«Свободу Владу та Артему!» – під таким гаслом 5 листопада ультраси (найактивніші організовані вболівальники) київського «Динамо» та інші небайдужі пройшли маршем вулицями Києва, щоб підтримати двох фанатів луганського клубу «Зоря».
Влад Овчаренко та Артем Ахмеров – учасники найстарішого об’єднання фанів «Зорі» «Ультрас Чорно-білі» – вже понад рік перебувають у полоні бойовиків самопроголошеної «ЛНР». 25 жовтня 2017 року так званий «суд ЛНР» засудив Владислава до 17 років, а Артема до 13 років в’язниці за «зраду батьківщині у формі шпигунства».
Як їх підтримували київські ультраси й не тільки, журналістка «Новинарні» бачила на власні очі.
автор: Ольга Гордійчук
фото автора
Збір оголошено в парку ім. Тараса Шевченка, звідки ультрас «Динамо» разом із фанатами інших клубів та патріотичними організаціями вирушать до представництва Європейського Союзу в Україні. Йти близько кілометра – до кінця вулиці Володимирської.
На марш зібралося понад 200 людей – переважно хлопці, хоча можна побачити й дівчат. Далеко не в усіх фанів із собою символіка клубу. Більшість хлопців виглядає однаково: в чорних куртках, джинсах, кросівках і кепках. Деякі – з камуфляжними принтами, деякі – в кольорах хакі.
Фото: “Новинарня“
«Ми розуміємо, що одразу звільнити хлопців не вийде. Але сподіваюся, що Червоному Хресту дозволять перевірити, в яких умовах вони сидять. Також важливо, щоб Влад з Артемом знали, що зібрався марш на їх підтримку. Ми хочемо звернути на проблему увагу громадськості, водночас, щоб бойовики розуміли, що про хлопців знають і ця тема на слуху», – каже представник ультрас «Динамо» Артем Худолєєв.
Пізніше він візьме в руки гучномовець і очолить колону вболівальників.
В очікуванні маршу фани групуються за належністю до клубу, далі за віком. Окремо стоять хлопці 20-25 років. Вони спокійні і неговіркі. Неподалік від них від них збираються колом молодші, десь 15-17-річні юнаки. Судячи з розмов, цей марш для них не перший. Вони називають один одного на позивні й намагаються здаватися дорослішими. Проте, на відміну від старших друзів, – дуже емоційні й галасливі.
Фото: “Новинарня“
Підлітки заявляють про свою проукраїнську позицію і розповідають про старших товаришів, які брали участь у бойових діях. Незважаючи на юний вік, вони прийшли сюди з серйозною метою.
«Хочу підтримати хлопців. Це може трапитися з кожним із нас, – каже 16-річний Андрій.
«Їх засудили за те, що вони протестували проти тієї “влади”, – втручається в розмову його друг Кирило. – Треба, щоб наша влада їм допомогла. Там жахливі умови».
Відео:
У чорно-білих шарфах підтримати земляків прийшли й близько двадцяти вболівальників «Зорі». На відміну від інших, вони жартують мало і розповідають, що бойовики стежать за тими, хто лишився на окупованій території.
«Влада я знаю особисто. Його взяли за спалений прапор “ЛНР” і за проукраїнську позицію. Влад ніколи її не заперечував і по Луганську ходив у чорно-білій футболці… всі розуміють, що це означає для терористів. Я з його мамою говорив пару днів тому. Вона вся на емоціях і сподівається, що розголос допоможе вирішити це питання й українська влада діятиме активніше», – розповідає 22-річний Денис.
Влад Овчаренко вже тривалий час є у списках на обмін. З Артемом Ахмеровим ситуація складніша. Його батьку лише нещодавно вдалося внести сина у список на обмін, хоча мати Артема була проти. Вона повністю підтримує дії бойовиків.
Фото: “Новинарня“
Скільки вболівальників ще залишилося на окупованій території, луганчани не розповідають, тільки стверджують: «Ще трохи є».
Деякі кажуть, що основна причина, чому їхні товариші не виїхали – нестача грошей. Або просто не було до кого приїхати. Інші пояснюють, що хлопці були ще надто малі. Адже коли почалася війна, їм було по 16-18 років.
«Я востаннє спілкувався з Владом за два тижні до його арешту. Він збирався виїхати в Київ, але не встиг. Йому вже все в печінках сиділо, але не вистачало грошей. Влад почав збирати їх через інтернет. Це була помилка», – розповідає Денис.
«Влад не був “перспективною молоддю” серед ультрасів. Але зараз він проявив себе: за рік у цих умовах він не зламався і продовжує гнути свою лінію. Йому треба віддати великий респект», – долучається до розмови ще один товариш Влада, Євген.
Фанати «Зорі» розповідають, що на окупованій території багато людей відкрито демонструють проукраїнську позицію, ходять у патріотичних футболках і звільняються з роботи через розбіжності у поглядах з керівництвом.
«Ці двоє хлопців сидять за те, що були українцями. За те, що вони носили українську символіку, їм дали такий термін, якого бойовики не дають за вбивство! Ми писали звернення представництву Європейського Союзу в Україні щоб до хлопців пустили правозахисників і звільнили з полону, – гукає у гучномовець представник динамівських фанатів.
І попереджає: «Зараз, коли в полоні два наших мирних хлопці, не військові, це означає повну війну для кацапні в тилу! Ми не будемо закривати очі. Поки не повернемо хлопців, вам буде важко пересуватися по мирних містах України!»
Поки говорять організатори, учасники акції мовчки (уважно слухають промовців) надівають капюшони, закривають обличчя шарфами.
Лунають останні настанови: «Палимо фаєри, піротехніку, але прошу не використовувати дими! І не смітити!»
«Без димів?! Та ну на фіг! – обурюється молодий фанат Динамо. – Купив і немає де попалити!»
Вболівальники шикуються в колону по п’ятеро людей. Ті, що попереду, тримають плакат із портретами Влада та Артема і надписом «Свободу патріотам».
Дехто огорнувся синьо-жовтими прапорами. Як писала «Новинарня», на акції від початку заборонили використовувати партійну символіку – лише державні та національні червоно-чорні прапори.
«Слава Україні! Героям Слава!»
«Один за всіх! І всі за одного!»
«Нехай Москва лежить в руїнах, а нам на це начхати. За нами вся велика Україна і ми йдемо весь світ завоювати!»
«Мир Донбасу – смерть Кремлю!» – скандують фанати, йдучи вулицею Володимирською.
Фото: ФБ “С14”
Поруч і позаду їх супроводжують більше сотні правоохоронців. Вболівальники їх наче не помічають.
«Запалюємо фаєри!» – командують організатори. Враз над головами вболівальників все спалахує іскрами. Кінець колони розчиняється в диму.
Фото: “Новинарня“
З вікон і балконів будинків виглядають люди. Машини, які їдуть назустріч, сигналять – у хлопців це викликає усмішку.
Фото: “Новинарня“
Між фанами в колоні йдуть юнаки у куртках із назвою патріотичної організації «С14».
«Можна сказати, що сьогоднішній марш спонтанний. Це реакція на вирок суду, про який ми дізналися кілька днів тому. Ми вирішили показати хлопцям, що про них не забули», – пояснює учасник «С14» Сергій. «Путін – Х**ло!» – підхоплює він скандування колони.
На тлі спортивних юнаків особливо вирізняються дві жінки віком близько 45 років. У довгих пальтах, окулярах і капелюшках, вони не схожі на футбольних фанатів.
«Ми з Луганська, зараз живемо в Києві. Це єдина можливість підтримати наших хлопців, іншого способу зараз я не бачу. Хочеться, щоб іноземні ультраси теж приєднувалися, бо без міжнародної підтримки дуже важко хлопців звільнити. Підлітків звинувачують у страшних злочинах, треба звертати на це увагу людей», – пояснює одна з жінок.
Прийшовши до зачиненого офісу Представництва ЄС в Україні, організатори закликають європейців активніше підтримувати Україну. Згадують також про те, що 6 листопада в Краматорську відбудеться останнє судове засідання у справі про вбивство 16-річного футболіста місцевої команди Степана Чубенка.
У колоні хлопець, який добре знає історію Степана, розповідає товаришу: «Він був за Україну. Коли Краматорськ був під контролем ДНР, Степан виїхав у Київ. Коли місто стало українським – поїхав назад. Але додому не повернувся. Про нього нічого не знали, а потім знайшли мертвим. Його розстріляли ДНРівці за синьо-жовту стрічку на рюкзаку».
Фото: “Новинарня“
«Свободу патріотам!» – скандують учасники акції.
На завершення маршу вболівальники кладуть руку на серце, знімають шапки та голосно співають національний гімн.
«Акція закінчилась, але боротьба триває!» – лунає з гучномовця.
Фото: “Новинарня“
Довідка
Владислав Овчаренко 1996 року народження і Артем Ахмеров 1997 року народження – вболівальники клубу «Зоря» (Луганськ), об’єднання «Ультрас Чорно-білі».
Після створення так званої «ЛНР» залишилися жити в Луганську. Овчаренко мав у “Твіттері” акаунт «Луганська хунта», де висловлював проукраїнську позицію, висвітлював події в Луганську з початку 2014 року, писав про обстріли, які здійснювали бойовики і про настрої мешканців міста. В одному із відео в соцмережах з друзями спалив прапор «ЛНР».
10 жовтня 2016 року Влада й Артема затримали бойовики. Після обшуків у їхніх помешканнях сепаратисти оголосили, що у хлопців знайшли символіку батальйону «Азов», «Правого сектору» і «Зорі». Хоча батьки хлопців запевняють, що символік «Азову» і «Правого сектору» вдома не було, а в прес-службі «Азову» заявили, що хлопці не були представниками ні батальйону, ні корпусу.
Влада самопроголошеної «ЛНР» порушила проти Овчаренка та Ахмерова «кримінальну справу» за звинуваченням у «зраді батьківщини» і «шпигунстві на користь України».
25 жовтня 2017 року «суд ЛНР» виніс рішення ув’язнити Владислава Овчаренка на 17 років строгого режиму і Артема Ахмерова на 13 років.
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
ДБР викрило двох військових, які допомагали тікати нападникам на поліцейських на Вінниччині
Сьогодні – віртуальна зустріч у форматі “Рамштайн”, уже двадцять перша
На Херсонщині чоловік підірвався на ворожій міні – і не отримав травм
У Києві відновили 70% енергообладнання, пошкодженого через удари РФ
