ЄС на рік продовжив санкції проти режиму Лукашенка

Рада ЄС ухвалила рішення продовжити на рік обмежувальні заходи проти білоруських чиновників, які несуть відповідальність за насильство та репресії проти народу Білорусі та за жорстоке придушення протестів проти фальсифікації результатів президентських виборів в цій країні.

Інформація оприлюднена у четвер, 25 лютого, на сайті Європейської ради.

«Рада ЄС вирішила сьогодні продовжити до 28 лютого 2022 року обмежувальні заходи, які спрямовані проти високопоставлених офіційних осіб, які відповідають за насильницькі репресії та утиски проти учасників мирних демонстрацій, членів опозиції та журналістів в Білорусі, а також проти тих, хто несе відповідальність за фальсифікацію виборів. Санкції ЄС також спрямовані проти бізнесменів та компаній, які отримують вигоду від контактів або підтримують режим Олександра Лукашенка», – йдеться у повідомленні.

Згадані обмежувальні заходи передбачають заборону на подорожі до ЄС та заморожування активів для всіх осіб, включених до санкційного списку, – наразі там перебувають 88 персон, включаючи самого Олександра Лукашенка, а також заморожування активів 7 установ.
Персонам та організаціям на території ЄС заборонено прямо або опосередковано надавати будь-які фонди особам і установам, що включені до цього санкційного переліку.

Як зазначається в повідомленні, ЄС продовжує проводити уважний моніторинг розвитку ситуації в Білорусі. 22 лютого Рада міністрів ЄС із закордонних справ підкреслила, що з огляду на продовження неповаги до фундаментальних свобод та прав людини, а також на триваючі репресії проти народу Білорусі та громадянського суспільства з боку владних структур, ЄС розгляне можливість запровадження подальших санкцій.

До цього ЄС тричі приймав рішення про запровадження санкцій проти чиновників Білорусі та про розширення санкційного списку – у жовтні, листопаді та у грудні 2020 року.

ЄС висловив намір продовжити підтримувати народ Білорусі у його прагненні до демократії, шляхом підтримки громадянського суспільства та незалежних медіа.

Як інформувала “Новинарня“, після закінчення голосування на виборах президента Білорусі 9 серпня в Мінську та інших містах почалися мітинги та сутички противників чинного глави держави Олександра Лукашенка з міліцією.
Противники Лукашенка заявили про грубу фальсифікацію та підробку результатів голосування і показали, що на багатьох дільницях насправді перемогла опозиціонерка Світлана Тіхановська (наприклад, у Бресті згодом у котельні виявили залишки спалених бюлетенів з голосами за Тіхановську).

Світлана Тіхановська подала в Центральну виборчу комісію скаргу з вимогою провести повторний підрахунок голосів, але сама під тиском влади виїхала до Литви. Згодом Литва визнала її, а не Лукашенка, обраним лідером.

У перші дні протестів силовики застосовували проти демонстрантів світлошумові гранати, кийки, сльозогінний газ, по-звірячому били громадян кийками, проводили масові затримання. З боку протестувальників сотні людей було поранено.
Опозиціонери спершу використовували “коктейлі Молотова”, спрямовані салютні установки, будували барикади й намагалися відбивати в міліції затриманих.

Точно відомо про трьох загиблих громадян у перші дні. Однак різні джерела інформують про більше число вбитих.
22 серпня в Мінську знайшли повішеним ще одного учасника акцій протесту.

Число затриманих у перші дні сягнуло 7 тисяч, потім перевищило 12 тисяч і більше. Надалі протести стали мирними.

Євросоюз не визнав результати виборів у Білорусі. Глави трьох прибалтійських країн і Польща висунули вимоги Лукашенку та запропонували посередництво в діалозі з опозицією.

10 серпня на великому заводі БМЗ у Гомельській області почався перший страйк через результати виборів. Протестувальники ініціювали загальнонаціональний страйк із 17 серпня. До нього приєднувалися великі підприємства, як-то МТЗ, БелАЗ, ринки, ЗМІ, театри тощо. Однак за короткий час режим Лукашенка придушив протести на підприємствах.

14 серпня ЦВК Білорусі офіційно назвала Лукашенка переможцем виборів (80,1% голосів).

Натомість соціологія згодом показувала перевагу Тіхановської у 2,5 раза.

16 серпня мітинг на підтримку Лукашенка в центрі Мінська зібрав переважно бюджетників – загалом 10-12 тисяч. Натомість Марш свободи, влаштований опозицією, став наймасовішою акцією в новітній історії Білорусі – близько 200 тисяч учасників.

На тлі цих виступів Лукашенко щонайменше двічі зідзвонювався з президентом РФ Путіним і говорив про можливу допомогу з боку Росії у протистоянні з опозицією.

Надалі традиційними стали великі марші протесту щонеділі. Такі маніфестації 23 серпня та 30 серпня зібрали, за оцінками опозиційних ЗМІ, по 200 тисяч учасників.
Марш 6 вересня охопив удвічі менше людей. Після нього знову відбулися масові затримання учасників та організаторів.
Під час маршу 13 вересня демонстранти в Мінську ходили в елітне селище Дрозди, де розташована одна з резиденцій Лукашенка та живуть багато високопоставлених чиновників. Були затримані сотні людей, силовики застосовували світлошумові гранати, а в Бресті – водомети.

14 вересня Лукашенко зустрівся з президентом РФ Путіним у Сочі та домовився про позику на $1,5 млрд.

Надалі щотижневі виступи проти Лукашенка продовжилися, але стали менш чисельними.
“Народний ультиматум” – виконати вимоги опозиції до 25 жовтня, інакше збереться загальнонаціональний страйк – не було реалізовано.

12 листопада в лікарні в Мінську помер активіст Роман Бондаренко, якого напередодні силовики в масках побили й викрали з так званої “площі Змін” (конфлікт стався навколо біло-червоно-білих стрічок на огорожі). Ця смерть спричинила нові акції протесту.

Читайте також:
“Свобода перемагає страх”: Тіхановська в Брюсселі отримала премію Сахарова

У Білорусі суд позбавив видання TUT.BY статусу ЗМІ