Журналісти знайшли в Онуфрія та верхівки “УПЦ МП” російські паспорти. Церква заперечує

доповнено

Очільник так званої “УПЦ Московського патріархату” Онуфрій (в миру Орест Березовський) та ще понад 20 священнослужителів РПЦ в Україні мають російське громадянство.

Про це йдеться в розслідуванні “Української правди”.

Згідно з витягом з системи “Роспаспорт”, 20 березня 2002 року Онуфрій отримав у Москві російський паспорт. За рік, 23 червня 2003 року, він отримав ще й закордонний паспорт громадянина РФ.

“І він у нього не перший. У 1998 році священику в Москві вже видавали закордонний паспорт. А це означає, що російське громадянство Онуфрій мав набагато раніше, ніж з 2002 року”, – зазначає видання.

Архієрей “УПЦ МП” та намісник так званого “десятинного монастиря” – МАФу біля Історичного музею – Гедеон (Юрій Харон), за даними “УП”, також має російське громадянство. Російський паспорт він отримав вже у 2019 році в Москві. А у 2020 році – аж два закордонних паспорти громадянина Росії.

“Українська правда” з’ясувала також, що в січні 2023 року, майже через рік після повномасштабного вторгнення російської армії в Україну, Гедеон правив службу в російській Казані. У його молитві були слова на підтримку військ РФ та російського нападу на Україну.

У грудні 2022 року російський паспорт отримав також колишній митрополит Ізюмський і Куп’янський “УПЦ МП” Єлисєй (Олег Іванов). Після окупації Ізюма Єлисей продовжив молитись за патріарха Кирила та почав працювати на окупаційну владу. Зокрема, приймав у себе в храмі представників окупаційної адміністрації Харківської області.

Після деокупації Ізюма Іванов втік до Бєлгорода, де і отримав російський паспорт.

“Наразі у редакції “УП” є підтверджена інформація про наявність понад 20 російських паспортів у священнослужителів УПЦ МП. Найближчим часом “Українська правда” опублікує ці дані на своєму сайті”, – пише видання.

У публікації 8 квітня редакція наводить ще деякі з прізвищ священників “УПЦ МП”, які мають російське громадянство:

• митрополит Тульчинський і Брацлавський Іонофан (Анатолій Єлецьких);
• вікарій Тульчинської єпархії, єпископ Ладижинський Сергій (Сергій Аніцой);
• вікарій Київської єпархії архієпископ Пантелеймон (Віктор Бащук);
• керуючий Чернівецько-Буковинською єпархією митрополит Мелетій (Валентин Єгоренко);
• керуючий Хустською єпархією митрополит Марк (Микола Петровцій);
• керуючий Дніпропетровською єпархією митрополит Іриней (Іван Середній).

Після цієї публікації в “УПЦ МП” заперечили наявність російського громадянства в митрополита Онуфрія та інших церковників.

У заяві на сайті “УПЦ МП” сказано: “Блаженнійший митрополит Онуфрій є громадянином України від народження і паспортами інших держав не володіє”.

Там запевняють, що частина згаданих у відеоматеріалі єпископів була позбавлена громадянства нібито “без жодного обґрунтування”, і тому вони подали до суду позов з вимогою відновити їхнє українське громадянство, оскільки іншого вони не мають. Суд відкрив провадження за їхнім клопотанням.

“Оскільки СБУ неодноразово заявляла, що перевіряла всіх єпископів УПЦ на наявність подвійного  громадянства, та не скасовувала українське громадянство в інших згаданих у сюжеті архієреїв, наведена у відеоматеріалі інформація не може відповідати дійсності. Тим паче, що автор відеосюжету навів як докази кадри з відверто сумнівним і нічим не підтвердженим змістом”, – виклали свої аргументи в “УПЦ МП”.

Вони також звинуватили журналістів у тому, що ті “наполегливо шукають неіснуючі російські паспорти у єпископів УПЦ і натомість ігнорують відверті заяви представників ПЦУ про наявність в архієреїв цієї релігійної організації громадянств РФ та “ЛНР””. Про які “відверті заяви” йдеться, в УПЦ МП не уточнили.

Згодом Онуфрій заявив, що не вважає себе громадянином Росії, однак визнав, що раніше мав російський паспорт.

У заяві Онуфрія, оприлюдненій на сайті “УПЦ МП”, сказано: “У відповідь на заяву кореспондента видання “Українська правда” Михайла Ткача (від 7.04.2023 р.) про те, що я маю російське громадянство, хотів би відразу заявити, що я не рахую себе громадянином Росії”.

Онуфрій розлого розповів, як у 1969 році закінчив три курси Чернівецького державного університету, однак вирішив покинути університет і вступити до духовної семінарії. У підмосковному місті Загорськ його “не відкинули, як це зробили в Україні, а прийняли в другий клас Московської духовної семінарії”.

Під час навчання в третьому класі духовної семінарії Березовський вступив до братства Свято-Троїцької Сергієвої лаври й у 1971 році прийняв монашеський постриг. У стінах Свято-Троїцької Сергієвої лаври він провів 19 років. У 1988 році його перевели в Україну до Почаївської лаври, а в 1990 році – на Буковину.

“У цей час розпався Радянський Союз і я, будучи до цього де-факто громадянином Росії (тому, що я мав постійну прописку в Росії, а це по-сучасному означало – громадянство), взяв український паспорт. Російське громадянство при цьому автоматично продовжилось, але я ним не цікавився і не користувався, воно тоді не мало ніякого значення, і за це ніхто не переслідував. Між Україною і Росією були добрі братські стосунки.

Коли ці стосунки стали погіршуватись, особливо останніх десять років, я полишив російське громадянство. У мене немає російського паспорта. Особливо це було підтверджено, коли я виступив проти війни Росії з Україною і засудив російську агресію. Я вважаю себе громадянином тільки України”, – каже Онуфрій.

Основною причиною того, що довгий час він “не звертав уваги на російське громадянство”, Онуфрій називає те, що хотів завершити своє життя у Троїце-Сергієвій лаврі в Росії, а “громадянство відкривало можливість здійснити цю мрію”.

“На жаль, погані стосунки між Росією та Україною, розпад СНД, а особливо війна Росії проти України знищили мою надію, і зараз я не рахую себе іншим громадянином, крім рідної моєї землі – України. Не знаю, як політики мене рахують, але я вважаю себе саме таким. Російського паспорта у мене немає”, – підкреслив митрополит “УПЦ МП”.

Він заявив, що засуджує війну Росії проти України та вважає її “ганьбою для ангелів і людей”, але глибоко вдячний тим росіянам, які його прийняли, коли Україна від нього “відвернулась”.

Контекст: Україна проти Московського патріархату

31 грудня 2022 року закінчився термін угоди про оренду Успенського та Трапезного соборів Києво-Печерської лаври філією Російської православної церкви в Україні – “УПЦ МП”. 7 січня 2023 року у Свято-Успенському соборі відбулася перша служба помісної Православної церкви України.

10 березня 2023 року “УПЦ Московського патріархату” попередили, що до 29 березня включно вона має звільнити всі будівлі, які перебувають на балансі державного заповідника “Києво-Печерська лавра” (так звану Нижню лавру). Держава розірвала договір оренди з “УПЦ МП” через численні порушення з боку релігійної організації, зокрема незаконні самобуди на території святині, яка перебуває під охороною ЮНЕСКО.

Рішенню Мінкульту передувала серія обшуків СБУ в будівлях “УПЦ МП” та впровадження санкцій проти очільників “УПЦ Московського патріархату”, які підтримують церковний центр у країні-агресорі. Також президент Володимир Зеленський своїм указом призупинив громадянство 13 ієрархів та священників так званої “УПЦ МП”.

Загалом у 2022 році СБУ відкрила 52 кримінальні справи, в яких фігурують 55 священнослужителів так званої “УПЦ (МП)”, у т. ч. 14 архієреїв церкви. Майже 200 клірикам РПЦ заборонено в’їзд в Україну.

Міністр культури Олександр Ткаченко заявляв, що монастирська братія (ченці) не зобов’язана покидати Лавру, але вона має зробити вибір – чи вона залишається на боці МП, чи ні, чи може перейти до помісної ПЦУ.

Перед закінченням терміну оренди представники “УПЦ МП” вивозили майно з території Лаври. На виїзді машини перевіряла поліція.

Водночас стало відомо, що намісник митрополит Павло (Лебідь) не планує виходити з Лаври (“Паша Мерседес обіцяє своїм монахам, що влітку в Київ прийдуть російські війська”), і монастир МП подав позов до Господарського суду Києва про визнання недійсною односторонньої відмови лаврського заповідника від договору оренди. 30 березня Госпсуд відмовив у цьому позові.

Зранку 29 березня “УПЦ МП” скликала своїх прибічників до Лаври на молебень. 30 і 31 березня та в наступні дні агресивні віряни не пустили до Лаври комісію Міністерства культури, яка має займатися прийманням-передачею державного майна заповідника “Києво-Печерська лавра”. Зрештою функціонери МП залишилися в Лаврі, незважаючи на закінчення терміну оренди та рішення суду.

При цьому 30 березня Кабінет Міністрів України визнав таким, що втратило чинність, розпорядження уряду про передачу в безоплатне користування Києво-Печерській лаврі “УПЦ МП” будівель і споруд. Ті у відповідь заявили, що монастир подасть нові позови до суду.

29 березня виконувачем обов’язків намісника Свято-Успенської Києво-Печерської лаври в структурі помісної Православної церкви України став архімандрит Авраамій (Лотиш), який досі був в “УПЦ МП”. Таким чином Аврамій як представник “проукраїнського крила” Лаври перейшов до ПЦУ, щоб залишитися в Лаврі у структурі помісної церкви з Томосом.

1 квітня намісника монастиря від московської церкви митрополита Павла (Лебедя) відправили під домашній арешт на 60 діб у справі про виправдовування агресії РФ та образу релігійних почуттів українців. Натомість 2 квітня недільну службу у Києво-Печерській лаврі очолив предстоятель “УПЦ МП” Онуфрій (Березовський).

Очільник РПЦ в Україні митрополит Онуфрій (Березовський) у Лаврі 4 квітня

Тим часом Україну сколихнув скандал через побиття 2 квітня військового у головному храмі “УПЦ МП” в Хмельницькому. Того ж дня біля церкви, де стався напад на військового, зібрався багатотисячний натовп. Люди проголосували за перехід громади до ПЦУ, настоятель віддав їм ключі.

Хвиля переходів парафій МП до Православної церкви України прокотилась і іншими регіонами. Не обійшлося і без нових інцидентів, які ще більше налаштували українців проти московської церкви.

5 квітня у селі Задубрівка на Буковині священники МП відмовилися пускати до храму труну із загиблим українським воїном. Віряни були змушені фактично штурмувати церкву.

Також 5 квітня стало відомо про підпорядкування ПЦУ головного собору МП у Львові. Міський голова Андрій Садовий 6 квітня заявив про “завершення історії Московського патріархату” в місті.

Того ж дня мер Рівного Олександр Третяк анонсував проведення позачергової сесії міської ради, на якій мають намір розірвати всі договори з релігійною організацією, афілійованою з РФ.

У Луцьку необхідну кількість підписів зібрала петиція про анулювання прав МП на користування земельними ділянками.

Читайте також:
Архімандрит Авраамій вперше провів літургію як в.о. намісника Києво-Печерської лаври ПЦУ