суду. До речі, передача справи до суду вже приблизно за тиждень-два.
Дефіцит боєприпасів малих калібрів – уже на порозі. Україна підходить до нього в умовах війни з російськими агресорами. Ідеться навіть про звичайні набої, старі радянські запаси для “стрілкотні”, не кажучи вже про сучасні, конкурентні патрони.
…На порядку денному вже не перший рік стоїть питання будівництва вітчизняного патронного заводу – замість втраченого Луганського. Однак до реалізації цього задуму справа не доходить. Хоча є приватні компанії, які пропонують Міністерству оборони свої розробки в галузі патронного виробництва малих калібрів.
“Новинарня” спробувала розібратися з проблемою українських набоїв та з пропозиціями щодо її вирішення.
Погіршення українсько-польських стосунків – чи справді воно відбувається, хто є основним промоутером цих явищ, як можуть вплинути на ситуацію, скажімо, фільм «Волинь» і продовження розслідування «Смоленської трагедії»? Зрештою, як вибудовувати українсько-польський діалог на перспективу – розповів політолог, культуролог Тарас Возняк (Львів).
Інтерв’ю Павла Вольвача >>>
Російсько-українська війна, яка розпочалася у 2014 році, стала певним полюсом тяжіння для різного типу міжнародних авантюристів та бойовиків із різних країн та навіть континентів. Бразилія є одним із таких країв-донорів для терористів – практично єдиною подібною країною у Латинській Америці, що постачає ідейних добровольців для окупаційної армії на Сході України.
“Новинарня” в особі португаломовного Дмитра Яцюка дослідила цю тему >>>
Едуард Зебін – “Фізик”
Не просто озвучити цифри втрат в АТО, а згадати конкретних людей, їхні біографії, їхній ратний подвиг… І ще раз вдарити у дзвін: чому прізвища полеглих відмовляється називати Міністерство оборони?…
До Дня Збройних сил 6 грудня “Новинарня” відшукала військову-красуню, яку штаб АТО образив сексизмом у підписі до фотографії на Покрову, День захисника України.
Вікторія Гавриленко – одна з трьох перших дівчат в Україні, яка вчиться на артилериста. Волонтерка, відмінниця і просто патріотка, яка вступила до військового ВНЗ всупереч волі батьків.
Наше інтерв’ю >>>
Олексій Сіхарулідзе
Волонтерські організації, які допомагають переселенцям та армії – серед лідерів довіри українців. Опитування КМІС піврічної давності показувало, що їм довіряють понад 55%. Більше – тільки в Церкви і Збройних сил.
Можливо, з того часу цифри дещо змінилися. На це “успішно” працюють деякі меркантильні й егоїстичні персони. Але людям нескладно відділити зерна від полови. Якщо говорити про діячів великих волонтерських фондів, то вони й надалі лишаються барометрами для громадської думки, авторитетами й беззаперечними джерелами інформації для ЗМІ.
5 грудня, в Міжнародний день волонтера, “Новинарня” публікує інтерв’ю з одним таких авторитетів.
Киянин Олексій Сіхарулідзе – співзасновник волонтерського об’єднання “Народний тил”, що працює з весни 2014 року. “Скромний, щонайм’якший чоловік, який умиротворює та збиває конфлікти”- так відгукуються про 47-річного Сіху колеги.
Завдяки спокійній, але наполегливій манері Олексія в них складається враження, що “НТ” існував завжди.
…Сіхарулідзе розповідає, як за три роки змінився волонтерський рух на підтримку армії.
Якби якийсь письменник узявся писати про Павла Славинського біографічний роман суто на реальному фактажеві, напевно, автора звинуватили б у занадто буйній фантазії.
Але в невисокому русявому чоловікові зі священицькою борідкою справді все це поєднується: коваль із вищою освітою; айтішник зі стрілецькою зброєю в сейфі; євангельський християнин-баптист зі статусом УБД, російськомовний активіст української правої організації, який пройшов міліцейський батальйон спецпризначення і здобуває фах психотерапевта-капелана; батько трьох малих дітлахів – Емілії, Єви та Єлисея, який після війни розлучився, вирішує проблему стосунків у своїй родині та паралельно займається роботою з підлітками у військово-спортивних клубах і таборах. Та ще й після “дембеля” принципово не вдягає військову форму.
З огляду на таку багатогранність героя, відрядження “Новинарні” в Чернігів на інтерв’ю зі Славинським було варте одразу кількох розмов про “людей війни”, котрі шукають своє місце в мирному житті.
Арік Толер. Фото: Новинарня
“Я сподіваюся, це буде сенсація й великий резонанс. Багато хто втомився від війни на Донбасі і в самій Україні, і тим більше за кордоном. Але, вважаю, це унікальне розслідування. Його дані можуть бути доказами щодо російської агресії проти України в міжнародних судах”, – каже в інтерв’ю “Новинарні” Арік Толер, керівник напрямку Східної Європи дослідницького інтернет-проекту Bellingcat.
Американець Толер живе в Шарлотті, Північна Кароліна, але часто буває в Україні та в Східній Європі з тренінгами щодо розслідувань за відкритими джерелами.
“Новинарня” взяла участь у такому семінарі в Києві. На цій зустрічі Толер анонсував вихід 21 грудня великого розслідування Bellingcat та попередньо надав нам його матеріали.
Досі про це говорили на рівні чуток і непідтверджених фактів, тепер це доведено: з липня по вересень 2014 року артилерія збройних сил Російської Федерації здійснили щонайменше 149 обстрілів по території України в районі міждержавного кордону на Донбасі та в Приазов’ї. Із них 88 – випадки обстрілів із ракетних систем залпового вогню типу “Град”…
Лавр із Сонею Антоновою, дочкою загиблого побратима “Самольота”
Як боєць “Донбасу” Валерій Лавренов вийшов з іловайського оточення і йде з побратимами вперед через “Бандерівський схрон” >>>
Фото: ФБ Max Alexeev
Це, мабуть, найбільший за обсягом і глибиною розвідки наш матеріал наразі.
…За майже три роки війни через АТО пройшли понад 280 тисяч чоловіків та жінок. І десятки тисяч іще пройдуть. Від того, наскільки швидко вони повернуться звідти не лише фізично, а й психологічно, залежить нормальне функціонування мільйонів їхніх рідних, близьких та суспільства в цілому.
Самостійно “повернутися” здатні далеко не всі. Допомагати їм у цьому мала б комплексна система психологічної реабілітації, як це відбувається в усіх цивілізованих державах.
Чи існує така система в Україні й що робиться для того, аби ветерани АТО залишалися активними учасниками суспільних процесів поза «передком» – у дослідженні “Новинарні”.
Без щомісячних книжкових оглядів Тетяни Трофименко “Новинарня” не була б “Новинарнею“…
Актуалізація історичної пам’яті й гендерні стереотипи, осмислення теми війни і глянцевий гламур, високочола філософія і прагнення стати ближчим до простого народу, доброта й антиутопія, мізантропія й нонконформізм…
Ваша улюблена критикеса пропонує оглянути основні тренди сучукрліту на прикладі 5 книжок, що побачили світ за рік… >>>
На смереку залазить боєць батальйону “Донбас” Валерій Лавренов, який вийшов з Іловайського котла і став епічним героєм, та прикріплює на самій верхівці великий срібний тризуб. Лавр спускається трохи нижче – і чіпляє на віття новорічні іграшки, виготовлені власноруч.
Село – Клубівці, Тисменецький район Івано-Франківської області.
Місце дії – реабілітаційний центр для учасників АТО “Бандерівський схрон”. Лавренов та інші ветерани Майдану і війни на Сході створили його в закинутій священицькій хаті, щоб поставити на місце власні голови і – головне – допомогти зробити це іншим учасникам нинішньої війни. >>>
В українських архівах не знайдено даних про життя вбивці Степана Бандери – агента КДБ Богдана Сташинського – після виходу з тюрми.
Водночас професор історії з Гарвардського університету Плохій зібрав матеріали та поспілкувався з посадовими особами, які свідчать: Сташинський під зміненим ім’ям жив у Південно-Африканській Республіці. Й досі може там жити.
Журналіст “Новинарні” Дмитро Яцюк одним із перших прочитав англомовну книжку Плохія >>>
“Дякуємо Збройним силам України за те, що в нас зараз Новий рік, а не Новый год”. Такий допис був дуже популярним в українських соцмережах у переддень 2017-го.
Той грудень став останнім щонайменше для 20 українських військових, які загинули в боях та внаслідок ворожих обстрілів.
“Новинарня” зібрала їхні імена, фото й деякі факти біографії. Тепер ви бачите, кому саме слід дякувати. Вони заплатили за наше свято своїми життями.
Нижче – десятки облич. Але спершу – кілька питань… >>>
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
