ДР Конго: конфлікт, українські миротворці та інтереси

 

автор: Юрій Олійник
співзасновник Центру дослідження Африки, експерт НАЦ “Українські студії стратегічних досліджень”

Найбільший контингент Збройних сил України, який на цей час бере участь у миротворчих місіях ООН – це 250 осіб зі складу 18-го окремого вертольотного загону в екваторіальній Африці, у Демократичній Республіці Конго, колишній Заїр. Водночас MONUSCO (Стабілізаційна місія ООН у ДР Конго) – чи не найбільша поточна миротворча місія Об’єднаних Націй у світі. Україна долучена до неї з 2012 року.

Українські військові в ДР Конго виконують як гуманітарні, так і бойові завдання, використовуючи вісім гелікоптерів – чотири ударні Мі-24 і чотири транспортні Мі-8.

Не маючи змоги застосовувати бойову авіацію на Донбасі, Збройні сили України роблять це відповідно до мандату ООН в Африці. Так, коли 12 листопада 2019 року ісламісти з “Союзницьких демократичних сил” (ADF) атакували базу ООН на річці Семуліке в провінції Північне Ківу, український Мі-24 завдав ракетного удару по бойовиках, змусивши їх відступити вглиб джунглів.

Тому варто звернути увагу на події в ДР Конго вже хоча б з огляду на активну присутність там українських військ.

Ісламські бойовики та цивільні бунти

У листопаді в ДР Конго, де присутній український військовий контингент, прокотилися бунти проти миротворців ООН. Приводом стала інформація про вбивство іноземним солдатом молодого демонстранта в місті Бені. В результаті кривавих сутичок із поліцією та оонівцями загинуло кілька десятків жителів.

З чого все почалося? З кінця жовтня контингент ООН у ДР Конго проводить масштабну операцію – підтримує урядові війська в операції зі знищення бойовиків так званих “Союзницьких демократичних сил”. Партизани ADF, близькі до “Ісламської держави”, і через 17 років після закінчення війни тероризують, катують, забирають у рабство місцеве населення.

24 листопада бойовики ADF атакували місто Бені на північному сході ДРК, убивши вісьмох людей. Після цього місцеві жителі прийшли до бази миротоворців та мерії, вимагаючи належного захисту від повстанців-ісламістів. Спалахнули сутички, були застосовані “коктейлі Молотова”. Тоді й загинув цивільний демонстрант. Вітак обурення “блакитними шоломами” покотилося регіоном.

Українська місія – чи є загроза для наших хлопців?

Зустріч українських миротворців у ДР Конго, жовтень 2018

Місія ООН у ДР Конго – одна з найбільших миротворчих операцій у світі. Нині в ній задіяно понад 16 500 військовослужбовців і спостерігачів, 1300 офіцерів поліції, 4000 цивільних осіб. Вона діє з 1999 року, однак у 2014-му миротворці ООН змушені були вийти за межі нагляду за порядком та вдатися до безпрецедентного кроку – прямих військових дій проти десятків повстанських груп.

У цих діях бере участь і український контингент. У грудні 2019 року почалася вже одинадцята піврічна ротація 18-го окремого вертольотного загону в MONUSCO.

Особовий склад 18-го окремого вертолітного загону ЗСУ базується у провінції Північне Ківу на аеродромах Гома, Бунія та Букаву. “Укроборонпром” передав нашим миротворцям вертольоти, капітально відремонтовані на конотопському “Авіаконі”.

Українські вертолітники в ДР Конго: посадка на вулкаг

Читайте також:
Українські миротворці в Конго здійснили посадку на кратер діючого вулкана. ФОТО

Перебування в екваторіальній Африці вже саме по собі становить небезпеку. В Гомі поширюється смертельний вірус Ебола, і військові мають постійно мастити руки антисептиком.

“Попри це, для українських інженерів поїхати в Конго – це як виграти поїздку у Діснейленд”, констатували журналісти Kyiv Post у репортажі з табору нашого контингенту в ДР Конго.

“Ми тут маємо майже ідеальні умови служби з ООН, – розповів підполковник Сергій Магуран. – Забезпечення обладнанням тут набагато краще, і ми можемо отримати будь-який агрегат у будь-який час. Вдома такого нема,  надто багато бюрократії. А тут маємо чудовий професійний досвід на майбутнє”.

Читайте також:
Під час аварії Ан-72 в ДР Конго загинув українець

Водночас новини про наших миротворців із ДР Конго час від часу породжують дискусії – чи не доцільніше укріпити цими вертольотами та професійними військовими оборону на Сході, адже ми перебуваємо у стані неоголошеної війни з Росією?

Однак слід мислити стратегічно. Дві сотні військовослужбовців та невеликий загін авіамашин не зроблять “погоди” в зоні ООС, тим більше, що авіація на Донбасі фактично не використовується через Мінські угоди. Натомість там ми, по-перше, нарощуємо міжнародний імідж відповідальної країни, через взаємодію з урядом ДР Конго та сусідніх країн можемо впливати на місцеву й регіональну політику, що підтримує дипломатичні та економічні інструменти. З іншого боку, регулярні ротації в умовах бойових дій сприяють навчанню та вишколу українських війскових льотчиків, що неможливо поки в Україні, перевірці справності модернізованих авіамашин.

Зведення балансу плюсів та мінусів підводить до висновку: нам не можна, а треба залишатись у цих процесах.

Чи втратить Україна напрацьоване реноме в очах місцевих жителів після бунтів проти ООН? Така загроза існує. Однак у кінцевому результаті все залежить від імовірності встановлення більш-менш спокійного режиму на сході ДРК та успіху боротьби з повстанцями.

Читайте також:
Українські миротворці в ДР Конго врятували місцевого пораненого вояка. ФОТО

ДР Конго – класична failed state

Центральний уряд Кіншаси продовжує слабко контролювати регіони Демократичної Республіки Конго, особливо на сході країни, де базується український гелікоптерний загін.

У січні 2019 року в країні нарешті пройшли президентські вибори. Їх відкладали кілька років, аж доки осінні протести 2017 року не змусили Жозефа Кабілу погодитись не балотуватися на черговий президентський строк. Напруга була величезною, під час виборчої кампанії в ДР Конго навіть ненадовго відключили мережу інтернет. Врешті переможцем став опозиціонер Фелікс Тшісекеді.

Повстанські рухи активізуються заради контролю над видобутком золота, цінних руд та мінералів, зокрема рідкісноземельних. Їх часто підтримують сусідні держави, Уганда та Руанда.

Чи зможе ДР Конго стабілізуватися, укріпити порядок хоча б на більшій частині території? Покаже час, а поки що у конголезців великі надії на нову владу. Стабільність у ДРК відкриває величезний неосвоєний ринок для світу, зокрема і для України, яка себе гарно зарекомендувала перед місцевими в процесі миротворчої місії.

Інтереси світових гравців: що у фокусі уваги

90-мільйонна за населенням держава з величезною територією, друга за розміром на континенті, із великими запасами як мінералів, так і придатної для сільського господарства землі, вельми цікава для світових гравців. Деякі фактори не змінилися з 1950-х років, коли ще в Бельгійському Конго видобували уран для потреб американської ядерної програми. Це чи не найголовніша причина одночасного втручання США і СРСР, циклу переворотів після проголошення незалежності 1960 року до 1997-го.

Зараз більше значення мають поклади колтану (колумбіт-танталіт) у районі Великих Африканських Озер, але й роль урану, інших мінеральних покладів та й просто невідновлюваних ресурсів (як контрабандна слонова кістка), залишається великою.

На сьогодні слід відзначити особливу роль Китаю, що все більше вкладається у посилення впливу на Африканському континенті.

Жозеф Кабіла, президент ДР Конго у 2001-2019 роках, був слухачем курсів марксистської діалектики і теорії керівництва антиімперіалістичним партизанським рухом у Нанкіні та, відповідно, давнім другом КНР. Пекін інвестував у розвиток місцевої інфраструктури, орендував великі земельні ділянки для вирощування як зернових, так і технічних культур для закупівлі для потреб Китаю.

Але, на відміну від сусідніх держав, ДР Конго так і не увійшла до одного з таборів – умовно прокитайського, російського чи американо-європейського. Внутрішня нестабільність, присутність військ ООН та підривна активність на східних кордонах не давали китайцям монополізувати тут вплив, хоча б на рівні сусідніх Замбії чи Анголи. Тож ДРК залишається членом Руху неприєднання не лише формально.

Москва відчуває себе відсунутою від впливу на конголезькі події (попри давні зв’язки з Лораном Кабілою-старшим, що позиціонував себе як марксиста на початку політичної кар’єри та був сподвижником Патріса Лумумби – першого прем’єр-міністра незалежного Конго). Але Росії вигідне наростання нестабільності, що додасть змоги знаходити нові центри локального впливу, зацікавлені у зовнішній допомозі та дискредитувати миротворчі потуги ООН. На даний момент найбільш інтенсивним каналом залишається кордон між ДР Конго та Центральноафриканською Республікою, де присутні російські військові.

Читайте також:
“Із ЦАРем в голові”. Що шукає Росія в Центральній Африці і як ми мусимо її спинити

Чи можливий перехід східноконголезьких повстанських груп, що зараз діють під неоголошеним захисом Руанди, під російську парасольку? В принципі, так, Москва може більше запропонувати. Кремль може цікавити, зокрема, контроль над експортом колумбіту-танталіту. Хоча поки-що ці стратегії не втілені життя, однак їх імовірність досить висока.

Ісламістська загроза – халіфат у тропічних джунглях

Мусульман у ДР Кого порівняно небагато, близько 10-12%, однак перманентна нестабільність робить країну зручним майданчиком для дислокації джихадистських груп із сусідніх територій, які ведуть пропаганду з релігійного навернення та бойові дії ісламістського штибу.

Характерний приклад – діяльність уже згаданої групи ADF (Allied Democratic Forces) угандійського походження на сході ДР Конго. Її лідер Джаміль Мукулу 2015 року був арештований у Танзанії та чекає судового процесу в Міжнародному кримінальному суді за обвинуваченнях у вбивствах та злочинах проти людства. Однак і після умовного “розгрому” ADF продовжує існувати в різних проявах та посилює свої позиції.

Лише в трьох великих нападах у листопаді-грудні 2019 року бойовики ADF убили понад 50 мирних жителів. Частині з них відрізали голови.

Атаки ADF у східних регіонах продовжилися і після того, як проти цих бойовиків застосували ударні вертольоти українські військові.

Читайте також:
Протестувальники в ДР Конго штурмували базу ООН, є загиблі

Проблема Еболи

За твердженням ВООЗ, медики в ДР Конго протягом понад 16 місяців намагаються побороти другий за масштабами в історії спалах вірусу Ебола. З серпня 2018 року в провінціях Північне Ківу та Ітурі зареєстровано понад 3186 підтверджених випадків захворювання і 2199 смертей.

Загалом епідемія менш масштабна за спалах Еболи в Західній Африці у 2014-2016 роках, однак захопила густонаселений регіон з 8-мільйонним населенням, безпековою й політичною нестабільністю та вкрай низьким рівнем життя, аж до дефіциту чистої води та харчів.

Медики неодноразово потрапляли під обстріли, так загинуло сім людей. Однак і зараз серед місцевого населення поширюються конспірологічні версії про “вигаданість” Еболи та співпрацю медиків-“шарлатанів” і миротворців, що переслідують політичну вигоду.

28 листопада було зафіксовано напади на медичні центри – всього за кілька годин після розправи бойовиків ADF над місцевими жителями в сусідньому селі (27 убитих, із понівеченими трупами).

Дипломатичні відносини та співробітництво з Україною

На території ДР Конго немає дипломатичних представництв Києва, і навпаки. Раніше зносини з ДРК входили до компетенції посольства України в Бельгії (колишній метрополії), згодом – посольства в Марокко. Найближче конголезьке посольство розташоване у Москві.
Однак у Кіншасі є (був?) почесний консул України – Патрік Болонья. Відносини пожвавлюються завдяки пристуності українських миротворців.

Генеральна угода між Україною та Демократичною Республікою Конго про торговельно-економічне, науково-технічне та соціально-культурне співробітництво була ратифікована 2012 року.

Багато студентів з ДР Конго навчаються в Україні, переважно на медичних спеціалізаціях.

Голосування ДР Конго в ООН
щодо російсько-української війни та окупації Криму Росією

Резолюція Генеральної асамблеї ООН про територіальну цілісність України № 68/262 від 27 березня 2014 року (засудження дій Росії) – голос ДР Конго “за”.

Резолюції Генеральної асамблеї ООН “Стан з правами людини у Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)” № 71/205 від 18 грудня 2016 року, № 72/190 від 19 грудня 2017 року, № 73/263 від 22 грудня 2018 року – представник ДР Конго відсутній під час голосування або утримався.

17 грудня 2018 року і 9 грудня 2019 року Генасамблея ООН підтримала проукраїнську резолюцію “Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та м. Севастополь (Україна), а також частин Чорного та Азовського морів”, але посол ДР Конго був відсутнім.

Читайте також. Вибір редакції:
Сергій Грабський: Миротворці — вони як конкістадори

 

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна