автор: Соня Рой
фото з відкритих джерел
На сьогодні є більш ніж 200 кримінальних проваджень, які охоплюють події на Майдані від листопада 2013 року до 2014 року і перебувають на різних стадіях (ще розслідуються, розглядаються в судах, винесені вироки, що набрали законну силу чи оскаржуються), підозрюваними й обвинуваченими в яких є майже 300 осіб — від експрезидента, колишніх міністрів та суддів до беркутівців, тітушок, даішників та слідчих.
Але після десятої річниці подій на Майдані близько 60 справ можуть закрити за спливом строків давності, а по деяких вже закриті, тому ситуація з покаранням винних у злочинах проти Майдану насправді сумна, хоча за 10 років майже по всіх епізодах встановлені фактичні обставини та учасники події, що частково було зафіксовано та оцінено у вироках, зокрема у вироку Святошинського суду по одній зі справ щодо розстрілів на Інститутській 20 лютого 2014 року.
Тому що обсяг інформації, яка пов’язана з розслідуванням подій на Майдані та розглядом справ, настільки великий, що фізично не може вміститися в мозок однієї людини. Тим паче складно, за якийсь адекватний проміжок часу, розповісти цю інформацію людині, яка не слідкує за справами 24/7/365 (<= це не номер справи, а позначення “весь час, роками”).
Впродовж місяця відбувається близько 100–150 засідань у справах Майдану. Ну, має відбуватися. Тобто призначаються судами. І не тільки київськими. Тобто в середньому — 6–7 засідань на день. Вони можуть зриватись, а можуть тривати по декілька годин. До речі, як вони проходять можна дивитись онлайн. В окремих процесах відбуваються трансляції засідань на сайті судової влади.
Є справи, які все ще на стадії розслідування. Досі з’являються нові підозри. Деякі справи слухаються багато років. Іноді тому, що там дуже велика кількість потерпілих, свідків та матеріалів. А деякі затягуються стороною обвинувачених чи просто дуже повільно слухаються судами.
У цих процесах постійно щось відбувається. Справи передаються в суд. Судді беруть самовідвід. Підозрюваним чи обвинуваченим обирають запобіжний захід. Щось оскаржується в апеляційному чи касаційному суді. Провадження об’єднують чи зупиняють. Обвинувачені перестають з’являтися в суд. Їх оголошують в розшук. У судах досліджуються докази. Свідчать потерпілі, свідки чи обвинувачені. Зриваються засідання. Змінюються судді. Справу передають до іншого суду. Розгляд починається спочатку. Проходять дебати. Виносять вироки. Оскаржують вироки.
Ці події висвітлюються. Але фрагментарно. І дуже складно зрозуміти загальну картину того, що відбувається, по окремих новинах. Хоча є журналісти, які дуже намагаються це виправити.
І навіть люди, для яких справи Майдану це щоденна (а іноді й нічна))) праця, знають та можуть розказати лише якусь частину інформації — по окремих справах чи епізодах. Не тому, що їм не цікаві інші справи Майдану. А тому, що це занадто великий, як для однієї людини, обсяг інформації.
Але ми спробуємо скласти хоча б загальну картинку того, що відбувається з розслідування подій на Майдані. І відповісти на деякі питання.
Жовтий мікроавтобус “Фольксваген” Автомайдану в пастці “беркутів” у Кріпосному провулку, 23 січня 2014 року
Справи Майдану — це загальна назва для кримінальних проваджень. Вони охоплюють події Євромайдану та Революції Гідності. Складно тут перераховувати всі справи. Їх понад 200. Але наведемо загальні епізоди — тобто події Майдану — по кожному з яких може бути декілька справ. А обвинувачені можуть проходити одразу по кількох епізодах.
Убивство 22 січня 2014 року Сергія Нігояна, Михайла Жизневського та Романа Сеника (помер у лікарні 25 січня, через декілька днів після поранення) — на жаль, у цей перелік розслідуваних епізодів не входить. Нема справ в суді по цьому злочину. Немає навіть підозр.
Є лише розуміння, що 22 січня 2014-го року одні “правоохоронці” почали використовувати летальну зброю. Розстрілювати протестувальників на вулиці Грушевського. Трьох убили. Інших — поранили.
А інші “правоохоронці” — слідчі — зробили все, щоб знищити докази проти перших і спотворити картину злочину.
Читайте також:
Вісім років Майдану: як у судах спливають терміни справ щодо “беркутів”, міліції та продажних суддів
Слідчі — Розслідуванням справ Майдану до 2019 року займалось управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури. З 2020 року ці функції виконує Державне бюро розслідувань (ДБР). Саме ДБР відкриває провадження, оголошує підозри та клопоче про запобіжні заходи на стадії розслідування. Воно ж проводить слідчі дії та передає справи до суду.
Прокурори — Роблять це слідчі ДБР під процесуальним керівництвом спеціального відділу Офісу Генерального прокурора (ОГП). Цей же відділ підтримує обвинувачення в судах.
Судді — з дуже різною продуктивністю розглядають ці справи.
Є приклад Святошинського суду. Суд присяжних розглянув та виніс вирок п’ятьом беркутівцям у справі розстрілів 48 та поранення 80 людей на Майдані. Формально цей суд тривав майже 8 років. У цій справі був надзвичайно великий обсяг інформації. Як і кількість потерпілих та свідків.
Суд перебував у нарадчій кімнаті близько року. Але вирок, попри все, існує.
Оголошення вироку беркутівцям, 18 жовтня 2023 року. Фото: Громадське
А є приклад справи щодо штурму Майдану 11 грудня 2013 року, яку передали до суду 7 років тому, але досі не почали слухати по суті.
Чому так відбувається — окрема розмова. Є як об’єктивні чинники, так і відверте затягування та, можливо, небажання розглядати справи. Але приклад вироку у Святошинському суді довів, що за умови зацікавленості всіх учасників процесу навіть найскладніші справи могли б бути доведені до вироку до закінчення строків давності.
Потерпілі — це люди, які постраждали під час Євромайдану та Революції Гідності. Чи їхні родини. Кількість потерпілих у справах Майдану насправді менша, ніж реальне число постраждалих. Тому що для набуття цього статусу необхідно звернутися до відповідних органів із заявою.
Але саме за заявами та свідченнями цих людей відкриваються та рухаються кримінальні провадження у справах Майдану. А у випадку, якщо постраждалі не звернулися до слідства або відмовилися брати участь у справі, навіть злочини з відомими виконавцями можуть залишитися безкарними.
Участь потерпілих у процесі дуже важлива для доведення справ до вироків. Хоча зрозуміло, що це дуже важко — протягом стількох років добиватися правосуддя для себе чи рідних та всього суспільства.
На жаль, не всі з них дожили до 10-ї річниці Майдану. Але розгляд їхньої справи все ще триває.
Представники потерпілих — адвокати, які представляють інтереси потерпілих у судах. Які також “рухають” ці справи разом з прокурорами. Для них справи Майдану — це важка, щоденна, іноді не дуже вдячна, але дуже потрібна праця.
Саме вони б’ють на сполох, коли справи опиняються під загрозою закриття. Чи коли підозрюваний або обвинувачений залишаються без запобіжного заходу і є ризик його втечі. Коли потрібні зміни в законодавство чи навпаки, коли ці зміни несуть загрози для справ. Інформують про те, як триває розгляд. (Частково про це можна дивитися тут)
І насправді вони є носіями великого обсягу інформації. Не тільки про розгляд справ у судах, а й узагалі про реальні події Майдану. Ну і власне постійно відстежують рух цих всіх справ.
Захисники — адвокати підозрюваних чи обвинувачених. Вони теж є учасниками процесів. Але, на відміну від представників потерпілих, обов’язково мають бути присутні в судовому засіданні. Як і обвинувачені.
І власне тут частково ховається відповідь на питання “чому так довго розглядаються справи?”.
У випадку відсутності захисника чи обвинуваченого в суді засідання проводити неможливо. Суд має з’ясувати поважність причини неявки та відкласти розгляд на іншу дату. І тут з’являється дуже багато можливостей для відвертого затягування справ.
По-перше, в одного обвинуваченого може бути декілька адвокатів, які по черзі не з’являються з “поважних” причин. По друге, суд може відкласти засідання на місяць. Чи два. І це — реальна проблема для дотримання розумних строків розгляду справ.
Підозрювані та обвинувачені — ті, кого слідство вважає причетними до злочинів і чию вину намагається довести в суді.
Частина з них, особливо високопосадовці та деякі беркутівці, втекли. Переважно в Росію чи на окуповані території.
Втекли ще у лютому 2014 року або в процесі розгляду справ. В таких випадках судові слухання можливі. Але за процедурою спеціального провадження. Тобто заочно.
Така можливість — розслідувати й розглядати справи без присутності обвинуваченого — з’явилася тільки у 2021 році, після внесення відповідних змін у законодавство. І тільки по окремих статтях. У таких випадках обвинуваченого в суді захищає адвокат.
Обвинувачені, які залишились, переважно ходять у суди. Та разом із захисниками намагаються довести свою невинуватість. Чи, можливо, чекають спливання строків давності для притягнення до відповідальності.
Журналісти — фото, відео та текстові матеріали, які були зроблені журналістами під час Майдану, часто стають доказами у справах і досліджуються судами.
Впродовж цих 10 років було і з’являється дуже багато матеріалів на тему Євромайдану і Революції Гідності. Розслідування, суди та окремі події (передача справи до суду, затримання чи вироки) також потрапляють у стрічки новин.
Але зазвичай інтерес до справ зростає саме на річниці. І насправді з окремих матеріалів, навіть із кількісними показниками розслідуваних справ та вироків, достатньо складно зрозуміти повну картину того, що відбувається зі справами Майдану.
Є журналісти, які роками слідкують за судовими процесами та розповідають не тільки про окремі засідання та обставини справи. Вони досліджують та фіксують, як саме відбувалися події на Майдані, хто коли та що саме робив. І завдячуючи їм, ці події залишаються не тільки в розповідях окремих людей, вироках та процесуальних документах, але й у нашій колективній пам’яті.
Коротка відповідь — українські міліціонери.
Слідство вважає причетними до вбивств на Інститутській 20 лютого 2014 року:
Про причетність “третьої сили” та “грузинських снайперів” тощо не йдеться.
Майдан 20 лютого 2014. Беркут із жовтими пов’язками
На сьогодні є вирок Святошинського суду у справі Янішевського та чотирьох беркутівців спецроти.
В Україні перебувають тільки двоє з них — Олександр Маринченко (йому призначили покарання 5 років, яке він вже відбув) та Сергій Тамтура (виправдали).
Решта — Олег Янішевський (покарання — довічне позбавлення волі), Сергій Зінченко (покарання — 15 років) та В’ячеслав Аброськін (покарання — 15 років), перебувають у розшуку після обміну полоненими в грудні 2019 року. Вони втекли до РФ.
З текстом вироку можна ознайомитись в реєстрі судових рішень за № справи – 759/3498/15-к.
(Текст налічує понад 1700 аркушів, тому завантажується дуже-дуже довго. Але в нас вийшло)
“…За обсягом великий не тільки тому, що багато тексту, але й тому, що тут багато відповідей на всілякі зручні й незручні, що дуже важливо, питання. На будь-якому етапі: починаючи з самого початку, з влади, з керівництва країни, закінчуючи протестувальниками. Усі отримали обʼєктивну оцінку від суду.
Оцінку надавала не особа, яка співчуває одним і ненавидить інших чи переслідує якусь мету. Це суд надав оцінку, враховуючи все те, що ми почули.
Я ж у суді знаходився з першого дня до останнього. Все, що ми зібрали і почули, ми оцінили і виклали у цьому рішенні. Тут багато відповідей і ми цим пишаємось”, — так прокоментував вирок головуючий у справі суддя Сергій Дячук.
У цьому вироку дійсно досліджені події не тільки 20 лютого 2014 року, але й те, що цьому передувало, починаючи із заяви про відмову від асоціації з ЄС.
Президент України (на той час) Віктор Янукович пояснює канцлеру ФРН Ангелі Меркель та президенту Литви Далі Грібаускайте, чому вирішив відмовитися від підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Вільнюс, 28 листопада 2013 року
Нещодавно до суду передали велику справу за обвинуваченням Януковича та керівництва силового блоку щодо насильницьких злочинів 18-20 лютого 2014 року. ЇЇ розгляд іще не розпочався. Усі обвинувачені в цій справі перебувають у розшуку.
Три справи щодо спецроти київського “Беркуту” також нещодавно передано до суду. Це справа командира спецроти Дмитра Садовника. Та окремо справи щодо 6 та 5 його підлеглих. Усі вони переховуються від слідства.
Також є вирок (заочно) колишньому працівнику міліції Яковенку — за приховування зброї та допомогу беркутівцям втекти.
Тобто що саме відбулося 20 лютого 2014 року на Майдані, зафіксовано тепер не тільки на численних відео (з яких волонтери зробили посекундну синхронізацію), але й у вироку суду. Хоча він і не набрав ще законної сили. Його планують оскаржити.
І це одне з завдань правосуддя — встановлення істини. А ось з досягненням справедливості у вигляді покарання винних все дуже сумно. Чому — окрема тема.
Ось тут можна прочитати деякі відповіді на це питання від Стаса Козлюка — журналіста, який багато років слідкує за справами в судах.
Читайте також:
“Тітушковод” Крисін програв апеляцію: суд підтвердив вирок за викрадення і катування людини під час Майдану
Юрій Крисін у суді. Фото: Ельдар Сарахман, УП
Якщо не рахувати тих, хто перебуває/перебував під вартою на час розслідування чи суду, тільки тітушку Юрія Крисіна.
Для того, щоб обвинувачений опинився за ґратами за злочини проти Майдану, має бути одночасно виконано декілька умов:
Серед усіх справ таких, де були б виконані всі ці умови, майже немає.
На сьогодні у справах Майдану є заочні вироки з реальним терміном позбавлення волі. Є справи, де суд призначив реальне покарання, але вирок не набрав законної сили. Є вироки з випробувальним терміном. І є виправдувальні вироки. Наприклад у справах суддів Майдану.
І є підозрювані чи обвинувачені, щодо яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Наприклад, командир львівського беркуту Ростислав Пацеляк зараз перебуває в СІЗО.
Але так, не можна сказати, що дуже багато винуватих у злочинах проти Майдану опинилися за ґратами.
Таке запитання іноді можна почути в контексті відсутності вироків у справах Майдану. І тут варто розрізняти безпосередньо розслідування справ і доведення їх у судах. Ці дві стадії на шляху до вироків відбуваються дуже по-різному. Зокрема, в них дуже різні часові рамки.
З подій Майдану “нерозслідуваними” можна вважати епізоди перших убивств та поранень на вулиці Грушевського 22 січня 2014 року.
Тривалий час правоохоронці вдавали, що стріляли з боку протестувальників, і навіть підтасовували експертизу для цього. Це повністю спростовано. Тобто стріляли з боку правоохоронців. Тоді це був і “Беркут”, і Внутрішні війська. Але конкретно особи, які це зробили, не встановлені. І справа ця не в суді.
Але по інших подіях слідством встановлено фактаж, коло причетних осіб та інше. Деякі справи (близько 70 проваджень) все ще не передані до суду. Але в кожному вище перерахованому епізоді є хоча б одна, а зазвичай і більше справ, які судом уже розглядаються (загалом таких близько 150).
Власне, в судах вони і “зависають” на роки. Це означає, що майже всі події Майдану розслідувані. Але вироків за ними немає.
Варто зазначити, що слідство щодо осіб, які переховуються в Росії чи на окупованих територіях, через недосконалість законодавства було ускладнене до появи процедури спеціального розслідування в її сучасному вигляді.
Тому ці справи потрапили до суду пізніше. Але і строки давності в цих справах не спливають. Тому що підозрювані в розшуку.
Справи зависають у судах.
Ось як представник потерпілих Євгенія Закревська описувала процес розгляду справ у судах 2 роки тому. Додайте до цього повітряні тривоги, відсутність світла минулої зими, мобілізацію деяких обвинувачених та інші реалії повномасштабного вторгнення:
“Справи закриють через сплив строків давності. Вироків не буде….
Це саме ті “беркута”, слідчі й прокурори, які не втекли. Переважна більшість їх продовжує працювати в поліції, прокуратурі. Вони залишаться на своїх посадах із повним відчуттям безкарності. Безкарності, доведеної в суді.
І все це не через те, що “нічого не розслідується”. Усі ці справи розслідувані. І маринуються в судах уже три, чотири, п’ять, а то й шість років.
А через те, що в справі призначаються 3-4 засідання на рік, які не відбуваються:
“Ой, а обвинувачений сьогодні у відрядженні / забув / не прийшов / не зміг доїхати / переплутав дати / не зробив щеплення…”
“Ой… а мій адвокат стоїть у пробці / в нього інша справа / відпустка / народилася дитина / карантин / відрядження”.
Десять тисяч інших причин, кожна з яких не цікава ні журналістам, ні судді, ні подекуди й прокурору…
Це також через засідання, які роками переносяться на вимогу захисту через начебто неявку потерпілих, яких у справі кілька десятків і які не мають обов’язку за КПК з’являтись на засідання і вже точно не мають такого бажання — адже якщо вони приїдуть, засідання все одно не відбуваються. А я просто не знаю людей, готових викидати роки свого життя в повітря.
І саме ця нікому не цікава трясина “нічого-не-відбувається” – саме вона і є найуспішнішою стратегією захисту обвинувачених. Саме вона не знаходить ніякого опору суспільства, судової системи, професійної спільноти.
Саме вона безальтернативно призведе до звільнення обвинувачених від відповідальності.
До поразки судової системи і громадянського суспільства.
До тріумфу безкарності.
Це буде вироком нам. А не їм”.
За ці два роки втекли деякі обвинувачені, на війні гинули потерпілі. В ЗСУ пішли кілька представників потерпілих.
Попри все, ті, кому ці справи ще важливі, продовжують їх “штовхати”. За два роки суди проголосили 12 вироків*, з них один виправдувальний і 5 заочних. Але поки за ґрати за цими вироками ніхто не сів.
Учасники Революції гідності на вулиці Інститутській, 20 лютого 2014 р. Серед загиблих Героїв Небесної сотні – Устим Голоднюк (його відтягує чоловік на задньому плані). Фото: ФБ Оксана Трапезун
Читайте також інтерв’ю “Новинарні“:
Адвокат Майдану Євгенія Закревська: Вже торік суд виніс би вирок винним за розстріл на Інститутській, але підозрюваних віддали Росії
Те що на 10-ту річницю подій спливають строки давності для притягнення до відповідальності обвинувачених, — не новина. Про це потерпілі, їхні представники та прокурори кажуть останні декілька років.
Це не означає виправдання обвинувачених. Але судовий розгляд у таких справах можуть закрити. Чи не розпочати.
Таких справ, за інформацією прокуратури, близько 60.
Зокрема це справи по:
Чому? 10 років — це строк давності для притягнення до кримінальної відповідальності у разі вчинення тяжкого злочину. За злочини середньої тяжкості, як то перешкоджання мирним зібранням, строки вже закінчилися. І вже зараз ми можемо бачити це у вироках, навіть коли особу визнають винуватою.
Триватиме і далі розгляд справ за особливо тяжкими злочинамм, наприклад, за обвинуваченням у вчиненні вбивств та терористичного акту (там строки давності – 15 років). Та справи, де обвинувачені переховуються від слідства чи суду.
Зрозуміло, що повномасштабне вторгнення РФ в Україну змінило наше життя та фокус уваги. А 10 років – це дуже довгий строк для уваги до однієї події. Але…
Цікавитись, ходити в суди, чи просто поширювати перевірену інформацію про справи Майдану.
Ті, кому досі не байдужі ці справи – потерпілі та їхні адвокати, слідчі і прокурори, свідки, журналісти й просто люди, які часом цікавляться справами – роблять дуже велику роботу, щоб як мінімум зафіксувати, що саме відбулося на Майдані. Як максимум – добитися покарання для злочинців. У тих справах, де це ще можливо.
20 лютого 2014, вулиця Інститутська. Майданівці несуть убитого побратима Андрія Дигдалевича. Фото: Микола Бузенко
Навіть проста присутність в судах, інформація про справи чи увага до них у вигляді лайків, репостів чи переглядів трансляцій, насправді впливає на розгляд справ. На те, як ведуть справи судді. На роботу слідчих та прокурорів. На те, чи дозволяють собі захисники обвинувачених не приходити в засідання, затягуючи розгляд справ. На те, чи відчувають підтримку ті, хто, попри все, роками “штовхає” розслідування подій на Майдані.
#НеЗабувайПроСправиМайдану
Вироки за минулі 2 роки:
* 06.12.21 Верховний Суд залишив у силі вирок Віктору Януковичу, засудженому за державну зраду та пособництво у веденні агресивної війни до 13 років позбавлення волі.
05.12.22 Заочний вирок беркутівцю Ігорю Садовниченку щодо побиття на Банковій.
12.12.22 Вирок із випробувальним терміном одному з тітушок, Ігорю Кічерману, за участь і створення “приводу” для нападу на автомайданівців 23 січня 2014 року на вулиці Щорса.
21.01.23 Суд виправдав суддю Світлану Кушнір за недоведеністю складу злочину у справі про тримання під вартою двох водіїв, які перевозили автомобільні покришки у січні 2014 року.
26.01.23 Верховний суд відправив на повторний розгляд в апеляційну інстанцію скаргу на виправдальний вирок беркутівцю Андрію Хандрикіну у справі про тортури на колонаді стадіону “Динамо”. Так само, як і 17.02.23 — скаргу на виправдувальний вирок ексміліціонеру Олегу Гусєву у справі складання неправдивих рапортів про адміністративне правопорушення стосовно учасників поїздки до Межигір’я 29 грудня 2013 року.
03.04.23 Суд ухвалив обвинувальний вирок Олександру Медвідю, одному з учасників викрадення Юрія Вербицького і Ігоря Луценка, але звільнив від призначеного покарання в зв’язку із закінченням строків давності.
25.05.23 Заочний вирок колишньому працівнику міліції Яковенку — за приховування зброї та допомогу беркутівцям втекти.
22.06.23 Апеляційний суд залишив у силі обвинувальний вирок у справі ексберкутівців Ейсмонта та Мохоня щодо подій розгону 30 листопада 2013 року.
12.07.23 Обвинувальний вирок з випробувальним терміном ексберкутівцю Руслану Марчуку за подіями розгону 30 листопада 2013 року. І теж по частині обвинувачення — закінчилися строки давності.
14.07.23 Заочний обвинувальний вирок тітушкам Харченку та Руденку, які, разом з іншими, викрали 21 січня 2014 року біля станції метро “Петрівка” Владислава Іваненка.
17.07.23 Вирок ексберкутівцю Дмитру Панченку у справі щодо незаконного затримання Антона Кудінова на Грушевського у 2014 році. Суд визнав беркутівця винуватим. Але звільнив його від покарання, у зв’язку з закінченням строків давності.
15.09.23 Заочний обвинувальний вирок ексберкутівцю Борису Ареф’єву у справі нападу на жовтий автобус в Кріпосному провулку 23.01.2014.
18.10.23 Вирок 5 беркутівцям у справі розстрілів на Інститутській 20 лютого 2014 року (детальніше описано вище).
02.11.23 Обвинувальний вирок ексберкутівцям Дмитру Дерев’янкіну та Вадиму Шепелю щодо розгону Майдану 30 листопада 2013 року. Суддя визнала беркутівців винуватими по всіх обвинуваченнях. Але через те, що сплили строків давності, звільнила від покарання за двома із трьох статей.
14.11.23 Обвинувальний вирок беркутівцю Олегу Бойку щодо розгону Майдану 30 листопада 2013 року. Покарання умовне – по одній зі статей обвинувачення звільнений через закінчення строків давності.
Читайте також:
Ігор Луценко: чому українська державна машина не змогла належним чином покарати винних у розстрілі Майдану
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
