Вірменія й Азербайджан звинуватили одне одного в нових обстрілах на кордоні

 

Вірменія та Азербайджан повідомили про нові перестрілки на кордоні в ніч з 28 на 29 липня на тій самій ділянці кордону, що й напередодні. Обидві сторони наполягають, що не відкривали вогонь першими.

Про це повідомляє “Європейська правда“.

Як заявили в міністерстві оборони Вірменії, сутичка почалася близько 3-ї години ночі на Гегаркунікській ділянці міждержавного кордону в напрямку Карвачару.

“Підрозділи збройних сил Азербайджану, порушивши домовленість про тишу, досягнену вчора, знову вдались до провокацій, відкривши вогонь по вірменських позиціях зі стрілецької зброї. Вогонь припинився після відповіді вірменської сторони”, – стверджується в заяві.

Натомість міноборони Азербайджану заявило, що режим тиші порушили з вірменського боку.

“29 липня з 02:45 до 03:40 підрозділи збройних сил Вірменії з позицій у напрямку села Юхари Шорджа Басаркечарського району здійснили обстріл з автоматів і гранатометів позиції азербайджанської армії у напрямку села Зейлик Кельбаджарського району”, – заявляють в азербайджанському оборонному відомстві.

Окрім того, в повідомленні зазначено, що в бік азербайджанських позицій кинули 10-12 ручних гранат Ф-1, і також стверджується що обстріл припинився після вогню у відповідь.

Черговий виток загострення на вірменсько-азербайджанському кордоні почався в ніч на 28 липня. Внаслідок бойових дій загинули троє військових з вірменського боку, Азербайджан про втрати не повідомляв. Сторони звинуватили в провокаціях одна одну.

На цій ділянці кордону перші сутички сталися після 12 травня, коли Єреван заявив, що азербайджанські військові просунулися вглиб території Вірменії на 3,5 км в районі озера Севліч. В МЗС Азербайджану у відповідь заявили, що армія Азербайджану займає свої позиції, визначені угодою про припинення вогню від 10 листопада 2020 року. 25-27 травня сталися нові інциденти – перестрілка із загибеллю вірменського військового та захоплення в полон шістьох вірменських військових.

Євросоюз закликав Вірменію та Азербайджан до деескалації ситуації і запропонував допомогу у делімітації і демаркації кордонів.

Читайте також:
Туреччина й Азербайджан підписали в Нагірному Карабаху Шушинську декларацію про союзництво

Як інформувала “Новинарня“, 27 вересня 2020 року  армія Азербайджану почала наступ на різних ділянках лінії розмежування з Нагірним Карабахом, окупованим Вірменією. Є підстави вважати, що цей наступ був добре підготовлений Азербайджаном та мав на меті звільнення великих територій у Нагірному Карабаху.

Сторони повідомляли про сотні й тисячі військових жертв з обох боків та значну кількість знищеної техніки.

Наступ Азербайджану був активним та ефективним. Вірменська сторона втрачала особливо багато техніки і зброї – її масово знищували з повітря ударні безпілотники “Байрактар” виробництва Туреччини.

За місяць контрнаступальної операції Азербайджан прозвітував про звільнення від вірменської окупації чотирьох міст, трьох селищ і 166 сіл.

Обидві сторони заявляли про обстріли противником цивільних об’єктів та загибель мирних мешканців. Зокрема, Азербайджан показував наслідки обстрілів із території Вірменії свого другого за розміром міста Гянджа.

Туреччина надавала дієву підтримку Азербайджану у конфлікті з Вірменією.

Вірменія зверталася по допомогу до Росії в рамках оборонного пакту ОДКБ. У Москві на це заявляли, що допомога можлива лише за умови агресії Азербайджану проти самої Вірменії, а не на території окупованого вірменами Нагірного Карабаху.

7 листопада азербайджанські сили звільнили історичне місто Шуша і підійшли впритул до Ханкенді (Степанакерта) – столиці “НКР”. Вихід на цей оперативний рубіж означав, що за кілька днів Азербайджан може взяти також Ханкенді і решту контрольованих вірменами районів. Після цього Єреван погодився на мирну угоду за посередництва Росії. У підсумку з більшості районів Карабаху були евакуйовані вірменські війська та цивільні, а на лінію розмежування зайшли російські війська.

12 грудня Азербайджан і Вірменія звинуватили один одного в порушенні режиму припинення вогню.

Передісторія конфлікту

Військовий конфлікт між двома південнокавказькими країнами спалахнув у 1988 році через територіальні претензії Вірменії до Азербайджану. Автономна Нагірно-Карабахська область у складі Азербайджану була на 77% населена вірменами.
2 вересня 1991 року на спільній сесії Нагірно-Карабаської обласної та Шаумянівської районної рад народних депутатів Азербайджанської РСР проголошено про створення незалежної “Нагірно-Карабахської республіки”.
Відтак Нагірний Карабах і сім прилеглих до нього районів – майже 20 відсотків території Азербайджану – були захоплені вірменськими військами. Етнічні азербайджанці залишили рідні домівки. У травні 1994 року сторони узгодили режим припинення вогню.
Надалі під егідою Мінської групи ОБСЄ, при співголовуванні Росії, Франції і США, тривали безуспішні мирні переговори. Час від часу на лінії розмежування спалахували локальні бойові дії.
Рада безпеки ООН ухвалила чотири резолюції щодо звільнення окупованого Нагірного Карабаху і прилеглих до нього територій, але вони не виконувалися Вірменією.

Читайте також:
У Сухопутних військах проаналізували конфлікт в Карабасі та визначилися, чим треба оснащувати піхоту


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна