Три роки “кримських диверсантів”: тюрми, тортури, брехня ФСБ, шанс на визволення

 

автор: Людмила Кліщук

Рівно три роки тому, 7 серпня 2016-го, співробітники Федеральної служби безпеки Росії затримали в окупованому Криму громадян України Євгена Панова та Андрія Захтея. Російські силовики заявили, що це учасники “групи диверсантів”, яка нібито планувала теракти на півострові.

Після сфабрикованого “слідства” у справі “кримських дверсантів” були суди й реальні вироки”. Учасника АТО із Запорізької області Панова в Криму засудили до 8 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. Раніше судимий галичанин Захтей підписав досудову угоду зі слідством та отримав 6 років і 6 місяців позбавлення волі і штраф.

Крім цих двох громадян України, окупанти в Криму затримували понад десяток наших співвітчизників та “шили” їм сфальшовані обвинувачення в “тероризмі” і “диверсіях”.

Для чого? Скільки в Криму таких політв’язнів? Які тортури застосовує до них ФСБ для зізнань? Чи є шанси на їх дочасне звільнення?

У переддень третьої річниці “справи кримських диверсантів” “Новинарня” запитувала про це у голови ГО “Об’єднання родичів політв’язнів Кремля” Ігоря Котелянця – брата засудженого Євгена Панова. 

Голова ГО “Об’єднання родичів політв’язня Кремля” Ігор Котелянець у Верховній Раді України. Фото з ФБ

“Кримські терористи”: коли та кого затримали

“Кримські терористи” або “кримські диверсанти” – узагальнена назва громадян України, які були незаконно позбавлені волі російськими спецслужбами за відповідними обвинуваченнями та є політичними в’язнями.

Можна виділити три хвилі арештів.

Все почалося у травні 2014 року – тоді затримали кінорежисера й письменника Олега Сенцова, юриста Геннадія Афанасьєва, студента Олександра Кольченка та викладача військової історії Сімферопольського інституту культури Олексія Чирнія. Їх судили у справі про “підготовку теракту” – українські активісти нібито готувалися до здійснення вибухів біля Вічного вогню і пам’ятника Леніну, підпалів офісів “Русской общины Крыма” та представництва партії “Єдина Росія” в щойно окупованому Сімферополі.

Євген Панов. Фото: ТАСС

Друга хвиля – серпень 2016-го. У лабета ФСБшників потрапили водій Запорізької АЕС з Енергодара Євген Панов, який за рік до того звільнився із лав ЗС України; приватний перевізник Андрій Захтей, що через проблеми з українським законом жив і працював в РФ; мешканець Криму, який після окупації поїхав на заробітки в Запоріжжя, Редван Сулейманов, та водій-далекобійник Володимир Присич. 

Третя хвиля затримань відбулася в листопаді 2016 року – було арештовано журналіста, колишнього військовослужбовця ЗСУ Дмитра Штиблікова, журналіста, колишнього військовослужбовця флоту Олексія Бессарабова та ще трьох колишніх військових ВМС ЗСУ Володимира Дудку, Гліба Шаблія та Олексія Стогнія. 

ФСБ оприлюднила відео допиту затриманих, де вони зізнаються у розвідувальній діяльності в Криму. Їх приписали до вигаданої “диверсійно-терористичної групи Головного управління розвідки МО України”.

Влітку 2017 року арешти продовжилися – ФСБ затримала колишнього добровольця “Правого сектору”, який після участі в АТО поїхав на заробітки в Маріуполь, Геннадія Лимешка. Він, за версією окупантів, мав пиляти ручною пилкою лінії електропередач біля Судакської траси.

Усі вони отримали вироки та відбувають покарання за сфабрикованим обвинуваченнями у російських тюрмах.

Крім того, були провадження про “підпал будинку муфтія” та ще чимало справ, у яких фігурують псевдоекстремісти – кримські татари.

Андрій Захтей у суді. Фото ТАСС

Євген Панов отримав 8 років, сидить в Омську. Андрій Захтей6 з половиною років, він у колонії в Сімферополі, до нього їздить дружина, розповідає голова ГО “Об’єднання родичів політв’язнів Кремля” Ігор Котелянець.

Редван Сулейманов у суді

Справу Редвана Сулейманова перекваліфікували на “неправдиве повідомлення про теракт”, його випустили восени 2018-го, але наклали штраф. Тепер він не може покинути територію Криму, поки не виплатить цей штраф – мусить там працювати, знаходиться, наче в клітці.

Володимир Присич

Володимиру Присичу дали найменше (три роки – “Н”) – він має вийти вже в серпні.

Дмитро Штибліков

Дмитра Штиблікова (він теж із центру “Номос”) після засудження до 5 років перевели в Омськ, він у виправній колонії №6 – там, де й Панов.

“У Дмитра теж великі проблеми зі здоров’ям: він у жахливих умовах та сидить із жахливими людьми”, – розказує Котеленець про вироки “кримським диверсантам” третьої хвилі.

Читайте також:
Під час обшуку ФСБ знайшла в “диверсанта” Штиблікова візитку Яроша й декоративну булаву. ВІДЕО

Олексій Бессарабов і Володимир Дудка

Володимир Дудка засуджений до 14 років, поки що перебуває в СІЗО Сімферополя, його мають етапувати. Він пенсіонер, відставний капітан 2-го рангу ВМСУ, має чимало проблем зі здоров’ям. Володимира відвідує син, який також мешкає в Криму.

Експерт центру “Номос” Олексій Бессарабов отримав 14 років разом із Дудкою, він у тюрмі в Сімферополі.

Гліба Шаблія з так званої “агентурної групи Штиблікова” засудили до 5 років колонії за статтями КК РФ про незаконне виготовлення вибухового пристрою, придбання і зберігання вибухових речовин. Він карається в Росії – Уфа, потім Омськ.

Олексій Стогній

Севастопольцю Олексієві Стогнію дали 3,5 роки позбавлення волі за “незаконне виготовлення, придбання, передачу, збут, зберігання, перевезення або носіння зброї і боєприпасів”.

Фінальний вирок не має нічого спільного зі шпигунством і диверсіями, в яких спочатку ФСБ звинувачувала українця. Утім, для кримських чекістів це звична практика.

Геннадій Лимешко. Фото: “Радіо Свобода”

Рідше з’являється на радарах українських правозахисників Геннадій Лимешко, засуджений у Криму до 8 років колонії за обвинуваченням у “незаконному придбанні, зберіганні й носінні вибухових речовин”.
Провину він також визнав, вочевидь – під тортурами. Серед пом’якшувальних обставин, врахованих судом – малолітня дочка. Серед обтяжуючих – політичний мотив злочину: “ненависть і ворожнеча у зв’язку з приєднанням Криму до Росії”.

“По справі Лимешка затишшя. До нього не їздить дружина Ірина: коли федеральні телеканали робили низку сюжетів про його затримання, то чимало уваги приділили й дружині, назвавши її “фашисткою з “Правого сектору”. Перший рік його дуже катували, а дружині погрожували: якщо, мовляв, до когось звернеться по допомогу, то його вб’ють. Потім вона зрозуміла, що то були маніпуляції, і почала активніше працювати – шукати адвокатів тощо”, – зауважує голова ГО “Об’єднання родичів політв’язнів Кремля” Ігор Котелянець.

Акурат у переддень третіх роковин “справи диверсантів” – 6 серпня – в Криму вийшов по УДО харків’янин Олександр Стешенко, який був засуджений до 2 років колонії-поселення у справі про буцімто створення Меджлісом “екстремістської групи” для залякування “проросійськи налаштованих” кримських татар.

Олександр Стешенко

Групі на чолі з Еролом Велієвим, помічником депутата Верховної Ради України Мустафи Джемілєва, ФСБ “шило” підпал у січні 2018 року будинку проросійського муфтія Криму Еміралі Аблаєва. До цієї групи нібито входили колишні “спортсмени-боксери О. Стешенко і О. Третьяков”.

Читайте також:
ЗСУ: затриманого в Криму Лимешка навесні звільнили з армії через службову невідповідність

Чому водій Запорізької АЕС з УБД поїхав в окупований Крим

Євген Панов, 1977 р.н. – мешканець Енергодара, активіст місцевої “Самооборони” часів Майдану, водій Запорізької АЕС. Мобілізований до ЗСУ в третій хвилі, брав участь в антитерористичній операції на Сході України. Служив як рядовий у розвідці 37-го окремого мотопіхотного батальйону “Запоріжжя”. Повернувся з Донбасу у 2015 році, заснував громадську організацію “Захисники України”.

Хлопці возили на Донбас військовим гуманітарну допомогу, допомагали з технікою тощо. 

“До них за допомогою зверталися безліч волонтерів, які просили про допомогу. У 2016 році на нього так само вийшли і попросили про вивезення людей з окупованого Криму – його північної частини, нібито недалеко від адмінкордону з Кримом. Вже після затримання Євгена ми намагалися вийти на зв’язок з тими людьми, але ніхто не відповідав. Ми дійшли висновку, що це була спланована акція: коли люди нібито просили про допомогу, а насправді то було пасткою”– розповідає Ігор Котелянець.

Брат політв’язня наголошує, що Росії тоді потрібен був для “великої пропагандистської історії” персонаж із досвідом участі в АТО та портретом “бандерівця-фашиста”.

“Ця історія була замовлена з боку спецслужб Російської Федерації у співпраці з деякими людьми, які представляються “волонтерами” на Сході України.

Хоча вони насправді є збирачами інформації чи провокаторами, які працюють за гроші”, – переконаний Котелянець.

За його словами, це був не перший раз, коли Євген їздив на окуповані території комусь допомагати. “Просто раніше то були окуповані райони Донеччини. У випадку з Кримом сталося ось таке”, – пояснює Ігор різні думки щодо того, як брат-волонтер у вихідний день вийшов у спортивних штанях з дому в Запорізькій області, а опинився за кримською адмінмежею.

Читайте також:
Кримська провокація Кремля: Гляйвіц-2, сигнал для Заходу чи конвульсії?

Спланована операція російських спецслужб, до якої обманом залучили Панова, була підгадана під зустріч лідерів країн G20 у китайському Ханчжоу, вважає Котелянець. 

“Тоді говорили про деескалацію конфлікту на Донбасі, а Кремлю потрібні були відмовки. Власне, для того росіяни і “склепали” історію, нібито Україна послала своїх терористів, щоб здійснити диверсії в Криму. Вони (вигадана “диверсійна група Панова” – “Н”) мали підірвати нібито заводи, військові частини тощо. Досить великий перелік інфраструктурних об’єктів їм “пришили”, і “Чорноморнафтогаз” в тім числі. Це на міжнародному рівні мало б звучати: “Дивіться, в Україні є терористи, отже, вона не може бути суб’єктом перемовин, Києву не можна вірити”, – пояснює очільник ГО “Об’єднання родичів політв’язнів Кремля”.

Тоді, нагадаємо, в ФСБ РФ заявили про запобігання двом спробам прориву на територію Криму “диверсійно-терористичних груп” ГУР Міноборони України, обстріли під Армянськом та загибель внаслідок зіткнення військовослужбовця ЗС РФ.

Саме на такому тлі десь поруч було викрито “диверсійну групу” Панова в розтягнутих спортивках…

Читайте також:
Українські силовики розповіли, хто насправді винен у стрілянині під Армянськом

Україномовну книгу поезії в російську колонію не пропустили

Ігор Котелянець тепер спілкується з братом Євгеном у листах, які передає адвокат. Захисниця українського політв’язня Віра Гончарова літає щомісяця в Омськ із Москви. 

“Було кілька можливостей подзвонити, але це всього три хвилини розмови. Рідних на побачення не пускають, але Євген і сам проти, бо з психологічної точки зору це важко. Адже коли довго не бачити рідних, а потім на якусь мить побачити, розлучитися і знати, що тобі сидіти ще кілька років – це дуже складно. Олег Сенцов теж про це говорив, коли відмовився від зустрічі з сестрою”, – пояснює Ігор.

Навіть книги – не всі “пропускають” у російські застінки. Так, минулого місяця брат хотів передати Панову два томики, замовивши їх в інтернет-магазині. Але в колонію дійшов лише один. 

“Роман “Майстер і Маргарита” Булгакова російською мовою віддали, а україномовне видання Бориса Олійника залишається на перевірці в цензора вже тижні три. Швидше за все, цю книжку не передадуть”, – каже Котелянець.

Кати з ФСБ та їхні середньовічні методи тортур

Справу Панова, як і чимало інших кейсів українських політв’язнів РФ, скерують на розгляд до Європейського суду з прав людини. Втім, поки що родичі й адвокати чекають рішення касаційної інстанції. Потім підуть в ЄСПЛ з усіма матеріалами. Один із пунктів, на якому акцентують захисники в європейській судовій інстанції – незаконне затримання та катування.

Скріншот з випуску новин після затримання Панова

“Інформацію про катування та тортури Євгена ми отримали через два місяці після його затримання: наприкінці вересня 2016 року стало відомо про тортури. При затриманні його вдарили твердим тупим предметом – схоже на шматок труби абощо. Він втратив свідомість. Брат розповідає, що отямився, розплющив очі й побачив, що лежить у калюжі власної крові. Потім йому на голову надягли мішок і повели у вагончик, який стояв на адмінкордоні. Звідти – повезли кудись на півночі Криму, завели в якесь підвальне приміщення.

У цьому підвалі є розтяжка для катувань, як у середньовіччі. Називається “ласточка”,

– розповідає Котелянець.

За його словами, аналогічні свідчення до того, як катували Євгена Панова, надали й інші наші політв’язні.

“Спочатку – побиття. Потім – спроби задушити: на голову натягують пакет, душать, потім дають трохи час подихати, запитують, чи готовий сказати певну інформацію на камеру, якщо ні – душать далі.

Потім – “ласточка”. Це коли прив’язують кінцівки та розтягують, виламуючи руки-ноги.

Іще один вид – тортури електричним струмом. Клеми підключають до колін, статевих органів.

Познущатися зі статевих органів вони люблять по-особливому – використовують мотузки, перетягують певним чином.

Потім з мішком на голові вивозять людину в поле та імітують розстріл: перезаряджають автомат – а людина думає, що її от-от розстріляють. Таким чином вони тиснуть на людину, аби вона сказала потрібні для них речі”, – пояснює Ігор Котелянець. 

Катування Євгена Панова сумарно тривало чотири дні. Він так і не зізнався на камеру, що планував теракти в Криму, і вину не визнав. 

“Били трубой железной в области головы, спины, почек, рук, ног, затягивали наручники сзади до онемения рук, подвешивали за наручники: сгибали мои ноги в коленях, застегивали наручники впереди чуть ниже колен и вставляли под колени железную палку, после чего двое мужчин, взявшись с двух сторон, поднимали эту палку и меня, от чего я испытывал дикую боль… Кроме того, во время пыток на мой половой член надели хомут и затягивали его до посинения, при этом мужчины спрашивали: “Кого ты приехал взрывать?”. Я не мог ответить на этот вопрос, поскольку у меня не было такой цели, и я не понимал, почему они так считают”, – свідчив Євген Панов.

Таке поводження з ветераном не могло не позначитися на його здоров’ї. Тепер Євген шкутильгає, в чоловіка постійно болять спина та коліна, з’явилися проблеми із суглобами. 

Євген Панов на засіданні Верховного суду РФ 25 жовтня 2018. Суд підтвердив перший вирок

“Діагностики як такої там нема. Хоча ми писали запити на обстеження, на які омбудсмен Москалькова відповідає, що була проведена діагностика, і стан здоров’я Панова – відмінний. Але це відверта брехня. Бо ми перепитали в нього, і Євген засвідчив – діагностики та лікарів не було”, – розповідає Ігор Котелянець.

Як змінився Євген Панов у колонії. Фото: ФБ Ігор Котелянець

“Єдине, що вдалося – минулого місяця ми йому передали окуляри, бо зір погіршився. Коли він бачить денне світло, як сонечко світить, то в нього починає паморочитися голова”, – додає брат засудженого. 

“Можливості та ідеї для звільнення політв’язнів є”

Зараз, за підрахунками Ігоря Котелянця, у списку українських політичних в’язнів в Росії – 106 осіб.

Близько 80% з них – це кримські татари.

Деякі правозахисні організації говорять про 120 політв’язнів Кремля з України, омбудсвумен Людмила Денисова – про близько 130.

За словами очільника ГО “Об’єднання родичів політв’язнів Кремля”, можливості та ідеї для звільнення політв’язнів є”. Втім, це впирається у процедурний момент.

Ігор Котелянець у Верховній Раді України. Фото з ФБ

“Досі не було надано повноважень та відповідальності займатися конкретно питанням звільнення заручників окремій людині. Не було й немає досі. Ірина Геращенко не займалася політв’язнями – вона працювала із заручниками в ОРДЛО, але не політв’язнями. Порошенко обіцяв, що створить офіс уповноваженого, але він не був створений. Зараз тривають перемовини, в офісі президента погоджуються, що Україні треба окрема людина, яка би щодня займалася питанням звільнення заручників Кремля”, – пояснює Котелянець.

“Чекаємо конкретних рішень, бо наразі поки маємо зустрічі та переговори в офісі президента. Якщо до кінця місяця не буде дій – то ми підемо в наступ, бо президент Зеленський обіцяв одразу після інавгурації оперативні дії в цьому напрямку. Три місяці, вважаю, достатньо, аби підписати указ”, – наголошує голова ГО “Об’єднання родичів політв’язнів Кремля” Ігор Котелянець, за фахом – журналіст і спеціаліст із PR. 

Фото: ФБ Ігор Котелянець

Головне, на думку Котелянця, аби призначена людина була не з галузі політики, бо тоді вона переводитиме звільнення заручників у політичну площину.

Це має бути експерт, який має досвід визволення заручників та обирається на один рік, переконаний брат політв’язня.

Збір коштів на підтримку

На платформі “Спільнокошт” громадські активісти запустили проект “Родичі політв’язнів – за їх життя і свободу”.

За місяць назбирали дві третини від необхідної суми. Зібрано – понад 103 тис. грн, потрібно – 158 340 грн.
Є ще місяць, аби назбирати трохи більше 50 тисяч гривень. 

“Насправді для того, аби всім допомогти, треба досить багато грошей. Завдяки Спільнокошту можемо зібрати хоч якийсь мінімум”, – пояснює голова ГО “Об’єднання родичів політв’язнів Кремля”.

За його словами, гроші збираються на передачі політв’язням, придбання побутових речей: зубна паста, шампунь тощо, дорожні витрати під час відвідин родичів, реквізит для громадських акцій.

Ігор Котелянець (з портретом Євгена Панова) на вуличній акції на підтримку політв’язнів, червень 2019. Фото: Медійна ініціатива за права людини

“Медикаменти передавати не можна, бо треба висновок лікаря. Але передати якусь трав’яну мазь, яка не містить в собі хімічних речовин – можна”, – пояснює Ігор Котелянець. 

Читайте також:
Президент призначив стипендії імені Лук’яненка українським політв’язням РФ із Криму

Півострів, що бореться. Лутфіє Зудієва – про “Кримську солідарність” та журналістику опору

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна