автор: Анастасія Федченко
фото авторки
У Києві запрацював рекрутинговий центр батальйону “Вовки Да Вінчі”: таким чином до підрозділу хочуть залучити мотивованих бійців. У центрі на ротаційній основі працюватимуть воїни батальйону.
Відбір проходить у кілька етапів: спершу потрібно заповнити анкету, далі рекрута запросять на співбесіду, і в разі її позитивного завершення для обох сторін майбутнього військового відправлять до ТЦК.
Батальйон рекрутує бійців фактично весь час свого існування, відколи був іще 1-ю окремою штурмовою ротою. Втім, цьогоріч “Вовки” почали відкривати для цього центри: перший – у Львові, а тепер – і в столиці. Обидва приміщення підрозділу надали громади міст.
За кілька днів військові опрацювали вже понад тисячу анкет. “Новинарня” була на відкритті центру в столиці й поспілкувалася з військовими та рекруткою.
Субота. Середмістя столиці. В одній із будівель з високими стелями, від яких луною (хоча в цьому контексті, мабуть, доречніше було б сказати рикошетом) відбиваються слова. Зараз тут багато військових та журналістів.
“Ми вважаємо, що мобілізація має бути умовно добровільною. Люди мають право обрати свій підрозділ. І ми робимо все для того, щоб перед вступом у наш підрозділ вони дізналися, хто ми, яка в нас підготовка особового складу, озброєння, – зауважує новопризначений командир батальйону “Вовки Да Вінчі” Сергій Філімонов. – Головне, щоб люди зараз розуміли: воювати будуть усі”.
Донедавна він був комроти “Гонор” у складі підрозділу, обіймав інші керівні посади.
Після загибелі торік 7 березня Героя України Дмитра Коцюбайла – друга “Да Вінчі” – батальйон “Вовки Да Вінчі” очолив Юрій Капустяк. Підрозділ входив до складу 67-ї окремої механізованої бригади.
Сергій Філімонов. Фото: Анастасія Федченко / Новинарня
За інформацією з джерел “Новинарні“, у поглядах бійців батальйону сталися розбіжності. Тож з одного підрозділу виникло два. Один – 1-й окремий штурмовий батальйон під командуванням Капустяка, залишається у 67-й бригаді. А батальйон “Вовки Да Вінчі” перейшов у 59-ту окрему мотопіхотну бригаду ім. Якова Гандзюка. Останній розширюється і потребує з пів тисячі людей.
Основні вимоги до рекрутів: це вміння думати і мотивація, каже комбат Філімонов. Вакансій багато – не шукають тільки штурмовиків чи піхотинців.
“Нам потрібні й танкісти, й артилеристи, і бухгалтери, і діловоди, і начальники служб. Ми шукаємо людей, які хочуть воювати, хочуть у наш підрозділ, розуміють, куди вони йдуть і хочуть долучитися до спільної справи. Головне, щоб була мотивація, – наголошує він. – Дуже багато дівчат питають, чи можна мобілізуватися, і їх цікавлять тільки бойові посади.
Одразу кажу дівчатам, що, на жаль чи на щастя, на бойові посади їх не братимемо.
Хотілось би молодих хлопців, які мають гарну фізичну підготовку і якийсь бойовий досвід. Можна переводитися з інших підрозділів”.
Фото: Анастасія Федченко / Новинарня
Охочі потрапити до лав підрозділу мають спершу заповнити анкету. Її розглянуть, а кандидата запросять на співбесіду. І якщо умови влаштують обидві сторони, новобранця відправлять в один із ТЦК, з якими є домовленості про мобілізацію саме в цей батальйон.її
“Вовки” завжди ретельно підходили до підготовки особового складу.
“У нашому батальйоні пріоритетом залишаються цінність людського життя і людського здоров’я та ефективність, – ті цінності, які заклав наш командир Дмитро Коцюбайло”, – каже Філімонов.
Аліна Михайлова і Сергій Філімонов. Фото: Анастасія Федченко / Новинарня
“Ми хочемо показати приклад нової ефективної армійської одиниці, – каже Аліна Михайлова, керівниця медслужби батальйону. – Показати, що можна воювати добровольцями, можна продовжувати цінувати людські життя, попри наші величезні втрати на фронті й активність бойових дій, яких ми не бачили до повномасштабного вторгнення. Що можна воювати технологіями, а не людьми, як говорив Валерій Федорович Залужний. І наш батальйон це впроваджує: певні наземні системи, дрони”.
Медична служба “Ульф” потребує хірургів, анестезіологів, медсестер і навіть сімейних лікарів.
Набирають і бойових медиків – тих, які евакуюватимуть поранених. Медична освіта для них не обов’язкова, адже вони пройдуть не один вишкіл із надання першої допомоги, натомість важлива добра фізична форма. Тож насамперед розглянуть кандидатури молодих чоловіків. Жінок не братимуть, бо посада бойова.
“Ейджисти і сексисти”, – жартуємо з Михайловою.
Фото: Анастасія Федченко / Новинарня
Вона зізнається: “Рекрутингові центри відкриваємо не від хорошого життя. Я вважаю, що ми сьогодні програємо в історії з мобілізацією в плані державної політики.
Ми говоримо, що воюватимуть усі, а з боку держави йде згладжування кутів: “Не всі. Ви почекайте. Ось скоро…”
А що “скоро”? Я не знаю, що буде скоро. Наш батальйон набирає людей тому, що ми маємо втрати. І на місця поранених хтось має прийти. А цей хтось називає себе чоловіками і ховається в Космачі та інших населених пунктах”…
Фото: Анастасія Федченко / Новинарня
На відкриття центру військові приходили з рідними. Наймолодшій “рекрутці”, Соломії Філімоновій, – пів року.
Із сином Олегом та дружиною прийшов і Василь “Чучупак”, який під час боїв дістав поранення у ногу, через що згодом її довелося ампутувати. Поки відновлюється, заходитиме в рекрутинговий центр.
“Такі центри ефективні, бо людина може обрати, в якому підрозділі воювати”, – вважає військовий.
Втім, активно до роботи не долучатиметься – планує повертатися на службу.
Фото: Анастасія Федченко / Новинарня
“Я не люблю, щоб за мене виконували роботу інші люди, я звик сам працювати. Я зараз у Києві, а хлопці роблять корисні справи. Вчуся ходити на протезі, це теж корисно, але більше для мене. Коли вже повноцінно ходитиму, без палички, тоді повертатимусь, – ділиться планами. – Є багато штабних посад, пов’язаних із логістикою, діловодством. Я в цьому плані повністю довіряю командиру Сергію Філімонову. На яку посаду призначить, там і буду корисний”.
У батальйоні вважають, що найбільша перевага рекрутингових центрів – можливість кандидатам поспілкуватися з військовими, які мають бойовий досвід, і зможуть детальніше відповісти на певні питання, ніж співробітники ТЦК.
Євген – один із рекрутерів центру. Актор за фахом, він грав у столичних театрах, знімався в кіно й серіалах, зокрема, зіграв епізодичну роль у фільмах “Наші котики” і “Носоріг” (нагадаємо, що головну роль у цьому фільмі Олега Сенцова зіграв сам Сергій Філімонов).
Після початку повномасштабного вторгнення він долучався до різних підрозділів, а в кінці 2022-го мобілізувався в роту “Гонор” батальйону “Вовки Да Вінчі”. Перше бойове розпорядження – Бахмут.
Євген – старший солдат, займається забезпеченням підрозділу та допомагає розв’язувати поточні питання: витягати застряглі машини.
“Посада надійних хлопців”, – посміхається.
Рекрутер розповідає: рекрутинговий центр кілька днів працював ще до офіційного відкриття, тож уже змогли узяти новобранців. Каже, найчастіше до них проходить молодь.
Фото: Анастасія Федченко / Новинарня
“Є ті, кому в 2022-му році було 16. Тоді вони ніяк не могли офіційно піти воювати, навіть добровільно. А коли їм виповнюється 18, то вже можуть долучитися до війська.
Коли питаєш, чому так вирішили, кажуть, що настав їхній час. І ця штука вражає й дуже мотивує. Розумієш, наскільки є круті люди.
Є і старші. Хтось приходить, бо в нього, наприклад, брат загинув на війні. Ми 18-річних намагаємося не брати, бо це дуже велика відповідальність. Ми ж розуміємо, що таке війна, і що може статися. Намагаємося брати їх в останню чергу. Але теж потрібно розуміти, що якщо вже людина надумала йти в армію, то вона все одно піде – як не до нас, то до когось іншого. А в нас ми намагаємося максимально берегти життя”, – наголошує Євген.
Марія прийшла на співбесіду, адже її анкету вже відібрали. Юристка стежить за батальйоном у соцмережах, звідти дізналася про потребу в людях. Каже, що могла б працювати з паперами. А також оновлювати систему діловодства, адже має такий досвід.
Фото: Анастасія Федченко / Новинарня
“Мій батько – військовий у відставці. А син мобілізований, добровільно, – розповідає про родину жінка. – Мою сестру від мобілізації стримують лише дитина-школяр і чоловік, який служить. Тож навряд чи їх здивує моє рішення. Звісно, якщо мене візьмуть. Але після співбесіди я побачила надію, що зможу потрапити в цей підрозділ.
Я навряд чи побіжу в ТЦК із криками: “Мобілізуйте мене!” Але якщо мене тут обґрунтовано не візьмуть, продовжу шукати можливості бути корисною для ЗСУ. Хоч я і нині роблю щось корисне, зокрема й волонтерю”.
Із міркувань безпеки ми не називаємо адресу центру. Потрапити в нього можна на співбесіду, куди покличуть, якщо анкета пройшла попередній відбір.
Фотогалерея (гортайте):
Читайте також:
“Ідемо правильним курсом, наступного року звільнимо Крим”. Прогнози Героя України Дмитра Коцюбайла “Да Вінчі”
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
