Капелани українського війська: скільки їх, яких конфесій, як служать

оновлено

автор: Ольга Гордійчук

Рік тому у військах – Збройних силах України, Нацгвардії та Держприкордонслужбі – ввели штатні посади капеланів. Кожна конфесія пропонує та узгоджує своїх духівників із силовими структурами безпосередньо.

Представників Московського патріархату в штатках бригад – мінімум. У підрозділах НГУ і ДПСУ їх немає взагалі.
Водночас при Міністерстві оборони діє Рада у справах душпастирської опіки: там Київський патріархат не представлений, натомість УПЦ МП – далеко не на останніх ролях, у “коаліції” з мусульманами.

Які конфесії мають найбільший вплив на армію? Чим і скільки заробляють капелани? Чи є сенс у посвареній Раді душпастирської опіки?
Все це з’ясувала “Новинарня“.

Три чверті капеланів у військах
– від Київського патріархату

У 2017 році в Збройних силах (у кожній бригаді), Національній гвардії та Держприкордонслужбі України ввели штатні посади капеланів. На їх призначення у підрозділи ніяк не впливає Рада у справах душпастирської опіки, що існує при Міноборони.

Левова частка штатних духівників у військах – щонайменше 75% – з Української православної церкви Київського патріархату. Яка торік вийшла із “капеланської” ради при МОУ і працює через власне Синодальне управління військового духовенства.

У Збройних силах України 102 штатні посади капеланів. Наразі заповнені 67 із них. Про це йдеться у відповіді Генштабу ЗСУ на запит “Новинарні“.

З них священиків УПЦ Київського патріархату – 43; Української греко-католицької церкви – 14; Української автокефальної православної церкви – 5; УПЦ Московського патріархату – 2, від євангелістів (УВЦХЄВ), баптистів (ВСЦЄХБ) та п’ятдесятників (УЦХВЄ) – по 1.

Кожна бойова бригада ЗСУ має капелана. Вже 23 із них отримали статус учасника бойових дій.

У Національній гвардії України – 45 штатних посад капеланів.

Більшість священиків в НГУ – 37 – від УПЦ Київського патріархату, 8 – від УГКЦ,  1 – від УАПЦ.

Фактично в Нацгвардії працюють 46 капеланів, інколи одну посаду ділять дві людини на півставки.

Як повідомили “Новинарні“, в зоні АТО вже служили більше 20 капеланів НГУ; 12 духівників мають статус УБД.

Нацгвардія – єдина силова структура, що у нормативних документах прописала, що на територію військової частини не допустять капелана від УПЦ МП.

У Державній прикордонній службі України на посадах працюють 33 капелани.

Із них від УПЦ КП – 28, від греко-католицької церкви – 5.

У частинах в зоні АТО – 4 капелани-прикордонники. Одна посада у зоні АТО в ДПСУ не укомплектована.

Один священик ДПСУ має статус учасника бойових дій. 

Читайте також:
У Дніпрі відкрився з’їзд військового духовенства України:
80% капеланів ЗСУ – з УПЦ КП

У трьох згаданих силових відомствах – загалом 180 капеланських посад і наразі фактично 145 капеланів-працівників. Але набагато більше священиків кожної зі згаданих церков їздять на фронт добровільно.

Зокрема, в УПЦ КП “Новинарні” розповіли, що в них близько 400 військових священиків (разом із “нештатними”, в УГКЦ – 162.

Представники мусульман не мають жодної штатної посади капеланів у військах, але шість імамів їздять до вірян на фронт.

Як призначають капелана

Конфесію штатного капелана вибирають самі воїни. За документами, попередньо в кожній бригаді командир проводить анонімне опитування про конфесійну приналежність. Результати відсилає у Генштаб. Там просять виділити священика тієї конфесії, за яку найбільше “проголосували”.
Кандидат проходить перевірку контррозвідки СБУ і підписує договір із командиром бригади.

Інколи, після опитування, командири відразу пропонують, кого саме хочуть бачити своїм капеланом.

А в житті буває, що персональний вибір духівника для підрозділу залежить від особистих уподобань самого комбрига.

При цьому штатний капелан не є військовослужбовцем.
Якщо йдеться про ЗСУ, то він – працівник Збройних сил (як, наприклад, бухгалтер чи юрисконсульт).

Заробітна плата капелана – менша, ніж у солдата – близько 4 тисяч гривень. Ще стільки ж можна отримати як надбавку за роботу в бойовій частині та за особливі умови праці.
Тоді як контрактник ЗСУ на солдатській посаді отримує від 7 тис. грн. у тилу, на фронті доплата за першу лінію зони АТО – ще 10 тисяч.

Щоб стати капеланом, слід мати вищу духовну освіту і не менше трьох років священицького досвіду. Додатково можна пройти курси для капеланів у кожній силовій структурі.

Місія духівника в камуфляжі

Капелан працює разом із військовим психологом. Вони партнери, але між ними є чітка межа – капелан має розуміти, де можна допомогти лише духовними бесідами, а коли краще порадити бійцю звернутися до психолога.

Капелани у бригадах проводять богослужіння та лекції, спілкуються із сім’ями військових, говорять про духовні питання – моральні орієнтири, розуміння добра і зла, любов.

Фото: отець Юрій Галабуда, УГКЦ

Капелан намагається попередити схильність до самогубства та алкоголю. Якщо у батальйоні сталося кілька суїцидів, туди їде священик, щоб поговорити із бійцями та знайти проблему.

УГКЦ створила для своїх капеланів освітній портал. Там онлайн можна дізнатися, як правильно пояснити тему справедливої війни, використання зброї, моралі, смерті, психології та довкілля. Це спрощує роботу капеланів із військовими.

Скільки часу капелан перебуває з бійцями, залежить лише від нього. Він має виїжджати до бригади на місяць і повертатись на декілька місяців назад. Якщо в бригаді більше одного капелана – вони ротуються. Але, розповідають “Новинарні“, є й відчайдушні капелани, які виїжджають на “передок” більш ніж на чотири місяці поспіль.

Костянтин Холодов (УПЦ КП):
Солдати покликані на війну, щоб встановити мир

Отець Костянтин Холодов. Фото з ФБ

Протоієрей Костянтин Холодов – священик УПЦ КП, капелан одного з підрозділів.

Він вважає, що одне з головних завдань капелана – гармонізувати стосунки між військовими, між командуванням і особовим складом. Він прагне перетворити колектив на родину.

“Їх має об’єднувати щось більше, ніж військо – спільні цінності, інтереси. Із цими інтересами вони воюють за нашу перемогу”, – каже священик у коментарі “Новинарні“.

“Коли приїжджаю на Схід, я там, де мої бійці. Живу з ними, засинаю, прокидаюся, обідаю. Їхній розпорядок дня – це і мій розпорядок. Я займаюся їхніми душами, проблемами, інколи дзвоню родинам”, – пояснює отець Костянтин.

Переважно всі бійці його підрозділу – вірні Київського патріархату, є декілька греко-католиків.

“У нас немає непорозумінь із греко-католиками. Якщо їм потрібен священик УГКЦ, я його знайду і покличу, але поки не було потреби”, – розповідає православний капелан.

За його словами, священик повинен завоювати авторитет, щоб військові почали йому довіряти і ділилися проблемами. Щоб у вільний від служби час боєць хотів прийти до капелана, поговорити, розповісти про тривоги.

Які тривоги в армійців найчастіші? Часто військові переживають через родинні сварки, після яких не можуть спати. Капелан Холодов уже не раз мирив подружжя.

Боєць також приходить до капелана у моменти зневіри.

“Коли людина довго в зоні бойових дій, їй здається, що жах ніколи не закінчиться. Важливо повернути йому віру, показати, що рано чи пізно це скінчиться: і бойове чергування, і війна. В кінці тунелю є світло – це Господь Бог, який любить його і не покине”, – розповідає священик.

Коли отець Костянтин помічає проблеми у військового, намагається розібратися, чи вона психологічна, чи можна допомогти розмовою. Каже, що духовною бесідою можна запобігти великим проблемам.

Капелан Холодов за роботою

Холодов не хвалиться і не рахує, скільком людям допоміг. Стримано говорить, що це робота, на яку його покликав Господь, і вона потребує самовіддачі.

Капелан підіймає моральний і бойовий дух війська. Отець Костянтин мотивує своїх бійців бути сміливим і не боятися.

“Страх паралізує людину та її волю. Важливо розуміти, що ми на своїй землі, у нас немає іншої Вітчизни. У нашій країні має бути мир, і ви покликані для того, щоб цей мир встановити та навести лад на своїй землі”, – пояснює протоієрей Холодов свій підхід до спілкування з солдатами.

Читайте також:
43-річний капелан 1-ї танкової бригади Віталій Філозоф помер від інфаркту

Юрій Галабуда (УГКЦ):
Копаю бліндажі разом із гвардійцями

Отець Юрій Галабуда у своєму підрозділі. Фото з особистого архіву

Підтверджує слова Холодова і старший військовий священик УГКЦ в Національній гвардії Юрій Галабуда.

“Завжди треба йти вперед. Перемога з нами і за нами. Воїни – не для того, щоб руйнувати, а щоб відновити мир, а потім – повернутися до сімей. Бо ми їх захищаємо і робимо це, тому що любимо”, – каже “Новинарні” отець Юрій.

Він перший штатний капелан Нацгвардії. Зараз – у підрозділі, що несе службу на Донецькому напрямку.

Отець Галабуда їздив на фронт з осені 2014 році, рік тому зайшов у штат, нині перебуває на своїй першій офіційній ротації.

“Військові пізнають мене в процесі роботи. Я намагаюся все робити разом із ними. Місимо цемент, копаємо бліндажі. Це згуртовує і дозволяє розуміти один одного. Одна справа, коли капелан говорить про Бога в чистому вбранні, свіжий та вимитий, а військові весь день працювали на вулиці й замерзли. Геть інша – коли ти з ними і мокнеш, і мерзнеш, але після цього говориш про Бога”, – ділиться досвідом капелан.

У військовій частині, де служить отець Юрій, два капелани. Він – від греко-католиків, другий – від УПЦ Київського патріархату. У пункті постійної дислокації вони працюють у підрозділах одночасно, але їздять у батальйони по черзі. Богослужіння також проводять тиждень через тиждень.

У зоні бойових дій, за словами отця Юрія, більшість православних вірян, проте капелан з УГКЦ каже, що дбає однаково про всіх.

Для капелана важливо опинитися поряд з бійцем у потрібну хвилину. “Якщо комусь важко, можна підійти поцікавитись, у чому проблема, підтримати. Боєць має відчувати, що він не сам і його не покинули”, – розповідає отець Юрій.

Він також розмовляє з воїнами про сім’ю. Радить цінувати рідних, не вимагати від них надто багато, усвідомлювати, що важко обом членам подружжя, і шукати порозуміння. А головне, каже, на війні не забувати, що ми всі люди.

Отець Юрій Галабуда: вшанування пам’яті бійців батальйону “Донбас”

Читайте також:
Капелани різних християнських конфесій та мусульманської громади
взяли участь у #22PushUpChallenge

Душпастирська рада при МОУ:
міжконфесійний дисбаланс

Капеланські справи у військах не обійшлися без міжконфесійного протистояння. У лютому минулого року УПЦ Київського патріархату вийшла з Ради у справах душпастирської опіки – консультативно-дорадчого органу при Міністерстві оборони. Ішлося про те, що в цій структурі задають тон священики країни-агресора.

Зараз до РСДО входять по два священики від восьми конфесій: греко-католики, автокефали, УПЦ Московського патріархату, римо-католики, євангелісти, євангелісти-п’ятдесятники, баптисти та мусульмани.

Головою ради є представник Греко-католицької церкви, керівник Департаменту військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ владика владика Михаїл (Колтун), секретар – пастор Василь Хіміч із Всеукраїнського союзу об’єднань євангельських християн-баптистів.

Засідання Ради душпастирської опіки, 2018 рік. Фото: синодальне управління УПЦ МП

Завдання ради – знайти міжконфесійний баланс і пропонувати його міністру оборони у питаннях військового духівництва.
Але виходить так, що якраз балансу в РСДО і немає – адже в раді не представлена конфесія (УПЦ КП), яка має 75% священиків у військах. Власне, через це рада здебільшого бездіє.

Що робить Рада душпастирської опіки при МОУ

У відкритих джерелах неможливо побачити, які питання розглядала РСДО і що рекомендувала міністерству.

Представник УПЦ МП в коментарі “Новинарні” теж не зміг пояснити результати роботи органу за 2017 рік, зазначивши, що вони нічого важливого не пропонували.

Міноборони та екс-секретар ради з УГКЦ натомість розповіли, що певні справи в РСДО таки були.
Так, найбільше уваги рада приділяла введенню посад капеланів у силових структурах, також обговорювали законопроект “Про військове капеланство”, допомагали організовувати паломницький похід українських військових до Лурда (Франція).
Члени ради разом із канадськими інструкторами розробили курс підготовки військових капеланів.
На базі Львівської академії сухопутних військ священики вчили тактичну медицину, ази військової справи, основи віровчень та психологію.

Натомість в УПЦ Київського патріархату кажуть, що РСДО – це “безхребетний орган”, формат якого не пристосований до умов воєнного часу.

На цьому в інтерв’ю “Новинарні” наголошує керівник апарату Синодального управління військового духовенства УПЦ КП Олександр Єфременко. Створивши це управління, Київський патріархат працює з Міністерством оборони і Збройними силами незалежно від РСДО.

Олександр Єфременко

У складі ради представники УПЦ КП намагалися впливати на “окремих її членів”. Наприклад, внести пункт про відвід голови та призупинення діяльності конфесії, якщо вона діє всупереч статуту РСДО.
Звісно, йдеться насамперед про церкву Московського патріархату, що має центр у країні-агресорі.

“УПЦ МП освячує зброю бойовиків на окупованій території та підтримує сепаратистів. Там вони налаштовують, що треба захищати “святу Русь від нацистів і бандерівців”. А зі сторони України вони моляться за мир зі схилянням колін перед Росією”, – каже Єфременко.

“Як конфесія може бути у складі Ради душпастирської опіки і давати рекомендації міністру оборони, якщо вона не визнає сам факт російської агресії?
Раніше вони (УПЦ МП) заявляли, що Верховна Рада не визнала агресії, але після прийняття закону про “реінтеграцію Донбасу”, де Росію назвали агресором, у них немає цього аргументу”, – обурюється керівник апарату Синодального управління військового духовенства УПЦ КП.

Архімандрит Лука (Винарчук), УПЦ МП

У Московському патріархаті на це знайшли нове пояснення: “Церква не має визначати, хто агресор і яка це війна. Це визначають Верховна Рада та президент.
Чому громадяни хочуть від нас визнання Росії агресором? Їм не вистачає авторитету парламенту?” – каже в коментарі “Новинарні” член РСДО від УПЦ Московського патріархату архімандрит Лука (Винарчук).

“Церква – не суб’єкт міжнародного права, священик говорить про духовність і мораль”, – додає він.

При цьому УПЦ МП єдина не підписала звернення, в якому священики всіх конфесій висловлювали підтримку військових у захисті країни.

В УПЦ МП кажуть, що їхня церква діє на окупованих територіях, і якщо вони підпишуть звернення, то священики там будуть під загрозою.

Отець Любомир Яворський (УГКЦ).
Фото: Укрінформ

Колишній секретар ради, заступник керівника Департаменту Патріаршої курії УГКЦ у справах душпастирства силових структур України Любомир Яворський узагальнює непримиренність двох найбільших православних церков: “Вони обидві за суттю одинакові, але одні – патріоти України, а інші – патріоти країни агресора”.

“Важливо, що у війську є віряни обох конфесій, тому вихід із ради УПЦ КП – це не конструктивний крок. Краще обговорювати проблеми та знаходити спільну позицію. Цивілізовний процес не може зупинятися через боротьбу конфесій”, – вважає капелан від греко-католиків.

У Київському патріархаті “цивілізований процес” прийняття рішення в РСДО називають “безладом”.

“У Раді є коаліції: греко-католики, римо-католики і автокефали голосують разом, друга група – три протестантські деномінації, третя – Московський патріархат із мусульманами. Київський патріархат був там у меншості”, – пояснює Олександр Єфременко.

Читайте також:
Порошенко назвав РФ “сатанинськими полчищами”
і висловився за капеланів та Помісну церкву

Представники УГКЦ та УПЦ МП одноголосно кажуть, що Рада у справах душпастирської опіки при Міноборони – це майданчик для обговорення спірних питань.

“Ми часто ставимо незручні питання Московському патріархату. Краще мати контрольований процес. Це дозволяє реагувати і діяти, а не ворогувати”, – пояснює отець Любомир Яворський.

Основний аргумент УПЦ МП – вони повинні лишатись у раді для захисту релігійних прав своїх вірян в українській армії.
Представники інших конфесій, що залишаються в РСДО, їх у цьому підтримують. А в Міноборони вказують, що немає закону, який забороняє УПЦ МП бути в складі душпастирської ради.

Другий аргумент Московського патріархату – що нібито за допомогою ради їхні капелани можуть знайти священика для військового іншої віри.

“Якщо у моїй у частині є солдатик-мусульманин, я через раду знайду найближчого муллу цієї конфесії. Якщо протестант – то пастора”, – пояснює архімандрит Лука.

Утім, капелани, з якими спілкувалася “Новинарня“, запевняють, що священика іншої релігії легше знайти через особисті знайомства, та й здебільшого для цього немає потреби: будь-який капелан допомагає кожному воїну, незалежно від його конфесії.

Члени РСДО переконані, що сьогоднішній формат відповідає її завданням, а відповідальність за зміни перекладають на міністерство.

“Рада – це лише консультативно-дорадчний орган, тому міністр може сам вирішувати, хто присутній в ній”, – каже екс-секретар Любомир Яворський.

У міністерстві відхрещуються: “Питання реформування ради належить до компетенції її представників, а не оборонного відомства”, – йдеться у відповіді на запит “Новинарні“.

Однак міністр оборони Степан Полторак вніс деякі зміни у положення про РСДО. З початку минулого року церква має вийти з ради, якщо не дотримується мети та напрямів діяльності органу. Друга новація – рада може спілкуватися із Генеральним штабом без посередництва Міноборони.

* * *

Між польовою роботою капеланів і Радою у справах душпастирської опіки, яка мала б координувати капеланську роботу, багато дисонансів. Рада з гучною назвою наче є, а результати її роботи непомітні. Рада мала б згладжувати суперечки, але через неї якраз і точиться міжконфесійна колотнеча в капеланській царині.

На фронті все інакше. Капелан – один на всю бригаду, і міжконфесійних протиріч із військовими в нього не виникає. Він підтримує кожного воїна, хто до нього звернеться. Робота капелана в полі з військовими, ті слова, які він промовляє до бійців, сильніші й вищі, ніж кабінетна бюрократія.

Читайте також:
Їхня боротьба. Три історії капеланів УПЦ КП
по дорозі від Ніжина до Мар’їнки. ФОТО

Історична довідка

Термін “капелан” виник у IV столітті за часів святого Мартина (архієпископ міста Тур 317–397 рр.), коли він був офіцером на військовій службі в Галлії.
Побачивши жебрака, котрий не мав вбрання прикритися від холоду, Мартин розірвав надвоє свій військовий плащ  – “капу” – й одну половину віддав жебракові.
Цей жебрак явився йому уві сні в образі Ісуса Христа. Після чого друга половина капи Мартина стала предметом вшанування у французькій армії. Для неї був створений похідний храм, який назвали “капелою”, а священика, який служив у цьому храмі, почали називати “капеланус”.