Рука з браслетами з ізюмської могили: дружина впізнала в загиблому солдата Сергія Сову

Рука з синьо-жовтими браслетами з ексгумованої могили в Ізюмі належить загиблому військовослужбовцю 93-ї механізованої бригади ЗСУ “Холодний яр” Сергію Сові.

Як повідомляє “Новинарня“, про це заявила його дружина Оксана Сова в інтерв’ю газеті “Факти“, що опубліковане 19 вересня.

Масове поховання військових ЗСУ та цивільних мешканців виявили у лісопосадці в деокупованому місті Ізюм на Харківщині 15 вересня. Тіло одного з бійців із характерними браслетами дістали під час ексгумації 16 вересня. Саме тоді в соцмережах виник флешмоб “Це міг бути кожен із нас“, а жителька Нікополя Дніпропетровської області Оксана Сова впізнала руку свого чоловіка – за браслетами і татуюваннями.

“За кілька днів до того, як мала початись ексгумація, мені стало так важко на душі, серце наче виривалось з грудей… Я знала, що наші війська зайшли в Ізюм, і почалась така тривога… Потім почали з’являтись світлини з ексгумації, й жодної секунди в мене не було сумніву, що це мій Сергій. Я впізнала свого чоловіка за численними татуюваннями, тому що на тілі були великі зображення — це голова сови, зображення черепа, самурай з китайськими ієрогліфами. Навіть витатуйоване ім’я доньки залишилось на руці. Й жовто-сині браслетики”, – розповіла вдова журналістам.

За її словами, з цими браслетами Сергій не розлучався з 2014 року.

“Ще тоді, коли він ішов на війну, їх йому як обереги подарували наші діти. Синочок (Марат) тоді пішов у перший клас, а донечці (Еліні) виповнився рік”, – повідомила Оксана.

Сергій і Оксана Сова з дітьми

Жінка також розповіла, що 14-річний син Марат на сайті офісу президента залишив Володимиру Зеленському листа, в якому попросив допомоги якнайшвидше повернути батька додому для гідного поховання, прикріпивши фото руки батька.

“Це символи гідності українського воїна, його мужності. Наприкінці Марат додав, що його батько з 2014 року гідно боронив Україну й віддав заради неї життя, і що мав би за велику честь із рук Володимира Зеленського отримати нагороду для тата посмертно. За його мужність. За те, що виборював свободу нашої країни. Коли син зізнався мені про свій вчинок, це ще більше мене розчулило… Сподіваємось, що нас почують і ми зможемо зовсім скоро провести Сергія в останню путь з військовими почестями”, – сказала Оксана Сова.

“Він завжди казав: жодного метра української землі не віддасть, бо за що тоді гинуть його побратими?! І слова свого дотримав”, – переповіла дружина.

Сергієві було 36. За словами дружини, він із дитинства захоплювався спортом, десять років займався боксом, був чемпіоном України серед юніорів. Строкову службу проходив у Повітряних силах ЗСУ. Разом із дружиною займався дресируванням собак, розведенням порід.

Сергій Сова

У 2014 році Сова був мобілізований у першу хвилю до лав 93 омбр, обороняв Піски, доставляв боєприпаси в Донецький аеропорт. Через рік демобілізувався, але невдовзі підписав контракт із тією ж 93-ю бригадою і воював на посаді старшого стрільця.

“Напередодні повномасштабного вторгнення Сергія відправили на навчання у Десну, він мав отримати кваліфікацію бойового медика. Втім, настало 24 лютого, і його з побратимами відправили боронити рубежі Харківської області. У квітні він перебував на Ізюмському напрямку. Ми завжди тримали зв’язок, і чоловік був зі мною відвертим, ділився всім пережитим. Сергій пояснював, що повинен воювати і не може покинути побратимів. Це був його поклик”, – згадує Оксана.

Їхня остання розмова відбулася вранці 19 квітня. Старшого солдата Сову назвали зниклим безвісти.

“Тож всі ці п’ять місяців ми з друзями й побратимами чоловіка розшукували його, де тільки можна. Щодня я переглядала світлини з моргів та відганяла погані думки. Вірила в диво, адже кількох бійців взяли у полон, хоча й рідні не змогли дізнатись, де їх зараз тримають. Лише днями я дізналась правду про загибель коханого. Він разом із бійцями потрапив в оточення рашистів, але позиції були розкидані далеко одна від одної та не було зв’язку між підрозділами. На жаль, зайшли ворожі війська й завдали удару… Через важкий бій та подальшу окупацію тіла українських бійців не було можливості забрати”, – розповіла Оксана Сова.

Тіло з браслетами під час ексгумації

Читайте також:
Гіркота Ізюма. Як вижило та як живе зруйноване місто

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест із вартими уваги статтями "Новинарні".