автор: Людмила Кліщук
Іноземці у Збройних силах України чи в добробатах “на нулі” – це привід тішитися чи загроза національній безпеці України? Вмотивований боєць чи потенційний шпигун?
Після гучного скандалу із викриттям “крота” вже після його втечі назад до РФ “Новинарня” поцікавилася, чи можуть в українській армії, на бойових посадах, легалізуватися шпигуни з-за кордону та хто і як цьому зараз протидіє.
У 2018 році СБУ викрила загалом 29 іноземців, які проводили розвідувальну діяльність проти України. Щодо них почато дев’ять кримінальних проваджень за статтею 114 Кримінального кодексу України – “шпигунство”.
Торік контррозвідкою СБУ “було викрито” 71 особу, причетну до розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб. Також за рік слідчі СБУ почали 114 кримінальних проваджень за статтею “Державна зрада”.
Про такі підсумки 2018 року звітував прес-центр СБУ на початку 2019 року.
У цих викладках не вказано, чи служили викриті шпигуни і диверсанти, зокрема іноземці, в лавах Збройних сил України.
Хоча ситуація складається неоднозначна: відомо, що іноземці “підставили плече” українським військовим формуванням у 2014-му, продовжують служити і зараз.
У травні 2018 року навіть набув чинності закон про соціальний захист іноземців-контрактників у ЗСУ. Документ вніс зміни до закону “Про військовий обов’язок і військову службу”, відповідно до яких на іноземців та осіб без громадянства, що служать за контрактом у Збройних силах України, поширено такі самі умови виплати одноразової допомоги в разі загибелі, смерті, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, як і для військовослужбовців-українців. Збільшено виплати у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності тощо.
На військову службу за контрактом приймаються раніше не судимі іноземці та особи без громадянства. Вони мають перебувати в Україні на законних підставах і відповідати низці вимог: вік, здоров’я, фізична підготовка. Також такі особи мають пройти професійно-психологічний відбір.
Втім, попри “благородні наміри” іноземців-добровольців у ЗСУ та інших силових структурах, досить важко перевірити їх на доброчесність і щирість у бажанні захищати Україну. Відтак збільшуються і ризики того, що “щирим іноземцем” у наших лавах може виявитись потенційний шпигун із держави-агресора, який регулярно звітує про позиції, кількість озброєння тощо кураторам із російських спецслужб.
Як це було з росіянином Олексієм Філіповим.
Деякі “сепари” в мережі стверджують, що позивний “Фог” (Філіппов) був найуспішнішим подвійним агентом, впровадженим в українські війська.
Достеменно не відомо, хто він – справжній подвійний агент чи заблукалий бовдур, який загрався у “засланого козачка” та отримав у Росії вирок за “екстремізм” – за двома статтями “організація діяльності екстремістської організації” і “розпалювання ненависті або ворожнечі”.
Олексій Філіппов в “Азові”
Олексій Філіппов – колишній морпіх (закінчив Тихоокеанський військово-морський інститут) та екс-співробітник російського федерального спецпідрозділу (СОБР) із Владивостока. Каже, що ще у 2008 році був завербований ФСБ РФ.
Після нудної, на його думку, роботи в загоні швидкого реагування, який “кошмарив” переважно офіси й підпільні казино, Філіппов вирішив взяти участь у збройному конфлікті на Донбасі у складі українських добровольчих батальйонів. На початку 2015 року він прибув в Україну і вже на ПП “Бачіськ” у Сумській області заявив прикордонниками та СБУ, що хоче воювати в АТО.
Спецслужба повезла перебіжчика спершу в Глухів, потім у Київ. Допитували. Розмови нібито були тривалими, але Філіппов, зрештою, “перевірку пройшов”.
Вибір колишнього російського силовика на користь “воїнів світла” в Україні привітали. Деякий час росіянин справді брав участь у бойових діях на Донбасі в лавах ДУК “Правий сектор”, після чого був інструктором на базі “Азова” в Києві, на АТЕКу.
Протягом цього півтора року, зізнався Олексій згодом, він зливав інформацію про дислокацію українських підрозділів в АТО кураторам із ФСБ, на бік “ДНР”. А щоб переконати українських побратимів у тому, що він – “свій”, молодик репостив на своїх сторінках у соцмережах відповідні дописи: про Бандеру, про ненависть до Путіна тощо.
Повернувшись у Росію, Філіппов отримав статтю за “екстремізм”. ФСБшникам “не сподобалося” поредусім якраз те, що хлопець постив у соцмережі.
Поки тривали судові тяганини, Олексій відсидів три роки (карався в колонії для колишніх співробітників правоохоронних органів у Нижньому Тагілі). Зараз працює таксистом у Владивостоці.
Філіппов у Владивостоці. Фото: Медуза
Читайте також:
Перебіжчик із Росії, який воював у ДУК і “Азові”, виявився подвійним агентом та повернувся до РФ
Зараз уже не збагнеш і не доведеш, чи то Філіппов на ґрунті неприязні до путінського режиму щиро вирішив трохи повоювати за Україну (хоча чому тоді безпечно повернувся на батьківщину?), чи з самого початку був російським/сепарським агентом, який втерся в довіру до українських силовиків і добровольців (тоді не ясно, чому його судять у Росії)? І чому, в разі існування загрози в РФ, він не осів у Донецьку чи Луганську?..
Сам Олексій – уже “заднім числом”, під час кримінального переслідування в РФ за “екстремізм” – розповідає, нібито з самого початку вербувався в “ополчення Новоросії”, тримав контакт із відомим у “ДНР” рекрутером російських найманців Олександром Жучковським, приїхав до Луганська. І нібито саме Жучковський запропонував йому стати подвійним агентом і передавати “ДНР” інформацію про розташування сил і пересування українських батальйонів – “як у фільмах про шпигунів”.
Жучковський нібито дав йому номер мобілки українського оператора, на який слід було відправляти СМСками всю розвідану інформацію. Філіппов забив його в контакти як “Аня” і ділився розвідданими майже щодня – припускає, що його зв’язком був “командир якогось підрозділу ополченців на тій ділянці”.
Олексій Філіппов та Ілля Богданов на Донбасі воювали в одному взводі ДУК “Правий сектор”. Фото Іллі Богданова
Сам Олексій тоді влаштувався водієм командира одного з підрозділів ДУК – Руслана “Чорного”.
Одного разу, розповідав Філліпов виданню “Медуза”, він прибув із Чорним у Піски, звично передав “ДНРівцям” інформацію про розташування “правосеків” у гуртожитку, але плани Руслана змінилися, вони лишилися там ночувати, і “кріт” буцімто потрапив разом з іншими добровольцями під важкий обстріл.
“П’ятий батальйон [ДУК] людей 30 в цю ніч втратив. А я в підвал забився, відбувся двома контузіями тільки – з тих пір в вусі дзвенить”, – розповідає Філіппов російським журналістам, і фактчекінг показує, що тут він точно бреше – принаймні в частині втрат “правосеків”.
Там, у “Правому секторі”, як стверджує Філіппов, він познайомився із земляком Іллею Богдановим, який раніше служив у прикордонній службі управління ФСБ по Приморському краю, а після участі в бойових діях та низки каламутних пригод в Україні працює на СБУ.
Із бази “Азова”, де Філіппов був інструктором з тактики, він нібито крав дані з анкет командирів і особового складу, а “одного разу вдалося навіть скопіювати всі файли зі штабного комп’ютера”.
Перевірити це ми теж не можемо. При цьому росіянин-інструктор у лавах “правого” полку фігурував навіть у тогочасному репортажі “Голосу Америки”.
А ось інше зізнання росіянина привертає увагу більшою підставовістю.
У червні 2018 року Олексій Філіппов, за його словами, написав листа в Генеральну прокуратуру України, аби вона розслідувала злочин, свідком та учасником якого він став на Донеччині 2015 року.
Тоді (12 червня 2015-го) в районі Опитного загинув капітан Олександр Цисар “Шип” із 93-ї бригади ЗСУ. За словами Філіппова, його вбили члени “Правого сектора” нібито за наказом Чорного, бо Цисар розкрив крадіжку зброї ЗСУ ДУКівцями і “пригрозив, що доповість в СБУ, якщо це не припиниться”.
Убивство офіцера обставили так, ніби це зробили сепари: “Шип їхав на БМП, був постріл з РПГ, потім ще граната. У мене й Іллі Богданова була задача добити тих, що вижили. Таких не було”, – розповів Філіппов про зміст свого листа журналістам.
Філіппов у ДУК
Тут Філіппов теж бреше, але тільки частково. Капітан Цисар загинув, разом із ним полягли молодший лейтенант Олег Угринович та солдат Степан Загребельний. Але ще п’ять поранених бійців 93-ї бригади потрапили до шпиталю.
За офіційними даними, БТР з армійцями підірвався на протитанковій міні, машина згоріла.
Розслідування діянь Філіппова, перевірка його на чесність чи ведення нової шпигунської гри – не предмет цієї статті. Нас більше цікавить, як такі люди під час війни потрапляють до українських військових структур і чи зроблено належні висновки “після Філіппова”.
♦ СБУ
Отже, проваджень за шпигунство в Україні щодо Філіппова не відкривали – так “Новинарні” відповіли на інформаційний запит в СБУ. Як не відкривали заочних проваджень і на його куратора Жучковського, про агентурну співпрацю з яким Олексій говорить в інтерв’ю “Медузі”.
♦ ГПУ
У Геннпрокуратурі на запит щодо замаху на Шипа та участі в ньому Філіппова “Новинарні” відбули відпискою: “Відповідно до статті 2 Закону України “Про доступ до публічної інформації”, його дія не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом. У даному випадку — Кримінально-процесуальним кодексом України. Крім того, запитувана інформація стосується відомостей щодо іншої особи, дозвіл на розголошення яких вона не надавала”.
♦ Азов
Полк “Азов”, який нещодавно повернувся на передову за офіційним рішенням керівництва ООС, заявляє, що росіян тепер не толерує.
За словами т. в. о. начальника штабу ОЗСП “Азов” Святослава Паламаря, в особовому складі полку громадян Російської Федерації немає.
Схоже, в полку самі не можуть зрозуміти, ким був для них кілька років тому Філіппов. Але персонажа такого пам’ятають.
“У бойовому підрозділі Філіппов не служив, зброї в лавах полку він не тримав у руках – не воював у складі нашого підрозділу. Як мені відомо, деякий час перебував у якості інструктора. Його, здається, вигнали за порушення дисципліни. А наскільки він був шпигуном російським? Хто його знає. Можливо, це інформаційно-психологічний вплив російської пропаганди”, – прокоментував ситуацію із Філіповим Паламар на запит “Новинарні” в програмі “Фронт” на телеканалі UMN.
Начштабу наголошує: іноземні особи у полку можуть бути лише в якості волонтерів, інструкторів тощо. Станом на зараз, за його словами, у такому неофіційному статусі в полку є “один чи два росіянина”.
Дана Виноградова
♦ ДУК ПС
У іншому добровольчому формуванні – ДУК “Правий сектор”, де свого часу воював Філіппов, кажуть, що нібито не пам’ятають таку особу. При цьому наголошують: зараз у Добровольчому українському корпусі нульова толерантність до осіб із країн колишнього Радянського Союзу, це врегульовано наказом командира.
“У 2014 році був досить великий наплив громадян Російської Федерації в лави ДУК ПС. І не тільки. Переважно це було пов’язано із тим, що люди не бачили свого життя у рабській Росії, більшість із них бажала кров’ю заслужити своє право на громадянство України. Але ми розуміли, що, в будь-якому випадку – це росіяни, і, хочемо ми того чи ні, їхня психіка та ментальність не змінюється від того, що вони приїхали в Україну”, – констатує речниця головного штабу ДУК ПС Дана Виноградова.
Речниця визнає, що у 2014 році добровольчі формування не мали можливостей перевірити глибинним чином більшість їхніх бійців, іноземців – у тім числі.
“Але була велика потреба у людському ресурсі, оскільки тривали пекельні бойові дії, йшли паралельні бої в кількох точках. Під час іловайських подій третина ДУК ПС була під Іловайськом, частина штурмувала Піски, частина – вела бої під Савур-могилою.
Людського ресурсу потрібно було багато, і не будь-якого, а фізично розвиненого та готового морально до бою. Тоді ми не дуже перевіряли бійців. Тому так сталося, що у наші лави потрапляли багато різних громадян РФ.
Зрештою їх було звільнено із ДУК ПС. Переважно тому, що вони не відповідали моральним вимогам тощо. Чи після якихось конкретних вчинків”, – пояснює Виноградова.
Станом на сьогодні від 2017 року діє заборона командира ДУК ПС на прийом громадян країн усього пострадянського табору до лав ДУК ПС. Це стосується не лише громадян РФ.
“Немає можливостей достеменно перевірити цих осіб – ні в нас, ні в Служби безпеки України. Дозволено приймати до лав ДУКу тих, хто не із колишнього совка. Європа, Сполучені Штати Америки – будь ласка, але не Росія”, – наголошує Дана Виноградова.
Під час інтерв’ю із контррозвідником СБУ на Донбасі. Фото: Новинарня
Читайте також:
Полковник контррозвідки – про “п’яту колону” на Донбасі й настрої людей в ОРДЛО. ІНТЕРВ’Ю
У Службі безпеки України на запитання про те, як вони борються із шпигунами та російськими агентами в лавах ЗСУ, навели такі цифри.
Слідчі органів безпеки у період із 2014 по 2018 роки повідомили про підозру 238 особам за статтями Кримінального кодексу України “державна зрада” (111) та “шпигунство” (114). Із них громадянство України мають 224 особи, 14 – іноземці.
Із вказаної кількості до судів скеровано 103 обвинувальних акти. Разом із тим, суди розглянули 49 клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності. Суди розглянули та винесли рішення відносно 41 особи.
“Протягом 2014-2018 років Службою безпеки України у лавах ЗСУ та інших військових формуваннях особи запитуваної категорії з числа громадян РФ не виявлялися. Ведення обліку громадян РФ, які проходять військову службу у ЗСУ, знаходиться поза межами компетенції СБУ”, – ідеться у відповіді на наш запит.
Також Служба стверджує, що не використовує детектор брехні для виявлення таких “кротів”.
“Підбір та перевірка, у тому числі із використанням поліграфу, кандидатів на військову службу до ЗСУ, знаходиться поза компетенцією Служби безпеки України”, – відповіли в СБУ на інформаційний запит “Новинарні”.
Ольга Сімонова, яка служить у Збройних силах України, розповідає про інше: контррозвідка СБУ її перевіряла – і не один раз. І не лише контррозвідка.
Після вибору на користь України і переїзду з Уралу до Києва дівчина два роки була у складі добровольчих підрозділів, надалі – на контракті у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила ЗСУ. Відтак спортсменка-іноземка вже три роки служить в українській армії. Спершу – старший солдат, стрілець, після сержантської учебки в Десні здобула вах командира БМП.
“Коли я підписувала контракт, кадровики взагалі не знали, що зі мною робити, в очі не бачили контракт для іноземців та пропонували піти служити деінде, в інше місце – там, де знають, як підписувати аналогічні контракти. Близько місяця я чекала, коли вони розберуться із тим всім, возила купу довідок та паперів, які б підтверджували мій бойовий досвід, навіть зразок контракту привезла”, – пригадує Сімонова.
Ольга Сімонова (в центрі) із побратимами в 24 омбр
За словами Ольги, обмеження на службі іноземці мають. Стосуються вони доступу до секретних матеріалів, офіцерських посад тощо. Втім, обов’язків та служби Сімонової вони не стосуються.
Перевірки перед службою, каже, були: “Процедурно це відбувається так: військовий комісаріат скеровує запит – і їм приходить відповідь, що я не перебуваю у розшуку і нічого не порушувала”.
“Були перевірки через Інтерпол, СБУ, прикордонна та міграційна служби. Поліграф не проходила“, – визнає росіянка.
“Але, вважаю, якби всіх у ЗСУ перевіряли на поліграфі, було би менше зрадників та боягузів у наших рядах”, – додає бійчиня “двадцять четвірки”.
За її словами, в добровольчих структурах із проходженням перевірок було простіше. Чи взагалі не було. “Зрештою, не до того було – війна все таки. Але у тих добробатах, які офіційно оформлені під МВС, то, звісно, перевіряли”, – каже Сімонова.
Читайте також:
“Стало соромно за свою країну”.
Ольга Сімонова з Челябінська зреклася громадянства РФ і воює за Україну в ЗСУ
Очевидно, що “шпигунське сито” в Україні таки працює: іноземців перевіряють. Але в СБУ, прямим завданням якої є захист інтересів держави та прав громадянина від посягань іноземних спецслужб, досі не перевіряють кандидатів до ЗСУ на поліграфі. Це недешево, потребує мороки й часу.
А от в армії Сполучених Штатів Америки, скажімо, практика перевірки кандидатів на військову службу на поліграфі активно впроваджувалася ще у 1990-х роках.
Українське оборонне відомство після вторгнення військ РФ на Схід України оголосило про створення цілого спецпідрозділу, який має здійснювати перевірки кандидатів на керівні посади із використанням поліграфа. Втім, мета таких перевірок – це переважно мінімізація корупційних ризиків та вдосконалення кадрової політики оборонного відомства, а не виявлення “кротів”-іноземців серед рядового складу.
над матеріалом працювали: Людмила Кліщук, Дмитро Лиховій
Читайте також:
Електромонтер, який рахував ЗСУ відрами.
Шпигуна “ДНР” з Новгородського посадили у Вінниці
СБУ в Києві затримала шпигуна з Донецька, який намагався “копати” в Генштабі ЗСУ
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
