автор: Марина Ткачук
фото автора та надані Національним військово-історичним музеєм
Раніше гості столиці й туристи за пам’ятними фотографіями найперше вирушали на Хрещатик чи Андріївський узвіз. А тепер поспішають до розбитих російських танків на Михайлівській площі. Тут завжди багато іноземців та дипломатичних делегацій, журналістів і просто цікавих. І завдяки цій постійній експозиції кожен має змогу переконатися, що російські танки чудово горять. Доведено українськими воїнами.
Одначе при цьому мало хто знає, що розбите російське залізяччя на Михайлівській площі – не просто безіменний металобрухт. Це експонати Національного військово-історичного музею України. Кожен зі своєю історією та перспективою майбутнього “пробігу”. Як артефакту, звісно.
Сьогодні науковці військово-історичного музею, який має шість філій по всій Україні, фіксують переможну, героїчну, а подекуди й трагічну військову історію нашої держави. А цінні трофеї постачають музею Збройні сили просто з поля бою.
Саме Національний військово-історичний музей уже другий рік поспіль організовує на Хрещатику до Дня Незалежності “парад” розбитої російської техніки – як доказ звитяг української армії. Але цим вояжі окупантського залізяччя не обмежуються: російські танки “доходять” до Берліна та інших європейських столиць. Правда, є нюанс.
НВІМУ має унікальну колекцію артефактів сучасної російсько-української війни (від 2014 року до сьогодення), а також доби козаччини, національно-визвольних змагань початку ХХ століття. Експонати – від сокири Перуна, обладунків скіфського воїна чи прапорів УНР до затонулого флагмана Чорноморського флоту ВМФ Росії.
Так, ракетний крейсер “Москва”, який українська ракета потопила у квітні 2022 року в Чорному морі, теж є офіційним експонатом військово-історичного музею. Щоправда, тимчасово недоступним.
Нова команда керівників, яка прийшла сюди нещодавно, ставить перед собою амбітні плани – зробити із Національного військово-історичного музею України найкращий мілітарний музей Європи, а може, й світу.
“Нам потрібно формувати новий погляд на українське військо, історію військової справи. Утверджувати нове ставлення до української армії за кордоном та образ воїна-переможця в самій Україні”, – кажуть у музеї.
Відео:
“Тут у нас “куточок окупанта” з речами російських загарбників, які виявили на місцях боїв після деокупації Київської області”, – керівник відділу НВІМУ Євген Шупік демонструє найсвіжішу експозицію.
Влітку 2022 року він особисто разом із колегами вирушив у свіжі російські окопи, щоб відшукати військові артефакти для музею. Науковці старанно прочісували бліндажі й раділи кожній новій знахідці. Довелося навіть скуштувати російський сухпай (чого не зробиш для науки!) – у той час на деокупованих територіях магазини не працювали і з харчами було сутужно.
“Чесно скажу – далеко не делікатес”, – посміхається Євген і демонструє роздобуті артефакти.
Фрагмент експозиції Національного військово-історичного музею України
“Оце, наприклад, карта Києва. Виготовлена в кінці 1980-х років, тож на ній немає нічого, що було збудовано в столиці за останні 40 років. Оце з такими картами окупанти їхали брати Київ “за три дні”, – саркастично відзначає Євген. – Ось елементи їхньої форми, до речі, доволі новітньої.
Так само, як і сучасні міни, які мають сейсмічний датчик і реагують навіть на людські кроки. А це – світлошумові гранати. Тих самих моделей, які 9 років тому росіяни поставляли для “Беркута” під час Революції гідності, аби режим Януковича втримався при владі. Теж виявили в бліндажах”.
Поруч у музейній вітрині – особлива знахідка Євгена, можна сказати, його гордість – силіконова маска орка:
“Усі ми знаємо, що російських окупантів називають “орками”. Тож уявіть собі мою реакцію, коли в одному з ворожих окопів я знайшов ось таку маску. Звісно ж, просто не зміг пройти повз такий прекрасний експонат!”
Фрагмент експозиції Національного військово-історичного музею України
Експозицію музею поповнили і пляшки з російською горілкою, і білоруські цигарки з бліндажів, і газети з російською маячнею про “секретні біолабораторії” в Україні. Поруч – залишки іранського “Шахеда” (який росіяни трансформували в “Герань”) і фрагменти ворожих касетних боєприпасів. А ще – уламки російської ракети, якою було уражено київську телевежу навесні 2022 року, внаслідок чого загинуло п’ятеро людей.
Читайте також:
“Я взагалі дивуюся, як ми там вижили”:
Едуард Драч – боєць тероборони, поранений біля телевежі, медик і бард із “Червоної рути”
“Російських речей було знайдено настільки багато, що ми змогли сконструювати цілий окупантський окоп. А коли наші військові з Харківщини передали нам ще й знищений російський гранатомет СПГ-9, то вже було куди його розмістити”, – каже Євген.
А це вже суперекспонат – спалене крило російського гелікоптера К-52 “Алігатор”, який брав участь у першому вертольотному десанті росіян у Гостомелі – ключовій події російського вторгнення 24 лютого 2022 року. Тоді окупанти планували взяти під контроль аеродром і посадити туди військово-транспортну авіацію, але не вийшло. “Аллігатора” приземлили. І не лише його.
Тубуси з-під NLAW та Javelin, простріляний дорожній знак “Київ”, який стояв біля Романівського мосту в Ірпені, фрагменти усілякого летючого заліза, яке й зараз щодня спрямовується на наші міста (ті ж уламки “калібрів” та “кинжалів”) – усе це зберігається в музеї для історії.
Як і символічні фрагменти ракетного крейсера “Москва” – рятувальне коло та сигнальний буй.
Рятувальний круг із крейсера “Москва” і стабілізатор стартового двигуна ракети
“Нептун”, що його потопила. Фрагмент експозиції Національного військово-історичного музею України
“Це все, що від нього лишилося, – іронізує Євген, показуючи безцінні артефакти. – А також ми маємо абсолютно ексклюзивну штуку – стабілізатор стартового двигуна однієї з двох ракет системи “Нептун”, якою й було уражено російський флагман”.
“Москва” офіційно стала об’єктом підводної культурної спадщини №2064 – вже наступного ж дня після ураження. Так філія НВІМУ – Центральний військово-морський музей України – отримала новий експонат. У планах музейників – організовувати туристичні тури дайверів на дно Чорного моря, де покоїться гордість російського військово-морського флоту. Звісно, після того, як ця опція стане доступна.
Головна фотозона в музеї теж цікава, особливо для знавців: карта України і розміщені на ній нарукавні знаки розрізнення українських бойових підрозділів.
Мапа України з шевронами бригад. Фрагмент експозиції Національного військово-історичного музею України
“Ми намагаємося висвітлити географічне розташування основних підрозділів, бойових частин ЗСУ, прив’язати його або до місця їх дислокацій в областях, або до місць їхньої бойової слави”, – пояснює Євген.
От, скажімо, найсвіжіший шеврон, який з’явився у музеї – від полку “Азов”. Його особисто приніс і подарував заступник командира полку Святослав Паламар “Калина”.
Тут же поруч – “фішка” музею – справжнісінький цілий “Байрактар”.
“24 серпня цього року його нам передав офіційний представник компанії “Байкар Макіна”, – розповідає науковий співробітник музею Анна Руднійчук. – Ми жодним чином не роззброїли наші ЗСУ, тому що це стендовий макет, який не містить ніякої збройної “начинки”. Він представляє суто демонстраційну частину експозиції”.
“Байрактар” у Національному військово-історичному музеї України (крайній праворуч – заступник командира полку “Азов” Святослав Паламар “Калина”).
Національний військово-історичний музей – насправді рай для людей, які цікавляться військовою справою та військовою історією України. Адже тут можна побачити унікальну колекцію експонатів – починаючи від стародавньої доби й аж до сьогодення.
“У чому полягає унікальність нашого музею? На відміну від інших музеїв, які спеціалізуються на якійсь конкретній епосі чи або події, певних персоналіях, наш музей містить всеохопну історію військової справи на теренах України.
Тому якщо ви хочете дізнатися більше про те, як розвивалася військо, Збройні сили України, якими були всі етапи становлення, історичні рецепції, звідкіля з’явилися назви у бригад, які вони мають прапори і чому дотримуються саме таких традицій, вам варто завітати до нашого музею”, – наголошує Анна Руднійчук.
Читайте також:
Молитва за гетьмана Мазепу:
на базі Лаврського заповідника створять музейний центр “Гетьман Іван Мазепа та його доба”
Фрагмент експозиції Національного військово-історичного музею України
З початком великої війни до військово-історичного музею прийшла нова команда фахівців, яка ставить перед собою одразу кілька амбітних цілей. Найперша, каже керівник НВІМУ Юрій Кошель, – стати одним із найкращих мілітарних музеїв Європи, а може, й світу. А крім того, за словами пана Юрія, музей має відігравати й чимало інших, не менш складних завдань:
“Збройні сили України поставили надзвичайно високу планку, показавши світу чорну і білу сторони буття. Сьогодні наші воїни борються зі справжнім злом, яке має історичне, давнє коріння. І тому так важливо здійснювати правильну, історично зважену фіксацію цієї боротьби. Наш музей саме цим і займається”.
Тож його окрема експозиція розповідає про російсько-українську війну від першого дня її початку – з 2014 року.
Команда Національного військово-історичного музею України
“Ми збирали артефакти не лише від родин загиблих, а безпосередньо на полі бою, під час участі у місії “Евакуація-200”, – каже Євген Шупік. – Ми розповідаємо про долі, про конкретних людей, які стали на захист України ще з самого початку російської агресії”.
Ось, наприклад, предмети з села Зеленопілля, де був перший випадок обстрілу українських позицій системами залпового вогню “Град” – саме з території РФ, коли ракети летіли через кордон і вражали позиції наших військ.
А ось особисті речі військових з-під Савур-Могили та з Донецького аеропорту. Примітивна зброя, з якої хлопці відбивали перші атаки росіян. Форма загиблих льотчиків-героїв.
Прапор з Іловайська – музейний експонат
Уцілілий, пошматований прапор, який вийшов з Іловайська й побував на засіданні Генеральної асамблеї ООН, де під час промови Володимира Путіна, що вкотре відхрещувався від участі росіян у війні, його демонстрували українські дипломати.
“Сучасна війна показала всі недоліки історичної науки. Свого часу, здобуваючи Незалежність, ми не розставили до кінця правильні акценти. Ми не зрозуміли всю небезпеку, яку несе наш агресивний сусід. Ми хитрували, намагалися домовлятися. І тому сучасність вимагає від нас нової переоцінки і самої української історії, і героїв цієї історії”, – каже Юрій Кошель.
Читайте також:
Національний музей історії України у ІІ Світовій війні хочуть перейменувати – на музей війни за незалежність. В’ятрович зреагував
Делегація держав Африки роздивляється розбиту військову техніку РФ на Михайлівській площі
Один із глобальних проектів музею – це експонування знищеної російської важкої техніки. Деякі зразки стоять просто біля входу в музей.
“Оце цікавий експонат, – заступник керівника музею Юрій Біловус, звертає нашу увагу на одну з бойових машин росіян, що спочила в Бозі на Київщині. – Це знищений БТР “Ракушка”. Таких, за відкритими даними, на озброєнні в росіян на момент повномасштабного вторгнення було 200 одиниць. Українська армія 8 одиниць затрофеїла, 17 знищила і дві пошкодила. Це 2015 рік виробництва, алюмінієвий корпус, незалежна підвіска. Вони плавучі й призначені для швидкого десантування військ через водні перешкоди”.
Встановлення експонатів Національного військово-історичного музею України на Хрещатику
На Михайлівській площі в Києві – частина постійно діючої експозиції, яка, до речі, оновилася у вересні цього року.
“Зараз на площі Михайлівській розміщено 8 зразків озброєння, зокрема це танк Т-80, знищений БМП-1, знищена броньована машина “Тигр”, гаубиця Мста-С, – перелічує Біловус. – Ця техніка знищена ЗСУ, привезена просто з полів битви й розміщена спеціально для того, щоб кожен охочий міг її побачити”.
Окрема історія – “парад” розбитої техніки на Хрещатику в Києві до Дня Незалежності України, який проводиться вже два роки поспіль.
Розбитий російський танк “Прорив” на Хрещатику
До слова, ідея проведення такого параду належить покійному міністру внутрішніх справ Денису Монастирському.
Цього року музей її також втілював.
“Танкову колону відкривав Т-90М ”Прорив”, а за ним йшли два танки з “похнюпленими хоботками” (так ми їх називаємо через безнадійно опущені донизу дула), – каже Юрій Біловус. – Цього року парад налічував 55 різних одиниць знищеної техніки.
Розбитий танк “Прорив” кілька місяців простояв на городі місцевих мешканців. Херсонщина
Це були наступальні, транспортні одиниці. Зокрема, “Прорив” привезений прямо з поля бою із Херсонської області, з села Олександрівка. Доти він стояв на обійсті в місцевих жителів. Спершу він звідти ж стріляв по українських військах. Потім був знищений, швидше за все, “джавеліном”, і в нього здетонував боєкомплект. Уже в такому вигляді танк простояв на тому городі ще впродовж кількох місяців, аж поки сапери його розмінували й передали в музей для експозиції”.
На запитання, де зберігається вся ця підбита техніка в період між “парадами”, Юрій зауважує:
“Як і будь-який музей, наш також має своє “фондосховище”, де ми зберігаємо такі експонати. Одні з них замінені на Михайлівській площі, інші готуються до експонування за кордоном”.
Похнюплені “хоботки” знеславлених російських танків на Хрещатику
Музейники переконані, щоподібні паради спаленої російської техніки важливі, навіть в умовах війни, що триває.
Адже вони:
“Паради” спаленої російської техніки не обмежуються лише кордонами України. Скажімо, на річницю повномасштабного вторгнення Росії до України, 24 лютого 2023 року, відбувся так званий “танковий прорив” цих машин у столицях європейських країн.
Російські танки потрапили до Німеччини, в Берлін, у столиці трьох балтійських країн. Але зовсім не так, як того хотілося б росіянам.
Розбитий російський танк перед посольством РФ у Берліні, Німеччина
“Їх виставили перед посольствами Російської Федерації. І всі охочі, в тому числі європейські громадяни, могли побачити й зрозуміти, що війна не так вже й далеко, – розповідає Юрій Біловус. – І те, що їхні уряди виділяють кошти на підтримку України, на матеріально-технічну допомогу – це важливо й недаремно. Ці кошти йдуть не в повітря, а насправді використовуються для знищення російського мотлоху, який прийшов на українську землю.
Наш музей чи не єдиний, який може відправляти за кордон у вигляді експозиції знищену бронетехніку. Ми співпрацюємо з низкою європейських музеїв, виставкових організацій та інституцій, які разом з нами переміщують знищені російські танки Європою.
Так везуть експонувати розбиті російські танки
Тільки уявіть собі: один танк подолав уже 6500 кілометрів від свого пункту постійної дислокації десь у Бурятії. Спершу він звідти приїхав до України й тут був знищений. А потім потрапив у Берлін. Після цього вирушив на Форум європейської культури в Амстердам (Нідерланди) – як доказ російської “демократії”. Зараз він тимчасово знаходиться в нідерландському місті Гроесбек, а в середині вересня знову їде в одне дуже важливе місце”.
Для тих закордонних музеїв, які не мають можливості прийняти 40 тонн спаленого російського залізяччя, є й інші пропозиції від українців – менш габаритні.
“Наприклад, оцей ковпак від ракети Х-101, яка прилетіла в Україну, поїде у США. А цей розплавлений алюміній – шматок двигуна з БМП, що витік, – як виставковий експонат у Німеччину до наших партнерів.
Фрагмент експозиції Національного військово-історичного музею України
Зразки форми, екіпіровки, російські каски, бронеплити, – демонструє внутрішню “кухню” музею Юрій Біловус. – Як і цей снаряд від реактивної системи залпового вогню “Ураган” чи залишок від ракети “Бук”, якою росіяни збивають європейські літаки. Всі ці предмети будуть відправлені за кордон для того, щоб показати, якою є розгорнута Росією війна в Україні”.
Європейці реагують на російські танки на своїх вулицях по-різному. Чимало з них висловлюють слова підтримки, проводять поруч мистецькі акції або політичні брифінги. Але деякі поодинокі “ватні консерви” приносять до розбитих свідчень російського безслав’я квіти.
Ці площі ганьби – як символічні докази того, що російську армію можна й потрібно здолати, перемогти – стають місцями для проведення проукраїнських мітингів, місцем зустрічі українців та симпатиків України.
Розбитий російський танк перед посольством РФ у Берліні, Німеччина
“І ключовим “епіцентром” того, що відбувається навколо, є знищений в Україні російський танк – як доказ сили нашої армії, – каже Юрій Біловус. – Доказ того, що навіть у спокійній Європі війна близько. І якщо не підтримувати Україну, вона може прийти і на їхні вулиці”.
Національний військово-історичний музей України
адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 30/1
графік роботи: вт-сб – 10:00-18:00; пт, нд – 10:00-17:00; пн – вихідний
інша інформація – на сайті музею
Фотогалерея:
Читайте також:
Більше ніж музей. Як волонтер Дід у Павлограді збирає речі й історії про війну
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
