Протиракетна панацея: які відповіді росіянам готує ППО ЗСУ

автор: Михайло Жирохов
військовий історик, експерт, хроніст

Цієї осені – після проведення українською армією успішної наступальної операції на Харківщині, відвоювання Лиману та деокупації правобережжя Херсонщини – Росія зіткнулася з перспективою військової поразки у 2023 році. Як відповідь на цю загрозу Кремль почав часткову мобілізацію, що, втім, виглядає радше як заділ на майбутнє. Натомість реальним важелем тиску на Україну, котрий може дати швидкий результат, російські генерали вважають ракетні удари по критичній цивільній інфраструктурі України – перш за все енергетичній.

У таких умовах велике значення має не просто збереження боєздатності української протиповітряної оборони, а її модернізація та посилення.

Перенесення цілі

План Кремля на даному етапі полягає в тому, щоб ударами по ТЕЦ, ТЕС, трансформаторах тощо викликати достатньо багато страждань для цивільного населення. В результаті чого або Зеленський був би змушений вести переговори про умови припинення вогню, або влада зіткнулася б з громадськими заворушеннями, які суттєво затримають підготовку до нового контрнаступу для звільнення решти окупованих територій України навесні 2023 року.

Власне, енергетична криза в останні тижні лише загострюється, відключення світла стають ширшими і тривалішими. Протести проти “блекаутів” уже потроху починаються, причому теж не без “підігрівання” з РФ. Потрібно ефективніше ремонтувати розбиту інфраструктуру, а для цього – не допускати нових болючих “прильотів”.

Пуски російської крилатої ракети морського базування. Ілюстративне фото

Повітряні та ракетні атаки Росії з лютого по серпень 2022 року фактично не принесли росіянам вагомих результатів. Хоча під удари потрапляли і військові об’єкти, і військова промисловість України, а також транспортна й паливна інфраструктура. Водночас ці удари вбили багато українських громадян, переважно цивільних.

Росіяни відмовилися від масованого використання авіації для ураження тактичних і стратегічних цілей. Завдяки чому нам вдалося зберегти принаймні частину своєї ППО та авіації.

Тим часом велика кількість ПЗРК, наданих Україні західними союзниками, разом із формуванням мобільних груп протиповітряної оборони поблизу лінії фронту призвели до катастрофічних втрат серед ударних гелікоптерів росіян. Наслідок – практично повне припинення підтримки їхніх піхотних частин з повітря.

Ситуація в небі змінилася з появою у вересні в російському арсеналі іранських дронів-камікадзе “Шахед-136”. Виявилося, що це дешева зброя, здатна завдавати досить точні удари по цивільній інфраструктурі та інших стаціонарних, не захищених ППО цілях.

Станом на листопад українська ППО збиває більшість “шахедів” і близько половини крилатих ракет, випущених Росією, використовуючи зенітні ракетні комплекси, винищувачі з ракетами “повітря-повітря” Р-73, мобільні ПЗРК і зенітні установки. Однак у більшості цих перехоплень використовуються боєприпаси, які є набагато дорожчими, ніж сам дрон. До того ж Україні бракує ракет до зенітних ракетних комплексів радянського зразка С-300 або “Бук-М1”.

У цих умовах єдиною альтернативою є постачання заходом систем ППО натовських зразків. Але цей процес досить непростий і розтягнутий у часі, зокрема що стосується підготовки операторів.

Читайте також:
17 листопада із 18 ворожих ракет ЗСУ збили шість, – Ігнат

Нові “списи” для вартових неба

Фактично першими такими системами були поставлені станом на середину жовтня з Німеччини 30 зенітних самохідних артилерійських установок “Гепард” та батарея зенітного ракетного комплексу ППО і ПРО середнього радіусу дії IRIS-T SLM. Німецька система одразу відзначилася в захисті неба над Києвом.

Cистема протиповітряної оборони IRIS-T. Ілюстративне фото

Хоча ті поставки підсилили нашу ППО, однак, зважаючи на розміри країни, цього явно недостатньо. Відтак ще з літа в Європі почалася підготовка розрахунків для інших систем, які готували до передачі Збройним силам України.

І тут дуже важлива роль Іспанії, яка на одному з “Рамштайнів” погодилась не тільки поставити системи ППО, але й провести навчання на власній території наших бійців.

В результаті 2 листопада з’явилося повідомлення від міністерства оборони Іспанії про те, що двома наземними колонами до Польщі для передачі Україні були відправлені чотири Improved HAWК (версії Phase III) та батарея Spada 2000 (Aspide).

Отримання підтвердив 7 листопада міністр оборони Олексій Резніков, додавши ще й інформацію про прибуття зенітних ракетних комплексів NASAMS (розмови щодо яких ішли досить давно).

Характеристики ЗРК NASAMS та IRIS-T вельми схожі між собою, так як обидва використовують зенітні ракети на базі авіаційної AIM-120 AMRAAM. “Іспанець” побудований навколо модернізованого варіанту її попередника – AIM-7 Sparrow. Тим не менш, обидва комплекси можуть ефективно боротися як з літаками, так і з ракетами.

Крім того, в обох листопадових пакетах військової допомоги США заявили про те, що передають Києву ракети до ЗРК середньої дальності MIM-23 HAWK.

Незрозуміло, скільки таких комплексів залишилося у США на складах, оскільки цей зразок було знято з озброєння армії США у 1994 році, і морської піхоти – у 2002 році.

Незважаючи на те, що MIM-23 HAWK – це розробка 1960-х років і свого часу була таким собі відповідником радянських систем С-125 “Печора” та “Куб”, однак після глибокої модернізації, проведеної в середині 1990-х років (так званий Improved HAWK), спроможності комплексу можливо порівнювати з радянським “Бук М1”. А він, нагадаємо, дуже успішно використовується Повітряними силами ЗСУ у російсько-українській війні.

Фактично Improved HAWK може вражати надзвукові повітряні цілі на дальності від 1 до 40 км і на висотах від 0,03 до 18 км.

Пуск ракет із ЗРК HAWK. Ілюстративне фото

Після того, в останньому наразі пакеті допомоги, Пентагон оголосив про надання Україні, крім іншого, чотирьох зенітно-ракетних комплексів Avenger. А Повітряні сили ЗСУ оголосили про “бойове хрещення NASAMS” – ці комплекси дуже допомогли відбити найбільшу від початку повномасштабного вторгнення атаку крилатих ракет РФ 15 листопада.

Забезпечити й інтегрувати

Важливим елементом західних поставок є інтеграція всіх цих комплексів у нашу систему ППО. Про це окремо говорив речник Командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат на брифінгу 7 листопада: “Системи IRIS-T, NASAMS (…) вже інтегровані в систему протиповітряної оборони, яка сьогодні є у нас. Те озброєння, яке нам надають партнери, якби воно не працювало, то мова б не йшла про його передачу”.

Звісно, що офіційно ніяких деталей цих робіт не повідомляється, однак, скоріш за все, використана схема, відпрацьована в Туреччині в рамках проекту HAWK XXI. Тобто всі західні системи будуть інтегровані із сучасною радіолокаційною станцією AN/MPQ-64 Sentinel (поставляється як у складі ЗРК NASAMS, так і окремо – фігурувала в одному з пакетів американської допомоги).

Із радянськими зразками це буде доволі непростий процес. І, скоріш за все, навряд чи інтегрована система буде автоматизованою – ймовірно, вона вийде напівавтоматична, і між системою виявлення цілей та постановкою завдань для тих же С-300 буде (або вже є) проміжний елемент управління.

І ще дуже важливий аспект: поки що Захід не дає нам системи дальньої дії типу MIM-104 Patriot. А значить, що наразі в цій якості нашим військовим доведеться використовувати ті самі С-300.

Читайте також:
“Час ЗРК Patriot настав”: Кулеба переговорив із Блінкеном

ЗРК С-300. Фото: Мілітарний

Тому тут виникає ще один важливий виклик для “Укроборонпрому” – розгортання виробництва в кооперації з нашими східноєвропейськими партнерами зенітних ракет 5В55 для С-300ПС/ПТ і С-300В1. Тим більше, що наробки в цьому напрямку у нас є. Так, ще з 2013 року був налагоджений повний капітальний ремонт таких комплексів, включаючи й ракети.

І ще нам все-таки в найближчий перспективі будуть потрібні й ракети 9М38 для “Бук-М1”. Адже поставки західних зразків ЗРК не зможуть покрити всі потреби протиповітряної оборони.

Так, комплексів IRIS-T замовлено загалом чотири. Але коли прийдуть наступні – невідомо, адже ще триває виробництво. А швидка поставка першого стала можлива тільки тому, що комплекс був узятий із єгипетського замовлення, яке зараз реалізує компанія Diehl Defence, і Каїр поступився Києву місцем у черзі.

За різними даними, Україні буде поставлено всього вісім батарей NASAMS. Якщо дивитися на кількість ракет, які можна буде запустити одноразово, це немало. Але явно недостатньо при використанні росіянами відразу декількох типів засобів ураження, від “Іскандерів”, ракет типу Х й “Калібрів” до іранських дронів-камікадзе.

Тому списувати в брухт радянські зенітні ракетні комплекси ще зарано. Хоча, звісно, нову систему ППО України слід будувати вже з упором на західні зразки.

Читайте також:
Яка ППО нас береже? Вчора, сьогодні й завтра протиповітряної оборони ЗСУ

ДОПОМАГАЄМО ППО – ЗБИРАЄМО НА ОПТИКУ
для мобільної групи зенітного ракетного дивізіону


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.
[sendpulse-form id="91944"]