Глави МЗС ЄС не визнали Лукашенка президентом, але й санкції не ввели

Міністри закордонних справ країн ЄС не змогли затвердити рішення щодо санкцій проти представників режиму Олександра Лукашенка.

Про це в понеділок, 21 вересня, заявив високий представник ЄС Жозеп Боррель після засідання Ради ЄС, передає “Європейська правда”.

“Питання санкцій розглядалося сьогодні на зустрічі міністрів. Затвердження санкцій не сталося, бо це рішення вимагає одностайності, чого досягти не вдалося” – сказав він та додав, що питання санкцій буде розглядатися на саміті ЄС.

За його словами, всі міністри розуміють потребу санкцій проти режиму Лукашенка. Він висловив сподівання, що санкції будуть схвалені на наступній зустрічі глав МЗС країн ЄС.

Разом з тим, міністри закордонних справ країн-членів ЄС ухвалили одностайне рішення щодо ситуації в Білорусі: результати президентських виборів сфальсифіковані, Олександр Лукашенко не є законно обраним президентом.

Як відомо, наприкінці тижня відбудеться також саміт лідерів ЄС, на якому можуть прийняти політичне рішення щодо білоруських санкцій, однак воно все одно повинно буде пройти процедуру затвердження та отримання одностайної згоди від усіх країн.

Як повідомлялося, анонсовані санкції ЄС проти посадовців режиму Лукашенка блокує Кіпр – в обмін Кіпр вимагає заходи ЄС щодо Туреччини у зв’язку з її бурильною діяльністю у Східному Середземномор’ї.

Читайте також:
Від 16-річних до 72-річних: на Жіночому марші в Мінську силовики затримали понад 300 учасниць

17 країн ОБСЄ запускають “Московський механізм” щодо Білорусі. Без України

ЄС не вважає Лукашенка легітимним президентом Білорусі. З обмовкою про Україну

Як інформувала “Новинарня“, після закінчення голосування на виборах президента Білорусі 9 серпня в Мінську та інших містах почалися мітинги та сутички противників чинного глави держави Олександра Лукашенка з міліцією.

10 серпня ЦВК оприлюднила перші результати виборів, заявивши, що за Лукашенка, який залишається при владі 26 років, буцімто віддали свої голоси 80,23% виборців, за опозиціонерку Світлану Тіхановську — 9,9%.

Противники Лукашенка заявляють про грубу фальсифікацію та підробку результатів голосування і показують, що на багатьох дільницях насправді перемогла Тіхановська (а, наприклад, у Бресті згодом у котельні виявили залишки спалених бюлетенів з голосами за Тіхановську).

Світлана Тіхановська подала в Центральну виборчу комісію скаргу з вимогою провести повторний підрахунок голосів, але сама під тиском влади виїхала до Литви. Згодом Литва визнала її, а не Лукашенка, обраним лідером.

У перші дні протестів силовики застосовували проти демонстрантів світлошумові гранати, кийки, сльозогінний газ, по-звірячому били громадян кийками, проводили масові затримання. З боку протестувальників сотні людей було поранено.
Опозиціонери спершу використовували “коктейлі Молотова”, спрямовані салютні установки, будували барикади й намагалися відбивати в міліції затриманих.
Точно відомо про трьох загиблих громадян. 22 серпня в Мінську знайшли повішеним ще одного учасника акцій протесту. Число затриманих сягнуло семи тисяч. Надалі протести стали мирними.

Євросоюз не визнав результати виборів у Білорусі. Глави трьох прибалтійських країн і Польща висунули вимоги Лукашенку та запропонували посередництво в діалозі з опозицією.

10 серпня на великому заводі БМЗ у Гомельській області почався перший страйк через результати виборів. Протестувальники ініціювали загальнонаціональний страйк із 17 серпня. До нього приєднувалися великі підприємства, як-то МТЗ, БелАЗ, ринки, ЗМІ, театри тощо. Однак згодом режим Лукашенка придушив страйки.

14 серпня ЦВК Білорусі офіційно назвала Лукашенка переможцем виборів (80,1% голосів).

Протидія силовиків протестувальникам вщухла. Мирні виступи опозиції продовжилися.

16 серпня в центрі Мінська відбулися два мітинги. Мітинг на підтримку Лукашенка зібрав переважно бюджетників – загалом 10-12 тисяч. Натомість Марш свободи, влаштований опозицією, став наймасовішою акцією в новітній історії Білорусі – близько 200 тисяч учасників.

На тлі цих виступів Лукашенко щонайменше двічі зідзвонювався з президентом РФ Путіним і говорив про можливу допомогу з боку Росії у протистоянні з опозицією.

На цьому тлі Лукашенко виступав із заявами про нарощення військової активності НАТО біля білоруських кордонів, оголосив про розгортання військ на західному кордоні  та не виключив перетворення Білорусі “на театр військових дій”.

21 серпня люди в Мінську утворили живий ланцюг завдовжки 13 кілометрів, щоб висловити протест проти  дій силовиків і солідарність із постраждалими.

23 серпня відбувся черговий марш протесту, який зібрав десятки тисяч учасників. Силовики перекрили демонстрантам підходи до Президентського палацу.
30 серпня відбувся ще один 200-тисячний опозиційний марш, учасники якого своєрідно привітали диктатора Лукашенка з днем народження.
Марш 6 вересня зібрав, за оцінками, близько 100 тисяч людей. Після нього знову відбулися масові затримання учасників та організаторів.
Під час маршу 13 вересня демонстранти в Мінську ходили в елітне селище Дрозди, де розташована одна з резиденцій Лукашенка та живуть багато високопоставлених чиновників. Біли затримані сотні людей, силовики застосовували світлошумові гранати, а в Бресті – водомети.

14 вересня Лукашенко зустрівся з президентом РФ Путіним у Сочі, подякував за підтримку та домовився про позику на $1,5 млрд.

Читайте також:
“Пропонуємо нові вільні вибори”: Рада ухвалила заяву щодо Білорусі, попри спротив “слуг”. ТЕКСТ