автор: Олена Максименко
Київ-Дніпро
фото автора
Україна – космічна держава. Амбітне твердження, що потребує доведення – у першу чергу, самим собі. Принаймні скептики в успіхах української космічної галузі сумніваються і вважають їх надто скромними.
Та чи справді це так? І чи варто зараховувати здобутки українських фахівців за часів СРСР у доробок незалежної України? І чому розвиток космічної галузі для Української держави я особливо важливим не лише з технічної й політичної точки зору, а й для перемоги у війні?
Відповіді на ці запитання “Новинарня” шукала в Державному космічному агентстві та в КБ “Південне”.
Голова Державного космічного агентства Володимир Тафтай
“Безумовно, Україна є космічною державою. Державою з великою космічною історією! – наголошує голова Держкосмосу Володимир Тафтай. – Я вважаю, що в даному випадку не потрібно відділяти історію СРСР від історії України. Адже ми є нащадками тієї космічної галузі. Так, її провідні підприємства, які ми маємо зараз в Україні – «Південмаш», КБ «Південне» – були створені ще за радянських часів. Але це наші здобутки”.
Конструкторське бюро “Південне”, що в Дніпрі, займається унікальними розробками в космічній галузі з кінця 1950-х років. Ще до розпаду СРСР його фахівцями було створено цілу плеяду ракет-носіїв різного призначення, здійснено близько 900 космічних запусків ракет власної розробки, виведено на орбіту близько 400 космічних апаратів.
З початком Незалежності держзамовлення припинилося, тож підприємство змушене було йти “на свої хліби” – тобто самостійно знаходити замовників за кордоном. І досить успішно.
Деякі з реалізованих проєктів уже завершені. Серед них – унікальний у своєму роді проєкт “Морський старт”. Запуски ракети-носія космічної ракети “Зеніт” виконували з морської платформи в передекваторіальних районах Тихого океану. Загалом за проєктом “Морський старт” було здійснено 36 запусків, і майже всі вони були успішними.
Одне з найгучніших досягнень останніх років – участь України в американському проєкті “Антарес”. Його реалізує корпорація Northrop Grumman, яка є одним із найкрупніших розробників техніки різного призначення – як космічної, так і оборонної.
Одним із головних гравців української партії в цій історії є Максим Дегтярьов, головний конструктор і начальник КБ “Південне” із системного проєктування ракет і ракетно-космічних комплексів.
“У рамках цього проєкту КБ «Південне» створило перший ступінь ракети-носія Antares, який виготовляється у нашого основного суміжника – на Південному машинобудівельному заводі. За допомогою цієї ракети здійснюються космічні запуски для доставки вантажів на Міжнародну космічну станцію (провізії та речей для екіпажу, матеріалів для наукових досліджень тощо) і вивезення з МКС на подальшу утилізацію у щільних шарах атмосфери відпрацьованого вантажу. Ми активно беремо участь у цьому проєкті, здаємо замовникові по два ступені на рік”, – розповідає Дегтярьов.
Запуск ракети “Антарес”. Фото: КБ Південне
У цій глобальній науково-технічній програмі українські фахівці забезпечують не лише власне виготовлення матчастини ракети-носія, а й безпосередньо працюють на космодромі у США: під час і перед запуском проводять перевірки та випробування систем основної конструкції, супроводжують монтажно-стикувальні роботи зі збирання систем основної конструкції першого ступеня РН “Антарес” та інші роботи, без яких пуск ракети не відбудеться.
У “Південному” в режимі реального часу здійснюється технічна підтримка пуску, прийому й обробки телеметричної інформації.
“Це і з технічної, і з політичної точки зору дуже важливий проєкт, де ми напряму співпрацюємо з передовими кампаніями, в тому числі Національним управлінням з аеронавтики і дослідження космічного простору НАСА”, – підкреслює фахівець КБ “Південне”.
Ще один проєкт із категорії “вітринних” для України – європейська ракета-носій легкого класу “Вега“. Хоч участь “Південного” тут не настільки масштабна, як в “Антаресі”, проте українське КБ відіграє в проєкті ключову роль.
“Ми розробили і постачаємо, а наш завод виготовляє двигуни 4-го ступеня ракети, який відповідає за формування орбітальних параметрів космічних апаратів та точність виведення на задані орбіти. Це вагомий для нас проєкт, він триває багато років і має хороші перспективи на подальший розвиток”, – пояснює Дегтярьов.
Читайте також:
З космодрому Куру запустили ракету з українським двигуном. ВІДЕО
Графіка: КБ “Південне”
Варто визнати, що не всі приклади міжнародної співпраці є успішними. Про один такий невдалий проєкт розповів Сергій Полуян, начальник відділення комунікативного та інформаційного забезпечення:
“У нас була сумна але досить повчальна історія щодо двостороннього співробітництва. Україна і Федеративна республіка Бразилія заключили Міжурядовий договір про довгострокове співробітництво щодо створення наземного комплексу «Циклон-4» на пусковому центрі Алкантара та надання пускових послуг. Українська сторона забезпечувала розробку ракети-носія «Циклон-4», її комплексне випробування, підготовку виробничої бази і виготовлення технологічного електромеханічного макета ракети для випробувань та першого льотного зразка. А наші партнери мали забезпечити створення загальної інфраструктури пускового центру Алкантара згідно з технічними вимогами до загальної інфраструктури, необхідними для пусків «Циклону-4»”.
Під проєкт залучили кредитні кошти. До певного моменту роботи виконувалися, а у 2015 році Бразилія денонсувала договір в односторонньому порядку. Тож тепер “Південне” шукає можливості, щоб напрацьовані технічні та конструкторські рішення з “бразильського співробітництва” залучити в інші проєкти.
Інформаційний щит на КБ “Південне”
“Зараз ми як партнер і один із головних співвиконавців беремо активну участь у суто комерційному міжнародному проєкті, який передбачає створення на атлантичному узбережжі канадської провінції Нова Шотландія комерційного пускового центру”, – каже пан Сергій.
Цей проєкт реалізовуватиме канадська компанія Maritime Launch Services Ltd (MLS).
Космодром у Новій Шотландії будується для української ракети-носія “Циклон-4М“. І саме там фахівці КБ “Південне” планують втілити в “залізо” конструкторські й технічні рішення, напрацьовані для бразильського проєкту.
Читайте також:
Канада й Україна презентували проєкт спільного космодрому
Легендарна ракета “Сатана”
Оксана Савинська, начальник групи відділу комунікативного та інформаційного забезпечення, проводить екскурсію територією конструкторського бюро. Дорогою до головного корпусу підприємства височить макет ракети SS-18, також відомої як “Сатана”.
“Це найпотужніший у світі бойовий ракетний комплекс. Ракета запускалася з шахти, стартувала вибухом. Тобто при старті тиск, створюваний пороховими акумуляторами тиску, виштовхував ракету з пускового контейнера. І тільки після покидання шахтної пускової установки запускався двигун ракети й вона починала виконання свого бойового завдання. Враховуючи заряди підвищеної потужності, вона могла одним пострілом стерти з лиця землі ціле місто”, – розповідає Оксана.
І пояснює, що після припинення “холодної війни” та з підписанням договору про обмеження стратегічних наступальних озброєнь, який передбачав знищення половини таких ракет, постало питання щодо скорочення їх арсеналу.
Пуск “Сатани” був настільки делікатний, що було вирішено переобладнати їх у мирні ракети-носії: зняти бойову частину та використовувати для комерційних запусків, помістивши туди супутник.
Так смертоносна “Сатана” стала мирною ракетою-носієм із символічною назвою “Дніпро”.
Читайте також:
Зеленський хоче за три роки створити в Україні ракету-носій для освоєння космосу
Макет Блоку Е
У холі центрального корпусу конструкторського бюро – моделі бойових ракет, макети ракет-носіїв, ракетні двигуни, стенди з віхами життя і роботи підприємства та багато інших цікавинок.
“Ось це – Блок Е, місячний злітно-посадковий модуль, який свого часу пройшов усі випробування, навіть космосом. Зверху встановлювалася капсула з космонавтом, і він допомагав із місячної орбіти дістатися на поверхню Місяця та повернутися назад на навколомісячну орбіту”, – розповідає наша провідниця.
Втім, зрештою радянська Місячна програма була згорнута, і Місячна місія не була доведена до свого логічного завершення.
“Але все ж «Південне» отримало значний досвід у цьому напрямку. Тож ми маємо знання, технології і напрацювання та можемо принести користь при підготовці Місячних місій“, – наголошує Савинська.
Також у холі представлені зразки найцікавіших розробок КБ – від бойових ракет до надпотужних перспективних ракет-носіїв “Маяк“.
Макети ракетних комплексів
“Ось це – «Зеніти», які Ілон Маск вважає найкращими у світі… звичайно, після його власних. Тому вони відомі всім найбільше”, – посміхається Оксана.
За її словами, найбільшою інтригою “Зенітів” для відвідувачів є смужечки на обтічнику: всіх цікавить, навіщо вони потрібні. Звісно, ми також цікавимося: навіщо?
“Коли ракета летить, окрім руху вперед і крену по всіх осях, вона ще виконує рух навколо себе. І телеметрист, спостерігаючи за цими смужками, може зчитати цю інформацію та виявити аномалії в русі ракети”, – пояснює фахівчиня.
За її словами, сімейство “Маяків” – це перспективні ракети-носії, адже вони працюватимуть на екологічно чистих компонентах палива.
До того ж “Маяки” цікаві тим, що вони універсальні, від легких до надважких – виконані за модульним принципом, що дозволить побудувати їх із різними можливостями щодо виведення корисного навантаження на орбіту.
Читайте також:
Ілон Маск похвалив українські ракетні двигуни
Тим часом Сергій Полуян розповідає, що КБ “Південне” виступило з ініціативою побудувати новий сучасний цех випробування і збирання космічних апаратів: “Це також і задля створення власного космічного апарата, який так потрібен Україні”.
Щоб потрапити до кімнати зі скляними стінами, через які можна побачити готовий супутник, потрібна низка телефонних дзвінків, запитів, дозволів і тривалого чекання. Якби була необхідність потрапити безпосередньо до цеху, знадобилася б окрема процедура надсилання запитів, надівання шапочки, маски, дезінфекції техніки тощо.
Космічна техніка вразливіша
за пацієнта під скальпелем хірурга.
“Цех складається з трьох сегментів: спершу загальне приміщення, далі йдуть приміщення, в яких розміщена контрольно-перевірочна апаратура, і третій сегмент – це безпосередньо найчистіша камера”, – пояснює Полуян. – Все це зроблено українськими фахівцями, на українському підприємстві, без залучення зарубіжних спеціалістів.
485 квадратних метрів, клас чистоти повітря – 100 000. Цей рівень трохи поступається фармацевтиці, але співмірний з рівнем операційної. Якщо людина має вуса чи бороду, то повинна надіти спеціальну, особливу маску. Адже будь-яка волосина на об’єктиві супутника – це розмита пляма на результатах зйомки”.
Читайте також:
В умовах військової агресії космічна галузь є ключовим елементом нацбезпеки й оборони України, – Зеленський
Макет супутника “Січ-2-1”
Попри те, що з 1991 року КБ “Південне” розробило кілька супутників, які були виготовлені й виведені на навколоземну орбіту, нині там немає жодного космічного апарата української розробки – попередні вичерпали термін свого функціонування.
Втім, уже невдовзі ця ситуація зміниться. На 13 січня 2022 року з Флориди заплановано запуск ракети-носія Falkon-9, яка виведе на орбіту супутник “Січ-2-30”.
Цей апарат був розроблений і виготовлений конструкторським бюро “Південне” за рахунок власних оборотних коштів підприємства, зароблених на комерційному ринку.
Як розповів голова Державного космічного агентства України Володимир Тафтай, цей супутник дозволяє українським фахівцям працювати в рамках Міжнародної федерації. Наприклад, європейської системи Copernicus, яка налічує цілу низку супутників дистанційного зондування землі. “Січ” також у неї входить, що робить можливим обмін даними, отриманими з супутників різних держав. Завдяки такій кооперації, маючи лише один апарат, Україна може отримати величезну кількість даних.
Інформаційний стенд на КБ “Південне”
Втім, невдовзі українських супутників на орбіті пообільшає. Адже в межах наступної космічної програми планується запустити ще цілу низку космічних апаратів.
“У нас, спільно з відповідними державними інстанціями, великі плани щодо створення і розгортання цілої мережі космічних апаратів різного призначення. У першу чергу, це супутники з дистанційного зондування Землі. А також декілька наукових апаратів, які зараз вже знаходяться на фінальній стадії виготовлення”, – натхненно розповідає Максим Дегтярьов.
Максим Дегтярьов
Супутники дистанційного зондування Землі мають різний функціонал і різні задачі. Серед них і розв’язання господарських задач у випадку надзвичайних ситуацій – наприклад, повеней чи техногенних катастроф, і виконання завдань оборонного характеру в “гарячих точках”.
Сергій Полуян пояснює, що система дистанційного зондування Землі має три складових.
“Одна компонента – це супутник на орбіті. Тут усе зрозуміло. Друга компонента – наземний сегмент, тобто центр управління польотами. Це місце, звідки передаються команди на супутник і приймається інформація з нього. Раніше для цих цілей використовувався Центр прийому інформації в Євпаторії. У зв’язку з анексією Росією Криму ця компонента була фактично втрачена. Але залишився резервний Центр управління польотами в Дунаївцях на Хмельниччині, де зараз розгорнуті роботи зі створення цієї наземної компоненти.
І, нарешті, третя складова – це безпосередньо обробка отриманих із супутника даних. Отримані фотознімки можуть оброблятися для різних задач. Можна провести, скажімо, аналіз зрошення, вирубки лісів, розливу річок, переміщення якихось угруповань або техніки тощо. Саме цим і буде займатися Національний центр управління та випробувань космічних засобів”.
Супутник “Січ-2-30” робитиме за добу близько 15 обертів навколо Землі, з яких 4 чи 5 проходять над територією України. Він спроможний “зрізати смугу” завширшки близько 50 км із роздільною здатністю близько 7 м/піксель. Однак фахівець переконаний: це добре для початку, але замало для якісного виконання глобальних задач.
Сергій Полуян біля макета супутника “Січ”
“Задачу дистанційного зондування Землі потрібно вирішувати комплексно, – коментує Сергій. – Це означає і надвисоку роздільну здатність. Тому ми інженерно пропонуємо створити кілька супутників. «Січ-2-30» – для оглядового спостереження, далі – супутник детального спостереження і супутник наддетального спостереження, тобто з роздільною здатністю менш ніж 0,5 м на піксель“.
Супутник детального спостереження, яких має бути загалом шість, планують розробити на базі платформи “Южсат”, створеної в рамках співпраці з Академією наук і попередніх національних космічних програм. А от “наддетальний” супутник поки що існує лише на папері.
Читайте також:
У Держкосмосі назвали ціну запуску українського супутника “Січ 2-30”
Макет космічного апарата “Мікросат-Іоносат”
Ще одна цікава розробка – космічний апарат “Мікросат-Іоносат”.
За словами начальника відділення з комунікацій КБ “Південне” Сергія Полуяна, в Академії наук є наукова гіпотеза, згідно з якою група з трьох таких космічних апаратів, провівши дослідження іоносфери Землі, може надати дані для прогнозу і запобігання землетрусам та іншим катаклізмам за 24 години до їх початку.
“Для того, щоб ця гіпотеза була підтверджена, потрібно запустити один космічний апарат. Науковці отримають необхідні дані, внесуть корективи у програмні методики, допрацюють наземну компоненту, буде виведено ще два супутники – і тоді можна було б вирішувати таку дуже потрібну задачу для всього людства, – каже фахівець. – Але, на жаль, з 2017 року фінансування програми було зупинено. У нас у цеху лежать певні вузли і деталі цього супутника, залишилося лише укомплектувати його приладами. Але Академія наук нам не може поставити ці прилади, тому що у них немає грошей… А задача цікава. І певний інтерес серед світової космічної спільноти вона викликає, адже у світі цього ніхто ще не робить.
Уявіть, скільки життів можна було б врятувати,
якби ми за добу попереджали про землетруси!”
Інший винахід уже реалізований і працює в Національному центрі управління використання космічних засобів. У цьому році фахівці розробили систему виявлення теплових аномалій, яка запрацювала у вересні-2021.
Макети на КБ “Південне”
“Приблизно 3-5 разів на день ми скануємо територію України і бачимо всі теплові аномалії, тобто всі можливі пожежі. Пам’ятаєте, у 2020 році були страшні пожежі в зоні відчуження? Це почалося з невеликих підпалів. Того року було втрачено лісів приблизно на 12 мільярдів гривень, не враховуючи витрати на боротьбу з пожежею! А створена нами система дозволяє дуже швидко виявляти місця займання. Вона не є такою «медійно-цікавою» подією як запуск ракети-носія, але з точки зору економіки і екології це дуже важлива система!” – наголошує голова Держкосмосу Володимир Тафтай.
Із менш “медійних”, однак важливих здобутків – також створення радіотелескопа для дослідження дальнього космосу. Як пояснює пан Володимир, раніше ми мали 70-метровий радіотелескоп у Євпаторії. Після окупації півострова для українських науковців він був де-факто втрачений…
Проте силами Національного центру управління та випробування космічних засобів була модернізована антена в Золочеві – і тепер цей 32-метровий радіотелескоп за параметрами кращий за втрачений.
“Він був визнаний одним із здобутків 2020 року. Навіть за браку фінансування була зроблена досить серйозна робота!” – задоволений голова ДКАУ.
Читайте також:
В Україні ввели в експлуатацію новий радіотелескоп
Проєкт Місячного поселення. Графіка: ESA
Ще один перспективний напрямок співпраці – участь українських фахівців у створенні “Місячного поселення” (Moon village).
Створення постійно діючої науково-промислової станції на Місяці може стати новою точкою відліку опанування космосу людством. За задумом Європейського космічного агентства, “Місячне поселення” виглядатиме як масштабна спільнота з приватних і державних компаній, що працюють на місячній поверхні.
“Ми є підписантом програми Artemis, і, безумовно, Україна планує брати участь в цих проєктах, – підтверджує Володимир Тафтай. – Ми постійно ведемо перемовини з нашими партнерами в рамках цієї програми. У Дубаї відбувся форум космічних агентств для обговорення питань «Місячного поселення», і це дуже перспективний напрям, у який більш розвинені країни вже вкладають суттєве фінансування. Україна не буде осторонь.
Ми маємо цікаві розробки – це системи, пов’язані з енергозабезпеченням Місячного поселення, життєзабезпечення, створення умов для персоналу, отримання кисню. Тобто системи, які можуть бути цікавими для такого поселення, вже розроблені нашими підприємствами, зокрема КБ «Південне»”.
Очільник Держкосмосу переконаний, що українські фахівці будуть присутні й на самій Місячній станції.
Читайте також:
Місія “Артеміда”: НАСА успішно випробувала двигуни ракети для польоту на Місяць. ВІДЕО
Володимир Тафтай
Усі розробки космічної тематики Україна замовляє в рамках Національної космічної програми – документа, який випускає Державне космічне агентство. Програма виноситься на розгляд Верховної Ради, і в разі позитивного результату голосування набуває статусу закону.
За словами фахівців “Південного”, жодна з космічних програм, які приймалися раніше, не була профінансована на 100%.
А з 2017 року Україна взагалі живе
без Національної космічної програми.
Наразі через брак фінансування на КБ стало менше робочих днів. Додають перешкод і карантинні обмеження.
Володимир Тафтай пояснює: космічні програми минулих років мали стримане фінансування, тож підприємства здебільшого спиралися на комерційні замовлення. Але з початком війни українські підприємства втратили значну частку надходжень за комерційні проєкти, тож підтримка держави стала особливо важливою.
Наприкінці вересня Кабінет Міністрів схвалив проєкт закону “Про затвердження Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України на 2021-2025 роки”, і в Держкосмосі дуже на неї розраховують.
“Я очікую, що найближчим часом вона буде затверджена, і у 2022 році ми розпочнемо фінансування заходів, – каже голова ДКАУ. – Загальний обсяг програми – 40 мільярдів гривень. З них близько 15 мільярдів – це фінансування з держбюджету, і близько 25 мільярдів ми очікуємо інвестиційних, тобто за комерційними проєктами”.
Водночас, наголошує пан Володимир, важливо розуміти, що інвестиції приходять тоді, коли держава також звертає увагу на цей сектор.
“Для отримання комерційних інвестицій є важливим отримання бюджетного фінансування. По-перше, це надає поштовх розвитку нашій космічній галузі. А по-друге, дає впевненість міжнародним партнерам у стабільності нашого космічного сектору й уваги до нього держави”, – наголошує очільник Держкосмосу.
Читайте також:
В ОАЕ триває аерокосмічна виставка Dubai Airshow-2021: як представлена Україна
Будівля КБ “Південне”
Хай там як, останнім часом монополія держави на космічну галузь поступається на користь приватних компаній. Завдяки поправкам до законодавства, ухваленим 2020 року, приватний сектор отримав можливість працювати в космічній галузі.
“Безумовно, приватний сектор досить новий. Але це дуже перспективний сектор, і вони ще покажуть себе в майбутніх космічних проєктах. Уже сьогодні ми маємо компанію, яка займається електронними плазменими двигунами. Є компанії, які працюють над ракетними технологіями, космічними системами тощо. Наприклад, компанія Sky Energy активно співпрацює із зарубіжними компаніями щодо створення систем відділення супутників. Майбутнє – саме за приватними компаніями”, – переконаний Володимир Тафтай.
Наразі невідомо, кому довірять розробку решти супутників, які в майбутньому складуть компанію “Січі”. Можливо, це буде “Південне”, а можливо, й одна з приватних компаній.
Одне можна стверджувати напевне: Україна справді є космічною державою, і найбільші її здобутки в цій галузі ще попереду.
А тим часом у конструкторському бюро “Південне” переконані: те, що, попри непрості умови, роблять українські фахівці в космічній галузі – це також одна із форм патріотизму.
Читайте також:
Рада створила ТСК із розслідування зловживань у космічній галузі
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
