автор: Людмила Кліщук
фото авторки
“Якщо ми адаптуємо в Україні західний стиль військового мислення на оперативному рівні, то через п’ять років нам навіть мільйонна російська армія не буде страшна”.
Так говорить директор з трансформації американської компанії військового консалтингу “Соната”, колишній заступник начальника штабу Військово-Морських сил ЗСУ (у 2004-2020 рр.) капітан 1-го рангу запасу Андрій Риженко.
Він має на увазі оперативну доктрину — систему принципів і підходів, за якими плануються та проводяться військові операції.
Приватна американська військова консалтингова компанія “Соната” — одна з тих партнерських західних інституцій, що постійно консультує та навчає командний склад Збройних сил України. Оперативна доктрина, що розробляється — приклад спільної роботи ЗСУ і “Сонати”.
У розмові з “Новинарнею” на цю тему в Києві беруть участь також виконавчий директор компанії “Соната”, полковник резерву морської піхоти США у відставці Енді Бейн та один зі стратегічних радників компанії, колишній командувач Військово-Морських сил ЗСУ адмірал запасу Ігор Воронченко.
Про що йдеться? Україна досі воює за оперативними принципами, які значною мірою успадкувала від Радянського Союзу. Ця система розрахована на масовість, чисельну перевагу та жорстку централізацію управління. Натомість сучасна війна вимагає швидкості ухвалення рішень, ініціативи командирів на місцях і вміння використовувати слабкі місця противника, навіть якщо він має більше людей, техніки та боєприпасів.
Саме тому в українському війську дедалі частіше говорять про необхідність нової оперативної доктрини, побудованої на стандартах НАТО. Її основою має стати принцип mission command — система, за якої молодший командир отримує право самостійно діяти в межах поставленого завдання, не витрачаючи дорогоцінний час на погодження кожного кроку з вищим штабом.
На думку Андрія Риженка, успішні українські операції останніх років — знищення крейсера “Москва”, звільнення острова Зміїний, удари по Криму та далекобійні атаки по військових об’єктах у глибині Росії — фактично вже демонструють окремі елементи майбутньої доктрини. Однак поки що вони залишаються радше винятками, ніж системним підходом.
В ексклюзивному інтерв’ю “Новинарні” Риженко та його колеги по “Сонаті” пояснюють, чому радянська модель планування більше не відповідає сучасній війні, як нова доктрина може змінити культуру управління в українському війську, чому ініціатива командирів досі часто карається, а також якою може стати українська армія через п’ять років після впровадження нових підходів.
Андрій Риженко, директор з трансформації компанії військового консалтингу “Соната”
– Пане Андрію, для початку розкажіть простою мовою: що таке оперативна доктрина? І яке ви маєте відношення до її розробки?
– Оперативна доктрина – це документ, який говорить нам, як планується операція.
Наша оперативна доктрина ще радянська. Адже наприкінці 90-х років її всього лише переклали українською мовою, згодом внесли окремі зміни із досвіду західних країн. Але за змістом вона все ще радянська. Це як взяти старе авто й змінити на ньому лише колеса – від цього воно не стане новим, двигун залишиться той самий, швидкість не розвиватиме а витрачатиме багато.
Чому не можна використовувати стару доктрину – таку, як російська і радянська? Бо там перемога базується тільки на кількісній перевазі. А в нас проти Росії ніколи не буде кількісної переваги. Ніколи, як би ми не старалися.
І це основний фактор – ресурсний. Люди і зброя.
Для того, щоб перемогти росіян, треба шукати інший спосіб війни – розумний, на основі асиметрії.
Саме асиметрія має важливі складові, серед них – маневрена війна та mission command.
Mission command – це алгоритм дій, коли молодший командир може ухвалювати самостійні рішення в межах наміру старшого начальника для того, щоб врахувати швидкі зміни на полі бою та виконати місію. І це основний урок: якщо ти швидко адаптуєшся – ти виграєш.
Протягом двох з половиною років експерти компанії “Соната” вже провели близько 90 різних заходів, навчили приблизно 3400 військовослужбовців Збройних сил України, від курсанта до генерала. Зараз під час навчального процесу ми фокусуємося на рівні офіцерів штабів, корпусів, інструкторів бригад і батальйонів.
– Mission command називають ключовою філософією армій НАТО. Чому цей принцип настільки важливий для України? І наскільки українська військова культура сьогодні готова до mission command?
– Військова культура на рівні тактичному дуже чекає цих змін. І чим молодші командири, тим більше вони цього хочуть.
Командири рот, наприклад, одностайно “за” впровадження mission command, інакше наше військо нестиме додаткові втрати та чекатимемо чогось замість того, щоб використати слабкість противника на полі бою.
Треба усвідомити, що зайві доповіді – це втрата часу.
Щоб розтлумачити філософію нового оперативного мистецтва, наші експерти “Сонати” в своєму базовому курсі викладання для офіцерів Сил оборони витрачають три повних дні. Основи цього знають не більше 5% наших слухачів. Коли ж ми закінчуємо курс, вони вже розуміють базові питання.
Так, це все має викладатися протягом місяців у Національному університеті оборони. Але складність полягає в тому, що там лише формально перероблені програми, є часткові тематичні вкраплення. А фактично самі програми не змінені.
Найгірше, це коли викладачі отримують нові західні методології і просто не розуміють, що з ними робити. Бо жоден з викладачів не працював із ними.
Думаю, що колись ми таки перейдемо на західну систему. Але для цього знадобиться час.
Я навчався і в радянській, і в українській, і в НАТОвській, і в американській системі. Це дуже різні речі. Потрібен час, щоб адаптуватися.
Разом з тим, у нас є раціональна пропозиція: на базі НУОУ відновити центр підготовки багатонаціональних штабів і на цій основі навчати українських викладачів. І вже через рік могли би мати хороші результати. Ми пропонували це зробити начальнику НУОУ, але він (генерал-полковник Михайло Коваль – “Н”) сказав, що йому таке не потрібно.
Працюємо зі львівською Академією Сухопутних військ, викладаємо для слухачів алгоритми MDMP та TLP під час курсів L1 та L2. Це два тижні інтенсивної роботи, непогана взаємодія, 98% позитивних відгуків.
Буквально минулого тижня такий курс завершили майже 100 молодих офіцерів.
– Який від них фідбек?
– Слухачі дуже задоволені тим, як їм викладали наші інструктори.
До речі, ми запитували, яким вони бачать впровадження термінології у новій оперативній доктрині – мовою оригіналу (англійська), українською (адаптований переклад) чи залишити старі радянські терміни.
5% опитаних проголосували за англійську, 93% – за адаптовану українську мову, з поясненням, 2% – за терміни Радянського Союзу.
Читайте також:
“Англійська мова стає бойовим інструментом”. Військові США хочуть покращити підготовку морпіхів ЗСУ: що планується
– Є загальновідома фраза про процеси в армії: “ініціатива ї*е ініціатора”. Натомість, як можна зрозуміти, нова оперативна доктрина має розширити повноваження молодших командирів та перетворити ініціативу на оперативну перевагу на полі бою. Чи готове все-таки українське військо до нової організаційної культури, на вашу думку?
– В умовах чисельної переваги противника є лише один варіант, як його перемогти: швидко використовувати можливості на лінії фронту. Це вже є. Але щоб це стало закономірним процесом, треба щоб молодші командири (сержанти, офіцери) не боялися відповідальності за ініціативу.
Бо ініціатива, як правильно ви кажете, “карає” ініціатора. Коли я був лейтенантом, мені казали те саме.
У нас до цього часу є кримінальна відповідальність за провали командира на полі бою. Досі існує 19-й розділ Кримінального кодексу України – військові злочини (точніше: “Розділ XIX. Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення)” – “Н”).
Знаєте, в чому парадокс? Коли я був курсантом в 1985 році, цей розділ був таким самим. Змінився лише рівень відповідальності по окремих статтях. Якщо раніше був розстріл, то зараз – в’язниця.
Я говорив з цього приводу з депутатами із Комітету з питань оборони Верховної Ради, і вони знають про це. Це треба змінювати.
Адже в нас зараз дуже багато командирів батальйонів і бригад під слідством за “невиконання наказу”, “халатне відношення до служби” тощо.
– Тобто, щоб культивувати західну культуру у війську, треба послабити міру покарання для командирів у кримінальному контексті?
– Треба переглянути. І вирішити, куди ми йдемо – на захід чи схід.
– Адже виходить пастка: на полі бою треба проявити ініціативу, але командир боїться ініціативи, щоб не потрапити під суд?
– Так точно. І от другий крок під час алгоритму mission command щодо прийняття місії від старшого начальника командиром підрозділу передбачає три варіанти розвитку подій.
І від цього в окремих людей – “розрив мізків”, бо ж як таке може бути?! Бо ж ми цим своїм алгоритмом фактично допускаємо кримінальний злочин – невиконання наказу.
Кримінальна відповідальність за провали операційного характеру, на мою думку, має бути скасована. Лише професійна відповідальність за це.
– Що саме має змінити нова оперативна доктрина для командира на полі бою? А для рядового бійця?
– Нова оперативна доктрина надасть можливість планувати такі дії, яких противник не очікує.
Коли я навчався в командному коледжі в США 13 років тому, мій колега був начопер 7-го флоту і казав, що США знали про всі дії Радянського Союзу зазделегідь. Це тактика Другої світової війни.
А якщо дії непередбачувані і зберігається фактор сюрпризу, то що може вийти?.. Наприклад, ураження крейсеру “Москва”, операція “Павутина”, або наші поточні deep strike та middle strike операції. Адже Росія велика, і, очевидно, засобів ППО не вистачає.
Загибель крейсера “Москва”, флагмана Чорноморського флоту ВМФ Росії в результаті ураження ракетами “Нептун”, 13 квітня 2022 року
Згідно з новою оперативною доктриною, корпуси мають набути власних корпусних спроможностей, особливо це стосується авіаційної підтримки. У арміях західних країн, наприклад, навіть командир роти може запросити підтримку авіації і дуже швидко її отримати. У нас же наразі на рівні корпусу це зробити неможливо.
Зараз ця можливість заблокована на рівні застарілої доктрини через напрямки технологій і процедур: коли хочеш щось зробити – запитай зверху.
Тому перша перевага нової оперативної доктрини: стати непередбачуваним для противника.
Друга перевага в тому, що ми зможемо виконувати завдання з меншим ресурсом. Бо стара доктрина передбачає просто завалити противника ракетами і снарядами. І з отриманням західної зброї ми почали використовувати її якраз згідно з радянськими стандартами: завалювали росіян снарядами із хороших установок М777. А потім просили в американців більше снарядів. Відтак на те, що може західна доктрина зробити, використовуючи 10-15 снарядів, нам потрібно 700.
У новій доктрині не буде бойових дій у форматі “стінка на стінку”, коли для атаки потрібно втричі більше військовослужбовців, ніж для оборони. Натомість західна доктрина говорить, що ми маємо бити не по всіх цілях противника, а по найбільш ключовому об’єкту – “центру тяжіння”, виведення з ладу якого паралізує всіх. На тактичному рівні це може бути якийсь бронетанковий підрозділ чи місця зосередження операторів БПЛА.
Інший критичний об’єкт – це система управління. Щоб нашим системам залетіти в Крим, ми, по-перше, знищуємо радари – “очі”, а вже потім пробиваємо собі шлях далі. На тактичному рівні ми працюємо успішно. Але треба переходити на оперативний.
От, наприклад, ми отримали західну авіацію – F-16, і ці літаки добре використовуються в боротьбі проти “шахедів”. Однак це не основна їхня функція. F-16 мають стріляти ракетами “Гарпун” по кораблях противника чи забезпечувати ударами з повітря дії наших сил на суходолі.
Повторюся: в Україні на тактичному рівні багато зроблено. Але тепер це все треба оперативно з’єднати під свого роду “розумовою парасолькою”.
Читайте також:
На аеродромі у Флориді американські військові пробували відтворити українську операцію “Павутина”: які результати
– Чи врахує нова доктрина як технічний документ роль безпілотників, далекобійних ударів та інформаційних операцій? Наскільки сучасне поле бою з дронами, ШІ, цифровими системами управління вимагає нових підходів до планування операцій?
– Доктрина – це не просто технічний документ. Це розумовий механізм, який поєднує всі бойові функції і показує, як їх виконувати.
Усі складові бою – як музичні ноти: система управління, командування, контроль, розвідка, вогневе ураження, логістика, зв’язок, захист своїх сил, маневр. Оперативна доктрина показує, як це все поєднується.
Це саме робила і радянська доктрина, але занадто централізовано. І коли ми говоримо про нові платформи чи інструменти – ШІ або дрони, вони не змінять власне алгоритм, але вплинуть на кількість і швидкість опрацювання інформації.
Бо для правильного рішення саме це і треба – побільше інформації і швидке її опрацювання. І саме штучний інтелект робить це дуже швидко.
ШІ – це не новизна для доктрини. Це інструмент, який дозволить командирові та штабним офіцерам опрацьовувати більші обсяги інформації.
От 130 років тому винайшли радіо – і це теж був бум: вже не треба було для забезпечення зв’язку гнати кіньми чи відправляти голубів. Або коли під час Другої світової війни винайшли радари, і це збільшило можливості бачити підводні човни.
Тепер з’явилися дрони. Їхня перевага в тому, що це досить дешевий продукт, якому важко протидіяти.
Знаєте, яка проблема зараз в Перській затоці? Коли почали інтегрувати наші дрони-перехоплювачі, то з’ясувалося, що в них всі радари дуже круті, адже ті країни мають багато коштів. І прості “шахеди” не можуть бути виявлені радарами, які використовують для системи “Петріот”, наприклад. Ті радари заточені на велику висоту та цілі.
Тому дрони чи ШІ – це інструменти, але над ними все одно є “мозок” – оперативне планування.
Напевно, такий військовий потенціал, яким зараз володіє Україна, мають, можливо, три-чотири країни НАТО (враховуючи і розмір бюджету). Але в контексті оперативного планування ми не можемо нічому навчити західних військових, бо в нас, на жаль, досі радянське оперативне планування.
– Чи є приклади успішних українських операцій, які фактично вже будувалися за принципами майбутньої доктрини?
– Я вже згадував “Павутину“, знищення крейсера “Москва”. Всі атаки на Крим, коли спочатку Сили оборони засліпили системи ППО.
Удар дронів СБУ по стратегічній авіації РФ під час спецоперації “Павутина” в червні 2025 року
Так само успішною вважаю операцію зі звільнення острова Зміїний. Усі попередні спроби були не досить успішними, коли Сили оборони намагалися зайти на острів “стінка на стінку”. Але коли почали знищувати росіян на дистанції – через 10 днів росіяни самі звідти звалили.
Курську операцію, на мою думку, треба було завершувати трішки раніше… Хоча я її підтримую. Але вона була не до кінця продумана: як тільки наші війська перетнули кордон – управління закінчилось, супутникові системи вже не працювали.
Поточна успішна операція (яка триває досі) полягає в тому, що Силам оборони критично не вистачає особового складу. Всі про це знають. Але, використовуючи дрони, ми нівелюємо цей аспект.
У нас дрони тримають лінію фронту з кіл-зоною в 20 кілометрів. Все, що наближається до лінії фронту, знищується дронами. Не піхотою.
Хоча в нашій поточній оперативній доктрині інший норматив прописаний: батальйон на 600 осіб закриває 3 кілометри фронту, кожні 5-6 метрів по лінії фронту мав стояти боєць.
Дуже гарно працює 3-й армійський корпус, “Соната” їх навчала (усміхається). У них є можливість мати власну думку щодо цього.
Так само мені подобається, як працює 8-й корпус ДШВ Дмитра Волошина.
Читайте також:
Командир 8 КДШВ Дмитро Волошин: Через обман у доповідях про передній край ми програємо в локальних боях
– Які помилки останніх років могли б бути менш імовірними за наявності нової оперативної доктрини?
– По-перше, це надмірна централізація прийняття рішень. На жаль, досі Генеральний штаб планує дії до батальйону. З якоїсь причини Генштаб досі залишив за собою функцію керування війною, як у роки Другої світової війни.
Має бути так, що Командування об’єднаних сил ставить завдання угрупованням, ті – корпусам, корпуси – бригадам, бригади – батальйонам.
Сподіваємося, що нова оперативна доктрина дасть ширші повноваження комкорам.
По-друге, в нас і батальйони, і бригади, і корпуси, і тактичні угруповання зосереджені лише на поточних операціях, на 72 години. Вони не думають на перспективу на майбутні операції.
А це три важливі горизонти планування: поточні операції, майбутні операції і майбутні плани, які пов’язані, як правило, з новою місією. У нас така культура взагалі не розвинута – і зазвичай відбувається вже реагування на якусь критичну ситуацію на фронті.
– А невдалий контрнаступ 2023 року? Чи могли б результати бути ліпшими, якби планування і реалізація відбувалися відповідно до більш сучасної оперативної доктрини?
– Наскільки я знаю, там готувався удар, сконцентрований на одній ділянці, але відбулося розпорошення сил.
По-друге, було затягування моменту. Не знаю, з якої причини, але всі очікували удар-контрнаступ як мінімум на два-три місяці раніше. Натомість росіяни вибудували серйозну систему оборони.
Тому так, важлива швидкість дій: сконцентрував сили – бий там, де слабко, а не там, де сильно… А вийшло так, що ми дочекалися моменту, коли в обороні противника стало “сильно”, і вдарили. І при цьому розпорошили сили на Бахмутський напрямок…
Схема ISW з оборонними порядками росіян та результатами контрнаступу Сил оборони України на Оріхівському напрямку станом на кінець вересня 2023 року
А Крим і весь Південь ми віддали за перший тиждень. Чому? Найстабільніша лінія фронту в нас була на Сході. Скільки там росіянам вдалося пройти на п’ятому році повномасштабної війни? 60 кілометрів?
Зранку подолавши Перекоп, росіяни опівдні 24 лютого були вже біля Херсона. Я їздив частенько з Криму в Херсон і знаю, що навіть на машині треба поспішати, щоб за такий час здолати цю відстань. Чому росіяни пройшли перешийки так швидко? Ворога там можна було легко загальмувати і мочити тоннами! Історичних прикладів багато.
Якщо Україна знову наступатиме на Крим, перешийки для нас так само будуть проблемою…
Тому нова оперативна директива дає шлях до розумного планування і проведення операцій в умовах обмеженого ресурсу, використовуючи слабкості противника.
Традиційно слабким місцем російської армії була її логістика і управління – і зараз Збройні сили України це використовують.
Сунь-цзи стверджував, що будь-яка військова доктрина і тактика є ефективними тільки до моменту адаптації противника до них.
Тому якщо наша доктрина має таке ж походження, як і в противника, то коли вона стала outdated (застарілою)? З моменту підпису її керівником.
– Як виглядатиме українська армія через п’ять років, якщо нова оперативна доктрина буде успішно впроваджена? Які показники свідчитимуть, що доктрина працює не на папері, а в реальних бойових діях?
– Згадайте п’ять років назад, як ми виглядали тактично по дронах? Що було основою тактичного бою? Так, ми були в захваті від “джавелінів”, NLAWів. Але де вони зараз?
Але зараз настільки серйозну еволюцію здійснили дрони в тактиці застосування, що якщо ми будемо використовувати нову оперативну доктрину, то вона дасть можливість дуже ефективно використати наші дуже обмежені ресурси в бойових засобах і підрозділах.
Саме Сили оборони зараз диктують на тактичному рівні нашу волю противнику. Він копіює її, розумієте? Ми зробили безпілотні системи – вони скопіювали. Але в більших масштабах.
Якщо ми адаптуємо військовий стиль мислення – mindset – на оперативному рівні, то через п’ять років нам навіть мільйонна армія російська не буде страшна.
– Чи не робимо ми вже те саме без доктрини?
– Сили оборони вже дуже ефективно спрацювали на тактичному рівні. Саме завдяки адаптації, асиметрії і делегуванню повноважень. Так сталося, можливо, спонтанно через хаос війни.
Але системний підхід адаптування нової західної оперативної доктрини дозволить нам зробити дуже серйозний стрибок в контексті розумного планування операцій. Ми отримаємо величезну перевагу над противником, яку він не зможе прорахувати. Хоча росіяни будуть дуже серйозно нас вивчати.
Ігор Воронченко, стратегічний радник компанії військового консалтингу “Соната”
Одним зі стратегічних радників компанії “Соната” вже понад рік є колишній командувач Військово-морських сил ЗС України (2016–2020), колишній головний інспектор Міністерства оборони України (2020–2024) Ігор Воронченко.
Зі свого досвіду, він визнає, що в українському війську було вже багато намірів і декларацій щодо переходу на освітні стандарти НАТО та загалом на систему планування НАТО.
– На мою думку, найбільш чіткою і прогресивною була програма розвитку і перебудови Збройних сил України на 2006-2011 роки. Тоді планувалося розділити вертикаль генерації і вертикаль застосування військ. Якби ця програма була реалізована, вважаю, що ми б були зовсім на іншому рівні і підготовки війська, і готовності до агресивних дій Росії, – каже адмірал Воронченко.
Екскомандувач ВМСУ пригадує, що 2006 року навчався в Національному університеті оборони на оперативно-стратегічному рівні, після чого був призначений на посаду в Об’єднане оперативне командування. Саме це командування робило перші кроки в переході на стандарти НАТО.
– Нам ще 20 років тому проводили курс лекцій з MDMP. Але до кінця все не довели. Потім була спроба в 2016-2019 роках – плановий перехід, щоб усе ж таки ми були адаптовані та взаємосумісні з військовослужбовцями НАТО…
Зараз нас підганяє тактичний рівень. Бо, на жаль, саме тактичний рівень зараз швидше розвивається, ніж оперативний.
Вважаю, що треба поставити крапку в остаточному переході на західну філософію, західне військове мислення, особливо оперативного стратегічного рівня.
На жаль, поточна оперативна доктрина України не відповідає вимогам сьогодення і вимогам західної військової філософії. Поки в нас не буде нової оперативної доктрини – ми не можемо швидко адаптуватись до змін на полі бою проти більш численного противника.
Наша наявна доктрина нагадує російську.
Парадокс, але оперативні доктрини двох воюючих держав засновані на однаковій базі.
І за таких умов виграє в цій війні та сторона, в якої більше ресурсу. А нам потрібно міняти фізіологію процесу прийняття рішень та оперативну доктрину, яка була б повністю адаптована під західний стандарт, – переконаний Воронченко.
– Ми вже дійшли до точки, коли фронт заморожений і стоїть. Широкомасштабних операцій з великим розмахом вже не буде. Що далі, яка наша стратегія? І от саме стратегія повинна будуватися на основі принципів західного мислення – наприклад, пошук слабких місць ворога.
Водночас варто визнати, що віднедавна стратегія держави вже проглядається. Але до 2022 року й після 2022-го стратегії не було.
Те, що зараз ми знаходимося на етапі глухого кута – це одна справа. А інша – той ресурс і мотивацію, які ми мали, вже втрачено, і навряд чи ми їх повернемо.
Зараз потрібні корінні зміни, щоб підвищити мотивацію серед населення України і Сил оборони, аби здобути перемогу.
За словами Ігоря Воронченка, представники компанії “Соната” мали низку зустрічей із головнокомандувачем та начальником Генерального штабу Збройних сил України.
– Вони всі ці питання розуміють. І головком, і НГШ твердо стоять на позиції: оперативну доктрину треба міняти. Далі тягнути вже не можна, – констатує Ігор Воронченко.
Ендрю Бейн (Andrew Bain), виконавчий директор компанії військового консалтингу “Соната”
Питання нової оперативної доктрини та уроки повномасштабної війни прокоментував для “Новинарні” виконавчий директор компанії “Соната”, полковник резерву морської піхоти США у відставці Енді Бейн:
— Я вважаю, що це надзвичайно важливо, і було б добре, якби такі зміни впровадили ще кілька років тому.
Насправді проблема має передусім філософський характер. На мою думку, частина людей досі фундаментально не розуміє, на чому базується західний підхід до ведення війни.
Головна перевага західної військової філософії, яка значною мірою бере свій початок із німецької військової школи, полягає в тому, що вона дає змогу молодшим офіцерам і сержантам самостійно ухвалювати рішення на полі бою саме тоді й там, де це необхідно.
Натомість радянська військова система побудована на командуванні та контролі, причому акцент робиться саме на контролі. Командир вважає, що якщо він особисто не контролює кожен аспект діяльності свого підрозділу — від генерала до рядового солдата, то він поганий офіцер.
Насправді ж таким підходом командир лише обмежує можливості своїх підлеглих і зменшує вплив своїх офіцерів на перебіг бою. Адже вони не можуть своєчасно ухвалювати більш обґрунтовані рішення на основі реальної ситуації.
Такий рівень централізованого контролю, можливо, мав сенс 200 років тому, коли армії воювали проти Наполеона і стояли на полі бою щільними бойовими порядками. Але сучасне поле бою набагато масштабніше й розосередженіше.
Сьогодні оператор дрона на передовій часто не бачить нічого, окрім зображення на своєму моніторі. Тому він повинен мати свободу ухвалювати рішення, спираючись на намір свого командування. Так само і командир підрозділу в умовах динамічного бою може побачити нову можливість або загрозу, які виникають і зникають дуже швидко. Якщо ж кожне рішення доводиться погоджувати через кілька рівнів командування, така можливість може бути втрачена.
Саме в цьому й полягає ключова роль командира — надати підлеглим достатньо чіткі орієнтири наміру дій, щоб солдат чи молодший офіцер розумів не лише конкретне завдання, а й загальну мету місії та бажаний результат. Тоді він зможе діяти відповідно до реальної обстановки, а не просто механічно виконувати наказ, навіть якщо ситуація на полі бою вже змінилася і початкове завдання втратило свою актуальність.
Читайте також:
“Реалії війни”: Сирський пояснив, чому він втручається в управління на тактичному рівні
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
