Азербайджан і Вірменія обмінялися взаємними звинуваченнями через загострення на кордоні

Міністерство оборони Вірменії заявило про загиблих та поранених внаслідок боїв із азербайджанськими силами на сході країни. Єреван звернувся по допомогу про захист до Москви.

Про це у вівторок, 16 листопада, інформує “Радіо Свобода”.

“Ситуація у східній частині прикордонної лінії з Азербайджаном залишається вкрай напруженою. Внаслідок нападу підрозділів Збройних сил Азербайджану з вірменської сторони є загиблі та поранені”, – повідомили у пресслужбі оборонного відомства, наголосивши, що дані про втрати уточнюються.

За повідомленням, 12 вірменських військовослужбовців потрапили в полон і втрачено дві бойові позиції. Повідомляється, що “противнику завдано великих втрат у живій силі”.

Міністерство оборони Азербайджану водночас заявило про поранення двох військовослужбовців “під час атаки з боку Вірменії”.

За даними відомства, вірменська сторона у вівторок напала на Кельбаджарський та Лачинський райони, використавши артилерію.

Вірменська сторона, навпаки, звинувачує в нападі Азербайджан, стверджуючи, що той веде локальні бої на кордоні із застосуванням артилерії, бронетехніки та інших озброєнь.

Єреван у зв’язку із ситуацією звернувся до Москви із закликом “захистити суверенну територію Вірменії”.

Як заявив секретар Ради безпеки країни Армен Григорян, Вірменія чекає від Російської Федерації допомоги щодо відновлення територіальної цілісності держави.

У відповідь міністр оборони Росії Сергій Шойгу провів телефонні розмови з вірменськими та азербайджанськими колегами і закликав їх припинити діяльність, яка провокує ескалацію.

Читайте також:
Азербайджанська влада заявила про трьох поранених внаслідок нападу на блокпост у Нагірному Карабаху

Як інформувала “Новинарня“, 27 вересня армія Азербайджану почала наступ на різних ділянках лінії розмежування з Нагірним Карабахом, окупованим Вірменією. Є підстави вважати, що цей наступ був добре підготовлений Азербайджаном та мав на меті звільнення великих територій у Нагірному Карабаху.

Сторони повідомляли про сотні й тисячі військових жертв з обох боків та значну кількість знищеної техніки.

Наступ Азербайджану був активним та ефективним. Вірменська сторона втрачала особливо багато техніки і зброї – її масово знищували з повітря ударні безпілотники “Байрактар” виробництва Туреччини.

За місяць контрнаступальної операції Азербайджан прозвітував про звільнення від вірменської окупації чотирьох міст, трьох селищ і 166 сіл.

Обидві сторони заявляли про обстріли противником цивільних об’єктів та загибель мирних мешканців. Зокрема, Азербайджан показував наслідки обстрілів із території Вірменії свого другого за розміром міста Гянджа.

Туреччина надавала дієву підтримку Азербайджану у конфлікті з Вірменією.

Вірменія зверталася по допомогу до Росії в рамках оборонного пакту ОДКБ. У Москві не це заявляли, що допомога можлива лише за умови агресії Азербайджану проти самої Вірменії, а не на території окупованого вірменами Нагірного Карабаху.

7 листопада азербайджанські сили звільнили історичне місто Шуша і підійшли впритул до Ханкенді (Степанакерта) – столиці “НКР”. Вихід на цей оперативний рубіж означав, що за кілька днів Азербайджан може взяти також Ханкенді і решту контрольованих вірменами районів. Після цього Єреван погодився на мирну угоду за посередництва Росії. У підсумку з більшості районів Карабаху були евакуйовані вірменські війська та цивільні, а на лінію розмежування зайшли російські війська.

12 грудня Азербайджан і Вірменія звинуватили один одного в порушенні режиму припинення вогню.

Передісторія конфлікту

Військовий конфлікт між двома південнокавказькими країнами спалахнув у 1988 році через територіальні претензії Вірменії до Азербайджану. Автономна Нагірно-Карабаська область у складі Азербайджану була на 77% населена вірменами.
2 вересня 1991 року на спільній сесії Нагірно-Карабаської обласної та Шаумянівської районної рад народних депутатів Азербайджанської РСР проголошено про створення незалежної “Нагірно-Карабаської республіки”.
Відтак Нагірний Карабах і сім прилеглих до нього районів – майже 20 відсотків території Азербайджану – були захоплені вірменськими військами. Етнічні азербайджанці залишили рідні домівки. У травні 1994 року сторони узгодили режим припинення вогню.
Надалі під егідою Мінської групи ОБСЄ, при співголовуванні Росії, Франції і США, тривали безуспішні мирні переговори. Час від часу на лінії розмежування спалахували локальні бойові дії.
Рада безпеки ООН ухвалила чотири резолюції щодо звільнення окупованого Нагірного Карабаху і прилеглих до нього територій, але вони не виконувалися Вірменією.

Читайте також:
Україна не визнає миротворцями російських військових у Нагірному Карабаху