автор: Олена Шарговська
Оксана Сухорукова очолює Директорат медичних послуг у Міністерстві охорони здоров’я. Вона пройшла за конкурсом у листопаді 2018 року і відтоді активно працює над впровадженням реформи системи охорони здоров’я.
Це не сподобалося новому керівництву МОЗ. Спочатку, у вересні минулого року, Сухорукову хотів звільнити заступник Зоряни Скалецької Михайло Загрійчук – “через розбіжності у поглядах”. На неї тиснули, аби пішла сама, адже легальних підстав звільнити “людину Уляни Супрун” не було. Та Сухорукова надала розголосу ситуації і залишилася на посаді.
Надалі Оксана також відкрито писала про маніпуляції міністрів Іллі Ємця та Максима Степанова. Наприклад, про аудит у МОЗ, результати якого так і не були представлені. Або як вона відмовилася підписати постанову, що містить корупційну складову і згодом стала об’єктом підробки міністра Степанова.
Хто така Сухорукова?
Сама з Дружківки Донецької області. До війни жила в Донецьку.
Закінчила Краматорський економіко-гуманітарний університет та CAPS Business School у Києві.
Приватний підприємець, волонтер.
Співзасновниця благодійного фонду “СВОЇ”. Була виконавчою директоркою цього фонду, який із 2014 року допомагає постраждалим внаслідок російської агресії в Україні. Зокрема, фонд “СВОЇ” заснував відомий центр для переселенців на Фролівській, 9/11.
До того, як у 2018 році Сухорукова очолила Директорат медичних послуг МОЗ, вона два роки була членом громадської ради при міністерстві.
Оксана Сухорукова
“Мабуть, це єдина людина в МОЗ, яка думає головою, а не гаманцем”, – кажуть про неї.
У великому інтерв’ю “Новинарні” Оксана Сухорукова розповіла “зсередини”, що ж діється у Міністерстві охорони здоров’я, як МОЗ (не)справляється з викликами коронавірусу та намагається відкотити медичну реформу.
– Як ви оцінюєте дії міністерства у боротьбі із коронавірусом?
– Ідеї міністерства щодо протидії коронавірусу начебто правильні, а от реалізація – “лівою ногою”. У першу чергу це стосується вибудовування системи протидій коронавірусу на рівні лікарень на госпітальному етапі.
Що стосується опорних лікарень – тих, які готові приймати пацієнтів, хворих на коронавірус – рішення було прийняте наприкінці березня. Ми з фахівцями із НСЗУ (Національної служби здоров’я України – “Н”) бачили, що в цьому питанні цілковитий безлад, і вони взялися проаналізувати ситуацію – які вимоги слід виставити для лікарень, які заклади їм відповідають.
Із цією ідеєю та отриманою інформацією ми пішли до Віктора Ляшка (заступник міністра охорони здоров’я, головний санітарний лікар України – “Н”), він її підтримав. Спеціалісти МОЗ нам трохи порізали вимоги, і у нас вийшло 170 лікарень.
Лікарні-то визначили, але найбільша помилка міністерства була в тому, що медзаклади воно визначило, але не сказало навіщо. Наша основна мета була, щоб ці лікарні, які першими приймають пацієнтів, ми з самого початку забезпечили засобами індивідуального захисту, ШВЛ і всім іншим.
Почали збирати потреби, до цього активно долучився Арсен Жумаділов із ДП “Медичні закупівлі”, вони створили карту. А потім з’явилося дуже багато учасників процесу з різних сторін, які почали перетягувати на себе ковдру, і цей процес пішов не зовсім контрольований.
Стосовно переліку закладів – обласні департаменти охорони здоров’я подали своє бачення, в яких лікарнях у них можуть приймати пацієнтів. На той час дехто почав говорити, що цей список буде пов’язаний з оплатами, і тому задача обласних департаментів, як вони її бачили – набити до списку якомога більше лікарень.
У результаті за їхніми даними вийшло 247 лікарень, які відповідають вимогам і які мають приймати пацієнтів із COVID-19. Але насправді у нас верифіковано 449 лікарень, у яких по факту були хворі.
Це все свідчить про те, що Міністерство охорони здоров’я від початку не надало правила щодо цих лікарень, і безлад не було подолано. Наслідком цього були не завжди належний рівень надання допомоги, виникнення вогнищ хвороби, нераціональне розподілення ресурсів.
28 квітня керівник робіт із ліквідації надзвичайної ситуації затвердив ці правила. Та все одно, жодного меседжу від міністра, що їх треба виконувати і що оплата буде здійснюватись у межах цих правил, не було. І зараз ми маємо скандал на скандалі, коли нам кажуть: “Ну ми ж туди повезли хворих, дайте нам 300%”.
Це свідчить про те, що
Міністерство охорони здоров’я не управляє госпітальним процесом.
Коли ти кажеш: “Ні, ви робите не за правилами”, а міністр на наступному брифінгу каже, що кожен хто приймав пацієнта з “ковідом”, отримає 300%, це створює певну напругу і виливається в протести. Складається враження, що ситуація розхитується навмисно.
Оксана Сухорукова (третя праворуч) у команді МОЗ
– А як щодо розподілу коштів? Починаючи із квітня, лікарні укладають договори із Національною службою здоров’я. А от щодо березня – ситуація не дуже зрозуміла.
– Давайте подивимось на ситуацію з березневими доплатами. Наказ МОЗ №768 від 02.04 2020 щодо них був випущений на реалізацію наказу Мінсоцполітики, останній передбачав доплату пропорційно до відпрацьованого часу для певної категорії лікарів. Але натомість від міністерства прозвучав меседж: “Платіть 300% всім”. А грошей на це в системі в березні не було. Спробували повісити це на місцеві бюджети. Та з місцевих бюджетів і так було виділено кошти в стабілізаційні фонди, на місцях почали купувати засоби індивідуального захисту лікарів, апарати штучної вентиляції, ліки – у місцевих бюджетах коштів на підвищені оплати не було.
І тут починається другий етап реформи. Із 1 квітня у нас діє додаткова субвенційна програма на підтримку закладів охорони здоров’я – 905,8 млн грн мали бути спрямовані на підтримку тих закладів, які уклали договори з НСЗУ, але відчувають дефіцит фінансування. Це, зокрема, психіатричні клініки, туберкульозні диспансери, шкірвендиспансери.
Однак тут на арену вийшов коронавірус. Коштів немає, і міністерство бере із грошей, які були направлені на підтримку цих закладів, кошти на виплату 300%. Відповідно, заклади, яким мали дати підтримку, цих грошей не отримали.
Чітких правил по нарахуванню підвищеної зарплати міністерство не надало. Не було роз’яснень, кому, як і за якими правилами надбавка нараховується. І до сьогодні це не зроблено.
При розрахунку тарифу враховувалась середня заробітна плата по галузі. Чому саме середня? Ми можемо бачити на прикладі первинної ланки, де заклади вже господарюють самі.
У нас є лікарі “первинки”, в яких до 30 тис. грн заробітна плата, а є такі, в яких взагалі нічого не помінялось.
Це – результат діяльності закладу, менеджменту тощо. І коли ми кажемо про 300% заробітної плати, а прив’язки до тарифної сітки вже немає – про яку заробітну плату ми кажемо? Що ми вкладаємо в розрахунки?
Отже, ми прийняли концепцію, що середня заробітна плата по галузі вказана на сайті Державної служби статистики України, і від цієї заробітної плати ми рахували. Ідеться про 300% саме від середньої заробітної плати по галузі. Але навіть ця інформація не була донесена до керівників і працівників лікарень.
Та навіть і ті гроші, які вже виділені, досі не можуть бути розподілені через зволікання міністра. 27 травня була проголосована постанова, в додатку до якої перераховані лікарні, що мали отримати оплату за лікування пацієнтів із COVID-19 у квітні – це ті, в кого були поодинокі випадки. Саме за викладеною в цій постанові інформацією НСЗУ зможе підписати з цими лікарнями договір і виплатити їм гроші. Але ці медзаклади досі не можуть отримати оплату, тому що з п’ятниці до середи міністр не підписував цю постанову.
Постанова опублікована лише 10 червня 2020 року.
Тобто, з одного боку, іде меседж “всі мають отримати 300%”, з іншого – штучне затримання постанови, на підставі якої лікарі можуть ці гроші отримати. Це дуже пахне політикою і розхитуванням ситуації.
Читайте також:
Медреформа працює: як та за які гроші зараз лікують і виявляють COVID-19
– Що ви можете сказати щодо закупівлі міністерством засобів індивідуального захисту для лікарів? За інформацією волонтерів, захисні костюми були закуплені вдвічі дорожче й отримані з великим запізненням.
– З приводу скандалу із засобами індивідуального захисту для лікарів уже сказано дуже багато. Я можу додати лише кілька моментів для повноти картини.
По-перше, я ходила в бухгалтерію і просила надати мені сертифікати якості на ці костюми (міністр охорони здоров’я пояснив високу ціну на закуплені МОЗ захисні костюми наявністю в них сертифікатів, яких начебто не мають ті захисні костюми, які купують волонтери – “Н”). Мені сказали, що в них цих сертифікатів немає.
Розвантаження костюмів біозахисту, закуплених МОЗ
Я думаю, що якщо все в порядку із цією поставкою, якщо це дійсно костюми із суперзахистом, як це декларує міністерство, то перше, що слід було зробити – опублікувати сертифікати якості.
Є безліч звернень і депутатів, і громадськості з цього приводу, але вони залишились без відповіді. Це – витрачання наших податків, розподіл грошей, яких у державі шалений дефіцит, і ми маємо говорити про ефективне використання цих коштів. Та на сьогоднішній день міністерство цього довести не може або не хоче.
Читайте також:
І знову волонтери замість держави. Як фонд “Пацієнти України” забезпечує захист для медиків
Подивитись документи в системі я як працівник міністерства не можу: після того, як ми виявили підлог документів (міністр охорони здоров’я Степанов зачитав на засіданні уряду під стенограму один документ, а подав на підпис інший – “Н”), усім працівникам міністерства був обрізаний доступ до документів. Тобто я бачу тільки ті документи, які розписані на мене. Навіть я не можу подивитись в органі публічного права жодного документа всередині – я не кажу вже про громадськість або про депутатів. Тому, що насправді відбувається у цих закупівлях – я не можу сказати.
Але коли вже на сайті був опублікований наказ про розподіл цих костюмів, я методом випадкової перевірки обдзвонила декілька областей. Попросила піти, перевірити наявність цих костюмів і подивитися на них.
Їх ніхто не бачив – ці лікарні не отримали костюмів.
До мене доходять чутки, що деякі лікарні їх все-таки отримали. Тобто, я так розумію, костюми доїхали, але не всі.
Тепер у мене відпустка, із понеділка я обдзвоню всі лікарні зі списку, потім я поїду у відпустку і зайду в усі лікарні, які будуть у мене по дорозі із того переліку, куди мали завезти ці костюми, і подивлюся.
Взагалі, МОЗ стало повністю закритою структурою, в якій інформацію не те що ззовні не можна отримати – її не можна отримати зсередини. Це дуже негарний дзвіночок з приводу того, що відбувається в міністерстві.
Читайте також:
У Хмельницькому Зеленський фотографувався з лікарями, одягнутими в костюми від Фонду Порошенка
– Ви, це очевидно, стоїте на різних позиціях із міністром Степановим з багатьох питань. У чому ваші основні розходження?
– У нас із міністром є кардинальне розходження в тому, чим є програма медичних гарантій.
Якщо ми відкриємо закон, подивимось, на вирішення якої проблеми взагалі направлено реформування системи охорони здоров’я, то ми побачимо, що це реформа про пацієнта. Це – про надання рівного доступу кожному громадянину України до медичних послуг і зменшення навантаження на його власну кишеню. Саме про це реформа – не про зарплату лікарів, не про утримання лікарень. Тому що
система охорони здоров’я має діяти для охорони здоров’я людей, а не для створення робочих місць і забезпечення утримання лікарень.
Це не означає, що лікарі повинні працювати за копійки. Це означає, що якісні, фахові лікарі мають надавати якісні та безпечні медичні послуги пацієнту. І за це отримувати конкурентну заробітну плату. І саме для пацієнта вони працюють, саме для пацієнта в нас існують лікарні.
Оксана Сухорукова (друга ліворуч) із лікарями
У цьому є фундаментальна відмінність поглядів тих, хто починав реформу і тих, хто зараз намагається її скасувати.
Програма медичних гарантій передбачає рівні умови для всіх медичних закладів, єдині тарифи по всій країні і однаковий підхід по всій країні, забороняється будь-яка дискримінація.
На сьогоднішній день ми бачимо намагання міністра зруйнувати ці правила і керувати в ручному режимі – встановити окремі правила для деяких лікарень.
Наприклад, зміни до постанови № 391, за якими два заклади – Київська міська клінічна офтальмологічна лікарня “Центр мікрохірургії ока” і Київський міський центр репродуктивної та перинатальної медицини – виводять за загальні правила і для них створюють особливі умови.
По-перше, преференції для окремих закладів містять велику корупційну складову. По-друге, це говорить про те, що люди, які писали цю постанову, не розуміють взагалі, як працює система. Цільової моделі, цілісного розуміння ситуації нема ні у міністра, ні у тих, хто поруч із ним.
У нас була нарада стосовно бюджетної декларації на три роки тиждень тому, де заступниця міністра Світлана Шаталова, яка відповідає в міністерстві за закупівлі і фінанси, намагалася довести, що апендицит, видалений професором і лікарем у районній лікарні, має коштувати по-різному. Бо професору треба дати більшу зарплату, та й обладнання у них краще.
Так працює система пріоритетних послуг, зокрема для лікування інсульту та інфаркту. Якщо в лікарні є відповідне обладнання для діагностування й лікування, пацієнту можуть зробити МРТ чи КТ й визначити тип інсульту або поставити стент при інфаркті – це окремий тариф, вищий за той, коли пацієнта лікуватимуть “всліпу”. Така модель фінансово стимулює везти пацієнтів туди, де їм можуть надати справді ефективне лікування, а не просто “прокапати”.
Але звичайний апендицит не може оплачуватись за різними тарифами. От у цьому полягає основна ідеологічна розбіжність між тим, що закладено в реформу, і тим, що бачить на сьогоднішній день міністр. Не може одна й та сама праця оплачуватись по-різному, хоч би хто це робив.
По факту, із лікуванням апендициту на сьогодні впорається будь-яка районна лікарня. І не тільки з апендицитом.
Наприклад, одну з перших трупних трансплантацій у країні зробили в районній лікарні міста Ковель. Там провели трансплантацію трупної нирки, трупного серця – так, за допомогою Тодурова, але саме ця райлікарня почала займатися цим системно.
Читайте також:
Ковельське диво: в Україні вперше за 15 років провели пересадку серця. ВІДЕО
На сьогоднішній день, наприклад, у Черкаському обласному онкоцентрі, завдяки програмі трансплантації, зроблено вже 13 аутотрансплантацій кісткового мозку – вона необхідна для лікування лімфоми Ходжкіна і множинної мієломи – і вже восьмеро людей стоять на черзі. Пацієнти там отримують повністю безоплатне лікування. І в Черкаси – не в київський інститут, не до київського професора, а саме в Черкаський онкоцентр – їдуть люди із Запоріжжя, Києва, із Західної України. Я говорила із представниками лікарні, вони сказали, що вже майже пів України у них там перебувало.
Оксана Сухорукова
– Ви відчуваєте конфронтацію із нинішнім керівництвом МОЗ?
– Нас, тих, хто готували реформу і зараз активно її втілюють, десь двадцятеро. Це приблизно 1/10 від усієї кількості людей у міністерстві. Ми відчуваємо тиск, і нерви в людей не витримують: у нас забрали доступ до всіх документів, не відпускають у відпустку, постійно принижують честь та гідність. Зараз, як бачить міністерство, основна наша задача – це своєчасно відповідати на запити на публічну інформацію, звернення депутатів. Нас намагаються усунути від формування політики, але поки що це не дуже виходить. Постанови все одно треба писати, треба розблоковувати поставки ліків – і для цього майже всі нормативні документи вже готові, – треба продовжувати трансплантацію. Усунути нас неможливо повністю, але випустити постанови, які не лягають у концепцію реформи або є взагалі шкідливими – як включення плаквенілу у програму “Доступні ліки” – можливо. Завжди є люди, які готові підписати те, що скаже міністр.
Я сказала Степанову: “Поки я не бачу порушення законодавства і поки це діє на користь державі – я готова співпрацювати, готова сидіти днями і ночами. Але в мене є червоні лінії, через які я не перейду. І має бути чітке розуміння: я не служу політичним силам. Я служу Україні. І називати мене членом чиєїсь команди – Уляни Супрун, Зоряни Скалецької – неправильно. Ми є командою держслужбовців, яка давала присягу народу України, і служимо ми виключно йому. І поки не порушуються права громадян України – ми готові співпрацювати. Якщо політичне керівництво виходить за ці рамки – ми не співпрацюємо”. І це перша фраза, яку ми говоримо, коли ми спілкуємось із новими заступниками.
Уляна Супрун зі своєю командою МОЗ, серед якої й Оксана Сухорукова
Мене ненавидить половина міністерства, бо їх задовбали вимогами знайти в мене якісь порушення. Вони кожен день пишуть доповідні, що я не закрила якісь контролі. Стежать, скільки разів я зайшла-вийшла з міністерства, о котрій я пішла…
– Як ви вважаєте, які у міністра Степанова мотиви скасувати реформу системи охорони здоров’я?
– Я не знаю, які у міністра мотиви, я в нього не сиджу в голові. Але в мене складається враження, що його завдання – збити рейтинг президента. Своєю заявою, що реформа не така і ми все виправимо, він загнав президента у глухий кут. Бо президент вийшов і разом із ним це сказав.
Красивого політичного виходу з цієї ситуації, яку створив Степанов, не існує.
На сьогоднішній день у нас є сума – 72 млрд грн у Програмі медичних гарантій. Її неможливо збільшити. Немає в бюджеті грошей. Більших грошей нема звідки взяти, економіка падає, навіть місцеві бюджети теж сипляться. Вони вже не можуть виділити на медицину навіть стільки, скільки планували. До того ж, не забуваємо про COVID-19.
Майже 1700 лікарень підписали договори із НСЗУ. Із цих лікарень, якщо ми будемо порівнювати державний бюджет минулорічний із бюджетом цього року, тобто субвенцію з контрактуванням НСЗУ, близько тисячі лікарень, які отримали вище фінансування. Решта отримали фінансування менше, ніж торік. На допомогу їм були передбачені кошти – про них ми говорили на початку, їх віддали на боротьбу з коронавірусом. Ці лікарні дуже голосно кричать, вони виходять на страйки, вимагають гроші – там у лікарів зменшилася платня. Але більшість лікарень отримала більше грошей, і вони можуть надати безоплатні послуги пацієнтам.
Міністр каже: “Це все неправильно, за законом про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення має бути зростання на 250% заробітної плати лікарів. Я обіцяю всім принаймні 50% плюс, і я не дам закрити лікарні”. І рішенням для цього він декларує: треба все повернути до умов минулого року, так званого історичного бюджету.
Читайте також:
У МОЗ заявили про плани підвищення зарплати медиків на 50% і “виправлення” медреформи
Це важко реалізувати. Я за дорученням міністра рахувала, скільки потрібно, щоб фінансування було не менше ніж у 2019 році по всіх лікарнях. Це неможливо зробити фізично.
Тому що при однаковому тарифі для всіх (навіть якщо його збільшити) і тій кількості послуг, які надають лікарні, все одно ми не вийдемо на фінансування 2019 року. Тому що деякі лікарні не надають такої кількості послуг, щоб отримати суму, яку вони отримували в попередні роки.
Як такі суми з’являлися, дуже добре ілюструє діалог, що відбувся в мене в кабінеті взимку цього року з головним лікарем однієї лікарні:
– Треба щось змінювати з тарифами!
– Наприклад?
– Треба підняти тарифи на амбулаторну допомогу, інакше наша лікарня не виживе.
– Наведені дані вашого звіту відповідають дійсності? Тільки чесно.
– Десь у 30 разів…
– Тоді про що ви мені говорите? Для вас тариф вищий у 30 разів!
– Так-то воно так, але нам не вистачає!
– Але це тариф, який вище, ніж у приватній клініці по факту!
– Так, але наступного року у нас буде ще менше… З вашим eHealth ми ж не зможемо приписати статистику.
До того, ж деякі лікарні позливалися, деякі навпаки розщепилися, є приватні лікарні, є лікарні, які поміняли профіль… Яким чином їм рахувати це історичне фінансування – незрозуміло.
Але припустимо, що цей титанічний труд пророблено, і хтось усі ці розрахунки звів. Де взяти на це гроші?
Тоді треба взяти в лікарень, які отримали більше і віддати лікарням, які отримали менше. Ця “стратегія Робін Гуда” також не приведе до того, що підвищиться рейтинг президента, партії, яка має більшість у парламенті, міністра, тому що в будь-якому випадку залишаться незадоволені.
І цих незадоволених буде набагато більше, ніж тих, хто буде задоволений. Тому що навіть ті лікарні, які зараз отримали менше фінансування, навряд будуть задоволені, якщо їм повернути фінансування минулого року – воно все одно буде недостатнє.
А тепер давайте порахуємо, скільки потрібно грошей, аби збільшити на 50% заробітну плату лікарям і медсестрам. Це близько 400 тисяч людей. Середня зарплатня, рахуємо – 7 554 грн за даними Державної служби статистики України, плюс ЄСВ. Отже, для них потрібно додатково 1 млрд 850 млн грн, це тільки на зарплатню додатково на місяць. Тобто на пів року, які лишились – це 11 млрд грн. Цих грошей немає.
По цих лікарнях, які зараз протестують, хвилю підняв Степанов, бо дав їм надію, що їм можуть повернути фінансування. Але якщо тепер забрати в тих, хто отримав більше – збунтуються вже вони.
Брифінг міністра охорони здоров’я Максима Степанова щодо внесення змін у другий етап медреформи. Скріншот з відео
В обох випадках політичні опоненти будуть бити президента за це. І тому, підтримавши концепцію, що “реформа не така, поламалась, давайте іншу”, міністр Степанов поставив Зеленського в таку позицію, з якої красивого виходу немає.
Навіщо він це зробив, які мотиви у нього були – я не знаю.
Але можна, наприклад, подивитися на голосування, яке було за Степанова у Верховній Раді, і порівняти, яку кількість голосів дали за нього при першому голосуванні, і яку в другому. І яка партія дала йому ті 10 голосів, яких йому не вистачало.
(За призначення Степанова у ВР спочатку проголосували 217 народних депутатів, із другого разу – за 246. Ключові голоси, яких бракувало “Слузі народу” із її 195 “за”, дала “Опозиційна платформа – За життя”: 21 голос – “Н”).
І тоді, мабуть, буде зрозуміло, навіщо це робиться. Але те, що зараз склалося – це катастрофічна ситуація.
Читайте також:
Рабство для медиків, страждання для пацієнтів, – Супрун про перегляд медреформи
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
