Гаряча осінь 2016-го. Прогнози експертів на новий політичний сезон

верховна рада годівниця

Із початком п’ятої сесії Верховної Ради VIII скликання в Україні стартував новий політичний сезон. Що чекати від нього?
З цього приводу Новинарня опитала низку експертів з різних галузей, отримавши строкату, але досить вичерпну аналітику.

“Опозиції не вдасться розгойдати ситуацію задля дострокових виборів”

Олександр Черненко. Фото УНІАНОлександр Черненко
народний депутат від Блоку Порошенка,
позапартійний, колишній голова Комітету виборців України:

– Цей політичний сезон буде непростим. Восени в політикумі завжди відбувається загострення навіть, навіть у більш спокійні періоди. А в період економічної й латентної політичної кризи – і поготів.

Головних особливостей буде дві: питання тарифів та питання, пов’язані з Мінськом, окупованими районами Донбасу тощо.

Ще кінець минулого сезону показав, що парламенті є хоч і меншість, але доволі агресивно налаштована на дострокові вибори. І вони далі будуть “качати” цю ситуацію – як через сесійну залу, тобто блокуючи нормальну роботу Верховної Ради й опираючись на популізм, так і виводячи людей на вулиці, щоб домагатися перевиборів.

Гасла будуть насамперед “тарифні”, соціальні.

Бо я не думаю, що Верховна Рада чи президент робитимуть якісь різкі рухи в питаннях Мінська й АТО. Швидше за все, там буде досить “заморожена” ситуація. Хоча вже заявили про якийсь новий формат угоди, але все одно, це станеться десь за місяць, поки переварять, “зрада” це чи не “зрада”…

Якщо говорити про Мінські угоди – очевидно, що в цієї Верховної Ради немає шансів ухвалити зміни до Конституції в питанні “особливого статусу Донбасу”. Нам потрібно думати, як проводити конституційні зміни щодо децентралізації без ОРДЛО. Тобто нам повністю треба йти з нуля по процедурі: від змін у першому читанні, рішення Конституційного Суду й так далі. І добре було б, якби ці зміни проголосували вже на поточній сесії, бо процес тривалий.

Питання закону про вибори на Донбасі, і взагалі можливість проведення виборів на окупованих територіях, думаю, до Нового року теж навряд чи буде підніматися.
Вже й наші зарубіжні партнери побачили, що цей  закон не може бути прийнятий нинішнім парламентом.  Тож треба шукати якісь нові виходи.

Хоча я особисто, абсолютно підтримуючи тезу про те, що сьогодні там (на Донбасі) не можна проводити вибори й навряд чи можна буде зробити це в найближчій перспективі, все-таки не відмовлявся б від внутріпарламентської дискусії довкола закону про вибори на цих територіях. Бо рано чи пізно нам ці вибори таки проводити потрібно, і треба підготувати закон, який буде повністю в українських інтересах, відповідатиме стандартам ОБСЄ.
І в дискусії довкола такого закону я не бачу проблем. Але сьогодні політична ситуація така, що будь-які кроки в цьому напрямі – навіть не в ухваленні, а вже в спробі обговорення такого закону – одразу називають “зрадою”.
Тому не думаю, що ці питання взагалі будуть порушувати на політичному рівні, бо це додатковий подразник для “зрадофілів”.

Тож у центрі уваги опозиції будуть “тарифні” та інші соціальні питання.

Чи можуть вони серйозно “розгойдати” ситуацію для дострокових виборів? Навряд. Більшості, яка б хотіла піти на позачергові вибори, у парламенті сьогодні немає. Тих, хто за це виступає, від сили чоловік сто: “Батьківщина”, “Опозиційний блок”, частково “Самопоміч” та Радикальна партія. Окрім того, дострокових виборів точно не хочуть президент і наші західні партнери. І правових підстав для них немає.

Але якщо цій меншості вдасться шляхом тиску вулиці й блокування (а ми бачили, що їм це інколи добре вдається) паралізувати роботу парламенту, то теоретично вибори можуть бути шляхом виходу з кризи. Втім, я таку можливість оцінюю не більш ніж у 10 відсотків.

Очевидно, що парламентська більшість збережеться в тому вигляді, що є зараз. Більше депутатів у коаліції не стане.

Інша річ, що ситуативно до голосувань долучатимуться окремі депутати з інших фракцій та груп. Можливо, виникне депутатська група “Наш край”, у яку ввійдуть мажоритарники з “Відродження” і,  можливо, з БПП. Але вихід із Блоку Порошенка в даному випадку не означатиме вихід депутата з коаліції.

Тобто статус-кво збережеться: формально коаліція буде, фактично її не буде, – словом, як і було в попередні місяці. Ситуативні голосування.

Перший тиждень восьмої сесії – це будуть переважно законопроекти, які ми не встигли до голосувати в червні-липні, накопичивши борги: регулятори, НКРЕП, децентралізація тощо.

Першим рішенням буде Чаус, ясне діло. А вже з наступного тижня виникатимуть нові питання. Думаю, там уже почнуться серйозні дискусії й про тарифи, й з інших проблем.

Щодо формування нового складу Центральної виборчої комісії. Наприкінці минулої сесії ми побачили, що те подання, яке підготував президент, на жаль, не знайшло підтримки більшості парламенту. Не тому, що воно взагалі нікому не подобалося – була дискусія по одній-двох постатях, яких включили, і щодо одного, кого не включили (Андрія Магеру, так). Тож не становить велику проблему список підкоригувати, врахувавши інтереси політичних сил, так,  щоб це подання отримало мінімум 226 голосів.

Я виступаю за те, щоб після додаткових консультацій і врахування всіх побажань це подання було перевнесене вже найближчим часом,  протягом вересня. Максимум – у жовтні.

Читайте також:
Банкова бачить новою головою ЦВК Світлану Кустову, – джерело

При цьому, на мою думку, не є нагальною потребою дотримуватися чіткого квотного принципу при формуванні ЦВК від фракцій парламенту. Насправді за політичним принципом ЦВК формувалася лише двічі: між другим і “третім” турами президентських виборів у 2004 році та перед позачерговими парламентськими виборами 2007 року. Тоді справді у Центрвиборчкомі було представництво фракцій. І фактично ця ЦВК, крім кількох осіб, збереглася й до нинішнього часу.

Сьогодні у Верховній Раді немає жодної партії з тих, які подавали кандидатури в нинішній склад Центрвиборчкому. Замість Блоку Тимошенко тепер “Батьківщина”, Партія регіонів зникла, соціалісти й комуністи взагалі в політиці фактично не представлені.

У такому сенсі сформувати баланс нереально, бо ЦВК обирається на 7 років, а парламент – на 5. І під час наступних виборів хтось залишиться у ВР, а хтось не пройде.

Лунають заклики уже ближчим часом ухвалити закон про нову виборчу систему. Але з тим масивом нагальних питань, із тим політичним протистоянням, яке буде восени, я не думаю, щоб до виборчого закону зараз дійшли руки. Хоча мені цього б дуже хотілося, але я тверезо оцінюю ситуацію.

У нас є час, щоб за цей час знайти політичний консенсус. Працює робоча група під керівництвом Парубія, в якій представлені всі політичні сили. Вона ще доволі далека від консенсусу, але принаймні деякі речі вже напрацьовані.

Я бачу такий сценарій: протягом 3-4 місяців після засідань робочої групи збираються лідери фракцій, виходять на певний консенсус щодо виборчої системи, і вже весною приймається закон. До наступних чергових виборів лишається ще два роки, тож це цілком нормальний термін для ухвалення нового закону.

Для мене що важливо в цьому сезоні. Перше – щоб був прийнятий бюджет, і не так, як завжди – ганебно, вночі, перед Новим роком і не ясно, що приймають. Я дуже вірю, і заяви прем’єр-міністра дають підстави для стриманого оптимізму, що на цей раз ми підемо по процедурі: до 15 вересня буде внесено попередній проект, почнеться його обговорення й так далі. Я вже не кажу про суть бюджету, але важливо, щоб ми йшли по процедурі, по регламенту.

Також важливо, щоб були ухвалені закони по децентралізації, яких півтора десятка вже десь є, і, на жаль, ми не встигли їх ухвалити перед канікулами. Вони стоять у порядку денному вже на цей четвер. Не впевнений, що вдасться одразу проголосувати, тому що їх багато, але принаймні до кінця вересня ми маємо закрити законами ту частину децентралізації, яка не потребує змін до Конституції.

І, знову-таки, щоб повернулися й до конституційних змін у цій сфері – без особливого статусу Донбасу, ухваливши їх на цій сесії в першому читанні.

Ще важливо наповнити деякими законами судову реформу – зокрема, це закон про антикорупційний суд і такі інші речі.

* * *

“Прогрес у боротьбі з корупцією буде скоріше всупереч, ніж завдяки”

Ярослав ЮрчишинЯрослав Юрчишин
громадський діяч, виконавчий директор “Transparency International Україна”,
експерт “Реанімаційного пакету реформ”:

– Початок політичного сезону, а саме вересень-жовтень, буде достатньо гострим. Намагання політиків популістичного спрямування “розкачати” тему тарифів, соціального забезпечення ляжуть на податливий ґрунт, оскільки саме в цей період прийдуть платіжки з новим рівнем оплати за комунальні послуги.

Та у влади є шанс добитися від ЄС скасування короткострокових віз й активізувати роботу щодо тримання чергового траншу МВФ саме в цей період і таким чином дещо зняти, принаймні публічно, незадоволення суспільства.

Щодо співпраці з МВФ дуже гостро постане питання збалансованості бюджету, а саме соціальної його складової: пенсії, стипендії, субсидії. На жаль, країні доведеться таки піти шляхом максимальної економії, бо політичної волі використовувати резерви повернення корупційно- здобутих коштів немає. Станом на серпень 2016 року з запланованих понад 700 млн. від цих коштів у скарбницю повернуто лише 78 тисяч.
Тому питання ефективності влади у боротьбі з корупцією будуть актуальні не лише для українського суспільства, а й для наших міжнародних партнерів.

Щодо власне антикорупційного фронту, то тут і далі триватиме більше позиційна боротьба між реформаторами та прихильниками старої корупційної кругової поруки.

Будуть спроби вихолостити е-декларування чи то на технічному рівні (проблеми з системою, яка тепер повністю під контролем держави), чи то на рівні політичному (зміни до закону), чи то на юридичному (розгляд легітимності е-декларування в Конституційному Суді за поданням екс-“регіоналів”).

Старі кадри в ГПУ/СБУ/депутатському корпусі/суді не раз ще пробуватимуть дискредитувати детективів та працівників НАБУ чи Спеціальної антикорупційної прокуратури та інших нових інституцій, або просто реформаторів у владі.

Прогрес по створенню Державного бюро розслідувань та оновлення судового корпусу буде скоріше поміркований ніж швидкий. Варто очікувати достатньо політично залежного голову ДБР, зважаючи на склад комісії по його обранню.

Гучних затримань буде більше, ніж гучних посадок та конфіскацій. В той самий час у грудні 2016 року в Панамі відбудеться чергова міжнародна антикорупційна конференція. Попередню в Лондоні перші особи нашої держави пропустили, а голова ДФС, який таки приїхав, отримав нещадну критику за “помилку” в декларації про ціну лондонських апартаментів.

Тобто прогрес буде скоріше всупереч, ніж завдяки.

Та все ж варто сприймати дані процеси зі стриманим оптимізмом. Ніхто не гарантує, що процеси реформування були б швидшими, якщо б країна фактично не перебувала у стані війни з Росією, а частина суверенної території України під окупацією росіян та проросійських сепаратистських угруповань. Ворог на кордоні робить і владу більш відкритою до зауважень суспільства та міжнародних партнерів, і суспільство більш згуртованим. От тільки ціна дуже висока.

Тому навіть незначні реформи заслуговують на підтримку та заохочення, а не лише на критику з нашого боку. Поступово Україна змінюється, і наступний політичний сезон, якщо не буде суттєвих потрясіть чи то під впливом активізації окупаційних військ, чи то через внутрішню нестабільність, стане черговим кроком до точки неповернення для старих правил.

І кожен з нас може внести посильний внесок в те, що це неповернення настало трішки швидше: менше слів, а більше діла.


“Перезапуск конституційних змін щодо децентралізації забере дорогоцінний час”

Тарас ШамайдаТарас Шамайда
помічник-консультант народного депутата,
громадський діяч, співкоординатор руху «Простір свободи»:

– У країни лишається дедалі менше часу на втілення в життя давно назрілих реформ. При цьому в різних галузях потребують невідкладного розгляду й ухвалення сотні реформаторських законопроектів. Для парламенту є проблемою фізично обговорити і прийняти якщо не сотні, то хоча б десятки оцих найважливіших законів. Адже час не гумовий, і навіть при інтенсивній роботі на це йде багато місяців.

Але, крім того, у Верховній Раді є сили, які не дадуть депутатам працювати спокійно. Будуть спроби так званої нової опозиції  – “Батьківщини”, Радикальної партії Ляшка, а також “Опозиційного блоку” дестабілізувати роботу парламенту, влаштовувати різноманітні шоу, кричати про любов до народу, використовуючи риторику забороненої тепер Компартії: “тарифний геноцид”, “село гине” і т.ін.

В принципі, до повного паралічу Ради й дострокових виборів, чого дуже хотіли б зовнішні сили і внутрішня різношерста опозиція, справа не дійде. Розпуску парламенту не буде, він працюватиме, але складно. Тому що об’єктивний брак часу через велику кількість питань, які слід розглянути, доповнюватимуть штучні перешкоди від опозиції. Звісно, не завжди вистачатиме голосів для прийняття рішень.

Зате популісти нагнітатимуть істерику, “зраду”, “всепропальство”. Так, у понеділок ми вже почули, що лідерка “Батьківщини” просто тупо ретранслює меседжі Кремля – мовляв, зараз в Україні набагато гірше жити, ніж до революції, влада нищить країну, країна “під зовнішнім управлінням”. Раніше це нам розповідали Симоненко й Вітренко.

Нас чекають нові блокування, інші провокації та способи перешкоджання роботі ВР. Але, безумовно, спікер і коаліція це прораховують та вживатимуть контрзаходи. Хоча, звісно, проти нахабства важко боротися демократичними методами.

Щодо дострокових виборів, то їх не буде. Вони стали б катастрофою для країни та реформ на половині шляху. Проводити вибори варто в термін, передбачений Конституцією, але вже після того, коли можна буде оцінити, чи успішними стали зміни в децентралізації, дерегуляції, освіті, медицині тощо. Для дочасних виборів ВР потрібні підстави, яких зараз немає. Ну й, звісно, їх повинен призначати президент.

Щодо можливого впливу вулиці на це – важко прогнозувати, адже в такій сфері прогнози річ невдячна. Ми можемо лише сподіватися на здоровий глузд людей. Але ясно, що протестні настрої є великі. Зокрема через об’єктивні труднощі, спричинені російською агресією, високими витратами на оборону, окупацією наших територій і втратою ринків, падінням ВВП та рівня життя.

Цей тягар, який несе Україна, об’єктивно створює напругу. Але коли п’ята колона та агентура всередині країни ще більше підбурюють людей, то, безумовно, зростає ризик вуличних виступів, «тарифних майданів» для розхитування ситуації.

Утім, такий ризик був завжди. І в 2014-му, і в 2015 році. Ось виповнився рік, як біля Верховної Ради вбили гранатою чотирьох нацгвардійців в ході заворушень під абсолютно надуманими, «брєдовими» приводами. Нібито в проекті змін Конституції щодо децентралізації передбачено «особливий статус Донбасу». Хоча це не відповідає дійсності. Та я сподіваюся, що країна встоїть і за сценарієм 1918-1919 років ми не підемо. Що українці за останнє сторіччя стали більш зрілою нацією.

Сподіваюся, парламент таки зможе зосередитись на роботі над важливими першочерговими законопроектами, зокрема в напрямку децентралізації. Це дуже важливо. В Україні почалося створення об’єднаних громад, і за півтора роки вони охопили вже більше 10% території країни.

Об’єднані громади вже продемонстрували свою ефективність – через зростання бюджетів, через можливість розпоряджатися власними коштами. Цей процес слід продовжити й розвинути через прийняття більше десятка законопроектів. Потрібно спростити створення громад, зняти блокування з боку обласних рад тощо. Ці закони слід прийняти максимально швидко, аби громади повноцінно запрацювали в 2017 році з самостійними бюджетами.

Крім того, потрібно ухвалити в цілому проект змін Конституції в частині децентралізації, прийнятий наразі в першому читанні.
Спікер Парубій заявляє, що в парламенті немає 300 голосів для цього й тому потрібно почати цей конституційний процес спочатку, викинувши з проекту згадки про “особливий статус Донбасу»”. На мою думку, міняти текст немає потреби. Тому що насправді в цьому проекті немає ніякого “статусу Донбасу”! Там є 19 сторінок змін до Конституції про децентралізацію всієї країни – і є одна фраза: “особливості місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначається окремим законом”.
Крім того, що потрібно якнайшвидше ухвалювати реформу, нам і ця фраза в Конституції лише допомогла б. Адже після звільнення цих окупованих територій нам потрібно було б запровадити якісь особливі режими, для того щоб обмежити, взяти під контроль їхнє самоврядування. І така фраза дала б нам конституційні підстави це робити. А казати, що вона грає на користь сепаратистів – це домисли.

Але, на жаль, у нас багато людей, які не читають законопроекти, а слухають пропаганду. І суспільству нав’язують думку, ніби там є якісь “особливі статуси”. Тому, можливо, й має рацію голова ВР, який намагається зібрати 300 голосів під децентралізацію без згадки про Донбас.
Утім перезапуск усього цього процесу означатиме нові дискусії про положення, що давно обговорені, про префектів тощо. Це забере дорогоцінний час, а чи дасть 300 голосів – хтозна. Тобто, на мою думку, краще б спрямувати додаткові зусилля на переконання депутатів у тому, що їхні домисли про “особливий статус Донбасу” – безпідставні.

До речі, є така думка, що ті політичні сили, які розповідають казки про “статус Донбасу” (“Самопоміч”, «Батьківщина” та ін.), можливо, насправді не хочуть реальної децентралізації як такої. Вони мріють, що колись вони очолять централізовану владу й керуватимуть країною в ручному режимі, через вертикаль.

А якщо прийняти нинішній проект, уся країна буквально за рік була б розподілена на об’єднані громади, і в жовтні 2017 року цим проектом уже передбачено вибори і до рад об’єднаних громад по всій території країни, і до обласних та районних рад, які створять свої виконкоми, і призначення префектів із контрольними функціями замість держадміністрацій, тоді як місцевими бюджетами розпоряджатимуться виконкоми рад. Натомість, якщо конституційну реформу знову почати по довгому колу, встигнути до осені 2017 року буде нереально.

Також хочу наголосити на потребі продовжити приймати рішення на захист інформаційного простору України. Бо попри те, що ухвалені закони про серіали і про українські пісні в ефірі, все-таки залишаються великі “дірки” для тих медіа, які є формально українськими, але ведуть абсолютно підривну діяльність.

Плюс відбуваються порушення вже ухваленого закону про заборону демонстрації фільмів, які пропагують органи держави-агресора. Тож потрібні якісь більш жорсткі важелі для захисту інформаційного простору. Щоб під приводом свободи слова в Україні не проводилася безкарна інформаційна агресія.

Законопроекти в цьому напрямку розробляються, а чи будуть вони прийняті – питання політичної волі.

Гостро стоїть також питання української мови. Закон Ківалова-Колесніченка, який нинішня українська влада, а на той час – опозиція, ще до Майдану обіцяла скасувати, діє й досі. І руйнує інформаційно-культурний простір України через русифікацію реклами, телеефіру й так далі. Тому було б добре ухвалити нормальний, європейський мовний закон, а цей кремлівський – скасувати.

Такий закон розробляється. При Міністерстві культури створена рада із впровадження української мови в усі сфери суспільного життя, при ній створена робоча група з експертів і представників громадськості на чолі з професором Володимиром Василенком, яка контактує з парламентом.

Тобто інтенсивна робота над текстом “мовного” закону триває, але і тут все залежить від того, чи буде політична воля його прийняти і розуміння важливості цієї теми. Буде великий спротив. Але якщо не ухвалити його зараз – таку можливість буде втрачено на багато років. У наступних скликаннях зробити це буде ще більш проблематично.

Читайте також:
Як пробивали закон про укр-квоти для радіо і коли кожна третя пісня в ефірі буде українська

* * *

“Проблемою популістів є те, що в народі є стійкий інстинкт єдності”

Олександр-ПалійОлександр Палій
політолог, політичний консультант, кандидат політичних наук

– Особливостями політичного сезону буде збудження зовнішнього ворога через те, що перемогти прямо в лоб на фронті він не може, із синхронним збудженням клепто-популістів, які й так зажди збуджені без влади, а тут вибори наблизилися ще на місяць, та й в економіці з’являється що ділити.

Але, гадаю, втримати стабільність на нинішньому рівні вдасться. Проблемою популістів є те, що в народі є стійкий інстинкт єдності, люди розуміють, що усобиця – це шлях до Руїни і смерті. Та й про них народ майже все знає, або підозрює.

Великих масових протестів не буде – через покращення ситуації. Є й такий цікавий чинник, що Тимошенко та Ляшко самі бояться виходити до “непригодованого” народу, не кажучи вже про “регіоналів”.

Можливі спорадичні дії насильницького характеру, як реакція на подразники – на зразок погрому циган чи каналу “Інтер”. Але вони не переростуть в масштабні протести через те, що ситуація в країні в цілому розвивається в правильному напрямі, нема відчуття глухого кута, більше того, влада живо реагує на суспільні настрої.

А найголовніше – нема якогось альтернативного шляху. А щодо деструктивних протестів, то у правоохоронців нині більше ніж досить сил впоратися з ними.

“Нові” з помітних політиків виявилися слабкими, насамперед інтелектуально і морально. Але це нічого. Як казав Сенека, і після поганого врожаю треба сіяти.

Якщо говорити про рейтингову динаміку нинішніх лідерів, то, гадаю, в Тимошенко рейтинг завмре, його накачуватимуть, за традицією, соціальною демагогією і купленою соціологією.

У нас в суспільстві довгий час традиційно був “бонус радикалізму”, коли виборці давали кілька додаткових відсотків найрадикальнішій політичній силі. Тимошенко думала, що цей бонус – її власне надбання, але останні вибори показали, що це зовсім не так – він може відійти до будь-якої політичної сили, що задасться виборцям щирою.  Тимошенко з її історією, гадаю, вже такою не здасться. Думаю, їй згадають, що коли був колапс, Тимошенко пропонувала бути голубами миру і здатися Росії.

У Ляшка рейтинг завмре з тенденцією до падіння у результаті прояснення того факту, що його політичні переваги вичерпуються коровами й гусами. Цікаво, хтось із солдатів десь бачив останні два роки батальйон “Батьківщина” чи “батальйон Ляшка”?

У Савченко рейтинг продовжить падіння, в силу того, що ця жінка, як кажуть, кмітлива без інтелекту, ніби хоче випробувати, що ж вона може ще ляпнути і що їй за це буде. Ну а крім того, став явним її зв’язок з Медведчуком.

У Порошенка рейтинг може продовжити повільно просідати. У нас звикли у всьому винуватити першу особу, незалежно від її заслуг.
Рейтинг Порошенка може вирости навесні, коли у людей буде більш оптимістичний настрій і з’явиться розуміння того, з якої прірви витягується країна. Те саме стосується і рівня підтримки Гройсмана.

Щодо рейтингу Бойка – це фікція соціологів. У нього нема стабільного рейтингу, це колишні виборці Януковича шукають якийсь рядок в опитуванні, і зовсім не факт, що вони так проголосують на виборах.

Читайте також:
У “Рейтинга” за Тимошенко голосують майже 18%,
Порошенко – лише третій, Савченко впала удвічі

“Політика уряду Гройсмана підштовхне українців до масових протестів”

Олександр АронецьОлександр Аронець
заступник голови ГО “Всеукраїнська люстрація”,
активіст партії ВО “Свобода”, екс-депутат Київради

– Новий політичний сезон обіцяє бути цікавим, сповненим епатажних акцій, популістичних заяв як влади, так і опозиції, псевдореформ та вуличних акцій протесту проти тарифної політики уряду Гройсмана.

І хоча уряд намагається максимально забезпечити українців субсидіями, найнижчий рівень зарплат в Європі і шалена інфляція та здорожчання продуктів харчування можуть підштовхнути українців до масових протестів восени.

Окрім того, як бачимо, старт політичного сезону ознаменувався підпалом телеканалу “Інтер”, який здійснює послідовну політику русифікації та поширення “руского міра” в Україні. Тому можливі протести проти відсутності державної політики у сфері телерадіомовлення, продовжаться з новою силою протести проти повзучої русифікації України і нехтування державною мовою чиновниками найвищого рівня.

Боротьба олігархів за контроль над фінансовими потоками буде лише посилюватись. Це, а також всі інші вищеописані мною підстави, можуть спричинити повноцінну політичну кризу із блокуванням роботи Верховної Ради.
А враховуючи той факт, що юридично коаліція у Верховній Раді відсутня вже з 14 квітня, то це лише пришвидшить недієздатність парламенту. Можливо, депутатам не вдасться прийняти бюджет на 2017 рік.

Що стосується вуличних протестів, їх кількість і масштаб збільшиться в порівнянні з весною цього року, але до позачергових виборів це навряд чи призведе. Дві політичні сили, які формують кістяк коаліції партії влади – “Народний фронт” і БПП – на двох мають рейтинг близько 10%, при тому що на старті вони мали 45%. Але партії влади ні за що не підуть на розпуск Ради і будуть придумувати все нові та нові темники, щоб не допустити виборів.

* * *

“Наступу РФ не буде, бо існують кулуарні домовленості Порошенка з Путіним”

Олег ЖдановОлег Жданов
військовий експерт, полковник запасу, працівник оперативного управління Генштабу ЗСУ у 2003-2006 рр.

– Питання Донбасу восени буде актуальним не так для Верховної Ради, як для президента Порошенка. Він спробує ще раз вирішити питання Мінських угод й особливого статусу Донбасу, а також амністії бойовиків та можливих виборів на Донбасі. У цьому можете навіть не сумніватися, що буде ще одна спроба.

Справді, деякі політологи заявляють, що в парламенті немає більшості для ухвалення таких рішень. Але так само політологи визнають, що коаліція в Раді може збирати до 246 голосів. Зокрема, тривають торги за групу “Відродження” й тому подібні групи. Згадайте реформу правосуддя – знайшли ж 300 голосів. Так само і тут.
Тим більше, що зараз прокуратура готує подання на деяких депутатів для зняття недоторканності й притягнення до відповідальності. Це теж ресурс для того, щоб зібрати необхідну кількість голосів.

По-друге, дуже сильно тиснутиме Росія. А Петро Олексійович – він більше підконтрольний Кремлю, ніж Заходу. На Заході вже знають, що Порошенко очолює корупційні схеми. З ним не будуть спілкуватися, доки він не представить план конкретних реформ України та не буде реально їх втілювати. І насамперед ідеться про боротьбу з корупцією. А він фізично не може цього зробити, тому що якщо посадити хоча б командира роти “Беркута”, він почне розповідати, хто видавав зброю для розстрілу Небесної Сотні, і ми знову зупинимося на Петрові Олексійовичу.

Тому, я вважаю, на нас чекає замороження західного вектору та реалізація домовленостей Порошенка з Кремлем.

1 вересня кількість обстрілів на Донбасі справді знизилася. Але надалі по всій лінії фронту нову стоїть гуркіт канонади. Знову є втрати, особливо щодо поранених.

Для Москви зараз ідеальний варіант – тиснути на Київ шляхом вогневого впливу. І росіяни не відмовляться від такого способу тиску надалі.

Речник Путіна Дмитро Пєсков чітко озвучив три критерії, після виконання яких Україною може розглядатися питання припинення вогню. Це особливий статус Донбасу, амністія бойовикам та вибори. Обстріли з боку Росії триватимуть, поки Порошенко не виконає ці умови.

Але, на мою думку, для Російської Федерації зараз теж не найкращі часи, щоб проводити наступальну операцію в Україні. Захід навряд чи стерпить широкомасштабну війну на європейському континенті. Відповіддю на це будуть санкції зовсім іншого рівня.

По-друге, поки Путін ганяє сто тисяч своїх військових від Північного до Чорного моря, щоб полякати Україну, китайці провели наймасштабніші навчання з наведення понтонних переправ перекидання військ через річку Амур. Тому Володимиру Володимировичу слід думати ще й про далекосхідні проблеми. Крім того, зараз Путіну ще потрібно десь знайти 200 тисяч осіб, щоб сформувати свою національну гвардію.

Тому, вважаю, що російські війська, стягнуті до кордонів України під приводом навчань “Кавказ-2016”, після їх завершення будуть повернуті в пункти постійної дислокації, за винятком того угруповання, яке вже перебуває на Донбасі. При цьому можлива ротація російських окупаційних військ, які вже півроку й більше сидять там в окопах.

На мою думку, справді існують якісь невідомі широкому загалу домовленості Порошенка з Путіним, тому наш президент грається з обороноздатністю держави. Він знає, що масштабного наступу росіян не буде.

Тому й у нас більше не проводяться нові черги мобілізації, при тому що контрактників не настільки багато, щоб вирішити кадрову проблему після демобілізації попередніх черг та інших кадрових втрат ЗСУ.

Достатня кількість контрактників для участі в АТО та для поповнення підрозділів Збройних сил до належного рівня могла б набратися, якби Порошенко виконав свою обіцянку – платити за день в АТО тисячу гривень. Зараз контрактників кличуть в армію на меншу зарплату. По кілька тисяч на місяць якось збирається і, мабуть, у нинішніх умовах сяк-так триватиме й надалі.

Вважаю, нинішній статус-кво на лінії розмежування на Донбасі триватиме й надалі. Домовленості з Росією на політичному рівні дозволяють українському керівництву реально не займатися реформою Збройних сил, їх переоснащенням та дієвим підвищенням обороноздатності.

Читайте також:
ГУР: Російські навчання “Кавказ-2016” значно масовіші, ніж заявлено.
Так було в час окупації Грузії

Facebook Comments

підтримати новинарню 2

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *