“В смислє поїхати?”. Ветеранський блокнот Серія Міщенка

У 2023 році, як і шість років тому, ГО “Інтерньюз-Україна” запросила учасників бойових дій, які мають бажання писати і готові ділитися своїми історіями, до участі в соціальному проєкті Школа публіцистики “Голос війни”.

Щотижня протягом двох місяців ветерани зустрічалися онлайн із найкращими письменниками й переймали їхній досвід. Лекторами стали Юрій Андрухович, Оксана Забужко, Катерина Бабкіна, Ростислав Семків, Олександр Михед, Павло Казарін, Ірина Цілик та інші.

“Новинарня” публікує низку творів, написаних за підсумками школи, у рубриці “Ветеранський блокнот”.

Сергій Міщенко

Сергій Міщенко “Яр”
45 років. Парамедик штурмових груп, у цивільному житті – маркетолог

Узагалі тупа тема не приходити на стрілку, яку тобі забив плішивий недоросток із сусіднього району. Звісно, він сам не прийде, а підпише на це свою бригаду покидьків. Але то вже нюанси. Хтось має їх покарати. Чому це маю бути не я?

Ще малим, коли я дивився кіно, де орди орків штурмували міста, я не уявляв себе ніде, окрім як на стінах фортеці. Ну й що, що я не вмію стріляти з лука чи вимахувати мечем? Та й знайти в оточеній фортеці кольчугу чи щит не за всі гроші світу нереально. То вже дрібниці.

Хто може завадити мені вдягтись у чисте й захищати рідне місто з вилами, штахетиною з огорожі чи гарним дрючком? Та хоча б розкидати граблі по вулиці, де вони на парад зберуться. Що ти «ха-ха»? Чудова тема.

Звісно, то трохи романтично.

Тоді я й не знав, що хтось має годувати й лікувати захисників на стінах, гострити їм шаблі й сокири, коли відбили чергову атаку чужинців, палити вогнища під казанами з розплавленою смолою.

Навіть у Середньовіччі праці вистачало всім. А тепер?

Та я вас прошу. Хтось має все те робити, бо орки хоч і дурні, але самі себе не повбивають. Треба щоб їм хтось у тому трохи допоміг. Чому це має бути хтось, а не я?

Ні… звісно, можна було б сказати: «Хлопці й дівчата, ви конкретно молодці. А в мене невідкладні справи десь далеко звідси. То ви й без мене впораєтеся. Вірю у вас, люблю неймовірно, повернуся відразу після перемоги».

А ким я після цього буду? Чи варто після такої фігні вертатися додому?

Як після такого дивитися в очі реальним героям, які вже знають пекло на землі? Ви бачили ті очі?

Та ну нах. Сам не знаю, як стрілятиму, бо не пробував ніколи. Ну то таке. Щось можу руками, організувати можу, а якщо геть непутящим буду, то я готую класно. Навіть із фігового набору продуктів щось поживне та смачне намудрую. Точно згоджусь.

— А родина?

— Тобто?!

— Куди ж вони без тебе?

— Ти ж мою Любку знаєш. Бойова ж? Еге. От і сам уяви, що вона тим оркам зробить, як дізнається, що зі мною щось не так. У неї тепер зачіска коротка. Ясно? То оркам точно капець буде. Якби було довге волосся, то я б коси заплів і за ті коси від орків висмикував час від часу. Але хтось із подружок підбив — вона й обрізала. То тепер оркам точно жопа буде, якщо я їх сам до неї не переб’ю.

До моєї Любки допускати їх не можна, бо в нас нині війна як вітчизняна, а буде зразу третя світова. Та ну нафіг. Нас потім ні в ООН, ні в НАТО не візьмуть за нелюдські передсмертні страждання свинособак.

Гнила тема.

Ти ж наче журналіст? Письменник? Фантазія нефігова має бути.

От море уявляєш? Велике таке. Воно ж не ціле, воно з крапельок. А як одну крапельку забрати, чи літр відлити, чи помпу поставити й відкачувати, то вже море буде?

Що «ха-ха»? А як сто тисяч помп? Та й випаровування ніхто не забирав. То вже й не море за тиждень буде, а велике озеро, а за кілька місяців і ставок.

Отож.

Ну куди я поїду? Тут моє місце.

Читайте також:
“Голоси війни”: українські ветерани написали нові оповідання в Школі публіцистики

“Подаровані очі”. Ветеранський блокнот Віталія Кирилова

Читайте також ветеранські есе 2017 року:
“Бригадний”. Донбаський блокнот Олексія Бешулі

Поїзд до Донецька. Ветеранський блокнот Олексія Бешулі

“Війна вдома, на Донбасі”. Ветеранський блокнот Олексія Бешулі

“Лист до саду”. Ветеранський блокнот Ірини Цвілої

“Лист моїй Рудій”. Ветеранський блокнот Лариси Радкевич

“Я бачив жінку”. Ветеранський блокнот Антона Колумбета

“Досі не знаю, чи той сепар живий”. Ветеранський блокнот Василя Піддубного

“Лист із Донеччини по дорозі до ДАПу”. Ветеранський блокнот Віталія Пясецького

“Лист до фортепіано”. Ветеранський блокнот Ігоря Михайлишина