“Партія Саакашвілі”: пауза після проміжної поразки

Михеїл Саакашвілі під час поїздки в зону АТО. Фото з ФБ

Про “партію Саакашвілі” деякі політики й журналісти говорять як про доконаний факт – надто коли йдеться про дострокові вибори, на потребі яких наголошують люди з кола Михеїла Саакашвілі та сам голова Одеської обладміністрації. Екс-президент Грузії розвинув в Україні величезну активність під антикорупційними гаслами, і розкрутка Саакашвілі “Руху за очищення” давала підстави вважати: перевантаження парламенту близько, і “Рух…” – саме та структура, з якою Михаїл Ніколозович піде штурмувати вищі щаблі влади.
Однак, сьогодні можна констатувати: проект частково заморожується, а в разі активізації може недорахуватися багатьох “важковаговиків”, яких уже почали повязувати з “Рухом…” Саакашвілі.

Автор: Дмитро Лиховій

Стратегія РЗО була близькою до української передвиборчої класики: обрання вигідної політичної ніші (у даному випадку – боротьба з корупцією), пошук “нових облич”, проведення агітаційного туру по регіонах зі збором підписів.

У більшості обласних центрів та великих міст, відповідно до графіку на сайті anticorr.org.ua, проводилися зустрічі, масові зібрання й антикорупційні форуми за участю активістів “Руху…”, народних депутатів із групи “Єврооптимістів”, інших політиків, які роблять ставку на новий проект. Конкретним результатом успішності промо-кампанії, на яку “Рух…” відвів собі рівно місяць, мала стати команда нових регіональних активістів та мільйон підписів, зібраний під мейнстрімовими вимогами – відставка Яценюка й Шокіна, призначення нового уряду й незалежного прокурора.
Підписи збирали частково “живцем” (відповідальний – “Народний контроль” Добродомова), більшою мірою – в інтернеті (“Демальянс” Гацька).

Зустрічі були резонансними й справді масовими. Було видно, що ідея антикорупційного руху з фасадом у вигляді Саакашвілі має відгук. А ось із підписами нічого не вийшло.
Тиждень тому, коли лічильник днів на сайті 1млн.укр добіг до нуля, було зафіксовано лише 665о онлайн-підписів конкретних людей (хоча підписатися дуже просто – для цього потрібно буквально два-три кліки й авторизація через “Фейсбук”).
Станом на зараз сайт показує, що до петиції долучилися загалом 6699 осіб.

Для порівняння: сторінку Михеїла Саакашвілі у “ФБ” вподобали майже 825 тисяч людей, а Сергія Лещенка в соцмережі відстежують 99 600 користувачів.

Нагадаємо, до координаційної ради “Руху за очищення” входили 27 осіб. Це сам Михеїл Саакашвілі, його заступник в Одеській ОДА Саша Боровик, нардепи Дмитро Добродомов, Світлана Заліщук, Сергій Лещенко, Мустафа Найєм, Вікторія Пташник, Олексій Рябчин, Віктор Чумак, Альона Шкрум, співачка Руслана Лижичко, Василь Гацько та інші.
Довелося докласти великих зусиль, щоб зібрати коментарі про “незібраний мільйон”.

Можливо, хтось інший вжив би штамп – “у перемоги багато батьків, а поразка завжди сирота”. Та навряд чи доцільно це робити тоді, коли “бій” ще не відбувся.
Хоча очевидно, що частина політиків, які з грудня минулого року починали співпрацю з Саакашвілі, охололи до цього проекту. Наприклад, позафракційний народний депутат Віктор Чумак (екс-БПП), який чесно їздив із “Рухом за очищення” по регіонах, на прохання “Новинарні“ прокоментувати підсумки “місячника” відповів: “Це до організаторів. Я – масовка :)”. А на уточнюючі запитання щодо подальшої долі цього проекту відмахнувся: “Не хочу про це”.

Авжеж, це вже не мейнстрім. Дострокові вибори вже не є настільки невідворотними, як здавалося в першій половині лютого. Уряд і прокурор, так чи інакше, переживають ротацію. Навіть у рейтингах партій протягом місяця сталися помітні зрушення, і молоді політики з “Батьківщини” й “Самопомочі”, які підписувалися в числі членів координаційної ради РЗО, надалі бачать перспективу у своїх нинішніх фракціях. За схожим принципом відійшла від РЗО і “Сила людей”.

Водночас ставити хрест на “Русі за очищення” зарано. По-перше, “нова сила”, та ще й із яскравими антикорупційними гаслами, вочевидь затребувана виборцями, і перспектива дострокових виборів може знову актуалізуватися вже цього року, якщо не найближчим часом – на тлі невдалих спроб сфориувати уряд і коаліцію.
По-друге, умовна “команда Саакашвілі” дедалі  радикалізується й висловлює намір брати участь у громадській і політичній боротьбі (як, наприклад, Давид Сакварелідзе).
Крім того, частина “Єврооптимістів” та активістів громадського сектора, маючи підтримку Заходу, потребують окремої політичної платформи. Звісно, це може бути й не “Рух за очищення”. Але, мабуть, все ж таки “добре слово й Саакашвілі – краще, ніж просто добре слово”.

Та наразі в діяльності “Руху за очищення” завершився знаковий етап, і проект стоїть на паузі.
Додаткові нюанси та оцінки цього етапу, а також перспективи “Руху…” можна з’ясувати з коментарів трьох політиків, які погодилися дати “Новинарні“ свої коментарі. Це учасник групи “Єврооптимістів” у ВР Сергій Лещенко, одних із найактивніших позапарламентських діячів РЗО Василь Гацько та Вадим Трюхан – представник партії “Сила людей”, яка пішла від РЗО після київського форуму.

Сергій Лещенко

народний депутат від БПП,
член координаційної ради “Руху за очищення”

– “Рух за очищення” все-таки функціонує як громадський рух, просто в ньому беруть участь також і політики. Але ніхто не оголошував, що це політичний проект.
Мустафа й Саша Боровик говорили про створення партії на цій базі? Це як один із варіантів. А [заступник голови Одеської ОДА] Боровик узагалі сказав, що його неправильно зрозуміли.

Так, учасники “руху Саакашвілі” рано чи пізно матимуть політичну платформу. Частина людей, які там об’єднані, не готова йти далі [з “Рухом за очищення”]. Але частина – готова, і це добре відчувається по наших вилазках у регіони, по настроях у суспільстві.
Суспільство вагітне потребою змін, а нинішній політичний клас не може відповісти на цей запит.

Коли це станеться (“політизація” “Руху за очищення”)? На мій погляд, усе залежить від політичної динаміки у Верховній Раді. Якщо відбудуться дострокові вибори – це об’єднання відбудеться швидше, якщо їх не буде – повільніше.

Так чи інакше, політичний проект неминучий. Але немає ні організаційної структури, ні регіональних осередків. Хоча є люди в регіонах, які організовують регіональні форуми, – у них там конкуренція за це! Бо вони відчувають, що це буде політичний проект.
З іншого боку, не факт, що нинішні симпатики “Руху…” в регіонах будуть його опорою надалі. Бо є люди, які погано провели форуми, до них є претензії.

Справді, Саакашвілі переріс посаду “губернатора”, але він переріс її ще з моменту приїзду в Україну.
Справді, “Єврооптимісти” потребують політичної платформи. Проте крім романтичної політичної складової, є й прагматична. На нинішньому етапі, вважаю, політична надбудова може більше нашкодити, ніж допомогти.

Зрештою, чому всі говорять про “партію Саакашвілі”? Це може бути проект, де зберуться всі, в тому числі Саакашвілі. Або взагалі не зберуться “під Саакашвілі”.
Це не має бути політичне сектантство. Бо в нас уже були іменні блоки, всякі БЮТи, побудовані на суто візуальних атрибутах лідера. Я думаю, що люди, які цим проектом (“Рухом за очищення”) зараз займаються, добре пам’ятають усі помилки і недоречності минулого.
І, я бачу, в цьому середовищі є розуміння того, що це не повинен бути проект одного лідера. Не має бути так, що лідер, як у меню, обирає людей. Це має бути об’єднання, де він, у тому числі, бере участь.

Втім, це ми просто моделюємо гіпотетичний сценарій. На сьогодні цього всього не-ма-є.

Будь-хто може долучитися до “Руху…” й поїхати в регіони. Графік поїздок іще не закінчився – ще є південний кластер, поки що не реалізований.

Чи можна говорити, що проект на цьому етапі заморожується? Ні. Просто ми рухаємося в логіці процесу. Якщо поточний тиждень сесійний, то ми не проводимо форумів [“Руху за очищення” в регіонах], адже тоді нема кому туди їхати.

Події в парламенті можуть формувати подальший розвиток форумів. От на цьому тижні буде якась розв’язка – або її не буде. І, відповідно, це матиме своє відбиття у форумах: потрібні вони чи ні, де саме, з якими месиджами й так далі.
Ми дуже мобільні, і в цьому якраз є свої переваги того, що ми не є партією – не треба триматися якихось стабільних форм.

Щодо мільйона підписів, замість яких зібрано 6,5 тисяч… Цей проект був просто спущений на самотік. Але я з самого початку вважав цю мету квазіметою – вона не мала за собою тих наслідків, які намагалися вкласти.

Оскільки це громадський рух, тут багато ініціатив. Адже в громадському русі багато людей, які щось пропонують. І коли пропонували цю (1 млн. підписів), я на внутрішньому обговоренні сказав, що це не матиме ефекту, а стане витратою великих зусиль із нульовим вихлопом. Бо я пам’ятаю, що такі підписи вже збирали і за часів Ющенка, викладаючи їх стопками біля трибуни.

Остаточного рішення щодо цього проекту в нас не було. Воно було проговорене, але не було реалізоване. А оскільки не було реалізації, я в цю ініціативу й не включався. Бо з самого початку вважав, що це нереально. Навіть суто з точки зору механіки цього процесу.
Мільйон підписів навіть у “Фейсбуці” зібрати непросто. Ми не можемо навіть під позитивними петиціями на сайті президента 25 тисяч зібрати, а тут – мільйон.

Таку велику кількість підписів можна зібрати, розгорнувши велику кампанію по всій Україні, зі встановленням наметів в усіх регіонах, які б стояли місяць-два.
А це, відповідно, бюджет на намети, на людей, які там стоять, на акумуляцію цих підписів тощо.
Цього не було й, відповідно, робити віртуальну кампанію теж не було сенсу.
Це була одна з цілей, неспівмірних із ресурсами “Руху…”. Тому що в нас немає ні міських осередків, ні грошей.

Михеїл Саакашвілі під час туру РЗО в Ужгороді

Читайте також:
Лещенко: Президент пробиває чергове днище.
Насуваються дострокові вибори не лише Верховної Ради

Василь Гацько

голова партії “Демократичний альянс”,
член координаційної ради “Руху за очищення”

Василь Гацько. Фото: Цензор

– Так, місяць закінчився, мільйон підписів під петицією “1млн.укр” не зібрано. Але я одразу казав, що насправді справа не в цифрі. А в тому, щоб об’єднати людей, які поділяють певні погляди й вимоги.

Відверто кажучи, кампанію зі збору підписів ми провели на слабеньку “трієчку”. Ми майже не витратили на неї грошей – сайт нам зробили на волонтерських засадах, на рекламу пішло буквально кілька тисяч гривень. Це була реклама лише в інтернеті – ми просто подивилися, наскільки вона працює.

По-друге – я вже про це казав раніше і повторю зараз, “важковаговики”, люди з найбільшою впізнаваністю в координаційній раді, так і не взяли участі в кампанії [зі збору підписів], попри те, що вони її конструювали і багато хто з них і піднімав планку до мільйона.

Під час форумів – питань немає, народні депутати їх анонсували й брали в них участь, зали були переповнені, увага колосальна. Я маю на увазі промоцію. Якщо в ній не беруть люди з великою впізнаваністю, то ясно, що результат буде дуже низьким.

І третій мій висновок – люди просто перестали вірити в петиції. І частина цієї зневіри виходить із неуспішного досвіду петицій на сайті президента.
Петиція як інструмент втратила свою актуальність, бо є розуміння, що вона мало на що впливає. Після ухвалення відповідного закону люди одразу почали активно виконувати цей інструмент, але побачили, що результату й впливу від петицій небагато.

Василь Гацько на Закарпатті агітує залишати підписи на сайті 1млн.укр, підтримуючи “Рух за очищення”

У зборі підписів було дві складові. Одна – збір підписів в інтернеті, відповідальність за координацію якого повністю взяв на себе “Демальянс”.
Друга – збір фізичних підписів, який координував [позафракційний народний депутат Дмитро] Добродомов і його партія “Народний контроль”. Скільки вони зібрали підписів, мені достеменно невідомо.
Плюс збирали “живі” підписи ініціативні групи на місцях, напередодні наших заходів.

Я знаю, що люди підписувалися охоче, але який порядок цифр, мені наразі невідомо.

Мета насправді була надвисокою. За моєю оцінкою, в інтернеті і “живцем” ми могли б за місяць зібрати до півмільйона підписів. Це доволі реалістична мета, якщо все відбувається належним чином, у кампанії беруть участь усі, хто входить у координаційну раду руху, плюс елемент фізичного збору.

Чому люди охололи до вимог нашої петиції? Мені здається, тому, що відставки Яценюка й Шокіна стали виглядати вирішеними. Публічний дискурс, інформація з Банкової й Грушевського говорили про те, що це станеться не сьогодні–завтра.

Щодо дострокових виборів, на які проект робить ставку, то вони будуть так чи інакше. Бо є очевидні три факти, які неможливо ігнорувати.
Перше – це складна економічна ситуація й бідність укупі з відсутністю справжніх реформ. Це штовхає людей на невдоволення, бо ж вони розуміють, що за цим стоять конкретні політичні партії і прізвища.
Друге – це питання боротьби з корупцією, яка в Україні відверто провалено. І це характеризує владу, що брала на прапор боротьбу з корупцією після Революції гідності.
Третє – глибока політична криза, недовідставлений уряд, розвалена парламентська коаліція.

Усе це говорить про те, що передумови для дострокових парламентських виборів однозначно є.
І навіть якби сьогодні вдалося сформувати по-справжньому технократичний уряд, який за певних умов міг би бути успішним, – усе одно після технократичного уряду приходять позачергові парламентські вибори. Бо призначення технократичного уряду фіксує банкрутство політичних партій і лідерів та потребує перезавантаження.
Тому я не сумніваюся, що дострокові вибори відбудуться, незалежно від того, яким буде уряд – технократичним, кабінетом Гройсмана чи залишиться Яценюк.
Питання тільки в даті їх проведення – осінь цього року чи весна наступного.

Що стосується нашого об’єднання в “Русі за очищення”, то за цей короткий, тримісячний, термін спільної діяльності проявилися передбачувані, в принципі, проблеми.
Історія з координаційною радою “Руху за очищення” – це історія зі спробою зробити салат з абсолютно різних політичних інгредієнтів, які насправді не є такими вже незалежними. Хтось – у “Самопомочі” й не збирається нікуди особливо рухатися, хтось –  у “Батьківщині” чи ще якихось проектах, які дають їм реальну політичну перспективу.
А питання зі спільною об’єднаною політичною командою – це ризикована подорож, на яку наважуються одиниці, попри те, що необхідність такого об’єднання є очевидною.

Скажу про нашу партію. “Демальянс” не збирається будувати “політичний проект Саакашвілі” й бути підтанцьовкою в однієї людини, незалежно від прізвища. Ми знаємо, що це неефективно. Будь-які спроби будувати проект навколо “месії” рано чи пізно завалюються – так було з Ющенком, так було з Порошенком і з будь-яким проектом, який орієнтується на одну людину.
Тому наше об’єднання не може відбутися в умовах, коли єдиним центром рішень і впливу є одна людина.

“Рух за очищення” не втратив актуальності ні з громадянської, ні з політичної точки зору. Єдине, що, абсолютно очевидно, – йому потрібне перезавантаження.

Він може стати такою собі загальнонаціональною дискусійною платформою, де порушуються проблемні питання, пов’язані з корупцією, пропонуються рішення, шукаються можливості для взаємодії. Але тоді він має залишитися ініціативою без політичної перспективи. Такий формат гармонійно поєднує усіх, у тому числі й представників різних політичних партій, фракцій та центрів впливу.

Щодо сценарію політичної структуризації, то поруч із “Рухом за очищення” можуть розвиватися політичні ініціативи, які об’єднуватимуть людей за певними ціннісними ідеологічними поглядами в політичні партії нового типу, що витіснять стару політичну еліту.

Думаю, щодо перетворення “Руху…” на партію – тут питання часу і політичного моменту, який іще не настав.
Загалом я бачу, коли ми проводимо заходи по областях, що інтерес людей колосальний.

Під час туру по регіонах ми отримали величезну кількість нових контактів по областях, із якими принаймні наша партія (“Демальянс”) працюватиме й далі.

Що саме буде далі в плані “Руху за очищення”? Коли ми презентували план діяльності в Харкові, то визначали достатню кількість необхідних напрямів, у яких ми маємо діяти. Це і напрям, пов’язаний із пошуком нових людей. Також ми планували ініціативи, пов’язані зі зміною правил в країні, тобто конкретні законопроекти з економічної свободи, антикорупційні ініціативи тощо. Ми планували широку кампанію з перевірки електронних декларацій чиновників та антикорупційну чистку для допомоги НАЗК…

Невідомо, чи це буде реалізовувати “Рух за очищення”, але точно це робитиме “Демальянс”.
А в “Русі за очищення” зараз, думаю, буде природна пауза – до більшої політичної визначеності – з коаліцією, урядом, генпрокурором. Тобто все, що ми проголосили, є актуальним.

Читайте також:
Василь Гацько: “Саакашвілі може стати криголамом і клеєм”.
Інтерв’ю “Новинарні” (26.01)

Гацько розповів, хто фінансує Антикорупційний форум Саакашвілі

Вадим Трюхан

член політради партії “Сила людей”

– На мою думку, сама ідея “Руху за очищення” початково була дуже позитивно сприйнята і громадськістю, і в тому числі новими політичними партіями, зокрема “Силою людей”. Ми як співорганізатори брали участь у проведенні Антикорупційного форуму, який відбувся в Києві в грудні.

Але надалі я був неабияк здивований, що акцент у діяльності “Руху…” було зроблено не на розробці антикорупційних програм (а це справді дуже важливо, адже Україна посідає останнє місце в Європі згідно з рейтингом сприйняття корупції від Transparency International). Натомість рух Саакашвілі почав популістський тур по більшості обласних центрів та великих міст, що нагадує більше технологію передвиборчого політичного проекту.

Більше того. Михеїл Саакашвілі має практично необмежений доступ до багатьох центральних ЗМІ і, відповідно, діяльність “Руху за очищення” та антикорупційні форуму доволі широко висвітлюються в медіа. Цей факт показує, що в Саакашвілі є певний карт-бланш від влади.
Можна припустити, що цей “Рух…” – намагання адміністрації президента розкласти яйця в різні кошики. Тим більше, розуміючи, що рейтинг “БПП “Солідарність” невпинно знижується. Відтак Банкова намагається породити нові політичні проекти, з якими Блок Порошенка зможе створити коаліцію після ймовірних дочасних виборів.

Цей факт, як на мене, відіграє злу роль для “Руху за очищення”. Довіра суспільства до нього поступово падає. Відповідно, і партія “Сила людей”, побачивши, що мова йде не про мету – об’єднання всіх здорових сил суспільства для боротьби з корупцією, а про підготовку до старту політичного проекту, припинила свою участь в організації антикорупційних форумів.

Тепер наша партія займається власною розбудовою, розуміючи, що так чи інакше для об’єднання здорових сил суспільства потрібен ідеологічний майданчик – аби запропонувати альтернативу олігархічним політичним проектам. Ці проекти мають бути замінені справжніми ідеологічними партіями, які фінансуються не олігархами, а власне партійцями, малим і середнім бізнесом, в окремих випадках – великим, що працює прозоро.

Партія “Сила людей” – децентралізована, і я не виключаю, що в якихось регіонах члени нашої партії брали участь в організації зборів під егідою “Руху за очищення” та в самих цих зборах. Але вони робили це самостійно, а не як представники партії.
Після київського Антикорупційного форуму “Сила людей” не приймала жодних офіційних рішень щодо участі в “Русі…”. Хоча до нас надходили пропозиції приєднатися до координаційної ради “Руху за очищення”.

Чи взагалі можлива участь партії “Сила людей” у політичному проекті Саакашвілі? Скажу так: нам із “Рухом за очищення” не по дорозі у виробленні якоїсь спільної політичної платформи.
Водночас я не виключаю, що на тих чи інших стадіях політичного процесу ми будемо співпрацювати з “Рухом…” або з певними його представниками. Адже питання пошуку спільного майданчика для громадянських активістів і середовищ залишається актуальним.

“Рух за очищення” є різношерстим, до нього входить дуже багато громадських організацій та певні політичні партії, і з деякими цими партіями ми маємо досить тривалі робочі стосунки – та ж “Нова країна”, “Демократичний альянс” і т.д.

Ми в партії “Сила людей” вважаємо, що, наприклад, із “Демальянсом” ми є природними партнерами. Наприклад, на мітингу “За незалежного генпрокурора” наші активісти й активісти “Демальянсу” працювали пліч-о-пліч. У них і в нас одна мета – замінити пострадянську олігархічну систему на демократичну модель управління державою. І я б не виключав, що на якомусь етапі нам із “Демальянсом” вдасться домовитись про злиття в одну політичну партію. На даному етапі ще рано про це говорити. Та головне – для цього є добра воля, як і для залучення інших громадських об’єднань та рухів.

Нагадаю, що за результатами місцевих виборів до місцевих рад пройшли депутати майже з 40 малих політичних партій. Жодна з них не спроможна самостійно пройти в парламент у короткостроковій перспективі. І цілком очевидно, що ті партії, які зададуть тон в об’єднавчих процесах, зможуть стати центрами тяжіння, центрами “збірки” для малих “регіональних” партій на базі спільних цінностей та принципів.
Та, зазначу, ми не плануємо ставати на платформу руху Саакашвілі і не підтримуємо саму ідею дострокових виборів парламенту, [яку обстоює Саакашвілі].

Так, після місцевих виборів, коли ми тримали 225 мандатів у різних радах, ми наступного ж дня почали готуватися до наступних виборів, якими б вони не були. Наприклад, на виборах мера Кривого Рогу, де, на жаль, “завдяки” “Самопомочі” переміг пан Вілкул, “Сила людей” висувала свого кандидата, і наша Світлана Сова посіла третє місце, обігнавши і “УКРОП”, і “Свободу”, і інших. Наша партія демонструє певну динаміку: якщо на виборах минулої осені Сова набирала 8 тисяч голосів, то тепер – більше 13 тисяч.

Хоча “Сила людей” і готова оперативно розгорнути свої штаби в усіх областях, ми вважаємо, що ще не використано всі існуючі резерви для створення коаліції, які має нинішній політикум у ВР. Зараз дочасні вибори є недоречними і навіть шкідливими для країни.

Нинішнє завдання полягає в тому, щоб громадянське суспільство дотиснуло владу та партії з колишньої “Європейської коаліції”, щоб вони погодилися на формування “технічного” уряду, який складався б з аполітичних спеціалістів та провів країну до дочасних виборів.
Слід прийняти такий закон про вибори, що передбачатиме відмову від мажоритарної системи, передбачатиме обмеження політичної реклами й пониження виборчого бар’єру до 2% (як у законі про фінансування політичних партій). Такий закон матиме сенс, і його проект уже розроблений групою експертів та схвалений ЄС.

А за діючим законом про вибори існує величезна загроза, що ми отримаємо парламент, який буде ще гіршим за якісним складом, ніж той, що зараз.
Нам не потрібна Рада, в якій, по-перше, значно розширить представництво “Опоблок” й інші уламки Партії регіонів, а по-друге – популісти без реалістичної програми розвитку країни. Це дуже небезпечно для країни.

Читайте також:
У “Русі за очищення” висувають другого кандидата на генпрокурора, крім Горбатюка