автор: Сергій Наконєчний
з Донецької області
Щоб усвідомити ту надважливу роль, яку відіграють у великій війні Росії проти України безпілотники, зовсім необов’язково професійно розбиратися в “небі”. Недарма ж українці складають пісні про “Байрактари”, скидаються на “Лелеки” й сотнями закуповують для війська квадрокоптери (“щоб і камера хороша, й тепловізор був, і “зарядки” надовго вистачало”). А нещодавно влада анонсувала спільний проєкт Міністерства цифрової трансформації, Генштабу ЗСУ та Держслужби спецзв’язку, який так і називається: “Армія дронів”.
Чому безпілотні апарати є одним із найважливіших чинників перемоги в цій війні? Яка різниця між різними видами БПЛА й чи завжди “дорожчий” означає “кращий”? Чи можуть безпілотники українського виробництва скласти гідну конкуренцію закордонним аналогам? А головне – хто наразі сильніший у протистоянні дронів – ми чи наш російський ворог?
Про все це “Новинарня” поспілкувалася з “Єнотом” – бійцем аеророзвідки 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади Збройних сил, яка боронить Донеччину на Бахмутському напрямку.
“Безпілотники на війні – це фактично “очі” будь-якого підрозділу”, – каже Єнот.
Під час нашої розмови з неподалік без упину гупає – працює артилерія. Російські війська можуть собі дозволити не економити боєприпаси, тому луплять “абикуди” – хоч по полю, хоч по лісопосадці, хоч по цивільних. Натомість українські захисники мусять воювати “з розумом”. А отже – з дронами-“очима”, які допоможуть влучити чітко у ворога.
Про різновиди безпілотних апаратів, з якими працює його підрозділ, аеророзвідник розповідає захоплено й зі знанням справи:
“Найменші наші безпілотники – це, звісно, квадрокоптери. Коли піхота виходить в окопи, вона не бачить, звідки по ній здалеку б’ють. Якщо б’є СПГ (станковий протитанковий гранатомет) – то візуально ще можуть визначити, але все одно не точно. А якщо міномет – то взагалі не ясно.
Згори – дрон Autel Evo. Фото: Halfchrome
Тоді вони піднімають квадрокоптери. Коптер покаже, звідки “вихід”, звідки був постріл – і цим фактично врятує бійцям життя. Бо якщо просто сидіти під обстрілом годинами і днями – в будь-якому разі рано чи пізно когось зачепить. А так вони зможуть дати відповідь, відбитися”.
Квадрокоптери є різні. І волонтери, особливо не надто досвідчені, без консультації з аеророзвідниками часто не знають, яку саме модель краще придбати. Тож часто обирають за принципом “якщо коптер дорожчий – значить, кращий”.
Втім, як випливає зі слів Єнота, це правило спрацьовує не завжди. Зокрема, коли йдеться про затяту конкуренцію популярних квадрокоптерів DJI та Autel з уточненням: у воєнних умовах.
Дрон DJI Mavic 3 Cine
“DJI відчутно виграє в Autel за камерами і польотними характеристиками. Єдина перевага “Аутелів” – те, що їх не відстежують за допомогою аероскопів. Але DJI зате стійкіший до РЕБ, ніж Autel”, – розповідає військовослужбовець.
“Найбільша проблема в тому, що коптери – це насамперед “розхідник”. Вони фактично не захищені від РЕБ (засобів радіоелектронної боротьби – “Н”). Навіть дуже досвідчений пілот у такому випадку нічого не вдіє: РЕБ “гасить” сигнали, “гасить” управління, і вже неможливо нічого зробити, щоб повернути дрон. На “передку”, де РЕБ-вплив найсильніший, коптери втрачаються дуже сильно… Доходило до того, що у нас хлопці з розвідкою аж на бік “сепарів” забиралися, щоб забрати приземлені дрони”, – ділиться аеророзвідник.
Читайте також:
На Армію дронів зібрали вже майже 200 млн грн, – Федоров
Боєць аеророзвідки 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади з позивним Єнот. Фото: Новинарня
Сам Єнот – місцевий, з Донеччини. До війни мав у Костянтинівці власний магазин алкогольної продукції.
“Називався він “П’яна вихухоль”, – розповідає чоловік. – Але існував недовго – десь близько року ми попрацювали, а потім я пішов на війну і магазин довелося закрити. Чому пішов? Ну, скажімо так, ідея “ДНР” мені ніколи не подобалася. І росіян я не люблю”.
За словами бійця, стосунки з місцевим населенням у “маріупольців” досить приязні.
“Тут залишилися лише одиниці – може, одна людина на тисячу – тих, хто ще мріє про прихід “ДНР”, росіян. А з рештою в нас прекрасні взаємини. Ми намагаємося за все платити, якщо чимось користуємося (наприклад, коли треба зняти будинок), ділимося з людьми харчами, приносимо інші потрібні речі. За електрику й воду платимо, ремонт робимо своїм коштом. Намагаємося місцеве населення не ображати й не конфліктувати.
Звісно, трапляються різні люди. Один прийшов і почав розповідати, як добре йому жилося в “ДНР”. Але таких справді мінімальний відсоток. Це виключно ті, хто вважає, що в “ДНР” він би досягнув чогось більшого. А тут не вийшло – через пиятику, лінощі, ще щось.
Насправді ми ж розуміємо, що в “ДНР” їм би точно краще не було, навіть між “своїми”. Усім же відомо, яка там ситуація з роботою, економікою, повальною мобілізацією на війну проти України…”
Єнот зізнається, що мріє про повернення до мирного життя. Але службою загалом задоволений: “І підрозділ хороший, і професія в мене тут цікава”.
Читайте також:
(Не)виїзні. Чому люди залишаються жити в Бахмуті під бомбами
БПЛА “Лелека”. Фото: Ukrmilitary
Повертаємося до професії, яка так захоплює нашого співрозмовника, і він продовжує розповідь про БПЛА, наявні на озброєнні аеророзвідки 56 омпбр:
“Після квадрокоптерів іде наступний рівень – це невеликі безпілотники на кшталт Puma, Sparrow, “Валькірії”. Вони працюють до 15 кілометрів і можуть коригувати артилерію. Призначені вони, звісно, більше для розвідки, але можуть бути й коригувальниками.
Приблизно
з цього рівня безпілотників і починається справжня війна.
Квадрокоптери, безумовно, потрібні й важливі. Але справжнього вогневого ураження війська завдають за допомогою безпілотника вищого рівня.
З іноземних нам постачають, наприклад “Пуми“. Це американські безпілотники, зроблені на основі Raven – то був старий дрон, ще з операції “Буря в Пустелі”, під яку вони й розроблялися. Нам їх теж постачали з 2014 року, але за сучасними мірками вони годяться вже хіба що для навчання молодих пілотів.
А от розроблена на їх основі “Пума” помітно перевершує наші вітчизняні безпілотники за характеристиками камери… але водночас поступається їм за надійністю й дальністю. Так, у боротьбі з РЕБ він чудовий. Але якщо з нашим безпілотником я можу працювати з укриття, то з “Пумою” так не вийде: треба виходити, щоб його зловити.
А український безпілотник посадив, перечекав обстріл – і після спокійно його забираєш.
БПЛА “Фурія”. Фото: Defense Express
Наступний, вищий рівень за розмірами й можливостями – українські “Фурія“ і “Лелека“. Це вже “чисті” розвідувально-коригувальні дрони – для розвідки й коригування артилерії.
Чудові БПЛА, досить недорогі за загальносвітовими мірками. Їх досить багато. І я не знаю безпілотників такого рівня, які б настільки добре протистояли РЕБ, як “Фурія”.
Так, їх збивають. Деякі недосвідчені екіпажі їх втрачають. І я також втрачав. Але при цьому ми все ж успішно протистоїмо російському РЕБ. А російські безпілотники нашому РЕБ протистоять значно гірше, попри їхні хвалькуваті заяви, нібито вони абсолютно від цього захищені.
Нічого подібного – “садять” і збивають дуже багато російських безпілотників. По нашій лінії стабільно по одному на день “Орлану” збивають. Це не тільки РЕБ – спільно з “Осами”, спільно з ППО. Але факт залишається фактом – вони нас збивають набагато менше”, – переконує аеророзвідник.
Збитий українськими оборонцями російський БПЛА “Орлан”
Окрема категорія – ударні безпілотники, які є дуже ефективною зброєю, якщо використовувати її з розумом.
“Якщо йдеться про, умовно кажучи, якісь 2-3 КамАЗи – то дешевше, простіше й економічно вигідніше вдарити по них з артилерії, ніж використати справді дорогий ударний безпілотник, – пояснює Єнот. – А от якщо вдарити ним, наприклад, по мінометному розрахунку (у нас нещодавно був саме такий випадок) – то це справді дуже ефективна штука. Ти її направляєш прямо під час польоту, можеш змінити її траєкторію, “облетіти” якусь невелику перешкоду… Тобто це справді хороша зброя. Це важливо на будь-якій війні”.
Сучасна війна – це значною мірою саме війна дронів, каже фахівець:
“Бо хто має безпілотники – той може бити точно. От ми тут стоїмо, а вони активно прострілюють сусідню посадку – ну й хай собі прострілюють, все одно переважно нікуди не влучать. А от прилетіти, подивитися, куди вдарити, й завдати вогневого ураження чітко в ціль – оце і є наша робота.
Тому я вважаю, що безпілотник – це за ефективністю зараз фактично 90% озброєння будь-якої бригади. А решта 10% – це закордонна зброя та зразкові екіпажі. Десять зльотів безпілотників – це щонайменше десять врятованих життів наших українських бійців”, – підсумовує військовослужбовець.
над матеріалом працювали: Сергій Наконечний, Леся Шовкун
Читайте також:
Армія майбутнього, що лишилася в минулому. Спогади творця розформованої “Аеророзвідки”
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
