У День Незалежності України 24 серпня 2017 року президент, верховний головнокомандувач Збройних сил України Петро Порошенко прийняв урочистий Парад військ, який пройшов центральною вулицею Києва.
Парадом командував міністр оборони генерал армії України Степан Полторак.
По Хрещатику й Майдану Незалежності маршем пройшли близько 4,5 тисяч військовослужбовців – підрозділи різних видів та родів військ ЗСУ, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Нацполіції, зведена колона ветеранів АТО.
Двісті учасників параду раніше були відзначені державними нагородами за фронтову звитягу.
На честь сторіччя Перших визвольних змагань у колонах пронесли символіку Армії УНР – прапор Першого Українського полку імені Богдана Хмельницького та бойовий прапор Третьої Залізної стрілецької дивізії.
Військова техніка участі в параді не брала (вона виставлена в експозиції на відрізку Хрещатика між Майданом і Європейською площею).
Також у марші взяв участь 231 військовослужбовець з армій 10 країн-партнерів: Велика Британія, Грузія, Естонія, Канада, Латвія, Литва, Молдова, Польща, Румунія, США.
Іноземні партнери з НАТО марширували в Києві на День Незалежності вперше.
Разом з українськими керівниками на трибуні були присутні глави й представники оборонних відомств країн-союзниць: міністри оборони США Джеймс Меттіс, Польщі – Антоній Мацеревич, Туреччини – Фікрі Ишик, Естонії – Юрі Луйк, Латвії – Раймондс Бергманіс, Литви – Раймундас Каробліс, Чорногорії – Предраг Бошкович, Грузії – Леван Ізорія, в. о. міністра оборони Молдови Георге Галбура, а також генеральний директор з політики безпеки міністерства оборони Великої Британії – Пітер Воткінс.
На початку урочистостей присутні вшанували пам’ять загиблих захисників України, хор виконав фрагмент пісні “Пливе кача”.
Президент Петро Порошенко виступив із промовою (див. нижче).
У секторі почесних гостей неподалік один від одного стояли президенти Леонід Кравчук (1991-1994), Леонід Кучма (1994-2005), Віктор Ющенко (2005-2010), глави церков – патріарх Філарет (УПЦ КП, президент звернувся до нього на початку окремо), митрополит Онуфрій (УПЦ МП), верховний архієпископ УГКЦ Святослав та ін.
На відміну від 25-річчя Незалежності, цього разу вздовж Хрещатика за парадом спостерігало помітно менше глядачів – з огляду на хмарну прохолодну погоду (близько +15 градусів).
У центрі Києва порядок та безпеку забезпечували близько 4 тисяч поліцейських і нацгвардійців, охочих подивитися парад перевіряли металошукачами, на дахах чергували снайпери.
За виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі президент присвоїв звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” військовослужбовцям ЗСУ Василю Тарасюку та посмертно – Євгену Лоскоту.
Відзнаки на Майдані отримали сам лейтенант Тарасюк та мати капітана Лоскота Ксенія Данилівна і син Героя Тарас.
“24-річний лейтенант Василь Тарасюк, мужній оборонець авдіївської промзони – однієї із найгарячіших точок на теперішній лінії зіткнення. І капітан Євген Лоскот, який у чотирнадцятому році зупинив рух колони російських військ в бік Щастя. Потрапивши в оточення, останньою гранатою підірвав себе, вигукнувши при цьому «Слава Україні!»”, – сказав президент.
Євген Лоскот закінчив Одеський інститут Сухопутних військ, проходив службу на посаді командира взводу. У 2011 році звільнився з лав ЗСУ в званні капітана.
Брав активну участь у громадсько-політичному житті, був членом ВО “Свобода”, під час Революції гідності перебував у лавах “Автомайдану” й отримав поранння у протистояннях на вулиці Грушевського.
Після початку бойових дій на сході України пішов у військкомат добровольцем, був
Мобілізований 21 березня 2014 року.
Служив на посаді заступник командира розвідувальної роти 1-ї окремої гвардійської танкової бригади по роботі з особовим складом.
Брав участь у боях поблизу сіл Жовте, Лутугине, Раївка, Собовка, за стратегічні блокпости. За оборону Луганського аеропорту отримав звання майора.
Після важких боїв у вересні 2014-го залишився під Луганськом прикривати відхід основної тактичної групи.
Бійці-“залишенці”, серед яких і Євген, виступили в район Веселої Гори. Виявивши командний пункт бойовиків, 7 вересня Євген Лоскот із двома побратимами атакував його на БМП, використавши ефект неочікуваності. Але під час повернення бойову машину підбив ворожий танк. Один із воїнів зміг повернутися до своїх, другий потрапив у полон, Євген прикривав їх відхід.
Уночі він вийшов на звʼязок, домовлявся з “айдарівцями” про форсування Сіверського Донця. Але потім на звʼязок більше не вийшов.
Згодом (переважно з прямих або опосередковано отриманих свідчень з боку бойовиків) з’ясувалося, що поранений майор потрапив в оточення – судячи з усього, його видали місцеві мешканці.
Свій останній бій 31-річний Євген Лоскот прийняв на закинутій фермі поблизу села Весела Гора (Слов’яносербський район). Коли закінчились набої, підірвав себе гранатою, прохрипівши дивну для терористів фразу: “Русские не сдаются! Слава Україні!”
Як розповіла мати Євгена, він любив казати ці слова, наголошуючи, що “руські, русичі” – це українці, а не московити.
Останки героя були виявлені пошуковцями Місії “Евакуація-200” (“Чорний тюльпан”) 22 червня 2015 року на місці його загибелі. ДНК-експертиза підтвердила, що це останки саме Лоскота. 9 вересня 2015 року воїна поховали в смт Десна.
Василь Тарасюк (позивний “Тайфун”) у лютому 2016 року закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. А вже 16 березня приїхав у зону бойових дій, в місто Волноваху, був призначений командиром взводу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади.
29 січня 2017 року бійці штурмової групи 1-го батальйону 72 омбр взяли позицію “Алмаз” в авдіївській промзоні, де раніше був опорний пункт противника, і підняли над нею Український прапор. Вони назвали її на честь загиблого в бою командира штурмової групи Андрія Кизила — “Орел”.
Тарасюк не тільки брав участь у розробці всіх операцій, він керував боями безпосередньо в бойових порядках роти. Під час запеклих боїв у промзоні Авдіївки в перші місяці 2017-го дістав три осколкові поранення і чотири контузії. Особисто підбив танк Т-72 противника з СПГ, вступивши з ним у вогневу дуель.
Перед початком параду президент Петро Порошенко вручив бойові прапори дев’ятьом командирам військових частин: 24-ї окремої механізованої бригади; 72-ї окремої механізованої бригади, 1-ї окремої танкової бригади, 16-ї окремої бригади армійської авіації, 1-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України, Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”, Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, 88-го окремого десантно-штурмового батальйону, 137-го окремого батальйону морської піхоти.
Напередодні було підписано указ президента № 234/2017 “Про присвоєння почесних найменувань військовим частинам Збройних Сил України та уточнення деяких найменувань”.
Це зроблено “з метою відновлення історичних традицій національного війська щодо назв військових частин, зважаючи на зразкове виконання поставлених завдань, високі показники в бойовій підготовці та з нагоди 26-ї річниці незалежності України”.
В указі сказано: “Присвоїти військовим частинам Збройних сил України:
Також внесено зміни до попередніх указів президента, відповідно до яких:
Частини і з’єднання, які отримали нові та змінені почесні найменування, відповідно, отримали бойові прапори нового зразка.
На параді-2017 види й роди військ пройшли з новими беретними знаками і (деякі) з новими кольорами беретів. Зокрема Сили спецоперацій нарешті прийняли “вовкулаку” на емблемі.
При цьому ВДВ залишають блакитний колір беретів, що дістався їм з радянських часів.
Хлопчаком у камуфляжі, який віддавав честь військовим і був помічений телеоператорами, виявився Матвій Скляренко, внук народної актриси Ади Роговцевої.
Малий мав на уніформі шеврон “Українська добровольча армія”:
Фотогалерея
(знімки: прес-служба президента, МОУ, Радіо Свобода):
Парадні розрахунки взводного розміру представили Велика Британія, Грузія, Канада, Литва, Молдова, Польща, США; прапороносні групи – Латвія, Румунія, Естонія.
Читайте також:
Військові ЗСУ візьмуть участь у параді до Дня польської армії у Варшаві
Полторак у Варшаві: обговорив російські загрози,
вшанував польських героїв і вояків УНР
“Телеподією” став блакитний берет, загублений (чи здутий вітром?) із військовослужбовця ЗС Молдови перед трибуною на Майдані Незалежності.
Він тривалий час лежав на проїжджій частині, поки його не підібрав один із присутніх (імовірно, охоронець).
Після урочистого проходження військ на Майдані міністр оборони Степан Полторак вручив відзнаки МОУ шістьом військовослужбовцям зі складу 45-ї Бригадної бойової групи Національної гвардії США (штат Оклахома).
Про це він повідомив у соцмережі.
“Американські військовослужбовці Келлар Джексон, Нельсон Діз, Аарон Мур, Метью Одом, Кевін Полк та Вінсент Хамерікхаус нагороджені нагрудним знаком «Знак пошани» за особисту мужність і відвагу, самовіддані дії проявлені під час надзвичайної ситуації, зразкове виконання військового обов’язку та виявлений при цьому високий професіоналізм.
У липні оклахомські нацгвардійці, які беруть участь у тренувальній місії у складі «Об’єднаної багатонаціональної тренувальної групи – Україна» (JMTG-U) у Міжнародному центрі миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, перебували на екскурсії у Львові.
У центрі міста неподалік від Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької вони побачили густий дим над одним із будинків, кинулися до палаючої будівлі та до приїзду рятувальників евакуйовували мешканців”, – розповів Полторак.
Фото і враження першої заступниці голови Верховної Ради Ірина Геращенко:
Після параду кілька сотень осіб взяли участь у ході Хрещатиком – це був “Марш нескорених” за участі членів родин загиблих учасників війни на Донбасі, родин Небесної сотні, волонтерів, ветеранів, інших небайдужих.
Учасники ходи несли портретів загиблих, прапори, символічні соняшники.
Ваша святосте! Ваші блаженства, всечесні отці!
Шановне українське воїнство!
Високоповажні іноземні гості!
Дорогі співвітчизники і українці всього світу!
Сьогодні начебто і не кругла дата. Не ювілей. Але 26-й рік Незалежності все ж таки став особливим. Він виявився щедрим на кілька позитивних подій. Вони залишать свій слід в нашій історії і вплинуть на наше майбутнє.
На двадцять шостому році Незалежності ми успішно завершили боротьбу за ратифікацію Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Щоб заблокувати цей процес, Москва доклала ще більших зусиль, ніж свого часу до зриву підписання самого договору.
Є така приказка: «Собаки брешуть, вітер віє, а караван, наш український караван — іде». Першого вересня, через тиждень, Угода набирає чинності і стає для нас дорожньою картою реформ. А дорога у нас одна — широкий євроатлантичний автобан, який веде до членства в Європейському Союзі та НАТО.
На двадцять шостому році Незалежності на цьому шляху ми зруйнували візову завісу. Громадяни України отримали заслужене право вільно подорожувати до країн Євросоюзу. Угода про асоціацію і безвіз — це те, що є переконливим свідоцтвом про наш остаточний — де-факто і де-юре — розрив з імперією. З тією, яку Рональд Рейган назвав «Імперією зла». Сподіваюся, присутній тут міністр оборони США Джеймс Меттіс підтвердить коректність цитати. А от за точність визначення ручаємось вже ми, українці, — бо відчули його на власному досвіді.
На двадцять шостому році Незалежності ми, нарешті, вийшли із глибокого шоку, болю і випробувань, які спричинила для української економіки російська гібридна агресія. Відновили зростання ВВП, і подальші прогнози — позитивні. Це створює можливості до поступового відновлення рівня життя українців.
Про те, що найгірше, найважче, найболісніше вже позаду, можна говорити доволі впевнено. З одним лише застереженням. Ми не знаємо, що в голові у «того, хто сидить за порєбріком» і посилає до нас тих, про яких сам каже «их там нет».
Найменше, чого хоче Росія, так це успішної України. Наче вона взагалі ніякої України не сприймає. І тому в кремлівських «лабораторіях» то Новоросію видумують… То, як-от зовсім нещодавно, проголосили Малоросію.
Ну що на це скажеш?
«Нехай собі як знають, божеволіють, конають, — а нам своє робить!».
І хоча це рядок вже радянізованого Павла Тичини, він цілком годиться як наша відповідь росіянам.
У нас нема жодних сумнівів, що попри всі труднощі, Україна буде успішною. І українці будуть успішними. Незалежність дала нам шанс, якого ми не можемо змарнувати. Дивимося в майбутнє і йдемо вперед!
Погляньте на цей Майдан. Не на трибуну, а на плац. Тут, перед вами — справжня еліта українського суспільства, наші захисники і гаранти Незалежності. Дозвольте повторити те, що я вчора тут на Майдані казав, відкриваючи виставку зброї та військової техніки. Це навмисно, до речі, так задумано, щоб вона не промайнула та поїхала, а стояла. Щоб її можна було уважно роздивитися у всій красі та у всій силі.
Так от: найміцніше «залізо» в нашій армії — це те, з якого зроблені наші воїни.
Це — 42 Героя України! Зараз я можу назвати імена 43-го та 44-го. 23-річний лейтенант Василь Тарасюк, мужній оборонець авдіївської промзони — однієї із самих гарячих точок на теперішній лінії зіткнення.
І капітан Євген Лоскот, який в 2014 році зупинив рух колони російських військ в бік Щастя. Потрапивши в оточення, останньою гранатою він підірвав себе, вигукнувши при цьому «Слава Україні!»
Укази про присвоєння їм найпочеснішого звання підписані мною сьогодні. 200 учасників параду ще раніше відзначені державними нагородами за фронтову звитягу.
200 тисяч пройшли через шість хвиль мобілізації. Вже близько 100 тисяч — зараз добровольцями пішли служити за контрактом. 130 тисяч воїнів із бойовим досвідом зараховані до мобілізаційного резерву. І у разі загострення ситуації — готові швидко повернутися до строю.
Це — армія, яку підтримує весь український народ. Це по-справжньому народна армія!
Шановні співвітчизники!
Ми схиляємо голови перед пам’яттю героїв, які віддали свої життя за мирне майбутнє України. Вклонімося кожній українській родині, яка втратила чоловіка чи сина, матір чи доньку.
З особливим болем саме в ці дні згадуємо героїв Іловайська. Їх підступно атакували регулярні підрозділи російської армії, які вдерлися на нашу землю — без оголошення війни, як колись Гітлер.
Вічна пам’ять воїнам, які полягли в боях за вільну, незалежну Україну. Вічна їм слава!
І прошу вшанувати хвилиною мовчання українських воїнів і мирних громадян України, які загинули у війні що її розв’язав російський агресор. Загалом, понад десять тисяч українських життів — на совісті Кремля. Повік не забудемо, і не пробачимо ніколи. І нікому!
Дорогі українці!
Це вже не вперше, коли Москва намагається придушити українську Незалежність. Про це нагадують знамена, які з хвилини на хвилину відкриють парад. І прапори Першого Українського полку імені Богдана Хмельницького та Третьої Залізної дивізії Армії Української Народної Республіки. З російсько-більшовицькою ордою вони билися ще на початку минулого століття.
Є три головних висновки з літопису Української національної революції минулого століття, які варто знати кожному. Ми маємо бути сильними і приділяти належну увагу своїй армії для того, щоб не годувати чужу. Сто років тому це зрозуміли надто пізно.
Ми маємо бути єдиними. Навіть найміцніші мури впадуть, якщо всередині фортеці панує внутрішній розбрат. Сто років тому саме він став причиною втрати державності. Але ще давні мудреці казали: «Мужність творить переможців, єдність творить непереможених».
Маємо шукати і триматися за союзників. Сто років тому залишилися сам-на-сам з Росією, а вижили тільки ті нові держави, які мали належну зовнішню підтримку.
Тепер все інакше. І я впевнений у нашій армії. Вона є в найкращій формі, ніж будь-коли — і це, до речі, оцінка європейських аналітичних центрів. Але попереду ще багато роботи із її зміцнення та модернізації, набуття нею повної сумісності зі стандартами НАТО. Ми шукаємо і знаходимо асиметричні та ефективніші рішення, щоб в тривалій історичній перспективі стримувати російську армію — найбільшу в Європі і третю в світі.
Україна готова дати жорстку військову відсіч агресору в його спробі піти у наступ. Але все ж таки ми виходимо із пріоритетності мирного, дипломатичного, політико-правового шляху повернення Донбасу та Криму.
Я впевнений у наших союзниках. І для нас є надзвичайно символічною участь зараз, в цьому параді, керівників оборонних відомств і військовослужбовців Збройних Сил Великої Британії, Грузії, Естонії, Канади, Латвії, Литви, Молдови, Польщі, Румунії і Сполучених Штатів Америки.
Нарешті, я впевнений і в тому, що нам вистачить розуму і сил, щоби політичну боротьбу всередині країни утримувати в межах європейських стандартів цивілізованих стосунків влади та опозиції. Щоби ворог не зміг підірвати нас із середини. Щоби «п’ята колона» і не думала підняти голови. Щоби отаманщина не руйнувала основ державності. Словом, щоби в політичному протистоянні ми самі себе не знищили.
Що додає оптимізму? Російська агресія згуртувала нас в єдину політичну націю. Традиційні українські хутори, — де що не хата, то обов’язково з краю! — об’єдналися в єдину патріотичну родину, яка відстояла свій спільний дім.
Постало громадянське суспільство небайдужих, патріотично налаштованих людей, яке є ключовим моїм союзником в проведенні реформ.
Ми пізнали реальну ціну справжньої свободи! Наша Незалежність народом омріяна, на референдумі узаконена. І народом захищена від зазіхань з боку Росії!
Саме через те, що сьогодні такий великий день, розмову про наші старі проблеми і нові виклики, свідомо залишаю на будні. Вона обов’язково відбудеться найближчим часом.
Але про моральний орієнтир хочу сказати прямо зараз. Кардинал Любомир Гузар закликав ставитися до України згідно заповіді Божої «шануй отця і матір».
«Україна, — вчив Владика, — в широкому значенні національна родина, іншої в нас нема. Треба сказати собі, що я народився українцем, так Бог дав, і я маю обов’язок дбати про свій народ».
Це настанова не лише для влади, а для всього суспільства, бо Його блаженство також наголошував: «Якою буде наша рідна Україна, залежить від нас, від кожного з нас. Україна буде такою, якою ми її зробимо…. Усі ми, на служінні правди, добра і краси».
Незалежність — в надійних руках нашого покоління.
З 26-річницею Незалежності України!
Слава українському війську! Слава Збройним Силам України!
Слава українському народові!
Україні — слава!
Він розмістив відповідне фото, на якому зображене президентське подружжя біля меморіалу на алеї Героїв Небесної сотні.
Також він поспілкувався з громадянами на Майдані.
Після параду центрі Києва знято посилені заходи безпеки, кияни та гості столиці можуть безперешкодно гуляти Хрещатиком. Про це повідомив кореспондент “Укрінформу“.
Люди прийшли родинами, з дітьми, багато хто одягнув вишиванки. Для декого нинішнє свято трохи сумне, адже цього дня вони згадують тих, хто загинув на Майдані під час Революції гідності.
Правоохоронці й далі забезпечують охорону громадського порядку.
Хрещатиком пройшовся генеральний прокурор Юрій Луценко, якого оточили перехожі. Він радо спілкувався з людьми, робив з ними селфі. Луценко розповів, що під час параду був перекладачем для міністра оборони США Джеймса Меттіса, з яким стояв на трибуні поруч.
Відкрито станції метро “Хрещатик” і “Майдан Незалежності”, які було закрито на час параду військ. У центрі міста лунають пісні, козацькі марші.
Свято триватиме до пізнього вечора, відбудеться святковий концерт.
Читайте також:
Екс-депутат Держдуми РФ Максакова не виконуватиме Гімн України,
але на Майдані заспіває
Полторак приїхав на репетицію параду на метро. ФОТО
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!