“Добивали після сигналу SOS”. Батько військовополоненого Сороки розповів справжні обставини азовського нападу

Батько захопленого Росією контррозвідника СБУ Василя Сороки Віктор Сорока минулого тижня у Страсбурзі зустрівся з депутатами ПАРЄ та розповів про справжні обставини потрапляння його сина в російський полон під час інциденту в Чорному морі 25 листопада. За його словами, на бронекатері “Бердянськ” було шість поранених, а не три, як заявляла РФ.

Суть своїх виступів у Парламентській асамблеї Ради Європи Віктор Сорока розповів в ефірі телеканалу “Прямий”.

Він уточнив, що на МБАКу “Бердянськ” під час переходу в Азовське море перебувало сім осіб – п’ять осіб екіпаж, а також капітан 2-го рангу з Миколаєва Денис Гриценко і співробітник військової контррозвідки СБУ старший лейтенант Василь Сорока.

“Василь сказав йому (своєму адвокату – “Н”), що після того, як було влучання в корабель «Бердянськ» і було шість поранених – це троє легко поранені і троє важко поранені – (…) Денис Гриценко п’ять разів вийшов на частоті і сказав «SOS! Ми просимо допомоги! Ми обстріляні! Ми важко поранені!». Після п’ятого разу Росія знову відкрила вогонь і стріляла, добивала корабель, який уже зупинив хід. Я вам скажу чесно, депутати [ПАРЄ] плакали”, – розповів Віктор Сорока.

“…Росія – агресор, але вона ще вела себе як країна-злочинець, військовий злочинець. Тому що це вже був факт військового злочину проти держави України, так як корабель і територія належать Україні”, – заявив батько полоненого, наголосивши, що стан поранених досі викликає велику стурбованість.

Сорока переповів дані Василевого адвоката про те, що в поранена рука сина не гоїться, “дуже набрякла й посиніла”.

“Про що це свідчить? Два місяці Російська Федерація не надавала нікому документи про медичні процедури, які проводилися з полоненими. Це дає нам підстави говорити про те, що Росія не надає нормальну, необхідну медичну допомогу [полоненим морякам ВМСУ], а чинить тортури. Тому що адвокат сказав, що вони знайшли слабку ланку, це троє поранених – Ейдер Андрій, Артеменко Андрій і Василь Сорока”, – додав Віктор Сорока.

Він розповів, що в Андрія Артеменка після контузії, яку він отримав під час атаки РФ, відшарувалася сітківка обох очей.

“У нього вже сьогодні почалася хвороба короткозорість. Якщо йому найближчим часом не нададуть професійну медичну допомогу, він може втратити зір. Його цим шантажують, його шантажують тим, що «підпиши, визнай свою провину» – щоб зламати цю стратегію захисту… Вони шукають одного винного”, – пояснив Сорока.

Рука Василя Сороки. Фото: ФБ Євгенія Закревська

“Точно так вони (росіяни) поводяться з Ейдером, наймолодшим, точно так вони поводяться і з Василем. Вони йому постійно говорять: «Подивися на свою руку. Рука в тебе розпухає, вона в тебе синіє, почнеться гангрена – тобі потрібно відрізати руку»”, – переказав батько.

“Я говорю про це, щоб всі зрозуміли, на що здатна сьогодні Росія, щоб вибити зізнання в них і все-таки дотиснути їх. Це теж злочин”, – наголосив Сорока, додавши, що “хлопців, крім фізичного тиску, ще добивають моральним тиском”.

Віктор Сорока заявив, що ставлення росіян до українських військовополонених у Москві кардинально відрізняється від поводження України із російськими ГРУшниками Єрофеєвим і Александровим, затриманими під час бойових дій на Луганщині.

“Я сьогодні був на Володимирській 33, в нашій фірмі (СБУ – “Н”), то вони кажуть, що коли вони взяли Єрофєєва і того другого, вони їм зробили вісім операцій – вони тільки взявши їх в полон, вже через дві години їх оперували, щоб не почалася гангрена, щоб врятувати їм життя. Росія не йде на такі поступки”, – наголосив Віктор Сорока.

Василь Сорока. Архівне фото

За його словами, Василь через адвоката й консула попросив родичів не їхати в Москву на побачення із ним, щоб самим не потрапити в полон.

“…Василь нам заборонив їхати. (…) Він боявся за те, щоб не взяли в полон під провокацією, щоб не було на нього більшого тиску”, – пояснив батько.

Він подякував українським депутатам в ПАРЄ за підтримку від усіх сімей військовополонених.

“…Ми були у великому розпачі через те, що дуже маленька, мерзенна людина приймає рішення про повернення їх назад. Ми розуміємо, що повернення наших хлопців не лежить в площині адвокатури й суду. Суд ні до чого не приведе. Але для нас це можливість хоча б бачити їх, що вони живі та отримувати якусь інформацію про них. Але вирішувати буде та маленька людина (Путін)“, – сказав Сорока, висловивши сподівання, що прийнята 25 січня резолюція ПАРЄ щодо ситуації на Азові “підніме на вищий рівень позицію України” у звільненні військовополонених.

Виступи Віктора Сороки в ПАРЄ стали важливим аргументом для прийняття Асамблеєю проукраїнської резолюції щодо Азовського моря й Керченської протоки.

Раніше стало відомо, що Сорока-батько (вчитель фізкультури, який закінчив Академію державного управління) виступив “двигуном” переходу до Православної церкви України громади Свято-Дмитриївського храму в селі Пужайкове Балтського району Одеської області.

Читайте також:
Росія обіцяє меддопомогу захопленим морякам, якщо вони визнають свою вину, — родичі полонених

Лист 19-річного полоненого моряка Ейдера з Лефортово:
тюремники вимарали “Слава Україні”

Як повідомляла “Новинарня“, 23-25 листопада корабельна група Військово-Морських сил ЗС України у складі двох нових малих броньованих артилерійських катерів (МБАКів) “Бердянськ” і “Нікополь” та рейдового буксира “Яни Капу” здійснювала плановий перехід з Одеси до Азовського моря, де в Бердянську й Маріуполі створюється українська військово-морська база.

Про намір здійснювати перехід заздалегідь було поінформовано російську сторону відповідно до міжнародних норм з метою забезпечення безпеки судноплавства.

Проте, всупереч Конвенції ООН з морського права та Договору між Україною і Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря та Керченської протоки, прикордонні кораблі РФ – катери типу “Соболь”, пскр “Дон”, катери типу “Мангуст”, мпк “Суздалец” – здійснили відверто агресивні дії проти кораблів ВМС ЗС України”.

Приблизно о 8:30 ранку 25 листопада ПСКР “Дон” двічі таранив буксир “Яни Капу”, пошкодивши йому один із двох головних двигунів. Унаслідок навалу інший російський прикордонний корабель, “Ізумруд”, отримав пробоїну й почав боротися за живучість. Було пошкоджено також “Дон”.

Надалі вісім суден РФ тримали український ордер у Керченській протоці на підході до Кримського мосту. Росіяни перегородили фарватер під мостом старим суховантажем і попередили про застосування зброї та спецназу.

Близько 20-ї години, коли конвой уже повертався до Одеси, у нейтральних водах росіяни відкрили вогонь на ураження по українських суднах і захопили моряків у полон. Вогонь вівся зокрема з артустановок і ракетами з вертольотів.

За інформацією ВМСУ, шість українських моряків отримали поранення, з них двоє – важкі.

Росія визнала факт нападу на українські кораблі, які нібито “порушили державний кордон РФ” та “здійснювали небезпечні маневри”. Це перший факт офіційного визнання військової агресії Росії проти України з початку війни 2014 року.

Рада нацбезпеки прийняла рішення про запровадження воєнного стану. 26 листопада президент Петро Порошенко видав указ, а Верховна Рада затвердила воєнний стан у десяти прикордонних областях терміном на 30 днів.

Генштаб ЗСУ оприлюднив радіоперехоплення розмов офіцерів РФ під час атак на українські кораблі.

Також стало відомо, що російський депутат анонсував напад на катер ВМСУ ще за три дні до інциденту

Командувач ВМСУ Ігор Воронченко не підтвердив застосування українцями зброї проти агресорів у Чорному морі.

ЗМІ спершу опублікували список 23 полонених моряків. Згодом стало відомо, що їх 24, з них два співробітники СБУ.

МБАК “Бердянськ”

Роман Мокряк – командир, лейтенант, 1986 р.н. Кіровоградська область

Юрій Без’язичний, старший матрос, 1990 р.н., Одеська область

Андрій Артеменко, старший матрос, 1994 р.н., Кіровоградська область

Андрій Ейдер, матрос, 1999 р.н., Одеса

Богдан Головаш, старший матрос, 1996 р.н., Полтавська область

Денис Гриценко, капітан 2 рангу, 1984 р.н., Миколаїв

МБАК “Нікополь”

Богдан Небилиця – командир, старший лейтенант, 1994 р.н., Сумська область

В’ячеслав Зінченко, старший матрос, 1998 р.н., Кишинів

Сергій Цибізов, матрос, 1997 р.н., Хмельницька область

Сергій Попов, капітан лейтенант, 1991 р.н., Донецька область

Владислав Костишин, 1994 р.н., Черкаська область

Андрій Оприско, старший матрос, 1971 р.н., Львівська область

Андрій Драч, СБУ

Рейдовий буксир “Яна Капу”

Олег Мельничук – командир, старшина, 1995 р.н., Черкаська область

Михайло Власюк, старший матрос, 1984 р.н. Київ

Безпальченко Віктор, старший матрос, 1987 р.н. Херсончкая область

Терещенко Володимир, старший матрос, 1994 р.н. Дніпро

Семидоцькийй Євген, матрос, 1998 р.н. Луганська область

Додатково на борту

Володимир Лісовий, капітан 3-го рангу, Севастополь

Андрій Шевченко, мічман

Володимир Варимез, старший матрос, 1992 р.н., Одеська область

Сергій Чуліба, старшина, 1992 р.н., Херсонська область

Юрій Будзило, мічман, 1972 р.н., м. Одеса

Василь Сорока, СБУ

27-28 листопада підконтрольні РФ суди в Сімферополі й Керчі заарештували їх усіх на два місяці за нібито “кримінальне правопорушення” (до 25 січня 2019 року).

Надалі військовополонених перевезли до Москви, в сізо “Лефортово” та – трьох поранених – у “Матроську тишу”. До них тривалий час не було доступу адвокатів і консулів.

6 грудня МЗС стало відомо що Росія пустила консулів до українських військовополонених.

Станом на 27 грудня усі 24 українських моряки, захоплені Росією, заявили “слідству”, що є військовополоненими.

7 січня стало відомо, що Україна подала до Європейського суду з прав людини позов проти Росії через захоплення українських моряків біля Керченської протоки.

Раніше Росія не виконала припис ЄСПЛ щодо надання інформації про полонених моряків.

27 січня стало відомо, що трьох поранених українців – Сороку, Артеменка, Ейдера – ФСБ перевела з “Матроської тиші” в московське СІЗО з гіршими умовами утримання – “Лефортово”.

Читайте також:
Україна витягує військовополонених, але на компроміси з РФ не піде,
– Порошенко на зустрічі з родичами моряків