Захист України, Майдан, Черчілль, накопичення і мораль: предстоятель ПЦУ Епіфаній звернувся до суспільства

 

Предстоятель Православної церкви України митрополит Київський і всієї України Епіфаній виступив зі зверненням до українців у зв’язку з річницею своєї інтронізації 3 лютого.

Крім релігійної тематики і заяв про те, що ПЦУ “будується на любові”, у промові Епіфанія привертають увагу чимало загальнолюдських, соціальних і політичних моментів.

У своєму виступі митрополит Епіфаній наголосив, що кожна людина – унікальна особистість і “саме тому ми можемо відрізнятися у поглядах і переконаннях, у смаках, у своїх зацікавленнях, у ставленні до політики та у багатьох інших речах (…), але водночас усі – єдине ціле, ми брати і сестри між собою, ми – єдина людська родина”.

Предстоятель Помісної церкви зазначив, що соціологічні опитування свідчать про приналежність до ПЦУ більшої кількості людей, ніж існує парафій, до яких вони можуть прийти.

Як підкреслив предстоятель ПЦУ, в Україні “церква є частиною центральної опори суспільства”.

“Автокефальна Українська церква ніколи не була загрозою для українського суспільства, але церкву, яка втрачала свою києвоцентричність, українську ідентичність, перетворювали на інструмент в руках імперської держави”.

Сьогодні Україна мусить захищати себе від агресії, сказав глава ПЦУ.

“Сотні капеланів з Православної церкви України служать серед українських військових, які захищають Україну. Наші священник там, де є біль, де є виклик, там, де є потреба у благодійності чи милосерді. Вони розділяють з суспільством його тривожні і радісні миті. Вони мають бути включеними в життя людей і розуміти його у всій багатоманітності”, – зазначив митрополит Епіфаній.

Уривок із промови: “Православна Церква України – це Церква, яка проходить всі випробування разом з своїм народом, Церква, яка в момент, коли наша країна потрапила в біду, має бути і є з народом. І високий рівень довіри до Церкви також означає високий рівень відповідальності. Церква розділяє мрію кожного українця та попередніх поколінь – побачити Україну як місце гідного і щасливого життя для кожного.

Але дорога до цієї мрії лежить через щоденну працю, через, як казав Вінстон Черчілль,«кров, праця, сльози та піт». Бо хоча він це говорив про війну із зовнішнім ворогом 80 років тому, для Церкви таке бачення завжди є актуальним, адже наша боротьба зі злом у самих собі та у навколишньому світі – щоденне завдання.

І Церква має ставити питання, як те, що в наших душах, впливає на те, як працюють наші руки чи голови. Наскільки ми чесні та сумлінні? Наскільки продуктивні? Чи ми можемо краще? Чи ми спроможні до більшого? Чи ми можемо досягати висот не в режимі героїчних зусиль, а спланованих щоденною працею? Церква має вплив на те, як формується культура поведінки в усіх сферах життя і має бути активнішою у цій царині.

Після багатьох десятиліть і навіть століть зневіри, мародерств, незахищених прав, маємо почати вчитися вкладати зусилля в довшу перспективу, бути стратегічнішими, робити свою роботу якісніше, дбати про кінцевий результат. Наші двері відкриті, в тому числі для непростої розмови про нас самих. Про те, як вийти з інерції страждання, призвичаєності до болю, тяглої травми, очікування зради”.

У соціальному блоці митрополит Київський сказав:

“Мрії багатьох українців про швидкий достаток часто є реакцією на страх бідності. За останні десятиліття мільйони українців безперечно покращили свої побутові умови, хоча за багатьма показниками ми ще далеко позаду від найбільш розвинених країн світу. Комунальні квартири, відсутність і недосяжність елементарних побутових речей, рівність у злиднях, в яких ще два-три покоління тому жили мільйони українців, відходять у минуле, так само як прання руками чи відсутність доступу до радіо, телебачення чи телефона. Більшість українців мають одяг чи взуття, про які могли б тільки мріяти попередні покоління, харчуються продуктами, про які не знали їхні предки.

Соціологам українці кажуть, що стають заможнішими, але далі оцінюють свій стан як соціально вразливий. Ми маємо почати говорити про те, як навчитись визнавати зміни, які стаються всередині і довкола нас самих. Як перестати бездумно накопичувати. Як не ставати залежними від атрибутів статусності. Як бути самодостатнішими і вміти отримувати радість від простих речей. Як не зневажувати любов через яскраві упаковки”.

“Іншим боком вразливості є спроба захистити себе через статус. І прагнення будь-що досягти влади  часто є реакцією на вразливість. Тоді влада сприймається не так, як про неї навчає Господь, тобто стає пануванням, а не служінням. І йдеться не про поодиноких людей, а про узагальнений виклик, що впливає на весь комплекс відносин держави і громадянина.

Влада як панування, деспотизм замість лідерства не мають перспективи іншої реакції народу, ніж революційний опір, Майдан.

А суспільство сьогодні в тому стані, коли воно не може собі дозволити без фатальних наслідків проходити через нові потрясіння, нові жертви, нові силові протистояння – навіть з благими намірами.

Це означає, що час переосмислити лідерство як служіння, як свій внесок у спільну справу.

Як полегшити служіння тим, хто прагне служити? Як захистити лідерство, не зневаживши тих, хто не може чи не хоче бути лідером? Як вчасно виявляти сваволю і не дозволяти їй ставати загрозою? Церква відкрита до діалогу і до пошуку кращих відповідей.
Це – частина тих викликів, які ми маємо перед собою. Але за ними будуть наступні. Що стане з кліматом і природою? Як не марнувати енергію? Як навчитись не шкодити довкіллю? Як берегти ресурси? Тобто як виконати наш обов’язок, даний Творцем, піклуватися про природу, користуючись з її багатств, а не зажерливо нищити її. Як думати про сталість, дивитись вперед на роки і прораховувати свої кроки? Це часті тривоги молодих людей, які остерігаються, що саме їм доведеться мати справу з наслідками рішень попередніх поколінь”, – сказав предстоятель ПЦУ.

“Церква не є експертом з екології чи економіки. І не прагне ним стати. Але Церква бачить важливість цих тем, їх моральний вимір, який є у сфері її відповідальності, а тому відкрита, щоби бути місцем зустрічі для експертів, підприємців, фермерів чи мешканців громад, які шукають відповідей”, – сказав митрополит Епіфаній.

Повний текст “Звернення Предстоятеля ПЦУ до українського суспільства” доступний за посиланням.

Як інформувала “Новинарня“, об’єднавчий собор УПЦ КП, УАПЦ і частини УПЦ МП в Софії Київській відбувся 15 грудня 2018 року. Главою церкви обрали митрополита Бориспільського і Білоцерківського Епіфанія.
Інтронізація митрополита Київського Епіфанія відбулася 3 лютого 2019 року.

5 січня 2019 року у Стамбулі, в соборі Святого Георгія, відбулася церемонія підписання томосу про автокефалію Православної церкви України. 6 січня томос було вручено предстоятелю ПЦУ Епіфанію.

Надалі почався процес переходу парафій РПЦ до ПЦУ, який загальмувався з перебігом виборів президента України. Наразі до ПЦУ перейшли близько 600 парафій.
Канонічну ПЦУ-УПЦ вже визнали, крім Константинополя, Елладська та Александрійська церкви.

Читайте також:
Московський патріархат судиться за кожну громаду, що перейшла до ПЦУ, – митрополит Епіфаній

ПЦУ створить благодійну Фундацію Мазепи

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна