“Яструби” і “ватники” виборів-2019

 

Колаж: Новинарня

Як кандидати на пост президента планують вирішувати проблеми Донбасу і Криму та посилювати армію: аналіз виборчих програм

автор: Людмила Кліщук

Відновлений державний кордон на Донбасі, синьо-жовтий прапор над Донецьком і Луганськом, повернений Крим – те, про що українці мріють скоро вже п’ять років – знайшло своє “втілення” напередодні виборів президента України в програмах кандидатів. Хоч і не всіх.
Вони обіцяють, іноді навіть конкретизують, звертаються до емоцій виборця.

Новинарня” аналізує передвиборчі програми найрейтинговіших кандидатів на пост очільника держави, оприлюднені на сайті Центральної виборчої комісії, та вимірює в них рівень популізму щодо вирішення безпекових питань: деокупація Донбасу, повернення Криму, відновлення кордону, встановлення миру. А разом із цим – пропозиції кандидатів щодо зовнішньополітичного курсу держави, реформування та зміцнення Збройних сил.

Разом з експертами аналізуємо, чим небезпечний передвиборчий популізм у цій сфері.

Петро Порошенко: озираючись на минуле

Передвиборча програма чинного президента Петра Порошенка опирається радше на те, що він вже зробив за п’ять років на цій посаді, аніж на нові плани та обіцянки. Втім, не обійшлося і без них.

Так, нинішній гарант обіцяє “продовжити роботу над відновленням територіальної цілісності і поверненням окупованих територій політико-дипломатичним шляхом”.

Що цікаво – в офіційній програмі кандидата Порошенка відсутні згадки про мінські домовленості, на яких ґрунтується санкційна політика щодо Росії і яких чинний президент неухильно дотримується. І неясно, чи в АП просто забули “Мінськ”, чи вважають насправді не таким ключовим на наступний термін.

“Мир – це беззаперечне визнання Москвою нашого права йти своїм шляхом”, – красиво заявляє гарант. Утім “беззаперечного визнання” українського проєвропейського вибору Росією не відбулося під час та після Революції Гідності.

У цьому, за “планом Порошенка”, має допомогти міжнародний тиск та “єдність проукраїнської коаліції в світі” (хоча, зрозуміло, вплив України на цю єдність – не вирішальний).

Порошенко обіцяє подальші санкції та “механізм Міжнародної місії ООН” – вочевидь, миротворчої – на всій території окупованого Донбасу.

У своїй програмі Петро Порошенко пригрозив, що “Росія відповість” за завдані збитки, за репресії і знущання над нашими громадянами на окупованих територіях, та змушена буде їх відшкодовувати через міжнародні правові механізми.

“Ми й надалі робитимемо усе можливе для повернення додому всіх наших громадян, які стали заручниками російського агресора – як у Росії, так і на окупованих нею територіях України”, – ідеться в програмі Порошенка.

Серед топ-обіцянок Порошенка у сфері безпеки – заявка на вступ до Європейського Союзу у 2023 році та отримання Плану дій щодо членства в НАТО.

Порошенко у своїй програмі наголошує на тому, що вже зроблено – “ми відродили українську армію”, та обіцяє працювати над цим далі; обіцяє, що створить “щільну систему протиракетної та протиповітряної оборони”. Модернізувати український флот та повітряні сили теж є в планах. Втім, після окупації Росією Кримського півострова та “віджиму” значної частини кадрів та техніки ВМСУ флот потрібно більше створювати з нуля, аніж “модернізовувати”.

“Піднімемо рівень соціального забезпечення наших військовослужбовців, розширимо підтримку родин учасників бойових дій”, – обіцяє гарант, але не уточнює показники.

Також щодо військової тематики варто згадати зняття з виборів на користь Порошенка полковника Сергія Кривоноса з ССО, який став заступником секретаря Радбезу й оголосив про намір боротися “з підлими щурами”, що крадуть в армії.

Читайте також:
Порошенко подарував десантникам 430 снайперських гвинтівок, – Бірюков

“Будапештська дипломатія” Юлії Тимошенко

Фото: Reuters

Лідерка “Батьківщини” традиційно підготувала до нових виборів розлогий “Новий курс України”, а в ньому – “Нову стратегію миру та безпеки”.

Задля цього Леді Ю пропонує скасувати неефективний, на її думку, формат Мінських перемовин та впровадити формат “Будапешт плюс”. Це, як і в Порошенка, “політико-дипломатичний” формат.

“Завдання української дипломатії – на чолі з Президентом – йти у наступ і домагатися колективних заходів з примусу агресора до миру і повернення Криму та Донбасу. Ми доб’ємося організації справжнього переговорного процесу та відновлення миру відповідно до Будапештського Меморандуму. Ми повернемо військово-дипломатичним шляхом мир та окуповані території Криму та Донбасу”, – прямо обіцяє кандидатка.

Політтехнологи Юлії Володимирівни апелюють до гарантій, які Україна отримала у 1994 році, підписавши Будапештський меморандум. До складу робочої групи мають увійти всі країни-підписанти (Україна, Росія, США, Велкиа Британія), а також, як розповідала Тимошенко на презентаціях, лідери Франції, Китаю, Німеччини та представник ЄС.

Прикметно, що в програмі ЮВТ слово “санкції” відсутнє. Але на словах вона говорить про сильніші та потужніші санкції щодо РФ, бо, на думку Леді Ю, ті, що є зараз – недостатні. Водночас вона натякає на прямий діалог із Володимиром Путіним.

Тимошенко обіцяє стягнути із Росії компенсацію за завдану шкоду кожному громадянину: кандидатка закликає всіх громадян, які так чи інакше постраждали від дій РФ, писати позови у міжнародні судові інстанції. Політтехнологи вже й окреслили цифри, які, нібито, сплатить РФ українцям у підсумку: понад 100 мільярдів євро. Хоча, як свідчить міжнародна судова практика, за п’ять років наступної президентської каденції такі судові позови навряд чи будуть розглянуті і розв’язані.
Крім того, у Міжнародному кримінальному суді вже знаходяться матеріали від України щодо дій РФ на Донбасі – процес запущено.

Щодо питання реінтеграції Донбасу, Тимошенко обіцяє “нову стратегію” – “встановити тісну співпрацю із такими міжнародними організаціями, як Червоний Хрест та ООН”. Але ж ці організації, як відомо, вже не один рік працюють на Східній Україні – в тому числі і на тимчасово непідконтрольній території.

“Вивести мільйони людей зі стану стресу” обіцяє Юлія Володимирівна після “реінтеграції Криму і Донбасу, що є альтернативою сьогоднішній «мінській формулі»”.

“Головне завдання цієї програми – зруйнувати стіну страху, нерозуміння і ненависті, яка штучно зводиться між Україною і окупованими територіями”, – записано у програмі.

На словах Тимошенко – проти “особливого статусу Донбасу” і “загальної амністії [бойовикам] без розбору”.

“Я запропоную президентську ініціативу з безпеки та розвитку Донбасу для створення десятків тисяч робочих місць, модернізації економіки, для відбудови житла та цивільної інфраструктури. Буде створений Міжнародний фонд відновлення та розвитку Донбасу“, – цитує лідерку партії прес-служба.

За її словами, Українська держава має офіційно визнати “жертвами збройного конфлікту” всіх осіб, які вимушено покинули окуповані території Донбасу та Криму внаслідок агресії Російської Федерації та гарантувати безпечне повернення ВПО додому із поверненням переселенцям втраченої власності на окупованих нині територіях.

Лідерка ВО “Батьківщина”, як і Порошенко, активно залучає військових до своєї виборчої кампанії та обіцяє не менше 3% ВВП – тобто на 0,45% більше за нинішні реалії – виділити на фінансування Збройних сил.

Наразі уряд Гройсмана заявив, що у 2019 році Україна витратить на оборону і безпеку понад 5% валового внутрішнього продукту (201 мільярд гривень), однак частка власне ЗСУ становить близько 2,6%.

Також Тимошенко пропонує “новий військовий контракт”. “Новизна” полягає у “повазі в лавах української армії”: “українських воєначальників необхідно готувати з лейтенантів, які проявили себе в бою”.

Крім вдвічі дешевших тарифів, рядовим української армії Тимошенко обіцяє заробітну плату, яка в 1,5 раза перевищуватиме середню заробітну плату українця. Чому саме така калькуляція – не вказується.

Як відомо, у 2019 році середня зарплата в Україні практично дорівнює зарплатні солдата-стрільця ЗСУ в тилу – 10 тис. грн. А на першій лінії зони ООС той самий рядовий у квітні отримає в сумі всі 22 тисячі.

Читайте також:
“Помилялася, але щиро”. Тимошенко висунулася в президенти на тлі “кіборгів”

“Весільні салюти” Володимира Зеленського

“Я розповім Вам про Україну своєї мрії. Україну, де стріляють лише салюти на весіллях та днях народженнях”, – так вишукано розпочинається передвиборча програма Володимира Зеленського. Шоумен і тут витримує свій оригінальний образ.

Хоча далі – все стандартно: “вибороти мир”, “повернути тимчасово окуповані території”, “змусити агресора відшкодувати завдані збитки” – такі типові лозунги бачимо у програмі Володимира Зеленського.

Він, як і Тимошенко, наголошує на дотриманні Будапештського меморандуму, готовий шукати підтримки у ЄС, втім, за стіл переговорів сідати не обіцяє: “Здача національних інтересів і територій не може бути предметом жодних перемовин”.

Це – в написаній радниками програмі. Бо, нагадаємо, у першому інтерв’ю Дмитру Гордону, в якому шоумен заявив про балотування у президенти, Зеленський емоційно збирався “домовлятися хоч з чортом лисим” і “ставати на коліна”, аби лише на війні не гинули наші люди.

Читайте також:
Порошенко власноруч приєднався до флешмобу #Я_не_стану_на_коліна перед Путіним

Про армію Зеленський говорить завченими фразами попередників: про цінність солдата, а не генерала тощо. А іще пов’язує військо з економікою: “Армія повинна бути престижною службою, де отримані навички і знання будуть успішно застосовані і в реальному секторі економіки”. Який взаємозв’язок – не пояснює.

Лідер рейтингів натякає, що питання вступу до НАТО вартує проведення референдуму, а після вступу, каже, зарплата українського армійця буде така, як у натовських військовиків.

А іще, крім НАТО, комік пропонує країні вступ до “іншого” об’єднання: “Рух України до НАТО та інших подібних об’єднань — запорука нашої безпеки…”. Які “подібні об’єднання” – не конкретизовує. З чого опоненти роблять висновок, що популіст Зеленський готовий вести Україну і в НАТО, і в російський ОДКБ одночасно.

Анатолій Гриценко: “без особливих статусів”

Анатолій Гриценко

Екс-міністр оборони Анатолій Гриценко гучно заявляє, що “капітулянтського повернення Донбасу не буде”. Обіцяє, що тимчасово окуповані території будуть у складі України без “особливих статусів”. Каже, що йому для цього достатньо п’ять років свого президентства. Методи та засоби деокупації? Дипломатичні, воєнні, економічні, санкційні – “спільно із зарубіжними партнерами”.

Про які країни йдеться – не сказав, втім, кілька місяців тому під час візиту до Вінниці на запитання “Новинарні”, Анатолій Степанович відповів, що вже працює в міжнародній експертній робочій групі щодо питань звільнення Донбасу, і в цю групу також входять росіяни.

“Не буде Україна поступатися правами на Крим в обмін на будь-які економічні поступки – у Криму наші громадяни, це наша земля, і Крим буде українським!” – кричить знаками оклику передвиборча програма Гриценка. (А хіба нам замість Криму пропонують економічні поступки?)

“Не будуть керувати армією «паркетні» генерали – на керівні посади будуть призначені бойові офіцери, які дбають про життя солдата і здатні отримувати перемоги”, – каже Гриценко. Але ж він має знати, що протягом останніх кількох років у ЗСУ генеральські звання в ЗСУ отримували якраз ті офіцери, які пройшли пекло боїв на Донбасі? Це нинішній командувач Морської піхоти Юрій Содоль, командувач Десантно-штурмових військ Михайло Забродський, його заступник Андрій Ковальчук та багато інших.

Як видно, над полковником запасу Гриценком тяжіє спадок його керівництва Міністерством оборони України в далеко не найкращий для ЗСУ час. І імідж та рейтинг Анатолія Степановича псують передусім темою розпродажу озброєнь та іншого військового майна й техніки у 2005-2007 роках.

1 березня про об’єднання зусиль із Гриценком заявив Андрій Садовий, знявши свою кандидатуру на його користь. Утім, “оборонні обіцянки” мера Львова залишилися поза дужками – полковник навіть в угоді пообіцяв просто “бути чесним”.

“Не буде нелегальної зброї і «приватних армій», рейдерства і збройних нападів – зброя буде легалізована і взята на облік, а держава, якій люди довірятимуть, відновить монополію на застосування сили згідно Закону”, – обіцяє Гриценко також зі сфери безпеки.

Лаконічна програма лідера “Громадянської позиції” складається здебільшого із загальних фраз, що починаються зі слів “Не буде”. При цьому “нато” в ній присутнє лише як частина слова “Анатолій”, а європейська тематика – тільки у вигляді обіцянки про середню зарплату в розмірі 700 євро.

Читайте також:
Гриценко обурений встановленням у Маріуполі “червоного” рівня загрози перед його візитом

Юрій Бойко, який не грає м’язами

Перший пункт передвиборчої програми Юрія Бойка, основний електорат якого зосереджений у східних областях України, – “забезпечити мир в країні”. Що ж пропонує цей кандидат, який формально самовисуванець, а де-факто висунутий партією Віктора Медведчука “За життя”? Мир, на думку Бойка, має прийти в Україну виключно мирним шляхом: “широкий національний діалог” та “повноцінна реалізація Мінських угод”.

“Не грати м’язами, а знайти стійкий компроміс за столом переговорів. Створити Громадську раду Донбасу. Припинити політику відчуження українських територій та забезпечити реінтеграцію Донбасу. Зняти блокаду, допомогти біженцям повернутися додому. Провести вибори на всій території Донецької та Луганської областей”, – йдеться у передвиборчій програмі Бойка, і тут, здається, кожне речення потребує уточнень, що ж пан Бойко має на увазі та якими мають бути  механізми втілення обіцяного в життя. “Громадська рада” – із представниками “з того боку”? Ким саме?..

Чи от: “Запобігти сепаратизму на основі партнерства між державою і територіальними громадами”.

Екс-“регіонал” Бойко обіцяє “відновити “периметр суверенітету”, але не каже виборцю, де починається та де закінчується цей периметр та як він буде його відновлювати.

Юрій Бойко на посаді президента не гребуватиме переговорами “з усіма сторонами конфлікту”.

“Бізнес на крові та стражданнях буде припинено, податок на збройний конфлікт – скасовано. Люди зможуть повернутися до своїх домівок”, – політтехнологи тут наголошують на тих емоційних поняттях, які є близькими та болючими для мешканців міст у зоні збройного конфлікту: кров, страждання, домівка тощо.

Про НАТО і ЄС Бойко не згадує, армії в його програмі теж немає.

“Забезпечимо реальний нейтралітет та позаблоковість України. Подолаємо протиріччя з усіма країнами-сусідами, у тому числі з Росією”, – ось Бойкова доктрина. Власне, те, що сповідував Віктор Янукович.

Читайте також:
Бойко на росТБ підлабузнювався перед Пушиліним. Такого не люблять навіть в Опоблоці. ВІДЕО

Ядерний статус Олега Ляшка

Радикальний Олег Ляшко каже, що писав свою програму сам, не задіюючи політтехнологів.

Так, Ляшко заявляє про потребу у відновленні ядерного потенціалу держави: “Замість того, щоб гнути спину перед «партнерами» – вимагатиму від них виконання Будапештського меморандуму. Адже підписавши цей документ, Україна відмовилася від третього у світі ядерного потенціалу в обмін на гарантії безпеки. Якщо документ не виконується – ми маємо повне право заявляти про відновлення статусу ядерної держави”.

НАТО і ЄС у “Плані Ляшка” не згадані.

При цьому Ляшко каже, що варто вимагати “прямої військової угоди” зі США. Якої та на яких умовах – не конкретизує. Але очевидно, що ядерний статус і така угода про військову підтримку Києва Вашингтоном – взаємовиключні питання.

А ще лідер Радикальної партії не перевірив окремі факти перед тим, як писати про це у своїй передвиборчій програмі. Говорячи про соціальні гарантії для військовослужбовців Ляшко наголошує: “Справедливість – це коли снайпер на фронті отримує 80 тисяч гривень, а снайпер НАБУ – 15 тисяч, а не навпаки, як зараз”.
Втім, у Національному антикорупційному бюро немає у штаті посади снайпера – “Новинарня” це уточнила у прес-службі Бюро.

Ігор Смешко: що знає професіонал з СБУ

Колишній голова Служби безпеки 2003-2005 рр. Ігор Смешко, який несподівано демонструє сьомий рейтинг серед 39 кандидатів, свою програму скромно назвав “Сім перемог для України”. Агресію з боку Росії він вважає однією з головних загроз — після деіндустріалізації та демографічної кризи.

Для відновлення стабільності й керованості держави Смешко обіцяє, серед іншого, зосередити зусилля на “запровадженні реальних реформ у Збройних силах з нарощуванням їх бойових та оперативних спроможностей і створенні гідних умов служби й життя для військовослужбовців, наших ветеранів та членів їхніх сімей”.

У планах екс-голови СБУ щодо армії — “поступовий перехід від змішаного принципу комплектування ЗСУ до створення професійного національного війська за рахунок підвищення якості, мотивації та забезпечення ратної праці”. Про сумісність зі стандартами НАТО для швидшого отримання Плану дій щодо членства кандидат також обіцяє не забувати.

Поверненню Криму й окупованих територій Донбасу в програмі присвячений цілий розділ. “Як професіонал, я знаю – перемога можлива шляхом зміцнення економіки, підвищення рівня життя українців та нарощування бойових спроможностей Збройних сил разом з упевненим просуванням до євроатлантичної спільноти”, – зазначає Смешко.

Також член партії “Сила і честь” планує зосередити зусилля на “формуванні дієвих механізмів повернення анексованого Криму та деокупації Донбасу шляхом дипломатичних та економічних заходів міжнародного впливу, насамперед, у рамках зобов’язань країн-підписантів Будапештського меморандуму”.

З одного боку, обіцяючи “скоординовану реформу силових структур з демократичним громадським контролем”, ветеран спецслужби має знати, про що говорить. З іншого — в його програмі намішано стільки всього (аж до тези “Бог, свобода, сім’я і Україна — найвищі духовні цінності українського народу”), що в спроможності пана Смешка зосередитися на якійсь конкретній реформі починають виникати сумніви.

Мир за 100 днів та “нейтральні миротворці” від Олександра Вілкула

Висуванець “Опозиційного блоку – партії миру та розвитку” Олександр Вілкул свою передвиборну програму зосереджує, як і Юрій Бойко, на понятті миру. Так її й назвав: “Мир та розвиток: 4 кроки до успіху”.

Екс-“регіонал” обіцяє зупинити війну за 100 днів. Трохи більше, ніж обіцяв нинішній глава держави. Для цього Вілкул обіцяє ввести на Донбас миротворчий контингент зі складу “дружніх країн та нейтральних держав”. Серед них – Білорусь, Казахстан, Азербайджан, Фінляндія, Швеція, Австрія. Після введення миротворців Вілкул обіцяє провести вибори – “згідно зі спеціально прийнятими українськими законами за участю українських партій” (при цьому не вказує, чи лише українські партії, чи й представники сепаратистів матимуть змогу балотуватися). Очевидно, він має на увазі як базу закон “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях”, який прийнятий Україною на заклик західних партнерів, але не застосовується через присутність в ОРДЛО окупаційних військ.

Одночасно з оголошенням результатів виборів, анонсує Вілкул, “отримуємо контроль над кордоном”. Далі – створення умов для повернення додому вимушених переселенців та відбудова інфраструктури Донбасу: за рахунок міжнародних донорів та “ресурсів відродженого Донбасу”.
Але до статусу “відроджений” цьому регіону варто пройти, мабуть, тривалий час, бо зараз стан окупованих районів нагадує радше “розграбований”.

Згадок про НАТО, ЄС і Росію у програмі Вілкула немає.

Армійська тема в ній пристуня, але звучить неконкретизовано та розмито: професійна армія, відродження військово-промислового комплексу, соцпільги для військових, обов’язкова військова підготовка тощо.

Запитання, до слова, викликає теза із програми Вілкула про заборону на “застосування армії всередині країни” – втім, і тут кандидат не конкретизовує, що має на увазі.

Читайте також:
Мураєв знявся з виборів на користь Вілкула

Націоналіст Руслан Кошулинський та його летальна заокеанська зброя

Кандидат на пост президента України від націоналістичного блоку, голова секретаріату ВО “Свобода” Руслан Кошулинський пропонує своєму виборцю таку ж ідеологічну передвиборчу програму: нинішню міжнародну політику називає “безхребетною” та обіцяє “чітку геополітичну стратегію” – “європейський україноцентризм”.

Кошулинський таки планує вступ до НАТО та ЄС, але відстоює паралельно створення Балто-Чорноморського союзу. Цю ідею, втім, націоналісти пропагують вже не на одних виборах, і без особливої взаємності з боку сусідів із ЄС.

Радикально налаштований “свободівець” на посту президента готовий розірвати дипломатичні відносини та всі міжнародні договори із Російською Федерацією, аби відновити контакти лише після повної деокупації українських територій.

Екс-заступник голови Верховної Ради, у 2015 році він був мобілізований до ЗСУ і проходив службу на Донбасі у званні старшого сержанта. Тепер Кошулинський ініціює створення міжнародного трибуналу для розслідування злочинів РФ проти України. (Втім, зазанчмо, матеріали в Міжнародний кримінальний суд Україною вже скеровані, триває збір доказів та документування злочинів і очікування реакції власне Гааги.)

Як і Тимошенко та Смешко, Кошулинський задля врегулювання конфлікту на Донбасі пропонує задіювати “Будапештський формат” за участі США і Великої Британії: із цими ж державами варто, на думку кандидата, укласти двосторонні угоди про повномасштабну військово-технічну допомогу Україні та надання летального озброєння. (Зі США така угода вже є, “Джавеліни” вже у нас.)

Розділ програми націоналіста, що стосується армії – один із найоб’ємніших серед усіх програм кандидатів-2019. Очевидно, політтехнологи “Свободи” хотіли переконати виборця конкретикою та цифрами – втім, інформація, яка є в програмі, легко знаходиться в мережі за пошуковим запитом та не вражає глибиною й експертністю.

Одна із “армійських реформ” Кошулинського – запровадження воєнного податку із олігархів та “прогресивного воєнного збору” за принципом: більші доходи ‒ більший відсоток. Для ЗСУ він обіцяє фінансування на рівні не менше 5% ВВП (це величезні кошти – порівняймо з 2,6% зараз і обіцяними 3% Тимошенко).

Іще одна обіцянка – заснувати народний резерв ЗСУ за швейцарським зразком.

Кошулинський обіцяє “створити потужний ракетний щит України”, ухвалити державну програму військового кораблебудування терміном до 20 років, ухвалити Закон “Про морську політику України” тощо.

Читайте також:
Перші рейтинги після скандалу: Тимошенко обходить Порошенка

Що про це кажуть експерти

Голова КВУ Олексій Кошель: для конкретизації потрібні дебати

Як підрахував Комітет виборців України, 36 із 44 кандидатів у президенти України, які були початково зареєстровані ЦВК, порушили у своїх програмах питання повернення окупованих територій, вісім – взагалі не згадують ці питання.

“У програмах кандидати не порушують питання про Крим чи окремі райони Донецької та Луганської областей, деякі із них навіть не згадали у вигляді словосполучення “необхідно повернути тимчасово окуповані території”. Це досить небезпечна та тривожна тенденція. Можливо, Росія намагається формувати порядок денний на виборах в Україні та загалом українській політиці, коли Крим та Донбас, тема НАТО зникають із пріоритетів порядку денного”, – зауважує у коментарі “Новинарні” голова ГО “КВУ” Олексій Кошель.

Згідно із дослідженням спеціалістів із КВУ, 20 кандидатів, тобто майже кожен другий, не вказали у своїх програмах власну позицію щодо членства у НАТО, навіть у розмитих формулюваннях. Аналогічно загальними фразами обходять і тему війни із Російською Федерацією. А деякі кандидати взагалі не артикулюють поняття “війна”, а “збройний конфлікт” чи “протистояння”.

На думку експерта,

панацеєю від популізму та неконкретики із програм та уст політиків можуть бути дебати.

Втім, згідно із чинним законодавством, вони передбачені лише перед другим туром виборів. Саме на дебатах кандидати могли би “розшифрувати” тези зі своїх передвиборчих програм, у тім числі – і питання щодо війни із РФ.

“І це має бути дуже чітка позиція. Це важливо, бо йдеться не лише про лідерів соцопитувань, а й про тих політиків, які зараз, граючись в епатаж, можуть бути представлені згодом в українському парламенті. І українці мають знати їхню ключову позицію. Дебати, на нашу думку, зможуть повернути у вибори змістовну складову, бо зараз кампанії ведуться в площині форми, а частково їх треба повертати до змістовної складової”, – резюмує Олексій Кошель.

Директор військових програм Центру Разумкова Сунгуровський:
Обіцянки слід підкріплювати розрахунками

Усі обіцянки в безпековій царині мають бути підтверджені фінансовим ресурсом. Особливо – якщо це стосується державної безпеки, особливо – якщо мова йде про армію. На цьому в коментарі “Новинарні” наголосив директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський.

“Популізм починається саме з цього. Так, всі обіцянки кандидатів мають бути відображені згодом у, наприклад, програмах розвитку Збройних сил України – по кожному пункту, із описом технологій, як цього досягти. По-друге, це має відповідати бюджетним можливостям”, – каже експерт.

“Якщо ми плануємо ракетний щит – варто рахувати, скільки коштуватиме одна така ракета. А її ж треба не одну. А хоча би дві-три бригади. Скільки це коштуватиме? Є в Україні зараз десятки мільярдів? Це сім-десять років часу мінімум, лише для створення ракетного щита. А паралельно має відбуватися, скажімо, відбудова флоту. І це теж сотні мільярдів – вони в України є зараз? Якщо немає, то треба відповідально говорити про свої дії на найближчий час, шукати нестандартні рішення. Так, вони будуть непростими та передбачати, в тім числі, якусь зовнішню допомогу. І це має бути комплексний результат, а не окремі, вирвані із контексту і нічим не обґрунтовані обіцянки”, – коментує Сунгуровський.

Він підкреслює, що реалізація передвиборчих обіцянок стосуються, в основному, забезпечення законодавчого та бюджетного, тому від президента залежить насамперед те, як він зуміє організувати солідарну роботу органів влади в цьому плані.

“Так, від президента як від гаранта Конституції це залежить, але не більше – бо виконання обіцянок належить до компетенцїі інших органів влади. Тому і важко знайти деталі у передвиборних програмах”, – пояснює експерт.

Коментуючи геополітичні ініціативі кандидатів, Сунгуровський зауважує: “Заміна Мінська Будапештським форматом? Ніхто не буде переглядати Будапештський меморандум і робити із нього юридично обов’язковий документ. Дуже важко укласти новий юридично обов’язковий до виконання документ на міжнародному рівні, особливо коли йдеться про забезпечення безпеки якоїсь окремої держави. А от “пошантажувати” світову спільноту на фоні знецінених гарантій Будапештського меморандуму – можна”.

Аналогічна ситуація, на думку Сунгуровського, і з обіцянками “повернути ядерний статус” Україні – такі тези з уст українських політиків радше дражнитимуть наших партнерів, і США зокрема. Бо “розширювати ядерний клуб зараз ніхто не зацікавлений.

“Припинити війну та встановити мир в умовах, коли Росія цього не хоче – неможливо. І від бажання України тут нічого не залежить. Так, це тривала робота і України, і її міжнародних партнерів. Говорять про те, що “ключ від миру в Україні знаходиться в Кремлі” – але в Кремлі знаходиться лиш замок, а ключ – це спільні зусилля для того, аби цей замок відкрити”, – констатує Сунгуровський.

“Має звучати “мир на умовах України”. Якщо без цього – то буде мир на умовах РФ”, – резюмує експерт.

Ветеран АТО Роман Кулик: два виміри піару на армії

Про небезпеку “навколоармійського популізму” напередодні виборів говорять і учасники російсько-української війни – хоча б тому, що невиконані обіцянки щодо ЗСУ обертаються відтоком особового складу, цінних кадрів, а значить, загальним падінням обороноздатності.

“Популізм на темі національної безпеки може обійтись дуже дорого в час “ікс”, особливо у країні, що шостий рік перебуває у стані перманентної війни з усіма похідними і може розраховувати лише на свою боєздатну армію”, – каже в коментарі “Новинарні” ветеран АТО Роман Кулик, колишній заступник командира роти й батальйону по роботі з особовим складом 55 оабр ЗСУ, а зараз – співробітник УІНП.

За його словами, “з морально-етичної точки зору тупий поверхневий піар на проблемах армії викликає спалах ненависті до спікера. Хоча з прагматичної точки зору – це більше позитивний зсув. Адже йдеться про підвищення значимості національної безпеки в суспільстві та додатковий критерій оцінювання політиків”.

“Раніше глобальна виборча повістка оберталась навколо соціально незахищених категорій громадян, найбільш готових повірити нереальним обіцянкам і популістично забарвленій рекламі. Але тепер чисельна група військових, ветеранів та членів їх сімей перетворились на значну електоральну групу, з якою є сенс працювати”, – зазначає ветеран.

“Навколовійськове середовище дуже прискіпливе – на кожну недолугу заяву кандидата прилітає критична оцінка. Тільки от поки не вистачає змістовних дискусій про системні проблеми та їх рішення. Поки, на жаль, дискусії йдуть навколо пласких глобальних тем, які можна узагальнити тезою “свій унікальний мирний план для завершення війни”. Тут популізм б’є фонтаном, і про якісні бачення політики в сфері оборони говорити неможливо”, – підсумовує Роман Кулик.

над текстом працювали: Людмила Кліщук, Дмитро Лиховій, Леся Шовкун

Читайте також:
“80 см пісочного кольору”. ЦВК визначила остаточний вигляд виборчого бюлетеня.
ПЕРЕЛІК КАНДИДАТІВ

 


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.