автор: Олена Максименко
з Донецької області
фото автора / “Новинарня“
Зміна сезону на фронті означає зміну правил гри. Кількість і якість шарів одягу; консистенція під ногами і колесами; гума для авто; відсутність “зеленки”; тривалість світлового дня – кожен фактор вносить свої корективи для обох сторін.
93-тя механізована бригада ЗСУ “Холодний Яр” уже який місяць тримає один із найскладніших напрямків – Донецький. Зокрема Бахмут і його околиці.
Зворотній бік перемог – значна кількість втрат. Ті бійці, з якими спілкувалися в попередній приїзд, нині лікують поранення і контузії. Ті, хто зараз тримає оборону, часто вже мають позаду шпиталь.
“Новинарня” поспілкувалася з танкістами, мінометниками і аеророзвідниками 93 омбр. Хлопці розповіли про нинішні бої та згадали найяскравіші події зі своїх попередніх напрямків.
У Бахмуті нетипово тихо. День, коли можна проїхати через місто не на повному газу, лише не зупинятися біля перехресть. Чорні кістяки автівок слугують застереженням. Містом ходять поодинокі мешканці, які відмовляються його покидати, попри всі заклики влади. Вигулюють собак, носять воду. Де-не-де працюють крамниці.
Танкісти 93 омбр
Танк стоїть на узбіччі за містом. Навколо – різнокаліберна канонада, іноді можна побачити спалахи “виходів”. Цей екіпаж 93 омбр воює на одному з численних трофейних танків, які захопили у ворога “холодноярці”.
“Що там чутно по інших напрямках?” – запитують танкісти. Через обмежений зв’язок вони не в курсі останніх новин.
“Тут непонятно даже, з якої сторони наступ! – бідкаються хлопці. – Показали – ми працюємо туда типу у фланзі, отвлєкающій маньовр противника, що ми йдем направо, а в наступ ідуть з лівої сторони”.
Позивний “Тяпа” мріяв бути танкістом з дитинства, і ця мрія справдилася. “Не розчарований ні крапельки!” – каже офіцер. Служити прийшов після Академії сухопутних військ.
“Тяпа”
Розповідає: ситуація буває тяжкою, ворог намагається зайти в Бахмут. Працюють арта й міномети. Іноді наші танки вичисляють ворожим дроном.
“Але ми відбиваємо всі їхні атаки… Все буде добре! Ось це – імпортна техніка, “ленд-ліз” від Росії! – Тяпа показує на танк, на якому стоїть. – Колись воювали на ньому руські солдати, ми його віджали, він тепер наш, і ми відбиваємо цим же танком їх!”
Трофей пригнали з Сумщини після ремонту.
“Вже більш ніж три місяці ми день в день виїжджаємо, – розповідає офіцер. – Якщо противник дуже сильно лізе, то ми тут стоїмо з ранку до ночі… А буває, що виїжджаємо в день по кілька разів.
Відстріляли конвеєр – поїхали, загрузилися, вернулися назад – і знову ведемо вогонь по противнику”.
Деякі збої техніки вдається усунути на місці, деякі змушують відкотитися назад і затриматися на день-два.
Трофейний танк на озброєнні 93 омбр
Найбільші випробування танкістові випали ще на попередньому напрямку, в Ізюмському районі Харківської області. Тяпа розповідає про танковий бій, у якому він підбив машину росіян, а росіяни підбили його.
“В мене було в підпорядкуванні два танки, “80-ки” рашистські, я ними командував. Ми також там працювали із закритих вогневих позицій. Перший мій бій був у Новій Дмитрівці, коли я був на “64-ці”, своєму танкові, з іншим екіпажем. Ми виїхали на вогневу позицію, стали в посадці. І далі посадки були вже рашистські, метрів за 900. Звідти виїжджав танк противника і постійно кошмарив нашу піхоту. За 20-30 хвилин він вибив взвод нашої піхоти. Я бачив тільки вспишки. Сказав: “Давай наводься вліво, бий по вспишці!” Ми вдарили, підбили один танк. Після цього їхні танки відійшли у своє логово. На мене вийшов командир 1-го батальйону й каже: “Тяпа, Тяпа! Дивися, в ту посадку ідуть чотири танки ворожі, накидай їм в задницю!”
Тяпа й танкісти 93 омбр
Командир дав відповідні розпорядження для навідника.
“Коли я повернув башту вправо метрів на 20, побачив тільки вспишку противника, і зразу прильот мені прямо в танк, в башту сюди, – згадує військовий. – Пробило башту навиліт, все горить… Я вискочив з танка. Коли другий прильот у танк, я роздупляюся і понімаю, що навідник не виліз. Навідник залишився в танку, бо люк в нього запаяло при першому вистрілі. Але пушка впала, він понад пушкою через отаку щілину проліз, в цей люк висунув голову, і кричить: “Тяпа, достань мене!” Я відразу вискочив на танк, даже не зрозумів, як це відбулося, і вже відкрив люк, дістав навідника”.
Танкісти відходили пішки. Тяпа “зловив” осколки.
“Ну, я в шоці був, взагалі нічого не чуствував. Прийшов до піхоти: так і так, у мене всі троє контужені, в мене осколок у боці сидить. Той каже: “Що я можу зробити? Евакуації не буде ще годину, бо дуже великі обстріли!” Обстрілювали нас з усього – міномети, “гради”, артилерія… І я прийняв рішення, щоб я з екіпажем сам вийшов. Виводив екіпаж до перехрестя, чекав евакуацію, коли приїдуть медики і нас заберуть. Піхота почала проводити свою евакуацію на БМП-2, погрузили “300-х” і проїжджали мимо нас. Я зупинив їхню “беху”, заскочили ми екіпажем, і “беха” пішла назустріч медикам. Зустріли їх. Нас відвезли в Барвінкове у госпіталь і там уже надавали допомогу”.
Після того було лікування, місяць реабілітації і повернення на лінію фронту. Тяпа знову отримав два танки в підпорядкування, вже трофейні.
Зізнається: після пережитого повертатись до улюбленої роботи було непросто.
“Я коли я приїхав після поранення і заліз у танк, мені дуже було страшно. Мене почало трусити, бо ці спогади… Не дуже приємні спогади, коли по тобі противник веде вогонь і буквально в секундах вирішується все твоє життя – або ти виживеш, або загинеш. Але з часом переборов цей страх, і далі все чудово!”
Танкіст 93 омбр
Найгірше прийшлося навідникові. Коли Тяпа й механік-водій уже стали на ноги, той іще мусив лишатися в госпіталі – лікувати тяжку контузію. Але зараз до лав повернувся і він.
“Дуже було багато підбито нашими танками ворожої техніки, – зі скромною гордістю ділиться навідник. – До тьрох танків, три БМП. Велика кількість противника була зосереджена в будівлях, і ми відкривали вогонь на 7-8 км по противнику, який у будинках.
Після Харківського напрямку мене і ще один танк із ротою піхоти відправили сюди, на Донецький напрямок, першими з нашої бригади. То я перший зайшов сюди, і перший тут приймав бої у взаємодії з 58-ю і 14-ю бригадами”.
Хлопці з екіпажу Тяпи сьогодні вже вели вогонь. Зараз чекають команди відпрацювати ще раз.
Читайте також:
“Російський ленд-ліз”, вид зсередини: як майстри ЗСУ ставлять у стрій трофейну техніку
Танкісти 93 омбр під Бахмутом
Щоб дістатися іншої позиції танкістів 93-ї бригади, доводиться добряче помісити ногами болото.
“Раніше тут була дорога, – пояснюють провідники. – Однак танками її розбило…”
Окремо зберігаються боєприпаси – як наші, надані західними партнерами, так і трофейні.
Доходимо до “гнізда” танків. Господарі зосереджено малюють на машині характерні позначки через трафарет.
Танкісти 93 омбр “Холодний Яр” малюють тактичний хрест
“У нас вони будуть найкрутіші!.. Чув, Змєй?” – тішиться один із малярів.
Над посадкою з ревом пролітає літак. “Наш, наш!.. – заспокоюють хлопці. – Хоча, може, і не наш…”
Читайте також:
Воїни 93 омбр “виписали штраф” за неправильне паркування двом російським КамАЗам із боєкомплектом. ВІДЕО
“Боги війни” частують ворога “кабачками”. Так тут називають снаряди до міномета. Перед запуском пропонують усім охочим підписати міни відповідно до новітньої традиції. Аби додати смислової ваги. “За Київ”, “За Бучу” – пишемо на снарядах.
Мінометники 93 омбр
Ударна хвиля “виходу” оглушає і трохи “віддає” в живіт. Після двох пострілів звучить команда: “Нора!”. Міномет хутко накривають сіткою й відходять.
“Може, ще відпрацюємо!” – бадьоро припускають хлопці – і невдовзі таки відпрацьовують.
Канонада не вщухає, але вже ані люди, ані тутешні коти на це не зважають. Після вдалої роботи “холодноярці” п’ють каву, курять і жартують. В тому, що робота вдала, сумнівів нема.
“По-любому!” – сміються хлопці на питання про те, чи влучними були постріли.
Про результати вони дізнаються одразу. Інколи навіть отримують відео.
Мінометники 93 омбр
“Останнім часом почали попадать харашо, – говорить один із солдатів. – Все залежить від коригування, хто коректує.
Оце за три дні роботи 70 чоловік положили. Орків.
Це разом із напарником нашим із позицій”.
“Коли в нас наступ був із нашої сторони, тоді було сильно важко, – діляться бійці. – Цілий день бігаєш – “Нора!” – розвертаєшся, назад, знову біжиш вперед. Другий розвертається, в нього врізався, той упав…” – “Мда… і смішно, і…” – “Нє, тоді не смішно, а потім смішно!” – розповідають номери розрахунку.
Згадують, як перед тим під заходили у звільнену Мазанівку. Ворог кидав усе – АГС, гранати, берці, амуніцію. В селі після росіян не лишилося жодної цілої хати.
Мінометники 93 омбр
У полон ці “холодноярці” беруть лише офіцерів. А “зеки”, котрі трапляються, для обмінного фонду не годяться. Та й надто багато побратимів полягло, аби у бою залишати таких ворогів живими.
“В розход пускаємо, – кажуть. – Робимо їм коктейль: осколок-зажигалка, осколок-зажигалка. І горять вони тоді добре.
“Зажигалка” – це міна така, що горить. Вона може при розриві, як ти поставиш, може при ударі. Красиво получається”.
Читайте також:
“Зеки Вагнера” пішли в наступ на Харківщині, але були розбиті й потрапили в полон
Особлива заслуга, визнають мінометники – у піхоти, котра воює в першому ряду і приймає на себе основний удар.
“Це хлопці – не те що кіборги, я не знаю, як назвати!.. Це як в Мазанівці була ситуація – держав гранату, там наступ був, наче ДРГ зайшло, чоловік десять, то він (піхотинець) гранату дев’ять хвилин держав! Не розтискаючи. Потом уже скинув”.
А вже як ті тікали – каже: “Можна я вийду на пагорбок, дожену їх з підствольника?” – “Красень, давай, тільки акуратніше!” І попав: “Їм так боляче, аж мені неприємно!” Давай ще раз! Ще, ще туди!”
А про “нову тактику” ворога хлопці розповідають таке: “Вони, б***, не можуть тут справитися, то по городах херачать!”
Читайте також:
Ексглава МЗС Польщі Сікорський особисто пригнав в Україну позашляховик для 93-ї бригади. ВІДЕО
“Агат”
Офіцер-мінометник із позивним “Агат” походить із династії артилеристів.
“У нас в сім’ї всі артилеристи – починаючи з прадіда. Дідусь, тато також артилеристи. Коли я був маленький, тато взяв з собою – сподобався цей звук!” – сміється Агат.
Прийшов після академії, закінчив у “сухопутці” факультет ракетних військ і артилерії. Раніше служив у цій самій бригаді.
Агат згадує, як на початку великої війни захищав прикордоння Сумської області: “Все почалося з Охтирки. Командир дивізіону залітає до мене в машину, каже: “Поїхали!” Ми якраз рухалися з нашого ППД – з технікою, з особовим складом… Уже працювава ворожа авіація, нам сказали, що в Охтирку заходять орки. Піхота й розвідка одразу пішли на зачистку Охтирки, щоб ми могли як артилерія висунутися і відпрацювати по противнику. Ну, і далі постійні перекати, постійна робота була. Боєприпасів тоді ще було багато!” – сміється.
Від лютого бригада неабияк помандрувала фронтом. Сумщина, Харківщина, тепер Донеччина.
Кожен напрямок особливий по-своєму, розповідає Агат. Це місце (під Бахмутом) унікальне тим, що тут є інфраструктура, зокрема підвали, куди можна сховатися.
Читайте також:
Рука з браслетами з ізюмської могили: дружина впізнала в загиблому солдата Сергія Сову
Мінометники 93 омбр
Найяскравішими в усій епопеї “Холодного Яру” для офіцера стали бої в районі села Заводи в Ізюмському районі: “Я так і не зрозумів – потрапити ми в оточення чи не потрапили… Коли противник уже заходив в Комишуваху через міст, ми ще працювали біля вигину річки [Сіверський Донець]. І нам довелося форсувати річку. Нас накрила артилерія, такі емоції… Я лежав і думав: “Краще померти, аніж потрапити в полон!” Товариш каже: “Ти що, дурний?! Вставай, побігли!” Форсували річку вплав. Там була розбита бетонна споруда – просто стрибали з неї і перепливали. Прийшлося все скидати з себе, тому що така була течія. Були втрати. Все це бачили. Я бачив”.
Найбільш Агата пригнічує припущення, що війна знову переросте в “ООС”.
У цей момент гупає десь зовсім близько.
“Це міномет відпрацював… Або танк, – припускає співрозмовник. – Сусіди голосні просто”.
“Дронарня” 93-ї бригади нагадує лабораторію чудес. Тут паяють, розбирають на запчастини і складають знову, спостерігають за ворогом у режимі 24/7, багато матюкаються, сміються і запарюють нескінченні пластянки з кавою. Багато з того, що тут роблять, залишиться за кадром до кращих часів.
Влад Сорд “Змій”
Влад Сорд (Гранецький-Стафійчук) із позивним “Змій” проводить екскурсію. Паралельно постійно відповідає то в рацію, то побратимам вживу. Активіст, поет і письменник, видавець і дизайнер, він воював у перші роки війни і повернувся після 24 лютого. У рідну бригаду, якій свого часу запропонував почесну назву “Холодний Яр” та написав її гімн.
“Коли я починав після Майдану воювати, я майже постійно керував людьми. Це навчило мене планувати, прогнозувати, продумувати, враховуючи те, що основна моя спеціалізація – синергетика, теорія хаосу в праві, взаємодія нелінійних систем, – коротше, вона мені допомогла планувати трохи глибше, ніж зазвичай люди планують. Тож досвіду керування по всяких ситуаціях було дуже багато. По тому, коли в мене закінчився контракт, я робив бізнес, і виходить, що я його побудував з нуля, без вкладень. Бо в мене вже був досвід “стартапів” і правильного трудоголізму. Якщо сильно ї***шити, то все получиться – будь-що, що ти придумав! Абсолютно, можна реалізувати все!” – хвалиться Сорд.
Читайте також:
“Фейкові військові нагороди”: у Вінниці поліція склала протокол на учасника акції під ОП Сорда. ВІДЕО
Влад Сорд
Як і для більшості побратимів із 93 омбр, повномасштабний “двіж” для Змія почався з Сумщини: “Наша група була в цих початкових боях на Охтирці. Потім командир прийняв рішення заходити в тил – там, де кацапи думали, що в них тил. Зібрав нас всіх і каже: “Пацани! Я знаю, що буде х***во, буде стрьомно… Але хто хоче, їдьте за мною, хто ні – лишайтесь тут”. Ну, звісно, що всі сказали – на той момент 36 людей – так!
Ми поїхали по кацапських тилах, палили колони тощо. Вони не очікували, бо це тактика була малих груп. Хлопці на пікапах виїжджали і ї***шили постійно. І постійні перекати – кожні три дні перекат. Нас не могли зловити – у них там така паніка почалася! А в нас буквально кілька людей наводили такий двіж!”
Читайте також:
В Охтирці більше немає вулиці Московської – є вулиця 93-ї бригади “Холодний Яр”
Роман Ратушний у 93-й бригаді
Одного дня Змію зателефонував Роман Ратушний, із яким Сорд заприятелював із часів протестів на Банковій – Рома, котрий був проти будь-якої несправедливості, “вписувався” за Влада під час інформаційної атаки, коли йому “шили” справу та арештовували за зіпсовані двері офісу президента під час акції протесту з вимогами звільнити Сергія Стерненка.
“І якось, коли ми на Охтирщині вже робимо третій чи четвертий перекат по тилах кацапів, дзвонить Рома і каже: “Я за***ався їздити по Києву в складі ДФТГ, ловити ДРГ і так далі. Ми поприймали трохи участі в боях [під Києвом], але хочемо в нормальну армію. Чи можна до тебе в 93-тю бригаду?” Ми їх зустріли, і нас стало не 36, а 47 – Роман 11 людей привів із собою. І ми з ним потрапили якраз під штурм Тростянця, разом із ним каталися”.
“…Працюю далі! – вклинюється в розмову рація. – Туди ж працюю?..”
Влад Сорд у своєму підрозділі
Саме тоді Змій із Сенекою (позивний Ратушного) вирішили створити в батальйоні групу радіоелектронної розвідки.
“Мені дали командира взводу, і на базі цього взводу зв’язку я сформував точку РЕР, яка працює досі, причому потужно, – веде Сорд. – Це наша з Ромою спільна ідея. зійшлися в багатьох поглядах. У мене був свій екіпаж – я і Панда, і в Роми був свій екіпаж – він і Сержант. Ну, ми почали все “пробивати”, стягувати людей, ресурси. Почали двіжувати разом, воювати. І в нас о***єнно виходило.
Спираючись на досвід створення робочої точки РЕР та наші навички, ми з Ромою прийшли до висновку, що кацапів дофіга, і техніки в них теж багато, тому перемогти їх можна тільки новими технологіями, нестандартним підходом і креативом. І ми почали придумувати концепцію майбутнього підрозділу, щоб це все втілити. Усі інноваційні рішення, нестандартні тактики, підходи застосувати в прикладному руслі. Це ми вже були на Ізюмщині, в Харківській області, між Бражківкою і Селигівкою. І Рома загинув“.
По тому побратим прийняв рішення просувати спільну ідею далі.
Читайте також:
Війна дронів: як працює аеророзвідка Маріупольської бригади
Група Сорда з роботою
47 машин, більше сотні “Старлінків” і дронів – лише частина того, що придбав та організував Змій. Командир бригади і запропонував Владові створити й очолити окремий взвод.
“Я йому розказую концепцію, кажу: “Оце і була моя мрія! Я хотів би дуже її втілити!” – “…І я знаю, що ти її потягнеш! Знаходь собі людей і організовуй такий двіж”. І почали знаходити людей. Частину набрали через твіттер, частину – перевели досвідчених розвідників, з якими на Сумщині на виходи ходили. Плюс я сам почав “літати” ще на Сумщині. Навчився, ще будучи в 2-му піхотному батальйоні, на екіпаж Matrix. Частину людей набрали звідти. Побратимів Роминих я забрав собі, кого він привіз і кого зміг забрати”, – розповідає Сорд про свій підрозділ аеророзвідки.
Одна бойова група взводу постійно літає дронами. В кожній із підгруп є центровий пілот. Вони забезпечують неперервну трансляцію, а також скидають ВОГи.
“Вони займаються також великими ударними дронами – агрокоптерами. Корегують артилерію, – розвідає Змій. – На кожен виїзд я прикріпляю якихось знайомих із бойових груп, наприклад, із мінометом – це моя власна тактика.
Повністю автономні бойові групи. Тепер уже дійшли до того, що зараз по бригаді навчають людей – уже випустили перших 15 випускників, які за нашим зразком почали працювати. Тобто ми підсилили бригаду чисто цією тактикою, яку ми винайшли”.
Читайте також:
Аеророзвідники Дагаз і Яра:
Уже потім ми зрозуміли, що стали першими військовими ЗСУ, які зайшли в Херсон
Те, що він роблять фахівці під командування Змія, скидається на наукову фантастику, однак весь цей процес можна побачити тут на власні очі. А також його результат – у відео на екранах смартфонів.
“Але це тільки вершина айсбергу. Тому що ще існує відділ розробників просто у цьому взводі, які займаються створенням наземних дронів-камікадзе, наземних роботів, дальніх мінерів, турелей, які будуть впроваджені на бригадний рівень. Це все наші власні розробки! Я знайшов через твіттер багато інженерів, фахівців, ними забив штат, і вони нескінченно продовжують розробляти. Ми складаємо з кількох розбитих дронів один, самі прошиваємо, лазимо в софті, придумаємо інноваційні рішення і так далі.
Плюс у мене своя точка РЕР і РЕШ – радіоелектронної розвідки і радіоелектронного штурму.
Тобто я все чую, і все бачу, і ще можу вклинюватися до них в переговори, і “тушити” їхні зв’язки в посадках. Повністю можу їхній зв’язок покласти. Плюс у мене ще є “крила” – дрони, які літають на дальні дистанції, і люди, які розшифровують ортофотоплани, або детальні обльоти, які дає бойова група. Ще є відділ вибухотехніків, які роблять з нуля боєприпаси… Всю вибухівку, ВОГи під скиди адаптують – все тут робиться. Повністю автономний замкнутий цикл”, – хвалиться Сорд.
Каже, що в нього розробляють ще й систему стаціонарних камер спостереження для корегування артилерії.
“Смисл робити людині щось те, що може зробити робот, і підставлятися? – дивується Влад. – Нас і так набагато менше, ніж кацапів! Тому маємо технологіями правильно користуватися. Жодна наступальна дія не обходиться без нашого детального обльоту й аналізу, без супроводу з повітря.
Тобто те, що ми з Ромою задумали, спецвзвод оцей – ми його з хлопцями реалізували, але вже без Роми. Він називається “Сенека”, як і Ромин позивний. І зараз ми тут”.
Фотогалерея – 93 омбр на Бахмутському напрямку (гортайте):
Читайте також:
“Бачити, як горить р…сня – найбільша нагорода для інженера”. Як працює волонтерська Дронарня
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
