Найстарший президент. Як Джо Байден ішов до посади і чого чекати Україні після його перемоги

 

автор: Леся Шовкун

Попри те, що підрахунок голосів та інші процедурні питання, пов’язані з виборами у США, ще тривають, уже майже напевне можна стверджувати: новим, 46-м, президентом Сполучених Штатів Америки стане Джозеф Байден. І, як зазначають експерти, це буде президент, найбільше в історії двосторонніх стосунків обізнаний на «українському питанні».

Щоправда, після нинішньої виборчої кампанії згадка про Україну для Байдена навряд чи означатиме приємні асоціації. Адже чи не найбільшим компроматом на кандидата від Демократичної партії, який активно використовували проти нього республіканці, стала робота Байденового сина Гантера на компанію Burisma, яка належить колишньому соратникові Віктора Януковича Миколі Злочевському.

Хто ж він, потенційний очільник наймогутнішої держави світу, який у свої 78 років на час інавгурації стане ще й найстаршим президентом США в історії? І яких змін варто очікувати у ставленні Вашингтона до Києва після його приходу до влади? “Новинарня” узагальнила головні моменти біографії Байдена та прогнози щодо його політики на посаді президента.

«Мислив себе республіканцем», та відраза до Ніксона привела в табір демократів

На цьому фото Джо Байдену приблизно 26 років

Джозеф Байден народився 20 листопада 1942 року в Скрентоні, штат Пенсильванія, в католицькій родині – батьки мали ірландське походження. Досі Сполучені Штати мали тільки одного президента католицького віросповідання – Джона Кеннеді.

Дід Байдена по батькові, нафтовий бізнесмен із Балтімора, був досить забезпеченим. Але на той час, коли народився Джо-молодший, його тато й повний тезко Джозеф Робінетт Байден-старший зіштовхнувся з фінансовими труднощами, через які сім’ї довелося перебратися у штат Делавер. Згодом Джо-старший не лише виборсався з грошової скрути, а й став успішним продавцем вживаних автомобілів. Завдяки цьому сім’я, де на той час було вже четверо дітей (у Джо є двоє молодших братів та сестра), впевнено почувалася в ніші середнього класу.

І в коледжі, і в університеті майбутній політик мав досить посередні успіхи в навчанні. Зате проявив природні здібності лідера й був активним учасником спортивних команд. А також старанно боровся зі своїм заїканням, цитуючи вірші перед дзеркалом.

У 1965 році Джо закінчив Університет Делавера, здобувши ступінь бакалавра з політології та історії, а в 1968-му отримав ступінь доктора права в Сіракузькому університеті (штат Нью-Йорк).

Джо Байден у рік випуску з університету, 1965 рік

1966 року він одружився з Нейлією Гантер – молоді люди навчалися в одному університеті, але познайомилися не там, а на Багамах, під час весняних канікул. Попри те, що батьки дівчини, пресвітаріанці, були не в захваті від ідеї отримати зятя-католика, пара обвінчалася в костелі.

Подейкують, під час першого знайомства з майбутньою тещею на запитання про свої плани на майбутнє Байден відповів: «Планую стати президентом США».

У цьому щасливому шлюбі народилося троє дітей: Джо Байден-третій, більш відомий як Бо (1969 р. н.), Роберт Гантер (1970) та Наомі Крістіна, вона ж Амі (1971).

Тим часом їхній тато Джозеф, якому з огляду на астму вдалося уникнути призову в армію під час війни у В’єтнамі, розпочинав політичну кар’єру. Спершу свіжоспечений правник, за його власними словами, «мислив себе республіканцем». І брав участь у виборчій кампанії кандидата на посаду губернатора штату Делавер від цієї партії, Рассела Петерсона, яка зрештою виявилася переможною.

Проте в Республіканську партію Байден так і не вступив – не зміг побороти відрази до висунутого нею на посаду президента Річарда Ніксона.

Натомість уже через рік, у 1969-му, зійшовся з демократами, від яких був обраний у раду округу.

А далі «пішло по висхідній». У 1972 році Джо став єдиним демократом, який наважився кинути виклик чинному сенатору від штату, досвідченому представнику Республіканської партії Калебу Боггзу. І впевнено переміг – незважаючи на брак коштів і, як здавалося, будь-яких шансів. Кампанією 29-річного кандидата (а відтак, одного з наймолодших сенаторів в історії країни) займалася його сестра Валері, яка на довгі роки стала незмінною очільницею виборчого штабу Байдена.

А «мозком» цієї першої успішної кампанії політика місцева газета The News Journal назвала дружину Джо, Нейлію. Їхня молода красива сім’я стала одним із додаткових аргументів, що схилив симпатії виборців на користь енергійного й повного сил політика, на противагу більш ніж удвічі старшому Боггзу.

Найгірше Різдво Джо Байдена

Подружжя Байденів із синами Гантером і Бо розрізають іменинний торт на 30-річчя Джо, листопад 1972 року. Через кілька тижнів Нейлія загине в ДТП. Фото: GETTY IMAGES

Здавалося, ніщо не може затьмарити цього блискучого успіху. Проте за тиждень до Різдва новообраного сенатора спіткала страшна трагедія. 18 грудня, поки чоловік у Вашингтоні наймав працівників для свого офісу, Нейлія з дітьми поїхала купувати різдвяну ялинку. І потрапила в жахливу аварію, не помітивши вантажівку на перехресті.

Жінку та їхню маленьку донечку Наомі, якій 8 листопада виповнився рік, лікарям врятувати не вдалося. На щастя, обоє синів Байдена вижили, хоча й зазнали досить складних травм.

Убитий горем Джо навіть було замислився над тим, чи не відмовитися від посади сенатора, щоб більше часу приділяти Бо та Гантеру. Проте лідер більшості в Сенаті вмовив його цього не робити. Та поки хлопчики лежали в лікарні, Байден від них фактично не відходив. І навіть присягу сенатора 5 січня 1973 року приймав просто в їхній палаті. А згодом, коли вже мусив засідати в Сенаті, щодня по чотири години проводив у поїзді: їздив із Делавера у Вашингтон і назад, щоб «мати можливість поцілувати дітей на ніч і вранці наступного дня».

«Хоч, правду кажучи, озираючись назад, я усвідомлюю:

насправді я щодня їхав додому передусім тому,
що потребував своїх дітей значно більше,
ніж вони потребували мене»,

– зізнався Джо у 2015-му, коли його старший син, 46-річний прокурор штату Делавер і переспективний політик Бо Байден, після двох років боротьби з хворобою помер від раку мозку…

Джо Байден приймає присягу сенатора в лікарняній палаті своїх синів, 5 січня 1973 року. На передньому плані – Бо Байден

Через три роки після загибелі дружини й дочки сенатор Байден познайомився з на дев’ять років молодшою за нього вчителькою Джил Джейкобс, яка незадовго до того розійшлася з першим чоловіком.

У 1977-му вони побралися, причому пропозицію руки й серця Джил прийняла лише з п’ятого разу.

Джо і Джил невдовзі після знайомства

«Я не могла дозволити, щоб хлопчики знову втратили маму, тому мала бути певна на всі 100%», – пояснювала згодом майбутня перша леді, яка впродовж усіх 43 років шлюбу не лише була вірною соратницею чоловіка, а й успішно займалася власною викладацькою кар’єрою.

А ще через кілька років на світ з’явилася донечка Ешлі, ім’я для якої придумали старші брати. І Бо, й Гантер одразу полюбили Джил і завжди називали її мамою.

Читайте також:
Яким був шлях Трампа до президентства та риторика щодо України. ФОТО

Пів життя на посаді сенатора: візити в СРСР, плагіат, війни на Балканах

Сенатор Байден (ліворуч) тисне руку міністру закордонних справ СРСР Андрію Громико. Москва, 1988 рік. Фото: ТАСС

А виборці штату Делавер незмінно обирали Байдена «своїм» сенатором ще довгих 36 років – аж до 2009-го, коли він обійняв посаду віцепрезидента США.

У Сенаті Джозеф у різні роки очолював юридичний та комітет у міжнародних справах. Як голова останнього, зокрема, відвідував і СРСР – у 1979 році входив до делегації конгресменів, яка обговорювала з радянським керівництвом у Москві нові умови договору про обмеження стратегічних озброєнь, бував у Союзі й надалі. У 1983-му Байден виступив проти Стратегічної оборонної ініціативи протиракетної оборони адміністрації Рональда Рейгана, назвавши її порушенням попередніх договорів з СРСР.

Згодом, у 2010-му, вже як віцепрезидент Джо курирував ратифікацію нового договору про скорочення наступальних озброєнь з Росією.

Та перш ніж стати другою людиною в державі, Джо змарнував щонайменше один чудовий шанс посісти посаду першої, тобто президента. У 1988 році він мав непогані перспективи стати кандидатом в президенти від Демпартії. Адже як все ще молодий, енергійний і харизматичний політик користувався популярністю в народі. Цікаво, що якби тоді Байден таки потрапив у Білий дім, то став би другим наймолодшим президентом США в історії після Кеннеді.

Втім, перша спроба походу в президенти обернулася досить ганебним провалом, коли Байдена впіймали на плагіаті: у своїх промовах він кілька разів дослівно зацитував лідера британської Партії лейбористів Ніла Кіннока, лише змінивши його прізвище на власне. Суперники одразу пригадали, що раніше Джо вже кілька разів без посилання «позичав» вдалі абзаци з промов інших політиків, та й про свої нібито успіхи під час навчання відверто прибріхував…

Зрештою сенаторові довелося відмовитися від участі в перегонах за право висуватися, і кандидатом від демократів став Майкл Дукакіс, який програв вибори республіканцеві Джорджу Бушу-старшому.

А в Байдена того ж року виявили аневризму головного мозку, через що він переніс кілька операцій.

Надалі сенатор продовжував активну діяльність як представник «закордонного» комітету. Зокрема, брав участь у врегулюванні конфліктів на Балканах. Під час зустрічі з президентом Югославії Слободаном Мілошевичем у 1993 році Байден пригрозив йому судом як воєнному злочинцю. І не помилився, хоч за свої злочини Мілошевич поплатився вже значно пізніше.

У 1999-му сенатор Байден підтримав операцію НАТО проти Югославії.

Барак та Мішель Обами і Джил та Джозеф Байдени після офіційного висунення Барака в президенти, а Джо – у віцепрезиденти США, 2008 рік

2007 року Джо знову надумав було податися в президенти. Але після перших же праймеріз відмовився від цієї ідеї, збагнувши, що не зможе конкурувати за право висуватися з популярнішими серед демократів Гілларі Клінтон та Бараком Обамою. У результаті Обама запропонував сенатору балотуватися разом із ним як кандидату на посаду віцепрезидента, а Клінтон згодом отримала посаду держсекретаря США.

А серед питань, які в адміністрації Обами відійшли до зони відповідальності віцепрезидента, опинилося й українське.

Читайте також:
Завдяки хакерам стало відомо, що генерал Брідлав умовляв Обаму надати Україні летальну зброю

Перший раз у Києві: візит підтримки на тлі «перевантаження» відносин з Росією

Віцепрезидент США Джо Байден і президент України Віктор Ющенко покладають квіти до монумента жертвам Голодоморів в Україні. Київ, 2009 рік

Докладно політику Джо Байдена щодо України описує на сайті центру «Нова Європа» його очільниця Альона Гетьманчук (у скороченому вигляді матеріал публікувала також «Європейська правда»).

Перше безпосереднє знайомство віцепрезидента Байдена з Україною відбулося у 2009 році. На той час флер від Помаранчевої революції вже давно розвіявся, а винесені нею на верхівку лідери – Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко – розчарували міжнародну спільноту постійними чварами, не виправдавши покладених на них сподівань щодо проведення реформ. Водночас якихось різких потрясінь, які викликали б занепокоєння світових лідерів, у нас також не відбувалося.

В інший час посадовець рівня віцепрезидента США за аналогічних умов таку державу б не відвідував. Проте візит Байдена в Україну (а також Грузію) відбувся. Можливим його зробило міжнародне тло, яке називалося «перезавантаженням відносин» між Сполученими Штатами та Росією.

Щоправда, на символічній кнопці, яку держсекретар Клінтон подарувала міністру закордонних справ РФ Сергію Лаврову, замість «перезагрузка» було написано «перегрузка»

Держсекретар США Хілларі Клінтон і міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров “перезавантажували” відносити двох країн, тиснучи на кнопку з написом “перегрузка”

До усвідомлення пророчого значення цієї помилки натхненна ідеєю змінити Росію адміністрація Обами дійде ще не скоро. Проте занепокоєння щодо того, як «перезавантаження» вплине на Україну та Грузію (та ще й враховуючи нещодавню російсько-грузинську війну і Бухарестський саміт НАТО, де цим двом країнам було відмовлено в ПДЧ), у Вашингтоні існувало. Хоч, звісно, не настільки сильне, щоб до Києва чи Тбілісі завітав сам президент Обама. Він поїхав зустрічатися з Володимиром Путіним у Москві, а Україні та Грузії дали зрозуміти, що наш рівень – максимум віцепрезидент.

Цей  перший візит Байдена до Києва нічим особливим не відзначився. Хоч президент Ющенко дуже старався налагодити персональний контакт: і калину вони з американським гостем садили, і до пам’ятника жертвам Голодомору квіти разом покладали, і навіть заскочили в ірландський паб – данина ірландському походженню Джо.

Ющенко завів Байдена в ірландський паб. Київ, 2009 рік. Фото пресслужби президента

Проте у Вашингтоні добре розуміли, що шансів залишитися у президентському кріслі В.Ю. не має, тож на цьому той «візит моральної підтримки» й завершився.

Більше під час першого президентського терміну Обами американські посадовці такого рівня в Україну не заїздили.

«Щоб Москва заплатила за агресію кров’ю і грошима»

Виступ Байдена у Верховній Раді України, 17 грудня 2015 року

У листопаді 2012-го Барак Обама знову переміг на виборах. А через рік в Україні почалася Революція гідності, яка завершилася кривавими подіями на Майдані. Як розповідав згодом Байден, в ті дні він буквально «висів» на телефоні, переконуючи президента Януковича не застосовувати силу проти майданівців, поки той зрештою просто перестав відповідати на дзвінки з Вашингтона.

Вдруге Джо приїхав до Києва у квітні 2014 року – вже після початку російської окупації Криму. Як стверджує один із тодішніх радників віцепрезидента, в той час Байден переконував Обаму вдатися до таких дій, щоб Москва «заплатила за агресію кров’ю і грошима».

Втім, якими саме мали бути ці дії – достеменно невідомо (так чи інакше, президент до них не вдався).

Під час зустрічі з представниками українського громадянського суспільства віцепрезидент США фактично окреслив основні тези політики адміністрації Обами щодо України:

  • військова агресія Росії проти України – не привід для США розпочинати третю світову війну. Тому Вашингтон буде обережно зважувати наслідки військової допомоги Україні, щоб не спровокувати загострення;
  • США запроваджуватимуть санкції проти РФ лише одночасно з Євросоюзом;
  • відвойовувати Крим у Вашингтоні не рекомендують, хоч і припускають, що на Україні Путін не зупиниться;
  • найкраще реалізовувати свої загарбницькі плани Путіну вдається там, де панує корупція, і в Україні вона не була на такому високому рівні, Росія й Крим би не загарбала, і встановити контроль над частиною Східної України не спромоглася б.

Звідси – головний посил, якого Джо Байден притримувався під час свого віцепрезиденства і, ймовірно, продовжить на найвищій посаді у США:

головною проблемою України є передусім корупція, а вже потім – Росія.

Загалом Байден відвідував Україну шість разів. Та чи не найважливішим став візит у грудні 2015 року, коли він виступив у Верховній раді. Широкій українській аудиторії цей виступ запам’ятався передусім тим, що віцепрезидент США цитував «Заповіт» Тараса Шевченка. Але насправді промова Байдена мала величезне значення для подальших двосторонніх відносин.

Джо Байден і президент України Петро Порошенко

У своїй книжці «Обіцяй мені, тату», де Україна згадується досить часто, Байден назвав цю промову однією з найважливіших у його житті та розповів, наскільки детально він до неї готувався, поліруючи меседжі й закликаючи своїх радників підібрати жорсткішу мову.

Як підтверджують обізнані джерела, це був публічний заклик до політичного класу України, на який віцепрезидент пішов, коли переконався, що закриті переговори з українським керівництвом не дають бажаного ефекту в боротьбі з корупцією.

Втім, хоч виступ Байдена й спричинив бурхливі овації, жаданої мети він не досягнув.

Читайте також:
Завдяки хакерам стало відомо, що генерал Брідлав умовляв Обаму надати Україні летальну зброю

Батьки, діти, корупція: як Україна «вершила долі» американських політиків

Джо Байден із синами Гантером (ліворуч) та Бо

А Україна, яку називали «улюбленим проєктом Байдена» й успіхи якої могли стати додатковим аргументом під час президентської кампанії, зрештою принесла йому більше головного болю, ніж внутрішньополітичних дивідендів. Причиною проблем стало працевлаштування молодшого сина політика, Гантера Байдена, який навесні 2014 року увійшов до наглядової ради компанії міністра екології часів Януковича Миколи ЗлочевськогоBurisma.

І поки батько на посаді віцепрезидента США вимагав від української влади боротьби з корупцією, його нащадок (аж до 2019 року!) працював у структурі, що фігурувала в кількох кримінальних справах. Причому, як опосередковано визнав сам Гантер, 50 тисяч доларів зарплати на місяць він отримував радше за своє прізвище, ніж за виконання якихось особливих робіт. Але «закон ніколи не порушував».

Генпрокуратура України почала розслідувати діяльність «Бурісми» ще за керівництва Віталія Яреми. У 2014 році британські правоохоронці за підозрою у злочинному походженні заарештували на рахунках компаній Злочевського 23,5 мільйона. Але коли звернулися до українських колег з проханням надати їм документи на підтвердження підстав для арешту, Генпрокуратура вчасно їх не передала – й арешт довелося зняти.

А потім у ГПУ адвокатам Злочевського взагалі надали листи, які свідчили про відсутність справ проти нього. Як розповів під час закритих слухань у Конгресі США заступник помічника державного секретаря з питань Європи та Євразії Джордж Кент, за розвал цієї справи прокурорам ГПУ, ймовірно, заплатили 7 мільйонів доларів хабаря.

Як заявив у 2019 році наступник Яреми на посаді Генпрокурора Віктор Шокін, віцепрезидент Байден постійно тиснув на президента України Петра Порошенка, щоб справу «Бурісми» закрили.

Сам Порошенко це заперечує й запевняє, що ніколи ні з ким справу «Бурісми» не обговорював і навіть назви цієї жодного разу не вимовляв.

На тому, що не має жодного стосунку до роботи своїх дітей і взагалі не розмовляє з ними на ці теми, наголошував і Джо Байден, коли скандал навколо «Бурісми» взяли на озброєння його опоненти-республіканці. Причому для політика з майже півсторічним стажем мало б бути нескладно передбачити такий розвиток подій ще у 2015 році, коли в газеті The New York Times вийшло розлоге розслідування на цю тему. Проте на той час родина Байденів тяжко переживала хворобу, а згодом і смерть старшого сина, Бо – і, вочевидь, це завадило Джо належним чином оцінити ризики.

Джо та Джил Байдени разом із донькою Ешлі на похороні свого старшого сина, Бо, який помер від злоякісної пухлини мозку у 2015 році. Фото: АР

Як згодом з’ясувалося з оприлюдненої телефонної розмови, в липні 2019 року чинний президент США Дональд Трамп, уже знаючи ім’я свого противника на виборах-2020, просив новообраного українського колегу Володимира Зеленського розпочати розслідування щодо ймовірної корупції Гантера Байдена. Це «безневинне» прохання зрештою обернулося для Трампа оголошенням імпічменту нижньою палатою Конгресу, де більшість належить демократам. Проте в лютому-2020 Сенат, у якому більшість за республіканцями, виправдав президента.

Згадка про причетність сина до корумпованої компанії стараннями опонентів переслідувала Джо Байдена впродовж усієї виборчої кампанії і, вочевидь, відібрала певну частку таких цінних електоральних голосів.

Тим часом в Україні на вимогу Шокіна й після відповідного рішення Печерського суду Державне бюро розслідувань у лютому 2020 року відкрило провадження проти Байдена (який фігурує у справі як «громадянин США») за втручання в діяльність генпрокурора. А сам ексочільник ГПУ навіть заявив про можливу причетність колишнього віцепрезидента США до його отруєння ртуттю у вересні 2019 року.

А ще, пригадується, у травні фракція «Слуга народу» виходила до трибуни Верховної Ради і вустами нардепа Качури вимагала створити тимчасову слідчу комісію за «плівками Деркача», які начебто вказують на те, що Байден чинив вплив на президента Порошенка.

Читайте також:
Після поїздки в Україну Джуліані заявив, що генпрокурора Шокіна двічі труїли

Рябошапка: Під час перевірки справи Burisma прокурори не знайшли компромату на Байдена

«Байден розуміє те, чого не розуміє Трамп»: що зміниться для України з новим президентом США

Дональд Трамп і Джо Байден під час дебатів кандидатів у президенти США

З огляду на все сказане вище, чи може Україна розраховувати на підтримку США за президентства Джо Байдена? І яку політику, з огляду на «перезавантаження» часів Обами, провадитиме його адміністрація щодо Росії?

Стовідсотково точні прогнози тут навряд чи доцільні. Проте експерти налаштовані досить оптимістично.

«Сполучені Штати отримають президента,
який усвідомлює, що США
зацікавлені в успішній Україні,

і який добре знає країну з часів свого віцепрезидентства. Він був би тим другом, який потрібен українській державі — таким, який надає підтримку, але й готовий тиснути на керівництво України, щоб воно зробило необхідні кроки у реформуванні.

Він визнає виклик безпеці, який Росія становить для України та Заходу, і усвідомлює важливість потужних трансатлантичних відносин із міцним НАТО в основі», – вважає старший аналітик Центру міжнародної безпеки і співпраці Стенфордського університету, посол США в Україні у 1998-2000 роках Стівен Пайфер.

Під час візиту в Україну у 2018 році Байден продемонстрував навіть підтримку створення Помісної Української церкви, зустрівшись із патріархом Київським Філаретом

Ще влітку 2019 року, до історії, яка завершилася процедурою імпічменту Трампа, в опитувальнику Ради зовнішніх відносин Байден зазначив, що зробить Україну одним із пріоритетів своєї зовнішньої політики.

Але дії деяких українських політиків і державних діячів, які охоче підігравали республіканцям в історії з «Бурісмою», ймовірно, дещо охолодили його запал.

У заяві «Бачення Джо Байдена щодо відносин Америки з Україною», оприлюдненій штабом Байдена та його кандидатки у віцепрезиденти Камали Гарріс 14 жовтня 2020-го, про пріоритет уже не йдеться.

Проте потенційний президент обіцяє «домагатися завершення конфлікту в Україні і працювати з європейськими союзниками, щоб підтримати Україну, що прагне суверенного, демократичного і процвітаючого майбутнього, на яке вона заслуговує».

Що важливо: Байден у цій заяві

прямо обіцяє надавати Україні військову допомогу,
в тому числі летальну зброю,

щоб допомогти захиститися від російської агресії.

Вважається, що прихильником такого підходу він був і за Обами, але тодішній президент, не без впливу деяких радників, дотримувався іншої позиції.

Також Байден планує заохочувати український уряд, бізнес і громадянське суспільство до боротьби з корупцією і консолідації суспільства, щоб українські громадяни могли користується верховенством права та економічними можливостями.

Віцепрезидент США Джо Байден і президент України Петро Порошенко. Фото прес-служби президента

«Джо Байден розуміє те, чого не розуміє Дональд Трамп: Україна бореться за захист своєї незалежності і суверенітету.

Успіх України сприятиме кращій безпеці і стабільності Європи,
що є в інтересах Америки»,

– стверджується в заяві.

Читайте також:
“I don’t want to have any fucking thing to do with Ukraine”.
Яке ставлення до України приховує Трамп (за мемуарами Джона Болтона)

Під час президентської кампанії однією з найбільших заслуг адміністрації Обами-Байдена щодо України в штабі Байдена називали запровадження та чітку координацію санкцій щодо Росії з партнерами з Євросоюзу та G7, включно з чіткою умовою про можливість зняття цих санкцій лише після повного виконання Мінських домовленостей. При цьому про можливе повернення Росії до G7 тоді навіть не йшлося (натомість президент Трамп про це заговорював неодноразово).

Також, на відміну від Дональда, Джо є великим прихильником Північноатлантичного Альянсу. Щоправда, це не означає його прихильності до вступу в НАТО України – позиція Байдена щодо євроатлантичної інтеграції нашої держави залишається загадкою.

Та в чому можна не сумніватися, то це в тому, що

важливим пріоритетом для нього залишатиметься
успішне проведення реформ і боротьба з корупцією.

Тож майбутнє двосторонніх відносин за його президентства залежить передусім від самої України.

До речі, в перший рік після інавгурації Байден планує провести Саміт демократій з трьома питаннями порядку денного: 1) боротьба з корупцією; 2) захист проти авторитаризму, що посилюється; 3) просування прав людини. Тож ці проблеми є для нього центральними не лише у відносинах з нашою державою.

Звісно, не варто забувати й про те, що політику Білого дому щодо України формує не лише сам президент, а і його адміністрація. І якщо, скажімо, посаду держсекретаря або іншої ключової для зовнішньої політики фігури обійме Сьюзан Райс, яка на посаді радниці Обами з питань національної безпеки робила все, щоб «не сваритися» з Росією, для Києва це стане вельми невтішним сигналом. А саме їй посаду очільниці Держдепу наразі й прогнозують

Втім, цілком може скластися так, що якщо за останніх двох очільників США важливість співпраці з Україною більше усвідомлювали представники їхніх адміністрацій, то за інтереси України для США та євроатлантичної безпеки краще розумітиме сам президент.

«І з огляду на те, що найбільш важливі рішення все ж затверджуються президентом або Конгресом США, такий сценарій для нас є достатньо сприятливим», – зауважує директорка Центру «Нова Європа» Альона Гетьманчук.

Джо Байден

Читайте також:
У разі перемоги на виборах Байден обіцяє надати Україні летальну зброю


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.