Дружина керівника ГУР Буданова ходить у монастир УПЦ МП, де переховувався терорист Лусваргі, – Ковальов

Дружина начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирила Буданова Маріанна Буданова – парафіянка скандально відомого Покровського чоловічого монастиря “Голосіївська пустинь” Російської православної церкви в Україні (так званої УПЦ МП).

Як передає “Новинарня“, про це у четвер, 16 грудня, у фейсбуці повідомив громадський та церковний активіст, політичний експерт Андрій Ковальов.

Він нагадав, що саме у цьому монастирі свого часу переховувався терорист так званої “ДНР” Рафаель Лусваргі.

Крім того у монастирі, ймовірно, служили молебні за перемогу російської зброї.

“Кирило Буданов – той, що очільник Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Знову став відомим і медійним і цього разу не через історію з імовірним зливом спецоперації із затриманням “вагнерівців”, не через імовірне повномасштабне вторгнення російських військ в Україну, а через те, що жив в одному приватному будинку у Хотові під Києвом разом із горезвісним і токсичним ексзаступником міністра внутрішніх справ, громадянином Російської Федерації Олександром Гогілашвілі і помічницею Володимира Зеленського – Марією Левченко. Журналісти розслідувані покопирсалися у соціальних мережах цих персонажів, познаходили їхні спільні фото, встановили їхній зв’язок із “королем валютних конвертів “Стрелковським”, – зазначив Ковальов.

“Але тепер до головного. Якщо ви зайдете на сторінку дружини Кирила Буданова – Маріанни, один з постів про свято Покрови. Маріанна сфотографована на фоні храму на честь Ікони Божої Матері “Живоносне Джерело” у так званому Покровському чоловічому монастирі “Голосіївська пустинь” Російської православної церкви в Україні”, – зазначив журналіст.

Він назвав монастир “страшним і мегаватним”.

“Поза очі в МП його називають “молдованская лавра” через те, що намісник монастиря так званий “єпископ Ісакій” насправді – Фьодор Філіповіч Андроннік – за походженням молдаванин і перетягнув до монастиря дуже багато своїх земляків. Монастир, імовірно, був відбудований за кошти бандитського общака “Дєда Кісєля”. До речі після загибелі Володимира Кисіля поховали у Голосіївському монастирі”, – наголосив Ковальов.

За його словами, монастир став відомим у зв’язку з тим, що “Ісакій” Андроннік переховував тут терориста так званої “ДНР” бразильця з угорськими коренями Рафаеля Лусваргі, який обіцяв “дійти до Києва і закінчити війну”.

“Я вже мовчу про те, що насельники монастиря служили, а, можливо, і служать молебні “за побєду рускага оружия”. Як бачимо, московське мракобєсіє помножине на російсько-путінський шовінізм”, – зауважив Андрій Ковальов.

“Маріанна Буданова не випадково сфотографувалася на фоні храму “Голосіївської пустині”, мої джерела повідомили, що родина Буданових полюбляє цей монастир Російської православної церкви в Україні. Звісно, уважний читач вкотре напише мені у коментарях, що це все приватна справа, де молитися і кому – куди ходити. Але нагадаю, що голова СБУ Баканов зізнався, що він парафіянин “Введенського монастиря” у Києві РПЦ в Україні, Буданови – парафіяни “Голосіївської пустині” РПЦ в Україні. Так і живемо. А ви шукайте кротів… і чекайте на повномасштабний наступ Путіна. Для чого? Путін вже тут”, – підсумував Ковальов.

Нагадаємо, начальник ГУР Кирило Буданов підтвердив, що мешкає в одному будинку з скандальним ексзаступником міністра внутрішніх справ Олександром Гогілашвілі і знає власника, який причетний до відмивання грошей.

Читайте також:
Новий вирок: бойовика “ДНР” Лусваргі в Бразилії посадили на вісім років

Баканов – парафіянин “мегаватного” монастиря, він досі не зважає на підривну роль МП, – релігієзнавець

Прибічник ідей сталінізму, нацизму та російського євразійства, Рафаель був затриманий СБУ по прибуттю літаком в аеропорт “Бориспіль” 6 жовтня 2016 року.

Рафаель Лусваргі на суді в Павлограді, 2019 рік. Фото: “Радіо Свобода”

“Новинарня” вирахувала його перша, провівши ОСІНТ-розслідування: Бразилець Рафаел Лусваргі: воював за “ДНР” і Росію від Дубліна до Сіетла, затриманий у “Борисполі”.

25 січня 2017 року Рафаель Маркус Лусваргхі (так у документах прокуратури й суду) вперше був засуджений до 13 років ув’язнення з конфіскацією за обвинуваченням у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3 та ч. 2 ст. 260 КК України – “участь у терористичній групі чи терористичній організації” та “участь у діяльності не передбачених законом збройних формувань”.

Суд врахував наявність відео, на яких Бразилець сам розповідає про участь у терористичних організаціях “ДНР/ЛНР” та скоєні злочини, а також документи про приналежність до цих структур, поранення, нагороди за участь у бойових діях проти української влади на Донбасі. Лусваргі тоді визнав свою вину.

Однак 17 серпня 2017 року Апеляційний суд міста Києва скасував рішення суду першої інстанції щодо Лусваргі та відправив справу Бразильця на повторний розгляд через порушення правила підсудності (його мали б судити в Павлоградському міськрайонному суді на Дніпропетровщині – за відомим місцем одного зі злочинів, Донецький аеропорт). Перегляд справи відбувся завдяки долученню до захисту Лусваргі адвоката Валентина Рибіна (замість державних адвокатів).

18 грудня 2017 року джерело “Новинарні” повідомило, що Лусваргі включений до списків на обмін з ОРДЛО.

“Правове рішення щодо Лусваргі складне. Для обміну в ОРДЛО суд поміняє йому запобіжний захід. А потім (після обміну) оголосить у розшук“, – розповідав співрозмовник у прокуратурі.

Однак тоді Лусваргі не був обміняний.

На початку 2018-го через юридичну казуїстику Лусваргі опинився на волі без запобіжного заходу у вигляді арешту. Водночас йому не повернули документи, вилучені під час призначення попередніх запобіжних заходів.
Відтак Рафаел Лусваргі не міг виїхати ні в ОРДЛО, ні за кордон України.

Навесні 2018-го він вільно пересувався по Києву і працював у монастирі МП Голосіївська пустинь. Там його “келію” 4 травня виявили праві активісти, після чого затримали його на вулиці в центрі Києва і силою доставили до СБУ.

7 травня 2018 року Павлоградський міськрайонний суд вирішив арештувати Лусваргі на 60 діб без можливості внесення застави. Після того арешт продовжували.

У листопаді 2018-го бразильський бойовик відмовився від послуг адвоката Рибіна та попросив призначити йому державного захисника. Таке рішення Лусваргі прийняв через постійні неявки Рибіна в Павлоградський міськрайонний суд, аби затягнути справу.

2 травня 2019 року у Павлоградському міськрайоному  суді Дніпропетровської області Рафаел Лусваргі отримав повторний вирок – 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Це стільки ж, як йому відміряли за підсумками першого судового розгляду, в Печерському райсуді Києва в січні 2017 року.

У липні 2019-го вирок набув законної сили.

Однак у грудні 2019 року бразильський найманець потрапив у списки на обмін (повторно), і 30 грудня був звільнений та переданий бойовикам ОРДЛО. Згодом через РФ він виїхав до Бразилії.

Цікаво, що в жовтні 2019 року стало відомо, що рідний брат Лусваргі в Бразилії розшукується за шахрайство.

Читайте також:
Суд Лусваргі: війна, вина, каяття і каторга

Смерть, яка переслідує бразильського терориста Рафаела Лусваргі

12 найманців з-за океану.
Портрети бразильських терористів на Донбасі