Ігор Гуменюк, який підірвав гранату в суді, мав позивний “Дубенко” – як ОУНівець Лемик, що вбив радянського консула

Валерія Бурлакова
ветеранка АТО, журналістка, громадська активістка

(FB)

Ігор Гуменюк загинув у Шевченківському суді [підірвавши гранату].

Люди швидко все забувають – забули, хто такий Тарас Чорновіл, що казати про якихось ветеранів у СІЗО. То я нагадаю трішечки.

Ігор Гуменюк мав всі шанси загинути разом із Небесною сотнею. Міг загинути у Пісках у 2014-2015 у складі “Січі”. Не загинув. Далі хотів переводитися з “Січі”, яку вивели, у “Карпатську Січ”, яка тоді залишалася на передовій у складі 93 ОМБр. Але не перевівся: сталося 31 серпня 2015 року, вибух під Радою. Загинули нацгвардійці. (Нагадаю: Верховна Рада тоді турбувалася про особливий статус Донбасу).

Далі Ігоря Гуменюка вісім років судили. Ви можете думати, що ту гранату кинув не він. Можете кричати, що абсолютно точно знаєте – він, він. І у ЗМІ можна знайти впевнені “кинув”, “вбив”, “втік”. Але один-єдиний факт залишається фактом: вісім років вироку не було.

У Ігоря з 2014 року був позивний “Дубенко”.

Дубенко – це прізвище, під яким ОУНівець Микола Лемик записався на прийом до радянського консула [Олексія Майлова у жовтні 1933 року у Львові]. Під час тієї розмови Микола вихопив із внутрішньої кишені пістолет і зі словами: “за муки і смерть наших братів та сестер, за голод в Украї­ні, за всі знущання…” застрелив консула. Потім поранив одного з охоронців, дочекався на польську поліцію і здався їй. “Це було обов’язковою умовою плану: не дати себе вбити охороні, щоб мати змогу свідчити в суді”.

У 1939 році, коли нацисти напали на Польщу, і політичних в’язнів пересилали, Лемик “Дубенко” зміг втекти. І зміг боротися далі.

Ігор втекти не зміг. Не знаю, чи планував. Не знаю, що саме планував…

Але – чомусь його винуватість довести так і не змогли.

Але – він був чудовим бійцем, і міг би бути корисним на фронті, якби йому – досвідченій людині, провину якої не довели за десятиліття – дали змогу туди повернутися.

Дуже шкода, що все так. Побачимося.

Читайте також:
Під Радою вшанували нацгвардійців, загиблих внаслідок заворушень 31 серпня 2015-го