Штовханина в ляльковому театрі: “вибори” в ОРДЛО та їх значення для України

автор: Людмила Кліщук

Відповідно до Мінських угод, вибори в ОРДЛО – на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей – можуть відбутися лише за українським законодавством, із дотриманням стандартів ОБСЄ та за моніторингу БДІПЛ ОБСЄ. Але такі формальності бойовиків та їхніх зверхників не обходять.

Після вересневого перевороту в “ДНР”, обидві псевдореспубліки – чи то пак, їхні куратори в Москві – призначили нову дату “виборів”: 11 листопада. До цієї дати лишається рівно місяць.

Хто там “балотується”, кого хотів би бачити у “владі” ОРДО/ОРЛО Кремль, чи вплинуть “вибори” на переговорний процес у Мінську та яку вагу ці сепаратистські “ігри престолів” мають для України – дізнавалася “Новинарня“.

З історії псевдовиборів в ОРДЛО

Мало хто пам’ятає (а ще менше людей надають цьому якусь вагу), що бойовики “ДНР” і “ЛНР” вже проводили одні вибори – 2 листопада 2014 року.
Тоді в Донецьку легітимізувався ватажок бойовиків Олександр Захарченко, в Луганську – Ігор Плотницький.

До бюлетенів на “главу ДНР” включили трьох осіб, “ЛНР” – чотирьох.

Голосувати дозволяли і по електронній пошті, і в місцях проживання біженців з Донбасу на території Росії – лише не на підконтрольній Україні території.
“ДНРівці” понизили віковий ценз до 16 років і рапортували про черги на дільницях.

Голосування в буквальному сенсі проходило під дулами автоматів.

Бойовики ОРЛО пропонували “обирати” між трьома списками, ОРДО – лише між двома.

Угруповання Захарченка і Плотницького, відповідно, “Донецька республіка” та “Мир Луганщині”, зайняли більшість крісел у “парламентах” псевдореспублік. Для “пущої демократії” до “народних рад” включили також другі фракції – “Вільний Донбас” і “Луганський економічний союз”.

Про суттєві ідеологічні розбіжності між різними “партіями” сепаратистів, включеними до бюлетенів, годі було говорити. Тоді як уже тоді відчувалася жорстка “внутрівидова” боротьба різних груп. Так, до “виборів” в ОРДО не допустили “партію “Новоросія” Павла Губарєва, місцеву Компартію, “Оплот” і блок “Єдина Росія”.

Цікаво, що одним із небагатьох претендентів на участь у виборах “глави ДНР” був так званий “міністр культури” Юрій Лекстутес. Тоді йому відмовили в реєстрації через “невчасно здані підписні листи”, а нещодавно чоловік здався СБУ за “покаянною програмою” і дав свідчення щодо бойовиків.

Україна і світ ті псевдовибори, звісно, не визнали.

Надалі, починаючи з 2015 року, ватажки “ДНР/ЛНР” разів чотири анонсували нові “вибори”, призначали, переносили і скасовували.

У першій половині 2016-го досягнення Києвом консенсусу із бойовиками та проведення виборів в ОРДЛО вимагали деякі європейські країни й інституції, зокрема тодішній глава МЗС Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр. Однак навіть затяті “замирювачі” з часом визнали: провести на окупованій РФ, мілітаризованій території хоч трохи справедливу виборчу кампанію – нереально.

Через чотири роки після призабутих фейкових “виборів” осені 2014-го, ватажки “ДНР” і “ЛНР”, за їхніми фейковими “конституціями”, мали б якось “переобиратися”. Але Захара – вбили, Плотву – усунули внаслідок перевороту.
Місця очільників “республік”, очевидно, “намолені” та очікують на чергові жертви.

Утім, бажаючі стати ватажками псевдореспублік є, і перед 11 листопада на окупованому Донбасі спостерігається навіть деяка боротьба між ними.

Спроби шторму в “ДНР”: все для “партії миру”

Під “вибори” сепаратисти “ДНР” створили виборчі штаби і висунули аж десять кандидатів. Втім, деяких відсіяли, і до виборів (поки що) допущені лише п’ять.

Загалом же “на главу ДНР” починали балотуватись: Денис Пушилін, який наразі виконує обов’язки очільника псевдореспубліки, колишній “народний губернатор” Донецька Павло Губарєв, “народний мер” Єнакієвого Роман Храменков, так званий “заступник міністра освіти” Володимир Медведєв, колишній “міністр оборони” 2014 року Ігор Хакімзянов, а також Олена Шишкіна, Іван Михайлов, В’ячеслав Дьяков, Роман Євстіфєєв, Валентин Спиридонов.

За словами українських експертів та журналістів, які регулярно моніторять ситуацію на тимчасово непідконтрольній українській владі території, ці “вибори” на ТОТ таки відбудуться. Хоча ще до загибелі Захарченка громадську думку готували до того, що вибори не потрібні. Обґрунтовували тим, що, мовляв, вибори – це велике навантаження на бюджет, під час війни цього робити не потрібно тощо.

“Після того, як “ДНР” залишилась без ватажка, розпочались процеси боротьби за трон “ДНР” між представниками різних “веж Кремля”. Це, насамперед, умовна група радника Путіна Суркова, група заступника голови уряду РФ Дмитра Козака та група куратора від ФСБ Сергія Бєсєди. Тому було вирішено організувати так звані “вибори”, щоб через них “легітимізувати” свій вплив на Донецьк”, – розповідає журналіст – переселенець із Луганська Іван Жеведь.

Попри те, що дехто зауважує, нібито Росія “самоусунулася” від виборчого процесу в ОРДЛО, насправді – навпаки, в РФ іде активна закулісна боротьба за вплив на вибори”. Різні групи  намагаються або проштовхнути свого кандидата, або якось домовитись про підтримку.

Денис Пушилін обживається на посаді ватажка “ДНР”

“Безумовно, Денис Пушилін є кандидатом від радника Путіна Владислава Суркова. Але позиції Суркова трохи похитнулись після невдалих виборів у Примор’ї, Хакасії та Володимирській області РФ. Тому конкуренти Суркова, намагаються скористатись цією поразкою, щоб, з одного боку, не дати Суркову повністю взяти під свій контроль виборчий процес у “ДНР”. З іншого боку, Сурков також розуміє, що вдало проведені “вибори” в “ДНР” допоможуть поліпшити свої позиції.
Пікантності додає невдала кандидатура Пушиліна, який має колосальний антирейтинг всередині “ДНР”. Тому, якби це були справжні вибори, то шансів стати головою “ДНР” у Пушиліна не було б”, – зазначає Жеведь.

Відтак, “сурковські” вдаються до найбрудніших методів, аби перемогти. Спочатку відбувається рейдерське захоплення організації “Вільний  Донбас” прямого конкурента Пушиліна – Павла Губарєва.

Потім до виборів у так звану “народну раду” не допускають дружину Губарєва Катерину – перед партз’їздом її просто викрали. І відпустили, вже коли список на “вибори” сформували інші, “потрібніші” люди.

Того ж дня, 29 вересня, щось вибухає на з’їзді “Компартії ДНР”, де постраждав ще один конкурент Пушиліна – Ігор Хакімзянов, який навесні 2014-го, як і Губарєв, пройшов через український полон.

Читайте також:
Вибух, викрадення, захоплення:
Пушилін перед виборами в “ДНР” зачищає конкурентів

Не дали зеленого світла і екс-командирові терористичного батальйону “Восток” Олександрові Ходаковському, який заявляв про свої наміри балотуватися – його просто не випустили з території Російської Федерації. Що зайвий раз підтверджує вплив Кремля на “перегони” в ОРДЛО.

Близький до Ріната Ахметова Ходаковський, як відомо, до подій 2014 року очолював донецьку “Альфу” СБУ. Потім організував незаконне збройне формування. До 19 липня 2014-го був головою так званої “служби безпеки ДНР”. У липні 2015 року Олександр Захарченко звільнив його своїм указом із посади секретаря “ради безпеки ДНР”.
Тоді звільнення Ходаковського пов’язували із намаганням керівництва “молодої республіки” обмежити вплив Ахметова на окуповану частину Донеччини.

Мережею свого часу гуляло відеозвернення Ходаковського про те, що він підтримує єдину Україну та не підпорядковується керівництву “ДНР”. І надалі він потроху критикував ватажків “республіки” в соцмережах – хоча й теж із колабораційних позицій.

“Сурков у Кремлі символізує так звану “партію миру” та прихильність Мінську. Тому ними і було обрано кандидатуру Пушиліна, який ніколи не одягав військову форму та позиціонує себе як “політик”.  Тому й було не допущено Ходаковського та Хакімзянова – вони брали участь у війні та є противниками Мінська”, – вважає Жеведь.

Конкуренцію Пушиліну міг би скласти  колишній “народний губернатор” Павло Губарєв, на якого робила ставку  кремлівська “партія війни”.

Його, зокрема, підтримав офіцер ФСБ, екс-ватажок бойовиків “ДНР” Ігор Гіркін (Стрєлков). І розкритикував Пушиліна, назвавши “шахраєм”.

Навколо Губарєва намагалися гуртуватися й “сепаратисти першої хвилі” – противники Мінська й Пушиліна.

Та 5 жовтня, під час чергового засідання так званої “центральної виборчої комісії ДНР”, стало відомо, що Губарєва у списках на “голову ДНР” немає.

Натомість у бюлетень пропустили п’ятьох: це нинішній в.о. “глави республіки” Денис Пушилін, адвокат Олена Шишкіна, голова окупаційної адміністрації Єнакієвого Роман Храменков, керівник музею бойової та трудової слави Спілки ветеранів Афганістану в Донецьку Роман Євстіфєєв, заступник мирміністра освіти і науки ДНР Володимир Медведєв. Всі як один – у базі “Миротворця”.

<

►

>

Якщо ще кілька днів тому Гіркін-Стрєлков говорив про те, що вибори мають відбутися (поки серед кандидатів був Губарєв), то тепер головний терорист 2014-го закликає ОРДО бойкотувати псевдовибори.

Мотивує це тим, що серед кандидатів залишилися ті, хто (увага!) “поверне Донбас Україні”.

Гіркін називає кандадатів на чолі з явним переможцем Пушиліним “клоунами” та “ляльками-спойлерами”, вибори – “ублюдочным шоу”, а посполитих жителів ОРДО закликає або взагалі не вийти на дільниці 11 листопада, або псувати бюлетені.

“Вибори” в ОРДО проводить росіянка

Ольга Позднякова, спущена з Росії “голова ЦВК ДНР”

І ще про роль Росії у цих “виборах”. “ЦВК ДНР” очолила 35-річна громадянка РФ Ольга Позднякова. Її кандидатуру запропонував Пушилін, а прислав – знову ж таки Сурков.
До початку російської агресії проти України жінка була депутаткою місцевої думи в місті Шахти Ростовської області від партії “Единая Россия”.

Виходить, місцеві мешканці, на думку російських кураторів, не годяться бути “смотрящими” за “виборчим” процесом. Відтак “волевиявлення” тимчасово окупованих територій Донеччини довірили ще одному “іхтамнєту”.

За даними сайту “Миротворець”, депутатка із Ростовської області співпрацює із так званим “міністерством інформації ДНР”, є заступником керівника центрального виконкому ГР “Донецька республіка” і керівником апарату “народної ради ДНР”.

У мережі є фото, на яких Позднякова позує в компаніях “ДНРівських” бойовиків – у тому числі вже знищених, як-то Гіві:

Крім іншого, прислана з РФ “контролерка Пушиліна” була членом “спеціального штабу із введення зовнішнього управління на підприємствах української юрисдикції”. Просто кажучи, брала участь у “віджиманні” Росією промислового потенціалу регіону.

І саме Позднякова тепер стежить за “законністю” та “прозорістю” так званих “виборів” в ОРДО.

На засіданні її “ЦВК” всі голосують “за”, у кутку гордо височить прапор Російської Федерації як нагадування, хто тут головний.

Відео:

Читайте також:
“Віджатими” українськими заводами в ОРДЛО керує
екс-губернатор Іркутської області Росії, – ЗМІ

Повний штиль в “ЛНР”:
Пасічник і його “програма-2023”

Із виборами в ОРЛО натомість все набагато спокійніше, та, за словами експертів, абсолютно зрозуміло й передбачувано.

Як відомо, у листопаді 2017 року в “ЛНР” відбувся переворот. Ігоря Плотницького, якого називали креатурою того ж Суркова, усунули з посади “глави республіки”. Колишньому командиру батальйону бойовиків “ЛНР” “Заря”, на відміну від його колеги Захарченка, пощастило вижити. Після путчу, який формально очолив тодішній глава “МВС ЛНР” Ігор Корнет, Плотницький подав у відставку, досить оперативно втік до Росії і, кажуть, живе в маєтку під Москвою .

Його місце як “в. о.” посів колишній співробітник СБУ, який у 2014-му зрадив присязі та перейшов на бік бойовиків – Леонід Пасічник “Магадан”. Він служив у Службі безпеки України із 1993 по 2013 роки, мав військове звання полковника. Очолював підрозділи по боротьбі з контрабандою відділу “К” УСБУ в Луганській області. Після переходу на бік бойовиків отримав потішні погони “генерал-майора”.

“Він підконтрольний ФСБ та Сергію Бєсєді – негласному, але очевидному куратору ФСБ на Донбасі. Пасічник виявився вдалою фігурою для всіх: він не брав участь у військових діях весни-літа 2014 року, а “офіційно” з’явився в “ЛНР” аж у жовтні 2014 року”, – розповідає переселенець із Луганщини Іван Жеведь.

Нема жодного сумніву, що Пасічник 11 листопада обереться і втратить приставку “в. о”. Тим більше, після переїзду в будівлю колишньої ЛугОДА він старанно підкреслював, що не просто спирається на Росію, а й що співпрацює з Сурковим.

Серед кандидатів на посаду “глави ЛНР”, які забезпечують масовку, опинилися також: інженер із охорони праці на луганському вокзалі Наталія Сергун, голова профспілкової організації Олег Коваль, співробітник так званого “міністерства культури ЛНР” Роман Олексин, директор міськсвітла Володимир Родіонов, співробітниця Перевальського районного історичного музею Людмила Руснак.
Не були зареєстровані директор Луганського лікеро-горілчаного заводу Леонід Держак та ще один тип із профспілки Юрій Ряплов.

Леонід Пасічник на АМК

Сам Пасічник майже щотижня виходить на брифінги, , обіцяє мешканцям ОРЛО покращити економічне становище, позиціонує себе як господарника. Ось, наприклад, 10 жовтня з’явився перед камерами на Алчевському металургійному комбінаті та “взяв участь у символічному запуску циклу з виробництва мільйонної тонни продукції, виготовленої комбінатом з моменту відновлення роботи в грудні 2017 року”.

Піарники вигадали Пасічникові так звану програму розвитку “республіки” до 2023 року (оптиміст, планує керувати й жити до того часу!).

Звісно, трудові колективи в ОРЛО її палко вітають, підтримують і вважають, що “прийдешні в листопаді вибори ще одним кроком на шляху до визнання Республіки”. Принаймні про це пишуть колабораційні ЗМІ Луганська, повертаючи атмосферу “колективної пропаганди” часів СРСР.

Як і Пушилін, Пасічник на армійські корпуси ЗС РФ на окупованих територіях Донбасу фактично ніяк не впливає.

Читайте також:
СБУ перехопила розмови переляканих ватажків “ДНР”,
які чекають призначень із Москви

“Вибори” як один з елементів ескалації

Підготовка до “виборів” у ОРДЛО не минає безслідно для України. Принаймні вона впливає на перебіг засідань Тристоронньої контактної групи та її підгруп у Мінську. Якщо переговори із проросійськими найманцями та їхніми кураторами і без того були складні, то тепер, складається враження, Росія ще більше ускладнює переговорний процес.

“Попри обурення ОБСЄ і української сторони підготовкою псевдовиборів на окупованих територіях, маріонетки РФ продовжують активно розігрувати цей брудний кремлівський сценарій і готуватися до виборів “руководітєлєй рєспублік”. Все це значно ускладнює й робить ще більш нервовими і без того непрості мінські переговори”, – розповідає перший заступник голови Верховної Ради, уповноважена президента з мирного врегулювання конфлікту в Донецькій і Луганській областях Ірина Геращенко.

“Сценарій “виборів” – це один із елементів ескалації і на переговорах, й на Донбасі, які запускає Путін, на жаль”,

– пише учасниця гуманітарної підгрупи ТКГ Геращенко.

Так, під час останньої зустрічі у Мінську знову не вирішилася низка важливих питань: щодо відкриття КПВВ “Золоте”, початку відбудови зруйнованого бойовиками мосту у Станиці Луганській, механізму пошуку зниклих безвісти, звільнення заручників тощо.

Поки що російська сторона закрила вуха та рота. Натомість задіює руки, аби створити видимість “легітимізації” своїх ставлеників на території ОРДО і ОРЛО.

Безсмертний: “Вибори” в ОРДЛО можуть бути механізмом впливу на внутрішній виборчий процес в Україні

Роман Безсмертний оголосив про свою участь у президентських виборах і проводить зустрічі в регіонах. Фото з ФБ

Кандидат політичних наук Роман Безсмертний, який до квітня 2016 року був представником України в політичній підгрупі ТКГ, вважає, що ці “вибори” ватажків “ДНР/ЛНР”особливо не вплинуть на подальший Мінський процес, оскільки де-юре перебувають у правовому вакуумі. Про це колишній віце-прем’єр-міністр, екс-депутат і посол сказав у коментарі “Новинарні“.

“Росія завжди використовувала інструмент виборів для тиску або шантажу. У 2015 році було прийнято остаточне рішення в рамках Тристоронньої контактної групи про те, що вибори на тимчасово окупованих територіях можуть відбутися лише за законами України. З того часу будь-які розмови на цю тему припинилися, і навіть Росія визнала, що вибори на території ОРДЛО можуть відбутися тільки за українським законодавством”, – нагадує Безсмертний.

Він наголошує: те, що має відбутися 11 листопада на тимчасово непідконтрольній Україні території Донеччини й Луганщини, не несе за собою жодних правових статусів.

Україна зиску та хоча б якогось позитиву від “виборчих інтриг” в ОРДЛО не отримає; не вплинуть вони і на нормандський формат переговорів. Натомість псевдовибори на ТОТ будуть свого роду механізмом тиску на політичний процес, який буде активізований в Україні у зв’язку із ходом внутрішньої виборчої кампанії, переконаний Безсмертний.

“Крім емоцій та розмов, увесь цей процес жодного конструктивізму не додає та не впливатиме на перебіг подій у Мінську. Очевидно, що всі заяви розпочалися тому, що Київ також входить у вибори: спочатку президентська кампанія, потім – парламентська. Це буде використовуватися, скажімо, як питання відношення кандидатів щодо визнання чи невизнання цих “виборів” тощо”, – резюмує Роман Петрович.

Рука СБУ у зміні облич в “ДНР”

У політичних процесах в ОРДЛО шукають зиск українські спецслужби, які не полишають ідею нищення “республік” ізсередини та, не виключено, теж по-своєму впливають на “ротацію” їхніх ватажків.

Мета їхня, схоже на те – ще більше розсварити між собою різні групи “сепарських” ватажків та їхніх кураторів; довести до, так би мовити, кипіння суспільно-політичну ситуацію (якщо там така є) в ОРДЛО та якось використати ці міжусобиці – аби система “з’їла” сама себе. Чи хоча б “понадкушувала” й послабила. 

Так, олії в полум’я додала Служба безпеки України, яка через місяць після вбивства Олександра Захарченка опублікувала аудіозапис підготовки людьми Пушиліна остаточного вирішення “проблеми Захарченка”.

Розмова відбувалася між помічником Пушиліна Олександром Лаврентьєвим та двома невідомими особами ще 12 червня в ресторані на турецькому курорті Анталія. Аудіо свідчить про підготовку Пушиліним “державного перевороту” – зокрема, йшлося про необхідність заміни до вересня 2018 року діючого “глави ДНР” без проведення виборів.
Різні медійні особи в середовищі бойовиків підтвердили, що голос на записі належить Лаврентьєву.

Такий інформаційний “хід конем” української спецслужби, ймовірно, посіяв ненависть та недовіру до Пушиліна “адептів Захарченка”.

Денис Пушилін отримує посвідчення кандидата в “ЦВК ДНР”А якщо припустити, що СБУ в Анталії не лише писала розмову помічника Пушиліна з “невідомими особами”, а й має відношення до цих осіб… Можна висунути оригінальні версії підготовки знищення Захарченка та наступної зміни влади в угрупуванні “ДНР”.

Читайте також:
РосЗМІ оприлюднили відео підриву Захарченка в “Сепарі”

Реакція Заходу: дипломати тиснуть на Росію

Зараз уже не 2016 рік, і Захід одноголосно заявив про те, що “вибори” в ОРДЛО суперечать Мінському процесу, а підготовку до них варто негайно припинити.

Так, у Євросоюзі закликали Росію відмовитися від проведення виборів на тимчасово окупованій території Донбасу та “уникати будь-яких кроків, які перешкоджатимуть реалізації Мінських угод”.

У заяві речниці зовнішньополітичного відомства ЄС Майї Косьянчич підкреслено, що Європейський Союз повністю підтримує незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України в межах міжнародно визнаних кордонів.

У ЄС наголосили, що реалізація Мінських угод всіма сторонами є ключем до досягнення стійкого мирного врегулювання конфлікту на Донбасі, натомість оголошені вибори “суперечать духу та букві Мінських угод, які містять конкретні положення щодо організації місцевих виборів у цьому регіоні”.

“Ми сподіваємось, що в цьому відношенні Росія, зокрема, повністю використає свій вплив на сепаратистів”, – йдеться в заяві з Брюсселя.

Спецпредставник Держдепартаменту США в Україні Курт Волкер в інтерв’ю DW назвав вибори на тимчасово окупованій території України нелегітимними та такими, що “порушують логіку мінського процесу”.

Дипломат зауважив, що йдеться про окуповані території, де відсутні базисні умови безпеки.

“Якщо йти за логікою Мінських угод та логікою повернення цієї території під контроль України, то ці утворення мають зникнути. Тож проведення виборів – нелегітимне не лише з огляду на безпекову ситуацію, а також і тому, що це утворення, які не мають існувати. Коли там буде гарантована безпека, тоді й мають проводитися вибори мерів, обласних адміністрацій тощо”, – підсумував Волкер.

Франція закликала напряму Росію відмовитися від проведення “виборів” 11 листопада в ОРДЛО. У заяві на офіційному сайті посольства Французької Республіки в Україні наголошується, що місцеві вибори, згідно із Мінськими домовленостями, можуть відбуватися лише відповідно до законодавства України.  

“Будь-яка інша форма голосування, анонсована фактичною владою, суперечить як букві, так і духу цих домовленостей, і вважатиметься недійсною. Ми закликаємо Росію використати свій вплив на фактичних ватажків із тим, аби вона відмовилася від проведення так званих виборів, призначених на 11 листопада 2018 року”, – наголошують  у дипломатичному відомстві Франції.

Уряд Німеччини також виступив категорично проти проведення так званих “виборів” на окупованій території сходу України і закликав відмовитися від цього кроку.

Представниця Канади в ОБСЄ Наташа Каер під час засідання Постійної ради ОБСЄ у Відні заявили, що листопадові вибори в ОРДЛО “не будуть більш законними, ніж так званий референдум у Криму під стволами російських автоматів”.

Мартін Сайдік, спецпредставник ОБСЄ на переговорах щодо Донбасу, також вважає, що нинішні “вибори в ОРДО і ОРЛО не відповідають ні букві, ні духу Мінських угод”.

Проти виборів в ОРДЛО видало заяву і Міністерство закордонних справ Польщі, наголосивши, що Варшава підтримує цілісність України.

У польському МЗС переконані, що локальні вибори, які проводять “російські сепаратисти” в окупованій частині Донбасу суперечать Мінську та “заслуговують на рішуче засудження”.

Втім, урядова точка зору не завадила популярному консервативному виданню “Rzeczpospolita” стати трибуною  для “кандидата” на “главу ДНР” Дениса Пушиліна. В інтерв’ю із заголовком “Лідер Донецької республіки: Ми готові до всього” Пушилін, зокрема, звинувачує українську владу у вбивстві свого попередника Олександра Захарченка, саботуванні Мінських угод тощо. Російських військ на Донбасі немає, пробує переконати європейців колишній діяч фінансової піраміди “МММ”.

Таким чином Пушилін намагається створити на заході новий імідж “глави ДНР”.

За деякими даними, опубліковане “Жеччю посполітою” інтерв’ю було “заказухою”, яку оплатили знов-таки московські куратори.

Читайте також:
У Росії знайшли нового “куратора” для “ЛДНР”