Порохова бочка. Два роки президентства Порошенка в оцінках експертів

 

Рівно два роки тому, 25 травня 2014-го, відбулися дострокові вибори президента, на яких переміг Петро Порошенко. Тоді його підтримали 54,7% виборців, що дозволило носієві гасла “Жити по-новому” стати “однотуровим”. Проте з того часу від рейтингу Порошенка залишилося всього 17%, і якби вибори відбувалися зараз, президентом стала б Тимошенко.
Чому так та що вдалося і не вдалося главі держави за два роки, проаналізувала “Новинарня” за участі експертів.

автор: Андрій Пасічник

Весна 2014 року. У Рівному рекламою Порошенка заклеюють білборд "Герої не вмирають" на часть Небесної сотні. Фото: http://4vlada.com

Весна 2014 року. У Рівному рекламою Порошенка заклеюють білборд “Герої не вмирають” на часть Небесної сотні. Фото: http://4vlada.com

Президенту України зараз цілком довіряє лише 4% українців, “переважно довіряють” – 18,5%. Такі дані були оприлюднені за результатами загальнонаціонального опитування, що проводилося Фондом “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва та Центром Разумкова з 11 по 16 травня 2016 року.

Зовсім не довіряють главі держави 40,4%, “переважно не довіряють” – 29,7% населення.

Таким чином, зараз баланс “довіри/недовіри” до президента становить -48%, тоді як у грудні минулого року, за даними тих самих соціологів, цей показник становив -40, а в грудні 2014-го +5%.

Петро Порошенко і люди

Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень “Пента”, каже, що подібна ситуація є закономірною для української політики.

“На прикладі Порошенка, зокрема перших двох років його президентства, ми бачимо повторення залізних закономірностей української політики. Завищені очікування на початку неминуче призводять до різкого падіння довіри. Таке явище спостерігалося у всіх президентів. І Порошенко не став винятком. Більше того, останні два роки, на мій погляд, – це найважчі роки в історії України. Безумовно, це не могло не вплинути на ставлення до Порошенка. І ще одна цікава закономірність – другий рік президентства у всіх попередників Порошенка був також проблематичним”, – каже політолог.

Крім загальноукраїнського соціологічного дослідження, Фонд “Демократичні ініціативи” провів також опитування 57 експертів і політологів на тему “двох років президента Порошенка”.

Якщо порівнювати це анкетування з тим, що проводилося за підсумками першого року (травень-червень 2015), то загальна оцінка за 10-бальною шкалою знизилася з 5,3 до 4,5 бала.

Порошенко оцінка ефективності ФДІ

#Зради

Серед найбільших невдач Петра Порошенка опитані виділили таке:

1. Невдала кадрова політика (27 згадок)

Невдала кадрова політика – це перше, за що критикують Петра Порошенка. І не дивно. Найбільші скандали спалахували насамперед навколо людей, яких на посади призначав президент.

Для прикладу, скандал навколо колишнього генерального прокурора Віктора Шокіна, якого звинувачували  у “кришуванні” так званих “діамантових прокурорів”.
Не менше резонансу спричинила інша персона, наближена до Порошенка, – перший заступник голови фракції БПП Ігор Кононенко, якого за лаштунками називають “смотрящим”. У лютому цього року саме останнього колишній міністр економічного розвитку й торговлі Айварас Абромавичус звинуватив у корупційному тиску та спробах контролювати міністерство.
Нові призначення Юрія Луценка в Генпрокуратуру та Володимира Гройсмана – на Кабмін теж не однозначно сприймається суспільством.

2. Відсутність прогресу в боротьбі з корупцією (22 згадки)

За словами соціолога Ірини Бекешкіної, директора Фонду “Демократичні ініціативи”, “президенту потрібно сконцентруватися на проблемах, які є найбільш важливі в суспільстві, а саме: корупції, реформуванні правоохоронних органів, прокуратури, судів. Люди розуміють, що без боротьби з корупцією нічого позитивного не буде, це задача №1. І наскільки вона буле виконуватися – залежить від нового генпрокурора та від сильної волі президента”.

Серед кроків, які президент Порошенко має найближчим часом зробити у сфері внутрішньої політики, опитані ФДІ експерти називають якрах такий: “розпочати реальну боротьбу з корупцією”.

Справді, системна корупція, незаконне збагачення чиновників на державних посадах, залишається кровоточивою виразкою на тілі нової української влади, що в очах суспільства не надто відрізняє її від “папєрєдніков”.

Так, стрічки інформагенцій щодня подають новини про затримання корумпованих держслужбовців нижчих ланок. Але загальне ставлення людей до цієї проблеми зміниться хіба тоді, коли відбудуться арешти справді знакових постатей. Причому – з доведенням цих справ до суду і результативними вироками (власне, втілення заяви Порошенка про “посадку трьох друзів”).

Інакше процес перетворюється на фарс і піар, як було із затриманням на засіданні Кабміну в прямому ефірі керівника Держслужби з надзвичайних ситуацій та його заступника. І Бочковський та Стоєцький, і “регіонали” та чолі з Олександром Єфремовим, і “діамантові прокурори” та багато інших обвинувачених чиновників у найгіршому випадку просто виходять під заставу, якщо взагалі не уникають кримінального переслідування або не виїжджають спокійно за кордон, як, наприклад, екс-міністр енергетики часів Януковича Едуард Ставицький (нині – ізраїльтянин Натан Розенберг) із виявленими 42 кг золота в його київському помешканні.

При цьому показовим є ставлення Петра Порошенка до критики за цим “кейсом”, зокрема тієї, що лунає з-за кордону.

Нагадаємо, нещодавно американське видання The New York Times жорстко розкритикувало відсутність прогресу у боротьбі з корупцією в Україні. У редакційній статті із заголовком “Непоступлива українська корупція” Порошенка назвали “продуктом старої системи”. “Порошенко, схоже, вибрав продовження корупції як ціну за певне місце для свого маневру. Але президент, прем’єр-міністр і парламент повинні зрозуміти, що МВФ і країни-донори, включаючи США, не можуть продовжувати вкладати гроші лопатою в корумповане болото, якщо уряд не почне формування демократичного правління, яке українці вимагали у своїх протестах”, – було зазначено в матеріалі.

Тоді президент України, що якраз перебував у Штатах, назвав ці закиди “проявом гібридної війни”, фактично звинувативши в продажності та роботі на Кремль провідну газету США.

3. Провал реформи прокуратури (20 згадок)

Порошенко ШокінРеформа прокуратури, на якій постійно наголошував Порошенко, теж досі залишається нереалізованою. Ярема, Шокін – робота в ГПУ обох генпрокурорів, внесених президентом, обернулася на фіаско та позначилася на рейтингу Порошенка.

Сьогодні знову говорять про “чистильників” для Генпрокуратури, але варто згадати, що такі на Різницькій уже були, й уся ця команда – на чолі із заступниками генерального Давидом Сакварелідзе та Віталієм Каськом – система витиснула.

У середині лютого 2016 року, пишучи рапорт на звільнення з посади заступника генпрокурора, Віталій Касько зазначив: “Останньою краплею став черговий перерозподіл роботи ГПУ, Шокін забрав у мене всі функції й інструменти вести справи, над якими починала працювати наша команда, в тому числі щодо «діамантових» прокурорів”.

За оцінкою експертів, призначення генеральним прокурором Юрія Луценка теж, швидше за все, завершиться провалом.

Ігор Коліушко, голова правління Центру політико-правових реформ, зауважує: “Те, що відбулося з призначенням генерального прокурора, містить дуже негативний потенціал для майбутнього. Фактично відбулося заперечення верховенства права. Тобто, для вирішення кадрового питання були внесені зміни в закон, які змінили правила призначення на цю посаду”.

“В ідеалі, генпрокурор має бути уособленням правової поведінки держави й уособленням верховенства права. Не знаю, на що розраховує Луценко в цій ролі, але як на мене, після такого призначення в нього уже немає можливості зробити прокуратуру правовим гарантом країни”, – вважає Коліушко.

4. Повільний хід системних реформ (17 згадок)

Серед обіцяних реформ більш-менш помітною (успішною називати її ще зарано) виявилася лише реформа поліції. Натомість судова реформа, реформа прокуратури, децентралізація – все ще залишаються нереалізованими.

“Президент, всупереч його конституційним повноваженням, чомусь вважає, що питання судової реформи – це його компетенція. Все, що ми бачимо по судовій реформі, – це дійсно ініціатива президента. Чомусь наради з цього приводу всі відбуваються в адміністрації президента. І тепер постає питання: після того, що відбулося з прокуратурою, де президент мав достатньо великі можливості впливу, чи можемо ми вірити, що в судовій владі ці повноваження і можливості будуть використані для дійсно очищення судової влади, чи виключно для того, щоб переставити угодних і неугодних?” – каже Ігор Коліушко.

Щодо децентралізації, то її прийняття Верховною Радою стало фактично неможливим через те, що президент в одному законопроекті об’єднав децентралізацію з визнанням особливого статусу для окупованого Донбасу – окремих територій Луганської та Донецької областей.

У парламенті, де Порошенко на початку каденції мав коаліцію п’яти фракцій із конституційною більшістю депутатів, тепер за знакові законопроекти заледве назбирується 226 голосів, і то за підтримки окремо “мотивованих” олігархічних груп “Відродження” та “Воля народу”. Що вже казати про 300 голосів за пакет з “особливостями самоврядування ОРДЛО”.

Також варто нагадати, що провалився графік внесення таких змін до Конституції на двох сесіях ВР поспіль, як того вимагає закон, і президентська сторона вдалася до, м’яко кажучи, сумнівного варіанту із запитом у Конституційному Суді та голосуванням у Раді про те, яку сесію вважати “наступною/черговою”.

Щодо системних реформ, то, додає Ігор Коліушко, “президент [за два роки досі] не вніс кандидатури до ЦВК, хоча це його прямий конституційний обов’язок. Також Порошенко не підтримує реформи виборчого законодавства. Він та його найближче політичне оточення опирається переходу до пропорційної виборчої системи з відкритими списками”.

5. Відсутність прогресу врегулювання ситуації на Донбасі (15 згадок)

Попри загальну успішність зовнішньої політики, про яку говорять експерти, наразі гострим питанням для Петра Порошенка є доля Донбасу. Фактично, мінські домовленості стали пасткою для президента України. Захід продовжує тиснути на Україну – спершу задля внесення змін до Конституції щодо статусу ОРДЛО, тепер – з метою проведення легітимних виборів на окупованих територіях. Наслідком невиконання вимог ЄС може стати непродовження Заходом санкцій проти Росії.

Порошенко Путін

При цьому Порошенко, хоч і залишається адептом Мінська та відкидає збройний сценарій повернення Донбасу, наголошує на можливості проведення виборів в ОРДЛО тільки в разі виведення російських військ і відновлення контролю над державним кордоном (спершу – принаймні озброєною поліцейською місією ОБСЄ, потім – Україною). Звичайно, цього не хоче допускати Росія. Глухий кут.

6. Фігурування в офшорному скандалі (13 згадок)

“На жаль, і на другому році своєї каденції бізнесмен Порошенко так і не став президентом Порошенком, – коментує політолог Ігор Петренко. – Про це свідчать і офшорний скандал, і намагання підпорядкувати собі виконавчу гілку влади, створивши “вінницький” уряд, і проштовхування кума Луценка на посаду генпрокурора, нехтуючи закони України і закони здорового глузду. Як на першому, так і на другому році президентства Порошенко наліво і направо продовжує роздавати обіцянки, інколи майже нездійсненні, виголошувати занадто пафосні та інколи абсолютно недоречні промови. Є багато розмов про реформи і зміни в країні, але результату рядові українці майже не відчувають”.

Порошенко невдачі ФДІ

#Перемоги

Попри загальне негативне тло, успіхів у політиці Петра Порошенка все ж немало.

Як зазначає Володимир Фесенко, “діяльність Порошенка в сфері своїх повноважень, а це зовнішня політика і національна безпека, безумовно була більш вдалою. За другий рік президентства ми фактично виконали нашу програму з отримання безвізового режиму з ЄС. Друге завдання, з яким поки що справляється Порошенко, – це збереження санкцій проти Росії. Безумовною перемогою президента також є збільшення обороноздатності. Зараз Росія і сепаратисти не мають змоги перейти в масштабний наступ. Адже в нас є ресурси, які стримують подальшу агресію в зоні конфлікту”.

Порошенко ЗСУ

Якщо говорити про арифметичне вираження “перемог” у згадках експертів ФДІ, то до основних досягнень президента України за два роки каденції відносять такі:

  • зупинка ескалації бойових дій на Сході (22 згадки),
  • виконання умов щодо впровадження безвізового режиму з ЄС (16),
  • створення боєздатної армії (14),
  • забезпечення міжнародної підтримки України (14).

Порошенко досягнення ФДІ

Андрій Єременко, український політичний аналітик, додає: “Також безперечним досягненням Порошенка є газова незалежність України від Росії. Як виявилося, можна купувати російський газ за реверсною схемою у країн ЄС”.

Останнім часом багато йдеться про те, що Петрові Порошенку, на тлі ослаблення парламентської підтримки, вдалося значно зміцнити свою владу, ба навіть “узурпувати владу”. Так, замість Яценюка в прем’єрське крісло сів значно більш лояльний Володимир Гройсман. Ключові посади в уряді зайняли не “технократи”, а підконтрольні президентові управлінці. Вдалося призначити на посаду генерального прокурора Юрія Луценка.

Однак попри це, Олексій Гарнань, науковий директор Фонду “Демократичні ініціативи”, зазначає: “Так, є Гройсман і є Луценко. Є кадри, які обіцяють якісь зміни. Але в парламенті більшість є хиткою, тож доводиться спиратися на якісь сумнівні голоси. Безумовно, це ускладнюватиме роботу новому Кабміну. І тут виникає небезпека для Президента. Адже якщо раніше уряд Яценюка був наче громовідвід, то зараз цього немає. Тому або будуть зрушення, бодай символічні, – тоді Порошенко перетягне на себе славу змін, або не будуть – тоді, на жаль, ми матимемо нову політичну кризу“.

Читайте також:
Порошенко: Європа – майбутнє України, треба тільки подолати агресію РФ і провести реформи

Facebook Comments

підтримати новинарню 2

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *