Фатальна помилка підполковника КДБ: чому Путін програє цю війну

Аркадій Бабченко
російський опозиційний журналіст, військовий кореспондент, блогер

(FB)

Отже, переговори закінчено. Володимира Путіна остаточно і безповоротно послали нах*р з усіма його вимогами та червоними лініями. Послали США та особисто Байден. Послало НАТО і особисто Столтенберг.

Причому НАТО ще й висунуло зустрічний ультиматум – забратися з України, Грузії та Молдови.

Говорити більше нема про що. І ні з ким. “Вищестоящих” інстанцій більше немає.
Фініта ля комедія.

За ці пару тижнів Путін встиг:

• Озброїти Україну, як ніхто не міг і припустити
• Об’єднати Європу, як ніхто не міг припустити
• Запустити процеси енергетичної безпеки Європи та незалежності її від російських вуглеводнів, чого ніхто не міг припустити ще місяць тому
• Остаточно маргіналізувати Недорейх
• Загнати себе в кут.

Він все думав, що й на цей раз буде так, як і завжди. Що безхребетний Захід, який любить тихе, сите, комфортне життя просто банально злякається. І, задерши лапки, зробить усе, щоб уникнути війни.

І, виходячи з цієї причини, підняв ставки на захмарну висоту.

А Захід узяв – і не задер. І не побіг. І не піджав хвоста. І підняв ставки у відповідь. І ще вище.

І м’яч тепер справді на боці Путіна. Що він буде з ним робити – не знає тепер ніхто.

Навіть сам Путін.

Вітаю, Вово.

“Європейська бюрократія довго розгойдується, але розгойдується в результаті завжди. Європейська бюрократія запрягає завжди дуже повільно. ЄС, ООН, ПАРЄ, ОБСЄ, всякі там Єврокомісії та ін. — усе це дуже забюрократизовані махини, які дуже важко зрушити з місця.

Щоб уся ця купа бюрократії просто почала працювати, потрібен рік, а щоб вона розігрілася і вийшла на робочий режим — два. Я вже писав про це. Коли казав, що Європа відповість. Дайте їй лише час. Їй треба віддуплити. Вона довго розгойдується. Але розгойдується в результаті завжди”.

[Це] 2015 року написано. Ваш Дід.

Я думаю, в Кремлі зараз сидять і гризуть лікті. Дарма, Володенько, ти вирішив піпіркою з усім світом помірятись. У всього світу вона виявилася довшою. Як завжди.

Що робитиме загнаний у кут щур? Я не знаю. Ми не знаємо. Ніхто не знає.

Найближчі дні будуть днями ухвалення рішення. Вони все покажуть.

Але ситуація змінилася. Розклад сил змінився. І сильно змінився.

Якщо місяць тому я б однозначно сказав, що – так, Росія може здійснити успішне вторгнення, то тепер такої впевненості в мене немає зовсім.

Близько тисячі “Джавелінів”, дві тисячі NLAW, вісім тисяч “Стугн” та “Корсарів”, десятки “Байрактарів“, тисячі РПГ-7 та РПГ-18, ствольна артилерія, авіація, танки.

Закон про лендліз у Конгресі. Налагоджений повітряний міст постачань. Усіх. Усіх країн Європи та Північної Америки.

Сотні тисяч мотивованих бійців. Безпрецедентна підтримка світу.

Так, розклад змінився дуже сильно.

Ставка на сплячого дідуся Байдена не спрацювала. Зовсім. Байден виявився не те, що дідусем-маразматиком, а…

Щоб розуміти: Байден – це політична тварина. Це не образа. Чітко навпаки. Це такий термін. Позначає людину, яка почувається в політиці, як ягуар у джунглях. Повністю у своїй тарілці.

Байден на політичній арені вже півстоліття як. Почується на ній от реально як риба у воді.

Це людина, яка ще сенатором прикладала руку до розвалу СРСР. Який був одним з архітекторів знищення режиму Мілошевича. І застосування сили проти Белграда.

І тепер, з високою ймовірністю, буде архітектором занепаду режиму Путіна.

Фатальна помилка для підполковника КДБ. Не на ту конячку ти поставив, Вово. Не на ту.

І річ тепер зовсім не в Україні. Україна відтепер – лише точка застосування сил. Замість неї могла бути будь-яка інша європейська країна. Хоч би та сама Литва. Або Фінляндія. Або Швеція, про захоплення чийого острова Готланд вони так радісно говорять.

Захід тепер боротиметься не просто за Україну. Так, на території України – але вже не лише за неї. Він тепер боротиметься проти Путіна.

Він усвідомив, що на його східних рубежах через сімдесят років виріс новий недофюрер. Він нарешті зрозумів це. Я от відчуваю себе зараз у певному сенсі безробітним. Десять років я довбав цю стіну. Десять років я втовкмачував у голови цю думку. І ось тепер вона стала загальноприйнятою. Нарешті.

Колаж із соцмереж

Європа зрозуміла – у нас народився новий Адольф Володимирович Каддафі.

І на цей раз політики умиротворення більше не буде. [Фільм] “Мюнхен” іде по всьому світу з неймовірними рейтингами. Усі все зрозуміли. Ну, коли орки по зомбоящику прямо розповідають, як вони захоплюватимуть Готланд, важко не зрозуміти.

Якщо якісь люди обіцяють вас вбити – повірте їм (с).

Повірили. Ще раз мої вітання.

У свою чергу, і Путіну доведеться воювати теж не з Україною. Точніше, вже не лише з Україною.

Тепер йому доведеться воювати з усім світом. А цю війну не вигравав ще жоден недофюрер. Ніхто. Ніколи.

Ми не знаємо, яке рішення ухвалить Путін. У що це виллється. Він, повторюся, сам не знає.

Але точку біфуркації вже пройдено. Рубікон пройдено. Бар’єр пробитий.

Протистояння Росії тепер буде скрізь. На будь-якому театрі бойових дій. У будь-якій сфері їхньої гібридної війни. Енергетичній. Інформаційній. Кібернетичній. Економічній.

Ми зараз із вами живемо в період, коли сонце над імперією вкотре пройшло точку зеніту – і рушило до заходу.

Все, у Росії тепер розпочався зворотний відлік. Третя серія розпаду імперії неминуча.

І Україна в цій серії переможе. Так, вони можуть висунути танкові колони. Так, вони можуть – напевно, все ще можуть – захоплювати міста. Але от утримувати їх…

Чечня – сто п’ятдесят кілометрів. Україна – тисяча триста. Вдесятеро [більше]. Населення Чечні було близько мільйона двохсот тисяч. України – сорок мільйонів.

Щоби завоювати Чечню, їм знадобилося п’ятнадцять років.

В самому Харкові живе півтора мільйона. Стільки, скільки у всій Чечні. Порівняно з Грозним 1995 року Харків більше разів так у два-три. Із зовсім іншою щільністю забудови – в Грозному багатоповерхівки були лише в центрі, решта – все приватний сектор.

Штурм Грозного зайняв більше місяця і коштував їм півтори тисячі людей.

При тому, що обороняли місто всього КІЛЬКА ТИСЯЧ бійців. Лише кілька тисяч. У районі трьох-п’яти.

Я вам чесно скажу – я не уявляю, у що їм обійдуться штурми українських міст. Тим більше, що у кожному вікні, в кожному підвалі тепер може бути “Джавелін“, “Стінгер” або “Карл Густав” про постачання якого заговорила Канада.

Чи зупинить їх це? Ну, гори трупів їх ніколи не зупиняли. Ні своїх, ні чужих. Так, крові вони попити здатні. Ой, як здатні. І довго пити.

Зупинить їх лише українська армія. Український Опір. Але цей варіант із кожним днем ​​стає все більш імовірним.

У тисяча дев’ятсот двадцятому відбилася Польща. Від більших сил більшовиків.

У дві тисячі двадцять другому відіб’ється Україна.

Так, мабуть, не одразу. Так, це теж може розтягнутися на роки. Але це неминуче.

З УПА вони боролися до середини шістдесятих. Сьогодні вони більше не мають ні таких ресурсів, ні такої кількості людей, ні такої машини придушення, ні такої ідеології.

День вторгнення Росії буде днем ​​початку її кінця.

Це, повторюся, неминуче. Слава Україні!

Ваш Дід.

Читайте також:
Масштабне вторгнення РФ малоймовірне – експерти видали аналіз та поради