Ініціаторка акції Ярина Чорногуз “Яра” на Банковій
автор: Олена Максименко
фото автора
Біля адміністрації президента на вулиці Банковій рівно місяць як розлігся незвичайний табір протестувальників – акція “Весна на граніті 2020”. Тут, попри карантин, постійно перебувають від шести до десяти молодих людей. Через пориви сильного вітру вони час від часу мусять ловити спальники й каремати, розкладені за два метри один від одного. Наметів не мають. Малюють нові плакати, спілкуються, влаштовують концерти. На цей “двіж” із порогу ОП байдуже поглядають поліцейські в масках.
Ініціаторкою протесту стала волонтерка, парамедик добровольчого батальйону УДА “Госпітальєри” Ярина Чорногуз на псевдо “Яра”. Її хлопець, 22-річний Микола Сорочук, боєць 10-ї гірсько-штурмової бригади, загинув від кулі снайпера в районі Талаківки у січні, під час так званого “перемир’я”. Тож Ярина вийшла на Банкову з вимогою відмовитися від переговорів із сепаратистами та не створювати жодних “консультативних рад” з “ДНР/ЛНР” – адже смерть Сорочука демонструє ціну домовленостей та переговорів із ворогом.
Серед туристичних лахів, квітів та військової атрибутики в імпровізованому таборі – портрет Миколи та ще одне фото, на якому Микола та Ярина усміхнені й щасливі.
“Новинарня” побувала в таборі на Банковій, познайомилася зі щирою Ярою та її дещо дивними соратниками, з’ясувала політичні й світоглядні позиції цих людей, а також питання, які турбують багатьох побратимів: що там з ЛГБТ та чи компрометують протестувальники ветеранський рух?
Вимоги активістів, серед яких добровольці й волонтери, прописані від руки на аркушах, що розкладені перед входом до офісу президента:
Учасники акції тішаться, що одна з вимог – звільнення Сивохо – вже виконана, “на черзі наступні”.
Деякі з тутешніх облич знайомі по судах у “справі Шеремета” та інших громадсько-політичних акціях.
Протестувальники дисципліновано носять маски і респіратори. У відерцях біля них – флакони з санітайзерами. Табірний побут доповнюють термоси різних розмірів, коробки з провізією та стоси книг, здебільшого на військову тематику. Серед них – “Життя P.S.” Лєри Бурлакової, журналістки і бійця-добровольця, чия історія про втрату коханого на війні схожа на історію Ярини Чорногуз.
– Я тут в першу чергу через цілеспрямовану політику Зеленського з повернення України під вплив Росії. Він її рік провадить, і я відчуваю, що ця політика доведе нас до того, що нас окупують по Дніпро! – говорить Яра.
Ярина
Вона має довгі дреди, а сьогодні вбрана не в камуфляж, а вже в цивільне.
– Є таке відчуття, особливо після того, що сталося з Миколою, що буде “друга фаза”, оскільки в Чечні було дві, в Грузії було дві, і в нас буде вдруге. Спілкуюся з добровольцями – багато хто це також відчуває. І тому нам потрібна і політика, і потрібен президент, який має бойовий досвід, який розуміє, що таке втрата на війні. Президент, який вміє воювати за свою державу. Зеленський – не вміє. Він показав себе як дуже інфантильний президент, такий “страус”, що ховає голову в пісок, коли потрібно давати “отвєтку”, – стверджує дівчина.
Чорногуз увірвалася в інформаційний простір після того, як їхала з подругою із похорону Миколи Сорочука та вчинила скандал в автобусі, водій якого відмовився вимикати російський серіал. Дівчата демонстративно вийшли з автобуса – їх не підтримали пасажири, але на їхній захист масово стали українські користувачі фейсбуку. А громадські активісти разом із дружніми політиками навіть підготували законопроєкт “про звукове насильство”.
До війни Ярина навчалася в Києво-Могилянській академії, вивчала філологію та літературознавство, займалася ініціативами мовомарафону “Переходь на українську”. На фронт як парамедик пішла у 2019 році.
Віктор
Біля Ярини – ветеран батальйону “Донбас” Віктор Пилипенко із позивним “Француз”. Він свого часу покинув роботу за кордоном, щоб узяти участь у Революції Гідності, а потім вирушити на фронт. Служив із 2014-го по 2016 рік, воював у Широкиному. Зараз займається правозахисною діяльністю, представляє громадську організацію “Військові ЛГБТ і наші союзники”.
– Я дружу з Яриною, – розповідає Віктор. – Коли я дізнався про її вчинок, у той самий день приїхав до неї на Банкову. Ішов чи то сніг, чи то дощ, вона в розпачі сиділа під тими дверима із портретом свого загиблого коханого. Вона потребувала підтримки, і перша думка, яка виникла – потрібно захищати! І ми тут залишилися. Потім перейшло більше людей, це вже перетворилося на груповий протест.
Француз запевняє: всі “хороші хлопці” з нами.
Сама Ярина не позиціонує себе як ЛГБТ-активістку. Виходить так, що люди з цього руху підтягуються на Банкову слідом за Віктором, який одним із перших підтримав виступ Чорногуз.
Присутність на протесті ЛГБТ-активістів цілком прогнозовано стала “наріжним каменем” у деяких фейсбук-спільнотах. Частина УБД – зокрема “Рух ветеранів України” – закидає учасникам протесту на чолі з Чорногуз маргінальність, вимагають прибрати військову атрибутику та не компрометувати ветеранський рух.
“Не можна правильну мету втілювати такими методами. Це дискредитує цілі, показує протест маргінальним і дає владі привід говорити, що проти них виступає лише купка незрозумілих особистостей”, – пише, наприклад, Олександр Войтко.
“Вони роблять те, що їм до снаги, і це ми, а не вони, показуємо владі, що неспроможні на конкретні дії”, – відповідає йому в треді дискусії РВУ Володимир Хрущ.
Ярина Чорногуз має власні штампи щодо критиків та коментує претензії так:
– Якщо є ручні аваковські підгодовані організації чи просто організації зашорених людей, які вважають, що хто з ким як ї***ться має значення, коли ви можете втратити незалежність, державність, і це є підстави для того, щоб забивати ногами людину, яка прийшла сюди великою мірою з особистого мотиву… Це на їхній совісті. Я намагаюся не звертати на це увагу.
Однак видно: ядучі слова у ФБ-коментарях зачіпають дівчину за живе.
Серед іншого, критики акції закидають Ярині використання образу загиблого Миколи Сорочука, називаючи це “хайпом” і “піаром”. Мовляв, прибрати портрет хлопця з політичної акції вимагали і побратими полеглого бійця, і його мати.
Чорногуз довго мовчить, перш ніж відповідсти на подібні зауваження. Говорить повільно, викарбовуючи кожне слово, часом ледь стримуючи сльози:
– Почну з того, що портрет, який стоїть на гранітній плиті, робила я на свою “дзеркалку”, коли ми з Миколою були разом. Що фотографії, які є зараз на могилі, в соборі, в його селі, в нього вдома – це фотографії, які я робила, коли ми з ним разом були, щасливі… Я думала, що такі, як він, не вмирають. Що така людина, яка настільки любила військову справу, вміла стріляти з усієї зброї, мріяла піти в ССО, взяти висоти, і він мав до цього всі таланти, – я не думала, що така людина може загинути. На цих фотографіях він зберігся таким яскравим, яким він був (важко зітхає – “Н”).
Ніхто не має права вказувати мені, як переживати біль за людиною, яку я кохала. Ні рідні, ні побратими, ні друзі не тримали наді мною свічки, не знають тої єдності, яка була у двох людей, які пішли на війну.
Змусити прибрати звідси цей портрет – це означає змусити мене прибрати себе з життя. Я цього не зроблю. Хай рідні, друзі, побратими приїжджають, б’ють мені пику, роблять зі мною, що хочуть…
Чи то через карантинні обмеження на транспорті, чи з інших причин, але на заклики Чорногуз у соцмережах приїхати до них на Банкову ніхто з опонентів наразі не приїздив, пику не бив.
А серед тих, хто так чи інакше підтримав “Весну на граніті” – народні депутатки Яна Зінкевич із “Європейської солідарності”, вона ж – комбат “Госпітальєрів”, Софія Федина з тієї ж фракції, а також Соломія Бобровська з “Голосу”.
– Вони сюди приходили, одна з них приносила каву, піцу, Софія мене захищала від поліції, коли нас намагалися пресувати, – згадує Ярина Чорногуз. – Соломія також постійно питає, в чому треба допомогти… Вони справжні народні депутатки, які нас розуміють, можуть і на карематі разом посидіти – без проблем!
За словами учасників акції, їхні вимоги підтримують багато добровольців, військовослужбовців, ветеранів. З передової надходять слова підтримки й подяки “за те, що за нас стоїте”.
Побратим Миколи Сорочука, який має в Києві свій бізнес, передає протестувальникам хімічні грілки – це допомагає тримати ноги і руки в теплі. Часто хтось із прибічників “підвішує” піцу з “Ветерано”.
Допомагають і прості громадяни, які носять їжу, чай або окріп, забирають додому заряджати павербанки.
Приходили висловити підтримку також Олена Білозерська – колишня журналістка й доброволець ДУК та УДА, яка тепер служить у ЗСУ, філософи Володимир Єрмоленко та Вахтанг Кебуладзе.
Підтримують акцію поет Василь Герасим’юк, музикант Сергій Фоменко, інші митці, журналісти, громадські активісти.
Художник Олександр Грехов, автор “Квантового стрибка Шевченка”, намалював для “Весни на граніті” власну айдентику – вона зображена на банері, а також на заставці сторінки у фейсбуці: кам’яні кубики в “пікселі”, один із яких у медичній масці.
– Також нас підтримують ті, хто започатковував “Революцію на граніті” (студенський протест із голодуванням на Майдані 1990 року – “Н”), що є теж дуже важливим, – говорить Француз. – Наприклад, приходив голова Всесвітньої координаційної ради українців Михайло Ратушний, інші учасники акції 30-річної давності.
Власне, сама назва акції “Весна_на_граніті” задумана саме з відсилкою до тих подій.
Умови проживання в таборі “спартанські”. Хто залишається на ніч – кажуть, що сплять просто неба. До вбиральні ходити доводиться в лютеранську кірху на сусідній вулиці – за “пожертву” 5 гривень. У душ протестувальники їздять по черзі додому.
На цьому відео Ярина розповідає,
як провела ніч, коли сніжило:
Найбільш нагальна потреба – зарядні пристрої, адже, крім, власне, перебування на Банковій, хлопці й дівчата ведуть активну інформаційну роботу: наповнюють сторінки в соцмережах, монтують ролики, планують культурні події (онлайн).
Ярина каже: умови життя тут, як на ВОПі.
– Обходимось мінімумом необхідних речей, дотримуємось “сухого закону”. Ми завжди на виду. Читаємо книжки, займаємося плакатами, соцмережами, інформуванням. Через цю відкритість усі бачать, що ми в рамках закону. Головний випробувальний момент – тут справді холодно, – розповідає організаторка.
Зі слів Чорногуз, їм не дозволили пронести під ОП ані намет (хоча намети на Банковій ставили учасники багатьох попередніх акцій протесту – і ветерани, і політичні активісти зі схожими вимогами), ані відро для багаття.
– Один активіст намагався пронести маленький похідний намет – вишикувалося 20 людей охорони, викликали поліцію. Шарпали мене, я забрала намет… Коротше, був “цирк на дроті”, просто по-собачому бігали за тим наметом. Я пояснювала, що це особиста річ людини, яка приїхала до нас на протест, вона за неї заплатила гроші – ми зараз повинні викинути її? Врешті-решт ми той намет віддали знайомим. Спимо просто неба, в цьому теж є певний концепт, – каже Ярина.
Вогнище у відрі на акції під ОП.
Фото Павла Боболовича з ФБ-сторінки “Весна на граніті” за 28 березня 2020
Один раз, на початку протесту, активістам вдалося розвести багаття у відрі, проте наступного разу відро не пропустили, а протестувальників відтоді почали обшукувати.
– Поліцейські в нас сп***или відро! – сміється Француз. – До нас потім приїздили хлопці з медичної роти. Вони заходять і кажуть: “А що відбувається?! Ми вам дрів привезли! Вісім мішків! А нас не пускають!” Така комедія.
Після посилення карантинних обмежень на протестувальників склали протоколи за порушення постанови Кабміну. Однак вони заявляють: постанова суперечить статті 39 Конституції України. Відповідно до неї, всі громадяни мають право на протест, і це право може бути обмежене лише у випадку надзвичайного або воєнного стану, тоді як наразі введено лише надзвичайну ситуацію.
– Тому ми нічого не порушили, – говорить Віктор. – До нас доводили цю постанову Кабміну за кілька днів до, по три рази на день приходили і нагадували – чинили психологічний пресинг. Ми їм пояснювали, на чому ми стоїмо. На Конституції, адже Конституція є законом прямої дії, і ця постанова їй суперечить. Їм було байдуже.
Ярина Чорногуз під ОП вночі. Фото з ФБ
Вони дочекалися – рівно о 00:06 [понеділка 6 квітня] прийшли сюди й почали складати на нас адмінпротокол. Кожен із нас дав письмові пояснення, вказали статті Конституції, які вони порушують. В подальшому вони за процедурою повинні через суд встановити правомірність цих протоколів. Ми впевнені, що ми виграємо ці суди. До цього ж навіть свідків не було залучено! Обов’язковою вимогою має бути мінімум двоє свідків на місці складання протоколу.
Читайте також:
Топ-7 факапів поліції: як суди завертають адмінпротоколи про порушення карантину
Ті, кому в першу чергу адресований протест, до діалогу не квапляться. За місяць до активістів не вийшов жоден із чиновників з ОП. Підходив лише брат Андрія Єрмака, Денис – за кілька днів до гучного скандалу щодо оприлюднення його “плівок”.
– Прийшов до нас, вдягнутий у військове, в дешевих кедах порепаних, сів поруч і намагався “брататися”, – розповідає Француз. – Казав, що я такий самий ветеран, як і ви, чому ви проти мого брата виступаєте?! Намагався довідатися, які наші вимоги.
Він промацував ґрунт насправді. Хто ми, що ми. Можливо, він думав, що ми тут якісь проплачені абощо.
Ми на своїх позиціях стояли чітко, казали, що, може, ти і ветеран і заслуговуєш на повагу, але твій брат здає зараз країну. Денис намагався брата вигороджувати. Його аргументи були якісь розпливчасті. Я, чесно кажучи, не запам’ятав жодного. “Та повєрьтє, наша сєм’я нє такая! Ми всєгда билі протів етого!” Але разом із тим, його старший брат при Партії регіонів, ми знаємо, свою кар’єру будував. Ну тобто це не були аргументи взагалі”.
Учасники акції гріються окопними свічками
Пилипенко розповідає, що інтерес до акцїі проявив також Тімур Міндіч, один із власників студії “Квартал 95”, близький також до олігарха Ігоря Коломойського:
– Він просто проходив повз – такий веселий дядечко: “Ой!.. Как у вас тут інтєрєсно! Боже, ето только в Украінє возможно! А можно я вас пофотографірую?” – і почав фотографувати. Ми з ним посміялися, він пішов геть. А потім ми офігіли, коли побачили розслідування “Радіо Свобода”, і виявилося, що цей Тімур Міндіч саме в ті дні (перед голосуванням за “антиколомойський закон” – “Н”) відвідував адміністрацію президента з якихось чорних виходів, зустрічався з Єрмаком. Його назвали зв’язковим між Коломойським і Єрмаком, а отже, і президентом.
Чорногуз звинувачує президента Зеленського в ігноруванні їхньої акції.
– Людина, яка казала, що “в нас кожен у країні президент”, яка позиціонувала себе як така відкрита, боїться вийти, глянути в очі мені, дівчині-доброволиці, яка з 19-го року поїхала на війну, яка щось там втратила, щось там зрозуміла, – коментує Яра ігнор Банкової. – Йому страшно подивитися мені в очі і спитати, чому я тут. Притому що перед тим я записувала відеозвернення до Зеленського з вимогою зупинити відведення українських військ – жодної реакції! Він може комусь подзвонити стосовно собачки – та історія з Китаєм, коли дівчина не змогла вилетіти в Україну з собакою – а вийти до тих, хто протестує поруч…
Зеленський – президент завдяки тому, що за його президентство через день платять кров’ю на передовій. Він цього не розуміє.
Учасники акції гріються над окопними свічками
– “вогнем загиблих воїнів”:
Серед випадкових перехожих не бракує як підтримки, так і неприйняття щодо протестувальників на Банковій.
Антон, ще один учасник акції, композитор і громадський активіст, що займається захистом ЛГБТ, екоактивізмом і урбаністикою, розповідає, що перехожих за реакціями можна розділити на декілька категорій:
– Буває категорія людей, котрі просто приходять, читають і йдуть, не надають нам значення… Бувають фріки. Один прийшов зі сторони Лютеранської, крикнув: “Слава рєволюціі і гражданской войнє!” Потім підійшов до нас і каже: “Бомжуєте?! Ну і бомжуйте!” (сміється). Ледь не сплюнув і пішов далі.
Антон
Француз згадує “сепара”, який приїхав на велосипеді:
– Почав “поганку” заганяти про Донбас і все решта. І його було не спинити, він ніс безперервний потік слів, йому хотілося виговоритися. Потім почав представлятися “ДНРрівцем”: “Да, я із ДНР! Я єго поддєрживаю!” Казав, що він буде відловлювати і відстрелювати таких, як ми. І з боку поліції поруч не було жодної реакції.
Поки хлопці розповідають про фріків, один із таких з’являється явно для того, щоб проілюструвати їхні історії: юнак на велосипеді у спортивних штанях починає їздити навколо нас, на рюкзаку в нього – динамік, із якого гучно лунає текст релігійного змісту: “Погибнут при землетрясении семь тысяч имен человеческих…”
Критики називають “фріками” самих учасників протесту. Однак вони – різні. В кожного свій мотив бути тут і своя роль.
Вони проводять концерти онлайн, у планах – лекції та дискусії.
Концерт Скрипаля під дощем:
Учасник акції Роман Барвінок із позивним “Скрипаль”, який, власне, і є музикантом, а також добровольцем легкопіхотного загону “Вольф” у складі УДА, онлайн виконував “Пори року” Вівальді. Концерт був присвячений загиблим воїнам 2020 року.
Усі імена полеглих написані на плакатах, розкладених біля входу до ОП поруч із вимогами.
– Я з самого початку почав займатися SMM, – розповідає про свою роль Антон. – Ми створили сторінку, я намалював тут на колінках, коли Скрипаль нам грав, перший логотип у фотошопі. Ми за тиждень “розігнали” сторінку від нуля до двох тисяч підписників. Заєнька займається івент-менеджментом. Віктор набрав групу волонтерів і волонтерок, які поширюють інформацію по всіляких групах, по регіонах. Ярина – ідейна натхненниця, вона дуже багато часу витрачає на те, щоби прописувати цінності… Ірена Миколів малює ілюстрації. Кожен своїм займається. Багато чого ми також робимо разом, все обговорюємо.
Заєнька
Вікторія, яку називають “Заєнька” – переселенка з окупованого Криму.
Чимало ночей під ОП провела також ветеранка Ляна Кромбет, яка воювала в лавах батальйону Нацгвардії імені Кульчицького.
Ляна Кромбет. Фото: ФБ Ляна Пленокосова
Вероніка Ліміна на псевдо “Тесла” – волонтерка, яка з початку війни допомагала батальйону “Айдар” та іншим підрозділам – приїхала на Банкову з Вінниці.
– Я коли дізналася про протест, хлопці і дівчата вже п’яту добу ночували тут. Моя душа мені казала: “Ти маєш бути тут!” Пройшов тиждень – і все! Я підтримую хлопців, ночую з ними, ми на “ротації” їздимо, одне одного міняємо. Я пишу деколи і пости на фейсбуці, і роблю стріми.
Найголовніше – це спілкування з людьми, які сюди приходять, нас підтримують або ні, щось намагаються навішати на вуха, – ділиться Вероніка.
Антон признається: працювати на площі під офісом президента дивно і не зовсім зручно, однак є й свої переваги: “просто зовсім інший настрій, коли ти саме тут”
Активісти діляться планами: приїде знімальна група, будуть записувати ролик, Ярина, Француз і Скрипаль читатимуть “Дитя Європи” Чеслава Мілоша. Вестимуть колонку “Філософія на граніті”, пояснюватимуть філософію свого протесту, “щоб не маргіналізували”.
– Потрібно людям пояснювати, наскільки важливо висловлювати свою незгоду, скільки позиція хоча б однієї людини вирішує! – каже Віктор.
Ярина Чорногуз переконана: якби не карантин, “Весна на граніті” вже налічувала б кілька сотень учасників.
– Вони (влада) планували скористатися епідемією, щоб закрутити гайки, щоб на фоні паніки змусити забути про можливість легалізувати “Л/ДНР”, забути про тему з війною. А наш протест є одною з ланок того, чому цього сталося. 25 березня могли підписати нові “мінські домовленості”, і все. Планувалися би вибори в ОРДЛО, Росія була б у ролі спостерігача, а не країни-окупанта. Наш протест, в тому числі з іншими ініціативами, не дав цього зробити. І не буде давати, – каже Ярина Чорногуз.
Яра вважає, що “розжим Зеленського” не боїться двогодинних акцій, коли “постояли з фаєрами і розійшлися додому”, а “їх дуже сильно лякає стійкість людей, які мають воєнні цінності”.
– Ми робимо тут те саме, що й на війні, яка перейшла в окопну фазу і триває вже сьомий рік. Це те, що я зрозуміла зі своїх ротацій: ти просто стоїш, робиш свою роботу, і треба мати капець яку витримку. Розуміти, що нема “двіжняка”, тобі дають “мінус” на стрільбу, на “отвєтку”, ти мусиш стояти і бути вмотивованим.
Це те, насправді, що тримає зараз нашу країну, оця проста “стойба”, хребет, який не гнеться від броніка”. І так буде десятиліттями.
Мусимо прийняти, що це країна, яка воює, і що ця війна ніколи не закінчиться.
І що тільки ліберальний стоїцизм – я його так називаю, який ми тут демонструємо, може це все перемогти. Це те, чого вони бояться. Те, що тут, це Майдан у мініатюрі, – викладає Чорногуз філософію свого протесту.
Водночас по закінченні карантину Ярина обіцяє піти служити на контракт у Збройні сили. До цього Яру схиляє зокрема й приклад Олени Білозерської (а про саму снайперку, яка приходила під ОП, нагадує залишена нею книга “Щоденник нелегального солдата”).
– Я збираюся йти на контракт, до морпіхів, і скоро ми будемо разом із нею (Білозерською) в ЗСУ служити. Коли закінчиться карантин, – каже Чорногуз. – Я вже пройшла медкомісію, особова справа готова. А тут є команда, яка лишиться і буде це підтримувати. “Весна на граніті” переформатується в рух за важливі для нас цінності.
Читайте також:
Поліція хоче оштрафувати учасників акції під ОП за порушення карантину: склали протоколи
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
