автор: Людмила Кліщук
фото з архіву Богдана Сеника
Богдан Сеник очолює Управління зв’язків з громадськістю Збройних сил України з 2016 року. Власне, він його створював, організовував і робив таким, як його всі знають.
“Збройні сили України є найбільш відкритою для суспільства та медіа воюючою армією світу. Нам вдалося вистояти і навіть перейти в інформаційну контратаку. Хоча такого валу дезінформації, який видає Росія, не було навіть у гітлерівській Німеччині”, – стверджує полковник Сеник.
У лавах ЗСУ він із 1997-го. Відслужив в українському війську вже понад 26 календарних років. Уся його служба пов’язана з військовою журналістикою та комунікаціями. Принагідно цікаво взнати від нього, що в ЗСУ цього року офіційно з’явилася спеціальність “зв’язки з громадськістю”.
Що найважче комунікувати в ході повномасштабної війни? Як за каденції Сеника формувався інститут пресслужб у ЗСУ та як він змінився з лютого 2022 року? Як Генштаб створює щоденні зведення та чи не перебільшені там ворожі втрати? Яким є розподіл PR-функціоналу між ГШ й Міноборони? Скільки акредитованих медіа на війні в Україні?
Про все це і більше полковник Сеник розповів у великому інтерв’ю “Новинарні“.
– Коли ви зрозуміли, що повномасштабне вторгнення РФ буде неминучим? Чи удари по об’єктах по всій території України удосвіта 24 лютого стали для вас сюрпризом?
– Як і інші військові, наприкінці 2021-го та на початку 2022-го я з особливою увагою спостерігав за переміщенням військ Російської Федерації, за навчаннями, маневрами, які вони проводили на території Білорусі. Була присутня певна тривога.
І, як виявилось вже 24 лютого, тривога була не даремною. Але думати про це під час повномасштабної навали не було коли: потрібно було організувати роботу відповідно до функціональних завдань в умовах правового режиму воєнного часу – інформувати суспільство про воєнні дії, показувати світові, що Збройні сили України дають належну відсіч вторгненню.
Богдан Сеник
Перше офіційне інформаційне повідомлення про відсіч збройній агресії ворогу було оприлюднено після шостої години ранку 24.02.2022 року, а о 08:25 – надано відеоінформацію українською та англійською мовами.
Далі такі зведення виходили через кожні чотири години, а коли обстановка ставала стабільнішою – чотири рази на добу.
– Як ви особисто зустріли ранок 24 лютого?
– Я був у дорозі до Генштабу. Негативно-незабутнє відчуття.
– Якими були ваші завдання?
– Нашим завданням було і залишається донесення до суспільства інформації з районів ведення бойових дій.
Військові донесення, що передаються між штабами, незрозумілі для пересічних громадян, бо сповнені скороченнями, абревіатурами та військовими термінами. А оперативні зведення, які оприлюднюються офіційними каналами ЗСУ, стають такими, як ви бачите, після певного літературного редагування, не змінюючи при цьому суті подій і фактів.
З самого початку ми працювали спільно із тодішньою радницею Головнокомандувача Людмилою Долгоновською, з колегами з Управління стратегічних комунікацій, аби вчасно отримувати і надавати інформацію про перебіг бойових дій, про готовність громадян до спротиву, про те, як армія відбиває вторгнення агресора та виконує свій конституційний обов’язок.
– Які задачі нарізав головком генерал Залужний? Як часто ви з ним зустрічаєтеся?
– Розповідати про начальників некоректно навіть для цивільних осіб, а тим паче – військовослужбовцям, яким взаємовідносини з командирами і начальниками регламентовані законодавством – військовими статутами.
До речі, у Збройних Силах України є такий документ – Доктрина публічного спілкування. Вона опрацьована нашим Управлінням аналогічно подібному натівському документу. Доктрина визначає принципи публічного спілкування військовослужбовців, одним з яких є надання медіа або аудиторії інформації виключно в межах своїх функціональних завдань і обов’язків. Тобто я можу дати оцінку діяльності своїх підлеглих і багато цікавого розповісти про їхні здобутки, напрацювання. А також власне про себе.
Сьогодні ми маємо, і це підтверджують військові експерти, війну неймовірної інтенсивності. Багато військових експертів прирівнює цю війну до Другої світової.
Ключові наративи генерал Валерій Залужний виклав в декількох інтерв’ю, які він дав українським і іноземним журналістам. Зокрема, американським виданням The Economist та The Washington Post та українському журналісту Дмитру Комарову.
Про співпрацю з партнерами та результати роботи у військах і на різних напрямках фронту, Головнокомандувач ЗС України постійно повідомляє на своїх офіційних ресурсах. Про роботу у військах на Запорізькому, Харківському, Донецькому напрямках. І ця комунікація з офіцерами й солдатами на лінії фронту сьогодні головна. Я б навіть сказав – надважлива. Бо це постійне тримання руки на пульсі війни, оперативність прийняття рішень разом з офіцерами, які відповідають за той чи інший напрямок. І, звичайно, дуже важлива моральна підтримка наших солдатів у важкі часи оборони та наступу.
Богдан Сеник із журналістом Романом Цимбалюком
– Чи були спроби Росії за час війни атакувати будівлю Генштабу і Міноборони на Повітрофлотському проспекті в Києві? Наскільки ваше місце роботи захищене від ракетних і дронових атак?
– Центри прийняття рішень для ворога є пріоритетними цілями. У нас особовий склад розміщений так, що поруч є укриття. Питання безпеки було вирішене одним із перших, тому працювали і працюємо з урахуванням постійної загрози ракетного або авіаційного удару.
– Війна в Україні та ЗМІ. Скільки зараз акредитованих видань і журналістів, зі скількох країн висвітлюють бойові дії на території нашої держави?
– Прийом заявок для отримання прескарти ЗСУ нового зразка ми розпочади з 1 березня 2023 року. Станом на сьогодні понад 7 тисяч медійників мають чинні прескарти ЗСУ. Це представники з більш як 70 країн світу.
Впродовж 2022 року Управлінням було акредитовано для роботи в районах бойових дій майже 14 тисяч медійників. Щодо кількості видань – їх понад 300. Також, окрім медіа, багато акредитацій надано і продакшн-студіям, які переважно спеціалізуються на документалістиці.
Ці дані вкотре підтверджують оцінку наших партнерів, що
ЗСУ є найбільш відкритою для суспільства та медіа воюючою армією світу.
Такої безпрецедентної кількості медіа, мабуть, не було на жодній війні. У нас – унікальний досвід комунікації війни.
Залежно від перебігу подій кількість знімальних груп, які працюють в районах бойових дій, може зростати або зменшуватися.
Богдан Сеник
– За понад рік повномасштабної війни що особисто вам було найважче комунікувати?
– Вчасно подати інформацію. Особливо коли про це вже повідомляють соцмережі, а користувачі, блогери пишуть у коментарях суб’єктивні судження, не володіючи достовірною інформацією.
Щодо подій – деокупація Київщини, Харківщини, Херсонщини, інших областей. Є вимоги щодо безпеки операцій, і подавати інформацію онлайн, як того хочуть медіа, шкідливо для реалізації планів бойових дій. Нам непросто знайти тут “золоту середину”, щоб і не видати таємниць, і вчасно та достовірно поінформувати суспільство.
Мабуть, найважче – пояснити людям, що не буває простих рішень і швидких перемог.
Бо ми не раз бачимо розігріте диванними експертами інформаційне поле, яке завищує очікування. Яскравий приклад – наш наступ [улітку 2023 року]. Постійні заяви так званих “експертів” про те, що “завтра всі переможемо”, створює викривлені суспільні очікування.
Важливо пояснити людям, що за кожним метром звільненої землі – кров українського солдата. За кожним звільненим населеним пунктом – життя українських воїнів.
Ще один аспект, вкинутий в простір так званими “експертами”, – слабкість армії Російської Федерації. Мовляв, це “гарматне м’ясо”, яке легко перемолоти. Але ми маємо розуміти, що воюємо з однією з найбільших армій світу, у якої велетенські запаси озброєнь та людських ресурсів. І що ворог підступний, без будь-якого розуміння гідності та честі.
От ці, здавалося б, банальні істини справді важко доносити через розігрітий інформаційний простір. А розігрітий він неправильними наративами, можливо, і навмисно.
– А що комунікувати, навпаки, легко і приємно?
– Приємно і цікаво комунікувати про людей, наших захисників. Про мотивованих цивільних, які стали до лав Сил оборони, а зараз уже командують взводами, ротами, навіть батальйонами.
– Чи були під час повномасштабного вторгнення випадки, коли журналісти і блогери, публікуючи певну інформацію, заважали військовим робити свою роботу?
– Випадків було достатньо. Але на це потрібно дивитися розсудливо.
В Україні немає якоїсь монополії на оприлюднення чи поширення інформації. Ми не тоталітарна країна, у нас демократія і свобода слова. Тому події повномасштабної війни висвітлюють як професійні, так і громадянські журналісти, блогери.
Богдан Сеник
Для кращої комунікації наше Управління опрацювало відповідний наказ Головнокомандувача ЗС України №73. Його було введено в дію вже 3 березня 2022 року. Це унормувало роботу зі ЗМІ Сил оборони держави. Було встановлено порядок акредитації та порядок роботи з медіа, перелік інформації, яка не підлягає висвітленню тощо.
Зрозуміло, що в умовах воєнного стану журналісти повинні слідувати правилам висвітлення війни. Так, є низка обмежень, що містить цей наказ та інші документи. Ці обмеження стосуються даних, які не підлягають оприлюдненню: наприклад, про розташування позицій українських військових, про захисні споруди, озброєння, місця потрапляння снарядів і ракет тощо.
Професійні журналісти та зареєстровані в Україні медіа цих правил дотримуються. Водночас блогери – не завжди. Тому в мережі іноді з’являються кадри роботи українського ППО ще тоді, коли триває повітряна тривога. Ціною такої “оперативності” може бути загроза життю і здоров’ю військових і цивільних людей.
Прикладів щодо поширення такої інформації достатньо – вони відображені у порушених кримінальних провадженнях та судових рішеннях.
– Поясніть складання щоденних звітів про знищену російську техніку і особовий склад на фронті: джерела, верифікація, швидкість підтвердження? Чому, наприклад, не було враховано ураження ВДК “Оленегорський горняк” у Новоросійську та ще деякі випадки на морі, і не тільки?
– Звіти нам надаються відповідним підрозділом Генерального штабу. Тому підрахунком втрат займаються інші фахівці, а не представники служби зв’язків з громадськістю.
– До воської ранку ці цифри вже підраховані і гарно подані графічними дизайнерами – скільки фахівців до цього залучені? Як ця інформація збирається докупи?
– Що стосується дизайну й текстового оформлення цих всіх даних – це вже справа рук офіцерів Управління. Щодня до цього процесу від Управління залучено двоє осіб, а також речник, який ці цифри озвучує в ефірі.
Робота щодня починається орієнтовно вже о п’ятій ранку. Отримана інформація вичитується, літературно редагується, за потреби деякі аспекти уточнюються, і близько сьомої ранку це публікується. Далі розпочинається робота над оформленням інформації щодо втрат противника.
Сам процес узагальнення цієї інформації не буду розкривати, але тут задіяно багато підрозділів: від спостережних постів на передових позиціях і вище, кожен з яких за своїм напрямком надає дані. Все це узагальнюється в Генеральному штабі. Буває, що з часом інформація уточнюється і деякі цифри коригуються.
Втрати РФ на 29.10.2023
– У багатьох експертів складається думка, що ГШ завищує число ворожих втрат. Парируйте.
– Генеральний штаб не займається завищенням втрат противника. Як я зазначав, це все дані з поля бою, які надходять з багатьох джерел і перевіряються, в тому числі, засобами об’єктивного контролю – відеофіксацією.
Опосередковане підтвердження даних про втрати ворога – це його мобілізаційні заходи, статистика медичних закладів на окупованих територіях та з інших джерел, а також інформація, що просочується на російських пабліках за результатами публічних виступів їхніх військових діячів.
Читайте також:
Oryx видалив твіттер-акаунт щодо втрат техніки на війні. Але підрахунок триватиме
– Як пресслужби бойових військових частин укомплектовані пресофіцерами, прессолдатами? Чи радите ви журналістам і журналісткам мобілізуватися, щоб служити в пресслужбах підрозділів?
– У більшості бойових бригад є щонайменше один пресофіцер. Однак зараз, наприклад, в бригадах Сухопутних військ є посади керівника служби зв’язків з громадськістю, офіцера та солдатська посада фотографа.
Вакантні місця, є і ми будемо раді бачити в наших лавах вмотивованих та професійних журналістів, які виявили бажання стати пресофіцерами. Роботи за цим напрямком зараз багато, а після нашої перемоги буде ще більше.
Пресофіцер 24-ї бригади імені короля Данила Олександр Савченко, військова кореспондентка Ольга Калиновська та працівник пресслужби Андрій Полухін. Фото з ФБ
– Скільки пресофіцерів, військкорів загинули за час війни? Скільки перебувають у полоні та зникли безвісти?
– Відомо про одного загиблого пресофіцера – Юрія Лелявського, який був пресофіцером 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.
Що стосується воєнкорів цивільних медіа – такі дані враховуємо в організації роботи в районах бойових дій, але окремого обліку не ведемо.
Більшість загиблих, які були представниками медіа в цивільному житті, до мобілізації в ЗСУ проходили службу на інших посадах, не в службах зв’язків із громадськістю. Зокрема, за інформацією Національної спілки журналістів України, з лютого 2022 загинули понад 70 представників медіа.
Читайте також:
У бою загинув речник 80 одшбр капітан ЗСУ Юрій Лелявський
Загиблий Юрій Лелявський
– До початку повномасштабного вторгнення військове керівництво оприлюднювало списки загиблих захисників, публічно вшановувало їх щодня поіменно. Чи припускаєте ви, що ця практика (поіменний перелік втрат для вшанування кожного полеглого) може бути застосована ще під час великої війни? Чи припускає це вище командування?
– Після нашої перемоги, я впевнений, що всі імена полеглих воїнів будуть озвучені і увіковічені, оскільки країна повинна знати та пам’ятати своїх героїв.
– Що для вас буде перемогою в російсько-українській війні? До якої її тривалості варто готувати суспільство?
– Перемога України – це вихід на наші кордони 1991 року.
На те, коли закінчиться війна, впливає сотні факторів. Це і ситуація у світі, це і швидкість та ефективність поставок озброєнь, в тому числі літаків F-16, це і внутрішня ситуація в Російській Федерації. І ще десятки, якщо не сотні факторів, які можуть впливати на тривалість війни.
Щодо конкретних термінів – не хочу прогнозувати, бо це невдячна справа.
Але кожен українець повинен замислитися: а чим він може бути корисним і ефективним у цій війні проти споконвічного ворога?
Богдан Сеник – військовий журналіст
Головне, як на мене, це те, що сьогодні – українське суспільство має зберігати єдність. Це один з головних чинників, які наближають нашу перемогу.
Хочу вам нагадати, що Росія розпочала збройну агресію 2014 року, коли окупувала Крим і почала окупацію частини Донецької і Луганської областей. Інформаційну – набагато раніше. Та якщо уважніше почитати підручник з історії України, то вся історія нашої державності – це нескінченна війна за нашу незалежність від постійних зазіхань московських окупантів.
Тому звільнення території України від російських окупантів і вихід на державний кордон 1991 року – це буде, на мою думку, лиш короткочасна перерва, як це було вже не раз.
Я родом з Івано-Франківщини, і на моїй батьківщині ми чудово знаємо, що не було жодного покоління українців, які не змушені були захищати свою свободу. Я маю знайомих-земляків, які воюють з 2014 року. У лавах Збройних сил воюють їхні діти і онуки, їхній батько, дід чи дядько воювали в УПА, а їхні батьки воювали у лавах Української галицької армії чи Українських січових стрільців.
Богдан Сеник із братом, який теж полковник ЗСУ
Тому для нас перемогою буде остаточна перемога над РФ. Це може статися за кількох умов: або повна дезінтеграція сучасної російської імперії, або ж ми станемо настільки потужними у військовому вимірі, що Росія просто не захоче більше воювати проти України.
Однозначно, ми повинні не втрачати нашої національної єдності. І однозначно, що наше майбутнє – це членство у міжнародному альянсі колективної безпеки, в НАТО.
– Розкажіть про своє кар’єрне зростання. Де навчалися, які посади обіймали?
– Перед вступом до військового вишу закінчив з відзнакою юридичний коледж.
Молодий Богдан Сеник – курсант
(гортайте галерею):
Разом із братом, а ми двійнята, 1997 року вступили до військового інституту. 2002 року – з відзнакою закінчив Військовий інститут Національного університету “Львівська політехніка” за фахом “військова журналістика”.
Богдан Сеник із братом – випускники
Перша офіцерська посада – спеціальний кореспондент телередакції Центральної телерадіостудії Міноборони України. Був редактором відділу, виконував обов’язки шеф-редактора та головного редактора телепрограм ЦТРС.
Маю миротворчий досвід – двічі в Косово виконував обов’язки помічника командира українського національного контингенту зі зв’язків зі ЗМІ.
Потім – заступник редактора у відділах євроатлантичної інтеграції та економіки і реклами центрального друкованого органу МО України “Народна армія”.
Богдан Сеник – військовий журналіст – під час інтерв’ю з Володимиром Горбуліним
У березні 2014 року, під час мого стажування в Управлінні преси та інформації Міноборони України, мені запропонували очолити це управління. Тоді в повітрі не те що пахло війною – вже стояв “стовп диму”. Відбулася Революція гідності, в Криму були “зелені чоловічки”. Я погодився, бо розумів і усвідомлював ту ситуацію, глибинні причинно-наслідкові зв’язки.
Адже ще у 2012 році я закінчив Національну академію державного управління при Президентові України. Став магістром державного управління у сфері забезпечення національної безпеки і оборони. Під час написання магістерської роботи досліджував різні аспекти інформаційної безпеки, загрози, виклики та механізми реагування.
Ми працювали в цілодобовому режимі у тісній взаємодії з Генеральним штабом ЗСУ. Суттєво допомагали колеги з Головного управління по роботі з особовим складом (тепер – морально-психологічного забезпечення) ЗСУ.
Богдан Сеник в МОУ
– Це був час, коли українська армія після розвалу часів Януковича мусила мобілізуватися і відбивати перше російське вторгнення. Що було найважче в інформаційному плані?
– Тоді відчувався перманентний стан афекту від постійного перебування в епіцентрі подій та суцільних криз – коли одночасно, “на вчора”, треба було вирішувати завдання організаційні, оперативні, комунікаційні.
Найважче було поєднувати організаційні питання, зокрема щодо виведення наших військових ЗМІ з Криму, та належну комунікацію. Тоді не відчувалося згуртованості в суспільстві. Відбувалися мітинги протесту під Міноборони, паління шин… Налагодити комунікацію із суспільством було важко.
Далі був початок АТО, Ізюм, Довгеньке, звільнення Слов’янська…
Поряд із цим вдалося обґрунтувати та відновити підготовку військових журналістів тактичного і оперативного рівнів у військових вишах. Це стало фундаментом для подальшого впровадження пресслужб у військових частинах, нарощення спроможностей цих підрозділів.
Попри всі виклики, роботу колективу, який очолював, неодноразово відзначали в Кабміні як найкращу серед пресслужб центральних органів влади. Загалом, мені завжди щастило працювати з професійними і порядними людьми, що додавало впевненості та рішучості.
– Відколи ви очолюєте Управління зв’язків з громадськістю Збройних сил України?
– З початку його створення, із 2016 року. Я його перший керівник і організатор. Разом із невеликим колом однодумців його формував.
Богдан Сеник
– Зараз важко уявити, як у Генштабі може не бути своєї пресслужби. Розкажіть, як її створювали.
– У 2016 році я закінчував навчання у Національному університеті оборони України, водночас був начальником курсу Гуманітарного інституту НУОУ. Викликає до себе тодішній начальник Генерального штабу – Головнокомандувач Збройних сил України генерал армії України Віктор Муженко. Озвучує пропозицію: сформувати і очолити Управління зв’язків з громадськістю та вибудувати дієву ефективну систему служб зв’язків з громадськістю (пресслужб) від стратегічного до тактичного рівнів.
Богдан Сеник (у центрі) під час інтерв’ю НГШ Віктора Муженка
Так і почався процес формування нового органу військового управління та системи в цілому, за принципами і підходами провідних армій країн НАТО.
Весь особовий склад Управління перед призначенням на посади пройшов комплексне тестування щодо професійної відповідності в одній із відомих міжнародних компаній.
Стояло завдання з нуля розробити керівні і методичні документи щодо діяльності пресслужб, укомплектувати їх спеціалістами, організувати роботу та багато іншого. Водночас сприяти роботі медіа в АТО, налагоджувати там роботу пресслужб.
У 2017-2018 роках я заодно виконував обов’язки заступника командувача АТО зі зв’язків зі ЗМІ та громадськістю.
– Отже, вам випало оновлювати систему комунікації ЗСУ із суспільством. Які зміни вважаєте визначальними, найбільш показовими?
– Система комунікацій війська створювалася протягом всього часу незалежності України. 1991 року були утворені військові засоби масової інформації та пресслужба Міноборони. Згодом було створено пресслужби видів військ – Військово-Морських сил, Сухопутних військ та Повітряних сил. Але 2014 року, з початком російсько-української війни, окрім цих пресслужб і військових ЗМІ, інших штатних комунікаційних сил і засобів МОУ та ЗСУ не мали.
Богдан Сеник на “Армії FM”
У 2014-2015 роках постала гостра необхідність у пресслужбах оперативних командувань та бойових військових частин. Вони були створені у найкоротші терміни та укомплектовані за рахунок мобілізованих журналістів.
Згодом, 2016 року, спираючись на досвід бойових дій та інформаційної боротьби, за принципами армій країн НАТО було створено і Управління зв’язків з громадськістю Збройних сил України – як орган військового управління, який за всією вертикаллю від стратегічного до тактичного рівнів організовує та координує діяльність служб зв’язків з громадськістю (пресслужб) ЗСУ. При цьому ми робили наголос на конвергентних підходах, як в сучасній журналістиці.
Адже Управління і організовує процеси комунікацій, і одночасно виробляє та поширює медіоконтент – відео, документальні фільми, фоторепортажі, тексти тощо.
Відтак, станом на сьогодні, у Збройних силах України створена та ефективно діє система служб зв’язків з громадськістю від стратегічного до тактичного рівнів – включно до бригади (полку, навчальних закладів, обласних ТЦК та СП). На неї покладається інформування громадськості про діяльність та підтримання позитивного іміджу ЗС України, моніторинг медіа та аналіз інформаційного простору, виявлення інформаційних загроз та вжиття комунікаційних заходів для мінімізації (нейтралізації) репутаційних втрат, реалізація кризових комунікацій тощо.
Служби зв’язків із громадськістю військових частин та органів військового управління активно створювали сторінки в соцмережах, які стали офіційними каналами комунікації із суспільством.
Так, станом на 2017 рік у фейсбуці нараховувалося понад 250 сторінок, які адмініструвалися службами зв’язків з громадськістю ЗС України. Загальна аудиторія цих ресурсів становила понад 5 млн читачів. Тепер ця статистика значно вища.
Формування пресслужб у бойових бригадах, які були залучені до проведення АТО/ООС, допомогло налагодити ефективну взаємодію з представниками українських та іноземних медіа. Десятки знімальних груп щодня, у супроводі пресофіцерів, відвідували підрозділи ЗСУ, які тримали оборону від Станиці Луганської до Маріуполя. Медійники готували матеріали про відсіч російській агресії, про українських захисників та захисниць, про порушення норм міжнародного гуманітарного права окупантами тощо.
Разом із цим зростала й довіра до Збройних сил України. Так, упродовж 2016-2018 років довіра суспільства до ЗСУ зберігалася в межах 57-68%.
Після переформатування 2018 року АТО в ООС відбулися зміни і в організації роботи пресцентру Операції об’єднаних сил. До цього процесу безпосередньо були залучені офіцери Управління. Взаємодія з медіа в районі ООС ставала активнішою.
Посилювалася проактивна комунікація і поза межами ООС. Службами зв’язків з громадськістю проводилися для представників медіа щотижневі брифінги. Регулярно організовувалися престури для висвітлення заходів підготовки підрозділів та міжнародних навчань. Щоденно спікери Генштабу брали участь в теле- та радіоефірах, надавали коментарі та роз’яснення для преси, пресслужби виготовляли іміджеві відеоролики тощо.
Так 2019 року довіра до ЗСУ зросла до понад 74%.
Нині щоденно речники Генерального штабу, командувань видів та оперативно-стратегічних угруповань військ інформують громадськість про відбиття збройної агресії РФ. Пресофіцери військових частин у районах бойових дій допомагають журналістам організувати роботу та готують повідомлення.
Вважаю, що як результат цієї роботи – у 2022-2023 роках довіра до ЗСУ сягнула рекордних 92-93%.
Також за ці півтора-два роки різко зросла увага до інформаційних ресурсів ЗСУ. Офіційна сторінка Генерального штабу в фейсбуці вже має понад 1 млн постійних читачів. Це свідчення довіри до офіційної інформації і до Генштабу загалом. Ми вдячні громадянам за довіру та дуже її цінуємо.
– Що вам було найважче комунікувати за час служби в ГШ до повномасштабного вторгнення?
– Пам’ятаю, як їхав уночі в авто, напівсонний. Мені телефонує о другій ночі виконуючий обов’язки міністра генерал-полковник Михайло Коваль (в.о. МОУ з 25 березня по 3 липня 2014 року – “Н”) зі словами: “Богдане, записуй”. Зупиняємося, відкриваю блокнот і спираючись на капот автомобіля пишу.
Богдан Сеник
Тоді по лініях оперативних служб доповіли про підбитий борт льотчика Костянтина Могилка, який відвів літак від Слов’янська (загинув 6 червня 2014 року – “Н”). Про загибель наших воїнів інформувати найважче.
Кризові комунікації під час надзвичайних подій – це завжди іспит пресслужби на професійність та розуміння командирів і начальників важливості інформаційної роботи.
І таких прикладів було багато. Наприклад, диверсії на складах боєприпасів. Надзвичайні події потребують оперативно комунікувати ситуацію. Телефони стають гарячі.
– Ви на посаді керівника Управління зв’язків з громадськістю ЗС України працювали з кількома різними головкомами: Муженко, Хомчак, Залужний. Як впливає на комунікаційну роботу в ЗСУ політичний порядок денний в країні? Чи буває через це складно?
– Збройні сили України поза політикою.
Вдячний долі, що довелося під час епохальних подій працювати з людьми, які зробили і продовжують робити надзвичайно багато для перемоги над споконвічним ворогом Української держави. Сьогодні маю честь разом з колегами виконувати завдання, визначені Генеральним штабом та Головнокомандувачем ЗС України генералом Валерієм Залужним.
Богдан Сеник
Звісно, інформаційна робота – важлива складова перемоги, якої обов’язково досягнемо.
Збройні сили – одна з цінностей української нації і справжній міцний фундамент української державності.
Політики мають усвідомити: не буде потужних і ефективних Збройних сил – не буде держави; не буде держави – не буде і політики у цій державі. Все досить прозаїчно та елементарно.
Наша комунікація – офіційна і ґрунтується на правдивому об’єктивному інформуванні та на державницькій позиції.
Існує поняття інституційної пам’яті. Так, зокрема, важливо зберігати інституційну пам’ять щодо комунікацій у Збройних силах. Тобто зберігати найкращий та ефективний досвід, правила і звичаї комунікації, а також пам’ятати помилки, щоб їх не робили нові покоління.
Нині є ефективна структура, яка за будь-яких обставин, цілодобово, сім днів на тиждень і 365 днів на рік виконує покладені на неї завдання.
– Як зараз “комунікація війни” розподіляється між Генштабом та Міністерством оборони? До і після Ганни Маляр в МОУ? Які у вас взагалі взаємини з комунікаторами з Міноборони? Бо у сторонніх спостерігачів складається враження (принаймні в часи Маляр), що представники МО відбирають хліб Генштабу і перетягують на себе ковдру первинного інформування про події на фронті.
– Жодних “комунікаційних війн” між Генштабом та Міноборони не було і немає. У кожного є свій функціонал та завдання, що встановлені законодавством, керівними документами та наказами.
Ворог ні на мить не зупиняє боротьбу в інформаційному полі – навпаки, посилює її та намагається діяти нестандартно. Ми всі разом працюємо на упередження. Роботи вистачає, повірте.
Тут не йдеться про поділ роботи. Перебіг бойових дій коментують всі, кому це визначено функціоналом.
– Гібридна війна, ще з 2013-2014 років, показує, наскільки інформаційні впливи можуть мати роль на полі бою. Фейки та ворожі ІПсО можуть вражати не гірше за ворожі кулі. Як ЗСУ вчилися протистояти цьому?
– Ворог задіяв сьогодні гігантську машину пропаганди і брехні. Вона реально безпрецедентна. Нічого подібного не було навіть у гітлерівській Німеччині.
Метастази цієї пропаганди Російська Федерація розкинула не лише в Україні, а й по всьому світу. І готувала вона цю машину десятиліттями, вкладаючи мільярди доларів. Світ ще не один рік буде чистити ці російські пропагандистські “авгієві конюшні”. Про це ми говорили зокрема на міжнародній конференції з протидії російській пропаганді, яка відбулася у вересні в Польщі і в якій мав нагоду взяти участь, обмінятися з колегами досвідом.
Богдан Сеник (праворуч) на конференції “Інформаційна незалежність” у Польщі, вересень 2023
Ми мали єдиний спосіб протистояти цій інформаційні навалі – об’єднати зусилля органів влади, громадянського суспільства й простих громадян. Як на мене, це вдалося. Попри неймовірну інформаційну атаку на Україну, нам вдалося вистояти й навіть перейти в інформаційну контратаку.
По-перше, провалилися спроби окупантів розділити українське суспільство. По-друге, Кремлю не вдалося переконати світ у своїх брехливих наративах. Як наслідок, виникла потужна антипутінська коаліція у світі. Ще раз наголошую, що в цьому спільна заслуга як держави, так і українського суспільства.
Богдан Сеник
– Хто вчив комунікаційників ЗСУ протягом дев’яти років тому, як працювати на інформаційному “полі бою”?
– Ворог веде проти нас потужну гібридну війну, а ми що? Зрозуміло, що піарно-пропагандистські методи і підходи у сфері комунікацій із суспільством не сприймає жодне демократичне суспільство.
Ми вивчали досвід служб зв’язків з громадськістю армій розвинутих країн світу та членів НАТО. На основі цього вносили зміни в програму навчання та систему підготовки курсантів Військового інституту при КНУ ім. Тараса Шевченка, які надалі покликані займати офіцерські посади у військових медіа та в комунікаційних складових ЗСУ. Також на базі Національного університету оборони України організовували курси перепідготовки, різноманітні тренінги. Все це проходило з урахуванням досвіду АТО/ООС.
Представники УЗГ ЗСУ на конференції “Інформаційна незалежність” у Польщі, вересень 2023. Богдан Сеник – праворуч
Сьогодні ситуація в комунікаційній сфері у Збройних силах є набагато кращою, ніж десять років тому. Але є й перспективи подальшого вдосконалення. Проєкт Концепції розвитку служб зв’язків із громадськістю ЗСУ виконаний на наше замовлення Військовим інститутом КНУ.
Зазначу, що
спеціальність “зв’язки з громадськістю” з’явилася в ЗСУ лише цього року.
Ми ще не розпочали підготовку фахівців за нею, але ведемо активну роботу в цьому напрямку. Зараз переважна більшість пресофіцерів – це ті, хто вчився за спеціальністю “журналістика”. Я сам, власне, військовий журналіст.
Спеціальність “зв’язки з громадськістю” споріднена з “журналістикою” чи “військовою журналістикою”, але все ж має свої особливості. Тому намагаємося розпочати підготовку спочатку курсантів саме за напрямом “зв’язки з громадськістю”, а згодом – і офіцерів оперативного рівня освіти.
Богдан Сеник та журналістка “Новинарні” Людмила Кліщук під час інтерв’ю
Читайте також:
Жодного сну не про війну.
Пресофіцерка 93 омбр “Холодний Яр” Ірина Рибакова про пекло боїв і радість від перебування на фронті
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
