Хомчак розповів, як загинув морпіх Ярослав Журавель

 

Командир розвідувального взводу зі складу 35-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗСУ лейтенант Дмитро Красногрудь та сержант-розвідник Ярослав Журавель в липні 2020 року пішли в розвідку під Зайцевим, не отримавши від свого військового керівництва відповідних розпоряджень та порушивши низку наказів, унаслідок чого загинули.

Про це в інтерв’ю виданню “Обозреватель”, яке опубліковане в четвер, 14 січня, розповів головнокомандувач ЗСУ генерал-полковник Руслан Хомчак.

“Почну з того, що всього цього (загибелі морпіхів – Н.) взагалі могло не статися. Була заборона на те, щоб ходити в “сіру зону”. Взагалі виходити за свої позиції й лізти туди, де за шість із половиною років усе нашпиговано мінами, де все прострілюється. Цю заборону порушили Красногрудь, Журавель і ще два матроси, які стояли на спостережному посту. Матросам по 20 років і вони зі старшими товаришами полізли, куди заборонено. Є припущення, що вони хотіли провести розвідку, ще щось”, – каже Хомчак.

Четверо військових, з його слів,  перебували на спостережному посту та вирішили піти в розвідку. Ініціаторами цього були Краснорудь і Журавель.

“Вони були класними військовими, пройшли війну, все вміли і знали. І ось вони пішли імовірно в розвідку, хоча їм ніхто не давав ніяких розпоряджень. Вони порушили всі накази, які були. Якщо ви хотіли почути, що сталося, – тоді я прямо це говорю… Командир батальйону – їхній добрий друг, пройшов з ними всю війну. Але він не знав. Першим йшов командир розвідки Дмитро Красногрудь, за ним – сержант Ярослав Журавель, а потім уже ті два молодих матроси”, – продовжує Хомчак.

Після того, як підірвався Красногрудь, Журавель сказав матросам, що треба йти, оскільки допомогти вони вже нічим не зможуть. Троє військових повернулися на свою позицію та доповіли командиру батальйону про подію.

“Відправляють безпілотник, а потім із командиром вирішують йти забирати тіло Красногрудя. Далі за встановленим алгоритмом заявляють про ситуацію через СЦКК і ОБСЄ. Коли отримують підтвердження від російсько-окупаційних військ, тоді вже одягають білі каски, бронежилети і йдуть. Серед них і офіцери СЦКК. Першим – Журавель, за ним офіцер-сапер морської піхоти (на випадок, якщо потрібно розмінувати тіло, оскільки ворог часто таке робить), потім інші. Доходять до зони видимості тіла Красногрудя і в цей момент із кущів лунає черга. Журавель падає“, – далі веде мову Хомчак.

Після цього група повернулася в безпечне місце.

“Їм ставлять запитання – де Журавель? Вони відповідають, що він – 200-й, а повернулися, щоб всю групу не підставити під удар. Чому лейтенант, який був командиром другої групи (вони йшли ще разом з Журавлем), ухвалив рішення залишити там воїна? Я не знаю. У межах кримінального провадження зараз йде розслідування. Рішення ухвалює той, хто відповідає за ту територію й ту операцію. Так в армії є і так повинно бути, ви ж розумієте мене. І якщо хтось із “диванних воїнів” думає, що це президент вирішив “залишити” військовослужбовця – це не так”, – наголошує головнокомандувач.

Після цього командир відправив безпілотник.

“Бачать, що розвідник живий, надає собі медичну допомогу після поранення. Формують нову групу, щоб евакуювати Журавля. До цієї групи увійшли: лейтенант, який ходив ще із Журавлем, коли той був поранений, і ті самі два матроси – всі вони пішли втретє. Уявіть собі навантаження в той день на 20-річних хлопців. Насамперед моральне. І все це під вогнем противника – це ж не по кабінету гуляти”, – каже головнокомандувач.

“Ця група розминулася на якихось метрів 50 із місцем, де Журавель потрапив раніше в зону видимості, де ми його втратили й де підірвався бойовий медик Микола Ілін (“Естонець”). Де отримав поранення лейтенант – командир групи. Два бійці, які їх прикривали, встигли відійти. Тож що, хіба можна сказати, що Журавля не рятували? Давайте чесно… Але внаслідок ще один військовослужбовець загинув, другий був поранений. Журавель зник з поля зору”.

“Я вам гарантую, якби бачили, де він точно перебуває, то пішла б ще одна група. Але знаючи, що балка мінувалася і нами, і противником протягом декількох років – не можна було відправляти людей на вірну смерть”.

Хомчак також наголосив, що розуміє у цій ситуації відчуття батька Ярослава Журавля.

“Він воював зі своїм сином, пройшов війну. Батько має право висувати претензії кому завгодно. Але я ставлю себе і на місце того командира, який ухвалював рішення. Відправив би я когось, втративши вже стільки людей? Відправив би на смерть? Тим більше, коли там все прострілюється… Відверто кажу: якби Красногрудь і Журавель не пішли, всього цього би не сталося. Все почалося з їхнього порушення. Це синдром військових. Таке буває на війні… Я це знаю. І я ні на грам не звинувачую командира батальйону, який більше нікого туди не відправив. Тому що воїни гинули б і далі, а як командиру потім із цим жити?”, – запитує Хомчак.

На запитання журналістки про те, чому надійшов наказ про заборону будь-яких рятувально-пошукових операцій та задіяння, в тому числі, двох груп спецпризначенців, Хочмак відповів:

“А спецназівці що, невразливі? Знаєте, я завжди кажу: влізь у мою шкуру, а потім суди.Ви сказали, що люди хочуть почути правду. Частину її я вам зараз розповів, а повна картина буде встановлена після завершення розслідування”.

Читайте також:
“Володю, де ти був, коли мого сина вбивали?!”:
батько морпіха Журавля, померлого від ран під Зайцевим, звернувся до президента

“Живий, але покинутий”.
У мережі з’явилися лист і відео, що розбивають офіційну версію загибелі сержанта Журавля під Зайцевим

Як інформувала “Новинарня“, вранці 13 липня 2020 року в “сірій зоні” під Зайцевим, що поруч з окупованою Горлівкою на Донеччині, під час виконання бойового завдання загинув командир розвідувального взводу зі складу 35 обрмп ВМС ЗСУ лейтенант Дмитро Красногрудь – унаслідок підриву на вибуховому пристрої.

Надалі російські окупаційні війська із трьох сторін віроломно обстріляли першу групу армійців ЗСУ, яка мала здійснити евакуацію тіла полеглого офіцера. Таким чином було порушено домовленість про режим “тиші”, досягнуту через ОБСЄ.

Під час обстрілу отримав поранення в ногу військовослужбовець з евакуаційної команди – сержант-розвідник Ярослав Журавель, давній друг і колега Красногрудя.

Після відступу решти групи Журавель залишався в “сірій зоні”. Як засвідчило відео з безпілотника, поранений сержант був живий, зупиняв собі кровотечу джгутом, попервах ішов на повний зріст до своїх позицій.

Під час виходу наступної групи, яка мала забрати пораненого Журавля, загинув військовий медик Микола Ілін “Естонець” (він підірвався на вибуховому пристрої типу розтяжки).
Командир цієї групи отримав контузію. Решта групи дочасно повернулася до вихідної точки.

14 липня стало відомо про евакуацію загиблого лейтенанта Красногрудя бойовиками на бік ОРДО. 15 липня тіло комвзводу передали українській стороні на КПВВ “Майорськ”.

Тіло Іліна бойовики знайшли 16-го та передали Україні 17 липня.

Увечері 17 липня бойовики “ДНР” заявили, що виявили тіло третього загиблого українського військового, сержанта Журавля. Передали його 21 липня.

Як стало відомо, поранений командир відділенні Журавель протягом тривалого часу (імовірно, більше одного дня) залишався в “сірій зоні” живим та помер через те, що не отримав належної допомоги.

Офіційна версія подій під Зайцевим, поширена пресцентром штабу ООС та командуванням 35 обрмп, грішила неточностями. Реальна картина була згодом сформована на основі відео, знятого з безпілотників, та розповідей побратимів загиблих.
Ішлося про те, що українське командування не надало вогневої підтримки при спробах евакуації загиблих і поранених морпіхів. Крім того, спецпризначенці, які прибули до Зайцевого, не отримали наказу діяти.
За однією з версій, це було пов’язано з небажанням командування іти на ескалацію під Зайцевим незадовго до “перемир’я”.

Як з’ясувала “Новинарня“, Державне бюро розслідувань зареєструвало кримінальне провадження за фактом загибелі трьох військовослужбовців 35-ї окремої бригади під Зайцевим.
“Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення: частина 3 статті 425 Кримінального кодексу України: недбале ставлення до військової служби“, – ішлося в листі з ДБР.

Читайте також:
Події під Зайцевим: як загинули три морські піхотинці. ТАЙМЛАЙН, ВІДЕО

Президент нагородив морпіха, який двічі кидав евакогрупи під Зайцевим, – Донік

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна