автор: Вікторія Сметаненко
фото з соцмереж та особистого архіву Ольги Мазенкової
Ольга Мазенкова – телевізійна режисерка. Її чоловік Олександр, телепродюсер, зник безвісти у травні 2022 року, захищаючи Україну в лавах ЗСУ.
Відтоді жінка активно займається його пошуком і вірить, що невдовзі зустрінеться з коханим.
Ольга Мазенкова
Ольга та Олександр познайомилися у 2006 році. Все почалося з листування в онлайн-чаті. Ольга згадує, що вона щойно встановила популярну тоді “аську” (месенджер ICQ) – і перше повідомлення отримала від Сашка. У той же день вони зустрілися. Вона йшла на вечірню зміну на телебачення, а він саме повертався з роботи.
“Це був такий імпульсивний, незапланований крок, без будь-яких очікувань. Якось не було чим зайнятися, і я вирішила: та що мені там ця годинка змінить? Нічого”, – розповідає жінка.
Вони попили каву, десь годинку поспілкувалися. “Ну, зазвичай говорила я, а він тільки слухав”, – усміхається Ольга.
Після цього вони мали ще три зустрічі, після яких вирішили жити разом. А через рік одружилися. “Для нас обох усе було ясно і зрозуміло: ми – одне для одного. Можливо, це сталося б раніше, та ми обидвоє чекали тоді на зарплату”, – сміючись, згадує жінка.
Олександр і Ольга Мазенкови
Свого Сашка Ольга називає генієм. Запевняє, що не перебільшує. До переїзду в Київ Олександр працював дизайнером у рідному Запоріжжі. Саме він створив логотипи брендів “Хортиця”, Blagoff і Shake. Розробляв рекламні кампанії. До 24 лютого 2022 року працював продюсером на одному з українських телеканалів.
Була у чоловіка і військова жилка. Олександр тому й переїхав до Києва, бо хотів присвятити себе військовій справі.
– Він служив у президентському полку спеціального призначення, мав краповий берет, який не так вже й легко дістається, – каже Ольга Мазенкова. – Брав участь у бойових діях на Близькому Сході – в Іраку. Навчався разом із військовими НАТО й хотів пов’язати життя з миротворчими місіями. Сашко хотів побудувати кар’єру “блакитних беретів”.
Олександр Мазенков
Однак президент України Віктор Ющенко у 2005 році вирішив закрити миротворчі програми, тому Олександр пішов із контрактної служби.
Після цього в потязі у чоловіка вкрали речі, де був військовий квиток. Це остаточно розізлило Олександра і він не захотів його відновлювати. Доля ніби закрила перед ним двері до мрії.
Про свого чоловіка Ольга каже так: “Він структурний, діловий, любить наводити порядок, керувати, особливо коли багато людей. Тому з керівними посадами в нього все добре складалося.”
Жартома жінка ділиться, що знайомі часто питають в неї: “Оля, а як ти з ним живеш? Він така важка людина”.
– Але я його бачу зовсім іншим і відчуваю іншим, бо бачу його глибше. Я бачу його таланти, його сильні сторони. Я його дуже люблю. І ця любов у мене не “за щось” – вона безумовна і така, яка вона є.
Олександр і Ольга Мазенкови
– А які риси характеру ви в ньому цінуєте найбільше?
– Мені неймовірно імпонує його чесність – неважливо, наскільки вона болюча. Саша завжди буде говорити правду і ніколи не збреше.
Це інколи боляче чути іншим людям, бо він може говорити некрасивими, непопулярними словами. Він – борець за справедливість і гостро реагує на будь-яку несправедливість, тому коли до нього зверталися люди, то він завжди допомагав.
Така його риса подобалася не всім, бо якщо керівники якось несправедливо щось вирішували, то його це чіпляло і він міг прямо в лоба сказати про це, стати на захист колег. Він – людина принципів, і через це він був не такий гнучкий для людей, як би вони того хотіли. Але саме цими його якостями я пишаюся найбільше.
Ці якості Олександра Мазенкова – прямолінійність і прагнення справедливості – проявилися і у 2014 році, коли Росія розпочала війну проти України, анексувавши Крим і окупувавши частину Донбасу. Але тоді Ольга змогла відмовити свого чоловіка йти на фронт.
– Ще тоді, в березні 2014-го, коли захоплювали Крим, Сашко віщував велику війну. Він казав, що все це не просто так. І коли пішов наступ на Донбас, то він рвався туди. У нас через це почалися конфлікти, одного разу я стала поперек дверей і сказала: “Я тебе нікуди не пущу”.
Ми сварилися на цьому ґрунті десь два тижні. Я йому поставила ультиматум: сімʼя, або війна. Сказала, що не буду його чекати.
Олександр Мазенков
Ольга пояснює: тільки зараз у неї зʼявилося розуміння того, що тоді вона маніпулювала, демотивувала і тиснула. Згодом вони дійшли компромісу:
– Я йому сказала: якщо наступатимуть на Київ – тоді підеш. Я була впевнена на всі 100%, що цього не станеться.
А коли почалася повномасштабна війна, мені довелося тримати своє слово і відпустити його. Всі ці 8 років я відчувала, ніби наступила йому на горло. Я це все усвідомила потім, уже під час повномасштабного вторгнення, коли його вже не було біля мене поруч.
– Як для вас розпочався ранок 24 лютого 2022 року?
– Мене розбудив дзвінок господаря квартири зі словами: “Ви виїжджаєте чи лишаєтеся?”. Я нічого не зрозуміла, думала він нас виселяє. А потім він сказав, що почалася війна. Я одразу сказала це Саші. Він зібрався миттєво і почав шукати адреси військкоматів. За той день обійшов їх три, бо ж у нього колись вкрали військовий квиток. Десь на третьому військкоматі його все таки, зі скандалами, взяли добровольцем.
Після цього Олександр заїхав додому лише переодягнути куртку. Потім ще кілька разів ночував вдома, коли був на Київщині.
У складі Деснянського батальйону ТрО (127-й батальйон 112-ї бригади) чоловік брав участь у боях на Гостомельському та Броварському напрямках, де зачищав лісопосадки від ворога. Коли Київщину звільнили – пішов у добровольчу зведену роту. Там став тренером-консультантом для хлопців, які не мали військового досвіду. За його роботу Олександра поважали товариші та командування.
– Коли ви востаннє бачили чоловіка?
– Перед від’їздом на схід, біля військкомату. Це було в травні. Там зробила останнє фото, точніше, тато мій його сфотографував.
Олександр Мазенков
Перед від’їздом Олександр заборонив Ользі писати і поширювати про нього будь-яку інформацію чи фото. Навіть після зникнення дружина боялася йому зашкодити, тому нічого не викладала. Але після п’яти місяців мовчання почала говорити.
– Я відчула ніби його крик – крик болю, безпорадності. Він ніби в темному підвалі, скручений від болю. І тоді я зрозуміла, що потрібно діяти. Цілий день думала, чим можу допомогти. Перш ніж написати пост, я дзвонила у військову частину, до військкомату. В мене було відчуття, що він у полоні, його катують. Тому розгорнула пошукову операцію. Я писала пости, спілкувалася зі ЗМІ, щодня прокидалася і думала, куди ще я можу піти і що ще я можу зробити.
Ольга Мазенкова
– Коли і як ви дізналися про зникнення вашого чоловіка?
– Офіційна дата бою, в якому він зник, – 25 травня (2022 року). Тоді цілий день я ходила, ніби притрушена. А ввечері побачила відео Олега Сенцова, де він розповів про страшний бій на Донеччині. Там він згадав про тероборонівців із Троєщини, і після цього я почала хвилюватися.
Днів через 3-4 мені подзвонили із військкомату і сказали: “У нас для вас погані новини”. Я одразу зблідла. Вони сказали, що Саша зник безвісти. Про себе я подумала, що це – не найстрашніший статус. Просто потрібно знайти людину, не треба його хоронити, потрібно шукати.
Читайте також:
“Кожен п’ятий повернутий з полону був зниклим безвісти”: армійці розповіли про пошуки
Ольга ділиться, що за два роки до війни в Олександра була мрія – повиживати сам на сам із природою, десь на Алясці чи в тропіках.
– Коли він зник, я подумала: це ж треба, щоб мрії збувалися таким дивним чином.
Подумки звертаючись до нього, вона зі злістю сказала:
– Хотів, то тепер тримайся, виживай як хочеш, але повернися до мене живим і неушкодженим!
Олександр Мазенков
На запитання, як буде зустрічати свого Сашка вдома, Ольга зізнається:
– Я це постійно візуалізую. Коли він виходить, його привозять, а я вискакую з пошарпаного бусика, біжу йому назустріч. Чомусь завжди уявляю, що я гарно вдягнена. Напевно, це щоб підняти його бойовий дух і нагадати про себе. Буду тоді жіночна і красива. Біжу до нього, обіймаю, боюся нашкодити, бо чомусь уявляю, що він такий худенький, змучений.
Або якщо це госпіталь, то я туди прориваюся, біжу до нього. Потім багато часу проводжу біля нього. Я встигла купити браслетик з “Азовсталі”, коли їх продавали, і поставила біля фотографії, тому обовʼязково одягну цей браслет на його руку. Взагалі, у кожній кімнаті в мене стоїть його фото, щоб Саша постійно був перед моїми очима.
Після зникнення Олександра Ольга почала шукати свого чоловіка. Вона об’єднала зусилля з іще 11 жінками, чиї чоловіки зникли безвісти разом із Сашком – 25 травня на Бахмутському напрямку. Всі – кияни зі 127-го батальйону ТрО, яких приєднали до 58-ї окремої мотопіхотної бригади.
Кожна жінка обрала свій напрямок пошуку і працює за ним. Хтось збирає інформацію, хтось відповідає за документи, хтось займається пошуком контактів, Ольга ж відповідальна за медіасферу.
– Звичайно, бувають розпачливі стани, іноді опускаються руки. Але мені допомагає говорити про це. Тобто я розповідаю ЗМІ про свого чоловіка і зниклих разом із ним військових.
Ольга об’єднала свої зусилля із сім’ями побратимів, зниклих безвісти разом з її чоловіком
Окрім цього, Ольга працює й зі своїм ментальним здоровʼям.
– Мені найголовніше – виховати в собі прийняття його позиції, бажання і цілей. Я маю прийняти його рішення з любов’ю, підтримкою і вірністю. Тобто після його повернення я намагатимуся максимально підтримати його, зрозуміти і прийняти. Я вирощую в собі силу, підтримку, плекаю любов і терпіння, бо не хочу додавати йому свого болю.
Я визначила собі період очікування Саші в один рік. І, звичайно, була б щаслива, якби це сталося раніше, але думка про довгу дистанцію дає мені можливість триматися і не зневірюватися.
“Невідомість і очікування лякають, і ця стадія іноді вбиває, відповіді ніхто не може дати”, – каже Ольга. Однак вона вірить сама і цим заряджає на позитив й інших.
– Я постійно йду з вірою. Прошу у Бога, щоб він тримав, допомагав і підказував Саші. Також я дуже вірю в свого чоловіка, бо він розумний і зможе витримати все на своєму шляху.
Читайте також:
Наслідки удару РФ по психлікарні в Дніпрі: двоє загиблих, трьох ще шукають, 32 поранених
Ольга Мазенкова під час роботи над фільмом “Відплата”
10 квітня відбулася прем’єра документального телевізійного фільму під назвою “Відплата”. Режисерка стрічки – Ольга Мазенкова. Жінка розповідає, що тема відплати їй дуже близька і хоче, щоб всі росіяни були покарані за свої злочини. Вона їздила в Бучу: знімала руйнування, свідчення тортур і вбивств, які скоїли російські окупанти.
– Це справило таке сильне враження, що я навіть не можу підібрати слів. Проте коли я поїхала туди і побачила все на власні очі, то мені наче стало спокійніше спати, тому що мені вдалося до цього доторкнутися. Мені це було необхідно.
Названі у фільмі й імена російських катів, а також – показані їхні обличчя. Так дружина українського воїна на своєму місці продовжує боротися за те, за що боровся її чоловік – за справедливість. І вони боротимуться за це разом. Нехай лише він швидше повертається додому.
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
