Мова без захисту: навіщо уряд “підвісив” ситуацію з безпорадним мовним омбудсманом

Тарас Шамайда
співкоординатор руху “Простір свободи”
(для “Новинарні“)

Днями минув рік від події, яка викликала істерику в Москві і стала справжнім святом для українських патріотів – ухвалення Верховною Радою закону “Про забезпечення функціонування української мови як державної”. Всупереч поширеним побоюванням, упродовж цього року закон не спричинив жодних акцій протесту. Навпаки, соціологи засвідчили підтримку його ключових положень більшістю українських громадян. Попри періодичні спроби піддати закон ревізії, його норми поступово, одна за одною, набувають чинності. Закон про мову непомітно з предмету суперечок перетворюється на звичний елемент суспільного життя.

Можливо, річниця його ухвалення минула б майже непомітно, якби не гучна заява про відставку Уповноваженої з захисту державної мови Тетяни Монахової.

Втім, для тих, хто стежить за втіленням закону про мову в життя, чи, тим більше, намагається цьому процесу допомагати, ця заява не стала несподіванкою. Адже за п’ять місяців перебування на посаді

омбудсманка не відзначилася жодну помітною дією, пов’язаною з захистом державної мови.

У розлогому інтерв’ю, в якому, власне, вона й повідомила про відставку, пані Монахова розповідає, які в неї були наміри та як утіленню цих намірів нібито перешкоджали громадські активісти, уряд, що не виділяв кошти і не формував секретаріат, та навіть сам закон про мову, який вона мала б захищати.

Але, якщо відкинути домисли й оціночні судження, результат роботи Уповноваженої упродовж цих п’яти місяців близький до нуля.

Що це за посада

Щоб зрозуміти, які проблеми це створює для виконання закону, варто розібратися, що це взагалі за посада і навіщо вона потрібна.

Уповноважений з захисту державної мови – це політична посада, рівень якої можна порівняти з посадою міністра. Але діє уповноважений незалежно від інших органів влади та посадовців.

Стаття 49 закону про мову покладає на нього два головні завдання:

• захист української мови як державної:
• захист права громадян України на отримання державною мовою інформації та послуг у сферах суспільного життя, визначених цим Законом, на всій території України і усунення перешкод та обмежень у користуванні державною мовою.

Іншими словами, саме ця інституція має гарантувати, що закон про мову – не просто декларація, а надійний інструмент захисту прав кожного громадянина і загалом захисту української мови як важливого елементу державного ладу.

Серед іншого, мовний омбудсман, відповідно до закону, “подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо забезпечення ефективної реалізації державної політики, спрямованої на захист державної мови, всебічний розвиток і функціонування державної мови у сферах суспільного життя, визначених цим Законом, на всій території України, сприяння задоволенню мовних потреб українців, які проживають за межами України;
забезпечує моніторинг виконання законодавства про державну мову, державних цільових програм забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови як державної;

розглядає скарги фізичних і юридичних осіб на дії та бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій всіх форм власності, інших юридичних і фізичних осіб щодо дотримання вимог законодавства про державну мову;

спрямовує до Комісії з питань вищого корпусу державної служби, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій подання про проведення службових розслідувань, а також притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, винних у порушенні законодавства про державну мову, що є обов’язковими до розгляду;

складає протоколи та застосовує стягнення у випадках, встановлених законом”.

Як бачимо, повноваження доволі серйозні. Для їх реалізації Уповноважений має сформувати секретаріат, призначити своїх представників і взаємодіяти з іншими, в тому числі з правоохоронними, органами.

Згідно з законом, Кабмін мав забезпечити роботу Уповноваженого. І уряди Гройсмана та Гончарука ухвалили низку рішень, щоб запустити цю роботу.

Уповноваженого терміном на п’ять років призначає уряд – із числа кандидатів, запропонованих Мінкультом, Мін’юстом і Уповноваженим з прав людини.

Бути призначеним може лише той, хто “має досвід правозахисної діяльності або досвід діяльності із захисту державної мови та здатний за своїми діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнями виконувати відповідні посадові обов’язки” (стаття 50 Закону).

Тож коли в листопаді минулого року стало відомо, що головною претенденткою на посаду Уповноваженого з державної мови є маловідома викладачка з Миколаєва – пані Монахова, яка навряд чи відповідає цим критеріям, десятки діячів культури, науки та громадських активістів оприлюднили відкрите звернення до уряду з закликом призначити більш кваліфікованого і досвідченого кандидата – Тараса Кременя.

Проте уряд звернення проігнорував і 27 листопада таки призначив Тетяну Монахову, яку активно лобіював тодішній міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський.

Читайте також:
Монахова чи Кремінь? Мовного омбудсмана обирають із двох висуванців Миколаєва

У грудні представники спільноти “Мова об’єднує” провели кількагодинну зустріч із Монаховою й Бородянським, заявивши про готовність надати всіляку допомогу уповноваженій у її роботі.

Зустріч з активістами 11 грудня. Фото: Сергій Шум

Проте жодні досягнуті на цій зустрічі домовленості – від створення громадської колегії при уповноваженій до спільної популяризації закону про мову і налагодження комунікації між уповноваженою і суспільством – виконані не були.

Надалі Уповноважена вперто уникала відкритого діалогу з громадськістю, і працювала переважно кулуарно, а головне, як бачимо, безрезультатно.

Старт контрольних функцій – без омбудсмана чи без механізму реалізації

24 квітня Монахова повідомила, що подала заяву про відставку. Однак станом на сьогодні уряд цю заяву ще не задовільнив. І це – поглиблює проблему.

Адже 27 травня набувають чинності статті 55, 56 і 57 Закону про мову, які запускають у дію потужні контрольні функції Уповноваженого. Ці статті регулюють порядок розгляду скарг, перевірки порушень і винесення попереджень порушникам закону. З 2022 року до попереджень додадуться й штрафи за повторні порушення. А щоб ці скарги розглядати, новий Уповноважений (якого можуть обрати лише після офіційного звільнення попередниці і подання нових кандидатів від мінюсту, мінкульту й обмудсмена) повинен сформувати секретаріат і призначити представників.

Кожен день зволікання з боку уряду робить усе вірогіднішою ситуацію, що 27 травня Україна зустрічне або взагалі без Уповноваженого з захисту державної мови, або без дієвого механізму реалізації його повноважень. І навряд чи люди, для яких виконання закону про мову – не порожній звук, мовчки терпітимуть таке грубе його ігнорування.

Не може чи не хоче? Уряд чи Монахова?

Є дві основі версії причин проблем навколо посади Уповноваженого.

Перша – це навмисні дії влади, яка не усвідомлює значення державної мови для безпеки і єдності країни чи просто зробила це питання розмінною монетою у заграванні з Москвою. Але, розуміючи, що прямі атаки на закон про мову викличуть серйозний опір, вирішила саботувати механізми контролю і захисту цього закону. Спочатку призначити людину, яка не має ні бажання, ні здатності його ефективно захищати. Потім – довго не звільняти її попри заяву про відставку. Потім – довго обирати нового уповноваженого, і так – по колу.

Інша версія: ситуація з Уповноваженим – наслідок накладання кількох факторів: низького рівня компетентності урядовців у питаннях мовної політики, хибного кадрового рішення уряду Гончарука та нездатності самої Монахової виконувати покладені на неї функції.

У цій версії прямого наміру саботувати закон про мову влада не має.

На користь другої версії свідчить, наприклад, те, що інший передбачений законом про мову орган – Національна комісія зі стандартів державної мови – нормально працює. Формує апарат, розробляє документи. Комісія вже навіть оприлюднила для громадського обговорення порядок проведення іспиту на рівень володіння державною мовою, який кандидати на важливі посади складатимуть з липня 2021 року

Яка з цих версій є правдою, покажуть найближчі тижні. Поки що нинішній уряд має всі можливості не повторювати помилок попереднього. Для цього треба лише без зволікань призначити гідного Уповноваженого з захисту державної мови і ухвалити рішення, що знімуть штучні перешкоди в його роботі.

Читайте також:
Форум рідної мови: активісти прийняли План дій, омбудсман Монахова не прийшла

Бонус від редакції:
піврічна “діяльність” мовного омбудсмана через моніторинг ФБ

У Тетяни Монахової є дві сторінки у фейсбуці – приватна та посадова. Саме цю сторінку, Уповноважена із захисту державної мови Тетяна Монахова, варто вважати і каналом комунікації, і показником діяльності мовного омбудсмана.

“Новинарня” проаналізувала обидві ФБ-сторінки пані Тетяни після її призначення в Київ та склала висновок: вона, напевно, хороша людина, філолог і викладач. Але посада омбудсмана за визначенням передбачає захист прав (у даному випадку – української мови та її носіїв). А цим Монахова не займалася і на виклики фактично не реагувала.

Авжеж, закон передбачає появу конкретних контрольних важелів у мовного омбудсмана через пів року після призначення. Утім, як кажуть, було б бажання. Пані Тетяна зробила лише дві заяви з приводу резонасних випадків, пов’язаних із порушенням прав україномовних. А в іншому – переважно бралася до популяризації мови й літератури. Тобто до сфери Мінкульту, Міносвіти, Інституту книги та інших структур.

Нижче – наша “ревізія” публічної комунікації Уповановажної з захисту державної мови.

* * *

10 грудня Тетяна Монахова поширила повну відеоверсію свого першого брифінгу:

Того ж дня омбудсманка зробила у ФБ допис із поясненнями, які вона надалі в різних формах повторюватиме в соцмережі ще кілька разів: головне – не покарання за порушення мовного закону, а популяризація мови. І система штрафів “почне діяти не завтра – законом відводиться час (в середньому три роки) на підготовку” до цього.

11 грудня виважено прокоментувала висновки Венеціанської комісії щодо українського мовного закону, прилюднені п’ятьма днями раніше:

11 грудня, одним із перших дописів на посаді, Монахова прозвітувала про зустріч із громадськими активістами, які активно захищають державну мову. та подякувала “за конструктивний діалог”.

Першу (і передостанню) свою заяву щодо конкретних конфліктів навколо мовного питання Тетяна Монахова зробила 12 грудня, через кілька днів після вбивства в Бахмуті українського активіста.

Омбудсменка висловила співчуття родині та обережно зазначила, що “жахливе вбивство Артема Мирошниченка засвідчило наявність глибинних проблем у нашому суспільстві”, “протистояння світобачень, мов, версій української історії, розумінь векторів руху нашої держави”.

“Трагедія показала всім нам, яку кризу виховання молоді ми маємо сьогодні. Агресивність і безвідповідальність, жорстокість і дикість – це загрозливі речі як для людини, так і суспільства. Це те, що не може залишатися без уваги. Однак маємо розуміти, що не може бути простих рішень для складних, формованих десятиліттями, проблем, які вимагають комплексного розв’язання”, – написала Монахова в ФБ.

Читайте також:
“Можешь на нормальном языке говорить?!” Ким був Артем Мирошниченко в Бахмуті і за що його вбили

“Соцмережі емоціонують”: мовний омбудсман відреагувала на вбивство активіста Мирошниченка

15 грудня окремим дописом Тетяна Монахова звернула увагу на “деякі аспекти” своєї роботи на посаді.

“Через шість місяців після свого призначення Уповноважена із захисту державної мови почне виконувати свої контрольні функції, у т.ч. розглядати скарги громадян на порушення закону. Кожен, кому незаконно відмовлять у наданні інформації та послуг українською, зможе звернутися по захист своїх прав до Уповноваженої. Викладені у зверненні факти перевірять, якщо вони підтвердяться, порушник отримає попередження і припис про усунення порушення. За повторного порушення накладатиметься штраф, але штрафи діятимуть лише з 2022 року…”

17 грудня Монахова поширила лінк на текст сайту StopFake, який розвінчує фальшивку з сайту “Украина.ру” про те, ніби мовний омбудсман і його “шпрехенфюрери” будуть жорстко штрафувати за невиконання закону про державну мову:

Коментуючи звернення та закиди до неї в фейсбуці, заявила: “Мало хто усвідомлює, що Facebook – це не більше, як тренд із інформування суспільства, а не місце роботи. Уповноважена із захисту державної мови повинна передовсім виконувати Закон… Прочитайте текст Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної», якщо досі цього не зробили. Усі скарги будуть прийматися у встановлені Законом термін і спосіб”.

Надалі омбудсманка розповіла, як 23 грудня брала участь у роботі Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, де йшлося про висновки Венеціанської комісії щодо реалізації Закону “Про забезпечення функціонування української мови як державної”.

“Тетяна Монахова наголосила на необхідності отримання рішення Конституційного Суду України щодо Закону “Про забезпечення функціонування української мови як державної” та ухвалення Закону про нацменшини, перш ніж розпочинати розмову про доцільність внесення уточнень і коригувань до чинного законодавства”, – ішлося у звіті.

Нагадала про дату (16 січня), від якої вся реклама має бути державною мовою:

Поширила лінк на свій коментар із порадами російськомовним вчителям, як їм переходити на українську:

6 лютого Монахова відреагувала дописом на скандал навколо продюсерки “1+1” Олени Єремєєвої, яка заявила, що українська мова – лише для приземлених комедій:

Це була друга й остання репліка омбудсманки на своїй офіційній сторінці про конкретний інцидент щодо мовного питання.

Монахова не обурювалася з приводу заяви Єрємєєвої, а лише нагадала, що “мовою поширення та демонстрування фільмів в Україні є державна мова”.

“Навіть якщо російськомовний контент транслюється в межах визначених законодавством квот, я би радила керівникам телеканалів уникати суб’єктивних оціночних суджень на кшталт того, який жанр “виглядає українською мовою” краще або гірше, аби не ображати почуття своєї глядацької авдиторії”, – додала омбудсманка.

Читайте також:
Група нардепів просить поліцію відкрити кримінальне провадження щодо продюсерки “1+1″Єремєєвої

На початку лютого Тетана Монахова поширила лінк на своє інтерв’ю про наміри сформувати секретаріат:

Поширювала посилання на своє інтерв’ю до Дня рідної мови, закцентувавши на потребі популяризвувати українську серед молоді, просувати український реп:

Поширила відео із “круглого столу”, в якому брала участь:

Відзначила День письменника, запостивши своє фото на особистій сторінці…

…а на посадовій сторінці – назвавши улюблених українських письменників:

6 березня пані Тетяна поскаржилася на те, що “ЦНАП Печерського району м. Києва призупинив реєстрацію Секретаріату за браком необхідних засновницьких документів“.

“Протягом трьох місяців роботи на посаді омбудсмена з мови я намагаюся запустити роботу цієї інституції. Отримання кожної резолюції, кожного підпису вимагає чимало часу. Потрапити до порядку денного Кабміну, аби питання було розглянуто, – також.
Я провела безліч консультацій з юристами Верховної Ради, Кабміну, різних міністерств. Усі в один голос кажуть: “Треба вносити зміни до Закону – інакше не вийде”, – написала Монахова в соцмережі.

Поширила лінк про україномовну книгарню в Бахмуті, яку тримає АТОвець і на якій розміщено банер пам’яті Артема Мирошниченка:

З нагоди дня народження Тараса Шевченка поширила лінк на підбірку пісень сучасних гуртів на вірші Кобзаря:

У кінці березня перепостила жартівливу картинку, поширену Олексою Негребецьким:

Написала про зворушливий лист, отриманий від президента Асоціації україністів Японії Окабе Йошихіко:

Поскаржилася, що 15 квітня уряд знову не розглянув питання про створення секретаріату мовного омбудсмана:

Власне, на цьому все. Останні три тижні сторінка Уповноваженої із захисту державної мови не оновлюється.

А на особистій сторінці пані Монахова показує свою “карантинну антистресову дієту”.

Перед тим вона поширила лінк на вже згадане інтерв’ю про відставку сайту Opinion та супроводила його поясненням: “…Треба знайти сили вчасно усвідомити, що двері, які просто намальовані на цегляній стіні, не відчиняються”.

Пані Тетяна пояснила: закон про мовного омбудсмана виписаний так, що хоча й передбачає секретаріат Уповноваженого, але не дає змоги його сформувати (бо не вказано, що це має бути юридична особа). Оскільки немає секретаріату – нема змоги сформувати штатний розпис та отримувати зарплату. Відтак Монахова працювала на посаді як волонтерка, пересувалася по Києву на метро і, за її словами, витратила за цей час 30 тисяч гривень із сімейного бюджету – на переїзди з Миколаєва до Києва й наймання житла в столиці.

Водночас відомо, що поїздку на Донбас, у Бахмут, Монаховій пропонували оплатити активісти – але чиновниця відмовилася від такого спонсорства.

Мовна омбудсманка в інтерв’ю поскаржилася, що Кабмін не ставив на розгляд її проєкти постанов про створення секретаріату, і спроби Монахової достукатися до офісу президента теж були тотально проігноровані.

При цьому Монахова фактично показала, що прийшла на посаду не зовсім для захисту державної мови. Інакше як сприймати її фрази про “небезпеку, коли боротьбою за українську мову будуть маніпулювати” (в контексті переслідувань україномовних)? Або що мовне питання залишатиметься предметом спекуляцій, адже “закон про захист державної мови мав би бути прийнятий одночасно із законом про нацменшини і мови нацменшин” (а без того є недосконалим?

Пані Тетяна вочевидь була щира, розповідаючи, що “більшу частину свого життя присвятила вивченню, дослідженню, викладанню, популяризації української мови. Я доктор філологічних наук, зрештою. І я отримувала чимало відгуків від своїх колишніх студентів, які писали теплі слова про те, як завдяки моїм парам полюбили й вивчили українську мову”.

Але ж викладання і дослідження мови – це не той бекграунд, який передбачений для кандидата на посаду Уповноваженого з захисту державної мови. До призначення на посаду Тетяна Монахова не була відома якимись публічними діями із підтримки закону чи захисту мовних прав українців, які масово порушуються.

То як все-таки пані Тетяна потрапила на посаду, тобто на конкурс, від Міністерства Бородянського? Вона сама зізнається: їй запропонували “згори”.

“Люди з мого близького оточення знають, наскільки несподіваною для мене стала пропозиція спробувати себе в політиці. Спершу, коли мені зателефонували з Мінкульту й сказали, що відбувається такий конкурс і мене запрошують взяти участь, я подумала, що це розіграш від моїх колег. Звідки про мене дізналися? Хто рекомендував? Чому я? Для мне й досі ці питання не мають чіткої відповіді. Утім, (…) я поміркувала і погодилася прийти на співбесіду до міністра. Так я познайомилася з Володимиром Бородянським”, – розповіла уповноважена.

Як відомо, в березні Бородянський позбувся посади міністра культури, молоді і спорту фактично за власним бажанням (через намір влади його розділити). Тепер сама оголосила про відставку й Монахова.

Щоправда, уряд із першого разу проігнороував її заяву на звільнення – майже так само, як ігнорував проєкт постанови про секретаріат мовного омбудсмана.

Читайте також:
Українська втрачає позиції на ТБ і в сфері послуг: мовний моніторинг-2019. ІНФОГРАФІКА