Півроку в полоні: як ЗСУ борються за звільнення українських моряків

 

автор: Геннадій Карпюк

Завтра буде виповниться рівно півроку, як російські силовики захопили в Чорному морі 24 моряків ВМС України, котрі йшли з Одеси до Маріуполя на катерах “Бердянськ”, “Нікополь” і буксирі “Яни Капу”.
Військовополонені залишаються у СІЗО “Лефортово” в столиці РФ під незаконним арештом до липня.
Нині в Москві працює команда з 34 професійних адвокатів під керівництвом Миколи Полозова, які захищають інтереси полонених українців у кримінальному процесі, розпочатому проти них ФСБ Росії.

Ця справа – зразок правового нігілізму державного рівня. Для московських слідчих і суддів політична доцільність є “божою росою” на противагу вимогам міжнародного права.
От і потенційно “незручний” росіянам вердикт Міжнародного трибуналу ООН з морського права, який прозвучить 25 травня, скоріше за все, вони не збираються виконувати.

Україна застосовує різні правові механізми в цій нерівноправній боротьбі. Зокрема, члени родин військовополонених моряків подали індивідуальні скарги до Комітету ООН з прав людини, Комітету ООН проти катувань, Робочої групи ООН з безпідставних затримань та до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Про роль та дії Збройних сил України в боротьбі за звільнення військовополонених моряків розповідає офіцер відділу Управління правового забезпечення Генерального штабу ЗСУ капітан Інна Заворотько.

“МОУ скинуло полоненим на картки 100 тис. грн.”

Інна Заворотько

– Проблема ця комплексна. Є кілька напрямків, на яких ми зосереджуємося.

Перший – робота з сім’ями військовополонених. Її спектр широкий – від забезпечення виплати грошового забезпечення  до вирішення особистих проблем. Цим займається Генштаб ЗСУ і командування ВМС, – розповідає офіцер. – Було два накази міністра оборони про преміювання цих військовослужбовців. Кожен із них передбачав перерахування по 50 тис. гривень на карткові рахунки військовополонених.

З юридичної точки зору тут не виникло якихось правових проблем, оскільки преміювання відбулося в межах чинного механізму заохочення військових. Так ми підтримали їхні родини.

  • Чому виникла потреба в такому кроці?

– Тому що спочатку не було врегульовано питання, хто і за який кошт представлятиме інтереси військовополонених в Росії та як їх забезпечити за кордоном усім необхідним. Систему налагодили дещо пізніше. Волонтери, командування – спершу всі збирали і передавали морякам різноманітні речі.

Читайте також:
Татари привезли до Москви зібрані в Криму передачі полоненим морякам ВМС України

Інше питання стосувалося збереження виплат грошового забезпечення  полоненим, доки вони перебуватимуть у заручниках Кремля. Юридично це, в принципі, було унормовано. Адже впродовж останніх п’яти років ми мали схожу практику щодо військовослужбовців, яких Росія утримувала в полоні, або яких вважають зниклими безвісти. За ними держава зберігає місце служби й грошове забезпечення. Командування ВМС скористалося цією нормою і продовжує по максимуму здійснювати всі належні морякам виплати.

  • Чи можна говорити про якусь нову фінансово-юридичну реальність, досвід, практику, що виникли у процесі захисту інтересів захоплених Росією моряків та кораблів?

– Подібні ситуації були і раніше. Але різниця в тому, що це захоплення Росія провела фактично публічно. Під своїм державним прапором, збройними формуваннями з відповідними відомчими знаками розрізнення, із використанням та застосуванням штатного озброєння та подальшою юридичною формалізацією статусу затриманих. Хоча цей статус – “кримінальних злочинців” – не відповідає реальній ситуації і тій міжнародній правовій базі, яка регламентує трактування всього, що відбулося в Керченській протоці торік 25 листопада. Це не був незаконний перетин кордону, на чому наполягає російська сторона, на який вона буцімто мало відповідно реагувати.

У командуванні ВМС ЗСУ створено робочу групу, яка контактує із сім’ями військовополонених, намагаючись оперативно вирішувати всі нагальні питання. Наприклад, члени сімей військовополонених користуються можливістю лікування на базі медичних закладів Міноборони. Вирішено багато житлових проблем, які мали родини полонених моряків.

Читайте також:
Держава виплатила родинам полонених моряків по 100 тис. грн.

Завдяки постійній присутності в новинах цього епізоду російської агресії, завдяки проведенню багатьох публічних акцій, наші люди в полоні відчувають зв’язок з Україною.

Це позитивно впливає на морально-психологічний стан хлопців.

Війну не закінчено, і ворог навряд чи припинить діяти підступно. Тож приклад такої підтримки надзвичайно важливий для тих людей, чия специфіка служби чи діяльності  передбачає високі ризики полонення. Це додає кожному сил, наснаги і віри, що рідна держава не кине їх у жодному разі.

“Головна у звільненні моряків – політична компонента.
Але бездоганна юридична база теж потрібна”

  • Як відбувається взаємодія ЗСУ з адвокатами наших моряків?

– Частина нашої роботи – комунікація з адвокатською групою на чолі із Миколою Полозовим. Координацію роботи з адвокатами на державному рівні здійснює уповноважена з прав людини Людмила Денисова. Наразі маємо практику консультаційних зустрічей між Генштабом ЗСУ, Міноборони, МЗС України та Миколою Полозовим.

До Міністерства оборони України надійшло три запити на отримання цією групою необхідної інформації для вибудови ефективної лінії захисту в судовому процесі. Оформлення таких відомостей достатньо складне. Тому, щоб докази, які даємо на запит адвокатів, визнали легітимними в суді, їх слід складати українською мовою, а потім фахово перекладати російською і нотаріально посвідчувати. Це додаткові час і фінансові ресурси.

  • Як триває розгляд індивідуальних заяв родин військовополонених у міжнародних інстанціях?

– Це інший значний шматок роботи. До його реалізації задіяні представники МЗС, а також громадські організації. На його результативність покладаємо неабиякі сподівання.

Це не просто рішення міжнародного суду, а інструмент впливу на РФ. Якщо Росія відмовиться виконувати рішення, приміром, Міжнародного трибуналу ООН з морського права (що не є чимось новим для світової спільноти) – це можна використати як засіб політичного впливу на Кремль чи привід посилення санкційного пакету.

  • Росія сама себе виштовхує із цивілізованої системи координат. Адже, не виконуючи низку конвенцій, вона наражає на небезпеку своїх моряків, які можуть деінде втрапити у ворожий полон…

– Усе-таки, думаю, там усе чудово розуміють, але грають за тими обставинами, які є. Росія з позиції національного законодавства твердить, що українські моряки – не військовополонені. Мовляв, вони є “групою осіб, які вирішили колективно порушити російський кордон”. Проте в міжнародних інстанціях РФ говорить: “Міжнародний трибунал з морського права не має юрисдикції над цією справою”.

Лицемірство і подвійна гра спостерігається в російській політиці не перший рік. Але міжнародний аспект не обмежується трибуналом. Окрім подання індивідуальних скарг і заяв по кожному військовополоненому, Україна виступає як позивач до всієї російської держави.

Щоб організувати стратегію захисту прав військовополонених на міжнародному рівні, вирішили розподілити бранців на рівні категорії по чотирьох інстанціях – Комітет ООН з прав людини, Комітет ООН проти катувань, Робоча групи ООН з безпідставних затримань, ЄСПЛ – і написати заяви в кожну з них. Бо абсолютно в усіх моряків є підстави вчиняти такі звернення.

Також Україна, а саме – Міністерство юстиції, в січні подала міждержавну заяву в ЄСПЛ проти Росії щодо порушення прав військовополонених. У березні Мін’юст направив до суду клопотання прискорити розгляд цього позову. Пізніше з’явилася заява МЗС до Міжнародного трибуналу ООН з морського права в Гамбурзі.

  • Чому зараз загострена увага саме на цьому трибуналі?

– А тому, що це доволі “швидка” інстанція, де порівняно з іншими все відбувається значно динамічніше. Хоча і там проведено чимало тривалої попередньої роботи. Навіть були попередні консультації з російською стороною. Але Росія відмовилася брати участь у судовому процесі. Однак його стороною вона залишається, що показово. Це свідчить про невпевненість у правоті власної позиції.

Ця ситуація – реальний прецедент. І тут варто розрізняти ймовірні юридичні терміни вирішення ситуації та політичні.

Враховуючи унікальність керченського інциденту – нападу на українські військові кораблі, що мали повний імунітет і міжнародні права на свій прохід,

винятково в юридичний спосіб цю боротьбу із Росією виграти дуже важко.

Бо це не та держава, яка ревно виконує міждержавні зобов’язання, рішення міжнародних судів. Головна тут – політична компонента, в якій, принаймні натепер, міститься основний ключ до звільнення наших моряків.

Попри таку очевидність, і наша держава, і адвокати українських військових, мають виробити бездоганно якісну юридичну базу для такої довгоочікуваної події.

Читайте також:
Військовополоненого українського моряка Василя Сороку відправили до лікарні

Таран російським ПСКР “Дон” буксира ВМСУ “Яни Капу”

Як повідомляла “Новинарня“, 23-25 листопада корабельна група Військово-Морських сил ЗС України у складі двох нових малих броньованих артилерійських катерів (МБАКів) “Бердянськ” і “Нікополь” та рейдового буксира “Яни Капу” здійснювала плановий перехід з Одеси до Азовського моря, де в Бердянську й Маріуполі створюється українська військово-морська база.

Про намір здійснювати перехід заздалегідь було поінформовано російську сторону відповідно до міжнародних норм з метою забезпечення безпеки судноплавства.

Проте, всупереч Конвенції ООН з морського права та Договору між Україною і Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря та Керченської протоки, прикордонні кораблі РФ – катери типу “Соболь”, пскр “Дон”, катери типу “Мангуст”, мпк “Суздалец” – здійснили відверто агресивні дії проти кораблів ВМС ЗС України”.

Приблизно о 8:30 ранку 25 листопада ПСКР “Дон” двічі таранив буксир “Яни Капу”, пошкодивши йому один із двох головних двигунів. Унаслідок навалу інший російський прикордонний корабель, “Ізумруд”, отримав пробоїну й почав боротися за живучість. Було пошкоджено також “Дон”.

Надалі вісім суден РФ тримали український ордер у Керченській протоці на підході до Кримського мосту. Росіяни перегородили фарватер під мостом старим суховантажем і попередили про застосування зброї та спецназу.

Близько 20-ї години, коли конвой уже повертався до Одеси, у нейтральних водах росіяни відкрили вогонь на ураження по українських суднах і захопили моряків у полон. Вогонь вівся зокрема з артустановок і ракетами з вертольотів.

За інформацією ВМСУ, шість українських моряків отримали поранення, з них двоє – важкі.

Росія визнала факт нападу на українські кораблі, які нібито “порушили державний кордон РФ” та “здійснювали небезпечні маневри”. Це перший факт офіційного визнання військової агресії Росії проти України з початку війни 2014 року.

Захоплені Росією МБАКи “Нікополь” і “Бердянськ” у порту Керчі. Січень 2019. Фото: Reuters

Рада нацбезпеки прийняла рішення про запровадження воєнного стану. 26 листопада президент Петро Порошенко видав указ, а Верховна Рада затвердила воєнний стан у десяти прикордонних областях терміном на 30 днів.

Генштаб ЗСУ оприлюднив радіоперехоплення розмов офіцерів РФ під час атак на українські кораблі.

Також стало відомо, що російський депутат анонсував напад на катер ВМСУ ще за три дні до інциденту

Командувач ВМСУ Ігор Воронченко не підтвердив застосування українцями зброї проти агресорів у Чорному морі.

ЗМІ спершу опублікували список 23 полонених моряків. Згодом стало відомо, що їх 24, з них два співробітники СБУ.

МБАК “Бердянськ”

Роман Мокряк – командир, лейтенант, 1986 р.н. Кіровоградська область

Юрій Без’язичний, старший матрос, 1990 р.н., Одеська область

Андрій Артеменко, старший матрос, 1994 р.н., Кіровоградська область

Андрій Ейдер, матрос, 1999 р.н., Одеса

Богдан Головаш, старший матрос, 1996 р.н., Полтавська область

Денис Гриценко, капітан 2 рангу, 1984 р.н., Миколаїв

МБАК “Нікополь”

Богдан Небилиця – командир, старший лейтенант, 1994 р.н., Сумська область

В’ячеслав Зінченко, старший матрос, 1998 р.н., Кишинів

Сергій Цибізов, матрос, 1997 р.н., Хмельницька область

Сергій Попов, капітан лейтенант, 1991 р.н., Донецька область

Владислав Костишин, 1994 р.н., Черкаська область

Андрій Оприско, старший матрос, 1971 р.н., Львівська область

Андрій Драч, СБУ

Рейдовий буксир “Яна Капу”

Олег Мельничук – командир, старшина, 1995 р.н., Черкаська область

Михайло Власюк, старший матрос, 1984 р.н. Київ

Безпальченко Віктор, старший матрос, 1987 р.н. Херсончкая область

Терещенко Володимир, старший матрос, 1994 р.н. Дніпро

Семидоцькийй Євген, матрос, 1998 р.н. Луганська область

Додатково на борту

Володимир Лісовий, капітан 3-го рангу, Севастополь

Андрій Шевченко, мічман

Володимир Варимез, старший матрос, 1992 р.н., Одеська область

Сергій Чуліба, старшина, 1992 р.н., Херсонська область

Юрій Будзило, мічман, 1972 р.н., м. Одеса

Василь Сорока, СБУ

27-28 листопада підконтрольні РФ суди в Сімферополі й Керчі заарештували їх усіх на два місяці за нібито “кримінальне правопорушення” (до 25 січня 2019 року).

Надалі військовополонених перевезли до Москви, в сізо “Лефортово” та – трьох поранених – у “Матроську тишу”. До них тривалий час не було доступу адвокатів і консулів.

6 грудня МЗС стало відомо що Росія пустила консулів до українських військовополонених.

Станом на 27 грудня усі 24 українських моряки, захоплені Росією, заявили “слідству”, що є військовополоненими.

7 січня стало відомо, що Україна подала до Європейського суду з прав людини позов проти Росії через захоплення українських моряків біля Керченської протоки.

Раніше Росія не виконала припис ЄСПЛ щодо надання інформації про полонених моряків.

27 січня стало відомо, що трьох поранених українців – Сороку, Артеменка, Ейдера – ФСБ перевела з “Матроської тиші” в московське СІЗО з гіршими умовами утримання – “Лефортово”.

У березні 24 українських моряків визнали військовополоненими, про це йдеться в опублікованій Управлінням верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) доповіді про ситуацію в Україні за період 16 листопада 2018 року – 15 лютого 2019 року.

На початку квітня президент Петро Порошенко під час робочої поїздки до Одеської області вручив нагороди українських моряків – військовополонених, які захоплені і утримуються в РФ, їхнім родичам.

Тоді ж Україна подала позов проти Росії про порушення нею Конвенції ООН з морського права й ініціювала процедуру, яка може звільнити полонених українських моряків.

10 травня у Міжнародному трибуналі з морського права завершилися слухання за позовом України проти РФ. На підтримку України виступали представники юридичної компанії Covington & Burling Марні Чік і Джонатан Гімблет, генсек Гаазької академії міжнародного права професор Жан-Мюрік Тювенін, арбітр у трибуналах з морського права професор Альфред Соонс.

Росія відмовилася брати участь у слуханнях трибуналу.

Читайте також:
Україна витягує військовополонених, але на компроміси з РФ не піде,
– Порошенко на зустрічі з родичами моряків

“Добивали після сигналу SOS”.
Батько військовополоненого Сороки розповів справжні обставини азовського нападу

Якщо ви знайшли помилку чи одрук, будь ласка, виділіть фрагмент тексту й натисніть Ctrl+Enter.

   

〉〉 Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні".

〉〉 Кожен прихильник "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції. Become a Patron!

Ми виправдовуємо довіру!

  ...

...  

〉〉  Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter.

 

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з вартими уваги статтями "Новинарні".

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: